БАЙБАКОВ Андрій Дмитрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Богослов, письменник, перекладач. В чернецтві – Аполлос (1774).
З селянської родини.
Народився в 1737 р. в с. Змітнові Чернігівського полку Російської імперії (нині – Сосницький
район Чернігівської області України).
Помер 14 (26) травня 1801 р. в м. Архангельську Російської імперії (нині – обласний центр РФ).
Похований на території тамтешнього Холмогорського Преображенського собору.
Навчався в Московській слов’яно-греко-латинській академії (1759-1767), на філософському
факультеті Московського університету (1767-1770).
Працював коректором друкарні Московського університету (1770-1771), учителем поетики й
риторики Московської слов’яно-греко-латинській академії (1772-1774), виконував обов’язки
ректора Троїцької духовної семінарії (1775-1782), намісника Троїцько-Сергієвої лаври (1782-
1783), архімандрита Заіконоспаського монастиря (1783), ректора Слов’яно-греко-латинської
академії (1783-1785), настоятелем Воскресенського (Новоєрусалимського) монастиря, єпископом
Орловським і Севським (1786-1798), єпископом архангельським (1798-1801).
Член Російської Академії наук (1786).
Друкувався в журналах «Гаманець», «Музичні веселощі», «Російський театр».
Як літератор дебютував розвідкою «Про янголів» (1863).
Потім настала черга наступних доробків: «Ода Росії» (1770), «Кантата П. Б. Шереметьєву»,
«Правила поетичного російського і латинського віршописання, зібрані у різні роки» (обидва –
1774), «Стислий підручник з вивчення стану деяких відомих європейських держав» (1775),
«Богословські міркування», «Загальний спосіб навчання» (обидва – 1781), «Євгеоніта, або
Споглядання в натурі видимих божих справ», «Віра, надія, любов» (обидва – 1782), «Подарунок
благодійникам та друзям» (1786), «Дослідження книги масона (С. Мертена) про оману й істину»
(1790).
Перу нашого земляка належить серія «повчальних повістей» – «Позбавлений зору Ураній,
нещасний государ» (1779), «Нерозривний союз двох братів. Повість, з філософії почерпнута»
(1780), «Хто є справжній товариш?» (1783), «Християнський календар» (1784), «Натура і
благодать, або Деякі суттєві відмінності між почуттями натуральними й духовними в роздумах
про вічне спасіння» (1785), трагедія «Ієффай» (1778).
В збірник «Богословські міркування» ввійшли дві промови: присвячені міфології язичників
«Міркування щодо стародавнього слов’янського богослужіння» та «Про різні в слов’яно-руській
церкві… знамениті пригоди» (1781).
Б. – автор «Правил пієтичних на користь юнацтву» (1774), які витримали 11 (!) перевидань.
Починаючи з третього видання книга була доповнена «Словником пієтично-історичних приміток»,
який пояснював «легендарні божі, місць, часів, квітів, дерев та інші імена». Б. чи не вперше
включив в підручник ліричні та історичні народні пісні.
На батьківщині, в Києві, вийшла остання велика праця Б. – «Граматика до пізнання словено-
російської мови» (1794).
Перекладав Д. Бона, Б. Фонтенеля, Х.-Ф. Геллерта, Т. Броуна.
Наш земляк брав активну участь в обговоренні філологічних проблем того часу. Наприклад, він
пропонував уніфікувати написання слів, відмовитися від букв «Щ» та «Э» й, навпаки, запровадити
нову – «Ё», стверджував, що літеру «Г» треба вимовляти м’якіше.
За книгу «Віра, надія, любов» 1782 р. видання на одному з московських аукціонів просили $8000
(2006).
Серед друзів та близьких знайомих Б. – О. Безбородько, М. Трубецькой, І. Рейхель, П. Шереметєв, О. Самборський, К. Дашкова, М. Собакін, П. Єропкін, П. Карабанов, П. Лєвшин, І.-Б. Керцеллі, М.
Новиков та ін.
***
УЗГОДЖУВАТИ
, з релігійного кредо А. Байбакова
Мудрий в молитвах, які він адресує Богові, повинен узгоджуватися з обрядами тієї землі, в якій він
життя проживає.
ІНТУЇТИВНИЙ ТЕОРЕТИК, з дисертації Є. Дзюби «Становлення і розвиток російського
роману 70-80-х років XVIII століття»
У теоретичному плані на розвиток жанру роману в Росії могли вплинути ідеї, висловлені А. Д.
Байбаковим (Аполлосом) в «Правилах пієтичних на користь юнацтву». Проте його праця була
опублікована лише 1774 року, а романи Чулкова і Попова з’явилися трохи раніше.
Оскільки в цих творах на перший план помітно виходить національна проблематика, увага до
історичних фактів і переосмислення національної образної системи, то, на наш погляд, вони в
