стихійними, або інтуїтивними теоретиками.
ПЕРСОНІФІКУВАВ ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ, з розвідки В. Степанова «Байбаков Андрій
Дмитрович»
Богословські дисципліни Аполлос читав, керуючись системою Феофана Прокоповича, дещо
очищаючи її від елементів схоластики. Йому доручалася організація публічних актів і диспутів, в
яких він і сам брав участь.
Так, у 1785 р. виступив з тлумаченнями апостольських послань, укріплюючи свою репутацію
вченого богослова.
Як здібний учень і послідовник Платона був призначений на річну «низку богослужінь і
проповідей» при царському дворі.
Байбаков належав до вузького кола освіченого духівництва, яке в боротьбі з деїстичним і
антиклерикальним рухом вважало необхідним підкріпити «істини віри» філософськими
обґрунтуваннями. Він робив це у дусі засвоєної в університеті вольфіянської телеології і вчення
про передвстановлену гармонію, не відмовляючись в своїх раціоналістичних побудовах і від
природничо-наукових аргументів.
Б. переслідував в них суто повчальні завдання. Він прагнув зробити близькими і зрозумілими для
читача відвернуті істини православної етики; показати, що ідея бога витікає з досвіду людського
буття й історії людства. Схема його доказів наскрізь раціоналістична. Герої повістей
персоніфікують загальні поняття; конкретна їх доля виявляється прозорою етичною або
релігійною алегорією.
…Особливо примітна поява у Аполлоса як прикладу «наївної» поезії справжніх текстів ліричних і
історичних народних пісень.
ТРЕТИНУ НАКЛАДУ КОНФІСКУВАЛИ, з статті В. Гриценка «Дива-таки трапляються»
«Віра, надія, любов» є богословсько-етичним трактатом, переробкою знайденого А. Д. Байбаковим
в бібліотеці Троїце-Сергієвої Лаври твору лікаря і філософа Томаса Броуна «Religio medici»,
внесеного католицькою церквою в індекс заборонених книг із-за нібито атеїстичних переконань
автора.
У ній досить нестандартні для православних творів того часу розділи: «Причини безбожництва»,
«Безбожників у світі немає», «Чи трапляються нині дива», «Про духів», «Про єство духів», «Про
людське тіло», «Про смерть», «Пекло не страшне» та інші. У своїй книзі автор підходить до
обговорення богословських проблем з позицій раціоналістичної філософії, що може бути частково
обумовлене впливом масонських ідей і європейської раціоналістичної науки, котра активно
проникали до Росії в цей період.
Між іншим, існує два варіанти цього видання, а саме сторінка 85 видрукувана по-різному. У
первинному варіанті помилково пропущено заголовок III частини – «Любов», у виправленому –
заголовок надруковано крупним шрифтом.
…У зв’язку з гоніннями на масонів і їх літературу в 1787 році в московських книжкових
крамницях конфіскували 385 екземплярів цього видання при накладі 1200.
ПЕРЕКЛАДАЛИ З РІЗНИХ МОВ, з книги П. Каптерєва «Історія російської педагогії»
Якщо за Петра I багато перекладали, перетворюючи майже кожну скільки-небудь освічену людину
на перекладача, то й при Катерині перекладали не менше. Перекладали і видавали не лише
підручники – різновид літератури, найпотрібнішої в педагогічному відношенні.
…З’явилася педагогічна допитливість, назрівала потреба в роз’ясненні корінних педагогічних
завдань, що торкалися шкіл. Оскільки своїх відповідних творів було мало, то черпали з того ж
джерела, звідки брали й підручники, тобто перекладали з різних мов.
…Автор міркування під заголовком «Загальний спосіб учення для всякого стану вільних людей
потрібний» ректор Троїцької семінарії Аполлос Байбаков згадує про незліченну кількість книг,
виданих для керівництва у вихованні дітей, і оголошує, що в своєму творі він повідомляє не тільки
свої думки, але й багато думок знаменитих мужів, таких як Карачіолі, Канзій і Лангій.
ЗАЛУЧИЛИ ДУХІВНИЦТВО, з розвідки Є. Щербакова «Суспільна діяльність московських
масонів останньої чверті XVIII століття»
Масонство як історико-культурне явище, привнесене на російський ґрунт ще у середині 18
століття, знайшло в його останній чверті своїх прихильників. Розповсюдження учення Вільних
каменярів багато в чому пов’язане з духовною кризою освіченої частини російського суспільства, яке, перервавши свій зв’язок з ортодоксальним православ’ям, в той же час не могло сприйняти
модне
