Петров Осип (fb2)




ПЕТРОВ Осип Панасович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Оперний співак. Перший на теренах Російської імперії виконавець партії Івана Сусаніна (1832).

З купецької родини.

Народився 2 (14) листопада 1805 р. в м. Єлизаветграді Російської імперії (нині – м. Кіровоград, адміністративний центр однойменної області України).

Помер 27 лютого (11 березня) 1878 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-

Петербург РФ). Похований на Смоленському цвинтарі. На хресті були викарбувані слова

невідомого поета: «Мир праху твоєму, великий, славный гений,/ Спокойным сном ты навсегда

почил./ И нам ты за минуты наслаждений/ Навеки будь, как и при жизни мил».

Спеціальної освіти не мав. Брав уроки вокалу у Ф. Даль-Оккі, К. Кавоса, І. Рупіна (1830-1834).

Виступав на сцені Санкт-Петербурзького придворного театру (1830-1878).

Дебютував на єлизаветградській сцені у п’єсі «Козак-віршувальник» на музику К. Кавоси (1826).

Виконував ведучі партії в операх «Наталка-Полтавка», «Роберт-Диявол», «Іван Сусанін»,

«Аскольдова могила», «Туга за батьківщиною», «Пан Твардовський» і «Сон на яву», «Русалка»,

«Руслан і Людмила», «Борис Годунов», «Кам’яний гість», «Псковитянка», «Маковеї».

Всього наш земляк взяв участь в 130 (!) операх: показник, безумовно, достойний «Книги рекордів

Гінесса».

На сцені він не з’явився лише одного разу – у зв’язку з раптовою смертю сина.

Пам’ять про нашого земляка увічнив художник С. Худояров (Федоров), який написав його

портрет.

Серед друзів та близьких знайомих П. – Т. Шевченко, М. Глинка, І. Тургенєв, М. Щепкін, І.

Сорокін, В. Самойлов, І. Сосницький, Я. Брянський, Ф. Ліст, О. Струговщиков, К. Брюллов, Н.

Кукольник, В. Одоєвський, В. Бєлінський, о. Даргомижський та ін.


***

АБИ МУЗИКА НЕ ЗАВАЖАЛА,

з творчого кредо О. Петрова

Головне в опері – щоб музика не заважала.


БУВ У ЗАХВАТІ, зі спогадів О. Петрова

Я був у захваті від її (Зонтаг Г. – авт.) співу. До цих пір я нічого подібного не чув і навіть не

розумів, до якої досконалості може дійти людський голос. Отже, першими художніми враженнями

я зобов’язаний М. С. Щепкіну і пані Зонтаг.

...Спосіб мого життя був дуже скромний. Знайомств у мене було небагато. Зазвичай я сидів удома, співав гамми щодня, розучував ролі і їздив до театру.


СМЕРТЬ ЧАТУЄ НЕПОДАЛІК, з партії І. Сусаніна у виконанні О. Петрова

Чуют правду!

Смерть близка!

Мне не страшна она.

Свой долг исполнил я

Прими мой прах, мать земля.

Ты взойдеш, моя зоря!

Над миром свет прольешь,

Последний раз взойдешь,

Лучом приветным горя.

Господь, в нужде моей

Ты не оставь меня!

Горька моя судьба!

Тяжка моя печаль!

Закралась в грудь тоска

Легла на сердце скорбь...

Мне тяжко умирать,

Но долг мой чист и свят.

Мой час настал!

Мой смертный час!

Дай силы мне,

Родная мать моя земля!

В последний раз дай силы мне.

Мой час настал!

Прими мой прах, земля!


ГАРНИЙ, ЯК І КОЛИСЬ, з «Щоденника» Т. Шевченка

12 квітня 1858

Увечері в цирку-театрі слухав оперу «Життя за царя». Геніальний твір! Безсмертний М. І. Глинка.

Петров у ролі Сусаніна – гарний, як і колись. І Леонова в ролі Вані – гарна, але далеко їй до

Петрової, яку я чув у 1845 році.


«УКРАЇНСЬКІСТЬ» ЗМУСИЛИ ВИПРАВЛЯТИ, з статті І. Терентєвича «О. О. Петров»

З перших кроків своєї сценічної діяльності в Петербурзі, окрім щоденних вокальних вправ, Петров

розпочав під керівництвом артиста драми Якова Григоровича Брянського в и п р а в л я т и с в о

ю у к р а ї н с ь к у вимову (розрядка авторська) і працювати над дикцією.


ВІДГУК ПЕКЛА, з роману І. Лажечникова «Бусурман»

Чи пам’ятаєте ви Петрова в «Роберті-Дияволі?» І як же не пам’ятати! Я бачив його (Петрова О. –

авт.) в цій ролі лише раз і до цих пір, коли думаю про нього, мене переслідують звуки, наче

відгуки пекла: «Так, покровитель» і цей погляд, від очарування якого душа ваша не має сили

визволитися, і це шафранове обличчя, спотворене біснуванням пристрастей. І цей ліс волосся, з

якого, здається, виповзти готове ціле гніздо змій.


ТИТАН З ГОМЕРИЧНИМИ ПЛЕЧИМА, з оцінки діяльності О. Петрова М. Мусоргським

Вихід дідуся Петрова в Сусаніні, по-моєму, є вихід Сусаніна в Петрові.

...Петров – титан, який виніс на своїх гомеричних плечах майже все, що створено в драматичній

музиці – починаючи з 30-х років...

Як багато заповідано, як багато незабутнього і глибокого мистецького подано дорогим дідусем.


ТАЛАНТ НАДЗВИЧАЙНИЙ, з рецензії Ц. К’юї

Що сказати про пана Петрова? Як висловити всю данину надзвичайному талантові? Як передати

всю тонкість гри; вірність вираження до найдрібніших відтінків; розумний високого ступеня спів?

Зазначимо тільки, що із багатьох ролей, так талановито і самобутньо створених Петровим, роль

Фарлафа – одна з найкращих.


СПІВАК-БОГАТИР, вірш М. Некрасова на честь 50-річчя сценічної