КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Петров Осип [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

на першому поверсі), розклала шубу на підвіконні

і сіла поруч стерегти її. Сонечко пригріло стареньку, і вона задрімала, а коли прокинулася – від

шуби і слід вистиг. З відчаю кинулася до двірника, той – до квартального, але крадія не піймали.

Втрата, безумовно, була велика, і син, як міг, утішав матір... Яке ж було його здивування, коли

другого дня на репетицію у Великому театрі директор Гедеонов привіз і подав йому без пакету

п’ятсот карбованців асигнаціями зі словами: «Ось тобі від государя за украдену шубу».

Виявилось, що за законами тих часів обер-поліцмейстер Кокошкін щодня доповідав государю про

місцеві події, а коли цар дізнався, що у співака Петрова (а він шанував артиста) украли шубу, то

відразу ж наказав винагородити співака – гордість держави.

...Привітання і подарунки надійшли від усіх театрів Північної Пальміри: оперного, драматичного, французького, балетного; від Товариства драматичних письменників – телеграма й адреса, підписаний Островським; від філармонії – диплом на звання почесного члена; з України, від

Харківської драматичної трупи – адреса і подарунки; від публіки було подаровано десять тисяч

карбованців і два вінки, золотий і срібний з діамантами, на кожному листочку якого вигравірувана

назва однієї із ста тридцяти опер, у яких брав участь Осип Петров протягом свого довгого

артистичного життя на сцені.

Бутафори, вітаючи Петрова, подали йому на оксамитовій подушці лавровий вінок і ціпок Петрова-

Сусаніна, перевитий лаврами. З цим ціпком Петров грав Сусаніна сто сорок два рази.

Олександр подарував велику золоту медаль з великим діамантом на андріївській стрічці; вінок

срібний з діамантовою цифрою «50», великий срібний альбом з адресою...

А коли великий артист вийшов з театру, цінителі його таланту випрягли коней з карети і повезли

його на собі до під’їзду його будинку, біля якого горіла газова ілюмінація. Вся вулиця була

запруджена публікою, якої зібралося не менше п’яти тисяч чоловік. Під оглушливі оплески

натовпу та під звуки оркестру ювіляр вийшов з карети. Потім ще тричі виходив на балкон і

розкланювався з публікою і, нарешті, сказав:

– Щиро дякую Вам за співчуття, але пробачте. Їй богу, стомився.


ЗАБУТИМ НЕ БУДЕШ, експромт Н. Кукольника

С ним музыки русской зарделась заря,

Забыт он не будет, как «Жизнь за царя».