Муравйов пояснив, як треба укріплювати Петропавловськ і підходи до нього, сказав і про
Тар’їнську губу і про канал...
– Вас це не страхає?
– Так те ж моя справа, зводити і споруджувати! – вигукнув Завойко. – Аян і Охотськ тому живі
свідки. Ритиму канал, як тільки прибуду на Камчатку, аби були люди, хліб і лопати... І те вже –
справа вашого превосходительства.
– Та все буде... Канали є ознака цивілізації! Бєлінський обстоює канали і залізниці!
«Ось він ще примусить пообіцяти, щоб йому залізницю на Камчатці збудував із-за Бєлінського»,
– подумав Завойко.
Що стосується каналу, то він вважав, що вирішиться все на місці, і до розмов про канал
поставився скептично, хоч і не подав вигляду.
Завойко зробив цього вечора багато ділових зауважень про перевлаштування Камчатки.
...– Завойко погоджується бути камчатським губернатором! – сказав Муравйов дружині. – Він
трудар і господар. Хіба можна його порівняти з якоюсь петербурзькою причепуреною поганню?
З хохлів, своїм горбом випрацював чини, проводить дороги... І з почуттям гумору... Врангель не
дурень, знав, за кого племінницю видав. Він побачив ділову людину. А ось я тепер відберу його до
себе... А як ти думаєш, чому баронеса Врангель вийшла заміж за хохла?
– Кохання, мій друже!
– Не тільки кохання. Дядько-адмірал їй таке б кохання прописав! він не лише на баронесі, він на
самій Компанії одружувався. Він чудова людина, і практичний і безмовний, як і треба було
Врангелю. Той швидко це вгадав... У Юлії батько помер, родина була велика, ось і вирішили
видати її за свого офіцера і відправити їх сюди, по-перше, щоб було тут своє око, потім
припускали, що Завойко освоїться і за заступництва дядечка стане правителем всієї Компанії на
Алясці. Тут він тільки практику проходить, а кар’єра йому призначена на Алясці. Ось тому і
видали за нього баронесу Врангель. Аби сім’ї покійного батька її був шматок хліба. Німці дарма, без розрахунку, не візьмуть російського зятя. Однак Завойко не дурень і піде до мене!
...Завойко тим часом на мезоніні пошепки передавав дружині подробиці своєї розмови з
губернатором.
– Та вже буду я генералом! Їй-богу, буду! Антон Антонович забажав, щоб ти була у мене
генеральшею! Аби лише Муравйов не був Хлестаковим.
Вирішено було, що вранці Завойко дасть згоду губернаторові і відпише відразу ж в правління
Компанії Василю Єгоровичу – братові Юлії, а також дядечкові Фердінанду Петровичу, що хоче
йти з Компанії.
– Досить Завойкові бути в Компанії, – шепотів Василь Степанович, – нехай дядечко Фердінанд
Петрович прочитає, що люди вже звернули увагу на Завойка, і що Завойко сам буде адміралом...
Йому хотілося довести дядечкові, що не з його рук, а своїм розумом і своїми працями досяг він
свого щастя і статків.
ЗАКЛАВ ПІДВАЛИНИ КАМЧАТКИ, з розвідки В. Лисенко «Адмірал і губернатор»
Призначений 1840 року правителем Охотської факторії Російсько-Американської компанії, він
дуже швидко переконався в незручності Охотського порту, звідки шлях всередину Сибіру
тягнувся серед боліт, в’ючними стежками, і переніс порт в бухту Аян, за 300 верстов на північний
захід від Охотська, звідки в’ючний шлях до річки Травень (системи річки Олени) не перевищував
20 верст. Під час цих досліджень росіяни вперше відвідали гирла р. Амур, і Завойко вказав на
значення цієї річки для Росії.
Після призначення камчатським військовим губернатором і командиром Петропавловського порту
він побудував шхуну і бот, перевів місцеву, переважно мінову, торгівлю під нагляд чиновника, на
обов’язок якого було покладено оберігати інтереси камчадалів, оголошуючи їм вартість хутра і
ціну товарів, котрі потрібні.
Для охорони звіриного промислу Завойко наказав припиняти його на початку березня.
За його розпорядженням, з Аяна привезли 300 корів, яких роздали мешканцям Камчатки. На
Паратунських гарячих ключах було збудовано будинок і карантин для хворих проказою.
До того ж, Завойко прагнув заохотити камчадалів до городництва.
СТРІЛЯЛИ ІРЖАВИМИ ЦВЯХАМИ, з нарису С. Вахріна «Нащадки гостродзьобого бога»
Чутки про можливий напад на Петропавловський порт поширилися Камчаткою весною 1854 року.
Старий друг російських мореплавців король Сандвічевих (Гавайських) островів Камегамеа III передав з американськими китобоями листа губернаторові Завойкові, в якому повідомляв
