готовність англо-французької ескадри, яка зимувала поблизу Гавайських берегів, йти на північ.
...29 серпня (за новим стилем) біля воріт Авачинської бухти з’явилися ворожі судна – фрегати
«Президент», «Пайк», «Форт», «Евридіка», бриг «Облігадо», пароплав «Віраго». Командував
англо-французькою ескадрою англійський контр-адмірал Девід Прайс. Його заступником був
французький контр-адмірал Фебріє де Паунт.
30 серпня ескадра увійшла до бухти і о п’ятій годині після полудня підійшла до
Петропавловського порту на дистанцію, достатню для польоту гарматного ядра.
Пролунали перші залпи. Стріляла батарея лейтенанта Максутова, яка згодом одержала нове
найменування, – «Смертельна». Скоро до неї приєдналися гармати батарей мису Сигнальний і
Цвинтарний, фрегат «Аврора» і транспорт «Двіна».
Так почався перший день героїчної оборони Петропавловська.
Завойко, розгадавши задум ворога, наказав узяти людей з третьої, сьомої і шостої батарей і
зайняти оборону в районі батареї №2, розташованої на Кішці – вона закривала вхід в порт
ворожим судам. Сам Завойко прибув сюди ж із загоном ополченців поручика Кошелєва.
... З вісімдесяти гармат ударили «Форт», «Президент», «Віраго». Бій тривав не одну годину. На
місці убитих російських бомбардирів вставали ті, хто вчився мистецтву артилерійської стрілянини
в цьому, першому в своєму житті, бою.
...У книзі «Петропавловський бій» Г. І. Щедрін писав: «На батареї №6 шестифунтові гармати були
настільки старі, що невідомо кому вони були небезпечніші: тим, по кому стріляють чи тим, хто з
них стріляє. Картечі знайшлося всього на два заряди. Всі гармати цієї батареї були поставлені
прямо на землю – бруствера спорудити не встигли. Замість нього склали в декілька рядів мішки з
мукою, вивантажені з бригу «Нобуль».
Не приймаючи серйозно цю батарею, Буррідж повів своїх солдатів прямо на гармати. Проте вже
перші залпи – ядрами і картеччю – розсіяли ряди англійців. Потім в хід, замість картечі, пішли
іржаві цвяхи. Коли кінчилися боєприпаси, відстрілювалися з рушниць і стримували ворожий
натиск аж до підходу «аврорівців», які зім’яли десантників.
ЖИВ НАДЗВИЧАЙНО СКРОМНО, з статті П. Антонова «Мудрий, практичний і стійкий
Василь Завойко»
Він мав велику сім’ю. На літо 1854 року в ній було 9 дітей: Жора, Василь, Степан, Іван, Паша, Маша, Катя, Варя і Юля. Старшому, Жорі, було 13 років, а молодшій, Юлі, – декілька місяців.
Проте губернатор весь віддавався служінню Вітчизні. Сімейні турботи взяла на себе дружина
Юлія Георгіївна.
Багатодітна сім’я не дозволяла першому губернаторові Камчатки жити багато. Жили скромно.
Харчувалися в основному рибою. Навіть білі булки були великими ласощами, а чай пили
уприкуску.
Взимку сім’я ходила, як і всі на Камчатці; в кухлянках, торбасах і малахаях. Не був виключенням і
глава сім’ї – губернатор В. С. Завойко.
ЗАВІТАВ НАЩАДОК, з замітки Е. Познякової-Мочевус «Ця неждана українсько-камчатська
зустріч»
Зовсім неждано прилетів на Камчатку нащадок знаменитого українського роду Василя
Степановича Завойка – найпопулярнішої історичної особи Камчатки, першого губернатора
півострова, організатора героїчної оборони Петропавловської фортеці від нападу англо-
французької ескадри в 1854 році Юрій Микитович Завойко.
Зустріч відбулася в клубі української культури ім. Івана Франка при обласній бібліотеці ім.
Степана Крашенинникова.
