союзників. Потім цей документ письмово скріпили представники країн-переможців. Коли до
столу попрямував повноважний представник СРСР генерал К. М. Дерев’янко, американські
моряки зааплодували. Цей момент потім змогли побачити в кінохроніці і на фотографіях,
почути про нього по радіо, прочитати в газетах і журналах жителі всієї планети. Дерев’янко
за життя став легендарним.
ВИЯВИВ ДИПЛОМАТИЧНУ ВИНАХІДЛИВІСТЬ, з книги В. Дерев’янка «Солдат, генерал,
дипломат»
Відомий радянський фотожурналіст Віктор Антонович Тьомін, на той час спеціальний
кореспондент газети «Правда», подарував мені фотознімок, де зображено момент підписання
акту генералом Дерев’янком. При цьому він розповів цікаву історію про народження цього
знімка.
На лінкор «Міссурі» прибуло близько 500 кореспондентів з усіх кінців світу. Кожному з н их
вказали місце для зйомки. Радянських журналістів поставили приблизно за 70 метрів від
столу, де мало відбутися підписання акта.
– Така відстань не влаштовувала, – розповідав Тьомін, – тим більше, що в мене не було
телеоб’єктиву. Зйомка могла провалитися.
Кращі місця займали кінооператори та фотокореспонденти американських агентств. Тьомін
підійшов до них і розпочав було готуватися до зйомки. Але тут з’явилися два американських
офіцери й категорично попросили його піти геть.
– Це місце закуплено американським агентством за десять тисяч доларів, – сказали вони. –
Просимо, сер, залишити його, інакше солдати викинуть вас за борт.
– Відчуваю, справа повертає на гірше, – продовжував розповідь Віктор Антонович. – Що ж
робити?
На щастя, у цей час на борт лінкора піднялася радянська делегація. Тьомін підбіг до генерала
Дерев’янка й неголосно повідомив: «Мені не дають місця для зйомки».
– Прилаштовуйся до нас, – не обертаючись, сказав Кузьма Миколайович.
Назустріч їм вийшов генерал Дуглас Макартур. Представивши членів радянської делегації, К.
М. Дерев’янко, показуючи на Тьоміна, повідомив:
– Мій спеціальний фотокореспондент. – І, звернувшись до Віктора Антоновича, запитав:
– Де вам зручніше розташуватися?
– Ось тут, – відповів Тьомін і вказав на те місце, звідки його щойно спровадили американські
офіцери.
– Сподіваюся, генерале, ви дозволите, – звернувся до Макартура Кузьма Миколайович.
– О’кей! – кивнув той і широким змахом руки ніби відсік офіцерів, котрі йшли назирці за
радянським фотокореспондентом.
Таким чином, трюк бізнесменів, які заплатили за місце на палубі «Міссурі», завдяки
винахідливості Кузьми Миколайовича, завершився провалом, і наш журналіст одержав
чудове місце для зйомок.
МОЛОТОВ ОБУРИВСЯ, зі спогадів К. Симонова
Міністр закордонних справ СРСР В. Молотов... слухав мене уважно і доброзичливо. Все це
було до того моменту, поки я не заговорив, що у мене є доручення генерала Дерев’янка.
Питання, про яке йде мова, – зміна характеру, строків і норм постачання того маленького
контингенту, батальйону військ, який прибув в розпорядження нашого члена Контрольної
Ради, – вимагає невідкладного вирішення. Бо практика, яка існує, нікуди не годиться.
– Це не його справа – ставити такі питання через третіх осіб, – жорстко сказав Молотов про
Дерев’янка, сказав зі злістю.
ПОСІБНИК З ЕКОНОМІКИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ В ЯПОНІЇ, з інтерв’ю Л. Трохименко І.
Гончарук
Нині багатьох цікавить, чому саме Дерев’янка удостоїли честі підписувати історичний
документ. Мені здається, що тут далеко не останню роль відіграли його особисті якості. Він
був наполегливим, кмітливим, цілеспрямованим, відповідальним. Також стрімкому
кар’єрному зросту допомогло досконале знання двох іноземних мов. До слова, в Японії досі
використовують посібник з економіки, в якому викладено систему збереження сільського
господарства країни, розроблену... Кузьмою Дерев’янком. А в наших підручниках з історії
навіть його імені не згадують.
ПЕРЕД СМЕРТЮ ПОПРОХАВ ОКРАЄЦЬ ХЛІБА З ПЕЧІ, зі спогадів М. Дерев’янка
Кузьма заснув, а я (брат генерала – авт.) теж трохи задрімав, але ж на стільці сидячи довго не
виспиш, скоро й прокинувся. Аж ось і Кузьма прокинувся і каже:
– Що там мамка, вже спекли хліба? – і дивиться мені в очі так, що відповісти «ні» не можна
ніяк.
– Спекли, – кажу.
– На капустяному листі?
– На листі, як завжди.
–
