Щербина Григорий (fb2)




ЩЕРБИНА Григорій Степанович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Дипломат.

З міщанської родини. Батько, Щербина С., – столяр.

Народився 17 (29) листопада 1868 р. в м. Чернігові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Убитий 27 березня (9 квітня) 1903 р. в м. Косівській Митровиці (Сербія). За заповітом похований

біля стін чернігівського Свято-Троїцького собору. На табличці викарбувано напис: «Щербина

Григорій Степанович загинув у Сербії в 1903 році».

Закінчив Чернігівську гімназію (1886), московський Лазаревський інститут східних мов (1889).

Працював чиновником Азіатського департаменту Міністерства іноземних справ Російської імперії

(1889-1891), аташе при російському посольстві в Константинополі; в Уксюбі (нині – Скоп’є); в

Єгипті (1891-1897), віце-консулом в албанському Скутарі з виконанням обов’язків міністра-

резидента в чорногорській Цетиньї (1897-1903), консулом в сербській Митровиці (1903).

Член Російського географічного товариства (1894).

Посмертно почесний член Сербського літературного товариства (1904).

В Митровиці городяни і офіцерів гарнізону вставили пам’ятник Щ. (1928), якого знищили

албанські бойовики (1999).

Серед друзів та близьких знайомих Щ. – І. Зінов’єв, В. Машков та ін.


***

ПОДВІЙНЕ ДНО

, з професійного кредо Г. Щербини

Дипломат – людина з подвійним дном.

КАТАЛИСЯ НА ПРАВОСЛАВНИХ СВЯЩЕНИКАХ, з повідомлення В. Машкова російському

посольству в Константинополі

Арнаути (албанці – авт.) повели справу так, що християни, котрі ще мешкали між ними,

перетворилися на їх безправних рабів. Всякий... найнепридатніший з арнаутів може беззаборонно

відібрати і будинок, і маєток, і худобу, і доньку, і дружину, і дітей християнина. Нещасні люди,

котрі чомусь не сподобаються тому чи іншому арнауту, а, тим паче, які насмілюються

протестувати проти насильства, безжально зникають з лиця землі.

Завдяки такому жахливому становищу, православне населення Старої Сербії вражаюче швидко

рідшає, і вже тепер ця споконвічно слов’янська земля залишається слов’янською лише за назвою.

Ще десять, ...два десятки років такого режиму, – і християни залишаться лише у містах.

Величезне значення в підтримці анархії грає і та обставина, що арнаути озброєні, так би мовити,

до зубів. ...Правом носіння зброї користуються і католики. І виключно православне населення

знедолене в цьому відношенні, хоча в Старій Сербії і на західній периферії Македонії існування

без зброї немислиме.

...Ще пам’ятні всім події 1901 року в Колашині, коли влада і прості ...арнаути в зворушливій згоді

озброїлися проти 43-х сербських сіл. Яких тоді тільки жорстокостей і знущань не вчинялося

– до катань заптіїв (турецьких жандармів – авт.) і арнаутів на православних старцях-священниках

включно!

УСІМ ЗОБОВ’ЯЗАНІ КОНСУЛОВІ, з статті в бєлградській газеті «Глас српства» в 1901 р.

Виключно завдяки його могутньому захисту (Г. С. Щербини – авт.) ми, шкодрянські серби, не

маємо приводу скаржитися на місцеве турецьке правосуддя.

...З часу приїзду до нас п. Щ., сміливо можемо сказати, що ми – повновладні господарі свого

майна. Російський консул захищає нас від тих лиходіїв-глитаїв, які раніше звикли жити за чужий

рахунок. Крім того, російський консул допомагає матеріально тутешнім біднякам без відмінності

віросповідання. Він вніс крупну суму до міської каси для бідних. Він же енергійно перешкоджає

переходу православних в магометанство. На його вимогу звільнений від служби місцевий

поліцейський пристав, який пригноблював християн.

Зобов’язані своїм добробутом російському консулові, ми приносимо серцеве своє дякую йому як

великому благодійникові і слов’янському патріотові.


1

СТАВЛЕННЯ – ВОРОЖЕ, з повідомлення Г. Щербини рідним від 12 лютого 1903 р.

Я встановлююся в Митровиці з великими труднощами: ставлення до мене албанського населення

продовжує бути відкрито ворожим і мене попередили з Посольства про підготовлювану проти

мене змову.


РІДКІСТЬ, А НЕ ЛЮДИНА, зі спогадів Є. Андрєєвського

Отець Іоанн Кронштадський, познайомившись з ним (Щербиною Г. – авт.) під час перебування

його на учбовій службі в Азіатському департаменті МЗС, прийшов в крайній захват від всіляких

його якостей; він, за першої ж зустрічі зі мною, не міг знайти слів для висловлення на його адресу

найвищої похвали і, потім, щоразу, бачачись зі мною, по-перше, неодмінно згадував про нього, а

по-друге, крім того, що поспішав розсипатися в серцевих похвалах йому, висловлював по

відношенню до нього найкращі свої побажання.

– Ну вже, говорив о. Іоанн, і земляк же у Вас чернігівський Щербина, ось воістину гідна людина,

пішли йому Господи у всьому добра і щастя, рідкість, а не людина.


УБЕЗПЕЧИТИ МИРНЕ НАСЕЛЕННЯ, з розвідки М. Ямбаєва