його якостей; він, за першої ж зустрічі зі мною, не міг знайти слів для висловлення на його адресу
найвищої похвали і, потім, щоразу, бачачись зі мною, по-перше, неодмінно згадував про нього, а
по-друге, крім того, що поспішав розсипатися в серцевих похвалах йому, висловлював по
відношенню до нього найкращі свої побажання.
– Ну вже, говорив о. Іоанн, і земляк же у Вас чернігівський Щербина, ось воістину гідна людина,
пішли йому Господи у всьому добра і щастя, рідкість, а не людина.
УБЕЗПЕЧИТИ МИРНЕ НАСЕЛЕННЯ, з розвідки М. Ямбаєва «Російський консул Григорій
Щербина і Стара Сербія»
Він володів арабською, персидською, татарською, вірменською, грузинською і турецькою мовами
(останньою була написана дисертація). Пізніше вивчив сербську і болгарську, албанську говірку.
Про знання європейських мов говорити не доводиться – без цього дипломатична служба не
мислима.
...Григорій Степанович чудово уявляв всі небезпеки нового призначення. ...Перед від’їздом з
Чернігова він передав чоловікові сестри свій заповіт. І просив його клопотати перед російським
послом в Константинополі І. Зінов’євим виконати два його прохання. По-перше, перевезти і
поховати тіло в Чернігові за рахунок держави за відсутністю у нього коштів. По-друге,
поклопотати про забезпечення засобами рідних. Всього лише! Він знав, на що йде і не здригнувся.
І пробув на новому посту всього 10 тижнів.
...Щербина ...роздумує про те, які кроки слід зробити для заспокоєння краю, для убезпечення
мирних селян від бандитів. Добре вивчивши за довгі роки тонкощі східного життя, ...він не
збирався вимагати особливих прав для християн чи обмежити права мусульман. Людина високої
культури, Щербина поважав законні інтереси тих і інших, хоча не міг не симпатизувати
єдиновірцям. Він бажав, аби православні не боялися за своє життя через те, що албанські
розбійники проявляють свій «героїзм» відносно беззахисних.
Досвідчений дипломат, прекрасний знавець балканського життя, він чітко оцінив обстановку, що
складалася. Православному населенню Митровиці загрожувала серйозна небезпека. Австро-
угорські агенти підбурювали бунтівних албанців напасти на місто.
17 березня албанці (за різними оцінками, від двох до п’яти тисяч озброєних чоловік) розпочала
облогу. Вони вимагали вигнання російського консула з Митровиці і сербського з Пріштіни.
...Увечері 18 березня близько о пів на шосту Щербина вирішив особисто упевнитися в обстановці,
що склалася навколо міста... Десь в напівверсті назустріч трапився солдат з рушницю напереваги.
Кроків за десять праворуч від Григорія Степановича він, порівнявшись з ним, швидко підняв
зброю. Щербина вирішив, що солдат, як це робили його товариші, збирається віддати честь.
Консул підніс руку до козирка і тут зрозумів, що солдат вже прицілюється.
Пролунав постріл...
ВИДАТНА РОЛЬ, з некролога Й. Цвіїча
Усякий раз, коли я розмовляв з Щербиною, всякий раз, коли я про нього міркував, у мене
виникала думка, що він має зіграти видатну роль. Це була людина з надзвичайно широкими
поглядами, рідкісної енергії і цілком віддана своїй високій місії.
Це був незвичайний консул; він виділявся не лише розумом, але й вражав усіх своєю щирістю,
вірою, своїй теплою слов’янською релігійністю.
ТУПА БАЙДУЖІСТЬ «ЄВРОПЕЙЦІВ», з кореспонденції П. Вожина (П. Дубенського)
Бідні сербські вчителі народних шкіл, котрі ледве перебиваються з копійку на копійку, негайно
зібрали між собою 200 франків на спорудження пам’ятника Щербині в Митровиці або іншому
місті Старої Сербії. Їх розкішні вінки, квіти наповнюють тепер солунську церкву
Пантелеймонівського монастиря.
2
Це загальний слов’янський порив, хоч чимось згадати, віддячити згаслому російському діячеві.
Його розділяють і болгари. Не те серед так званого «європейського» населення Солуні. Серед
євреїв, греків, мусульман, левантинців-католиків – глибока, тупа байдужість. Лиходійський напад
називають «інцидентом», звинувачують Щербину в непотрібній хоробрості, бажають повного
забуття його імені.
НЕВЖЕ ЙОГО СМЕРТЬ – ДАРЕМНА, з розвідки М. Ямбаєва «Російський консул Григорій
Щербина і Стара Сербія»
У 1902 році було ухвалено рішення відкрити в Митровиці Російське Імператорське Консульство.
Воно стало першим європейським представництвом в місті.
Приміщення консульства – майже квадратний
