ВОВК Ігор Петрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.
Льотчик-космонавт (58/143). У Космосі перебував 11 діб 19 годин 15 хвилин. У ході випробувань
проекту «Буран» виконав тринадцять польотів на спеціальному екземплярі човна.
З робітничої родини.
Народився 12 квітня 1937 р. в м. Змійові Харківської області СРСР (нині – місто Харківської
області України).
Помер 3 січня 2017 р. в м. Жуковський Московської області (РФ). Похований на місцевому Биківському меморіальному цвинтарі.
Закінчив Курський аероклуб (1954), Кіровоградське військове авіаційне училище (1954-1956), школу льотчиків-випробовувачів льотно-дослідницького інституту ім. М. Громова (1963-1965), жуковський філіал московського авіаційного інституту ім. С. Орджонікідзе (1969), Центр
підготовки космонавтів (1980).
Служив у стройових частинах ВПС СРСР (1956-1965), Жуковському льотно-дослідницькому
інституті ім. В. Чкалова (1965-1978), загоні космонавтів (1978-1995), працював в льотно-
випробувальному центрі ім. М. Громова (1995-2002).
Має дозвіл на пілотування всіх (!) моделей літаків, які знаходилися на озброєнні Збройних Сил
СРСР.
Космонавт-дослідник (1982), льотчик-космонавт 3 класу (1984).
Заслужений льотчик-випробовувач СРСР (1983).
Президент Федерації тенісу СРСР (1986-1990).
Президент Федерації любителів авіації (1988).
Перший віце-президент Федерації космонавтики Росії (2003-2005).
Президент міжнародної асоціації «Земля і космонавтика».
Президент Російського національного аероклубу.
Герой Радянського Союзу (1984).
Кавалер радянських орденів Леніна, Червоного Прапора, низки медалей.
Виконав політ на космічному човні «Союз Т-12», працював на орбітальному комплексі «Салют-7»
– «Союз Т-11» – «Союз Т-12» (1984).
Наш земляк – співавтор книги «Ціль – 2001. Авіаційна і космічна техніка світу», автор
фантастичного детективу «Космічний ковпак».
В. – почесний громадянин м. Калуга (РФ).
У Росії проводиться тенісний турнір його імені.
Серед друзів та близьких знайомих В. – Л. Кизим, В. Джанібеков, В. Кубасов, М. Манаров, В.
Коккінакі, С. Савицька, В. Анісімов, О. Іванченков, В. Соловйов, О. Атьков, В. Заболоцький, М.
Толбоєв, Р. Станкявічус, У. Султанов та ін.
***
СПРОБУВАТИ ВСЕ,
з життєвого кредо І. Вовка
Мені завжди хотілося спробувати все.
СТРАХУ НІКОЛИ НЕ ВІДЧУВАВ, зі спогадів І. Вовка «В мене влили келих шампанського –
єдиний допінг»
Перший політ «Бурану» був акцією відверто політичною – потрібно було продемонструвати
Заходу, що у нас є човен не гірший за американські. Для повної перевірки цифрової системи
управління «Буран» повинен був провести в космосі не три з гаком години, а, як мінімум, три
доби. Тільки тоді стало б більш-менш зрозуміло, які помилки системи необхідно усунути.
Ще до історичного старту «Бурану» всім було відомо, що для другого безпілотного польоту
автоматику попросту замінять. Ну а потім вже повинен був летіти екіпаж з двох чоловік,
командиром якого планували мене.
Хоча, звичайно, я розумів: можуть у будь-який момент замінити. Правда, тільки однією людиною
– Анатолієм Левченко (теж українець – авт.). Це було святим – командиром міг стати тільки
льотчик, який побував у космосі. У загоні таких було двоє – я і Анатолій. Все інше вирішувала
політика.
Щоправда, особисто мені гріх скаржитися. Завдяки програмі «Енергія-Буран» я випробував кайф, який важко собі уявити. Втім, і навантаження були скажені – після приземлення «Союзу»
Джанібекова і Савицьку на ношах понесли в госпіталь, а я відразу ж пересів на гелікоптер. Потім,
без передиху, – на Ту-154, потім – на МіГ. Метою було – довести, що льотчик-професіонал може
витримати такі навантаження. Я довів. Правда, десь між польотами в мене нишком влили келих
шампанського, але це був єдиний допінг.
…Взагалі страх в своєму житті я відчув, напевно, одного-єдиного разу – коли мене в три роки
посадили на високий стілець і ноги відірвалися від землі. І зараз, не дивлячись на вік, заборону
проходити медкомісію і масу пояснювальних з доганами, літати все одно хочеться. Недавно ось
їздив до конструктора, котрий змайстрував апарат за типом «три в одному», – човен, машина і
літак. Ось би спробувати!
ЕТИЧНО ДО ЧУЖИХ СВІТІВ МИ ЩЕ НЕ ДОРОСЛИ, з інтерв’ю І. Вовка російським