У 1924 р. зібрання з Академічного Великого театру перевели до Державного інституту музичної
науки (ДІМН).
З самого початку свого існування колекція стала центром тяжіння різних фахівців: музикантів-
виконавців, майстрів-практиків, котрі займалися реставрацією старовинних і виготовленням нових
інструментів, учених, які досліджували акустичні властивості і конструкцію інструментів,
музикознавців, що вивчали історію кожного з них. У ДІМНі поряд із співробітниками колекції
були науковці Комісії з музичного інструментознавства і майстри Дослідно-показової майстерні
смичкових інструментів, керованої видатним скрипковим майстром Тимофієм Пилиповичем
Підгорним.
...У 1936 р. була організована майстерня смичкових інструментів при Всекопромраді. У всіх цих
організаціях найактивнішу участь брав Є. Вітачек та інші експерти Держколекції (Підгорний,
Морозов, Томашов, Фролов).
КУДИ ЩЕЗЛИ СЕКРЕТИ, з книги М. Ройзмана «Злодій-невидимка»
Майстер Золотницький був на місці. Він підняв на лоб великі окуляри, вдивився, піднявся
назустріч.
Я почав говорити про знаменитого Вітачика – основоположника радянської школи скрипкових
майстрів, про те, що він творив інструменти, послуговуючись науковими методами.
– Розумник! – підтримав мене майстер. – Уїдливий! І мав великі здібності! – А Підгорний? Мені
доводилося бачити альти його власного стилю. У Підгорного залишилося багато рукописів. Він
розкриває в них всі свої виробничі секрети.
Андрій Якович метнув на мене допитливий погляд, кашлянув, перевів очі на деку і як ні в чому не
бувало знову схилився над нею.
РОСІЯНИ, НА ВІДМІНУ ВІД УКРАЇНЦІВ, БОДАЙ ЗАМИСЛИЛИСЯ, з кореспонденції О.
Антонової «Забута мелодія для скрипки»
До XVIII століття Росія не мала професійних майстрів смичкових інструментів. Їх завозили з
Італії, Франції, Польщі.
...Відчутно це ремесло заявило про себе лише з кінця XIX сторіччя, чому немало сприяли відомі
чеські майстри Франц Шпідлен та Євгеній Вітачек, який знайшов тут другу батьківщину. Він
створив понад 400 скрипок, альтів і віолончелей... Вітачек, по суті, став родоначальником сучасної
школи російських майстрів.
...Він був центром і тієї знаменитої нині плеяди російських скрипкових майстрів, яка включала
Підгорного, Косолапова, Доброва, Фролова.
...Конкурс 2002 року вказав на неблагополуччя справ вітчизняних майстрів-струнників. ...І ось
через п’ять років – V Конкурс скрипкових майстрів, який за традицією стартує раніше інших
номінацій XIII конкурсу імені Чайковського. У розділі створення інструментів наші майстри
навіть не змогли пробитися до числа учасників третього туру в жодній з номінацій!
І це – пряма «заслуга» людей, що стоять біля стерна культури. На створення школи майстрів
смичкових інструментів знадобилося сторіччя, а для руйнування її вистачило і півтора десятка
років.
Чи зможемо відновити те, що втратили?!
