Панютин Лев [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

авт.) не хоче до нього доторкнутися

голою рукою, і все це робить його молоденька дружина, яка вже й сама захворіла і потрапила до

рук Рікора. Вчора ця бідолаха (їй 18 років) повідомила, що їй відріжуть груди. Нею теж пішли

якісь гнилі прищі, однак вона виявляє дух дивовижної самопожертви.

Ніл дихає через трубку – в горлі у нього свистить, хрипить і бризкає, а він же ще й лається як

фурман, – на щастя, не всяке слово чутно буває. Яке жахливе існування його, а особливо її!

Ваш М. Лєсков.

ЧОМУ ЗАБУЛИ ДОТЕПНОГО ПАНЮТИНА, з брошури А. Коні «Деякі питання авторського

права»

Літературна творчість, якісно і кількісно стимульована грошовими міркуваннями, є творчість

нижчого порядку, яка наближається до митецького ремесла, плоди якого приречені на існування,

вимірюване навіть не десятками років. У цьому відношенні досить подивитися на журнальну

роботу, на передові статті і фейлетони.

Навряд чи через тридцять років від сьогодні будуть поширені політичні міркування навіть такого

жагучого, владного і впливового публіциста, як Катков.

Хто згадує тепер про живі і дотепні фейлетони співробітника «Голосу» Панютина (Ніл Адмірарі),

котрий помер років з тридцять тому?