Відповідаю, найдобріший Казимире Станіславовичу, на Ваші листи за пунктами:
1) Бр. Вернери вислали Вам 75 руб. сьогодні або вишлють завтра. Не висилали ж раніше, тому що
сталося в їхній редакції маленьке непорозуміння, про яке поговоримо коли побачимося. Якщо
вірити їм, через це непорозуміння Ваше оповідання обійшлося їм в 150 руб.
Будьте здорові.
Ваш А. Чехов.
БЛИСКУЧЕ ПЕРЕМАГАЛИ, з дослідження В. Дубовського «Російські творці мотоцикла у
Франції»
Для розуміння процесу розвитку того чи іншого різновиду техніки не можна обмежуватися
виключно розглядом конструкцій в їх хронологічному порядку, а необхідно дати оцінку їхніх
переваг і недоліків, з’ясувати фізичний сенс зміни одних конструктивних рішень іншими. Сказане
стосується і запозичення конструктивних концепцій одними видами техніки у інших.
Першим прототипом велосипеда, що здобув популярність, була «дрезина», винайдена німецьким
лісничим фон Дрейсом 1817 року, котра була лавкою з двома колесами. Для приведення її в рух
сидяча на ній людина повинна була відштовхуватися від землі ногами.
У 1888 р. англієць Данлоп забезпечив велосипед пневматичними шинами.
…Парова машина виявилася невідповідною для двоколісного засобу транспорту. Серед її
недоліків варто назвати громіздкість, обумовлену наявністю казана, а також те, що на «підняття
пари» в ній потрібно до півгодини часу. Казан же «миттєвого паротворення» (що фактично
вимагало близько 10 хвилин), сконструйований Л. Серполле для свого екіпажу, з’явився лише
1885 р. До цього часу, а точніше в 1876 р., німецький інженер Н. А. Отто вже створив цілком
працездатний чотиритактний двигун внутрішнього згорання.
Впродовж низки років двигуни цього типу виготовлялися як стаціонарні. Вони працювали на
світильному газі і гасі і залишалися тихохідними, розвиваючи не більше 300 обертів колінчастого
валу на хвилину. Як показали випробовування таких двигунів, встановлених, на чотириколісні
екіпажі, вони для транспортних цілей виявилися непридатними.
Найважливішою передумовою для подальшого розвитку мотоцикла, так само як і автомобіля, стала розробка в період 1883-1886 рр. німецькими винахідниками Готлібом Даймлером і Карлом
Бенцом бензинових двигунів транспортного типу, які на той час можна було назвати
«середньобертовими». В результаті виникли дві конструктивні концепції легких транспортних
двигунів, придатних як для
Мотоцикла, так і автомобіля. Прогресивнішою з них можна назвати ту, яка передбачала
вертикальне компонування двигуна.
Для Вернерів двигун сконструював француз Іполит Лабіт, проте, мабуть, це стосується двигунів
подальших моделей мотоциклів фірми «Вернер». Двигун же, який застосовувався в період 1897-1898 рр., не мав аналогів. Не зважаючи на те, що в ньому використовувалося гартівне запалення
(небезпечне в пожежному відношенні) він був швидкохідним завдяки тому, що діаметр циліндра і
хід поршня мали однаковий розмір. На двигуні клапани розташовувалися з боків циліндра, а
камера згорання мала Т-подібну форму (подібну тій, яку пізніше, в 1901 р., використовували на
знаменитих автомобілях «Мерседес»).
У 1899 р. Вернери застосували на мотоциклі з двигуном в 1,25 к.с. електричне запалення. Двигун, як і раніше, розташовувався на передній вилці мотоцикла. До 1900 р. було побудовано близько
3000 вернерівських «самокатів». Тоді ж вони експонувалися на Всесвітній виставці в Парижі, де й
отримали золоту і срібну медалі.
В результаті інші фірми стали копіювати вернерівські мотоцикли і збирати їх різних конструкцій.
На змаганнях кінця минулого століття мотоцикли фірми «Вернер» їх блискуче перемагали. До
1901 р. вийшло понад 3500 виробів марки «Вернер». Однак із зростанням потужності їх двигунів і, відповідно, ваги високо, розташований центр тяжіння мотоцикла привів до його нестійкості. Це
примусило Вернерів змінити свою конструкцію.
В кінці 1901 р. був створений «Новий Вернер» – мотоцикл «класичного компонування», у якого
двигун знаходився внизу, в центрі ходової частини, і його картер став ланкою «відкритої» рами.
Окрім останнього нововведення, мотоцикл Вернерів повторював конструкцію «протомотоцикла»
Даймлера 1885 р.
Втім, виявилося, що і «відкрита» рама з укладеним в неї картером двигуна не була новинкою.
Заслугою братів Вернерів залишилося те, що вони правильно зрозуміли прогресивні
конструктивні рішення й
