ЗАХОПЛЮЮЧИЙ ЕФЕКТ, з кореспонденції В. Палія «Світлом музику першим доповнив
херсонець»
Першим світломузику в уяві побачив російський композитор Олександр Скрябін. Ідея полягала в
тому, що кожній музичній ноті відповідає певний колір спектрального розкладу кольору білого.
Тим паче, що і перших, і других – по сім. Також і перші, і другі – хвильового походження. Отож
поєднати їх – і вийде захоплюючий ефект. Та видатний росіянин не встиг здійснити задуму.
Розвиваючи цю ідею, Володимир Баранов-Россіне і створив «оптофон» – тип світлового
фортепіано.
Виявляється, Володимир Баранов-Россіне був не лише талановитим музикантом і винахідником, а
й скульптором, визначним художником авангардного напрямку. Приміром, в альманасі
«Невідомий російський авангард» (Москва, 1992) Баранову-Россіне присвячено цілий розділ, а
його художня творча спадщина в альманасі представлена кількома найяскравішими
репродукціями. До речі, у приватних і публічних паризьких колекціях є далеко не авангардні
роботи Володимира Баранова-Россіне, серед яких і полотна з краєвидами Херсона.
Майбутній професійний художник часто навідується в Херсон, де і робить декілька міських
етюдів – як згаданих, так і вже в доволі авангардній манері.
МУЗИКАНТА ФАРБ КОЛЕГИ ПОЗБАВИЛИ ПІДТРИМКИ, з розвідки Б. Галєєва «Знахідка у
Парижі»
Гарячкова пропагандистська діяльність на захист своєї ідеї й прагнення винести свої спроби її
реалізації на суд широкої громадськості – все це вже після того страшного дня, коли на його ідеях, його інструменті, практично на його долі був поставлений офіційно хрест, після жорстокої, як
вирок, резолюції: «не треба», «не потрібно», «не так». Це було в самому кінці 1923 року на
засіданні Фізико-психологічного відділення РАХН (Російської академії художніх наук).
Це видно хоча б за документам, які винесла на одну з казанських всесоюзних конференцій «Світло
й музика»«(1990) московський мистецтвознавець Т. Перцева. Вона виявила й уперше
оприлюднила дані про стенограму трагічного для художника засідання, включаючи тези доповіді з
гострими, навідліг, формулюваннями В. Баранова-Россіне й – відповідну реакцію колег.
Одним з найрішучіших критиків виявився... Леонід Сабанєєв, біограф Скрябіна, аза його життя –
друг і певною мірою колега, співучасник міркувань великого композитора про «світлову
симфонію». По суті справи, найзатятіший адепт і пропагандист світломузики в Росії – він повинен
був би, здається, грудьми стати на захист унікального й, практично, єдиного однодумця Скрябіна,
але, на жаль, може бути, в «припадку ревнощів» Сабанєєв дратується тим, що в Баранова-Россіне
за «не по Скрябіним», дорікає художникові навіть за те, що той використав екран (а куди ще
проектувати свої складні абстракції?).
А в підсумку Вчена рада РАХН позбавляє художника підтримки...
