КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Баранов-Россине Владимир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ліній, плям, –

підсумок напруженої праці, яка зайняла не один місяць. Мої побратими по мистецтву хитали

головами й засуджували роботи як невдалі ескізи. Россіне, навпаки, поставився до них з великою

наснагою. Його й мої роботи, я гадаю, є «конкретним мистецтвом».


МИСТЕЦТВО СПРИЙМАЄ ВИТОНЧЕНО, з книги К. Редько «Щоденники, спогади, статті»

Баранов-Россіне став відомим у Москві й за кордоном як один з організаторів першого у світові

кольорово-оптофонічного концерту – в театрах ім. Мейєрхольда й Великому.

Він – художник-парижанин. Любить мистецтво й витончено сприймає його. У моїх роботах бачить

багато гарного, дає практичні поради, зробив пропозицію написати для нього концертно-колірну

відвернену картину.

Я щасливий нашому знайомству.


ДИНАМІЧНИЙ КАМУФЛЯЖ, з статті «Баранов-Россіне Володимир Давидович» на gelos.ru

Жилка винахідника не гаснула в ньому ніколи. Наприклад, апарат під назвою «мультиперко» був

призначений для виготовлення, стерилізації і розливання газованих рідин.

Потім Володимир Давидович розробляє «хромофотометр» – прилад для аналізу якості коштовних

каменів.

А незадовго до початку Другої світової війни Баранов придумав «динамічний камуфляж»,

авторство якого пізніше було помилково приписане Жоржу Браку. Його суть – в проектуванні

збільшених колірних плям, котрі дозволяють «приховати» будь-який військовий об’єкт, – рухомий

чи нерухомий. Свій винахід він подав директорові заводів «Рено» і представникам Пентагону.

Проте з якихось причин його тоді не упровадили у виробництво.


ПРИМХЛИВІСТЬ РИТМУ, з розвідки О. Шатських «Баранов-Россіне В. Д.»

Завдання, актуальні для багатьох європейських новаторів: розширення сфер творчого вторгнення в

реальність, відновлення сприйняття – художник зумів втілити в оригінальні проекти. «Симфонія

№2» свідчила про вихід до «тривимірного живопису»; цей рухливий об’єкт являв собою, за

описом сучасника, «парадоксальний монтаж із цинку, покритого строкатою й живою глазур’ю, з

жолобами, котрі служили підставками для якихось дивного виду млинів для розмелу перцю, синіх,

бежевих або червоних шайб, перемішаних із пружинами, що стирчали у різні сторони, і сталевими

лозинами».

Незвичайні, хвилюючі публіку роботи Баранова-Россіне належали до тієї ж групи художніх явищ,

що й експерименти Пабло Пікассо й Олександра Архипенка. Складні умовні конструкції, створені

з нових матеріалів, мали самостійність і самоцінність – художник повністю звільнився від

слідування природі, свідомо уникав подібності із предметами або явищами, які існували у світові

до нього.

…Паризьке життя Баранова-Россіне було наповнене труднощами. Запатентований на Заході

оптофон у музичному побуті не прищепився, він лише зрідка звучав на театральних сценах,

супроводжуючи драматичні постановки. Деякий резонанс одержали концерти на оптофоні, що

відбулися в сезон 1928/29 років в різних артистичних центрах, зокрема «Студії Урсулинок» і

«Студії №28». Свій винахід Баранов-Россіне пропагував також у власній «Першій оптофонічній

академії».

Художні добутки Баранова-Россіне привертали увагу знавців, проте серед широкої публіки

популярністю не користувалися, отже, і на комерційний успіх авторові розраховувати не

доводилося. Зате вони, гармонічні й емоційні, з їх тонкою врівноваженою композицією й

примхливістю ритму, мали заслужений успіх у професійному середовищі.

Художні погляди Баранова-Россіне перетерпіли в ті роки певні зміни – домінуюче місце в його

мистецтві в другий, і останній, паризький період зайняли абстрактні композиції. Ці образи являли

собою ефектні колірні організми, породжені уявою й даром живописця; вони впливали на глядача

напруженими кольорами, дивною пульсуючим життям деяких біоморфних структур – стрічка

Мьобіуса, з її парадоксальною одномірністю, служила пластичним лейтмотивом більшості з них.

Володимир Давидович Баранов-Россіне не встиг або не зумів виїхати з Франції до окупації її

гітлерівськими військами. Його творчість, за теоріями «цивілізованих» ідеологів Третього рейху,

відносилася до «дегенеративного» мистецтва, що вироджується, внаслідок чого воно підлягало

беззастережному знищенню. 9 листопада 1943 року він був арештований гестапо й кинутий у

концентраційний табір; дата й місце загибелі точно не встановлені – за непрямими свідченнями,

митця фашисти стратили 1944