підсумок напруженої праці, яка зайняла не один місяць. Мої побратими по мистецтву хитали
головами й засуджували роботи як невдалі ескізи. Россіне, навпаки, поставився до них з великою
наснагою. Його й мої роботи, я гадаю, є «конкретним мистецтвом».
МИСТЕЦТВО СПРИЙМАЄ ВИТОНЧЕНО, з книги К. Редько «Щоденники, спогади, статті»
Баранов-Россіне став відомим у Москві й за кордоном як один з організаторів першого у світові
кольорово-оптофонічного концерту – в театрах ім. Мейєрхольда й Великому.
Він – художник-парижанин. Любить мистецтво й витончено сприймає його. У моїх роботах бачить
багато гарного, дає практичні поради, зробив пропозицію написати для нього концертно-колірну
відвернену картину.
Я щасливий нашому знайомству.
ДИНАМІЧНИЙ КАМУФЛЯЖ, з статті «Баранов-Россіне Володимир Давидович» на gelos.ru
Жилка винахідника не гаснула в ньому ніколи. Наприклад, апарат під назвою «мультиперко» був
призначений для виготовлення, стерилізації і розливання газованих рідин.
Потім Володимир Давидович розробляє «хромофотометр» – прилад для аналізу якості коштовних
каменів.
А незадовго до початку Другої світової війни Баранов придумав «динамічний камуфляж»,
авторство якого пізніше було помилково приписане Жоржу Браку. Його суть – в проектуванні
збільшених колірних плям, котрі дозволяють «приховати» будь-який військовий об’єкт, – рухомий
чи нерухомий. Свій винахід він подав директорові заводів «Рено» і представникам Пентагону.
Проте з якихось причин його тоді не упровадили у виробництво.
ПРИМХЛИВІСТЬ РИТМУ, з розвідки О. Шатських «Баранов-Россіне В. Д.»
Завдання, актуальні для багатьох європейських новаторів: розширення сфер творчого вторгнення в
реальність, відновлення сприйняття – художник зумів втілити в оригінальні проекти. «Симфонія
№2» свідчила про вихід до «тривимірного живопису»; цей рухливий об’єкт являв собою, за
описом сучасника, «парадоксальний монтаж із цинку, покритого строкатою й живою глазур’ю, з
жолобами, котрі служили підставками для якихось дивного виду млинів для розмелу перцю, синіх,
бежевих або червоних шайб, перемішаних із пружинами, що стирчали у різні сторони, і сталевими
лозинами».
Незвичайні, хвилюючі публіку роботи Баранова-Россіне належали до тієї ж групи художніх явищ,
що й експерименти Пабло Пікассо й Олександра Архипенка. Складні умовні конструкції, створені
з нових матеріалів, мали самостійність і самоцінність – художник повністю звільнився від
слідування природі, свідомо уникав подібності із предметами або явищами, які існували у світові
до нього.
…Паризьке життя Баранова-Россіне було наповнене труднощами. Запатентований на Заході
оптофон у музичному побуті не прищепився, він лише зрідка звучав на театральних сценах,
супроводжуючи драматичні постановки. Деякий резонанс одержали концерти на оптофоні, що
відбулися в сезон 1928/29 років в різних артистичних центрах, зокрема «Студії Урсулинок» і
«Студії №28». Свій винахід Баранов-Россіне пропагував також у власній «Першій оптофонічній
академії».
Художні добутки Баранова-Россіне привертали увагу знавців, проте серед широкої публіки
популярністю не користувалися, отже, і на комерційний успіх авторові розраховувати не
доводилося. Зате вони, гармонічні й емоційні, з їх тонкою врівноваженою композицією й
примхливістю ритму, мали заслужений успіх у професійному середовищі.
Художні погляди Баранова-Россіне перетерпіли в ті роки певні зміни – домінуюче місце в його
мистецтві в другий, і останній, паризький період зайняли абстрактні композиції. Ці образи являли
собою ефектні колірні організми, породжені уявою й даром живописця; вони впливали на глядача
напруженими кольорами, дивною пульсуючим життям деяких біоморфних структур – стрічка
Мьобіуса, з її парадоксальною одномірністю, служила пластичним лейтмотивом більшості з них.
Володимир Давидович Баранов-Россіне не встиг або не зумів виїхати з Франції до окупації її
гітлерівськими військами. Його творчість, за теоріями «цивілізованих» ідеологів Третього рейху,
відносилася до «дегенеративного» мистецтва, що вироджується, внаслідок чого воно підлягало
беззастережному знищенню. 9 листопада 1943 року він був арештований гестапо й кинутий у
концентраційний табір; дата й місце загибелі точно не встановлені – за непрямими свідченнями,
митця фашисти стратили 1944
