…Низку розвідок В. О. Романовський присвятив огляду та аналізу окремих архівних фондів або
колекцій. Значну увагу вчений приділив проблемі реконструкції та відновлення втраченого
інформаційного потенціалу архівних фондів установ періоду Гетьманщини. Так, учений дійшов
висновку, що в історичних працях України міцно утвердилася хибна думка про те, що пожежі
1748 та 1784 рр. у Глухові спричинили майже цілковите знищення цих фондів. На підставі аналізу
виявлених та вивчених ним документів В. О. Романовський довів: більшу частину архівних
документів вдалося зберегти, а про всі втрачені з них було ретельно вказано. …Серед уцілілих
документів були всі іменні угоди і грамоти, сенатські укази, протоколи, журнали, реєстри,
доповідні записки, чолобитні тощо. Він відзначив, що серед багатьох цінних документів в Архіві
давніх актів йому вдалося віднайти розпорядження Румянцева про переведення архіву
Малоросійської колегії з Глухова до Чернігова. Учений описував всі колізії, яких зазнала вона
після глухівської пожежі і аж до її фактичної ліквідації.
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ ОБСЯГ ЗНАНЬ, з дослідження Є. Стрекалової і Е. Кемпінського
«Вчитель вчителів»
Історичному факультету Ставропольського державного університету, який був педінститутом, у
листопаді 2006 року виповнилося 62 року. Велику роль у його становленні зіграв В. О.
Романовський.
Віктор Олександрович походив зі стародавнього роду: його далекий предок після Грюнвальдської
битви одержав потомствене дворянство від польського короля Владислава II Ягайло й малюсіньке
сільце з декількома кріпаками. Тоді ж був затверджений герб роду. Однак уже в XVI столітті
Романовські втратили маєток, а на час народження Віктора його батько уже був дрібним
службовцем земської управи.
…В листопаді 1914 року Віктора Олександровича призначають помічником директора Київського
центрального архіву стародавніх актів. Робота над документами XVI-XVII ст. дозволила
розширити коло знань молодого вченого. На жаль, роботу довелося перервати в 1915 році у
зв’язку з подіями Першої світової війни й евакуацією в Саратов.
В 1935 р. В. Романовський був втретє заарештований. Йому пригадали участь у монархічній
організації в 1919 р., роботу в представництві Добровольчої армії в Україні й т. д.
Вижити в таборі допомогли деякі знання з медицини, а також велика ерудиція: крім історії й
літератури, він знав латинь, польську, німецьку мови. Як розповідав пізніше Віктор
Олександрович, начальник табору взяв його репетитором до своєї доньки, яка закінчувала школу й
готувалася до вступу у вуз.
…У пам’яті студентів й учнів залишилася енциклопедична широта знань, витонченість манер,
імпозантність, незмінна доброзичливість професора Романовського.
ЗАСНОВНИК НАУКОВОЇ ШКОЛИ, з розвідки Г. Невідомого «Розвиток вищої історичної
освіти на Північному Кавказі з 1945 по 2000 рр.»
Значно активізувалася науково-дослідницька робота істориків Ставропольського державного
педагогічного інституту з появою в 1947 р. у складі штатних викладачів великого фахівця з історії
Лівобережної України В. О. Романовського.
… Його квартира стала місцем наукових зустрічей і дискусій істориків краю. Таким чином, В. О.
Романовський є засновником ставропольської школи з вітчизняній історії.
ЙОГО УЧНІВ В ПЕТЕРБУРЗІ ПЕРЕСЛІДУЮТЬ І ДОСІ, з статті С. Іванова «Кати чекають на
овації»
23 квітня 2001 р. відбулося рішення Вченої ради Петербурзького державного університету у
«справі Фроянова» (учень В. Романовського – авт.). Спершу вчена рада констатувала, що «на
історичному факультеті успішно ведеться наукова й викладацька робота, висока успішність
студентів, удосконалюється структура», а потім …більшістю голосів – 64 проти 37 –
проголосував проти продовження повноважень професора Фроянова на посаді декана. Так що
організатори політичного цькування відомого історика можуть радіти.
Професор І. Я. Фроянов:
– Я з великою прикрістю сприйняв рішення вченої ради й не тому, що воно неприємне особисто
для мене. Це рішення до певної міри «історичне», бо знаменує перехід до нового стилю відносин,
а, може статися, й повернення до минулого? До того, що ми пам’ятаємо з кампаній проти генетики
й кібернетики. Як тоді, так і зараз з невгодними вченими розправляються руками їхніх колег. Все
це я не можу охарактеризувати інакше, як зробив це у своєму
