Хиждеу Александр (fb2)




ХИЖДЕУ (ХАШДЕУ, ХАЖДЕУ) Олександр Тадейович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: молдавський.

Поет, літературознавець, фольклорист, просвітитель. Класик молдавської літератури, фундатор

молдавської фольклористики.

З шляхтянської родини. Батько, Хиждеу Т., брат, Хиждеу Б., син, Хиждеу Т., онука, Хиждеу Ю., –

письменники.

Народився в 1811 р. в с. Мізюринцях Кременецького повіту Волинської губернії (нині –

Шумський район Тернопільської області України).

Помер 9 листопада 1872 р. в с. Керстенцях Хотинського повіту Бессарабії (нині – Хотинський

район Чернівецької області України). Похований на родинному цвинтарі.

Закінчив благородний пансіон при Кишинівській духовній семінарії (1822-1827), Харківський

університет (1827-1832).

Працював викладачем Вінницької (1840-1842), Кам’янець-Подільської чоловічої (1842-1843)

гімназій, адвокатом (1843-1860).

Почесний доглядач Хотинського повітового училища (1836-1840).

Один з членів-засновників Бухарестського літературного товариства.

Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Журнал міністерства народної освіти», «Телескоп».

Як літератор дебютував в журналі «Вісник Європи» дрібними різноплановими публікаціями

(1825).

Потім настала черга статей «Дві молдавські пісні» (1830), «Румунські народні пісні російською

мовою» (1833), «Бессарабські літератори» (1835), нарису «Григорій Варсава Сковорода» (1835).

Х. – автор циклу «Молдавські сонети» (1837), повісті «Дука» (1830), новели «Княжіння Арнаута»

(1872), «Трьох молдавських легенд» (у співавторстві з братом Б. Хиждеу).

Наш земляк також упорядкував чотиритомний словник – «Начерк лексикону молдавської мови».

З владою порозуміння не знаходив: у супроводі двох жандармів його депортували до Бессарабії

(1850).

У с. Керстенці функціонує літературно-меморіальний музей нашого земляка.

Виконана реконструкція родинного цвинтаря Х. (1988).

Серед друзів та близьких знайомих Х. – Л. Боровиковський, О. Корсун, М. Петренко, С.

Олександрів, Я. Щоголів, І. Срезневський, О. Шпигоцький, І. Росковшенко, С. Писаревський, О. і

Ф. Євецькі, А. Метлинський, М. Костомаров, І. Петров, І. Бецький, П. Кореницький, П. Бартенєв,

М. Погодін, О. Вельтман та ін.


***

БАТЬКІВЩИНА – ЦЕ ІСТОРІЯ,

з життєвого кредо О. Хиждеу

Без любові до історії не може бути любові до батьківщини.


ТВОРЕЦЬ НОВОЇ СЛАВИ, з нарису О. Хиждеу «Григорій Варсава Сковорода»

Демон: слышь «Варсава»! (псевдоним Сковороды: по еврейски вар-сын Саввы). Младенческий ум,

сердце безобразное, душа, исполненная паучины, не поучающая, но научающая1 Ты ли творец

новой славы? – Варсава: мы то, Божиею милостию, рабы Господни и дерзаем благовестить новую

славу. – Демон: ныне, не обинуясь, провещаю вину, от чего мое ветхое жилище в мириад крат

многолюднее твоего нового? – Варсава: темноречишь! открой, если можешь, откровеннее бездну

твоего сердца. – Демон: О, апокалипта! О, странность в слове, стропотность в пути, трудность в

деле: вот троеродный источник новой пустыни. – Варсава: и лжешь, и темноречишь! Кто может

поднять на пути золото или бисер, мнящий быть нечто бесполезное? Какой тетерев не дерзнет

вскочить в сеть или западню, почитая ее рогом изобилия? Какой ягненок не устрашится матери,

творящейся волком, и не прильнет к волку, представляя его матерью? Не виню мира, не вини и

славы новой!

Кто же винен? Ты, враже! Ты, украшенная гробница!


ТАЄМНИЙ БАТЬКО СЛОВ’ЯНОФІЛЬСТВА, з дослідження Д. Багалія «Український

мандрівний філософ Григорій Савович Сковорода»

Стаття Хиждеу про Сковороду, надрукована 1835 року, своїм тоном, натхненням та ідеями явно

попереджує слов’янофільство. Це показує, між іншим, наскільки слов’янофільство було явищем

кровно російським і наскільки залежність його від німецької романтичної філософії носить

характер вторинний і периферичний.

Таємним батьком слов’янофільства був Сковорода.


ПОВЕРНУЛИСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ, з статті О. Масана «Рід Хиждеу»

Засновником хотинської гілки роду був Іфрим (Єфрем) Гиждеу, який з 20-х років XVII ст. служив

у Хотині. ...За час служби придбав численні маєтки на Хотинщині.

...Сини Іфрима Гиждеу – Георгій і Мирон вступили до польського війська і брали участь у боях з

турками і татарами в Галичині, зокрема в обороні Львова влітку 1675 року.

Після Прутського походу турки створили Хотинську райю, яка стала власністю султана.

Молдавські бояри і монастирі позбулися їхніх сіл. Родина Гиждеу теж багато втратила, але не

втрачала надії повернути маєтки, покладаючись на промисел Божий.

...Нащадок молдавських бояр і польський офіцер, Г.-Л. Гиждеу висловив останню волю... Заповіт

просякнутий високим патріотичним й етичним духом, любов’ю до рідного краю, ностальгійним

сумом за землею «дідів наших» – Хотинщиною. Вмираючи, батько заповів синам «шаблі мої і

славу предків ваших» і настановляв їх: «Воюйте проклятого бісурмана,