Молдавські бояри і монастирі позбулися їхніх сіл. Родина Гиждеу теж багато втратила, але не
втрачала надії повернути маєтки, покладаючись на промисел Божий.
...Нащадок молдавських бояр і польський офіцер, Г.-Л. Гиждеу висловив останню волю... Заповіт
просякнутий високим патріотичним й етичним духом, любов’ю до рідного краю, ностальгійним
сумом за землею «дідів наших» – Хотинщиною. Вмираючи, батько заповів синам «шаблі мої і
славу предків ваших» і настановляв їх: «Воюйте проклятого бісурмана, то будете
благословенними». Водночас під страхом вічного прокляття він заборонив нащадкам іти на поклін
до загарбників-турків.
Справді, нащадки Г.-Л. Гиждеу повернулися на Хотинщину, в с. Керстенці, лише на початку ХІХ
ст., коли з краю було вигнано турків.
ГЛИБОКЕ ПАТРІОТИЧНЕ ПОЧУТТЯ, з розвідки Г. Осетрової «Олександр Хиждеу – доля
інтелігента»
Яскраве враження справляли на сучасників письменника «актові промови», які він виголошував
перед випускниками училища в кінці навчального року, особливо промова «Спогад про колишню
славу Молдавії».
...У Керстенцях Хиждеу прожив останні 12 років свого життя. Займаючись господарством, він
продовжує наукову роботу. ...Зі свого маєтку ...веде наукове листування із Срезневським,
Погодіним, Бартенєвим, Вельтманом. Збирає нову велику бібліотеку. Авторитет Хиждеу як
науковця зростає, його наукова діяльність добре відома в науковому світі Румунії.
...Доля літературного і наукового спадку О. Хиждеу складна. Він був серйозним педагогом і
дослідником, надзвичайно ерудованою людиною. Крім того, однією з яскравих рис його
літературної та наукової творчості було глибоке патріотичне почуття, його проза, поезія та
публіцистика пройняті любов’ю до батьківщини, повагою до її героїчного минулого.
У своїх творах Хиждеу оспівує не тільки свій рідний край, але й приділяє значну увагу
традиційним зв’язкам з культурою сусідніх народів. Особливим був його інтерес до українського
фольклору. Він знайомить своїх читачів з українською народною творчістю. Дослідники його
творчої спадщини відзначають, що він «був ревним збирачем також і українського фольклору».
Велику роль О. Хиждеу відіграв у дослідженні і популяризації вчення та поетичної творчості
Григорія Сковороди.
РОМАНТИЧНІ ВИГАДКИ, з кореспонденції «Відгомони однієї фальсифікації» на
maksymus.livejournal.com
Цими днями у брудній газетній полеміці на «Українській правді» виринуло ім’я Григорія
Сковороди. Полемісти перетягували одну відому цитату, інтерпретуючи її цілком протилежно:
перший звертався до авторитету філософа для обґрунтування природності окремого українського
народу, а другий у тому самому тексті віднаходив щирий російський шовінізм. ...Оскільки
наводять її завжди вибірково, не завадить перечитати повний текст:
Троякое есть познаніе себя, и кто не позналъ себя трояко, тотъ не знаетъ себя, ибо кто знаетъ себя
с одной стороны, а не знаетъ себя съ прочихъ сторонъ, тотъ все равно что ничего не знаетъ про
себя, за себя и о себЂ, словно: самого себя и свое. Первое познаніе есть познаніе себя, какъ бытія
самоличнаго, самоособнаго, самосущаго, т. е. какъ человЂка одинокаго, отъ всЂхъ людей
отличнаго, только на самого себя похожаго... Вспомни пословицу: всякъ Еремей про себя разумей.
Всякъ долженъ узнать себя, именно свою природу: чего она ищетъ, куда ведетъ и какъ ведетъ и ей
послЂдовать безъ всякаго отнюдь насилія, но и съ глубочайшимъ покореніемъ. Конь ли ты – носи
сЂдока; волъ ли ты – носи яремъ; песъ ли борзый – лови зайцы; датской ли – дави медвЂдя...
Другое познаніе есть познаніе себя, какъ бытія общежительнаго, гражданскаго, народнаго,
государственнаго, т. е. какъ человЂка, сличеннаго съ другими истою ВЂры, закона, обычая и
языка, и похожаго на другихъ людей, въ купЂ живущихъ въ одной землЂ, которой имя: родина,
отчизна, рЂчь общая: respublica.... Вспомни ПЂсню:
Ой туда си хилятъ лозы, куда имъ похило:
Туда очи выглядаютъ, куда сердцю мыло.
Всякъ долженъ узнать свой народъ, и въ народЂ себя. Руссъ ли ты – будь имъ: вЂрь православно,
служи ЦарицЂ правно, люби братію нравно. Ляхъ ли ты —Ляхъ будь. НЂмецъ ли ты –
нЂмечествуй, Французъ ли – французуй, Татаринъ ли – татарствуй. Все хорошо на своем мЂстЂ и
въ своей мЂрЂ, и все красно, что чисто, природно, т. е. не поддЂлано, не подмЂшано, но по
своему роду. Не будь ни теплъ, ни
