КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Стрельбицкий Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

мапографія розвивалася за декількома напрямами: 1) створення

мап всієї держави і її окремих частин; 2) земельне (кадастрове) мапографування феодальних

володінь; 3) зображення кордонів країни і фортифікаційних споруд; 4) опис численних походів і

маршрутів в процесі освоєння нових земель.

...Історики іноді називають XIX століття століттям «військової мапографії» і в цьому визначенні є

велика частка істини.

У Росії теж була створена централізована військова топогеодезична і мапографічна служби, що

свідчило про визнання військової топографії, геодезії і мапографії як самостійного розділу наук

про землю. ...Головним методом мапографії став метод послідовного зменшення

великомасштабних мап для створення зведених дрібномасштабних.

У XIX столітті за матеріалами інструментальних зйомок Корпусом військових топографів була

спочатку складена і видана «Спеціальна десятиверстна мапа Європейської Росії» (мапа Федора

Федоровича Шуберта), а в 70-х роках – нова десятиверстна мапа Івана Опанасовича

Стрельбицького...

...Основна увага була направлена на мапографування територій, недавно включених до складу

імперії, що пояснювалося стратегічним положенням регіонів як потенційного театру військових

дій. Таким чином, до революції 1917 року і подальшого розпаду Російської імперії склалася

унікальна ситуація, за якої понад половину найосвоєніших в мапографічному сенсі регіонів

(Польща, Фінляндія, Україна, Білорусія, Прибалтика) опинилася за кордонами нової держави, а на

території, що залишилася, багато робіт потрібно було проводити наново.

НЕ ВІДСТАВАЛИ АВСТРІЙЦІ З НІМЦЯМИ, з статті С. Овчаренка «Розвиток мапографування

України»

Мапографування території України в кінці XVIII – на початку XIX ст. пов’язано з установою

топографічних зйомок на основі побудови тріангуляційної мережі. Тріангуляційні роботи

здійснювалися австрійськими топографами з 1772 р. і російськими топографами з 1825 р.

Топографічне мапографування мало на увазі, найперше, військові потреби воєнно-топографічних

служб Австро-Угорської і Російської імперій.

Велике значення для виконання мапографічних робіт мало створення і діяльність Корпусу

військових топографів у Росії (топографічне мапографування) і Військово-географічного

інституту в Австрії (топографічні і довідкові мапи). Протягом XIX ст. проводяться

широкомасштабні роботи з топографічного зняття і щоразу з’являються мапи в більшому

масштабі, з більшою точністю і детальністю. Українські землі відображені на російських мапах

масштабу 1:840 000, 1:420 000 (мапа Шуберта 1821-1839 рр. і спеціальна мапа Стрельбицького

1865-1871 рр.), 1:126 000, 1:84 000, 1:42 000; на австрійських мапах масштабу 1:288 000, 1:144 000, 1:115 200, 1:75 000, 1:25 000, а також 1:200 000, 1:750 000; на німецьких мапах масштабу 1:100

000, 1:300 000, 1:400 000).

Таким чином, на кінець ХІХ – початок ХХ ст. українські землі були покриті російськими,

австрійськими і частково німецькими топографічними мапами. У зв’язку з військовими інтересами

цих держав топографічна забезпеченість території України на захід від Дніпра була кращою за

східноукраїнські землі.

Заслуговує на увагу вища періодичність оновлення і перевидання австрійських топографічних

мап, що не в останню чергу пояснюється меншою порівняно з російською територією

мапографування.


ПРОМАЛЬОВАНІ НАЙДРІБНШІ ДЕТАЛІ, з інформації В. Загряжського «Спеціальна

десятиверстна мапа України»

Спеціальна десятиверстна мапа Європейської Росії, І. О. Стрельбицького 1865-1871 років.

Масштаб: 10 верст в дюймі 1:420 000 (у 1 см – 4,2 км). Друкувалася з 1870 р. по 1930 р.

Мапа дуже докладна, з хорошим промальовуванням дрібних деталей. Вказана кількість дворів в

населених пунктах, нанесені села, церкви, хутори й інші дрібні об’єкти. Якість аркушів – відмінна.

України стосуються аркуші 30, 31, 33, 34, 46, 47, 48, 49, 60, 62.


В ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДМУРОК – МАПУ СТРЕЛЬБИЦЬКОГО, з статті В. Владімірова,

Д.Колдакова та І. Силіної «До створення комп’ютерного атласу історії Росії початку XX ст.»

У останні десятиліття однією з визначальних тенденцій розвитку історичної науки стало

неухильне розширення її методичного арсеналу. Найважливішим напрямом цього процесу є

широке використання методів математики та інформатики, передових комп’ютерних технологій.

Одна з гілок історичної інформатики – комп’ютерне мапографування – привертає останнім часом

всю більшу і більшу увагу істориків. Це не