Левинзон Исаак (fb2)


Настройки текста:






ЛЕВІНЗОН Ісак Бер


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: єврейський.

Письменник, філолог, просвітитель, перекладач.

З родини комерсанта.

Народився 2 жовтня 1788 р. в м. Кременці Волинської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Тернопільської області України).

Помер 1-го лютого 1860 р. в м. Кременці Волинської губернії Російської імперії (нині – районний

центр Тернопільської області України). Похований на місцевому цвинтарі. На надгробку вибиті

слова, написані ним самим заздалегідь: «Не гострим мечем бився я з ворогами, панове, а словом.

Ним відстоював я перед лицем народів правду, справедливість – свідками тому «Zerubabel» і «Efes

Damim».

Під керівництвом батька, Левіна І., вивчив Талмуд, Біблію, польську і російську мови, екстерном

склав іспити на звання учителя в Тернопільському повітовому училищі.

Працював учителем в Бродівській єврейській школі, вихователем панських дітей.

Як літератор дебютував патріотичним віршем на вигнання французів з Росії (1800).

Потім настала черга наступних доробків: граматика російської мови «Jesode Leschon Russia»

(1820), «Teudah be-Israel» (1823), «Bet Jehudah, Maamar Korot ha-Dat bi-Jescburun» (1829), «Dibre Zaddikim» (1830), «Efes Damim» (1837), «Bet ha-Ozar» (1840), «Achiah ha-Schiloni» (опубл. 1863),

«Zerubabel» (опубл. після смерті).

Переклав «Luach ha-Meches»

Що стосується особистого життя Л, то воно не було рожевим: він, зовсім небагато проживши у

шлюбі, розлучився; у подальшому терпів нестатки; ще не старим тяжко захворів; його книгу

«Pittuche Chotam» заборонила цензура (1846).

Не простій долі нашого земляка присвятили свої розвідки Б. Натанзон «Ісак Бер Левінзон, його

життя і літературна діяльність: критико-біографічний нарис» (1897), С. Цінберг «Ісак Бер Левінзон

і його час» (1911).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – Р. Кулішер, Н. Крохмал, С. Фінн, М. Страшун, С. Закс та

ін.


***

МАЮ ОБОВ’ЯЗОК,

з життєвого кредо І. Левінзона

Мій обов’язок – захищати єврейську релігію від всяких нападок.


НЕ ДОЗВОЛЯТИ РОЗКОШІ, програма реформування російського єврейства за І. Б. Левінзоном

1) заснувати школи для навчання хлопчиків і дівчаток не лише з релігійних і загальноосвітніх

предметів, а й, головним чином, ремеслам;

2) вибрати верховного рабина і при ньому заснувати консисторію для завідування всіма

духовними справами євреїв;

3) кожне місто повинно мати свого проповідника, не для схоластичних вправ, а для живої

проповіді з питань етики і реальних вимог життя;

4) наділити принаймні третину єврейського населення землею, щоб воно могло займатися

землеробством і скотарством;

5) євреї не повинні дозволяти собі ніякої розкоші ні у вбранні, ні в домашній обстановці, оскільки

це викликає заздрість і має погані наслідки.


ВИВЧАЙТЕ РЕМЕСЛА, з книги І. Б. Левінзона «Повчання Ізраїлю»

Вивчайте ремесла, збагачуйтеся знаннями, обробляйте землю так як до предки ваші, бо тільки

вона дає щастя і благоденствування людині!


НАСТАЛО ПРОЗРІННЯ, з листа М. Страшуна І. Б. Левінзону в 1834 р.

Лише ваша книга, яку я перечитував декілька разів, дала мені повну зрілість.


МОРОК НЕУЦТВА СПАВ, з листа С. Закса І. Б. Левінзону в 1841 р.

У дні моєї юності, коли я нидів в мороці неуцтва, яскравим світлом осяяв мене ваш твір; він

збудив у мені бажання знання і світла.


ЗАКЛИК ДО ПРОДУКТИВНОЇ ПРАЦІ, з статті О. Половцева «Мендельсон російських євреїв»

У цій книзі («Teudah be-Israel» – авт.), складовій епохи в історії освіти російського єврейства, Л., як він сам це підкреслює в подячному листі Миколі I, поставив собі «головною метою поліпшення

системи виховання і освіти єврейського юнацтва». «Шукаючи правди і світла», Л. висунув

наступні питання: 1) чи обов’язково євреєві вивчати староєврейську мову і її граматику? 2) чи

дозволено йому вивчати іноземні мови? 3) чи можна євреєві займатися світськими науками? 4)

якщо так, то яка в них користь? 5) чи спокутує ця користь ту шкоду, яку, на думку вельми

багатьох, ці науки наносять нашій вірі і традиціям?»

Даючи позитивну відповідь на ці питання, котрі більшості тодішніх ортодоксів здавалися украй

негожими і небезпечними, Л. виступив у всеозброєнні своєї богословської ерудиції. Всі свої

висновки і положення він забезпечує рясними цитатами з Талмуда, Мідрашим і середньовічної

богословської літератури; посиланнями на найбільших в ортодоксальному єврействі авторитетів і

стає абсолютно невразливим для супротивників. Спокійно і упевнено він їх обеззброює їх же

зброєю.

Цитатами із стародавньої єврейської писемності Л. підкреслював, що заняття ремеслами і

землеробством завжди вважалося єврейськими авторитетами найблагороднішим заняттям;

указуючи як на слушний момент, що уряд дає євреям можливість повернутися до продуктивної

праці, відкриваючи перед ними замість посередництва і крамарювання доступ до нових галузей,

особливо до землеробства

Лише фанатики