Чи великий, чи малий»,
а кінчився:
«Всі друг з другом
обнімімся
І як браття ся любім!»
Головна руська рада Гушалевичів вірш прийняла і в своїм органі «Галицька Зоря», якої перше
число за редакцією Павенцького вийшло 15 травня 1848 р., проголосила як галицький
національний гімн. І який інший гімн міг у революційнім році написати священик, що виступив з
рамени вірної цісарському тронові політичної організації, яка мала за ціль успокоювати маси, представляючи народові ідеал миру, згоди і взаємної любови?
Іван Гушалевич надав сам своєму віршеві також і мелодійний наспів, бо він був і музикальний.
Пісня «Мир Вам, браття» стала справді всенародною в Галичині і поза «Грицем» була вона
безперечно найпопулярнішою в другій половині 19 ст. в краю.
МОСКВОФІЛЬСТВО ВИКОРИСТАЛО Й ВИКИНУЛО, з розвідки І. Драбчука «Мир вам,
браття!»
Багато літ у Галичині національним гімном галицьких українців була пісня «Мир вам, браття» на
слова Івана Гушалевича. Майже п’ятдесят літ її радо тут виконували, поки на зміну не прийшла
пісня на слова Івана Франка «Не пора, не пора». Однак, якщо друга і до сьогодні залишається
відомою, то про давній гімн і його автора зараз знаємо досить мало.
Ще працюючи у Князівському часто дописував до часописів. Спочатку писав свої твори мовою,
близькою до народної, а пізніше «скотився» до язичія. З 1866 р. І. Гушалевич – активний
прихильник москвофільства.
...Любив І. Гушалевич музику. Ще у духовній семінарії під його керівництвом виник гурток, що
мав складати пісні під ноти. Тоді Гушалевич написав пісні «Где есть руська вітчизна», «Щасть нам
Боже» та «Мир вам, браття». Остання стала дуже популярною під час революційних подій 1848
року і, здається, навіть вийшла за межі Галичини. Співали її залюбки, а сам текст роздавали в
Празі на словацькому з’їзді, а потім галичани виконували її у дружньому колі братів-слов’ян.
Наприкінці 1848 року пісню-гімн «Мир вам, браття» з музикою П. Любовича, диригента хору
перемишльської кафедри, було виконано перед постановкою у Перемишлі п’єси І. Озаркевича «На
милованє нема силованя».
Треба зазначити, що й деякі інші вірші І. Гушалевича відзначилися мелодійністю, а тому
композитори складали до них музику. До таких належать «Дзвени, дзвени, мій торбане», «Красна
зоре, подивися», «Ми в луг підем всі з косами» та деякі інші.
На схилі літ через свої москвофільські погляди, він зазнавав критики з боку національно
налаштованих краян, а з часом його ім’я взагалі забулось. ...Іван Франко, який критично оцінив
творчість о. Гушалевича, писав, що він був здібним і талановитим чоловіком, якого використало і
викинуло наше москвофільство.
РОЗІЙШЛАСЯ ШИРОКО, з оцінки пісні І. Гушалевича «Мир вам, браття!» сучасниками
У ній поет взивав до любові, щоби всі разом подали собі руки і йшли до мети. ...Справді, коли б та
пісня не була так відповідна нашій натурі, була би, певно, в народі не прийнялася і не розійшлася
так широко.
ПОГАНЕНЬКИЙ ВІРШОРОБ, з дослідження М. Возняка «Як пробудилося українське народне
життя в Галичині за Австрії»
Українська Головна Рада зав’язалася 2 травня, коли польська Рада Народова, зав’язана ще 15
квітня, покрила цілою сіттю своїх організацій Галичину з очевидною шкодою для українського
народу. Тим часом надійшов і закон про конституцію за 25 квітня, який позволяв збиратися всім
мешканцям краю...
Не від речі буде тут згадати, що згадані уродини відсвяткувала й львівська духовна семінарія в
присутності представників духовної влади, єпископа Яхимовича, визначніших урядників губернії
та всіх університетських професорів. Це свято замітне тим, що тоді перший раз відспівав
семінарійний хор уповні безідейну й наскрізь назадницьку пісню з початком: «Мир вам, браття, всім приносим». Як ця пісня стала відтоді національним гімном рутенців і москвофілів, так її
автор Іван Гушалевич, досить поганенький віршороб без більшого поетичного хисту, став героєм
дня й національним поетом галицької рутенії.
ОБМАН ОЧЕЙ, з заміток В. Кельсієва «Галичина і Молдавія»
У неділю я був востаннє в російському театрі – не знаю, чи вдасться його ще раз побачити...
Давали «Обман очей»... І. Гушалевича. Музика Івана Андрійовича Лавровського. І автор, і
композитор обоє галичани і обоє священики.
П’єса непогана, а музика навіть дуже
