його метою буде остаточне знищення рабовласництва.
…Якщо додати до цього, що більшість населення південних штатів симпатизувала інсургенціям і
вимагала від уряду поступок на користь Півдня, було зрозуміло, що уряд Сполучених Штатів не
мав можливості не лише погасити повстання (Громадянську війну – авт.) на самому початку, а й
навіть не мав сил не дати йому розповсюдитися.
…США стануть могутнішою державою, ніж будь-яка з держав Європи. …Знищення рабства
відкриє широкий терен «вільній» праці і приверне не одну тисячу переселенців …з Європи до
Америки.
НЕРЕГУЛЯРНА КІННОТА КРАЩА ЗА РЕГУЛЯРНУ КАВАЛЕРІЮ, з рецензії В. Більбасова
«Нові російські матеріали з історії Семилітньої війни»
Для служби на передових постах, для розвідок, для нальотів невеликими партіями... ці нерегулярні
війська (калмицька кіннота – авт.) були і залишаються неоцінимим знаряддям військового успіху; за витривалістю коней, за бойовими навиками й дії в кінному, так і піших лавах, за умінням
пристосовуватися до даної місцевості, ця нерегулярна кіннота була й залишається набагато вище
за штучно виховану кавалерію...
ПОМІРКОВАНИЙ ЛІБЕРАЛ, з «Критико-біографічного словника» А. Венгерова
«Голос» в період редактора Більбасова став органом помірного лібералізму, в економічній сфері –
захисником розвитку великої промисловості, у області зовнішньої політики – ворогом всяких
«авантюр», які могли порушити мир і розладнати торговельно-промислові справи, у сфері
внутрішньої політики – прихильником поступових помірних реформ, розвитку самоврядування
міського і земського, впровадження реальної системи освіти.
ПРИНЦИП СВОБОДИ – ПОНАД УСЕ, з дослідження С. Шершневої «Про маловідомий
рукопис В. О. Більбасова»
Рукопис В. О. Більбасова можна розглядати як оригінальне історичне джерело, як свідоцтво
дослідника другої половини XIX ст., який намагається осмислити, що відбувається по іншу
сторону Атлантичного океану. Для декількох поколінь американських і російських істориків тема
Громадянської війни (в США – авт.) є однією з пріоритетних. Тим більше, що в американській
історіографії існують неоднозначні, а деколи і взаємовиключаючі оцінки тієї епохи.
Таким чином... відгук В. О. Більбасова викликає безперечний інтерес.
В. О. Більбасов ставить запитання: чому федеральний уряд не був в змозі подавити повстання на
самому його початку? Відповідаючи, історик пише про те, що попередня адміністрація президента
Дж. Бьюкенена «захищала і охороняла права рабовласників». Учений дає вельми точну і ємну
характеристику членам адміністрації президента Дж. Бьюкенена, які «вжили всіх заходів… для
досягнення мети рабовласництва».
Рукопис було написано в 1864 р., коли стало очевидним, що повстання скоро повинне
припинитися. Тому, ймовірно, він вважав необхідним вирізнити два надзвичайно «важливих
результати нинішньої американської війни». «По-перше, союзний уряд збережеться..., цим буде
доведена можливість репрезентативної системи управління; і по-друге, рабовласництво буде
знищене – цим принцип свободи праці одержить ще одне підтвердження».
Історик говорить і про наслідки й значення американської війни: «Країна, яка стоїть на основі
самоврядування, може існувати і має достатньо сил, аби підтримати свій авторитет навіть
усередині власних кордонів».
ТИ ПОМИЛЯЄШСЯ, ЩЕБАЛЬСЬКИЙ, з розвідки С. Карпа «Запитання Дідро Катерині II про
стан Росії: деякі уточнення»
Коли Жорж Дюлак опублікував статтю про рукописи Дідро, які зберігаються в СРСР, він згадав і
про допитний лист Дідро, адресований Катерині II, вказавши, що це джерело ставить перед нами
проблему текстології. Про яку проблему йде мова?
Вперше питання Дідро і відповіді Катерини II були опубліковані П. К. Щебальским 1870 року.
Французький текст супроводжувався перекладом декілька його фрагментів російською мовою.
Щебальський повідомив, що оригінал знаходиться серед паперів Храповицького, одного із статс-
секретарів Катерини II. Не знаючи, хто саме ставив запитання, Щебальський приписав їх графові
Луї-Філіпу де Сегюру.
В. О. Більбасов передрукував вибірку з видання Бартенєва.... При цьому він уточнив, що
опублікований Бартенєвим рукопис зберігається насправді не в Державному архіві, а в
Московському публічному і Рум’янцевському музеях.
