з’явилися знову, рулон уже був утягнутий у отвір і встановлений вертикально в коридорі біля
торцевої стіни. Під стовпом утворилася купка сухої ґрунтовки і фарб, що осипалися з полотна.
... Наближався теплий літній дощ. Потоцький, якось особливо скорботно схиливши сиву голову,
квапливо шкутильгав до себе – у колишній корпус митрополичих півчих, що біля Троїцьких воріт
лаври.
ЗВИНУВАТИЛИ В ТЕРОРИЗМІ, з розвідки Т. Ананьєвої «Потоцький Павло Платонович»
Потоцький швидко ввійшов до когорти військових істориків, його праці отримали схвальні
відгуки на сторінках фахових періодичних видань. З самого початку дослідницька праця
Потоцького базувалася на архівних матеріалах, а також мала науково-організаційну складову. Він
став одним з засновників Російського військово-історичного товариства, багато зусиль докладав
до створення військових музеїв.
Серед творчих планів Потоцького було й створення загального Військово-історичного музею. Він
розробляв теорію музейної справи, принципів формування та збереження музейних фондів.
...Влітку 1938 р. 81-літнього генерала було звинувачено в скоєнні терористичних актів та
контрреволюційній діяльності. Під час арешту вилучено коштовні колекційні та особисті речі, за
кілька днів прийнято постанову про знищення щоденників, листування, праць Потоцького. Таким
чином були вирішені головні завдання – експропрійовано цінні речі, ліквідовано документи, які
доводили непричетність Потоцького до будь-яких політичних заколотів.
Водночас за лічені дні НКВС довело арештанта до того, що він підписав «зізнання» про
приналежність до контрреволюційної організації, після чого протягом майже місяця не дав
жодного свідчення.
Він помер 27 серпня 1938 р., як зазначено в справі, від паралічу серця.
Дружина Потоцького, уроджена Давидова – онука знаменитого генерала-героя війни 1812 р.,
поета Дениса Давидова, та її сестра були заарештовані та розстріляні 5 жовтня 1938 р. Знищивши
людей, які мали права на колекцію, знали її склад і цінність, представники влади розпорошили та
пограбували унікальні історичні речі. Доля більшої частини колекції залишається невідомою,
лише окремі її експонати, гравюри, книжки, рукописи виявлено по архівах, музеях та бібліотеках.
ОБГОВОРЮВАЛИ П’ЄСУ, з розвідки М. Чудакової «Життєпис Михайла Булгакова»
У розпочатому в 1923 році романі про громадянську війну в Україні прізвища героїв були не
вигадані, а реальні. ...Захар Якович Мишлаєвський, який закінчив ще в першій половині XIX ст.
Київську духовну семінарію, в 1859 році числився в «Списку чиновників і викладачів Київського
військового округу». Старий киянин, історик краю А. А. Петровський в нашій розмові 9 жовтня
1980 року, упевнено сказав: «Це прізвище військове. Був такий помічник начальника штабу
Кавказького військового округу – в Тифлісі – Мишлаєвський Олександр Захарович; у нього був
син... На весь список військових чинів одна людина з таким прізвищем».
Співбесідник розповідав далі:
– Коли у нас в Києві йшли «Дні Турбіних», я говорив про п’єсу з Павлом Платоновичем Потоцьким
і, пам’ятаю, запитав у нього: «Як Ви думаєте, чому Булгаков дав героєві таке прізвище – «Турбін»?
І він сказав:
– Дуже зрозуміло, чому. Був такий командир лейб-гвардії Волинського полку, генерал-майор
Олександр Федорович Турбін – він, я думаю, приїжджав перед першою світовою війною до Києва
і читав лекції в штабі Київського військового округу. Ось Булгаков і узяв його прізвище.
З КОЛЕКЦІЇ ПОТОЦЬКОГО, замітки О. Петрова «Виставка «Холодна зброя в культурі народів
Кавказу і Середньої Азії» в Петербурзі»
Кинджал – кама з піхвами. Перша половина 19 століття. Сталь, срібло, кістка, дерево, шкіра, галун; шліфовка, гравіювання, чернь, скань, імітація зерні. На лицьовому боці рукояті на
накладній срібленій пластині напис арабською графікою – «Для тебе достатньо смерті і славі, о
мулла!» і дата «1243» (1827/28 г); на тильному боці на кістці надряпано напис «1849 Грудня 20 х
Р.S»
Ця зброя – з колекції генерала від артилерії, військового історика, творця першого в Росії
полкового музею Павла Платоновича Потоцького.
Кинджал зацікавив нас тим, що він має явно витримане асиметричне лезо. Спуски справа
відверто довші, ніж зліва. Можливо, в цьому проявилося бажання додати бойовому кинджалу
бодай якісь господарсько-побутові функції.
