ТРОЩИНСЬКИЙ Дмитро Прокопович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Державний діяч, меценат.
З козацької родини.
Народився в 1754 р. в с. Яреськах Миргородського повіту Полтавської губернії Російської імперії
(нині – Шишацький район Полтавської області України).
Помер в лютому 1829 р. в с. Кибитцях Миргородського повіту Полтавської губернії (нині –
Миргородський район Полтавської області).
Закінчив Києво-Могилянську академію.
Працював гадяцьким полковим писарем (1773), секретарем командувача окремого корпусу М.
Рєпніна (1774-1884), керуючим справами канцелярії графа О. Безбородька (з 1784), статс-
секретарем Катерини ІІ (з 1793), міністром наділів (1802-1806), полтавським губернським
предводителем дворянства (1806-1814), міністром юстиції (1814-1817).
Член Державної Ради Російської імперії.
Кавалер ордена Св. Володимира 2-го ступеня (1794), ордена святої Ганни 1-го ступеня (1796),
ордена Олександра Невського, командорського хреста Івана Єрусалимського.
Наш земляк – один з ініціаторів видання у Петербурзі «Енеїди» І. Котляревського (1798).
У своєму маєтку в с. Кибинці Миргородського повіту Полтавської губернії заснував приватний
театр.
У м. Кагарлику збудував палац, створив бібліотеку й висадив великий парк.
Після смерті Т. залишилися бібліотека у кілька тисяч томів, велика колекція старовинних монет і
медалей, колекція зброї і табакерок, полотна відомих майстрів. На жаль, багато чого щезло в
глибині років. Так, книги були розпродані, папери з особистого архіву передані цареві Миколі I
(1833).
Серед друзів та близьких знайомих Т. – В. та М. Гоголі, О. Безбородько, Я. Маркович, В.
Ломиковський, Олександр I, В. Капніст, В. Боровиковський, Павло І, М. Кутузов, А. Ведель,
Катерина ІІ, М. Рєпнін, С. Волконський, В. Кочубей, Н. Новосильцев, П. Завадовський, А.
Чарторийський, А. Варенцов та ін.
***
НА КОРИСТЬ ГНОБЛЕНИХ
, з життєвого кредо Д. Трощинського
Служити на користь гноблених, голос яких тривожить мою душу.
СИБІРСЬКЕ ЗАСЛАННЯ ОМИНУЛО, з сімейної хроніки Трощинських
Якось, прибувши до сенату, Дмитро Прокопович побачив підписаний государем указ про новий, найнещадніший податок. Уявивши, яке невдоволення це викличе в Росії, Дмитро Прокопович не
стримав своїх емоцій – розірвав указ і поїхав додому. Велів складати коштовності в карету й почав
одягатися в далеку дорогу, очікуючи наказу їхати на заслання в Сибір. Проте такого наказу не
надійшло.
Імператор викликав Трощинського до себе. Той знав, що нічого хорошого в таких випадках від
Павла очікувати не доводилося. Хоча й блідий, твердою ходою увійшов до кабінету імператора,
пояснив причину свого вчинку. Павло заспокоївся і, палко його обнімаючи, зі сльозами на очах
промовив:
– Дай Боже мені побільше таких людей!
ЩИРО ВДЯЧНІ, з листа М. Косяровської* Д. Трощинському
Прийміть від мене, безкорисливий благодійнику, подяку в цих слабких висловлюваннях, змочених
слізьми, котрі з’являються від почуттів мого серця, наповненого безмежною до вас відданістю й
максимальною повагою, що засвідчую вам від усього нашого сімейства, маю честь бути вашою
покірною служницею.
* Косяровська М. – мати М. Гоголя.
РАДИЙ ЗА ВАШОГО СИНА, з листа Д. Трощинського матері М. Гоголя
Дякую за випадок зробити вам приємне й щасливий бути другом і путівником юного Миколи
Васильовича...
БЛИСКУЮЧИЙ ДІЛОВИЙ СТИЛЬ, зі спогадів М. Григоровича
Слід чимало зробити або зібрати безліч написаних ним (Трощинським Д. – авт.) указів, які
зберігаються в державних архівах, всі вони своїм стилем, барвистістю викладу та лаконізмом
можуть вважатися кращими зразками ділового стилю періоду царювання Катерини, у цьому
відношенні вони нічим не поступаються працям його начальника Безбородька.
ДАВ ОСВІТУ ГЕНІЄВІ, з нарису С. Гупала «Опікун Гоголя»
Його багатство після служби складалося з 70 тисяч десятин землі, понад шести тисяч душ
кріпаків, будинків у столиці й Києві. Розуміючи, що життя підходить до кінця, Дмитро
Прокопович щедро дарував нажите тридцятилітньою службою родичам і щороку утримував у
навчальних закладах не менше десяти стипендіатів.
Неоціненну допомогу надав він сім’ї Гоголів-Яновських. Василь Опанасович працював у
Трощинського секретарем, а майбутній автор