отримати освіту і зробив перші кроки по службі. Дмитро Прокопович щорічно платив за навчання
Гоголя-молодшого в Ніжинській гімназії 1200 рублів сріблом.
Після того, як Д. Трощинський помер, мати повідомить сину, що покійний не брав від неї грошей,
а казав, що записує борг, який вона віддасть у кращі часи. Підрахувавши, жінка зрозуміла, що це
величезна сума – понад 4 тисячі рублів. Цих коштів вони б не отримали, навіть продавши маєток в
Яреськах.
Микола Гоголь остаточно збагнув душевну велич старенького царського служаки, кавалера
багатьох орденів, колишнього міністра юстиції.
УЯВЛЯВ УКРАЇНУ ПТАХОМ, з розвідки Г. Мельничука «Імперський міністр козацького роду»
Його Величність випадок наблизив Д. П. Трощинського до царського двору, коли він серед інших
сановників супроводив імператрицю Катерину II під час її поїздки до Новоросійського краю.
За імператора Павла зірка Дмитра Прокоповича не закотилася. Вже в перші дні правління нового
імператора Д. П. Трощинський опинився серед осіб, особливо наближених до нього і був
присутнім на коронації престолонаслідника в Москві.
За прикладом померлої матері, імператор Павло щедро обдаровував Д. Трощинського
матеріальними благами, а той не жалів своїх сил, працюючи «на користь вітчизни» та шкодячи
власному здоров’ю.
Користь, яку приносив Дмитро Прокопович Російській імперії, оцінив й імператор Олександр I.
Він подарував йому принагідно діамантовий перстень вартістю 7000 рублів (сума на ті часи
величезна) і призначив головним директором пошт, а при заснуванні міністерств.
…Отримавши солідну пенсію, Д. П. Трощинський відправився на батьківщину, де полтавське
дворянство обрало його губернським маршалом. Вісім років провів він там, здебільшого в селі
Кібенці Миргородського повіту, у колі родичів і друзів. Тоді ж листувався з Михайлом
Іларіоновичем Кутузовим, з яким познайомився ще у дні першої російсько-турецької війни 1768-
1773 років. Потім часто вони зустрічалися у Києві, де М. І. Кутузов мав власний будинок і займав
посаду київського генерал-губернатора. Зустрічалися вони також і в Кагарлику.
Фельдмаршал М. І. Кутузов навіть у важкі дні війни з Наполеоном знаходив час, щоб писати Д. П.
Трощинському. В цих листах він висловлював вдячність за організацію козацького війська і
звертався до нього як до «старого мого добродійника» «з душевною відданістю».
Сучасники називали нашого «бичем справедливості» і «заступником бідних». Дійсно, Дмитро
Прокопович успішно займався благодійницькою діяльністю в Петербурзі, Києві, Полтаві, даючи
гроші на навчання дітям з небагатих сімей. Щорічно не менше десяти молодих людей – вихідців із
козацьких сімей Кібенців, Яресьок, Миргорода, Кагарлика, а також інших міст та сіл їхали до
Полтави, у Будинок виховання бідних дворян (козаків), і отримували там освіту.
Один з сучасників згадував: «Він іноді просив друзів заспівати відому малоросійську пісню про
чайку, що алегорично представляла Україну птахом, який звив гніздо на перехресті шляхів.
Слухаючи цю пісню, Трощинський прикривав очі долонями і плакав».
ПЕРЛИНА КИЇВЩИНИ, з замітки «Кагарлицький парк» на інтернет-сайті irp.kiev.ua
Унікальною перлиною Київщини є Кагарлицький парк. За розмаїттям насаджень (площа 35,5 га;
74 види дерев і чагарників), багатством високохудожніх скульптур він гідно конкурує з
аналогічними «зеленими зонами» Європи.
За історичними джерелами, Кагарлик належав польському графу Яну Яцеку Амору Тарнавському.
Після приєднання у 1793 році Правобережної України до Росії Катерина II подарувала його
Дмитру Прокоповичу Трощинському.
Той побудував тут Святотроїцьку церкву, а навпроти неї – палац, флігелі та господарські будівлі.
Пізніше нащадки Д. Трощинського збанкрутували і продали садибу земельному банкові.
ОБОЖНЮВАВ «НАТАЛКУ-ПОЛТАВКУ», з роману І. Пільгука «Грозовий ранок»
І ось у новому приміщенні полтавського театру відбулася прем’єра «Наталки Полтавки». Крім
місцевої знаті, театр заповнили купці, ремісники, різночинська інтелігенція. В губернаторській
ложі сидів Рєпнін з княгинею і одинадцятирічною княжною Варварою. Брат Сергій Волконський,
що приїхав у гості, теж був тут разом з нареченою – юною красунею Раєвською. В іншій ложі
сидів любитель театру відомий вельможа Дмитро Прокопович Трощинський з своїм родичем
Василем
