Трощинский Дмитрий (fb2)


Настройки текста:





ТРОЩИНСЬКИЙ Дмитро Прокопович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Державний діяч, меценат.

З козацької родини.

Народився в 1754 р. в с. Яреськах Миргородського повіту Полтавської губернії Російської імперії

(нині – Шишацький район Полтавської області України).

Помер в лютому 1829 р. в с. Кибитцях Миргородського повіту Полтавської губернії (нині –

Миргородський район Полтавської області).

Закінчив Києво-Могилянську академію.

Працював гадяцьким полковим писарем (1773), секретарем командувача окремого корпусу М.

Рєпніна (1774-1884), керуючим справами канцелярії графа О. Безбородька (з 1784), статс-

секретарем Катерини ІІ (з 1793), міністром наділів (1802-1806), полтавським губернським

предводителем дворянства (1806-1814), міністром юстиції (1814-1817).

Член Державної Ради Російської імперії.

Кавалер ордена Св. Володимира 2-го ступеня (1794), ордена святої Ганни 1-го ступеня (1796),

ордена Олександра Невського, командорського хреста Івана Єрусалимського.

Наш земляк – один з ініціаторів видання у Петербурзі «Енеїди» І. Котляревського (1798).

У своєму маєтку в с. Кибинці Миргородського повіту Полтавської губернії заснував приватний

театр.

У м. Кагарлику збудував палац, створив бібліотеку й висадив великий парк.

Після смерті Т. залишилися бібліотека у кілька тисяч томів, велика колекція старовинних монет і

медалей, колекція зброї і табакерок, полотна відомих майстрів. На жаль, багато чого щезло в

глибині років. Так, книги були розпродані, папери з особистого архіву передані цареві Миколі I

(1833).

Серед друзів та близьких знайомих Т. – В. та М. Гоголі, О. Безбородько, Я. Маркович, В.

Ломиковський, Олександр I, В. Капніст, В. Боровиковський, Павло І, М. Кутузов, А. Ведель,

Катерина ІІ, М. Рєпнін, С. Волконський, В. Кочубей, Н. Новосильцев, П. Завадовський, А.

Чарторийський, А. Варенцов та ін.


***

НА КОРИСТЬ ГНОБЛЕНИХ

, з життєвого кредо Д. Трощинського

Служити на користь гноблених, голос яких тривожить мою душу.


СИБІРСЬКЕ ЗАСЛАННЯ ОМИНУЛО, з сімейної хроніки Трощинських

Якось, прибувши до сенату, Дмитро Прокопович побачив підписаний государем указ про новий, найнещадніший податок. Уявивши, яке невдоволення це викличе в Росії, Дмитро Прокопович не

стримав своїх емоцій – розірвав указ і поїхав додому. Велів складати коштовності в карету й почав

одягатися в далеку дорогу, очікуючи наказу їхати на заслання в Сибір. Проте такого наказу не

надійшло.

Імператор викликав Трощинського до себе. Той знав, що нічого хорошого в таких випадках від

Павла очікувати не доводилося. Хоча й блідий, твердою ходою увійшов до кабінету імператора,

пояснив причину свого вчинку. Павло заспокоївся і, палко його обнімаючи, зі сльозами на очах

промовив:

– Дай Боже мені побільше таких людей!


ЩИРО ВДЯЧНІ, з листа М. Косяровської* Д. Трощинському

Прийміть від мене, безкорисливий благодійнику, подяку в цих слабких висловлюваннях, змочених

слізьми, котрі з’являються від почуттів мого серця, наповненого безмежною до вас відданістю й

максимальною повагою, що засвідчую вам від усього нашого сімейства, маю честь бути вашою

покірною служницею.

* Косяровська М. – мати М. Гоголя.


РАДИЙ ЗА ВАШОГО СИНА, з листа Д. Трощинського матері М. Гоголя

Дякую за випадок зробити вам приємне й щасливий бути другом і путівником юного Миколи

Васильовича...


БЛИСКУЮЧИЙ ДІЛОВИЙ СТИЛЬ, зі спогадів М. Григоровича

Слід чимало зробити або зібрати безліч написаних ним (Трощинським Д. – авт.) указів, які

зберігаються в державних архівах, всі вони своїм стилем, барвистістю викладу та лаконізмом

можуть вважатися кращими зразками ділового стилю періоду царювання Катерини, у цьому

відношенні вони нічим не поступаються працям його начальника Безбородька.


ДАВ ОСВІТУ ГЕНІЄВІ, з нарису С. Гупала «Опікун Гоголя»

Його багатство після служби складалося з 70 тисяч десятин землі, понад шести тисяч душ

кріпаків, будинків у столиці й Києві. Розуміючи, що життя підходить до кінця, Дмитро

Прокопович щедро дарував нажите тридцятилітньою службою родичам і щороку утримував у

навчальних закладах не менше десяти стипендіатів.

Неоціненну допомогу надав він сім’ї Гоголів-Яновських. Василь Опанасович працював у

Трощинського секретарем, а майбутній автор «Ревізора» й «Мертвих душ» завдяки йому зміг

отримати освіту і зробив перші кроки по службі. Дмитро Прокопович щорічно платив за навчання

Гоголя-молодшого в Ніжинській гімназії 1200 рублів сріблом.

Після того, як Д. Трощинський помер, мати повідомить сину, що покійний не брав від неї грошей,

а казав, що записує борг, який вона віддасть у кращі часи. Підрахувавши, жінка зрозуміла, що це

величезна сума – понад 4 тисячі рублів. Цих коштів вони б не отримали, навіть продавши маєток в

Яреськах.

Микола Гоголь остаточно збагнув душевну велич