Ассад Мухаммед (fb2)


Настройки текста:






АСАД Мухаммед


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: австро-пакистанський.

Журналіст, письменник, перекладач, дипломат. Справжнє прізвище – Вайс Леопольд Карлович.

Повноважний представник Пакистану в ООН (1951).

З родини правознавців. Батько, Вайс К., – адвокат.

Народився в 1900 р. в м. Лемберзі Австро-Угорської імперії (нині – м. Львів, адміністративний

центр однойменної області України).

Помер в1991 р. в м. Марбеллі (Іспанія). Похований на місцевому цвинтарі.

Навчався на відділенні історії мистецтва Віденського університету, Каїрському університеті «Аль-

Ахзар».

Працював асистентом відомого німецького кінорежисера Мурнау, кореспондентом одного з

берлінських інформаційних агентств, газети «Франкфуртер цайтунг» (1921-1926), завідуючим

відділом Пакистанського міністерства іноземних справ (1947-1951), повноважним представником

Пакистану в ООН (1951-1955).

Переходить в іслам (1926).

Перу А. належать розвідки «Принципи мусульманської держави», «Сахіх аль-Бухарі: ранні роки

ісламу».

Наш земляк також – автор книг «Дорога до Мекки» (1954), «Це наш закон».

Переклав «Коран» англійською мовою, адресувавши його «людям, які думають».

Що стосується особистого життя, то батько і мати нашого земляка загинули в нацистському

концтаборі.

Нині одна з площ Відня (Австрія) носить ім’я А. (2008).

Серед друзів та близьких знайомих А. – М. Ікбала, М. Аль-Марагі, М. Джінна, Я. де Хаан, Абдул

Азіз ібн Сауд, Р. Пехлеві, Х. Вейцман та ін.


***

НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ

, з життєвого кредо М. Асада

Принципова помилка фундаменталістів в тому, що ледве заходить мова про світські злочини, як

вони негайно вимагають худуда, суворого мусульманського покарання. Тим часом худуд – не

початок, а кінець шаріату, бо початок – це права людини.

У ісламі немає покарання, якому б не відповідали певні права.

ЧЕКАЄ АРАБСЬКИЙ БУДИНОК, з листа Д. Фейгенбаума Л. Вайсу весною 1922 р.

Чому б тобі не приїхати і не побути зі мною декілька місяців? Я сплачу тобі зворотний квиток; ти

зможеш повернутися до Берліна, як тільки цього побажаєш. Але поки ти будеш тут, до твоїх

послуг чудовий старий арабський будинок, прохолодний влітку (але жахливо холодний взимку).

Ми проводитимемо час разом. У мене тут маса книг, і коли ти втомишся оглядати незвичайні види

навколо, то зможеш читати.


УСЕРЕДИНІ МАГОМЕТАНСТВА, з передмови М. Ассада до свого перекладу «Корану»

Мало не відразу ж я відчув глибоку симпатію до значно спокійнішої, я б навіть сказав людянішої

загальної концепції і самого стилю життя, ніж у європейців. Мені захотілося з’ясувати і зрозуміти

причини побачених мною відмінностей, і я зацікавився релігійними книгами мусульман, які є

основою їх поведінки і життєвої позиції.

...Я відкрив для себе нову і несподівану перспективу створення прогресивного людського

суспільства, побудованого з мінімумом зовнішніх конфліктів і суперечностей і з максимумом

щирих братських відчуттів. В той же час побачена мною реальність нинішнього мусульманського

життя разюче контрастувала з тими прекрасними можливостями, які були представлені в

ісламському ученні. Замість обіцяних Ісламом прогресу і руху, я бачив у сучасних мусульман

лінощі і застій, а замість щедрості і готовності до самопожертвування – обмеженість і прагнення

до легкого життя. Спантеличений і неприємно вражений подібною невідповідністю, я вирішив

підійти до даної проблеми, так би мовити, з особистої точки зору, і спробував уявити себе самого

ніби усередині Ісламу.

...Я зрозумів, що єдина причина соціального і культурного занепаду мусульман полягала в тому, що вони поступово перестали слідувати ученню Ісламу.


ПАРАНДЖА – ЩЕ НЕ ІСЛАМ, зі спогадів М. Ассада

Багато хто вважає, що якщо закрити обличчя жінки паранджою, то це і є справжній шлях до

ісламу. Тим часом це далеко не так. За часів пророка обличчя закривали виключно дружини

самого Мухаммеда, але було б помилкою виводити з цього загальне правило.

Ні священне писання, ні сунна не передбачають цього для всіх жінок.


НЕЗБАГНЕННА ЧАРІВНІСТЬ АРАВІЙСЬКОГО ЖИТТЯ, зі спогадів М. Ассада

У мене роман з цією країною (Аравією – авт.), і я переживаю його з такою повнотою і силою, як

жоден європеєць. Ніхто, я переконаний в цьому, не зможе встояти перед чарівністю аравійського

життя, якщо хоч недовго поживе з арабами, ніхто не зуміє вирвати Аравію з свого серця. Навіть

залишаючи цей край, людина назавжди понесе з собою частинку чарівної атмосфери пустелі і

страждатиме ностальгією в красивих і багатющих країнах світу.

…Він (король Абдул Азіз ібн Сауд – авт.) називає мене товаришем, – хоча ми далеко не рівні в

своєму становищі: адже він – король, а я – всього лише журналіст. Але і я наважуюся говорити,

що ми друзі, бо він повіряє мені свої найпотаємніші думки, причому робить це з такою