Аркас Николай Андреевич (fb2)




АРКАС Микола Андрійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Флотоводець. Адмірал (1878).

З учительської родини. Син, Аркас М., – історик, етнограф, композитор.

Народився 8 (20) травня 1816 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 15 (27) червня 1881 р. в м. Миколаєві Херсонської губернії Російської імперії (нині –

адміністративний центр однойменної області України). Похований на міському цвинтарі.

Служив волонтером (1829-1833), мічманом (1833), флігель-ад’ютантом з призначеннями в

Гвардійський флотський екіпаж (1852-1853), ескадр-майором Його Імператорської Величності

(1853-), командиром Гвардійського морського екіпажу (1857), головним командиром

Миколаївського порту, військовим губернатором міста, головним командиром Чорноморського

флоту і портів (1871).

Учасник російсько-турецьких воєн (1828-1829; 1877-1878).

Кавалер орденів Святого Володимира II ступеня, Білого Орла, Олександра Невського.

На вітрильному лінкорі «Імператриця Марія» брав активну участь в Босфорській експедиції М.

Лазарєва (1833), відзначився при взятті фортеці Варна, під час десантних операцій проти горців.

Член Пароплавного (1853), Особливого артилерійського комітетів (1855).

Один з засновників і перший директор Руського товариства пароплавства та торгівлі (1856).

Організатор відродження Чорноморського флоту після скасування заборонних статей Паризької

угоди, засновник пароплавства на Каспійському морі. За його проектом збудовано півтора десятка

панцирних плотів у Кронштадті, він одним з перших організував випробування нової зброї –

морських мін.

Друкувався в журналі «Морський збірник».

Як літератор дебютував нотатками про склад й стан грецького, неаполітанського і турецького

флотів (1853). Зацікавлено були зустріті, в першу чергу, спеціалістами і його «Роздуми про

підготовку до далекого плавання», «Опис маневрів 2 сполучених дивізій Балтійського флоту»,

«Турецький, грецький і неаполітанський флоти в 1852 році», «Випробування грібних гвинтів на

паровому канонерському човні «Шибеник», здійснені в 1855 році».

Почесний громадянин м. Миколаїв (1880).

Серед друзів та близьких знайомих А. – С. Макаров, В. Корнілов, Є. Путятін великий князь

Костянтин Миколайович, B. Семека, М. Лазарєв, М. Чихачов та ін.


***

ДРІБ’ЯЗКОВІСТЬ ШКОДИТЬ СЛУЖБІ,

з професійного кредо М. Аркаса

Дріб’язкова самолюбність не повинна мати місця в службі.


ДЕ ОБОВ’ЯЗКИ, ТАМ І ПРАВА, з листа М. Аркаса С. Лісовському в січні 1879 р.

Вважав би стосовно Головного командира Чорноморського флоту не тільки не зменшувати його

нинішньої діяльності і прав, а, навпаки, у випадку військових дій слід підпорядкувати йому район

околиць Миколаєва по річці Буг і Дніпровському лиману з батареями, включивши завідування і

захист Очакова і доручивши йому окреме самостійне командування на правах начальника

окремого корпусу військами, призначеними для захисту цих місць і розташованими в Миколаєві,

Очакові і околицях.

МІЦЬ, з документальної повісті Н. Попової «Микола Андрійович Аркас»

Аркас став одним з видатних морських діячів Росії. Найважливіший його внесок – у відродження

Чорноморського флоту.

Микола Аркас …на флот прийшов 13-літнім. Вже 1842 року лейтенанта призначили на зразкові

«Дванадцять Апостолів». Незабаром він став кращим офіцером екіпажу.

Активність, акуратність, вміння обходитися з людьми, прагнення до поповнення багажу знань,

створили офіцеру чудову репутацію. Його відряджають в Петербург з відповідальним дорученням:

провести річками в Астрахань караван з 12 суден, з чим він блискуче справився.

Капітан-лейтенантом М. А. Аркас повернувся на Чорне море, де командував фрегатом

«Бессарабія», а в 1848 р. він спостерігав в Англії за будівництвом фрегата «Володимир» і став

його першим командиром.

Він не раз бував у відрядженнях у Фінляндії, спостерігав у Ризі за будівництвом гребних

канонерських човнів і підготовкою екіпажів для них, брав участь в роботі комісії з

удосконалювання флоту.

В 1871 р. його направили головним командиром Миколаївського порту і військовим губернатором

міста, а через декілька місяців він став і Головним командиром Чорноморського флоту та портів.

Спадщина дісталася убога. Севастополь використовували в основному для торгівлі, а нечисленна

флотилія базувалася в Миколаєві, захищеному мілководдям лиманів від нападу з моря. Її складали

кілька старих корветів, шхун і пароплавів, які використовувалися для крейсерства біля східних

берегів Кавказу, перевезень військ, вантажів і для гідрографічних робіт; лише окремі судна

відправлялися в Галац, Константинополь і Пірей.

Аркас піклувався про впорядкування головної бази флоту. В 1872 році завершилось очищення

севастопольських бухт від затоплених