Ковшаров Иван (fb2)




КОВШАРОВ Іван Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Адвокат, священик. Зарахований до лику святих Російською Православною Церквою (1992).

З міщанської родини.

Народився в 1878 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної

області України).

Розстріляний більшовиками 13 серпня 1922 р. на околиці м. Петрограда РРСФР (нині – м. Санкт-

Петербург РФ). Місце поховання – не відоме (ст. Порохова?). Хрест над символічною могилою

новомучеників і сповідувачів російських на братському цвинтарі Олександро-Невської Лаври.

Освіта – вища юридична.

Працював присяжним повіреним, комісаром у єпархіальних справах «для представництва і

захисту загальних прав і інтересів» єпархії (1918) Петрограду, юрисконсультом Олександро-

Невської лаври (1920-1922).

Член правління Товариства православних парафій Петрограда і губернії.

Зарахований до лику святих Російською Православною Церквою (1992).

Заарештований у справі «про спротив при експропріації церковних цінностей» (1922). Засуджений

до вищої міри покарання; через місяць вирок відразу виконали.

День пам’яті К. – 25 січня і 13 серпня.

Серед друзів та близьких знайомих К. – В. Казанський, В. Плотников, Л. Богоявленський, М.

Чельцов, С. Шеїн, Ю. Новицький, М. Чуков, М. Польський та ін.


***

БОГ – ОДИН

, з релігійного кредо І. Ковшарова

Ісус Господь мій... І не буде у мене інших богів.


КОМІСАР ЄПАРХІАЛЬНИХ СПРАВ, з статті Я. Кротова «Словник святих»

Петербурзький адвокат Іван Михайлович Ковшаров і до революції був пов’язаний з Церквою не

лише як парафіянин. Він був юрисконсультом Олександро-Невської лаври. У церковних

організацій було багато власності, добре оплачувалися й адвокати, які допомагали вирішувати

конфлікти, що виникали навколо цієї власності.

Після більшовицького перевороту всі конфлікти закінчилися: власність у Церкви відібрали.

Мільйони людей, котрі вважалися церковними, виявилися атеїстами. Ковшаров же весною 1918

року став в єпархії Петрограду «комісаром з єпархіальних справ» – назва посади, очевидно,

повинна була створювати у більшовицьких комісарів прихильність до того, що «звучить по-

свійському». Комісари, проте, виявилися не такими простими.

...У 1922 році Ковшарова розстріляли у справі митр. Веніаміна Петроградського, зробивши одним

з чотирьох головних «злочинців». Винен він був у тому, що нова влада хотіла їсти. Ковшаров

входив до правління Товариства об’єднаних православних парафій Петрограду, а це правління на

суді оголосили бандою, яка намагалася організувати опір владі, котра вилучала коштовності у

Церкви.

На процесі Ковшаров не думав про те, що колись його зарахують до лику святих – в 1922 році це

здалося абсурдним... Можливо, він не вірив й у те, що загроза розстрілу реальна. Можливо, він

просто був міцною людиною, в усякому разі, на суді говорив холоднокровно... Можливо, це

прикривало нервозність: під час допиту він кілька разів хапався за серце.


ВИСТУПАВ ЗА КОМПРОМІС, з статті «Ковшаров Іван Михайлович» на ru.wikipedia.org

Був серед членів правління Товариства об’єднаних православних парафій Петрограду, котрі

виступали за компроміс з владою з питання про допомогу голодуючим, за добровільні

пожертвування на цю справу.

6 березня 1922 супроводжував митрополита Веніаміна в Смольний на переговори про вилучення

церковних цінностей з членами комісії «Помгола» Ради Петрограду. Надавав юридичну допомогу

митрополитові й іншим церковним діячам.

Характеризувався як людина розумна, переконана, рішуча. За словами протопресвітера Михайла

Польського, Ковшаров, «з першої ж хвилини процесу давав ...влучні за змістом і часто їдкі за

формою відповіді».

У своєму виступі детально розібрав доводи звинувачення, винним себе не визнав і закінчив

словами: «Для братської могили в шістнадцять чоловік матеріалу для звинувачення мало»

(звинувачення вимагало 16 смертних вироків).


ШКІДЛИВІ І НЕБЕЗПЕЧНІ, з «Протоколу наради з питання про можливість пом’якшення

покарання церковників Петрограду, засуджених до вищої міри покарання 5-го липня 1922 г.» від

12 липня 1922 р.

Строго таємно

1) Вирок, ухвалений Трибуналом Петрограду від 5-го липня 22 р., нарада знаходить цілком

правильним і доцільним. Всіх осіб, засуджених до вищої міри покарання, вважає шкідливими і

небезпечними і такими, які за політичної кон’юнктури, що виникла, підлягають абсолютному

усуненню; але якби з політичних міркувань визнано було необхідним піти в максимальній мірі

назустріч клопотанню більш лояльних шарів духівництва і, зокрема, вищого Церковного

управління і групи «Жива церква», то з числа десяти засуджених до вищої міри покарання, нарада

знаходила б можливим пом’якшити долю лише відносно шести наступних осіб: 1) Чельцова

Михайла, 2) Огнєва, 3) Богоявленського, 4) Плотникова, 5)