придушити цими пам’ятниками український народ і змусити його мовою Кобзаря славити
кремлівську кліку ґвалтівників.
...Чи нація – українці, на це запитання демократи з «Нової Росії», слідом за добре відомим
демократом Мілюковим, готові, мабуть, відповісти, що українці «загалом і в цілому» все ж нація,
але ж, як кажуть, треба і честь мати. Іншими словами, якщо нація, то другого сорту, тож доля
України має визначатися інтересами Росії, тобто великоруської більшості. Це і є точкою зору
шовіністичних кріпосників.
ПЕРЕД ВОЖДЕМ – РАЧКИ, з статті Л. Троцького «Бонапартистська філософія держави»
Робітники прикріплені до заводів. Селяни прикріплені до колгоспів. Впроваджені паспорти.
Свобода пересування скасована. Не тільки критика Сталіна, а й просте ухиляння від натуральної
повинності ставати перед «вождем» на карачки карається як зрада. Кордони держави оточені
безперервним ланцюгом прикордонних військ і поліцейських собак, як ніде і ніколи у світі.
Практично нікого не випускають і нікого не впускають.
...Ніхто, включаючи й Гітлера, не завдавав соціалізму таких убивчих ударів, як Сталін.
БОРОВСЯ ПРОТИ ЛЕНІНІЗМУ, з статті «Троцькізм» в «Українському радянському
енциклопедичному словнику»
Троцькізм – ворожа марксизму-ленінізму течія в робітничому русі, одна з різновидностей
меншовизму в Росії і центризму на міжнародній арені; соціальні корені – в дрібнобуржуазній стихії,
яка оточує робітничий клас. Назва походить від прізвища лідера цієї течії – Л. Д. Троцького.
Ще на Другому з’їзді РСДР (1903) Троцький виступав за створення неоднорідної,
дрібнобуржуазної, опортуністичної партії й заперечував ленінське вчення про диктатуру
пролетаріату. В 1905-07 Троцький виступав проти гегемонії пролетаріату в буржуазно-
демократичній революції, заперечував революційну роль селянства. В період реакції 1907-10
Троцький і його прихильники всіляко підтримували меншовиків-ліквідаторів, які намагалися
ліквідувати РСДРП. В роки 1-ї світової війни троцькісти вели боротьбу проти ленінської лінії з
усіх основних питань війни, миру і революції.
Троцькісти виступали проти марксистсько-ленінської постановки національного питання,
заперечували ленінське вчення про можливість перемоги соціалістичної революції в одній країні.
Троцький на VI з’їзді РСДРП(б) був прийнятий в партію. В дійсності Троцький увійшов у партію,
щоб боротися проти ленінізму.
ОЧІ БЛИЩАЛИ ЕНЕРГІЄЮ, з книги Ю. Аненкова «Лев Троцький»
Він... був хорошого зросту, кремезний, плечистий і чудово складений. Його очі крізь скло пенсне
блищали енергією. Він зустрів мене вельми люб’язно, майже дружньо, і відразу ж сказав:
– Я добре знаю вас як художника. Я знаю, що до війни ви працювали в Парижі. Я знаю ваші
ілюстрації до «Дванадцяти» Блока, і у мене є книга про ваші портрети. Я знаю також про вашу
участь в масових видовищах. Сподіваюся, що ви теж чули дещо про мене, і, значить, ми – давні
знайомі. Сядемо.
Ми сіли. Троцький заговорив про мистецтво. Але не про російських художників. Він говорив про
«паризьку школу» і про французький живопис взагалі. Він згадував імена Матісса, Дерена,
Пікассо, однак поступово заглиблювався в історію.
ЧИТАВ БАГАТЬМА МОВАМИ, з статті Ж. Сіменона «У Троцького»
У кімнатах голі білі стіни, їх частково різноманітять лише полиці з книгами. Книги всіма мовами;
помічаю «Подорож на край ночі» в затріпаній палітурці.
– Пан Троцький недавно прочитав цю книгу, і вона його глибоко схвилювала...
Троцький встає, аби потиснути мені руку, потім знову сідає за письмовий стіл і злегка придавлює
мене поглядом.
...Просто, дружньо протягує мені машинописні сторінки з відповідями на мої запитання.
– Я продиктував їх російською, а сьогодні вранці секретар переклав. Попрошу вас лише
розписатися на другому екземплярі, я його збережу.
По письмовому столу розкидані газети зі всього світу; вгорі «Парі-суар». Судячи з усього, перед
моїм приходом Троцький її переглядав.
...Він посміхається. Обличчя спокійне, погляд ясний. Але яких зусиль це йому вартує? ...А може
бути, це проста розсудливість?
– Можете ставити запитання.
Це правда. Але я зобов’язався не розголошувати того, що він мені скаже
ПАРАДОКСИ ТРОЦЬКОГО, з статті С. Чалого «Химерне дзеркало української
