Гессен Борис (fb2)




ГЕССЕН Борис Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Філософ, фізик, історик науки. Фундатор соціальної історії науки на теренах Російської імперії і

СРСР.

З родини службовця. Батько, Гессен М., – управляючий банком.

Народився 16 (28) серпня 1893 р. в м. Єлизаветграді Херсонської губернії Російської імперії (нині

– м. Кіровоград, адміністративний центр однойменної області України).

Розстріляний 20 грудня 1936 р. в катівнях внутрішньої Луб’янської в’язниці НКВС в м. Москви

СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Донському цвинтарі.

Закінчив Єлизаветградську гімназію (1913), навчався в Единбурзькому (1913-1914) і

Петроградському (1914-1917) університетах, Петроградському політехнічному інституті (1914-

1917), закінчив Інститут червоної професури (1924-1928).

Працював в Реввійськраді (1919-1921), університеті ім. Свердлова (1921-1924), викладачем

Інституту червоної професури (1928-1931), Московського державного університету (1931-1936).

Член-кореспондент академії наук СРСР (1933). Посмертно виключений (1938). Поновлений

(1957).

Перу нашого земляка належать наступні книги: «Основні ідеї теорії відносності» (1928), «До

питання про проблему причинності у квантовій механіці» (1930), «Соціально-економічні корені

механіки Ньютона» (1933).

Г. – автор новаторської доповіді на Міжнародному конгресі з історії науки й техніки в Лондоні,

яка започаткувала новий напрямок – соціальну історію науки (1931).

Вченого заарештували, звинувативши в контрреволюційній терористичній діяльності і підготовці

терористичного акту (1936). Менш ніж за чотири місяці засудили до страти. Вирок в той же день

виконали.

Реабілітований Верховним судом СРСР (1956).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – С. Вавилов, І. Тамм, М. Леонтович, Л. Мандельштам, С.

Ритов, А. Іоффе, М. Рубінштейн, О. Максимов, Е. Кольман та ін.


***

НАУКА, А НЕ ІДЕОЛОГІЯ

, з професійного кредо Б. Гессена

Те, що, грунтуючись на теорії відносності і квантовій механіці, можна прийти до неприйнятних

для марксистів висновків, зовсім не є причиною того, щоб відкидати фізичний зміст цих теорій.

«ПРОСТІ» ЗАПИТАННЯ НАЙВАЖЧІ ДЛЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ, з доповіді Б. Гессена «Соціально-

економічні корені механіки Ньютона» на Міжнародному конгресові з історії науки й техніки

Діалектичний матеріалізм розглядає простір як форму існування матерії. Простір і час є корінними

умовами існування всякого буття, і тому простір невіддільний від матерії. Усяка матерія існує

тільки в просторі, але й простір існує тільки в матерії. Порожній простір, відділений від матерії, є

тільки логічна або математична абстракція, плід діяльності нашого мислення, якому не відповідає

жодна реальна річ.

Ознайомившись з визначеннями Ньютона, котрі зіграли історичну роль, ми не наблизилися до

відповіді на поставлене нами запитання: який фізичний зміст мають слова „спокій» і

«рівномірність» руху в першому законові механіки? Ми можемо, звичайно, вимагати, щоб на це

чітко поставлене запитання прозвучала ясна відповідь. Однак саме „прості» питання часто

виявляються найбільш важкими для розв’язання.

Глибокий аналіз принципових основ механіки дав в 1905 р. і в наступні роки А. Ейнштейн. На

жаль, у рамках даного курсу ми не маємо змоги викласти хід міркувань Ейнштейна й зроблені ним

висновки. Ми змушені обмежитися декількома, далеко недостатніми для розуміння суті справи й

навіть (з метою простоти) не цілком точними натяками.

Питання про час був вирішений Ейнштейном так. Для визначення часу треба домовитися про

способи його точного виміру й, насамперед, про способи встановлення одночасності подій, котрі

відбуваються у різних місцях простору. Ці способи виміру часу не можна обрати довільно,

навпаки, вони повинні перебувати у відповідності до всієї сукупності результатів нашого

фізичного досвіду.

Один якийсь процес повинен служити зразком рівномірного протікання; цей процес самою

природою речей покликаний виконувати роль універсальних і абсолютно точних годинників.

Ейнштейн показав, що таким процесом є поширення світлових (і взагалі електромагнітних) хвиль

в „порожнечі». Про події, які відбулися у двох різних місцях простору А і Б, спостерігач, який

перебуває в третьому місці С, однаково віддаленому від А і В, повинен сказати, що вони

відбулися одночасно, якщо світлові сигнали, пущені з А і В, досягли спостерігача С в один момент

часу. Це визначення поняття одночасності Ейнштейн зберігає також і для того випадку, коли

крапки А та У рухаються відносно спостерігача. І саме тому події, які будуть уявлятися

одночасними для спостерігача, котрий рухається, нерухомий спостерігач буде вважати

неодночасними.


АВТОРИТЕТНІ ЖУРНАЛИ ЦИТУЮТЬ ДОНИНІ, з статті Л. Грехема «Соціально-політичний

контекст доповіді Б. М. Гессена про Ньютона»

Чи варто