КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Гессен Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

кваліфікація у Гессена була цілком достатня, і його Лондонська доповідь 1931

р. стала справжньою подією. Досить сказати, що ця доповідь перевидана в Лондоні в 1971 р., і що

ім’я Гессена на Заході знають краще, ніж на батьківщині. Проте коли йому доводилося давати

чітку (і швидку) інтерпретацію бурхливих подій революції у фізиці, яка саме завершувалася, його

фізико-математичної кваліфікації не вистачало. І анахронічне розуміння проблеми ефіру – один із

проявів цього.

Однак назвати його супротивником теорії відносності ніяк не можна. В 1928 р. він у популярній

книжці грамотно й навіть проникливо виклав ідеї спеціальної теорії відносності (котра покінчила

зі старим поняттям ефіру), та й свою нещасливу статтю у Великій Радянській Енциклопедії він

закінчив відсиланням до статті «Теорія відносності». Але для загальної теорії відносності, яка

відродила деякі атрибути ефіру, його фізико-математичної кваліфікації не вистачало.

Здалеку могло здаватися, що «червоний директор» Гессен наглядає за Мандельштамом, проте

фактично Гессен, скоріше, заглядав у рот чудовому фізикові. І крім іншого, огороджував його від

натиску войовничих фізиків-матеріалістів-ефірників на чолі з Тімірязєвим.

…Через шість років долі Гамова й Гессена перетнулися ще раз. 29 квітня 1938 р. рішенням

Загальних зборів Академії наук СРСР обох виключили з її лав як таких, що «спрямували свою

діяльність на шкоду Союзу РСР». На цей момент Бориса Михайловича Гессена вже понад рік не

було на цьому світі. А Георгій Антонович Гамов третій рік був професором у Новому Світі.

В 1955 році для реабілітації Гессена, за звичаями того часу, потрібні були характеристики від

досить видних людей. Один з таких і тоді наполягав, що «Гессен кривив душею і обманював

партію».


ВДАЛА СПРОБА, з дослідження В. Стьопіна і Л. Кузнецової «Наукова картина світу в культурі

техногенної цивілізації»

Вітчизняне (російське – авт.) наукознавство має давню традицію аналізу соціально-

економічних коренів механіки. Так ще в 30-х роках Б. М. Гессен зробив досить плідну спробу

простежити, як на формування механіки вплинув розвиток шляхів сполучення, промисловості,

військової справи, які вимагали вирішення низки технічних завдань, котрі стимулювали розробку

фізичних проблем.

На його думку, для розвитку суспільства наука, і зокрема механіка, набувала особливого

значення, оскільки розвиток транспорту, промисловості, гірничої справи ставили чисто механічні

проблеми, і в цілому фізична тематика в основному визначалася економічними й теоретичними

завданнями.


ВИРІЗНЯВСЯ ГЛИБОКОЮ ЕРУДИЦІЄЮ, з листа І. Тамма до Генеральної прокуратури СРСР

від 20 жовтня 1955 р.

У зв’язку з тим, що в цей час розглядається питання про реабілітацію професора Бориса

Михайловича Гессена, я хочу повідомити наступне.

Я був дружний з Б. М. Гессеном з дитинства, яке ми провели в одному місті – Єлизаветграді (нині

м. Кіровоград). Ми вчилися в одному класі від дня вступу в гімназію й до її закінчення, після чого

разом училися в Единбурзькому університеті в Англії в 1913-1914 рр. Хоча, повернувшись у Росію

в 1914 р. ми продовжували навчатися в різних містах, проте зустрічалися дуже часто, подовгу

проживали разом у м. Єлизаветграді, а приблизно з кінця 1922 р. знову стали жити в одному місті

– у Москві.

Нас завжди зв’язувала тісна дружба, до того ж приблизно з 1928 р. до самого арешту Б. М.

Гессена, ми працювали в одній установі – на фізичному факультеті МДУ, де я був професором, а

Б. М. Гессен ряд років – деканом фізичного факультету, а потім директором Науково-дослідного

інституту при цьому факультетові.

У науковому відношенні Б. М. Гессен, на мою думку, був найкрупнішим із всіх відомих мені

філософів, які спеціалізувалися на проблемах сучасної фізики, і різко вирізнявся серед них

поєднанням глибокої ерудиції й чіткості думки як в області філософії, так і в області фізики.

Герой Соціалістичної Праці, академік Іг. Тамм.


ПРИБІЧНИК ІДЕАЛІЗМУ, з статті «Тривожні десятиліття радянської фізики (1920-1940)» в

журналі «Знання – сила» в лютому 1990 р.

Особливо старався професор фізики МДУ А. К. Тімірязєв, син великого ботаніка і дарвініста. ...На

думку Тімірязєва, пропаганда ідеалізму – це тонко розроблений план, який охоплює країну

соціалізму, що «будується». Цей план утілюють перекладачі і редактори іноземних книг з фізики,

і, звичайно, автори