МАККАВЕЙСЬКИЙ Володимир Миколайович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет-символіст, перекладач.
З дворянської родини. Батько, Маккавейський М., – письменник, викладач Київської духовної
академії.
Народився в 1893 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Загинув у бою с більшовицькими військами в 1920 р. під м. Ростов-на-Дону, який перебував в
руках А. Денікіна (нині – обласний центр РФ). Точна дата смерті і місце поховання – не відомі.
Навчався в київському університеті св. Володимира, закінчив артилерійське училище.
Друкувався в альманахах «Аргонавти», «Гермес».
Як літератор дебютував перекладом поетичного циклу Р. Рільке «Життя Марії» (1914).
Автор поетичного збірника «Стилос Олександрійський: сонети і поеми» (1918).
Перекладав з німецької, французької, у тому числі С. Малларме, Ж. Мореаса.
Київське видавництво «Знання» видрукувало книга з поезією, перекладами та теоретичними
роботами нашого земляка (2000).
Серед друзів та близьких знайомих М. – Б. Лівшиць, Ю. Терапіано, В. Іванов, М. Ушаков, І.
Еренбург, О. Мандельштам та ін.
***
СТВОРЕНИЙ ДЛЯ КНИГ
, з творчого кредо В. Маккавейського
Я створений для книг і и напишу багато книг.
З ОДНІЄЇ КОРОБКИ, з вірша В. Маккавейського «П’єро однакові»
Мы вышли из одной коробки, –
У нас одни привычки:
Земля луну замкнула в скобки,
А мы замкнем в кавычки.
Таких, как мы, на свете сотни,
И наша доля злая –
Встречать луну из подворотни
Какофонией лая.
………………………………
Линяя на чужой обложке,
Мы лучшего не ищем;
Мы – как серебряные ложки,
Заложенные нищим.
***
РАВЛИКІВ БАРОККО
, вірш В. Маккавейського «Парія» у перекладі В. Шпак
Вже доброму тепер кінець,
і проказали ефіопи,
що до лиця мені вінець
натомленої Пенелопи.
Душа чекала все, чекала,
та попіл пам’яті єлею
В каміні міфів поховала,
як всіх забутих Одиссеїв.
І лише ті герби брудні,
що згадувались у пророка,
нарешті втямлять, що мені
шлях – лиш до равликів бароко.
***
НАС ЗАБЕРЕ ТРУНА
, вірш Ж. Мореаса «Nevermore» у перекладі В. Маккавейського
За туманами метели
Влажным глазом плачет газ...
Скроем трауром от глаз
Все, что раньше мы имели.
Ливнем заливает щели
Все сильнее каждый раз,
Завтра гроб возьмет у нас
Все, чем были мы доселе...
О, пойдем ли мы, сестра,
Непослушные, как дети,
В бурю вновь мечтать о лете,
Вспоминая, как вчера,
Про душистые гирлянды...
Стужи выкосили ланды.
***
ПРИКЛАД БАТЬКА
, з дослідження Т. Твердохліба «Особливості розвитку гуманістичних ідей у
науково-педагогічній спадщині педагогів Київської духовної академії (друга половина ХІХ
століття – початок ХХ століття)
Для педагогічних робіт М. Маккавейського притаманна гуманістична спрямованість. Учений
стверджував, що істинний гуманізм повинен засновуватись на християнських ідеалах, бо тільки з
появою в світі Спасителя «людина починає розуміти всю велич своєї природи. Гідність і значення
людини відкривається в ній самій, а не поза нею, оскільки, незалежно від свого становища на
землі, вона разом з іншими людьми, своїми братами, має велику ціну в очах Бога».
М. Маккавейський активно виступав за дотримання принципу народності у вихованні дітей, закликав не пересаджувати на руський ґрунт методик, запозичених в інших країнах, а зрозуміти
душу свого народу, визначити його особливості, і на основі цієї інформації виробити власну
систему виховання. Коли виховання відповідає особливостям народу, то воно легко сприймається
і засвоюється дитиною – вважав педагог.
М. Маккавейський визнавав необхідність індивідуалізації навчання і виховання, зокрема, вважав
доцільним спілкування вчителя з сім’єю з метою вивчення дитини. Педагог підкреслював
визначальне значення сім’ї для формування особистості дитини, тому виступав проти закритих
навчальних закладів, в яких діти були ізольовані від батьків та суспільства.
***
ЧУДОВИЙ ПЕРЕКЛАДАЧ
, з статті В. Кіркевича «80 років без Х.Л.А.М.у, або Незабутній 1919