йому винахідливістю Макавейський підказав:
Скрипучий труд не омрачает неба
И колесо вращается легко?
Якщо вслухатися в музику двох останніх рядків, вони сухіші і фонетично бідніші за
мандельштамівські. Я був дуже здивований, що Мандельштам прийняв їх і в такому вигляді вірш
з’явився в «Гермесі» і залишилося в «Tristia».
***
ПОДИВ
, з розвідки С. Руссової «До історії одного блюзнірства (О. Мандельштам і В.
Макавейський)»
Відомо, що О. Е. Мандельштам оформив свій шлюб з Надією Яківною в 1922 році. Однак за три
роки до цього, в 1919 році, під час перебування Мандельштама в Києві вже відбулася весільна
церемонія, яка поєднала долю поета і його вірної супутниці. Хоча, за твердженням Надії Яківни, цього було цілком достатньо для їх відносин, але, в принципі, одруження, вчинене поетом
Володимиром Маккавейським в «ХЛАМ»і – нічному клубі художників, літераторів, артистів і
музикантів, – дійство уявне, таке, що порушує одну з головних святинь християнства – таїнство
шлюбу. По суті – блюзнірство.
Тим паче, посилене участю в ньому сина священика – Володимира Маккавейського.... Ясно, що на
більш пізньому – атеїстичному – тлі нового світу цей акт не виглядав би так образливо.
Невідповідність же духовних орієнтирів обох поетів, котрі так швидко потоваришували на
київській землі, ...і блазнівське весілля викликає подив, який породжує привід для пошуку
пояснення в їх творчих концепціях.
***
«МЕНІ ДО ДРУКАРНІ»,
бувальщина
У Києві на Липках у громадянську війну точився запеклий бій. Піхотні юнкери стріляли з
гвинтівок з боку Маріїнського парку, а гайдамаки наступали знизу Олександрівською. Поблизу
парку мовчала гармата.
У цей час, не звертаючи уваги на постріли і кулі, повз парк чимчикував В. Маккавейський.
– А чому це ви, – звернувся до юнкерів, – з гармати не стріляєте?
– Та ніхто не вміє! – Відповіли ті.
– Я вмію! – Вигукнув поет.
Відразу ж зняв пальто, рукавички і котелок, передав найближчому з юнкерів портфель і взявся за
справу, вказуючи, як допомагати йому. Наступ гайдамаків відбили.
– Тепер мені треба йти далі, до друкарні, – зауважив В. Маккавейський і пішов геть.
