Сильвай Иван (fb2)




СІЛЬВАЙ Іван Антонович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Поет, прозаїк, публіцист, фольклорист, церковний проповідник. Псевдонім – Уріїл Метеор.

З родини священика.

Народився 15 березня 1838 р. в с. Сусковому Угорської Руси (нині – Свалявський район

Закарпатської області України).

Помер в 1904 р.

Початкову освіту здобув удома, навчався в Ужгородській гімназії, Сатмарській семінарії, в

Будапештському університеті.

Навчаючись у Будапешті, відвідував одночасно два літературні гуртки: «Мадярську школу» і

«Слов’янську школу».

Друкувався в газетах «Церковний вісник», «Світ», «Церковна газета», «Новий світ», «Карпати»,

«Слово», «Новий пролом», «Листок», а також в «Календарях» і «Слов’янському збірнику».

Увійшов в історію як яскравий борець проти мадяризації та асиміляції закарпатоукраїнців.

Писав «язичієм». Його перу належать низка віршів, ліричних пісень, балад, поем («Федір

Коріятович»), повістей-сатир («Крайцерова комедія», «Мільйонер»), оповідань, байок, надгробних

проповідей, «Автобіографія». Цінною є праця про закарпатські чудотворні ікони «Наші скарби».

Всього творчий спадок нашого земляка складає 28 прозових доробків, 128 поетичних творів, 35

байок, 40 надгробних проповідей.

Збирав матеріали з історії та етнографії.

Твори С., які складають чотири об’ємні рукописні томи, зберігаються в домашньому архіві

відомого фольклориста та літературознавця П. В. Лінтура.

Іменем нашого земляка названо вулицю в м. Ужгород.

Серед друзів та близьких знайомих С. – Є. Фенцик, П. Чучка, А. Павлович, М. Гомичков, І.

Рошкович, С. Ханат, М. Потрадов, І. Мураній, А. Добрянський, І. Раковський, К. Злоцький, Й.

Рубій, П. Азарій, М. Валковський, І. Мондок, В. Ґебей, І. Дешко та ін.


***

ЖИВА СИЛА

, з політичного кредо І. Сільвая

Життєва сила малюсінького угроруського народу полягає не в політичній його свідомості, від якої

він за власною незначущістю не може нічого придбати, не може нічого й втратити, а полягає в

єдності мови й літератури, в єдності обрядів церковних.

ЄДНАЄ МОВА, з книги І. Сільвая «Автобіографія»

За усього виснаження сил угроруського народу, є одна обставина, яка його охороняє від кінцевого

зникнення. Його мова є мова велетенського народу, література якого стоїть на рівні інших

культурних народів Європи, і має силу в міру своєї величі в культурному стані йти уперед

величезними кроками.


БАТЬКО ПРОГРАВ МАЄТОК У КАРТИ, з інтернет-порталу «Колиба»

Шлях І. А. Сільвая в літературу був складний, суперечливий, що було зумовлено як характером

письменника, так і тогочасним становищем. Письменник народився в родині Антонія Сільвая та

Катерини Легези. Існує думка, що батько був з Угорщини і жив у Марія-Повчі, де програв у карти

родовий маєток і був змушений переселитися в Сускове.

Іван Сільвай був третьою дитиною у сім’ї, але єдиним сином, і тому батько приділяв йому

особливу увагу.

…Сільвай-батько свято дотримував народні традиції та звичаї, прагнучи прищепити їх синові.

Майбутній письменник ріс серед простих сільських дітей.

З раннього дитинства у Сільвая зародилася любов до рідного гірського села, до його жителів. Тут

у його уяві народжувались романтичні казкові світи…

…Отець Антоній був впевнений, що «музика, спів і взагалі мистецтво дуже діють на

ушляхетнення серця людського», а тому вирішив навчити сина грати на скрипці та флейті.

Мабуть, прагнучи дати синові високу музичну підготовку, Сільвай-батько не лише сам навчав

сина, а й відвів його до відомого у той час музиканта Костянтина Матезонського, російського

емігранта, організатора та керівника єдиного поліфонічного хору («Гармонія», 1837) у тодішній

Австро-Угорщині.

…Більшість творів І. Сільвая опубліковано під псевдонімом Уріїл Метеор («Уріїл» – «господнє

полум’я»). Але псевдонім він взяв не з цензурних міркувань, бо вся тогочасна інтелігенція

Закарпаття знала, хто такий Уріїл Метеор. Навіть розгніваний єпископ С. Панкович, який

проводив антиукраїнську політику, після появи «Крайцерової комедії» в газеті «Світ» (1870)

відразу викликав Сільвая як автора «пасквільного» твору.

Свій псевдонім І. А. Сільвай створив суто як будительський, вкладаючи в нього ідею про своє

високе покликання – освітити шлях народу, повести його до кращого життя.

У творчості І. А. Сільвая відчутні традиції як місцевої літератури (Духновича, Павловича), так і

угорської (Верешмарті, Петефі, Арань) та російської (Гоголь, Пушкін, Кольцов, Лермонтов).

Літературна спадщина Івана Сільвая – одне із найпомітніших явищ літературного процесу

Закарпаття, проте належної уваги до його літературного спадку не виявлено, значна частина його

творів так і залишається невідома широкому читацькому загалу.


ВИВІСКИ УКРАЇНІЗУВАЛИ, з доробку М. Прокола «Авантюра галицьких