До часу виникнення у слов’ян перших державних об’єднань три основні племінні групи значно
розійшлися у своєму політичному і культурному розвитку. Це перебувало в тісному зв’язку з
міжнародним політичним, культурним і господарським оточенням кожної з них. Так виникли
сучасні три групи слов’янських народів: східні слов’яни (великороси, українці і білоруси), західні
слов’яни (чехи, словаки, серби-лужичани, поляки і поморські кошуби із словинцями) і південні
слов’яни (словенці, хорвати, серби, македонці і болгари).
...Ми вже знаємо..., що попередниками російського народу, як і його мови на усій займаній ним
нині території, були народи глибокої старовини, котрі стояли у своєму культурному і мовному
розвитку на до-індоєвропейській або яфетичній стадії розвитку. На півдні і південному сході
європейської частини ...в першому тисячолітті до нашої ери це були кіммерійці, ...потім скіфи і
сармати, відомі старогрецьким авторам, починаючи принаймні з V ст. до н.е. Названими народами
не вичерпується, проте, увесь етнографічний склад населення східноєвропейській частині нашого
Союзу в давнину. У нього входили також етруски й деякі інші народи.
ЧИНИВ СПРОТИВ РУСИФІКАЦІЇ НА КАВКАЗІ, з оцінки діяльності М. Державіна М.
Марром
Молодий педагог М. С. Державін, фахівець з російської мови і літератури, без всяких наукових
зв’язків в Петербурзі, мав знайти вихід на місці, в Тифлісі, в самий розпал культурних гонінь на
національні мови Кавказу. Як низка росіян, що викладали свою рідну мову грузинам (слід сказати
до їх честі – з чуйною увагою до національного почуття учнів), М. С. Державін не вступив до
фаланги русифікаторів, і ...в межах русифікаторської наукової організації учбового округу, поза
великодержавною тенденцією, яка нав’язувалася, ...зайнявся етнографією і помістив шість нарисів
...про гурійських грузинів, про артвинських вірменів, про малоазійських греків, про абхазів, про
козаків Кубані, частково в «Матеріалах для опису місцевостей і племен Кавказу» і частково – в
«Відомостях Кавказького відділення Російського географічного товариства».
ПРИМА БОЛГАРСЬКОЇ МЕДІЄВІСТИКИ, з статті М. Савова «Микола Севаст’янович
Державін (1877-1953 рр.)»
Услід за К. Іречеком Микола Севаст’янович є найбільш відомим іноземним істориком в Болгарії.
Упродовж усього свого життя М. Державін детально вивчає становище болгарських переселенців
у Росії, збирає найбагатший етнографічний матеріал, намагається розібратися в душі і серці
болгарина. Велика любов і повага Миколи Державіна до болгарського народу затвердилися
особливо сильно після його відвідування Болгарії в 1903 р. і 1909-1910 рр. До цього часу
відноситься і його зближення з представниками болгарської патріотичної інтелігенції і, передусім, з поетом Пенчо Славейковим, якого М. Державін вважав своїм «натхненником у вивченні
болгарського життя і літератури».
...Узимку 1943-1944 рр. акад. Державін читає перед болгарськими емігрантами в Москві лекції з
болгарської історії. Вони видані 1946 року в Болгарії, а згодом служать основою для великої 4-
томної праці, виданої в 1945-1948 рр. Найціннішим і новим у викладеному М. Державіним
являється те, що він першим в болгарській медієвістиці поставив питання про створення
болгарської держави з наукової точки зору.
Після війни вже в похилому віці Микола Севаст’янович продовжує свою плідну науковупрацю з
вивчення болгарського етносу.
ОДНОЗНАЧНИЙ І ПОЛІТИЧНО ЗААНГАЖОВАНИЙ, з розвідки С. Тємушева «Життя і
творчість у двох вимірах і епохах (Як супровід перевидання монографії радянського славіста
академіка М. С. Державіна)»
Готується перевидання роботи радянського славіста академіка М. С. Державіна «Походження
російського народу...», уперше виданою масовим накладом в роки Великої Вітчизняної війни.
...Щоправда, навіть у той час вона не внесла в розуміння усього різноманіття питань, по суті, нічого нового.
...У повній відповідності з глоттогеною теорією М. С. Державін уявляв виникнення «російського
народу» як поступовий процес, який розпочався ще в доісторичні часи і розвивався через
міжплемінні схрещування, які трансформували попередню племінну спадщину в новому
племінному утворенні.
«Російський народ» або «російські слов’яни» – ці дефініції використовуються ученим для
позначення східних слов’ян в цілому. Наслідуючи його міркування, господарсько-економічний
