в космічних масштабах – магнітне поле. Воно перебуває в основі нестаціонарних процесів –
спалахів, викидів, пришвидшення частинок тощо. Ось чому основний напрямок досліджень в цій
науковій школі інституту – вивчення сонячних магнітних полів.
Степанов був винахідником першого сонячного магнітографа, який вимірював не тільки величину
магнітного поля, а й його напрямок, або, як ми його називаємо, вектор магнітного поля на Сонці.
Він же – автор теорії, котра дає змогу на численні процеси подивитися по-новому.
Одночасно тих же висновків дійшов і японський астрофізик Уно. Вони визнані фундаторами
методів вимірювання магнітних сонячних полів.
Дослідження, визначені Степановим, активно розвиваються. Ми вивчаємо магнітне поле Сонця як
зірки; сильні магнітні поля в активних областях; проблеми виникнення сильного магнітного поля
на Сонці; магнітні поля в волокнах і протуберанцях, які визнаються найзагадковішими явищами
на Сонці. Тому що в гарячій плазмі «висить» чомусь плазма холодна.
– Так, і справді Степанов висунув перед своїми учнями стільки завдань, що й вони усіх не
здолають.
– Це був широкомасштабний вчений. І до того ж – людина чудова. Його інтелігентність
проявлялася у винятковій уважності до своїх учнів і співробітників. Він знав їх життя, їхніх дітей і
дружин. Одне з найуживаніших ним запитань при зустрічі: «Які у вас проблеми? Чи не треба
допомогти?».
Але й жорсткість у нього була. З ним не раз доводилися гостро сперечатися. Пам’ятаю, як по
молодості я грюкав дверима і вискакував з кабінету... Проте це ніколи не мало якихось наслідків.
Це просто виключалося.
ПЕРШОМУ ЗАВЖДИ НЕ ВІРЯТЬ, зі спогадів Г. Жеребцова
Головна риса, яка запам’яталася мені в ньому, – це інтуїція. Зміна магнітних полів на сонці – це
було важко. Важко тому що перший, а першому завжди не вірять.
...В науці не можливо все виміряти. Тут потрібні витримка і далекоглядність. Трохи перегнеш і
втрат потім не перерахуєш.
Творчість потрібно оцінювати здоровим глуздом. В Іркутському інституті сонячно-земної фізики
понад тридцять років ведуться прикладні астрономічні дослідження, пов’язані з космічними
апаратами і космічним сміттям. Постійно надсилаємо цю інформацію військовим. Виконували цю
роботу в найтяжчі роки. Траплялося – за власний рахунок.
Однак у нас міркували навіть припинити ці дослідження. На щастя, категорично заперечив
подібну «новацію» Степанов.
ЗАСНОВНИК СИБІРСЬКОЇ ШКОЛИ АСТРОФІЗИКІВ, з кореспонденції Г. Кисельової «До
«раннього Всесвіту»
Астрофізики Інституту сонячно-земної фізики Сибірського відділення РАН за створення
унікального інфрачервоного телескопа удостоєні державних нагород.
Завідувача лабораторією Павла Папушева застати в інституті вдалося не відразу – він пропадав то
в обсерваторії в Мондах, то в Москві, то на заводі в Санкт-Петербурзі. Та й в Іркутську наша
розмова без кінця уривалася дзвінками телефонів, хтось заходив у термінових справах, надаючи
мені можливість розглядати кабінет ученого. Стіл і крісло, як мені з гордістю розповів Павло
Георгійович, колись належали засновникові школи сибірських астрофізиків, членові-
кореспондентові РАН Володимирові Євгеновичу Степанову. Від нього ж дісталася в спадок й сама
ідея про перспективність інфрачервоних методів у фундаментальній і прикладній астрономії.
– Інфрачервоний діапазон привертає астрономів тим, що в ньому можна досліджувати багато явищ
і процесів, які недоступні в інших діапазонах хвиль, – пояснює Павло Георгійович. – У видимому
людським оком діапазоні довжин хвиль ми спостерігаємо зірки, галактики в їх сучасному стані,
коли велика частина еволюції вже пройдена, а об’єкти «раннього Всесвіту» із-за його розширення
і величезних відстаней потрібно досліджувати в ІК-діапазоні.
...Ситуація в самій астрономії зараз передреволюційна. Теоретики і спостерігачі повні рішучості і
готові технічно до виявлення нових, абсолютно екзотичних станів матерії.
САМ МАХАВ СОКИРОЮ, зі спогадів В. Григор’єва
Його приклад був заразливий. Коли такий учений поряд з тобою махає сокирою...
Це був наочний урок. Я пам’ятаю його до цих пір. Подібне стало традицією на обсерваторії. Ми не
чекаємо, що за нас зроблять справу, яку можемо зробити самі. Якщо треба – беремо в руки
інструмент, а інше – як в молодості.
