Зауважимо, що мова йшла про машину з двійковою системою числення на магнiтних елементах.
Саме тодi у Брусенцова виникла думка використовувати трійкову систему числення. Вона
дозволяла створити дуже простi i надiйнi елементи на магнiтних пiдсилювачах, що працювали в
iмпульсному режимi.
Вiн розробив i зiбрав схему трійкового суматора, що вiдразу ж i надiйно запрацював. С. Л.
Соболєв, дізнавшись про його намiр створити ЕОМ з використанням трійкової системи числення,
гаряче пiдтримав задум i подбав про те, аби допомогти молодими спецiалiстами.
У 1958 р. спiвробiтники лабораторiї (до цього часу їх набралося майже 20 осіб) своїми руками
виготовили перший зразок машини. Якою ж була їхня радiсть, коли усього на десятий день
комплексної наладки ЕОМ запрацювала! Такого в практицi наладчикiв розроблювальних у тi роки
машин ще не було! Машину назвали «Сетунь» – за назвою рiчки неподалiк вiд Московського
унiверситету.
Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР серiйне виробництво ЕОМ «Сетунь» було доручено
Казанському заводу математичних машин. Перший зразок демонструвався на ВДНГ. Казанський
завод випустив 50 ЕОМ, 30 з яких працювали у вищих навчальних закладах СРСР.
Правий чи не правий М. П. Брусенцов – покаже час. Зi свого боку, наведу лише один факт. У
груднi 1993 р. я зустрiвся з вiдомим спецiалiстом в галузi комп’ютерної науки професором С. В.
Клименком, який працює в обчислювальному центрi iнституту фiзики високих енергiй (м.
Протвино Московської областi). Учений щойно повернувся зi США, де на прохання американської
сторони прочитав невеличкий курс лекцiй з iсторiї розвитку комп’ютерної науки i технiки. На моє
питання – про що i про кого запитували його американськi слухачi, вiн вiдповiв: «Чомусь тiльки
про Брусенцова i його машину «Сетунь».
Ми ж, як i ранiше, вважаємо – немає провидцiв на батькiвщинi! А може, цікавість американцiв до
трійкової ЕОМ i її творця не випадкова?
І САМ НЕ ГАМ, І ДРУГОМУ НЕ ДАМ, з розвідки А. Ковалевського «Якби Брусенцов жив на
Заході, він би заснував Intel»
«Сетунь» виявилася дуже надійною машиною. Експериментальний зразок, зібраний 1957 року,
працював півтора десятиліття (!), причому з 4 тисяч його елементів замінили унаслідок відмов
лише 3, всі – на першому році експлуатації.
Говорили про нерозвиненість логічних можливостей «Сетуні», оскільки в наборі її команд є тільки
одна логічна операція – множення тритів (порозрядне множення). Але й для двійкових логічних
машин існує всього одна операція – складання. І нічого, користуємося...
На жаль, відстояти «Сетунь» не вдалося – машину, яка практично безвідмовно пропрацювала 17
років, розрізали й викинули. Нове начальство вважало, що займатися розробками ЕОМ – не справа
вузу.
До машини виявили значну цікавість за кордоном. Зовнішторг одержав заявки з низки країн
Європи. ...Проте чиновники переконали О. М. Косигіна ...»Сетунь» не віддавати, разом з тим
перешкоджаючи нарощуванню її виробництва в СРСР.
...Чому я думаю, що якби Брусенцов жив на Заході, він би заснував Intel? А тому, що метою
розробки «Сетуні» було створення недорогої і простої у використанні малої цифрової машини
широкого призначення з використанням недефіцитних матеріалів (іншими словами, фінансово
вигідний проект). Пропонувалося саме те, що тепер називають ПК, і саме за таких умов з’явився
процесор i4004.
Хтозна, можливо, історія розвитку компьютеробудування пішла б зовсім іншим шляхом. І те, що
Артур Кларк описав як розумний комп’ютер в «Космічній одіссеї», цілком могло стати
реальністю.
