Эбелов Михаил (fb2)


Настройки текста:





ЕБЕЛОВ Михайло Ісаєвич


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Військовий, державний діяч.

З родини військового. Батько, Ебелов І., – полковник царської армії.

Народився 12 вересня1855 р. в м. Немирові Брацлавського повіту Кам’янець-Подільської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).

Розстріляний більшовиками 13 (17?) липня 1919 р. в м. Одесі (нині – адміністративний центр

однойменної області України). Похований на місцевому 2-му християнському цвинтарі.

Закінчив третє Олександрівське училище (1875), Миколаївську академію Генерального штабу

(1885).

Служив начальником військових сполучень Варшавського (1892-1900), Приамурського (1900-

1901), Київського (1901-1902) військових округів, начальником штабу 20-го армійського корпусу

(1902-1906), військовим губернатором Забайкальської області, командуючим військами області,

наказним отаманом Забайкальського козачого війська (1906-1909), помічником командуючого

військами Іркутського (1911-1913), Одеського (1913-1914) військових округів, командуючим

Одеським військовим округом (1914-1917), в резерві штабу Одеського військового округу (1917-

1919).

Кавалер орденів св. Станіслава 3-го ступеня (1881), св. Ганни 3-го ступеня (1889), св. Станіслава 2-

го ступеня (1895), св. Володимира 3-го ступеня (1901), св. Станіслава 1-го ступеня (1904), св.

Ганни 1-го ступеня (1910), св. Володимира 2-го ступеня (1913).

Перебуваючи на посаді військового губернатора Забайкальської області розбудував міську

лікарню, цивілізував місцевий базар.

Заарештований більшовиками як «монархіст і контрреволюціонер» (1919).

Серед друзів та близьких знайомих Е. – В. Марков, М. Добровольський, С. Левашов, Р. Мевес, О.

Сичевський, М. Гродеков, В. Бекман та ін.


***

РОСІЙСЬКА САМОБУТНІСТЬ

, з політичного кредо М. Ебелова

Російська держава і російське самобутнє життя.

ПОСЛАБЛЕНЬ НЕ ДОПУСКАТИ, з розпорядження військового губернатора Забайкальської

області М. Ебелова начальнику Нерчинської каторги від 6 січня 1907 р.

Перевести всіх арештанток-жінок, які знаходяться в цій в’язниці, в Мальцевську в’язницю,

пристосувавши для їх утримання відособлене від інших каторжних жінок приміщення, з

призначенням нагляду над ними найбільш надійних наглядачів і встановленням через завідувача

конвойної команди караулу.


ПОВІСИТИ ЦАРСЬКІ ПОРТРЕТИ, з розпорядження військового губернатора Забайкальської

області М. Ебелова Верхньоудинському начальникові повіту від 11 грудня 1907 р.

ПРО ІМПЕРАТОРСЬКИЙ ПОДАРУНОК ЦОЛГІНСЬКОМУ ДАЦАНУ

Для зведеної в ознаменування дня народження спадкоємця Цесаревича і Великого князя Олексія

Миколайовича при Цолгінському дацані на кошти інородця-бурята Дабданова будівлі молитовної

суме-читальні Його величності Государеві імператорові забажав подарувати портрети особисто

Його величності, Государинь імператриць, а також спадкоємця Цесаревича і Великого князя

Олексія Миколайовича в рамах.

Повідомляючи про це і надсилаючи разом з цим в особливій посилці портрети їх Величності і його

Вищості, наказую портрети негайно поставити у вказану суме-читальню і про виконання мені

донести.

МОЛИТОВНІ БУДИНКИ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАКРИТТЮ, з листа одеського губернатора

генералу М. Ебелову

12 березня 1915 року

Начальник гарнізону м. Сімферополя довів до мого відома, що відкритий при Сімферопольській

громаді євангельських християн молитовний будинок, незважаючи на багаторазову заборону і на

всі вжиті, як з боку військового керівництва, так і з боку поліції заходи, відвідується нижніми

чинами гарнізону. Аналогічні дані отримані мною з Феодосії.

Крім цього, останнім часом до мене надходять повідомлення і від жандармської та загальної

поліції, від преосвященного Димитрія, єпископа Таврійського про інші незаконні дії існуючих у

довіреній мені губернії сектантських організацій і ватажків сектантства.

То ж маю честь клопотатися перед Вашим Високопревосходительством про закриття молитовних

будинків, за винятком громади духовних християн-молокан села Новоспаське Бердянського

повіту, котра не викликає підозри щодо відданості царю і Батьківщині.


БАПТИСТІВ ДО СИБІРУ, з постанови начальника Одеського військового округу М. Ебелова

Я, головний начальник Одеського військового округу і генерал-губернатор, розглянувши подання

Таврійського губернатора від 12 березня 1915 року, ухвалив нижченаведених ватажків сектантства

за шкідливу для державного порядку і суспільного спокою діяльність вислати в Томську губернію

під відкритий нагляд поліції на увесь час перебування Таврійської губернії на воєнному стані:

наставника Астраханської громади євангельських християн-баптистів Федора Балихіна,

проповідника тієї ж громади в м. Бердянську міщанина Івана Вєтрова, керівника