Таврійського губернатора від 12 березня 1915 року, ухвалив нижченаведених ватажків сектантства
за шкідливу для державного порядку і суспільного спокою діяльність вислати в Томську губернію
під відкритий нагляд поліції на увесь час перебування Таврійської губернії на воєнному стані:
наставника Астраханської громади євангельських християн-баптистів Федора Балихіна,
проповідника тієї ж громади в м. Бердянську міщанина Івана Вєтрова, керівника Феодосійського
відділення громади євангельських християн Фрідріха Шенемана, голову ради Керч-Феодосійської
громади євангельських християн Івана Тарасенка, ватажка адвентистів сьомого дня в Євпаторії
селянина Бердянського повіту Федора Кожевникова, ватажка євангельських християн у Євпаторії
міщанина Олексія Масюту, ватажків тієї ж секти в місті Генічеську Федота Мартиненка і Якова
Козирєва, телеграфіста залізничної станції Мелітополь, козака Полтавської губернії Григорія
Остапця.
Прошу пана Таврійського губернатора розпорядитися щодо приведення у виконання цієї моєї
постанови.
МАСОВЕ БУДІВНИЦТВО, з розвідки В. Філоненка «На чолі військових сполучень»
Восени 1906 р. М. Ебелова призначають на пост військового губернатора Забайкальської області і
наказного отамана Забайкальського козачого війська. Як відзначають краєзнавці, в
післяреволюційний період новий губернатор добився зниження рівня злочинності і спекуляцій.
...Ціною великих зусиль йому і його адміністрації вдалося стабілізувати політичний і економічний
стан області після закінчення першої російської революції. Почалося масове будівництво,
переважно кам’яних споруд, істотно знизилися ціни на продукти.
Однією з головних подій з самого початку правління в Забайкальській області Михайла Ебелова
стало продовження будівництва Транссибу, який проходить Читою, а саме західної частини
Амурської залізниці – від Куенги до Хабаровська. Йому, мабуть, долею було визначено бути
пов’язаним з рішенням проблем залізниць. І не тому, що він був фахівцем в цій справі. Просто
військові губернатори несли персональну відповідальність за все те, що відбувається на
підвідомчих ним територіях.
ТАК ЗНИЩУВАВСЯ ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ РУХ, з книги В. Попова «Слід благовісника»
Передостанній тиждень серпня 1914 року Павлов провів у Москві. Разом із пресвітером
баптистської церкви Семеном Прокоповичем Степановим Василь Гурійович організував щоденні
духовні збори з християнського виховання.
Наступного дня Павлов, Фетлер, Непраш і Степанов домоглися прийому в директора
департаменту духовних справ.
– Ми ж проповідуємо Євангеліє. Чому нам заборонили провіщувати народу Слово Боже? –
запитали служителі культу.
– Співчуваю, але нічим допомогти не можу, – ухильно відповів директор.
До кінця дня прохачів прийняв голова ради міністрів Горемикін.
– Рішення Сенату обов’язково і ніхто не може його скасувати, – розвів руками той. – Одне
пораджу: подайте прохання на Найвище ім’я.
…Через кілька днів Василь Гурійович приїхав до Одеси. А восьмого жовтня його знову очікувала
лава підсудних. Одеський окружний суд пред’явив Павлову обвинувачення в пропаганді
баптизму. Матеріали для судового переслідування готував колишній член громади Аркадій
Шимановський. Не соромлячись зводити наклеп, він привселюдно заявив, що проповідник Павлов
називав православний хрест шибеницею.
Суд присудив Василя Гурійовича до двох місяців ув’язнення у фортеці із заліком 20 днів, що їх
відбув у Благовєщенську за першим вироком.
…Початок світової війни викликав нову хвилю гонінь на євангельських віруючих. Повернувшись
до міста з поїздки сільськими церквами, Павлов прочитав у газеті «Одеські новини» замітку про
те, що влада здійснила обшуки в будинках призначених до висилки проповідників: Тимошенка,
Албуєва, Білоусова і Павлова.
Побачивши своє прізвище, Василь Гурійович вирішив виїхати з Одеси до Тифлісу.
Вісімнадцятого грудня туди прийшла телеграма від дружини. Олександра Єгорівна повідомляла,
що всі євангельські збори в Одесі закриті владою.
Хто ж був ініціатором ненависті до вільно думаючих християн у цьому районі?
Відкритим супротивником євангельського руху виступив начальник Одеського військового округу
генерал Ебелов. За його постановою в грудні 1914 року були закриті громади
