вдалося об’єднати антибільшовицькі сили і загони, які боролися з «білою» Росією. У нього була
влада і близько 20000 солдатів в країні, столиця якої перебувала в руках більшовиків.
У цьому становищі він шукав підтримки у Польщі. Бо розумів, що конфлікт з Варшавою означає
безперспективну боротьбу на всіх фронтах. 24 травня 1919 р. він підписав таємну військово-
політичну угоду з прем’єр-міністром Польщі Ігнацієм Падеревським. За нею Польща визнала
незалежність України в обмін на відмову останньої від східної Галичини.
Це не вирішило всіх проблем України. Вона все ще залишалася дуже слабкою, аби протистояти і
більшовикам, і Денікіну.
Сам Петлюра з грудня 1919 р. до наступної весни перебував у Варшаві. За становища, коли поляки
на східному фронті вели бої з більшовиками, Петлюра зважився на тісний союз з Польщею для
боротьби із спільним ворогом. 21 квітня 1920 р. він підписав від імені Української Народної
Республіки політичну угоду і військовий договір з Юзефом Пілсудським. У ньому були позначені
західні межі України – до Польщі переходила Східна Галичина і Волинь. В угоді також
обмовлялися принципи взаємодії польських і українських військ в наступі на схід.
Цей договір, який критикували в Україні, був прикладом політичного реалізму, спробою вирвати
Україну з небуття.
ФОРМУЮТЬСЯ АНТИМОСКОВСЬКІ КОНТРРЕВОЛЮЦІЙНІ СИЛИ, із звернення ЦК
РСДРП « До соціалістів і робітників всього світу» від 1 березня 1919 р.
Всупереч заявам керівників урядів країн Згоди, військові приготування до походу на Росію
продовжуються. Військові інструктори і місії англійської і французької армій присутні скрізь, де
тільки формуються російські контрреволюційні сили, і своєю присутністю санкціонують всі ті
нелюдяні заходи репресій, ті розстріли, шибениці, катування і тортури, якими генерали білої
гвардії супроводжують свою боротьбу з більшовиками.
В той же час за прямої підтримки уряду пана Клемансо, знов створена і вже захоплена в руки
місцевих клерикалів і націоналістів Польська республіка з паном Пандеревським на чолі готується
надіслати головні військові сили для придушення революційної Росії.
Уклавши перемир’я з Чехією і Україною, добившись за допомогою тиску союзників на Німеччину
у останньої права пропуску своїх військ через зайняті німцями території, реакційна Польща
збирається здійснити свої плани анексії литовських, білоруських і українських земель в нагороду
за роль жандарма європейської буржуазної контрреволюції.
Прибуття до Варшави Нуланса і Нісселя, цих головних провідників бойової контрреволюційної
політики союзників в Москві, достатньо показує, які сили надихають польських шовіністів в цій
справі.
«ХОТІВ БИ ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ВАШИМ ЧОЛОВІКОМ», з книги А. Лоне «Завтра
починається сьогодні»
Одного разу дуже відома в суспільстві пані, якій ось-ось мало виповнитися 50 років, сиділа на
банкеті поруч з Ігнаци Яном Падеревським. Вона сказала знаменитості, що часто слухала його,
коли була ще студенткою Академії музики в Нотемптоні. Падеревський запитав її, чи бувала вона
з тих пір в старій Академії музики.
– Так, я часто приходжу в стару церкву і, займаючи там своє колишнє місце, люблю думати про те, наскільки я тепер щасливіша, ніж могла б мріяти раніше.
Її відповідь зацікавила Падеревського. На якийсь час він перестав їсти і задумався, здивований, а
потім сказав:
– Дивно, ви хочете сказати, що зараз щасливіші, ніж коли вам було 18 років і ви мріяли про
майбутнє?
– Саме так, – відповіла пані з посмішкою.
Тоді Падеревський присунувся до неї ближче і сказав:
– Мадам, я б дуже хотів познайомитися з вашим чоловіком.
НЕ ВБИВАЙТЕ ПІАНІСТА, бувальщина
Якось композитор Ігнацій Падеревський виступав з концертом у Лондоні. У залі було дуже
задушливо, і деякі панянки попрохали відчинити вікна, після чого в залі задув сильний протяг.
Падеревський перестав грати і звернувся до панянок:
– Я прошу вас зачинити вікна. Не можна ж відразу одержувати два задоволення: слухати музику і
вбивати піаніста!