«Згадки про мою смерть» належать до типу споминів із виразним нахилом уже до чистої белетристики. Видно в них не тільки незвичайно живу індивідуальність автора, але і його письменницьке вироблене обличчя: чудовий стиль і прекрасну полтавську мову. Ми майже ні в чому не зміняли тексту «Згадок»: так нехай вони послужать і джерелом для мовознавчих студій.
