КулЛиб - Классная библиотека! Скачать книги бесплатно 

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі [Герберт Тідеманн] (fb2) читать постранично, страница - 4


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

наприклад із "Звітами про події"? [24]

· Як витягали з яруги нагору одяг і цінності?

· Масове вбивство на платформі? Навіщо? А якщо так, це було можливе для невеликих груп, а не для всіх разом. Хто і коли побудував платформу?

· У вузькій звивистій ярузі черги людей для знищення не можуть бути дуже довгими. Попросту неможливо повертати кулемет(и) на будь-який великий кут, не наражаючи на небезпеку власних людей і не втрачаючи при цьому точність і можливість проникнення в косі кути, тим самим сприяючи порятунку деяких жертв.

· Трупи кожної знищеної групи потрібно видаляти, інакше утвориться величезна купа. Якщо допустити десять хвилин для роздягання, стрілянину і видалення тіл кожної групи не більшої за 100 осіб, то вбивство забрало б не менше 83 годин.

· Як можна вести жертв в яр, а потім кинути їх у той же самий яр після розстрілу?

· В кінці вересня сутінки в Києві настають відносно рано. 29 вересня йшов сильний дощ, всі дороги порозкисали. 30-го занадився дощ із снігом і дороги стали грузькими. [25] Оскільки неможливо знищити будь-яку групу у темряві, страчувати було можливо лише в світлий час доби, тобто, це тривало би довше тижня. Яскраві прожектори є невдалим варіантом у воєнний час, особливо поблизу фронту і поруч із партизанами. А Він [26] марить прекрасними вересневими днями!

2. Вілкіс, жид, що народився в Одесі, повідомляє: [13], [27]

"[…] Із сусіднього жидівського кладовища взяли мармурові надгробки і принесли до Бабиного Яру, де з них склали грубі печі […] але (трупи) горіли погано бо не вистачало тяги."

· Вілкіс також стверджує, що німці відряджали в'язнів на кладовище за залізними поручнями з могил, щоб зробити з них колосники. Під час кремації німці також привозили померлих від ядухи жертв з "душогубок", яких, за його словами, також спалювали.

· Для переміщення мармурових надгробків необхідні люди і транспорт. Чому ніхто ніколи не шукав ці могильні плити як доказ?

· Скільки потрібно побудувати таких печей для спалення в такий недоладний спосіб превеликої кількості трупів? Чи можуть такі груби взагалі працювати?

· Звідки взялася величезної кількість палива? На основі досвіду з Індії — єдиної країни, де трупи спалюють у такий саме спосіб — можна відзначити:

Для досягнення мінімально достатньої, але все ж таки лише часткової кремації 200000 тіл, потрібно не менше 23 мільйонів кілограм дров — штабель півтори метри висотою, один метр шириною і довжиною 55 кілометрів. Хто і де напиляв ці дрова? Яким чином цю гігантську кількість палива транспортували? Хто тягав незліченні трупи до місця спалення? Хто видаляв залишки? Де свідки з числа цілої армії робітників? Твердження, що колосники для кремації були зроблені з поручнів від могил, заслуговують ще меншої довіри, адже такі грати майже відразу зруйнувалися би через жар.

3. Неназваний зять такого собі Хаїма Шапіро, котрого забрали в Бабин Яр підраховує: [13]

"Біля цвинтаря жидів змусили роздягнутися. Вбили п'ятдесят шість тисяч (56000) жидів. Тих, хто не помер моментально, поховали живцем. […]

[…] На десятий день [після розстрілу] нас погнали в Лук'янівську яругу [Бабин Яр]. Ми стояли уражені панікою. З-під свіжонасипаної землі розливалися потоки крові, крові 56 000 убитих жидів. Вона кликала нас з-під землі. Того ранку я посивів".

· Звідки зять Хаїма Шапіро отримав цю інформацію? Як його зрештою звати? Чому він не опинився серед жертв? Врешті-решт, нібито не всіх вбили? Яка це була дата? Де відбувалася страта? Чому місце роздягання жертв не там, де стверджують інші свідки?

· Що сказав би патологоанатом про річки крові, які нібито текли з трупів, вбитих десятьма днями раніше?

· Фрагмент про кров, що кликала з землі, позичений з Біблії, в Книзі Буття 4:10:

"Ось голос крові брата твого кличе до мене з землі".7

· Чи може раптово сивіти волосся?

· Жидів силоміць вели до до місця масового вбивства щоб зробити їх свідками?

4. У книзі Є.Р.Віна, Л. Левітас [28] розповідає про таку собі Ріву Когут, яка пізніше стала відомою як Раїса Генріхівна Дашкевич:

"Рано вранці 29 вересня київські жиди йшли безперервним потоком в напрямку Сирця на залізничну станцію[…] Спочатку забирали документи і […] кидали на купу, в наступному пункті забирали багаж, […] вже на території жидівського кладовища людей кийками примушували роздягнутися і потім гнали в яругу. Це була яруга Бабиного Яру. Далі людей заганяли […] схилом яруги донизу […] де вже були підготовлені вузькі, схожі на тераси місця […] З протилежного боку лунав гуркіт кулеметів. Там […] розстріляли сотні жидів. […] Все відбулося так швидко, […] удари […] укуси собак […] люди божеволіли, багато хто посивів від жаху […] сильний холод і біль в голові змусили мене рухатися, я почала підніматися вгору. […]"

· Численне посивіння волосся?

· На залізничну станцію?

· Побиття на цвинтарі?

· Були