трупів щодня спалювалися в Освенцімі в крематоріях і відкритих ровах влітку 1944 року, є просто
"абсурдними" і
"абсолютно нереальними", заявив він під присягою. [19]
На фото: Освенцім, фото з повітря, 1944 рік
Спеціаліст з газових камер спростовує історію винищення
Провідний американський експерт з газових камер, інженер з Бостона Фред Лейхтер (Fred Leuchter) ретельно обстежив уявні "газові камери" у Польщі і прийшов до висновку, що історія про умертвіння газами в Освенцімі є абсурдною і технічно неможливою.
На фото: Душова в таборі Освенцім І
Лейхтер є одним з найбільших фахівців з проектування та встановлення газових камер, використовуваних в Сполучених Штатах для страти засуджених злочинців. Наприклад, він спроектував газові камери для тюремно-пенітенціарних установ штату Міссурі.
У лютому 1988 року він провів на місці в Польщі детальне обстеження "газових камер" в Освенцімі, Біркенау та Майданеку, які все ще збереглися або лише частково зруйнувалися. У свідченнях під присягою у суді міста Торонто і в своїй технічній доповіді Лейхтер докладно описав всі аспекти свого дослідження.
Він заявив, що прийшов до впевненого висновку, що уявні газові споруди не могли використовуватися для вбивства людей. Серед іншого він вказав на те, що так звані "газові камери" не закривалися наглухо і не вентилювалися та неминуче б отруїли німецький табірний персонал, якщо б ці "газові камери" використовувалися для вбивства людей. [20]
Д-р Вільям Б. Ліндсі — хімік-дослідник, який пропрацював 33 роки в корпорації Дюпон — також показав у суді в 1985 році, що історії про умертвіння газами в Освенцімі є технічно нездійснимими. На основі ретельного обстеження на місці «газових камер» в Освенцімі, Біркенау і Майданеку, та на основі свого професійного досвіду і знань, він заявив:
"Я прийшов до висновку, що нікого не вбивали подібним чином за допомогою Циклону Б (ціанистоводневий газ) навмисне або навмисно. Я вважаю це абсолютно неможливим." [21]
Висновок
Історія про винищення людей в Освенцімі була породженням військової пропаганди. Більше ніж через 40 років по закінченню 2-ї Світової війни необхідно більш об'єктивно поглянути на цю главу історії, яка спричиняє настільки суперечливі думки. Легенда Освенціма лежить в основі історії про Голокост. Якщо ніхто планомірно не вбивав там сотні тисяч жидів, як досі стверджують деякі, - це означає, що повалився один з найбільших міфів нашого часу.
Штучне підтримання ненависті та емоцій минулого не дозволяє досягти справжнього примирення і міцного миру. Ревізіонізм сприяє розвитку історичної свідомості та міжнародного взаєморозуміння. Ось чому робота Інституту Ревізії Історії настільки важлива і заслуговує вашої підтримки.
Примітки
1. Nuremberg document 008-USSR. IMT blue series, Vol. 39, pp. 241, 261.; NC and A red series, vol. 1, p. 35.; C.L. Sulzberger, "Oswiecim Killings Placed at 4,000,000," New York Times, May 8, 1945, and, New York Times, Jan. 31, 1986, p. A4.
2. Y. Bauer, "Fighting the Distortions," Jerusalem Post (Israel), Sept. 22, 1989; "Auschwitz Deaths Reduced to a Million," Daily Telegraph (London), July 17, 1990; "Poland Reduces Auschwitz Death Toll Estimate to 1 Million," The Washington Times, July 17, 1990.
3. G. Reitlinger, The Final Solution (1971); J.-C. Pressac, Le Cr | matoires d'Auschwitz: La Machinerie du meurtre de mass (Paris: CNRS, 1993). On Pressac's estimates, see: L'Express (France), Sept. 30, 1993, p. 33.
4. Washington (DC) Daily News, Feb. 2, 1945, pp. 2, 35. (United Press dispatch from Moscow).
5. IMT blue series, Vol. 16, p. 529–530. (June 21, 1946).
6. Nuremberg document 3868-PS (USA-819). IMT blue series, Vol. 33, pp. 275–279.
7. Rupert Butler, Legions of Death (England: 1983), pp. 235; R. Faurisson, The Journal of Historical Review, Winter 1986-87, pp. 389–403.
8. Archives of the Jewish Historical Institute of Warsaw, German document No. 128, in: H. Eschwege, ed., Kennzeichen J (East Berlin: 1966), p. 264.
9. Nuremberg document NO-021. NMT green series, Vol. 5. pp. 384–385.
10. Arthur Butz, The Hoax of the Twentieth Century (Costa Mesa, Calif.), P. 124.
11. Arno Mayer, Why Did the Heavens Not Darken?: The 'Final Solution' in History (Pantheon, 1989), p. 365.
12. Nuremberg document NI-11696. NMT green series, Vol. 8, p. 606.
13. Testimony in Toronto District Court, March 28, 1988. Toronto Star, March 29, 1988, p. A2.
14. Sylvia Rothchild, ed., Voices from the Holocaust (New York: 1981), pp. 188–191.
15. Walter Laqueur, The Terrible Secret (Boston: 1981), p. 169.
16. Nuremberg document PS-2171, Annex 2. NC & A red series, Vol. 4, pp. 833–834.
17. "Rules and Regulations for the Concentration Camps." Anthology, Inhuman Medicine, Vol. 1, Part 1 (Warsaw: International Auschwitz Committee, 1970), pp. 149–151.; S. Paskuly, ed., Death Dealer: the Memoirs of the SS Kommandant at Auschwitz (Buffalo: 1992), pp. 216–217.
18. Dino A. Brugioni and Robert C. Poirier, The Holocaust Revisited (Washington, DC: Central Intelligence Agency, 1979).
19. Canadian Jewish News (Toronto), April 14, 1988, p. 6.
20. The Leuchter Report: An Engineering Report on the Alleged Execution Gas Chambers at Auschwitz, Birkenau and Majdanek (Toronto: 1988). Available for $ 17.00, postpaid, from the IHR.
21. The Globe and Mail (Toronto), Feb. 12, 1985, p. M3
Марк Вебер є редактором журналу "Джорнел оф хісторікал ревью", що публікується Інститутом ревізіонізму Історії шість разів на рік. Він вивчав історію в Іллінойському університеті (Чикаго), Мюнхенському університеті, Портландскому університеті і Індіанському університеті (магістерська ступінь 1977р.). Протягом п'яти днів у березні 1988 року він давав свідчення як визнаний експерта з "остаточного вирішення" і голокостних питань в ході судового розгляду в Окружному суді міста Торонто. Він автор
