У 20—30-х pp. Фаллада став широко відомим у Німеччині, а відтак і в інших країнах. Фаллада писав романи, присвячені долям простих людей, доведених до відчаю безробіттям і злиднями. Письменник щиро і співчутливо зображає життя селян і ремісників, дрібних чиновників і робітників, змушених полишити свій фах. Мешканці міських нетрищ, про яких писав Фаллада, разом із автором не могли збагнути, як поєднуються масове зубожіння і перевиробництво, голод через брак роботи і безробіття через брак збуту. Героєм наступних творів Фаллада стала т. зв. «маленька людина», позбавлена засобів до існування у власній країні і приречена на загибель. У романі «Маленька людино, що ж далі?» («Kleiner Mann, was nun?», 1932) молоде подружжя — дрібний службовець, а потім безробітний Пінкесберґ та його вірна дружина, яку він лагідно називає Овечкою, рахують кожен пфеніг, мізкуючи над тим, як заплатити за помешкання і як позначиться на їхньому бюджеті народження дитини. їм доводиться вирішувати ті самі проблеми, що постали перед багатьма пересічними німцями, приголомшеними інфляцією та безробіттям. Фаллада виразно показує проблеми «маленької людини» і доводить своїм читачам, що злигодні простих людей переростають у трагедію нації.
