Каїнові сльози [Николай Васильевич Ришко] (pdf) читать онлайн

Микола
РІШКО

СЛЬОЗИ

Микола РІШКО

КАЇНОВІ СЛЬОЗИ
ПАМФЛЕТИ

Художник
А. Ю. Гойда

УЖГОРОД ВИДАВНИЦТВО «КАРПАТИ» 1987

ББК84Ук7-4
Р57

В новую книгу украинского литератора из Закар­
патья, лауреата премии им. Я. Галана, вошли
памфлеты, в которых разоблачаются новоявлен­
ные «рыцари крестовых походов» — империали­
стические спецслужбы Запада и разного рода
отщепенцы, идущие в одной упряжке с ними;
бывшие гитлеровские недобитки, украинские
буржуазные националисты, клерикалы.
Рецензенти — кандидат історичних наук М. Є. Го­
релов, кандидат філологічних наук В. А. Качкан.

4702590200-064 г
М215(04)-87
54'87

© Видавництво
«Карпати»,

БЛУДНІ ДЩИ
Повість-памфлет

1. ГОСТІ ДАНИЛА МАРЖИНКИ

Поглянувши на себе востаннє в дзеркало, Данило
Маржинка відзначив із задоволенням, що він тепер схо­
жий па західного дипломата. Хоч і спека надворі, одяг­
нув чорного костюма, капелюха. Хвилювався трохи:
чому його так терміново хоче бачити Петро Кремінь,
голова сільради? Прибіг щойно хлопчина, повідомив.
Перед масивними дверима, обшитими жовтою шкірою,
довгенько вичищав підошви модних лакованих туфель.
Зняв з голови капелюха, розчесав ріденький жмутик
волосся на кругленькій, гладенькій, як коліно, голові.
Повняве червоне обличчя набуло враз серйозності. Зі­
брався з духом і несміливо постукав.
— Заходьте, заходьте! — почулось бадьоре запро­
шення.
І тоді колобком вкотилась у кабінет кругла фігура на
коротких ногах.
— Що хотів від мене, Петре? — звернувся до голови
сільради. Оглянувся. Чужих людей побачив. Зніяковів.
І вже більш офіційно: — Кликали, Петре Дмитровичу?
Петро Кремінь, стрункий, мов явір, середніх літ чоло­
вічок, встав з-за столу і, ховаючи усмішку, офіційно
мовив:
— Це і є, дорогенькі наші гості, вельмишановний Да­
вило Маржинка!
Із стільців разом підвелися троє незнайомих. Насам­
перед гордовито й самовпевпено підійшла до нього
жінка літ сорока. Висока. Плоска, наче терлиця. Великі
сірі очі. Блідо-зелена. Масивні штучні зуби — білі-бі-н-

Спекотно і на подвір’ї, і в приміщенні, а вона в голубих
джинсах і куртці мишачого кольору. Одіж її розцяткована стрічками-прапорцями США. Подала для знайом­
ства руку Маржинці. Данилу Юрійовичу здалося, що
тримає у своїй руці жабу — слизьку и холодну.
— Гафія Скотт! — представилася.
Данило Юрійович ледве стримався, щоо не розрего­
татись. Уже було рота відкрив, аби сказати: «Ми з вами,
пані, з одного насіння. Аякже! Наші «милозвучні» прі­
звища се видають: Скотт і Маржинка!» * Та замість
того низько-низенько чолом б’є і смачно чмокає гарячи­
ми губами холодну рученьку панни.
— Данило Маржинка! І я радий вас видіти!
Далі поручкався із чоловіками. Обидва — вусаті, бо­
родаті, патлаті. Один чорнявий, інший, мов би
з млина,— сіро-білий. У першого очі чорні, маленькі.
У другого — водянисті, цибулинами лізуть. Одягнуті
легко, по-літньому. Один у зеленій майці, другий —
у коричневій. Із зеленої серйозними, трохи переляка­
ними очима дивиться на Маржинку статуя Свободи,
а з коричневої мружить очі й на всі зуби сміється пре­
зидент США.
Маржинка ще й ще схиляється-розкланюється:
— Дуже приємно... Безмежно радий...
— Сідайте, шановні гості, і ви, Даниле Юрійовичу! —
запросив Петро Кремінь, не зводячи очей з Маржинки. Гостей великих маємо. Із-за океану... Діти колигттніх емігрантів. Кажуть, що сподобалось у нас, буде про
що дома рідним і знайомим розповісти... Правильно зро­
зумів вас? — звертається до гостей.
О, є... є... Я ще на своєму віку, панове, прошу крас­
но, такої рендешпої ** челяді не зустрічала,— заахала
Гафія Скотт. — І серенча *** велика, що перед дорогою
* Тут обігруються прізвища. Маржина — худоба (діал )
** Порядної (діал.).
7
*** Щастя, удача (діал.).
5

мали-сьме нагоду, прошу красно, про ваше село р
ничне і ваших людей статтю кореспондента з /агентства «Новости» прочитати. Файпо написав. Фай°Г°
ае... Але писання — то одне, а на власні очі побачиї П°’
то інше... Село ваше — як писанка! А річка Росяі ***
А гори, сади, ліси! Казка!
а,м
Данило Маржинка аж рота роззявив, слухаючи гос
і дивлячись, як завзято головами кивають двоє її Ко^°
паньйонів. «Але ж... Але ж...—і перевів погляд п
голову сільради: — Чому мене, старого Маржинку, ск
*
ди запросили?»
Петро Кремінь, вловивши подив в очах Маржинки, вСе
прояснив:
— Шановні наші гості хотіли б до вас, Даниле Юрі­
йовичу, завітати. Скрізь були, а в родину рядового
пенсіонера не навідувались. Як ви на це?.. Позитивно?..
От і порядок!
— Для добрих людей двері в мене завжди відчине­
ні,— бадьоро підвівся Маржинка.
Вже по бесіді, коли Маржинка одміряв гордий крок
вулицею, слова йому на язик наче самі набігали:
— Кажете, що село наше припало вам до душі? —
торохтів, крокуючи поруч із заморськими мандрівни­
ками.— Еге ж... Криничне — то Криничне. Я, як правду
сказати, й синам своїм нагадую про це. А вони все
фіглюють * зі мною, мовляв, скрізь, няньку, добре, де
добре ведеться... Порозліталися сини-соколики. Стар­
ший, Георгій, аж у Києві осів... Доктор наук. З фізикою
діло має... Айно... Але ж Київ Києвом, а додому тягне...
Кожного літа дітей за руки — і гайда в рідну сторо­
ноньку...
— То купу грошей треба вам було зібрати, раз висо­
ко ошколований ** ваш син? — зиркнув білобородий
гість.
♦ Жартують.
** Освічений.

Я вас не розумію,— перервав свою річ Маржинка. Які гроші? Дорогий мій панцю, ще, як хочете
знати, йому стипендію платили... І не лише йому,
а й Василькові, що теперки старший інженер лісового
об’єднання.
1о всі діти од вас...— Гафія Скотт блимнула очи­
ма.
Ні, не всі,— вловив недоказане нею Маржинка.—
Молодший, Іванчик, зостався у рідному селі. Головний
агроном нашого колгоспу «Вільна Верховина»... Також
діти його няньком величають. Я, хвалити долю, вже чо­
тири рази чоловік бабусі. Ой, летять літа, летять. Ще
сам недавно був молодим няньком, тепер уже хоч і вуса
підкручуй. На заслуженому відпочинку. Аж не віриться... Та журитись нічого. Добре все йде. Най і далі так.
Хіба то не радість, що ось-ось і правнуків бавити дове­
деться?
«Гніздечко» Данила Маржинки красується в яблу­
невому садочку, мов у пишному віночку. Двором пере­
бігає зелений виноградний «тунель». Перед фасадом —
троянди. Білі, наче личка молодичок, червоні, мов ран­
кові світанки, жовті, наче у барвистого шафрану пе­
люстки позичили. У «гнізді» — чотири просторі кімна­
ти, закрита й відкрита веранди, велика кухня, зелена
альтанка.
— Де, гості дорогенькі, маєте дяку посидіти й трохи
розвіятися після дороги? — повеселів Маржинка, поти­
раючи пухкенькі руки.— Пропонуємо «Дзеркальний
зал», літній бар «Місячні ночі». Маємо й винарню «Під­
земне царство». Аякже!
Гафія Скотт усміхнулася:
— Ви, пане Маржинко, переконуюся, оригінальний
чоловік. Стільки фантазії!
— То всіх нас па добру фантазію запалює Василь
Корчага. Видно, народився у мудрій сорочці. Айбо що...
Не судилося йому в старі часи здобути освіту. Життя
7

то ковальського міха і кінських
ЙОГО приланцювало до
копит. Та голопуі;'^І('Г'1 Бісики в їх очах застрибали:
Гості перегля нули
ь?
ЩмЇЇЇ цього й не помітив. І співав свою щиру

співанку про Василя
ИД ,д ^осип;впа) друЖи.
н Лїаржппкп. Гвже крутиться-вертиться біля столу,
дь ^тей, наче молода газдиня, повна сили и сприт­
ності. Голову носить високо. Струнка. Швидка. За кілька хвилин заставила стіл тарілками, закусками, пляш­
ками. Гей би дає велику весільну гостину.
— Беріть грибочки,— припрошує.— Сама маринува­
ла. А он тут білі смажені. А се, прошу, свіжий овечий
спр.

— Закусочка — во! — підспівує дружині Данило
Маржинка.— Після такої не п’янієш... Ой, головонько
моя нікудишня,— ляснув себе по лисині,— забув запи­
тати, яку вологу гості дорогі хотіли б споживати.
Є «Московська». Добре п’ється. Маємо й коньячок «Ти­
са». Божественний напій. І винце з власного підвалу.
Хто куштував — хвалив... Василь Корчага дав йому
гарну дуже назву — «Сонце Маржинки». Біле, сухе. Ну,
а червоне — «Троянда Маржинки». Як попробуєте, то
кров вашу одразу розтанцює... Чесне слово,— щебетав
розвеселілий Маржинка.
Гості опісля довідались і про «Вівчарські марципа­
ни», себто кукурудзяний токан із бринзою та шкварка­
ми, що їх Дусія Йосипівна на разі й подалася готувати.
По недовгім часі «марципани» вже парували на столі.
І ості смачно ковтали верховинську страву.
Присіла біля столу й господиня. Глипнув у її бік
Данило Маржинка. Вона ніби запитує: щось ще пода­
ти. Мовчить старий. Просто так задивився. Порівнює
Дусію молоду з нинішньою. Гордячка була. Голову
8

високо носила. її тепер хоче такою бути. Та до там!
Зникли із щік глибокі ямочки, що робили її особливо
вродливою і звабливою. І погасли у чорних великих
очах таємничі іскорки — ніжні й хитрі. Та й очі, здає­
ться, посивіли. Літа, літа...
— Щось не їдять, Даниле, наші гості,— тихим голо­
сом заговорила газдиня. І посміхнулася тепло.— Погано
припрошуєш чи погано наливаєш?
— Правду кажеш, дорогенька,— взявся за пляшку
♦Тиси».— Наша страва без чарки не піде, як не піде
і чарка без доброї закуски. Тож прошу! За вас, гості
дорогі! І за все добре. Найперше, аби мир був на білому
світі!
Дусія Йосипівна, що давно вже не чула з уст чоловіка
простого і незвичного слова «дорогенька», аж пташкою
стрепенулася. Відчула таку полегкість, яку знала лише
зі сну... Та ще — коли кохалися... Ой давно-давненько
то було. А потім... потім, гай-гай... Попливло життя,
причерствів Данило. А може, й кішка перебігла їм
дорогу? А може?... Щоразу різні думки роїлися в її
голові. І не знає серденько, яка з них правильна. Да­
нило ж на її такі думки й слова щоразу кидав:
— Та годі... Не будемо старі рани сіллю притрушу­
вати...
Вона:
— Які рани, Данилку? Про що ти?
Замість відповіді Маржинка переводив бесіду або
виходив з хати. Дусія кусала губи, витирала сльози. їй
часто на гадку приходила гостина в Стефана Чуми.
Невже Данило все знає? Ні, не може бути. То таємниця
її і Стефана Чуми. Лише вони знають, що було в ту
зимову ніч...
От так живуть із Данилом чужими під одним дахом,
в одному багатому «гнізді»...
Гості ж, що їх Дусіїпі рани, зрозуміло, не боліли, де­
далі смачніше чарки перехиляли і страви споживали.
9

Маржинки ж мовчазно вдовільпялись цим і все припро­
шували:
_ Ану беріть ііцо домашню ковбаску...
— Свіженькі відбивні...
— Мабуть, ви ще не розпробували «Троянду Мар­
жинки».
Проковтнувши відбивну, пані Гафія витерла губи.
Вийняла із сумочки люстерко, «патрони» та «олівці»
для омолодження і наведення краси. Нафарбувала гу­
би, навела брови, мішки під очима насинила. Це був
ніби знак: досить їсти, досить пити, час до іншого пере­
ходити.
Посоловілі очі Маржинки оглядають пані Скотт. Зро­
бив для себе відкриття: пані корчить із себе аристократ­
ку. Видно, голуба кров тече у її жилах.
Гостя язиком помаду облизала, очима перед люстер­
ком «вісімку» зробила. І спокійно-преспокійно полила
на гарячу голову господаря холодний душ, хитро під
його нігті шпильки заганяла:
— Ви й не цікавитесь: хто ми? Якими вітрами за­
несло нас до Криничного? І чому саме до вас завітали?
— Нащо нам знати? — розвів руками Данило Мар­
жинка.— Товариш Петро Кремінь усе про вас сказав:
із-за морів-океанів. Прогресивні українці. Хочете біль­
ше довідатися про землю предків, своїх земляків. Що
цікавить — кажіть. Все розповімо і покажемо.
— Ми б попросили, аби пані Дусія на кілька хвилип
залишила нас,— втаємничено прошепотів на вухо чор­
нобородий.— Маємо з вами серйозну бесіду...
Дусія, звісно, не чекала такого «гостинного повороту»,
і наче розгубилась: чужаки, а мають з Данилом сер­
йозну бесіду!.. Але слідуючи правилам гостинності, вопа
спробувала всміхнутись, і її очі на все це мовби казали:
бесідуйте собі, дорогі гості, мені то що...
Гафія Скотт без всякої преамбули почала:
— Нас просили нанести вам візит, пане Маржинко,
ю

наші няньки * й мамки. Хто вони і хто ми? Ви їх добре
знаєте... Я дочка Стефана Чуми...
Маржинка від такої несподіванки трохи виделку не
проковтнув. Голосно закашлявся. І оволоділа ним ги­
кавка. Мусив випити склянку «Поляни квасової».
— Як це? — нервово закліпав.— Де він? Живий-здоровий?
— І живий, і здоровий. Через два роки наше товари­
ство відзначатиме його сімдесятип’ятиріччя. Просив вам
добрий віншунок передати. Згадує вас. Часто згадує.
І дякує за все. Не забуває про допомогу. Коли б не
ваша винахідливість, не було б нашого нянька. І нас би
не було. Вдячний вам. І ми вдячні... Ось і його особисті
послання й презент,— й простягла пакунок.— Ви, про­
шу красно, прочитаєте потім... Все переглянете...
— Та я... та мені...— захвилювався Маржинка.— На­
що мені подарунки?..
Гафія вдала, що не бачить розгубленості господаря.
— А нянька цього молодого пана, ви, пане Даниле,
звичайно, також знаєте. Джон Різантій — син вашого
отця духовного Іоанна Різантія. І від його величності
низькі поклони... Здоров’ячка зичить... Просив, аби не
забували...
Лице й очі пані Гафії випромінюють бентежне очі­
кування. Воно її лякало ще з того моменту, як готувала
у дорогу чемодани. І тепер ще більше проймає її три­
вожне хвилювання. Ніби все йшло добре. Й гостина
зблизила їх. Та бачить: Маржинка розгубився-сполохався. Треба його заспокоїти. Підсіла ближче до госпо­
даря.
— Ви, пане Маржинко, багато друзів у селі маєте?
— Я над цим і не задумувався,— байдужим тоном
відповів.— Усе село — мої друзі. Найліпший з них —
Василь Корчага. За того чоловіка все б віддав. Допоміг
* Нянько — батько (діал.).
11

мені твердо на ноги стати. Бо хто я був? Батіг з клоч­
чя! Блудна вівця.
Вона зробила невдоволену міну. Глипнула па годин
ник. Час підганяв.
— Просили паші родичі, аби не відмовили, якщо по­
трібна буде їм якась допомога! І ви, і сини ваші, і близь­
кі їм і вам люди. У листі, пане Маржинко... Все знайдете
у пакунку...
Лисина Данила Маржипки вкрилася дрібною холод­
ною росою. Якщо досі торохтів, то враз помовк, ніби
голубець засів у горлянці. Кругле обличчя то багровіло,
то полотніло. Як вийти із кепського становища? — мов
гукав сам до себе. Лга — здогадався, запропонував:
Давайте ще вип’ємо «Троянди Маржипки».
Джон Різантій, білий, кудлатий, перебив його:
— Досить і нам, досить і вам. Вдячні за трапезу...
Свята справа вимагає світлої голови і мудрого язика.
— Про яку справу ви мовите? — Маржинка дихав
важко, як міх ковальський.— Та що я, у бога теля з’їв?
— Теля ви не з'їли,— укусила пані Гафія.— Лише на
вухо доносили. А за доноси...
Укусила й медком помазала:
— Пробачте, папе Даниле, що згадала вам далеку
минувшину. Та не переживайте. З водою спливло. Не­
хай і про нашу нинішню бесіду ніхто не знає.
— Нічого не розумію,— підпер рукою важку голо­
ву.— Що вам від мене потрібно?!
— Нічого не потрібно,— рятувала ситуацію чорна
борода.— І ми не розуміємо, чому ви так збентежилися.
Ми ж до вас з відкритим серцем, з добрими вістями про
ваших друзів, наших рідних. Вам має бути приємно...
Вірно ж кажуть: лише гора з горою не сходиться...
Цю думку підхопила «мила» гостя Гафія Скотт:
— Ви цілком розкисли, дорогий пане Маржинко. І аь
не годиться. Що пані Дусія про вас подумає? 1
же пан Кремінь, до котрого ви нас маєте доставш и і
12

свій час вичерпали... І запросіть пані Дусію, аби подя­
кувати за гостинність...
Зайшла господиня. Спокійна, мовчазна. Вже не усмі­
халася так мило й щиро, як ще годину тому. Гості
намагалися поправити ситуацію.
— Господинько! — підвелася з місця папі Скотт.—
Не осудіть пас, що попросили вас па кілька хвилин
вийти. Мали до пана Данила одне особисте прохання.
Він, якщо захоче, то оповість вам про все... У вашому
милому товаристві ми почувалися ліпше, як дома. Чи
не правда, хлопці? — звернулася до своїх супутників.
— О, свята правда,— захоплено мовив Джон Різантій.— Давно на такій багатій гостині не був.
— І дозвольте, пані Дусіє,— співала своєї Скотт,—
вручити вам на пам’ять про нашу зустріч скромний
презент.
Вона відкрила сумку. Вийняла з неї чорну хустинутерновку, па якій розкидані білі дрібні горошинки. На­
кинула її па плечі Дусії Маржинці.
— Вам дуже до лиця,— кружляла навколо господи­
ні.— Аж помолоділи. Ви, правда, і так файно й мило
виглядаєте.
Різаптій та Беркер взялися свої «дипломати» від­
кривати. Перший підніс господині флакон одеколону,
другий — вельветові штани мишачого кольору.
Дусія Йосипівна після зворушливих слів і подарун­
ків знову повеселішала.
— Ще заходьте до нас,— запрошувала гостей, які
чмокали на прощання її в руку та в лице.

* **
— Ну, який був прийом у Данила Юрійовича? — ці­
кавився голова сільради.
— О’кей! — одночасно підняли пальці бородані.—
Найвищий рівень. Страви... Напої...
13

Довшими і «зворушливішими» були слова Гафії
Скотт:
— Дозвольте, пане Кремінь, у вашій присутності ще
раз подякувати пану Маржинці. Так багато оповідав
про ваше Криничне, односельчан і своїх сипів, що й кни­
гу можна б написати. Велику любов до нього, до вас,
до вашого села несемо у своїх серцях за океан. Тися­
чам і тисячам людей розповімо про щасливі долі па
землі наших предків-україпців. І якщо дозволите, візь­
мемо па пам'ять трохи землі...
Джон Різаптій, Василь Беркер білими носовими ху­
стинками розчулено витирали сльози, хоч їх і близько
не було. А ось із очей Гафії вони горохом покотились.
Вона їх й не витирала. Хай бачать її щире хвилювання!
— На пам’ять про нашу зустріч,— звернувся Петро
Кремінь до гостей,— дозвольте піднести вам скромні
дарунки. Нехай ці рушники сільських майстринь нага­
дують вам про Верховину... Про Криничне...
Усі троє тулились до рушників, як до святині. Пані
Гафія підійшла до Петра Креміня, обняла його й по­
цілунок ніжний подарувала. Далі довго чоломкала Да­
нила Маржинку. Прошепотіла па вухо:
— Все буде добре, папе Даниле. До вас будуть наві­
дуватися надійні люди. А історія не забуде про тур­
боти ваші.
Здійнялася курява за гостями.
Кремінь сказав Маржинці:
— Приємно з такими іноземцями зустрічатися. З доб­
рим серцем прийшли до нас. Щиро радіють успіхам
нашої країни.
— Хто, Петрику, знає, що в них па душі: щирість,
відвертість чи ніж гострий у кишені. Хитрий нині світ.
— Ви щось не те помітили? — перепитав голова.
— Нічого я не помітив,— старий плював на руку, ви­
тирав з уст імпортну пудру і відганяв дух, залишений
панією Гафією.— Просто так подумав. Айно...
14

— То діло їх совісті,— погодився Кремінь.— За кіль­
ка днів перебування на нашій землі їх ніхто но переро­
бить. 1 не переродить. Ллє уяву про пас мають і піну,
ніж мали досі, ніж про нас говорить їх пропаганда.
— І то правда...
— Іак що спасибі, Даниле Юрійовичу, за участь
у дипломатичній місії.
Старий посміхнувся, кволо махнув рукою:
— Який з мене дипломат. Моє ремесло — рахівни­
ця — гроші громадські рахувати. Та й то вже у мину­
лому. Тепер турбота у пенсіонера — онуків бавити, гу­
сей пасти й у телевізор зазирати перед сном...

* * *
Дусія Йосипівна не впізнала свого Данила. Блідий,
місця не знаходить собі.
— Що сталося, Данпле?
— Що могло статися? — відгризнувся.— Гостей про­
вів. Петро Кремінь подякував за те, що їм у нас полю­
билося... Порядок. Аякже!..
— То тішитись треба.
— Тішся собі на здоров'я,— сердито сказав, як від­
рубав.— Презент дістала? Вилізло шильце з мішка!
— Не розумію тебе.
— Тут казання просте: давній друг молодості, Сте­
фан Чума, дари тобі велів вручити. Згадуй і радій...
Згадувати є що...
Поблідла. Зігнулася. Заридала:
— Чому, Даниле, все життя ятриш моє серце? Кра­
ще б давно все сказав... Чи з хижі вигнав, коли я тобі
чужа...
— Дай спокій,— буркнув похмуро.— Де гуня? На
оборозі буду спати.
Вона й далі сиділа наодинці зі своїми думами, своїми
сльозами й давно розгаданою таємницею.
15

♦ * *
. гіппм То аромат гірських трав, солодПХуСі‘пТ>кого полину, полонинського повітря Во.
К
’яХ пробуджують думки, знімають втому. А Ще
доноситься’сп^ванка-дзюркіт річки Росинки. Вторять їй
„?ахи Солодко-солодко спиться. Мов літаєш над рідними садами і полонинами, у чарівну казку втрапляючи.
А V казці... У казці молодість.
Після такої ночі піднімаєшся з добрим настроєм. Не
відчуваєш, що час напхав тобі у тайстрипу багато пре­
багато років — аж сімдесят. Важка-преважка торба.
Половина літ розсипалася...
Чари, казкові мандри, оборогом навіяні, враз мов ка­
нули у річку. Вже могутніми ударами дзвона лунають
у його вухах слова пришельців. Як грім на ясному небі,
навалилися на його стару голову. Ніби симпатичні, уле­
сливі, а насправді, виявляється, підступні змії. Хитро
в душу лізуть. На своїх батьків-кровопивців схожі.
Правду кажуть: яблуко від яблуні далеко не впаде. Яка
матка — така й Катка...
Перевернувся Маржинка на другий бік. Пече і досі
минуле. Викреслити б його з життя! Відректися. Та бу­
ло ж, було, лізе настирливо в думки, нагадує про себе.
Донощик! Що може бути гірше? Це ж не хтось інший,
а він тоді приніс людям напасть. Не хтось інший, а він
лизав чоботи панству. Вивідував: хто пускає дурні чут­
ки про сільську багату челядь — поміщика Чуму, попа
Візантія і нотаря Прища? Особисто на вушко кожному
шепнув. І Чумі, і Візантію, і Прищу. Мовляв, Корчага
Василь і Кремінь Дмитро воду в селі каламутять.
Так я й здогадувався!—лупав сердито очима,
кусав губи Чума,— Будуть вони у мене кров’ю харкаДУШУ з них витрясу! Затямлять. Ой затямлять, до
сивої оороди, люто зуби скалив.— їх передчасно впе­
ред ногами виноситимуть.
16

Далі мирно й лагідно:
— Дякую, Даниле, за службу. Заходьте увечері з Дусією до мене. Посидимо, поговоримо, погостимося трохи.
Люблю з порядними людьми справу мати.
Слухав Маржинка й попівське прокляття:
— О, Каїнові душі, насіння Іудине! Всевишній у по­
рошок зітре антихристів,— сичав Різантій.— І розвіє
всемогутній владика той порошок по білому світі, аби
нігда-шуга *
* не ожив і лиха церкві божій не приносив...
Скоро їм буде судний день.
І вже до нього тихо мовить:
— Богонько, рабе божий Даниле, та ми, вірні його
служителі на землі, не забуваємо тих, хто нам у помочі
стає...
— Я їх розчавлю! — підняв могутні кулаки над го­
ловою надутий, як жаба, Прищ. Гримнув по столу
з такою силою, що геть усі папірці, олівці і ручки роз­
летілися. Маржинка повзав навколішках, збираючи
їх.— Почухаються і там, де не свербить. Розчавлю!
Прищ сопів, як ковальський міх. Червоні очі вилізли
з орбіт. Данилу Маржинці аж моторошно стало від того
погляду. Задкував до виходу з канцелярії.
— Іди сюди, Даниле! — наказав переляканому Мар­
жинці.— Що ти стоїш? Сідай! За твою добру службу не
гріх би й погарчик * підняти.
Підійшов до чорної дубової шафи. Відкрив дверці. На
поличках ряди пляшок і склянок.
— Контошовки чи сливовиці?
— Що ви, те і я.
— На мої нерви добре діє контошовка.
Вуха Маржинки нашорошилися, як у зайця. Хотіло­
ся довідатися, де партизани приземлилися? Хто і де їх
переховує?
* Ніколи-ніколи (діал.).
* Чарчину (діал.).
17

Було потім каяття: «Господи-божо, що я робив? Нев­
же я тоді так низько опустився? Йшов за ними, як
дурне телятко за коровою».

За Росинкою почулися постріли. Показалися радян­
ські танки. На танках молоді воїни. На пілотках черво­
ні зірки.
Маржинка злякався й принишк. Що тепер буде? Не­
сподівано для самого себе почув з уст Василя Корчаги:
— Слухай, Даниле! Ти грамотний чоловік... А нам
треба секретаря народного комітету. Знаємо, ти не свя­
тий, нашкодив багато. Та забудемо про все... Але труди­
ся чесно!
— Аякже!..
Потупцював за порадою «у нору». А «нора» й нашипіла: «Іди! То ж чудово! У комітеті своя людина!» Те­
лятко й далі пішло за коровою...
Повернувся у рідне Криничне, як сам висловлювався,
«очищеним», готовим чесно жити і чесно на хліб насущ­
ний заробляти. Не вимагав чистої праці й високих
портфелів, бо ж повернувся не з курсів підвищення
кваліфікації, а звідти, де комарі кусають. От і сів собі
вдома за стіл та й написав заяву в колгосп. Орав. Сіяв.
Урожай збирав. А тоді йому й кажуть: «А може, ти,
Даниле Юрійовичу, ланку би очолив?..» А по літах:
«А ти не будеш проти, товаришу Маржинко, якщо ви­
сунемо на бригадира, га?»
Відтак сходинки повели й у крісло головного бухгал­
тера!.. І для дітей — нова дорога. Ніхто йому про мину­
ле не згадував. Ба й сам наче призабув про нього...
А воно ж пече, не забувається. А сьогодні знову нахли­
нуло, як морська габа: «Треба йти, Маржинко, не тією
дорогою, котрою нині йдеш, а тією, котрою йшов ко­
лись,— агітують,— кривою, чорпою, підлою!» Тому й не
спиться. Здається, сіно не так приємно пахне, як завж18

ди, а, навпаки, забиває дух густий, терпкий аромат.
І птахи не співають, а пищать. І жаби чомусь розквака­
лися. І хвилі Росинки по вгамовуються — шумлять усе
сильніше й сильніше. Хоч трішки б поспати. Щоб у го­
лові потім не тріщало.
Борсався-перекидався з боку па бік. Й лиш надранкової години побачив страхітливий сон. Приснилося, що
він — курчатко безпомічне. До нього підкрадаються два
страшні чорні коти. Червоні очі. Гострі зуби. Довгі кіг­
ті. На одному голова Чуми, на другому — Різаптія. Жа­
люгідне курчатко шукає порятунку. Чорні котярища не
зводять з нього очей. Підповзли ближче. Один схопив
за ліву ніжку, другий — за праву. Щоб знало, як не
слухатися!
Маржинка скрикнув. І мов сам із собою заговорив:
«То що ж вчиниш, Маржинко, з тим заморським пре­
зентом?»
«Візьму його й віднесу в сільраду. І нехай громада
буде суддею. Досить моїх мук!».
«Нікуди ти не підеш. Ти ж був і залишився боягузом.
Пропоную простіший вихід — прив’яжи до пакунка
камінь і гахни ним у Росинку і, як кажуть, кінці у воДУ».
«Навіщо у воду? Може хтось помітити. Можуть хвилі
на берег викинути. Ліпше вогню віддати. Так і буде».
«Я правду кажу: ти, Даниле, був і залишився без­
хребетним, слизьким, жалюгідним. Нічому життя не
навчило... І вже, по всьому видно, не навчить... А як ці
твої риси перейдуть до дітей і внуків?!»
Помовк на хвильку і один Маржинка, й другий. І вже
своїм голосом:
«Досить мудрувати. Залишилася одна дорога — йти
з презентом, щоб у нього грім небесний ударив, у сіль­
ську Раду. Доки не пізно! Доки не нашкодили! Той па­
кунок пригодиться, як речовий доказ». І посміхнувся
сам до себе: «Ще скажуть: спасибі тобі, товаришу Мар19

жинко, що допоміг знешкодити небезпечних ДИВерсац.
тів!».
Тут знову якесь чудовисько на вухо шепоче:
«І без твого пакунка обійдуться. Не лише заради тебе
приїжджали у такі далекі світи. Ліпше пакунок відда­
ти вогню».
І Маржинка здригнувся:
«А що буде, коли навідається слідчий і запитає: «Гро­
мадянине Маржинко, ви знаєте жителів США Гафію
Скотт, Джона Різантія, Василя Беркера? Знаєте? Ка­
жуть, що передали вам якісь інструкції. А де вони?
Згоріли? Як це згоріли? Тоді поясніть, що у них було?
Не знаєте? Пробачте, але не робіть із себе наївного
дітлаха...»
Прокукурікали перші півні. Защебетали ще голосніше
птахи над річкою. Маржинка полегшено зітхнув. Здає­
ться, ще ніколи нічого так не чекав, як народження
цього ранку. Він має просвітити його голову, має роз­
віяти його важкі думи і сумніви.
Зліз драбиною з оборога. І Дусія вже не спить. Ху­
добі й птиці харч роздала. Яєшню чоловікові на стіл
поклала, горня молока... Не стерпіла:
— Що ж тобі за пакунок учора передали?
Дзенькнула виделка:
— Мотуз прислали, щоби-м мав на чім повіситися...
Дусією аж хитнуло.
Розійшовся знову:
— Вони скоріше звиснуть на тій мотузці...

Ще нікого не було в сільраді. Лише черговий Ілько
Телішка, покурюючи «Верховину», поважно сидів за
столом.
— Щось тобі, Даниле, не спиться,— бадьоро загово­
рив до Маржинки, не зводячи очей з телефонних апа­
ратів.— Я на твоєму місці спав би, як дитина після
20

• \ у мене служба важлива. Дехто посміхається:
купель
• цй голова... А у мене тут зв’язок з усією
мовляв,

КРиявжянка мимо вух пропускає, як йому здалося, поМпі теревені Телішки. Його руки пече портфель. Хор0Я)ся ЧИМ скоріше скинути важкий і пекучий тягар
Т1туіпі. На годинник щораз поглядає. Ще ціла година
'^/початку робочого дня. А, може, раніше прийде го­
лова?
.
__ Давно помічаю, коли чоловікові треба, аби час ми­
нав швидко, стрілки па годиннику ледве-ледве рухають­
ся. наче віз, запряжений лінивим ослом,— завівся зно­
ву черговий.— Хвилина триває цілу годину. Оце зібра­
лися у мене в минулу неділю діди з нашої вулиці. Один
з них, Василь Терлиця, каже: «Земля, видно, почала
швидше крутитися, або сонце від нас кудись віддаляє­
ться. Не встигнеш оглянутися, а вже обід, а вже захід
сонця. Тиждень, місяць женуться, як сполохані коні...
Раніше не так було». Я йому на те кажу: «Знаєш, Ва­
сильку, чому раніше дні були довшими? Колись до
схід сонця так косою намахаєшся, що поперека пе
чуєш, ледве чекаєш, коли жона сніданок принесе. А як
вечора чекаєш!.. Сонце, здавалося, лінувалося за гору
ховатись. А нині встаєш, коли пупок сонце зігріває...
Коли живеться добре, то час людину не мучить».
Нічний голова сільради Ілько Телішка перервав свій
монолог. У кабінет зайшов денний голова — Петро Кре­
мінь. Поручкалися. Нічний доповів:
— Чергування пройшло без пригод.— І додав: —
Першим приймете Данила Маржинку. Він уже дві биті
години стовбичить тут.
і ~~ Щось стряслося, Даниле Юрійовичу? — перепитав

Біда , Петре Дмитровичу,— зітхнув важко, міцно
гРимаючи в руках модний шкіряний «дипломат».— Велика біда
стряслася. Пе знаю, як і з чого починати...
21

Маржинка все ж притамував свої; хвилювання і в де.
талях розповів про вчорашніх гостей. І про їх бесіди,
настанови. 1 про таємничий пакунок.
— Щось треба робити...
Кремінь зв’язався з Ужгородом. Передали: через три
години приїде працівник Управління держбезпеки.
— Ви можете йти додому,— запропонував голова
сільради Маржинці,— Є ж у вас якась робота.
— Яка з мене нині, дорогий Петрику, роботиця? —
важко зітхнув старий. Потім запитав: — А до кого ще
заходили заморські гості?
— До Юрія Ощипка, завідуючого фермою. Казали,
що і про нього в розповіді про наше село писалося.
— Брешуть, як бездомні пси! — скипів Маржинка.—
Вигадки то все! Вони заходять до тих, хто колись мав
перед нашою владою провину.
Юрія Ощипка у ті далекі дні чорної віхоли, коли
в Хусті «урядувала» самостійна Карпатська Україна,
заманили в чужину — Німеччину. Обіцяли дати добрий
фах і, зрозуміло, солідну платню. «А чого ти доб’єшся
у своєму Криничному? — напосідали вербувальники.—
Тим більше, що не маєш ні кола ні двора».
Ще кілька літ тому сиділо беззубе маля на призьбі,
голосило, а бабуся утихомирювала його. Двійко — на
ціле обійстя... А диви — вимахав який парубійко!.. Уже
йому й домівство чуже, могили батьків призабув, бур’я­
ном заросли. А сам бесаги * на плечі — і в мандри... Аж
у Німеччину.
Забули про Юрка в Криничнім, як забували про всіх,
що їм домівство гірчаком пахло, і якби не одміряв кар’ОВЗ} И^м ГрОКОМ сільську кам’яницю в сорок третім.
можіу на ц0 Різантій ВІДПОВІВ так:
* Від імені Всевишнього прощаю ваші гріхи. Замість
^"цілу зиму постить усе село. Що дано пастирю, то
«0 дано стаду. Хи-хи-хи...
Та Прищ, якого передчасно розвезли перші чарки, не
прийняв жарт. Його гризло інше:
— Вам з батьком, Стефане, чорти газдувати допома­
гають? За сю святу зиму, за моїми підрахунками, до
мільйона крон до вас припливло... Ледве встигаю пере­
писувати бідняцькі ппви, корови, коні й вівці на вашу
родину. Щастить вам. Ох і щастить!
— Не говори, цімборе, про чортів, а то святий Іоанн
розсердиться,— вдається до гумору Чума, гордовито
губи копилить. Далі вже з достоїнством докінчує: —
Кожен живе, як знає. То вже як кебета спрацює...
— Можна подумати, що у нашого превелебного отця
Іоанпа Різантія голова не на місці, чи горщик замість
неї стирчить? — наступає Прищ.
— Но-но... Я хіба таке щось казав? — розводить ру­
ками Чума.— Голова в Іоапна на місці. Дай боже таку
кожному з нас!
— Та що з того — грошенята не течуть. Кожний день
когось на той світ відправляє, а який з того хосен *
чає? Во який! — Прищ безцеремонно повертів над сто­
лом фігурою з трьох пальців.— Голодранці пе подумалц’ що колись і вмирати доведеться і що для того гроші
°трібні! Хоронять їх, як собак!..
Ума, аби завершити аж надто прозаїчну мову, зно> ударив по веселішій струпі:
ній - , .дамо нашому єдиному спасителю на цій грішманіпМ тт 3 ГОЛ°ДУ вмерти... Беру Іоапна на своє утриЛише з умовою, що на тому світі мені буде
Користь.

забезпечено вічний рай,— розсміявся, поновлкж)ч
чарки.
и
Згадка про мерців — болюче місце Різаптія. Колие
радів їм. Як-не-як — прибуток, як і народний чи одр4
ження. У ту зиму нікого не вінчав. Здається, легй •
і дівчата забули про свої почуття, про любов, весілля По
до цього їм. Смертей, навпаки було чи не кожного дня
*
Але вони не приносили Різаитію бажаних прибутків
Годі шукати у сім’ї якийсь гелер * на похорон. Надоку­
чило борги записувати і горлянку марно надривати. Пе­
редоручив похоронні справи дякам. Ті спершу з енту­
зіазмом співали «Вічную пам’ять». Мовляв, є можли­
вість показати свої здібності у співі та у проповідях.
Та й вони необавки охололи...

Стефан Чума мав піднесений настрій. А найбільшу
радість викликали слова друзів про мудрість їх роду.
І те, що батько покладає на нього великі надії. І те, що
друзі привели своїх жіночок до нього на вечерю...
їх рід у Криничному — від діда Ференца Гардаші.
Приблукав із Австрії. Верховинці ішли самі у далекі
країни на заробітки, а він у гори приволікся. Ференц,
якому за тридцять перевалило, вирішив підзаробптп,
випробувати у далекому краї своє ремесло. Умів він
багато — і піч мурувати, і хату ставити, і підводу,.сани
чи кросна змайструвати. Роботу свою цінував, нікому
не поступався — плату брав солідну.
Па диво йому самому, замовлень було багато.
до нього не лише з Криничного, а й з сусідніх сіл.
ранку до ночі порався у своїй невеликій майстерна
через кілька років «нашкріб» грошенят, яких
ще
стачило на хату і простору дільню. Але достели л.^всТрії
не вирішив, де «гніздечко» зводити: у рід11111 2 оча...
чи між цими зеленими дикими горами? «Хоча,
* Грошова одиниця (угор.).
38

Тут я живу, як кіт у сметані. Та й жінку собі гарну
вподобав. Куди мені звідси рипатись!»
1 виріс високий будинок. Поруч — господарське при­
міщення. В одній половині хлів, у другій — простора
майстерня. Обзавівся нивами і худобою.
Ференц Гардаші дійшов висновку, що його ім’я і прі­
звище не милозвучні. Перехрестився на Федора, а прі­
звище прийняв своєї дружини Христини Чуми. І вопо
не аж дуже співуче, але йому підійде. І перехрестився
із католика на греко-католика. Аби ще краще жити,
мусиш бути «своїм» чоловіком. І сина Йовшку перейме­
нував па Йосппа.
Син закінчив у Хусті горожанську школу *. Старий
майстер сказав якось:
— Почав я, сипу, слабнути. І добре, що ти в мене
впшколоваппй. Добре будеш вести господарство.
Йосип, як кажуть, засукав рукави і перетворив бать­
кове господарство у великий маєток: п’ятдесят гектарів
землі! Десять пар копей! П’ять корів! Сто овець! Деся­
теро поросят! Кури, качки, індики, гуси, кролі — без
ліку. Млин! Молотарка! Кузня!
Дід батька таргапив за собою, а батько його, Стефа­
на, до діла приручає. Йосип Чума одного бажав: аби
син був серйознішим. Аби менше за жіночими спідни­
цями упадав. Сподівався, що все з літами вляжеться.
Гуде, бурлить будинок Чуми. Спів. Сміх.
— У горлянці деренчить — треба її промочить! —
прогудів наче з бочки нотар Прищ.
Стефан Чума знову келихи наповнив. Усі перехилили.
Він пе випив. Інші турботи має — «вивчає» пронизли­
вим поглядом жіночок. Шанує і любить друзів, а най­
більше — їх божених.
Впиваються очі в попадю Ружепу. Низькоросла. Пух­
ленька. Розумом не виділяється. Але подолала науки
* Неповна середня школа.
39

вчительської семінарії. В сорочці народилась? Особли­
ву наполегливість проявила? Пояснюється все значно
простіше: батечка заможного має.
Пощастило Ружеиі і в іншому — надибався статеч­
ніш жених, піп Різаптій. І тут не її заслуга. І не бать­
кова. І по сам Іоапн присватався. Підібрав їй нарече
ного сам Петро Блощинець, директор духовної семінарії
Вів закон божий і в учительській семінарії. Частень­
ко запрошував до себе па «консультацію» одну з май­
бутніх учительок. Яка найбільше хвилювала старече
серце. Піхто не заважав — вічний холостяк. Натякав«Про побачення, крім бога і нас двох, ніхто не сміє
знати». І брав па себе гріх за втрачену дівочу честь.
Мало того. Попросить Всевишнього, аби рабі божій
дістався гарний, багатий і вірний супутник життя.
Ружені «бог послав» Іоаипа Різаптія. Духовний на­
ставник мав з ним «виховну» бесіду.
— Ти, сипу мій, всі останні літа віддавався вславлен­
ню Всевишнього, вивченню молитов,— говорив тихо, але
піднесено.— І не було у тебе, сину мій, часу, та й се­
мінарські порядки не дозволяли, аби знався з дівчатами.
Бо від них, спокусливих, до гріха — один крок, одна
мить. Та жону треба знайти. На все життя. Не марно
кажуть: одна, як у попа жона. Як бути? Не ходити ж
на вечорниці чи на весілля. Я маю на оці миле дівча.
І з родини порядної. Батьки греко-католики, як і ми.
Заможні. Ще одна зручність — твій приход і буде у то­
му селі. Ну як, сипу мій?
— Вам видніше, отче,— Іоанн розгублено закліпав
очима.
Стефану Чумі прийшли на гадку минулорічні вели­
кодні свята. Проводили їх на літній віллі на березі
Росинки. Після посвячення пасхи запросив сюди нотаря
і попа з дружинами. З Маржинкою ще тоді не ДУ/ЬІ
зналися. День був сонячний, теплий. На свіж°мУ ,п°
вітрі пилася паленка і їлися харчі, освячені Різантій
40

— Нам, Ружепко, пора,— заметушився піп.— На ве­
чірню треба збиратися.
— Най папі попадя ще посидить з нами! — запроте­
стував Прищ.— їй же вечірню не відправляти.
— Та й ти, отче, не затримуйся довго,— додав Чу­
ма.— Ще трішки поростимося. Договорилися?
— Так!
Прищ із своєю дружиною Тарсою направились до
мінерального джерела, а Стефан Чума повів Ружену
у густий дубняк. Довгенько їх не було.
— Випиймо, Руженко, за незабутній наш день,—
проговорив схвильований Чума, коли повернулися
з лісу.
Іменини Чуми ніяк не кінчаться. Господар радіє, що
гості очманілп. Ще і ще встає з-за столу:
— Хочу піднести свій погарчик за чарівних жіно­
чок, що тут сидять,— вже погляд не зводить із Тарси
Прищ.— Аби були здорові. Аби радість і задоволення
всім нам приносили.
Тарса червоніє від проникливого погляду. Чи не видить її розгубленість чоловік?
Нотар Федір Прищ — сип покійного директора шко­
ли. Народився і виріс у Криничному. Закінчив гімна­
зію. Особливих захоплень, крім міцними напоями, не
має. Росту нижче середнього. Від сидячої роботи і доб­
рого апетиту в останні роки його дуже рознесло. Шия
зрослася з головою. Стефан Чума часто жартує:
— Співчуваю твоїй жінці...
Вона — попівська дочка із сусіднього села Ліщини.
З вигляду нічогенька. Білява. На голову вища свого
чоловіка. Це — у прямому розумінні слова. І па голову
нижча — у переносному. Не бралася її паука. Не спро­
моглася навіть горожапську школу закінчити. Федір
Прищ па це не скаржиться. Його крилатий вираз: най­
гірше и»цхи. ноловіку з дружиною, яка розумніша за
нього.
41

Ім'я в неї було просте: Терезка. Батьки відЧул
зробили у свій час промах. Тому перед весіллям
**
’
ім'я:
Досі чуПи
’ ^Дап>
донечці аристократичне ім
’я: Тарса. Десь
ЦЛії*
є таке милозвучне ім'я. Знову хибу допустили-’
іменують кімнатних собачок. Та хто в далека ’ їаК
цро це знає!
у С,,ЗІ
Стефан не забув про першу зустріч з нею. То ґ
два рокп тому. На різдво. Віншували один одному л 7
°
*
і щастя. Колядували,веселилися. Нотар ПрИщР а
і завжди, першим сп’янів. Плів усяку нісенітницю їрК
хто не звертав уваги на його теревені. Лише Тарса
дала, що її чоловік мудрі слова мовить. Слухала Р"
доки він не притулив голову до столу. Захропів тГ
заважали: най спочине...
' Пе
Газда, трішки сп’янілий і веселий, надибав під ст
лом пухку рученьку пані нотарошки. Міцно стиснув її
своїми залізними пальцями. Вона розпашілася, р03м якла, опустила очі. Ближче притулилася до Стефана
— Вийдемо, Тарсіко, на хвильку...
Ствердно кивнула головою.
Гості й не помітили їх зникнення. Так само ие помі­
тили, як вони з'явилися. Тарса була па сьомому небі.
— Так ми було добре, Стефанку! Нігда-шуга так ми
не було...
Тепер і Ружена, і Тарса сидять, не зводять очей
з газди-легіня. Кожна чекає запрошення Стефана.
Чума падкий до чужих спідниць. Але й надокучують
одні і ті ж. Вже не так, як колись, хвилюють його попа­
дя і дружина нотаря, хоч продовжує крутити з ними
шури-мури, бо в око впала й серце заполонила Дус1Я
Маржинка. Такої красуні ще не зустрічав па своє^
віку. Висока. Довгошия. Стан тоненький, як у оси. М
самісіньких колін сягають товсті коси. Очі гарні,
смаглявих щоках глибокі ямочки.
Дивиться па пеї Стефан Чума, як вовк на ягя огПй
слину ковтає. Роздумує: «Як це рудий короть
*

«

—

►

42

товстяк Данило Маржинка знайшов ключик до сердя
такого неповторного створіння?»
Особливої хитрості Данило по проявляв. В Ужгород­
ській учительській семінарії його любили й шанували.
Ясна річ, не за красу. Найперше — за світлу голову.
Здібності юнака виявилися ще у народній школі. Тому
вчитель Микола Ряска просив вівчаря Юрія Маржинку, аби дав можливість сипу вчитися далі. Гріх, казав,
дати пропасти таланту.
— Високі школи, дорогий паш учителю, не для пас,
розводив руками старий Маржинка.— Туди нам двері
закриті. Відкриваються вони лише для тих, хто має
великі гроші. Правду кажуть: не буде з Івана пана.
І моєму Данилку вік вікувати коло нашої кози й пан­
ських овець.
Микола Ряска не відступав. їздив до директора семі­
нарії. Оповідав про талановитого криничанського хлоп­
ця, котрому всі науки легко даються, показував його
малюнки і читав вірші юного поета.
— Щиро вам вірю, колего, але нічим допомогти не
можу,— відмахувався директор від Ряски,як від на­
докучливої мухи.— Не буду ж я із своєї кишені за
навчання якогось селюка платити.
Слізного листа учитель відправив потім у міністер­
ство освіти Чехословаччини. На нього не було ні відвіту,
ні привіту.
Ряска знайшов інший вихід — вчити Данила за свій
рахунок. Мовляв, коли станеш на ноги — віддаси гроші.
Гострі па язик однокурсники перші дні навчання
називали Данила кельбухатим ведмедем, іржавим по­
росям, рябим зноском. Приводом для подібних кепку­
вань була зовнішність Данила: низький ріст, велика
голова, руде волосся, густе ластовиння на обличчі.
Жартівникам потім соромно стало за своє лихослів я.
Маржинка через деякий час усім став подобатися. Вже
нікому не кидався у вічі його короткий ріст. До лиця
43

йому ластовиння па обличчі й руде волосся. Горнулися
до нього однокурсники, заводили дружбу. І почали
зітхати дівчата. Найбільше зачарував Дусію Готько
дочку ужгородського адвоката, першу красуню в семі­
нарії.
Завела якось Данила у їх будиночок, що стояв серед
казкових сакур над річкою Ужем. У просторих світлих
кімнатах чисто, світло. Модні віденські меблі, кришта­
леві люстри. На стінах дорогі картини. Підлога вкрита
барвистими килимами. Мати Дусії чемно запросила
Данила до столу, пригостила смачними стравами — ку­
рячим бульйоном, свининою з кнедлями. І все припро­
шувала:
— їжте, пане, їжте.

Коли гість покинув будинок, мати Дусії спалахнула
гнівом:
— Соромно мені за тебе. Кого приводиш? Кого?! Аби
нога потворного селюка більше поріг нашого дому не
переступала! Він не нашої фанти. Фу! І не думала, що
моя дитина на таке ніщо полакомиться.
— Що ви говорите, мамко? — витирала сльози доч­
ка.— Ви ж його зовсім не знаєте. Та вій найрозумніший
на нашому курсі. Всі його люблять.
— Цить! А від нянька вечером ремінця заробиш. Ви­
жене, ой вижене він любов з твоєї дурної голови.
Данило після тих відвідин став ще більше припадати
за Дусією. І вже мріяв переселитися у гарний будинок
над Ужем. А ще захотілося й собі таким обзавестися.
Старий учитель Микола Ряска став помічати, іДО
з Данилом сталася якась метаморфоза. Кирпу гне.
не з усіма вітається у селі. І в семінарії заводить Д№д.в
бу тільки з синами і дочками багатих. Кілька і <
відчитував Маржипку. Той плечима знизував.
— Звідки ви взяли? Я такий, як і був.
— Тоді я помилився у тобі, Даниле...
обшІіЯ'
Перед закінченням семінарії Дусія і Данило
44

я золотими обручками. Весілля було скромне. Адвог іт Готько так і не хотів благословити шлюб своєї
голубокровної доні з вівчарським сином Маржипкою.
Після довгих бесід з дочкою махнув рукою. Живи, мов­
ляв, як знаєш, коли старшину не слухаєш.
Данило Дусії:
— Не переживай. Твої родичі ще пожаліють за все.
Ми доведемо, що будемо жити не гірше від них. І бу­
демо знатися не з такими, як вони.
— Нехай справдяться твої слова!
Так вони приїхали у Криничне, рідне село Маржипки. Данило став директором сільської школи. Дусія —
вчителькою. І потягнулися до сільської знаті.
Ось і зараз сидять у домі одного з найбагатших лю­
дей не лише Криничного, а й усього округу. Сидить
вона, а Данило придрімав па дивані. Розібрала його
сливовиця і коптошовка. Стефан Чума, котрий увесь
вечір більше їв, ніж пив, підсів до Дусії. Притиснувся.
— То що ви, папе Стефане, хотіли мені показати? —
зухвало перепитала Дусія, зігріта чаркою коньяку і до­
тиком Чуми.
— Пішли.
Підвівся і вийшов із банкетного залу Стефан. Необавки і Дусія голову гордо за ним понесла.
Попадя і дружина нотаря голови опустили. Дами
своїми поглядами пронизували Маржипку. Наче натя­
кали: пробудися, телепню. А він собі давав хропака.
— Ось цей шедевр хотів показати,— підвів її до ве­
ликої картини.— Із Праги вчора привезли. Презент па
день народження. Робота відомого італійського худож­
ника. Татри намалював.
— Дуже гарна картина. Татри, кажете? Які ж вони,
суворі й романтичні. Ще не бачила таких!
— Татри — то краса! То — казка! Можна поїхати.
То не так далеко. Давайте весною...
Погасив свічку...
45

Гості розійшлися під самий ранок.
Стефан Чума ліг спати. Кректав, крутився. Далі Ва.
ко стогнав. Батько, Йосип Чума, до дружини:
— Христипо, погано сину нашому.
— Най менше п’є і жере, і поганством займається!
сердито буркнула.— Зробив із своїх іменин собаче
сілля. Тьфу!
е'
Голосніше стогне. І батьки, і слуги побігли до його
спальні. Тримався за живіт і ревів, як бугай:
— Вмираю!.. Вмираю!.. Хочу жити!.. Щось робіть»
Ой людоньки...
Хтось із слуг порадив, аби ліг голим черевом у Ко.
ридорі на холодну цементну долівку.
Не допомогло.
Інший слуга:
— Най би пан черевцем ліг на чистий сніг.
Винесли Чуму на подвір’я. Голого долілиць поклали.
Залящав:
— Холодно! Замерзаю!
— Потерпи, сипу!
— Потерпіть, паночку!
І ця процедура не дала бажаних наслідків. Радять,
аби Стефан Чума з допомогою двох пальців видалив
із себе те, що з’їв і випив.
— Я вже пробував,— зойкнув він, тримаючись за
розбухле черево.
Слуга Ілля Падолист вдався у роздуми:
— Колись у мого батька була корова. Одного разу
перепаслася команиці. Живіт роздувся. Страшно мукала
і дихала від болів, як оце, най ся не приказує, наш пап
Стефан. Хотіли корівчину дорізати. Ми в сльози: як жи­
ти без корови? Покликали Василя Корчагу. Він УзяВ
бузинову цівку. Ножиком пробив нашій Сивульці
віт і встромив туди цівку. З неї фонтаном вдарила
нечисть. Зберіг Корчага, дай му, боже, здоров я, ш
Сивульку.
46

__ Йой, слава богу! — почувся голос старого Чуми.—
Дохторп ■ Хустп прибули.
— То, папе, по дохторп, а жандарми,— доповів хтось
із слуг.
___ Я їх не кликав! — сердито кинув Чума.— Пащо
мені жандарми? Дохтора кликав! Аби сина врятували.
1 до слуги:
— Щось у селі сталося?
— Ля знаю? — розвів руками слуга.
З нотарського управління донесли Чумі: голодна бід­
нота буптує. Вимагають хліба і роботи. Все село зібра­
лося у центрі.
— На ваших воротах якийсь папір приліпили.
Читав:
«Робітники! Працюючі селяпи!
Всі трудящі міст і сіл!
Фашистська влада чеської буржуазії приготовляє вам
голодну смерть!
Ви і ваші діти пухнете з голоду! Чеські окупанти
з «нашою» українською, мадярською і єврейською бур­
жуазією при допомозі соціал-фашистів привели вас до
того, що вже не можете і картоплею, помоченою в ропі,
один раз на день досита наїстися. І цього їм ще мало.
Тепер фашистська влада Маліпетра, Бехінє, Бенеша
і Чеха скупила за 330 млн. к. ч. * 15 200 вагонів пше­
ниці і 15 400 вагонів жита і все це приховала для того,
аби удержати дорожнечу на хліб.
Тепер більшість цього зерна має бути знищена.
В Пльзені, на пивоварні «Пріор» вже знищили 500 ва­
гонів зерна, в Дєчині, на фірмі Мацека,— 200 вагонів.
Тепер приготували ще 500 вагонів, які будуть облиті
денатуратом. В такий спосіб влада хоче утримати висо­
кі ціни на зерно, аби аграрні магнати та спекулянти
могли свої зернові запаси дорого продати.
* Крон чеських.
47

Працюючі міст і сіл! Не смієте спокійно дивитися
злочинну політику фашистської влади, яка приготг^
ляє вам голодну смерть! Тепер самі бачите, що бувазія з соціал-фашистськими провідниками завела^Д
шистську диктатуру, заборонила комуністичні газет
наміряється розпустити Комуністичну партію для тог
* ’
аби нас виморити голодом та кинути на гарматне м’яс
в новій імперіалістичній війні! ТОМУ ПРОБУДІТЬСЯ!
Всі масово горніться під червоний прапор Комуністич­
ної партії і масово боріться проти цілого фашистсько™
порядку! Всюди!
ВИСТУПАЙТЕ МАСОВИМИ ГОЛОДНИМИ ПО
ХОДАМИ НА НОТАРСЬКІ І ОКРУЖНІ УРЯДИ
І ЖАДАЙТЕ НЕГАЙНО ЗАБРАТИ ТІ ЗЕРНОВІ
ЗАПАСИ ТА РОЗДІЛИТИ ЇХ ГОЛОДУЮЧИМ БЕЗ­
ПЛАТНО!
Геть з фальшивою владою голоду і рабства!
Геть з чеськими окупантами, які нас хочуть вимори­
ти голодом!
Хай живе революційна боротьба за владу робітників
і селян!».
Прокльони летіли з уст Чуми.
— Ряндьоші * нещасні! Чужого хліба захотіли?! От
що дістанете! — скрутив над головою дулю.— От вам
хліб! От! їжте! їжте!
Потім люто топтав ногами зірвану листівку.
— Няню, чиніть що-небудь,— знову волав у корча
*
Стефан.
— Ще мало потерпи...
Пополотнів старий Чума. Схопився за серце.
— І мені погано,— прошептав.— Де дохтор?-З рота потекло густе шумовиння.

♦ Голодранці (діал.).
48

3. ЙОЛАНЧИНА ЛЮБОВ

Криничне удостоїлося великої честі. Сам віце-губер­
натор Підкарпатської Русі пап Аптоніп Розсіпал йому
візит наніс. П’ять днів гостював. Ті дні були одними
з кращих у його житті. Фантастика!
Перший маршрут проліг до підніжжя гори Циганське
щастя, до відомого мінерального джерела Буркут. Тут
літня вілла Стефана Чуми. Великому папу оповіли про
воду. Вона особлива — всякий непотріб з організму ви­
водить: очищає нирки, печінку, а від ожиріння — серце.
І кілограмів два-трп ваги щодня забирає купіль. Про
таке розвантаження пап Розсіпал давно мріяв.
Залили простору ванну-басейн мінеральною. Приємно
коле в обличчя, ніздрі. Але пап крутить носом. Не дуже
аромат приємний — тухлими яйцями пахне. Щоб дух
перебило, бухнули у воду піввідра одеколону. Розпекли
у печі камені. Кинули їх у воду. Шипіло каміння. Лише
після того дозволили пану шубовснути у міні-басейн.
Пан Розсіпал від задоволення крекче, підскакує, го­
ловою мотає. Щоб було йому ще приємніше і купіль
дала користь, у ванну спустились Чума, Різантій
і Прищ. Довго й ретельно масажували гостя. Один ноги,
другий руки, третій спину.
Потім попрямували в інший куток, де розташувався
мальовничий пляж. Тут води Росинки чпсті-чисті. І до­
сить тихі. Минулого року Стефан Чума дав наказ своїм
слугам приборкати хвилі річки. Цілий місяць очищали
дно від валунів, насипали дамбу. Гостю дуже приємно.
Здається, не плаває, а ангелом над хмарами літає.
У володіннях Чуми є ще один звабливий куточок,
куди й проклав свої стопи високий гість у супроводі
всесильних сільських панів, які бігали спереду й по­
заду нього і виглядали улесливими лакеями. Тут витали
небуденні аромати. Запропонували широкий вибір страв,
приготовлених за рецептами відомих зарубіжних кулі49

парів і невідомих народних майстринь. Що пан хо<
Є ковбаска домашня. Є токай з бринзою. Є індики і/1*'
сячому мирі. Є кури у качачому жирі. Є кролики я!У'
іпировані телячою печінкою. І є жаб’ячі лапочки по?9^
лійськи, є слимаки в оцті і власному соусі. Проси"
*'
пана!..
1 Им°
Ще ширший асортимент горілки, коньяків, вин ви -и
них фірм Європи, Азії й Америки. Є і свої, криничап
ські, напої — «сливовиця Чуми», «причастя Різантія»
«медовиця Прища».
’
Про походження оригінальних назв власної продукції розповіли гостю після третьої чарки. Виявилося Що
назви придумав Василь Корчага. Гість страшно рего­
тав, аж слізьми обливався і за черево хапався. Повто­
рював:
— Ну й Корчага!.. Ну й Корчага!.. Фантастика!
У «зеленому ресторані», що потопає у виноградному
плетиві й трояндах, піхто не поспішає, піхто нікого не
підганяє. Бо ж їжу, аби добре перетравлювалася і за­
своювалася організмом, треба неспішно приймати. Цим
і пояснюється, що обід закінчився у дві години після
півночі.
Високий гість задоволений. Тут і про соп треба поду­
мати. Його супроводять до чепурного будипочка-спальні над гірським потічком. Ніжно дзюрчпть водичка.
А якщо гість великий забажає, то може запросити на
бесіду котрусь із дам, які цілий вечір скрашували його
відпочинок. Не соромтеся, пане! У Криничному все для
вас.
Гість обмацував масним поглядом учительку ДУС11°;
Данилу Маржпнці рот перекосило... Зіпсувався пасірп1
у Стефапа Чуми.
Почався новий «трудовий» день.
— Як спалося, пане губернаторе?
Ііа
— Добре було, лише забагато було,— простої пан
те гість.— В голові дзвони дзвонять.
50

Клин, кажуть у пас, клипом вибивають,— жартує
а ХОч і йому не до жартів. 1 в самого гуде в голові,
як V бджолиному вулику.— Свіжі гриби на вас чекають,
дорогий наш гостю 1
' Після сніданку відправилися па полонину Дарвайку.
Ноги не треба томити — коні понесуть їх туди. Лише
різантій, пай бог і пан Розсіпал простять, не може від­
правитись у путь. Боїться їздити верхи. Його ніяка сила
пе посадить па коня. Руки і ноги тремтять, і весь тру­
ситься, як лист па трепеті.
І серцю Розсіпала тісно стало в грудях, коли підвели
до нього чорного, як ворон, копя. Та соромно зізнатися,
що ще ніколи не сидів у сідлі. Не хоче уподоблятися
попу-боягузу. І пе пожалкував. Бо як приємно дивитися
на красу навколишню і як легко дихати свіжим поло­
нинським повітрям! І зовсім пе втомлює дорога. Що­
правда, коням дістається. Важко дихають, змокрілі.
Особливо зморився вороний, котрий несе пана Прища.
Аж зігнувся, білим шумовинням вкрився від гриви до
хвоста.
На Дарвайці чекало на губернатора багато приємних
сюрпризів. У чепурному будиночку-колибі знайшли сві­
жий сир, урду і всілякі напої, що апетит пробуджують.
Ввечері біля ватри грали йому на сопілках вівчарі.
А в котлі варився молодий баран.
Приємно відпочивали і па Синевирському озері. Ба­
гато легенд чув про Морське око, а побувати па ньому
Досі не довелося. Поруч — Чорна ріка, велике водосхо­
вище. Сюди з навколишніх урочищ жолобами сунуть­
ся смерекові дерева. В’яжуть з них бокори і сплавляють
гірськими річками.
— Може, пане губернаторе, і нам прогулятися по
річці,— запропонував Чума.
— А не віддамо богу душу? — захвилювався Прищ.—
Боюся бокорів.
Та що ви? То зовсім не страшно.
51

На схилі річки, обминаючи круті повороти, стріМі
спускався пліт з довгих смерекових колод. Розсіпал°
зворушений екзотикою, мов дитина, захоплено захп’
дився:
°'
— Ще такого не бачив! Фантастика!
Покликали високого гостя у далеке гірське село
райські місця, а робота, невідкладні державні справи
Точніше — схвильований і тривожний лист Іоанна р/
зантія у вищі інстанції. Кілька разів Розсіпал читав
його — зверху вниз, знизу — уверх. Не міг уторопати
суть писання. Але саме словоблуддя свідчило, що там
щось неладне коїться. Зібрав усю сільську знать. По­
просив Різантія прочитати листа для всіх. Піп з вели­
ким задоволенням зробив це. Ніби не листа читав, а про­
повідь у церкві виголошував:
«В с. Криничному селяни в той час, коли в нашій греко-католицькій церкві відбувається відправа, збираються
разом і під час служби читають біля церкви газети, або
щось інше, завжди там голосно розмовляють, розважа­
ються й спричиняють своєю поведінкою громадський
неспокій і перешкоджають релігійним обрядам та
службі.
Оскільки поведінка селян негідна і викликає громад­
ський неспокій, принижує нашу релігію й авторитет
церковних властей, і зважаючи на те, що їх дії, на наш
погляд, без сумніву, карні,— настійно вимагаємо, що°
крайове жандармське командування дало розпоряджен­
ня відповідному жандармському відділу цю справу в ін­
тересах громадських і в інтересах нашої церкви доклад­
но розслідувати. Вимагаємо, щоб на винних, після Р03^
слідування конкретних випадків, було заведено, спра^
в окружному суді, який повинен завчасно повідом
пас про день розгляду справи, оскільки ми маємо
захищати свої інтереси через адвоката, що приоул
розгляд, а крім того, наполегливо вимагаємо, Щ
,
повідний жандармський відділ після розслідуваи
52

па-щу повідомив про наслідки розслідування відг° не окрун?не управління, яко повинно також в гро110Р1Льких інтересах вжити заходів, щоб у с. Криничному
встановлено порядок, щоб негідна поведінка гроян, які виступають проти нашої церкви і наших
Релігійних обрядів, припинилась.»
Мудро, пане отче, дуже мудро написали,— конста­
тував віце-губернатор.— Про ваші патріотичні пориванп*я знатиме президент Чехословацької республіки, сам
дорогий наш татічек Масарик.
Піп після цих слів дрібно закліпав булькатими очи­
ма, зашарівся, як дівиця:
— Ми всі троє послання складали.
— Хто ж у вас тут найбільше воду каламутить?
— Є тут один голодранець — Дмитро Кремінь,— за­
блищали каламутні очі нотаря Прища.— Він комуніст,
агент Москви. У червоній гвардії служив. І вчився там
у них в комуністичній школі. Одна у нього бесіда із
селянами — як у Росії панів знищували і як там голо­
дранці самі господарюють. Діє не сам. Підспівує йому
і вже став комуністом Василь Корчага. Сільський ко­
валь...
— Це той, що дає вашим напоям оригінальні наз­
ви? — несподівано для всіх зареготав Розсіпал.— Тож
мав би бути добрим чоловіком.
— У тому то й біда,— перевів бесіду геть на тривож­
ний лад піп.— До нього тягнуться селяни. Біля його
кузні більше людей, як коло церкви. Всілякі притчі
оповідає їм, а вже потім криє на чому світ стоїть нас
із паном Чумою і паном Прищем. І потроху добираєть­
ся до Праги, до самого нашого татічка Масарика.
У гостя лють блиснула, палилися кров’ю очі, пальці
мимоволі скрутилися у великі п’ястуки, ніби готові були
яідразу нанести удари Креміню і Корчазі.
Изантій продовжував підливати масло у вогонь. Вів
Далі єлейним голоском:
53

— Ми дуже вдячні, пане Розсіпал, що вірна вам цЄі
зура не пустила у світ писанину Креміия, яка осквер
пила нашу церкву святу.
— Яку писанину?
— Ту, що направляли у їх комуністичний часопис
«Карпатську правду» *.
— Ви то все знаєте? Звідки?
Різантій похвалився:
— Ми з паном поштмейстром усі листи, які йдуть із
села, перечитуємо, а окремі й переписуємо. Ось як він
хотів в очах вірників покепкувати над слугами божими.
Різантій простягнув листа високому гостю. Пан Роз­
сіпал сліпав над аркушиком паперу, а далі сказав Фе­
дору Прищу:
— Не ті окуляри взяв. Прочитайте, пане нотарю!
Прищ почав тихо, а потім перейшов на високі ноти:
«Кожна п’явиця хоче попастись на нашій гіркій пра­
ці. Не лише спекулянти, лихварі, банки та екзекутори
видушують з пас останні краплі крові, але також і їх
слуги — попи — деруть з нас, за що лише можуть.
У нашому селі пописько надумав собі покрити хижу
етернітом, а плату за це звелів стягнути із селян. Цер­
ковна рада зробила на селян розмітку. Тепер мусять
платити, бо пописько загрожує екзекуціями. В Русина
Юрка вже були екзекутори і жадали заплатити 199 к. ч.
розмітки. Так ціле село пописько загораздив під екзе­
куції. Куркулі в церковній раді дали згоду па покритій
фари * етернітом, а селяни мусять платити. Та ще в е
кий тісний час, коли ні за що солі та нафти ** КУ111111’
Працюючі селяни мусять масово виступати проти еі л
куцій за розмітку. Коли піп задумав свою фару' нем
етернітом, то пай сам платить. Коли ми, бідні іе•'
* Орган крайкому КПЧ (виходила в 20—30-х роках).
♦ Садиба попа (діал.).
♦* Нафта — гас (діал.).
54

, то нам ніхто но допомагав. Га ми бідні, а поко багатии».
,,иС1’То Шв нв всо’ ваша величпість папе Розсіпале! —
ївся Стефан Чума.— Дійшло до того, що сільські
га^Я'ністи агітують селян безплатно одбирати ниви
К°Мзтів- Якусь свою фірму збираються відкрити. Скоро
У ^ колгосп організували. Коби могли...
°Я П У недільку великодпу повів голодранців па робоV — подав голос Різаптій.
Т‘ Постать Розсіпала нервово смикнулася:
. Які ниви?! Який колгосп? Яка фірма?! Що ви
мелете?! А де ж ви?!
— Ми тут безсилі щось зробити,— белькотів винува­
то Різантій.— Кремінь у Криничному шапку носить —
староста села. Па минулих виборах до сільської управи
вся біднота за нього голосувала. Вода ллється на їхній
млин.
Розсіпал набрав повні груди повітря і з свистом ви­
дихнув. Це означає, що він не на жарт розгніваний.

Комуністи прийшли на свої збори. П’ятнадцятеро. Ва­
силь Корчага радів: організація, нівроку, значно вирос­
ла. Колись збирались у його хижі. Тепер би не вмісти­
лися всі. Розсілися під розлогим буком в урочищі Соняч­
на поляна. У всіх свято на душі. Корчага виступив
наперед:
~ І на нашу вулицю прийшла велика радість. Яка
радість? Перемога на виборах, обрання старостою села
Дмитра Креміня. Це — вперше в історії Криничного.
вперше в окрузі бідареві випало керувати селом! Із
серйозним успіхом комуністів вітає крайовий комітет.
іа зборах був зачитаний лист Олекси Борканюка *.

правда,К₽стаР кРпйкому КПЧ, редактор газети «Карпатська
55

— Нелегка паша перемога,— підвівся Дмитро Кре,
мінь —Всі буржуазні партії ополчилися проти цас
А уряд що й казати! Чому? Відгадка проста: ми
верто заявляли і заявляємо, що боролися і будемо бор0.
тися проти експлуатації, за інтереси трудящих. Простий
люд пішов за нами. Його свідомість пробуджується...
— А то ще б і земличку від панів забрати та бідНйАі
роздати...— замріяно мовив лісоруб Петро Телішко.
— Земличка... Земличка,— зітхав Петрів сусід
хайло Кирлик.
— Землі Криничного, як ви всі знаєте, у пазурах
групки глитаїв. їм кінець прийде тоді, коли не стане
ладу, який породжує експлуатацію людини людиною
Забрати маєтки від чумів, різантіїв і прищів не так
легко. На їх боці — уряд. На їх боці — жандарми —
продовжував секретар партійного осередку, він же й ста­
роста, Дмитро Кремінь.— Ми голі й голодні, а пани
дуріють із жиру. Гульки та розваги, а газдівство їх за
вітром не йде. Чому? Бо всі на них спини гнуть.
Думку Креміня підсилив Корчага:
— І совість їх не гризе, що їдять чужий хліб. Де
там, гадають, що з їх ласки всі ми на цій грішній землі
тримаємося. Готові всіх нас живцем облупити. Та киш­
ка тонка. І то вже перемога, що нотар Прищ витанцьо­
вує перед Кремінем і капелюх чинно знімає.
— Так мені потрібні його поклони, як зайцю лися­
чий хвіст.
— Маєш правду, Дмитре,— задумався Корчага. Ви­
кладав свої думки з приводу лиха бідняків.— Я гадаю:
варто звернутись до односельчан, аби подали допомогу
тим, хто постраждав від засухи, сиротам, що зосталися
без батьків, удовицям, які передчасно поховали своїх
чоловіків, і безпомічним старим людям. Може, кинемо
клич і до жителів сусідніх сіл.
— Ти, Василю, маєш добре серце,— тихо, якось особ­
ливо ніжно, заговорив Кремінь.— За це ми всі те°
56

за це все село тебе любить. Але, дорогий мій
І1110
пайУбМ0збір
’/
коштів — то принизливо. Для них самих,
п’р по-перше. По-друге, то буде допомога на день-два,
тиждень. А що далі? Знову просити милостиню? Це —’іе вихід із становища. Думаю, було б дуже добре, ко’1И б ми вийшли наступної неділі в урочище Чортові
поти і викорчували чагарники для кількох пивчип. Для
Марії Дацюк, чоловіка якої дерево в лісі покалічило.
Вона землицю продала, аби сипа на ноги поставити.
Біди перенесли протягом минулої зими й інші сім’ї...
— А що пани скажуть? — бентежиться Телішко.
— Урочище передане з державного фонду в сіль­
ський і тепер слово за нами,— відповідає Кремінь.
— Правильні слова мовиш, Дмитре. Всі селяни пі­
дуть за нами,— казали па те комуністи.
І ще раз підвівся Василь Корчага. Заговорив:
— І дати б людям роботу. Не просто роботу, аби дру­
гим мільйони чинили, а таку, щоб самі на себе труди­
лися. Досі у нас одна дорога — на маєток Чуми, на
лісопилку Прища, до худоби Різантія. Робота рабська,
а їсти нічого. Ходимо босі-голі, як турецькі святі. Що
можна зробити у наших умовах? Он стоїть гора Лиса.
Пустою, яловою називають її, бо ні травиця, ні сад, ні
виноград, пі ліс на ній не росте. А та гора — з вапня­
ного каменю. Чому б нам з неї не випалювати вапно?
— А хто нам дозволить? — запитав Петро Телішко.—
То, певно, не сільська землиця?
— Ні,— озивається Кремінь,— не сільська, але внести
пропозицію можемо... Ми, зрештою, повинні!.. Корчага
сказав гідне слово, корисне! А тепер, друзі, я дочитаю
листа з крайкому...
ано прокинулося село тої недільної диипи. Всі зби­
ралися коло сільської управи. Першими прийшли Дми­
тро Кремінь і всі комуністи... Засвербіло око і в нотаря:
^ирипив глянути й, покрутившись, мов лис, кинув Кре57

- Погода буде мінятися, бо голова розпукуєТЬСя
і серце калатає... Піду “Риляжу--0 би
— А погоді, пане потар, поміняіи м
і
різко відказав Телішко.
Нотар зіщулився і зник.
о
А селяни все приходили і приходили. З чеканами *
лопатами, мотиками. Василь Корчага гордо котив перед
собою візок. Гуркотів і дзвенів ним на весь майдан!
— Що за штукенції привіз?
підійшов до нього
Кремінь.
— А от інструмент змайстрував, сухо відповів.—
Аби людям легше робилося. Чортові роги, братку, по­
рожніми руками не візьмеш і мотикою не розрівняєш.
Взяв із тачки чудернацьку залізяку. На одному кінці
дві клюки прилаштував, на іншому — три. Автор ви­
находу пояснив: дві клюки — для того, аби легше ви­
ривати із землі кореневища дерев і чагарників. Три
клюки — для вивертання каменів.
— Цими чортовими рогами і вдаримо по цілині в уро­
чищі Чортові роги! — коментував гострий на язик Кор­
чага.
А Кремінь усе оглядав і захоплювався. І так, і сяк
крутив залізяччям. Не втримався, аби Корчагу ие по­
хвалити:
— Завжди кажу і ще раз повторити мушу: розумну
голову носиш, Василю, на плечах. Тобі б не в ковалях,
а в міністрах ходити... Чесне моє слово...
— Ото мені лише хибить... Х-хі!.. Я кувадлом роз­
хитаю старий світ! — щиро заблищав очима.
Кремінь осміхнувся, взяв Корчагу за плече і стиха
продовжив:
— А давай, Василю, серйозно візьмемося за твою
ідею щодо випалювання вапна. Як ти на це?.. Най
шемо в окружний уряд, підписи зберемо...
* Кирка (діал.).
58

_ А я вже й нову гадку маю: піти би нам усім на
п’ятий уряд, громадою з лозунгами: «Хліба!», «Ро'ті! •» Не вірю, щоб це не змусило панів щось робити.
Діло, Василю, кажеш. З цього б і почати. А про
іїиста й казати не будемо. Роботу треба виборювати,
а не клянчити на колінах!
А селяни все йшли і йшли.
— Ось так громадою й виходять у Радянському Сою­
зі па ленінські суботники і недільники,— радів Кре­
мінь.— І так відправляються па колгоспне поле... Вопо
іі зрозуміло. Там інше життя... Веселе... З піснею!..
А може, і нам затягнути? — і вже звертається до гур­
ту: — Хлопці, дівчата, ми не в монастир ідемо.
— Гріх беру на себе! — вигукнув Корчага, перед
яким торохтів великий візок.
Дмитро й починає:
Гей, на горі та женці жнуть,
А попід горою, яром-долиною
Козаки йдуть...

Пісню підхопили Телішко, Корчага. І виділявся дзвін­
кий голос Йолаики. Далі весь гурт підхопив пісню. Не­
слася вона могутпьо, велично. Пливла над горами, а гори гучною лупою доносили людську радість до села.
І так само дружно кипіла робота. Одні сокирами зрі­
зали чагарники. І тут же спалювали хмиз. Скрізь видпіаися вогнища. Корчага привіз і кілька пляшок гасу,
оливав кущі. Горіло не лише гіляччя, а й коріння.
• ьком спритним чоловікам показав, як користуватися
104ками. Вони виявилися дуже зручними. Тріщало
За р ПЯ’ Р°злУчаючись із землею. Каміння виважували.
Моти°РЧаГОЮ ішли жінки- Одні підбирали пруття, інші
і Ка .ами і граблями копали землю, звільнену від пнів
тім 1ІІИ’ Р°збивали, подрібнювали важкий грунт, а нопл0Щу1ПИЮВали- Залишали за собою рівну, як грядка,
59

Зробили перепочинок па обід. Кожний біля свого
вогнища збирався картоплю пекти, скибку хліба з цй,
булею чи часником з’їсти. Дмитро обвів поглядом ро„
бітників, запропонував:
— Давайте зберемося до одного вогнища — веселіще
буде! І картопля смачніша, коли в одній спузі спечена.-.
І жартома: — А в кого страви смачні й багаті, може
окремо сидіти і їсти.
Люди весело загомоніли. На якусь мить забули про
свої турботи, вічні біди. Коломийки лунали, і жартів­
ники невгавали.
По перепочинку знову закипіла робота. Кінчили її
лише після заходу сонця радісною процедурою — поді­
лили освоєні масиви на п’ятнадцять рівних нивчин.
Господарі їх стояли перед односельчанами. Дмитро
Кремінь повідомив, що сільська управа від імені всієї
громади вручає наділи на вічне і безплатне користу­
вання.
— Нехай рідна землиця приносить вам і вашим дітям
радість,— лунав над колективною нивою голос Креміня.— Най росте на ній усе, що посієте й посадите. Най
завжди у ваших хатах буде хліб і до хліба. Ми всі щиро
це бажаємо вам...

— Твердий горішок ваш Дмитро Кремінь! — шипів
Розсіпал.— Такого голими руками пе візьмеш. Та бра­
ти треба. Чим скоріше, тим краще. А то й інші села
будуть іти за комуністами. Хотілося б почути, панове,
вашу думку: як позбутись баламута?
«Трійця» заметушилася. Глипали насуплено 0Дип
одного. Знали: дурниць пе можна говорити. У них в
сокий гість. Любить він сміливі і розумні ПрОПОЗИІ
Не хотіли виглядати дурниками.
Стефан Чума першим знайшов рішення:
— Із Кремі нем треба отак! — лівою рукою так
жалісно і різко кресонув себе по горлянці, Щ° лс
60

ускакували з орбіт.— Знатимуть Стефана Чуму!
не
сам, крий мене боже! Знайду такого, хто шитоЯ 1И розправиться з Кремінем. І мокрого місця не за­
юшиться! Ніхто нічого не буде знати.
ЛПНотар слухав з відкритим ротом. Схвально головою
• івав. До Стефанового рішення приєднався:
К — Правду каже Стефан Чума. З такими так треба!
Пише так! — І йому теж забажалося показати, як саме
на своїй горлянці. До неї ніяк не доберешся. В останні
роки ще більше розлізся, заплив жиром.— Кремінь із
Корчагою скоро нам на голову сядуть! Уже сідають.
Я за план Стефана. Лише так! Аби всім страшно було
проти нас виступати! Тоді всі й там почухаються, де не
свербить.
Отець Різантій, як завжди, коли напружується чи
нервує, колупає в зубах, видаляє з них залишки їжі,
впдаючи своєрідний свист. Це чомусь дратує високого
гостя. Розсіпал кривиться, ніби його частують недоспі­
лими лісницями, весь час відвертається від попа. Рі­
зантій цього не помічає. Прокашлявся, знову заговорив
сердито, люто:
— Я, брати мої, не можу погодитися з вами. Ви дуже
благу смерть пропонуєте для Креміня. Заслужив страш­
ніших і довших мук — таких, аби і діти й внуки, і всі
комуністи пам’ятали до другого пришестя, що з вла­
дою не граються — її слухаються, бо влада богом
дана!
Лише після цього Розсіпал глянув у його бік, стверд­
но кивнув головою, уважно слухав.
Я, ваша величність, давно думаю — ночі недоси­
паю, яку кару грішникам придумати. Всевишній мені
підказав провести операцію під кодовою пазвою «Лю­
бов».
Розсіпал посміхнувся:
..
У вас» °тче, замашки Корчаги — кортить оригі,а‘іьні назви придумувати.
61

Чума і Прищ також хотіли посміхнутись, аби підтримати оригінальну репліку гостя. Не вийшло. Іище
зуби показали — один рівні, білі, другий
рідкі, жов­
ті. їх заінтригував план Різантія. Але чому ж їм досі
нічого не казав? Чому тримав у таємниці? Ага, хоче
вислужитися, звернути па себе увагу вищих чинів! Хит­
рун Різантій!
А Різантій аж захлинається, викладаючи план дій:
— Що передбачає операція? Пропонуємо і просимо,
пане Розсіпал, аби взяли Дмитра Креміня на кілька
років у темницю. Причин для цього можна знайти чи­
мало. Наприклад, за антиурядову діяльність. Або за
підбурювання віруючих проти бога і церкви. До його
файної жіночки Йоланки зачастить і «серйозно» буде
залицятися пан Стефан Чума. Чому він? Поясню. Поперше, колись у нашого друга були серйозні наміри —
хотів засватати Йоланку. Покійний його батько, дай
йому, боже, царство небесне, розбив ту любов, як перестояне яйце. По-друге, зараз божена пана Стефана, пані
Гелена, гостює в своїх батьків у Празі. Повернеться
лише восени. Вільний птах. Та й навіщо говіти моло­
дому чоловіку? Чи не так, Стефане?
Чума розгублено оглянувся, нервово очима закліпав,
засовався на стільці. Не знав, як себе поводити. Після
безпардонних слів Різантія сам себе зненавидів: «На­
віщо все це знати Розсіпалу? То моя особиста справа...»
— Ну як, пане Чума, гарну молодицю вам пропону­
ють? — розплився в усмішці Розсіпал.
— Жінка — вогонь! — відповів замість нього Прищ.Колись за пею всі легіні увивалися.— І зашарівся:
Якщо Стефан не хоче, то я готов замість нього на це
повідальне діло. І побавлюся...
Піп повернув розмову в серйозне русло:
— «Любити», пане Стефане, треба не ховаючись.
би всеньке село знало. Най би й у темницю Дми і
написали. А коли піхто не здогадається це зроєні
62

напишу, як яого «вірна» Йоланка крутить шурисаь* з паном Чумою...
М'розсіпал слухав. Слухаючи, гладив підборіддя, а паль• на рунах то випрямлялися, то твердли кулаками.
Обличчя ж то біліло, то червоніло, а зморшки на чолі
т0 розгладжувалися, то збиралися у гармошку. «Трій­
ня» кожен його порух помічає і силкується відгадати:
що він думає? Що скаже?
Нарешті він заговорив:
— Розумного листа написав пан Різантій і ви разом
з ним,— голос гостя звучав поважно і спокійно.— Ну,
а ваша бесіда... Я задоволений, що хочете прибрати до
рук комуністів. Всі методи в боротьбі з ними виправду­
вані, брати мої. Навіть цей ось ваш! — він злегка усміх­
нувся.
Різантій гордо закопилив губу. Чума і Прищ пере­
глянулися: отже, за діло!
Довгенько затримався Чума на річці. Стрибав у пле­
со, плавав, вигрівався на гарячому піску. Щоразу на
сонце поглядав. Щось воно сьогодні надто ліниво коти­
лося до заходу. А йому так хотілося, аби швидше су­
тінки згустилися... Йоланка... Йоланка... Давно при­
глянулася... Далеко до неї його Гелені і всім іншим
жінкам, з якими знався!.. А знався, нівроку... Ге-гей, не
злічити! Холостякував не рочок і не два... Ба, й після
одруження апетит до спідничок не всихав... Лоскотали
хіть жони Прища і Різаитія, а найбільше — Маржинки.
Вогонь — жінка... Мав коханок і в сусідніх селах.
І тепер, па березі річки, роздумує: «Дивне те ство­
ріння, жінки. Одні липнуть до тебе, як мухи до меду,
а До других не підступишся... Ои як до Йоланки. Три­
мається королевою. Нічого, дорогенька, знайдемо клю­
чика і до твого серденька. Мусимо знайти...»
згадав і власне весілля. Два роки тому приїжджали
и гори туристи аж із Праги. Зупинилися у Криничному.
63

•• по себе. Виявилося, родичі
Йожеф Чума запросив їх д
КОроля взуття Баті,
відомого фабриканта-мільярд І ’редену Мовчазна. ПоСтарий у
Р
тггпггіг мвата Не вродлива, але
важна. Трохи, правда, і Кращої для Стефана
й не потворна. А головне
<
отже, звести під один
годі й шукати, вважав... Треба ,
•• почуття
дах. Тоді, можливо, син-серцеїД вгамує свої почуття,

охолодить гарячу кров.
стЛТТПріттяв на сина
підходить
дівка?
—
напосідав на сина
— Ну як,
батько.
— Л хто його зпає.
_ Ти, як дітвак: хто його знає... Тобі вже тридцять
минуло. Засидівся у легших. Досить волочитися за чу­
жими. Вони дорого обходяться. І для тебе і для всього
нашого господарства. А тут така нагода: наречена
з Праги. І пе якесь ніщо, а з мільйонами. їх грошики
та й наші...— і старий задоволено потер руки.
Весілля було гучне. Кілька днів тривало у Празі,
а далі цілий тиждень — у Криничному. Посходилося —
тьма-тьмуща!
Гелена сумувала і сохла на периферії. Домовилися,
що на перших порах більше часу проводитиме в Празі.
А потім легше до Криничного звикне. Ну, а Стефан...
Стефан пе нудьгував і без дружини...
Сонце сховалося за горою. Росинка дихнула прохоло­
дою. Стефан Чума ще раз занурився у воду. Кректів
задоволено. Потім долонями і рушником довго розтирав
тіло. Хутко одягнувся. Стежина повела до Йолапи... П°'
стукав у дубові двері. Почув ніжний голос:
— Прошу, прошу!
Наче птах у клітці, затріпотіло серце в грудях. За­
няв від задоволення. Це добра прикмета!
ш шіовхнув двері й улетів у кімнату.
А впп! ,ґіКПОМ Гуляв вітеР- Свистів. Ревла Росинка,
поміч НіхтоІаИКа’ КРИЧаЛа> НІХТО по чув її крику 1іа
64

п штро Кремінь повертався з темниці. З Мараморошдо Хуста приїхав поїздом. До Криничного пі
С)їзч, ні «втоб*с пе їде* Піипш добирається. Дорога
11)спть далека — понад тридцять кілометрів. Подасться
через Дібровські хащі — кілометрів на сім скоротить
шлях.
Стояла тепла днина. Все довкола зеленіло, щебетало,
купалося в сопці. Аж настрій піднявся. Два роки не
бачив сонечка. Два роки жив в оточенні студених кам’я­
них мурів, у сирій камері. Щеміло, боліло серце за
верхами любими, за хвилями Росинки, за повітрям ви­
сокого Мепчула. Уже скоро, усього кілька годин і вдих­
не рідного повітря. Вибіжить його Йоланка. Після роз­
луки здавалася ще звабнішою, ближчою, жаданішою.
У думах щораз линув до неї, мов спраглий до криниці,
а тепер уже геть думи, тепер уже кроки близькі до
дому, до Йоланки, єдиної...
Ой коню, мій коню,
Сива в тя грпвеиька,
Понеси ня, коню,
Де моя миленька.

І ніби чув її співанку:
Та висока полонино,
Пішла би-м тобою,
Коби знала, що ся стріну,
Милий, із тобою.

Перед очима картини, що сповнюють серце світлим
Щемом. Як гарно тоді було...
Збиралися на вечорниці у Василя Корчаги, куди Йо­
ланка із сестрою переселилася по смерті батька. І старі
п молоді тягнулися до цієї хати. Бо доброзичливо всіх
тУт зустрічали як привітний господар, так і щира гос­
подиня. Світлиця Корчаги кожний вечір повнилася спів°м, сміхом, жартами. Тут люди ніби забували про
свої турботи, свої біди й трагедії. А ще казали: у хижі
асиля Корчаги пробуджується любов...
З 7—149

65

к

Зимовий вечір. Блимає гасова лампа. Сидять на ла­
вицях дівчата. Смикають пальцями волохаті повісма
кудель, бринять, паче джмелі, веретена, висотуючи то­
ненькі питки. Інші орудують спицями, в’яжуть, треті
вишивають. Поруч сидять легіиі. Кожний обирає місце
біля дівчини, яка найбільше подобається. Вичікують
коли знесиляться дівочі пальці й опустять веретено чи
спицю. Тоді, мила, мусиш поцілунок легіпеві подару­
вати.
Дмитро Кремінь завжди туливсь біля Йоланки. Вона,
очевидно, хвилювалася, бо веретено часто зривалося
з її ніжних пальців, звиваючись, опинялося біля ніг
Дмитра. Нахилявся, брав ного до рук. Дівчина ставала
перед ним розгублена. Сором'язливо притулялася до
його губ. Дехто жартував: Йоланка навмисне так ро­
бить, бо любить цілуватися з Дмитром.
Не стало у селі Дмитра Креміня. Одні казали: по­
дався на Рахівщипу на лісосплав, бо хоче одружуватися
з Йоланкою, ну а без грошей то не вийде. Змагатися
мусить, на хату й на весілля. Минали тижні й місяці.
Він пе повертався. Нову чутку село виколисало: на
Рахівщипі роботи пе було — поїхав на шахти у Бель­
гію. Там, казали, великі гроші платять. Та не всі рвуть­
ся туди, бо майже кожного дня па бельгійських шахтах
трагедії: то газ вибухне, то завал накриє сердешних.
Ніхто пе знав, де Дмитро. Навіть Йоланці нічого не
відомо. У той прощальний вечір одне почула:
— Ми з тобою, моя русалочко, на цілих три рочки
розлучаємося. Куди іду? Потім розповім. Якщо змо­
жеш — чекай. Я тобі ніколи не зраджу.
м _
— Я, Дмитрику, готова тридцять рочків чекати и о)
ти тобі вірною.
Простягнула йому вишиту хустину. З ніжними чер^
воними маками й з написом: «Милому Дмитрику
пам’ятку».
ТихйМй
Дорога Дмитра повела в Радянський Союз. 1их
66

. пцями і парками, красивими будинками і привітни­
ми людьми зустрів його Харків — тодішня столиця Ра­
дянської України. Вже й не відчував, що дім далеко,
все стало близьким, своїм.
Чекала Йоланка. Не було дня, не було хвилини, аби
не думала про нього. І думи Дмитра линули за гори
високі, до рідного Криничного, до голубоокої, як хвилі
Росинки, дівчини, що зворушила його серце й думи...
Думи... Думи...
Вони ж ідуть далі з ним на пару.
А вже видніється рідне село. Над ним спускається
вечір. Бовваніє темним силуетом Меичул... А вечір ти­
хий... Вже скоро зустріне їх. І враз спохмурнів: «Зна­
ти б того капосника, що злі, чорні вигадки-доноси пи­
сав про Йоланку».
Йоланка ж після тих «навіднії» Стефана Чумп цілу
ніч не спала. Ридала, кусала губи, била головою об сті­
ну. Кляла себе. А в наступні дні стало ще гірше. Голов­
ні болі пе відступали. Млоїло. Відчула: стане матір'ю,
матиме дитину. І від кого? Від того песиголовця Чуми.
Що скаже їй Дмитро? Як у вічі йому глянути? Не про­
стить їй. І вона собі не простить такого сорому... Зра­
да? Ні, вона не зраджувала. Просто не могла... Свідо­
мість мов наказувала: йти до сільської бабкп-повптухп
Яреми: нехай позбавить від напасті. Не треба
111 Дитини! Не треба! Не треба!!!
,~7 Я’ Дорогенька Йоланко, не дохторка,— розводила
РЖами Ганна Ярема, поважна й авторитетна жінка, яка
^Риимала роди від усіх своїх односельчанок.— Не хочу,
°го, гріх па душу брати. Дохтор міг би дещо допом°гти, а я?.. Що я?..
ки\
той дохтор, Анночко? Нема у мене таких велнгрейцарів, аби йти до нього...

Ро^^ ^оланка» в’яла, як квітка від перших замо• грашні думки напливали, у страшні сни иори67

нала. Як усе пережити? До кого за розрадою ити; ^3‘
повісти про все названій матері, Терезії Корчазі. Со­
ромно. Чи не краще висповідатися? Вже давно до церк­
ви не ходила. Навіть не вінчалась. Від Дмитрика вся
її невіра до попа, церкви і бога. Ні, не піде до Різан­
тія!
«Ліпше піти із сього страшного світу,— нахлинають
чорні думки,— ніж ходити до нього. То ж друг Чуми!
Одним миром мазані... А може, Дмитрик мій помиляє­
ться, що ніякого бога, пекла і царства немає? Звідки
йому про такі таємниці знати? Щось мусить бути. І вид­
но, за гріхи свої тепер конаю. Треба на сповідь сходи­
ти. Не рогатий той Різантій. Старі люди кажуть: хто
ризи святі носить, той на землі добрі діла возносить».
Вдягнула чорну хустку. З опущеною головою пішла
до церкви. Піп накинув на неї єпітрахиль.
— Що привело тебе, рабо божа, до нашого дому свя­
того? — запитав тихо, таємниче, співчутливо.
Мовчала якусь мить. Сльози душили. Далі ледь чутно
розповіла, яка біда з нею стряслася.
— А що за чоловік на таке грішне діло пішов? — до­
питувався Різантій.
Тихо вимовила:
— Чума... Стефан...
— Все буде добре, рабо божа,— тим же лелійним
голоском вів Різантій.— Від імені нашого Всевишнього
і всемогутнього владики я прощаю твій гріх. Поверни
до неї, господи, спокій і радість!
— А як бути з ненародженим?
— Ненародженого, сестро в бозі, народжувати треба.
Нищити дитя в утробі — гріх неспасенний.
— Родити?!
Заспокойся. Мовлю ж тобі: гріх твій прощається.
І дитяті твоєму прощається.
А що люди скажуть? Як у очі чоловікові гляну?
На людей не творись — богу молись,— опустив на
68

....
ову свою руку.— Він простить твої гріхи. I чолої* ^простить. Іди, рабо божа, і більше не согрішай...
В1 Здалося, легше стало. Та легше на якусь годину.

Дмитро ступив на подвір’я рідної хати. Повіяло теп­
лом домашнім затишком. Вже вечоріло, але помітив —
усе на своїх місцях. Всюди порядок. Подумав: золоті
руки в Йоланки. Схвильовано вигукнув:
'—Чиє хтось у хижі? Чекають чи нечекають гостей?
Вибігла Йоланка. За нею — трирічний Петрик.
Стала перед ним, як вкопана. Мовчить. Сльози вити­
рає.
— Добрий день, дорога Йоланко! Ось я й повернувся.
Кинулась у його обійми. Припала до його грудей.
І заридала.
— Заспокойся... Заспокойся...
Петрик стояв поруч. Дмитро підійшов до нього. Під­
кинув над головою.
— І це ти так виріс! — захоплено говорив.— Богатир!
Два роки не бачились.
Заніс малого на руках до хати.
— Роздягайся, Дмитрику. Ти з дороги, а я стою, як
пень. Голодного тримаю. Хвильку почекай. Я зараз...
Бігла не тямлячи себе до річки. Ось і те місце. Зу­
пинилася біля трьох могутніх верб. Шумлять-гудуть
*вилі. Тут глибше плесо. А там далі молоді верби. Туди
ходила із Дмитром на побачення. Слухали солов’їв і тиХУ мову Росинки. Там відчула радість першого поцілунКУ« Там поклялися у вірності.
со і(ТаЛа •На,П' ПР^РВОІ°- Все то було. І минуло. Як сон
ви^-І ІКа П?.. хотіла приймати Йоланку. Сердиті хвилі
сїд ИДа;іИ і* то на °ДИИ, то на другий берег. І серце
15У 10 НІД СЄРЦЄМ билося ненароджене життя... ЗпоСти,1далась У розбурханий водограй. Враз хвилі ніби
*и- Пташину пісню почула. Гарну, багатоголосу.
69

Іе ніколи так не співали. Ніби зібралися на ці верби
всі солов ї світу. Над головою зашуміли зелені вербові
коси. Ніби просять: хапайся за нас, Йоланко, виходь на
берег!
а
Здалось, почула рідний голос Дмитра:
— Де ти, Йоланко?
А вона у відповідь:
—- Прости, Дмитрику... Прощай.
І ори відлунювали її слова. Тихше і тихше:
Прощай... Прощай... Прощай...

4. ВАСИЛЬ КОРЧАГА

Славка не бігла — летіла. Батька, Василя Корчагу,
шукала. Мусить його знайти. З мамкою біда. Зовсім
замучили. Щодня викликають у жандармерію.
— Де твій чоловік? — скалили зуби у перший день.
— Не знаю, панове,— розводить руками Терезія Кор­
чага.— Пич не знаю.
— Не знаєш чи не хочеш знати?! — наступав набун­
дючений начальник жандармерії Іштван Пофонт.
Один із жандармів, що мовчки стояв біля столу і не
зводив з неї очей, уперіщив жінку нагайкою по голо­
ві. Зареготав: — То для того, аби мозок не лінувався
думати, а язик — ворушитися.
Жінка голосно йойкнула:
— Де твій чоловік?! — знову сичить Пофопт. Дивить­
ся їй у вічі, чекає чесного зізнання.
— Пішов у неділю і не повернувся,— вимовляє без­
сило.
"
Жандарм ще раз пустив у хід важку нагайку. Так
припустив, що голова охляла. Терезія звалилась із
стільця. Як прийшла до себе, вимовила:
— Не бийте, бо не знаю. Клянусь вам — не знаю. с
вам хрест.
70

Прийдеш завтра у такий же час! — наказали.—
, ^пвцСЬ, аби знову не вчили тебе розмовляти.
1 с ^вка не впізнала матір. Обличчя — в крові. Плака. а над нею. Тулилась до її грудей.
1 Вночі у село спустився вівчар Микола Грабко. Через
свою дружину передав вістку від Корчаги. Вістка ко­
ротка: живий, скоро навідається, забере вас із Слав­
кою. аби над вами пе збиткувалися прокляті фашистські
зайди.
Наступного дня принесли її зовсім покалічену, ледве
живу. Стогне, пересохлими губами ледве шепче:
— Зніми, Славко, хустину з голови. Дуже болить.
Ой, як мені важко. Ще так ніколи пе було.
Славка жахнулася. Мати зосталася без кіс. Вирвали
їх із шкірою. Кати прокляті! Взяли товсту мотузку, при­
в’язали до волосся і заволокли її в залізне кільце, при­
гвинчене до стелі. Два жандарми повільно тягнули
мотузку до себе. Коси натягнулися, як струни.
— Будеш говорити?! — третій виходить із себе.—
А то й до язика шпаргу * прив’яжемо.
Знову кати тягнуть свою мотузку. Вже ноги Терезії
відриваються від землі. Вона впала на підлогу. Звисли
на мотузці дві чорні довгі коси. Кров полилася із рота,
носа. Хрипіла:
~~ Вбийте мене... Вбийте, аби не мучилась... Звірі...
Далі нічого не пам’ятає. Закрила очі. Знепритомніла.
Жандарми дали наказ відвести Терезію Корчагу додоМУ- Вирішили: безнадійно з нею голову морочити.
Очуняла. Прийшла до пам’яті.
~~ Го ти, донечко? — хотіла усміхнутись.— Як добре,
ти коло мене.
ХолІІОВУ голова впала. Славка піднесла до рота горнятко
Па °ДП°1 ВОДИ. Ще білий носовичок змочила водою, піж0 витирає чоло.
Жрьовка.
71

Все буде добро, мамко...
Біжи, Славко, в гори,— шепоче.— Скажи, небого
нянькові, аби беріг себе і пе дався в руки песиголоіь
ЦЯМ. Прошу тя, дитино, біжи і все розкажи нянькові
Петрик буде біля мене...
— А де його глядати?
— Біжи на Дарвайку. Вуйкові Миколі Грабку все
розкажи...
Перед дорогою Славка забігла до сусідів:
— Допоможіть, дорогенькі, мамці. Дуже вас прошу...
Не дайте їй умерти... Я скоро повернуся.
Біжить Славка. Ніг під собою не чує. І оглядається.
Аби і її жандарми і їх прислужники не помітили.
Час іде — багато що змінює. Ще зовсім недавно пан
Чума був Стефаном, піп Різаптій — Іоанном, потар
Прищ — Федором. Всі троє перефарбувалися і перехре­
стилися. Перший став Іштваном, другий — Яношем,
третій — Ференцом. Навіть Маржинка перетворився із
Данила в Дюлу.
Довгі літа молилися перед портретом президента бур­
жуазної Чехословаччипи Масарика. Висів він і на ро­
бочих місцях, і у віллах. Цитував і до небес підносив
«татічка» у проповідях піп Різаптій. Та ось місце Ма­
сарика, а потім і його послідовника Бенеша, на портре­
тах і в серцях зайняв Міклош Хорті, однодумець Адоль­
фа Гітлера. Піп Янош Різантій дав навіть наказ пові­
сити портрет «сміливого вояки» у церкві між іконами.
Була і миттєвість між Масариком і Хортієм. Це
«історичні» тижні панування «вождя» Августина о
лошина, який за велінням «вуйка» Гітлера засн^е
свою «державу» в гірських районах Закарпаття.
вважав чистопородним українцем, то й державу_ паТназвав «самостійною і пі від кого не залежною сііПЧйЄ
ською Україною». Столицею став Хуст.
сТР(Ьана
входило до тої «держави». Тому над маєтком
72

піднявся довжелезний жовто-блакитний прапор,
і* Лі подібний і па потарському будинку. За вказівкою
1йС*іпа Різантія дзвонар виніс жовто-блакитні онучі
й да «непорочну» церкву.
Ще одним відзначилась сільська еліта. Всі троє тер­
міново замовили спеціальну уніформу — блакитні соючкії і жовті ногавиці. І до хрипоти горланили: «Най
живе батько Волошин і вуйко Гітлер!» І співали: «Ще
не вмерла Україна...» Дуже раділи, що мають милозвуч­
ні. чисто українські імена і прізвища.
Щоправда, вопи призабули, що пе так уже й давно
Волошин, радник управління Мукачівської уніатської
спархії, наставляв «усі предмети в школах викладати
тільки угорською мовою». Вій же, будучи редактором
газети «Наука», давав клятву: «Заявляю, що в згаданій
газеті завжди буду проповідником ідей, що стосуються
інтересів угорської національної держави... У галузі
народної освіти також буду провідником інтересів угор­
ських греко-католиків. Нарешті заявляю, що буду три­
матись осторонь як від українського, так і від росій­
ського літературних напрямків...»
Як йому диригували, так і співав. Хто платив, тому
він танцював. Та ось сам узявся диригувати. Не церк­
вою, не газеткою, а цілою «державою». Кожна держава
мас свої лозунги. І його «мудра» голова наплодила їх.
Почав із самовихваляння: «Най жиє батько Волошин!»
лвалу віддавав і «хрещеному батькові»: «Най жиє вуйКо 1 ітлер!» І був лозунг-символ: «Чехи — геть, мадьяуН ~~ геть, жиди — геть!» А ще свій гімн вчинили.ньому були слова: «Згинуть паші вороженьки, як
н Са на сонці...» Простий люд на те казав: «Згинуть
^!° Р°сою кати-волошипці».
Як іржава» проіснувала лиш кілька тижнів. «Вождь»,
Ки і °ВК> ЯКого переслідують вівчарі, шукав порятунку,
ф Яс« .ТУДИ~СЮДИ. Від кого? Вірний наставник міпіРа Волошина — «вуйко Гітлер» віддав но лише
73

низинну, а й гірську частину Закарпаття іншому
лунку — Міклошу Хортію, душителю революції В Угор­
щині, підлабузнику й слузі німецьких фашистів. Воло­
шин поплював па підошви і змився з політичної арени
залишивши омріяну «державу» і «хоробре» військо
А які мрії виношувалися! Міпі-фюрер мав намір приєд­
нати до Хуста всю східну Україну. Ще довго кепкували«Гудзик хотів пришити до себе сардак», «Моська по­
грожує слонові...»
Пової «держави» по стало, паче її теля язиком злиза­
ло. І «вождь» утік. Замість чистопородних українських
фашистів хортіївські з’явилися. Однакові грабіжники
насильники. Бо один їх батько плодив і на «подвиги»
благословляв.
Така швидка зміна не вплинула на настрій відомої
криничапської «трійці», не застала їх зненацька. Своє­
часно перехрестились, уніформу жовто-блакитну вики­
нули, вогню віддали портрети «батька» Волошина. Го­
тують хліб-сіль для зустрічі своїх нових покровителів
і хазяїв.
Іштван Чума у той день виділив десять білих коней.
Вершникам дали в руки лозунги й прапори. Попереду,
яспа річ, гордовито сиділи Іштван Чума і Ференц Прищ,
Яноша Різантія ледве упросили сісти в сідло. Боявся
сідати на копя. Та заради пової влади проявив «муж­
ність». Сидить. Чіпко обома руками тримається за гри­
ву. Але біда — нічим тримати прапор. Знайшли вихід
із становища — встромили держално за комір палЬ*„
Щоб ніхто не подумав, що отець духовний не Щи₽°сорТІ
но зустрічає військо «хороброго» вождя Міклоша
І все Ж ВИЙШОВ ІЗ ПОПОМ конфуз — кінь спіткнув ^оВі
У той і наступні дні превелебного переел іду ва.йХ
несподіванки. Запросив па вечерю гостей —
ріофіцерів. Один з них увивався за п°паДею- .Д)> змУ'
зантію не дуже подобалася їх «взаємна спМ11,оСТЯмИ а0*
їдений був змиритися. З такими високими і
74

пібно всім ділитися, і все віддавати, що їм тільки
Заманеться. Люби ближнього, як і сам себе.
Довго не міг заснути. Бо вже всі розійшлися, час
пізній, а попаді Ружени пе було й не було. Зубами
скреготав. Белькотав щось. І вже далеко за північ здо­
лав його сон. Засопів, захропів. Якісь дивні спи бачив.
Білий кінь носив його аж над хмарами, а потім скинув
у смердючу багнюку. Не міг вибратися. І соромно було
на люди показуватися. А ще чорт рогатий і зубатий
увірвався в будинок. Все обчистив і в колісницю спаку­
вав. І попадю в придачу забрав з собою.
А це вже не сон. З вулиці донісся дивний спів. Луна­
ло:
Гей на горі та женці жнуть,
А попід горою, яром-долиною
Козаки йдуть...

Причулося? Ні, пісня наростала й наростала. Громом
гриміла. Аж ікони і портрет Хорті на стінах тряслися.
Піп перелякано очима кліпає. Що могло статися? Біль­
шовики руські прийшли? Не інакше! Хто ще такі пісні
насмілиться співати при новій владі? Скочив з постелі,
хутко поталапав у комору і спустився у пивпицю. Тут
ного ніхто не знайде. Та й сюди доносилося:
А попід горою, яром-долиною
Козаки йдуть...

Пужена до самої зорі шукала й гукала:
~~ Йопчіку, де ти?! Йончіку, дорогий...
Виявила свого чоловіка аж рано-вранці. У підвалі
сидів.
~~ ІЦо тут чиниш?
Замість відповіді запитав перелякано:
Яка у нас нині влада?
^УЖена зробила великі очі:
Виходь, виходь. Влада та, що й учора була,
“просив сором’язливо:
75

— Приноси, дорога, чисті гаті *...
Викликали лікаря. Виявив сердечний Р
зав: три тижні не підніматися з ліжка, 1
ніякими проблемами голову не сушити. ;

Памп
ивати
.о .
»
,
кк°і нам без тебе ще важче. Та й події три(ц141* пастУпають. Читав виступ Олекси Боркапюка?
ппіизм активізується. Чеська реакція заграє з Гітле93

г'іобає Чехословачром. Олекса пише: «Якщо І 'ТЛ«Р ™ ‘
„опадуть під
чину, то трудніш Закарпаття
1 у асиль Корчага, який при розмові Креміия сидів
°ачки, наче його й не було в кабінеті, подав голос:
^°'ке, Дмитре Івановичу, перенести поїздку на
Ра. Один день нічого пе вирішить.
С1І А що, ти сьогодні когось заручаєш, чи державну
Я гаИУ вирішуєш? — перепитав секретар райкому.—
Даі0> Що відразу треба нам їхати у Криничне.
95

благально промовив Корчага.-- Пр0.
— Я прошу,
—
” • лігглплііію «Метелиця». Вчорашні фронтовики^обровольці^вирішили покласти край банді, яка
опулЛ в Криничному і в навколишніх селах та при.
гілках, тероризує людей. Досить каламутити чисту
воду! Досить крові і смертей!
Подав голос Близько:
_ А чому ми нічого пе знаємо про операцію? То —.
самоуправство. Ви ще й самосуд можете влаштувати...
Корчага спокійно, з неприхованою іронією пустив
шпильку:
— А що нам чинити? Ви ж ведете серйозну справу
проти нашого товариша. Часу для всіляких «дрібниць»
не вистачає. Ми вже якось і без вашої допомоги обійде­
мось. Розбійників доставимо вам живими.
— Ну, знаєте! — розпалився прокурор.— Я не потер­
плю такого зухвальства!
— Робіть висновок, товаришу Близько,— вставив
словечко секретар райкому партії.— Слова товариша
Корчаги — найкраща оцінка, сувора оцінка вашої ро­
боти...
Тут же Дмитро Іванович звернувся до Твердяка:
— А вам щось відомо про операцію «Метелиця»?
— Спільно з сільськими активістами розробили
й проводимо цю акцію. І я прошу, щоб ви завтра наві­
далися у Криничне. Має все прояснитись. І не будемо
передчасно полохати звіра.
— Я згоден,— здався Дмитро Іванович.
Підійшов до Корчаги, якось по-особливому тепло звер'
нувся до нього:
— Обережно, Василю. Будьте обережні.
— Нехай вони, звірі в людській подобі, тремтять! —
прищурив праве око Корчага.— Завтра, Дмитре, про все
доповім.

96

•л знайшло притулок збіговисько. Нуртують
р «норі"
^щ^пмо, як звірі в клітці! — викрикнув, оглядаючи
іпх. Петро Блощинець, гладенький чоловічок роП^И п’ятдесяти.— Всі боязливі, як зайці перед вовком.
КіВ_ Не ми, панове, капелюхи у Криничному носи। — наступав.— Скинули наші капелюхи. Хто? Мо­
скаль Сергій Льопов і паш голодранець Василь Корча­
га. їх слухають. За ними йдуть. У них влада. У них
авторитет. А у пас що? Дуля з маком!..
— Вони не лише капелюхи паші зняли, а й голови
скоро знімуть! — завівся і собі товстолиций Михайло
Рпсюк, сільський дяк.— Казав, давно казав, що Льоно­
ва треба того,— він різко вдарив долонею по горлянці.
— З таким ділом не спішать,— подав голос намісник
і однодумець Іоанпа Різантія, ще досить молодий попик
Стефаній Ровжій.— То найлегше — чикнути. Мало лег­
кої смерті грішнику Льонову. Муки пекельні має пере­
носити. Щоб і іншим у науку...
— Доки придумаємо йому муки, душі наші возне­
суться в мир іной,— знову подав голос Рисюк.— Далі
тягнути мотузку нікуди. Треба ту мотузку декому на
шию надіти. Аби всі голодранці боялися і тремтіли.
4еРез них землиця паша — тю-тю. Всю забрали. Навіть
Тол°ки не обминули. Скільки землиці під садок пустиIй- ^се вчора кипіло в моїх грудях. Кров била в голову.
' ,еДве-ледве втримався, аби не взяти в руки балту * і не
11110 на ту голоту. Мою кровицю-землицю трактором
фаяли. Здавалося, що серце в грудях серпом полощуть.
11 недільку великодшо садили яблуні. Ота безсоромт(ИЦЯ ^^авка — приймачка Корчаги так і звивалася коло
01 о зайди, Сергія Льонова. Обох би їх під ніготь!
ХІОіДинець оглянув усіх. Потім погляд зупинився
* Сокиру (діал.).
4

7_і49
97

па телефонному апараті, який кілька днів тому приніс
Данило Маржинка. Втаємничено мовив:
— Вночі з центром зв’яжусь. Порадимось, як і що.
До зустрічі!
Стояло тихе надвечір’я. Сільська молодь завершува­
ла роботи на недільнику. Закладали сад. Рооота кипіла.
Одні ями копали, інші підносили до них добрива, тре­
ті — саджанці. Найбільш умілі — яблуньки закопували.
Радісно було на душі партійного секретаря Сергія
Льонова. Оп який схпл вкрився рівними рядами! Особ­
лива радість від того, що молодь не побоялася «гріха» —
у Великдень працювала. То був справжній перелом
у свідомості людей. І особлива радість: люди тягнуться
до колективної праці.
Сонце сховалося за Циганський діл. Хлопці й дівча­
та не поспішають додому. Вирішили разом вечеряти.
Розклали вогнище. У котлах вариться риба й баранина,
печеться картопля. Біля вогнища пісні лунають, жартів­
ники не вгамовуються. Ось Михайло Ліщук крутитьсявертпться біля Славки: то за густу косу чіпає, то на­
шіптує:
— Славко, дівчино мила, запитай свого нянька, чи
не хотів би мати хорошого зятя? Є підходяща канди­
датура. Дуже розумний і гарний легінь. І ніжний. На
руках буде носити його файну-префайну донечку. Ці'
кавишся, хто він? І це скажу. Його величність перед
вами. Ну як, підходить?
Та ще коломийку затягнув:
Ей, біла білявочко,
Вби-сь не бановала.
Я ти казав: збираймося,
Ти відкладовала.

— Ти, Михайле, пе вмреш від скромності, і від -ма
лослів’я,— сором’язливо опустила голову Славка.
98

■ О„1 пішов до інших дівчат, а Славка оглядаєтьХН°е бачит^У гурті Сергія. Де ж він? У цей вечір

СЯ: ить йому сказати все, що серце велить, усе, що давхоче і ніяк не насмілиться сказати.
Н°у Льонова страшно голова розболілася. Поки йшла
ю5ота — тримався. А зараз подався па галяву до роз­
логого дуба. Ліг горілиць. Стис долонями голову, у ній
ізвоии гучно дзвенять, птахи щебечуть, музика лине.
Мав страшне поранення. Кілька операцій переніс.
Кілька осколків було в голові. А один залишився. Біля
самісінької мозкової оболонки. Хірург боявся чіпати
її. Казав: кінчиться війна, підеш, соколику, до кращого
лікаря, ніж я, і він вибере залізо з твоєї головоньки. Не
має часу йти до лікарів. Гадає, що й без операції обі­
йдеться.
— Це ти, Славко? — гляпув на дівчину. Знову взяв
голову у свої долоні. Стиснув.— Щось хотіла, Славко?
Вона нічого не відповіла. Лише тихо зітхнула. Підсі­
ла ближче. Нахилилася до його обличчя. І своїми гаря­
чими розпашілими губами притулилася до його губ.
Міцно, міцно.
— Давно хотіла сказати... Я тебе люблю...
Підвелася, побігла до вогнища, де лупали піспі, де
гармошка вигравала «Дунайські хвилі».
Славко! — підвівся Льонов.— Славко!
1 не було. Вона не чула, як ніжно, як схвильовано
вимовляв Сергій її ім’я.

40т*П СВ0Ю ДУМКУ висловлював. Шептали губи, паче
І е Ііаш», далі голос наростав і наростав. Зривався.
ВУ голосніше й голосніше чеканив слова:
пра
сваРитися, брати мої! — підняв над головою
ка - 11,10Гарячкувати не треба. У мене с одна думР провести операцію «Любов».
м°г їй (У Г11* переглянулися. Стиснули плечима. Ніяк не
ьторопати, про яку любов говорить духовпик.
4*

99

оіюоов, брати мої, може не лише підносні
а и з розуму зводити і вбивати,— продовжував свій м
полог. — Багато про себе по буду глаголити. Ви зпаетТ
як робили наші славні попередники—Різантій, Чум’
1
ИРигаДУ6те історію з Кремінем і його Йола/
коюі Повторимо її у новому варіанті.
1ІІ,о ж то має бути за любов, пане отче?_
Цікавість Рисюка.
Яла
— Проста, як божа правда... Сергій Льонов на кіль
Ка днів має відлучитися із села. У цей час зникп
з лиця землі його наречена Славка. Надійні люди зпп/
лять те, що треба зробити...
Прибіг захеканий Данило Маржинка, секретар сіль­
ради. Покликав у другу кімнату попа. Шептав йому на
Арештували Льопова. Щойпо повезли в район.
Бог не забуде тобі, пане Маржипко, як ти вірно
служиш йому і нашій справі. Жаль, що немає серед нас
друзів наших Стефана Чуми і Іоаппа Різантія. Тепер
увесь тягар і відповідальність лягають па наші з тобою
плечі.

Фронт був близько. Чути вже гуркіт гармат, навіть
татахкання кулеметів. Чума, Прищ і Різантій спершу
не дуже переживали. Неподалік, у Колочаві, Синевирі,
Брустурах, на перешкоді Червоній Армії стоїть могутня
лінія Арпада — залізобетонні укріплення. Хвалилися
хортисти: лінію Арпада ні танки, ні автомашини, ні
солдати не подолають. Бо скільки мільйонів пенге
угатили па ту споруду, хоч використовували при її спо­
рудженні безплатну робочу силу. Перед відправкою
у концтабори тут працювало єврейське населення. Сюдн
зганяли літніх, підлітків, жінок з Верховини.
З-за гір високих буря насувалася і насувалася.
♦ Грошова одиниця в фашистській Угорщині.
100

ів

ся безпорадна втеча «хоробрих» військ фашист­
Угорщини. Десятки тисяч прошмигнуло через

^Велика радість у Криничному — визволення. Ще ніого так тепло, іциро не зустрічали, як воїнів-червоноармійців.
— Як тебе звати, синочку? — перепитує літпя жінка.
— Юрій.
— Юрко? Наше ім’я, файпе ім’я. Наш легінь. Зайди,
дитино, до хижі. Молочка теплого випий. Спочинь мало.
Бо велику дорогу-дороженьку здолав.
Інша жінка веде бесіду:
— Михайло? І мій сип, най буде прощений, таке ім’я
мав. Помер з голоду. Страшний у нас був голод. Ти,
Михайлпку, будеш мені за сина. Нікого не маю.
Перепочили трохи солдати, молока чи води студеної
попили, і знову в путь зібралися.
У селі радість. Гуслярики виводять, бубни з різних
кінців села перегукуються. І коломийки лунають.
Пройшов селом сільський бохтер-бубнар. Наказ до­
носив такий: зібратися під вечір усій дорослій громаді
на центральній площі. Час збору — після трьох ударів
церковного дзвону.
Люди йшли і йшли. Василь Корчага ніколи не ліз
за словом у кишеню, але зараз у нього наче мову забра­
ло. А як хотілося у такий довгожданий день найкращі
слова підібрати і до кожного серця їх донести. Сказав
сооі: ти не дітвак, аби соромився. І виступаєш не перед
слиним папством, а перед такими ж людьми, як і сам.
Дрався із думками.
паД площею лупало:
, " Песпа громадо! Дорогі односельчани! Прийшов той
' ' * Щасливий, якого ми так довго ждали. Наші брати
Ц;))ІИал.и 3 РЩпої землі кривавих фашистів проклятих.
^Чшілися від них. Ой, натерпілися. Сира землиця
‘ '1!
•
одній
стичні служби Заходу і різні відщепенці, 4°
«коаїнські
упряжці з ними: колишні гітлерівські недобитки, у и
буржуазні націоналісти, клерикали.

4702590200-064
М215(04)-87
54‘87

Б БК 84Ук7-4

50 к.

Турботливі «опікуни» з «вільно­
го» світу денно й нічно повчають
нас, як нам жити, кого слухати, чим
і як дихати. Починає, як правило,
«Голос Америки». Його підхоплю­
ють «Свобода» й «Німецька хви­
ля». Тм вторять «Ватікан» і «Вільна
Європа».
До мікрофонів запрошують і
приносять колишніх попів, свяще­
ників, ксьондзів, рабинів, які свого
часу воздавали хвалу «батюшці»царю, співали величальну «велико­
му» фюреру Гітлеру і маленьким
гітлерчукам.
Оживляють
трупи,
одуохтворюють всіляку рухлядь
і нечисть — «самостійних» україн­
ських вождів, сучасних «геніїв» —
різних
відщепенців-запроданців.
Блудні діди і їх сини, котрі пасуться
на чужих смітниках, не скупляться
на бруд, помиї і на молитви.