Серія «Розстріляне Відродження»
Інститут літератури ім. Т.
Г. Шевченка НАН
України
Валер’ян Поліщук
ВИБРАНІ ТВОРИ
Упорядник
Олеся Омельчук
Київ
«Смолоскип»
2014
УДК 821.161.2(081.2)
ББК 84(4Укр)5
П50
Пропонуємо увазі читачів вибрані твори Валер’яна
поета, автора теоретичних розвідок та
Поліщука (1897-1937)
статей про українську літературну ситуацію 1920-х років,
засновника та активного учасника різних літературних
організацій, передусім відомого як ініціатора літературної групи
«Авангард». Запропонована антологія містить найбільш
відомі та репрезентативні твори письменника, значна частина яких
-
друкується вперше з часу їхньої появи.
Книга стане у
пригоді студентам,
викладачам,
широкому колу зацікавлених осіб. Видання може
як навчальний
бути використане
посібник.
Передмова Олесі Омельчук
Дизайн обкладинки Уляни Мельникової
Рецензенти:
доктор філологічних наук Анна Біла,
кандидат філологічних наук Ярина Цимбал
Рекомендовано до друку ухвалою
Вченої ради Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка
НАН України (протокол № 13 від 12.12.2013)
Упорядник висловлює щиру подяку Зіновію Суходубу,
який люб’язно надав для публікації поему
Валер9яна Поліщука «Роден і Роза»
Видання «Вибраних творів» Валер9яна Поліщука здійснено
завдяки фінансовій підтримці:
(Нью-Йорк, США),
Федеральної Кредитової Кооперативи «Самопоміч»Нъю-Йорк, США (Богдан Курчак, Богдан Савицький),
Стефана й Володимири Сливоцьких
Фундації «Самопоміч»-Чикаґо, США (Ореста Фединяк),
Михайла Савчука (Тандер Бей, Канада).
Про те, що Валер’ян Поліщук займає самобутнє місце
українському літературному процесі, свідчать не лише
численні книги самого
письменника і такі ж
сена, О.
численні
рецензії М. ЙоганБілецького, В. Державина, М. Доленґа, А. Лей-
відгуки про його творчість, серед яких
—
теса, М. Хвильового. Не менш важливим є те, що
письменник
шукав
боку,
Поліщук цілеспрямовано і навіть
свій власний стиль образотворення,
якось уперто
який,
з одного
корелював з його теоретичними ідеями, з другого
—
різних рівнях текстової структури.
вершинної
художньої реалізації у поетичній збірці «Геніальні
позначався на
Оригінальний
кристали» та
почерк письменника сягає своєї
поемі «Прометей і людство», де найхарактерніші
риси його творчості набувають геометричної
пластичності, образної й емоційної точності. Поліщукова
поетична
рефлексія незмінно обертається навколо проблеми
матерії, її субстанції, логіки, форм вияву. Творення,
як тіло і плоть, як лінія і заглибина.
мислення, відчування
—
Літературні та близькі до літератури жанри,
зацікавлення
архітектурою, радіо, кіно, робота
у всьому
заповнити
для опери,
—
відчувається намагання письменника
найрізноманітніші культурні ніші,
прагнення
бути
почутим і зрозумілим, майже неприховуване бажання
стати відомим. Поліщук рекламує себе, епатує
літературне середовище, палко прагне утвердитись у
і підлаштовуючись під її запити,
пролетарській літературі
—
і підлаштовуючи її під себе. Поєднує
фривольний
тон,
Олеся О мельчук
6
агресивну риторику, кон’юнктурність
пролетарського автора із жестами вільної людини та завжди щирого
хлопчика-філософа. Хоче здолати будь-яку інтимність:
оголюючи свій
творчий процес,
зізнаючись у цинічному,
не приховуючи самозамилування, розкриваючи задум
творів, прагнучи знівелювати межу між
прямолінійності. Проте ще більш
одержимий Поліщук в іншому. Рівною мірою йому не дає
спокою не тільки власна літературна доля, а й людське
власних
автором і наратором, аж до
плотське єство. І перше, і друге стає предметом
постійного
аналізу, тривоги, пієтету
—
стає письмом.
критиків 1920-х років,
у Поліщуковому доробку присутнє натуралістичне, ексгібіоністичне, еротичне, порнографічне, брутальне. І
справді, все, що пов’язане з існуванням у тілі, а найперше
За осудливими
означеннями
—
із
сутністю фізичного буття, цікавить цього
плотсько-фізіологічному
матерія постає для нього найбільш збагненною у своїх
письменника. З тієї причини, що саме у
сутнісно-різноманітних проявах. Матерія
як плоть
—
природи, людського, вічного.
Одне з важливих визначень літературного доробку
В. Поліщука належить О. Білецькому, котрий 1923 року,
збірку «Радіо в житах», назвав текучість
Поліщукової творчості. Отже,
текучість, або плинність, рухомість, драглистість і
лінійність, можливість сповільнення та перебування у на позір
застиглому стані, нагадуючи безрух, точку, небуття.
Такими є образні координати Поліщукової поетики.
рецензуючи
характерною ознакою
Письменник використовує у своєму літературному дискурсі
слово «поток». Саме так, через дві літери «о»,
підкреслюючи звуковою
протяжністю
плинності й тягучості. Але текучість
куди і
слова семантику
чого чи кого,
текучість
звідки?
ТІЛО
У двадцятидворічному віці Валер’ян Поліщук
за його власним визначенням, роман-фантазію. Цей
написав,
твір,
що ніколи не друкувався, датований 1919 роком
Асиметрія і Плоть...
7
і
має назву «На шляху Великого Майбутнього». Роман
увібрав типові для свого часу ідеї суспільної утопії,
натхненні наївним соціалізмом, та змальовує життя після
всіх соціальних революцій (у творі йдеться про ідеал
«Великого Чоловіка», тут виразно
родового генія
—
проступають мрії про гармонійну вселюдську спільноту,
потужний технологічний розвиток). Попри простоту ідеї та
літературне втілення, твір містить характерний для
творчості Поліщука акцент на
фізичному/тілесному існуванні. Присутня у творі ідея вільного
бліде
всієї подальшої
кохання і
вільного тіла (не скутих традиційними
це, звісно, дань духові
суспільства та одягу)
свободи, революційному пориву, що вже ніколи не покидатиме творчість письменника. У своїх творах він
знову і знову повертатиметься до теми фізичних стосунків
умовностями
та
—
їхніх дражливих описів.
Характеристики двох головних дійових осіб романуфантазії оповідач подає через зовнішнє: Тан і Нея є
передусім двома досконалими тілами, що перебувають у
всуціль гармонійних відносинах (зі світом, із собою, одне
з одним). Чоловіче та жіноче відрізняються радше
номінально, різниця між ними зумовлена функціями, які
вони
покликані реалізувати. їхні прекрасні тіла існують
ж досконалому контексті і є невід’ємні від
у такому
цього контексту,
бо,
творі, «люди вже
нікчемну умовність одежі, і краса
як сказано у самому
давно скинули з себе
тіла нового сильного чоловіка своїм блиском і лініями
гармонію давала зо всім, що було навкруги...». У
зображеній утопії і обрис людських тіл, і тіло природи не
мають різких перепадів, згинів, заглибин. Ось один із
епізодів твору: з інженерною метою Тан летить аеропланом
у африканську пустелю. Однак зміна місця перебування
героя також номінальна: він опиняється в аналогічному
просторі до того, з якого прибув,
у просторі з
—
одноманітною
плавною
лінійністю й одноманітними
(у поемі «Роден і Роза» письменник також
до образу пустелі, порівнюючи її із єством чоловіка).
пропорціями
звернеться
У пустелі Тан планує провести воду через тунель. Утім,
8
Олеся О мельчу к
зволожування/урухомлення пустелі водою не порушує
утопічний світ твору: проведення води виступає
процесом поєднання/гармонізації протилежностей (різних
частин суходолу, різних стихій), тобто виступає ще одним
елементом тотально безконфліктного світу.
Чи не основна мета на шляху до суспільства Великого
забезпечити «ланцюг
Майбутнього, як її подає автор,
—
грядущих поколінь». Із твору очевидно, що ланцюг цей
ідеальною лінією, що продукує ідеальні,
«вродливі» форми, і форми тіла насамперед. Така лінія
породжує сама себе, ідентичні ланки одного ланцюга, себто
можна уявити
утопію, убезпечену від можливої нелінійності,
радикальної рельєфності, асиметрії. Тим часом творчість
Поліщука
доволі скоро
зазнає кардинальних
змін:
хоча
оптимістичні уявлення про «могутнє тіло людства» не
залишили письменника, його художні образи вже не матимуть
лише
гармонійних обрисів, лінії
втрачатимуть чіткість,
розповзатимуться, ставатимуть ламаними, рвучкими,
гострими, тіла
—
понівеченими та вразливими.
ОРГАНІЗМ
Найбільш резонансним твором В. Поліщука є його
рання поема «Онан». Вона засвідчує кардинальну зміну
авторського
мислення стосовно тих самих тем, про які
романі-фантазії та які
будуть присутніми у всіх найпомітніших творах
письменника. Критики відгукувалися про поему
несхвально, зосередившись на її тематиці (Майк Йогансен) та
йшлося в юнацькому рукописному
художніх огріхах (Петро Єфремов). Однак, яків багатьох
інших випадках, поза увагою залишалося і щось
суттєвіше, що визначало напрям художніх пошуків В.
Поліщука і не завжди вкладалося навіть у загалом
правильні висновки рецензентів.
Вже на рівні формальної структури спостерігаємо
своєрідну асиметрію частин поеми, які можуть
сприйматися як окремі тексти, хоча й поєднані тематично.
Цікаво, що перша частина твору
—
це, так би мовити, жіноча
Асиметрія і Плоть...
9
історія (йдеться про емансиповану українку часів
революційних перетворень), а третя
авторська версія
«чоловічої» біблійної історії. Оксана і Онан бунтують
—
проти
традиційної функції свого тіла, проте
прирікає їхній бунт на поразку,
уявлень щодо
голос наратора
оскільки кожен з них є «порохом у подиху вихристому стихії
роду», а в
коханні
—
фатально безвольний. Тіло людини
крізь призму дітонароджувальної
функції, проте воно вже не нагадує порожній, ідеальної
форми каркас. Це тіло, яким рухає бажання свободи,
в якому визріло бажання заради самого бажання, через
що воно зображується автором не лінійно, а як
осмислюється в поемі
скупчення, слиз. Властиво, плотський потяг і виступає тут
відповідником текучості, тягучої речовини, що влива-
ється/виливається із тіл усіх природних істот («А тут,
ти пішка з шахматного поля, / Де триліони дівідчуй,
ляниць з мільярдами фігур:/ Людей, собак, орлів та
інфузорій/ І слизької черви й гігантів слонів,/ Німих
—
оселедців, / Що цілими пловучими островами
/ Купаючись у мутному молочному
насінні самців, що заплоднюють ікру»). Так концепт тіла
у творчості Поліщука зазнає трансформації: тіло стає
холодних
кишать серед моря,
організмом, втрачаючи свою ідеальність, наповнюючись
речовиною-бажанням (процес запліднення у цьому
сенсі
—
не
тільки насолода, а й розтрата себе, своєї
рідини). Інакше кажучи, потрактування тіла як організму
у творчості В. Поліщука передбачає певну асиметрію,
тобто «неправильність» у стосунках людини зі своїм
тілом та відповідно
навколишнім світом, а саме тіло—
організм трактується як внутрішньо розбалансоване.
Тому в поемі «Онан» статева функція тіла йде врозріз
урозріз із
суспільства.
Вказана асиметрія поеми «Онан» втілена не лише
рівні композиції твору, а й на рівні сюжетних
із вибором людини, бажання людини
—
законами природи та
на
мотивів.
Ось
Поема
починається зі
відрізання
коси, тобто до
слів Оксани «Ну, так що?
відсилають до процесу
процесу відсікання, а в такий
я постриглась...», що
10
Олеся Омелъчук
спосіб
—
до
руйнування образу традиційного тіла та його
відповідних функцій. В Онана аналогічний процес
відсікання або переривання лінії (лінії традиції та «ланцюга»
роду) позначений відмовою від фізичних стосунків із
жінкою.
Оксана і Онан
визнають головним для
себе тілесну
свободу, атому, відповідно до голосу наратора,
конфлікт із рухом надлюдських сил, адже людина
це сукупність точок, складок,
існуванні
отворів, і вона ж є лише порохом, піщинкою, натомість
космічні сили
спіральна лінія, «вихор плодіння».
потрапляють у
у своєму
—
—
Критики
не раз писали про
невиправдані
сцени у
сюжеті того чи того твору Поліщука, причому цими
моментами незмінно вважаються фрагменти з описом
(внаслідок тортур чи
«Адигейський співець», «Григорій
Сковорода», «Червоний поток». Такі сцени дійсно
розтерзаного людського тіла
ґвалтування),
як-от у поемах
привертають увагу деталізованим натуралістичним описом,
враження від якого посилюється цілком несподіваним
переходом від загальної оповіді до фрагмента. Втім, цей
Поліщукової поетики можна розглядати і як
закономірний, оскільки те, що видається недоречним, розбалансованим, є логічним з точки зору творчих інтенцій
автора, спрямованих на осмислення матеріального тіла
аспект
та
його модифікацій.
Йдеться про понівечений,
хворобливий образ тіла, якому закономірно
відповідає такий самий «понівечений» текст. Неочікуваний,
«неправильний» фрагмент, врізаючись у тканину тексту
і приводячи до асиметрії поетики, потребує для свого розкодовування зважати на весь устрій тексту-організму.
Тобто, знову-таки, йдеться про розриви між різними
частинами тексту/тіла, а також і про конфлікт між текстом
нецілісний,
і сприйняттям читача.
Показовим для специфіки Поліщукового стилю, що
засвідчує невипадковість введеного
дисбалансу,
двічі повторювана у
письменником
«Червоний поток»,
фраза, яку критик Б.
Коваленко назвав безглуздою. Тим часом сам текст виразно
сюжетного
точніше
—
є поема
ній
Асиметрія
і Плоть.,,
засвідчує: її
11
«безглуздя» цілеспрямовано
закладене
у зміст і структуру поеми.
У першому випадку ця
фраза-вигук звучить так:
донеслось.../ “Сємечек
з вулиці». У другому
жарених... сємечек!”
Крізь
випадку: «“Сємечек жарених, сємечек жарених!” /
тишу занеслось з вікна». Перший раз наведена фраза
врізається у думки Ноемі саме тоді, коли вона міркує
«“Кому
сємечек
жарених?”
—
—
—
про своє прагнення жити, у такий спосіб
перериваючи і плин її розмислів, і руйнуючи стерильну тишу
анатомічної кімнати, де перебуває Ноемі разом з іншими
студентами-практикантами. Вдруге згадана фраза
(«Час стікає, / Покапує,
після
слів професора про те,
трупів»)
що необхідно рятувати хворого на гемофілію. Фразавигук із вулиці не лише перериває тишу анатомічної
звучить в аналогічній атмосфері
немов сукровиця із
кімнати і людських думок, а й руйнує плин оповіді,
лінійність наративу. Проте не меншою мірою функція цієї
фрази розширює закладені у творі
варіації
стосовно людського
тематико-семантичні
існування
відкритого до живого і мертвого,
—
рівною мірою
і в чомусь такого ж
безглуздого, як і згаданий вигук про «сємечки».
закладена
Попри те, що і в назву твору, і в його ідеологію
ідея вічної текучості крові («нитка невмируща
плазми»), що забезпечує життя і єдність людства, поема
«Червоний
поток» насичена
вписуються у
образами і мотивами,
цей задум. Потік крові
та переривається, адже не може
які
не
повсякчас завмирає
бути інакше,
коли
тіло вразливе, майже неживе, хворе. Зав’язка твору
відбувається в анатомічній кімнаті, в оточенні мертвих
людське
тіл,
а основна
котрий хворіє
дія зосереджена на порятунку Арсена,
від батька гемофілію і є сином
на успадковану
жінки. Арсена рятує Ноемі,
погодившись перелити йому частку своєї крові, і прикметно,
що рішення Ноемі супроводжується коментарем про те,
що «Частину з себе дати, / Живого тіла од себе одірвать /
покритки, зґвалтованої
/ Й чуття яркого
/ Тут вищий
героїзм, / Який людина має: / Це животворча хіть». Інакше
Під тиском
—
розуму
12
Олеся О мельчук
кажучи, Ноемі, віддаючи кров задля порятунку іншого,
свого тіла, а тому втрачає відчуття
тілесної цілісності. Крім цього, у творі присутні мотиви
поїдання тіла, висмоктування крові, фізичного збудженнянасилля, а в цілому поема залишає присмак штучного
згладжування конфліктів: почуттєвий трикутник
Арсен
Ноемі насправді не розв’язується, адже
Ліда
без взаємності залишається бажання Ноемі, що його вона
відчуває до Арсена («впірни в моє гаряче лоно»). В «Она-
віддає частину
—
—
ні» та «Червоному потоці» рідина людського тіла є
тільки окремою складовою матерії, що тече в
«неправильному»
(хворому, понівеченому) організмі, або ж сама є
«неправильною»
Коли взяти
.
до уваги весь
лер’яна Поліщука,
літературний набуток Ва-
неважко помітити художню
нерівність творів, особливо
в межах одного твору чи однієї
поетичної збірки. Як писав А. Лебідь про «15 поем»,
вказуючи на дисбаланс ідеї та її художньої реалізації в
доробку В. Поліщука, «поема його завше виграє не від
філософської абстракції автора, а саме від окремих
конкретних малюнків». Та цікавим тут є не тільки специфіка
Поліщукових текстів-організмів, наповнених коли
спеціальною, а коли несвідомою наративно-змістовою розбалансованістю, скільки намагання письменника
теоретично концептуалізувати цю особливість. Поліщук,
очевидно, усвідомлював проблемні аспекти власних
творів, проте намагався їх пояснити й легітимізувати,
не менш епатажними
причому іноді
висловлюваннями. Його твердження про те, що творча лабораторія
митця нагадує приватну кімнату, де той справляє різні
потреби, є не лише відлунням чи впливом авангардних
ідей, а й суб’єктивною концепту а лізацією художньої
легітимізацією його
вторинності, і не в останню чергу
повсякчасного інтересу до тілесно-фізіологічного. Саме
у випадку з творами Поліщука їхні огріхи,
недоречності, непослідовності вписуються у концепт розбалансованого тіла, тіла-організму.
—
—
Асиметрія
і Плоть...
13
ПЛОТЬ
Сюжет поеми «Роден і Роза» розгортає низку тем. Це
і тема генія, і тема еротизму (про що автор говорить у
передмові твору), теми дуальності статей, смерті/безсмертя,
мистецтва/техніки. Згадані тематичні напрями
переплітаються між собою, а загалом поема залишає враження
певного надміру ідей, що їх автор намагався художньо
ретранслювати. Сприйняттю поеми як художньо
завершеного явища заважають також моменти, які, на перший
погляд, не вибиваються із тканини тексту, але хибують
з погляду літературної майстерності (йдеться, приміром,
про фрагменти, де голос оповідача оцінює вчинки
героїв; ідеологічні коментарі; не дуже добре прописаний і
мотивований фрагмент із появою А. Франса тощо). І
водночас поема «Роден і Роза» засвідчує зростання
авторського літературного хисту, позаяк є художньо-об’ємнішим
твором, коли
порівняти її з попередніми поемами.
зв’язок,
Можливо, ще й через те, що письменник говорить про
який його давно і глибоко хвилював: мистецтво і митець,
творчість і матерія, чоловік і жінка.
Багато уваги у творі «Роден і Роза» приділено
розмислам про сутність жіночого начала, як воно оприявнюється
у тілі, душі, природі. Жінка
морська вода, океан,
—
лагідність, але «тими лагідними вчинками/Розхитує
скелі, І Підриває знизу, од серця, /Зрушує дикий граніт
/ І колоси гір одступають, / Чи падають п’яні на дно. /
їх затягує холод глибин,/ Засмоктує мулом-пісочком».
Жіноче потрактоване як стихія, що розхитує, підриває,
—
зрушує, затягує і засмоктує. Така характеристика
відсилає до вже згадуваних аспектів, пов’язаних із
понівеченої/розхитаної плоті (а це,
тіла). У поемі «Роден
«
внутрішня сторона» тіла
набуває
руйнуванням тіла, із описами
як правило, описи саме жіночого
і Роза» плоть
—
узагальнення як саме
—
жіноча субстанція.
На початку твору Роденова натурниця Роза
його погляд звернений
зображена з погляду митця-скульптора,
14
до
Олеся О мельчу к
її тіла,
яке «дзюрчить
і в’ється», до тіла опуклого
та
вібруючого. Коли Роден втрачає до Рози інтерес, її тіло
описується як наповнена фізичним бажанням і
душевними стражданнями плоть, тобто це розірвана зсередини
єдність: «Мліли стегна спрагою живою, / Що долоні
стискала ногами, /1 роз’ятрені чресла/ Вирвати з кров’ю хотіла
б». І зрештою, наприкінці поеми опис Розиного тіла
подано так, ніби воно розпадається на частини (наратор
пропонує доволі детальний опис її хворого організму).
Одначе тут з’являється нова для Поліщукової творчої
філософії деталь: Роза зображена жінкою з «душею», через що
і її тіло, і її вірність майстрові, і її хвороба-смерть
надфізичного сенсу («духовна височінь»). Натомість
Роден підходить до кінця свого життєвого шляху з
набувають
відчуттям того, що «плоть моя
безсила» і що
натхненню
кінець. Попри слова оповідача про те, що саме єдність
жінки та чоловіка «розтворює темінь буття», попри
прийшов
примирення між Розою і майстром, яке наступає у другій
половині поеми, Роден залишається творцем ліній, форм,
камінних
обрисів, зрештою він сам є лінією-пустелею,
виявом матерії як зовнішнього. Роза ж постає втіленням
не лише жіночої субстанції, а й субстанції сущого,
істотою, яка занурює у природу і сама є природою,
одночасно впорядкованою і невпорядкованою, ідеально-лінійною
і
розбалансовано-скупченою, тобто
плоттю, де
розчиняється життя і мистецтво.
Опанувати жінкою
опанувати мистецьким
Відчуття цього взаємозв’язку не покидало ні Поліщукового Родена, ні самого письменника (про останнє
свідчать, зокрема, його записи у щоденнику та
—
матеріалом.
афоризми із мотивом вдивляння у
початку поеми
жіноче тіло). Якщо
зустрічаємо сентенції про те, що
на
«мистці не
сміють, не можуть жінкам піддаватись», що «Огюста не
цікавила жіноча глибина», то
наприкінці твору скульптор
закликає учнів: «Нехай не контури, а маси і основи /
/ Обнята думкою
широкий творчий човен
гаряча голова. / Просякнете в глибінь, / Поспієте за
бігом ліній
/ І твір живе у вічному молінні». У першому
Вантажать ваш
—
—
Асиметрія і Плоть,..
15
піддаватися жіночій стихії, у другому
заклик «віддатися захопленню німому». Другий монолог
Родена присвячено розмислам про творчу глибину,
одначе слова, вкладені у вуста майстра, нагадують
Поліщукові візії жіночого, тим паче, що в постаті Рози, яків
випадку
—
не
—
справжній творчості (якщо йти за порадами-закликами
логікою розгортання сюжету), нівелюється
Родена та за
конфлікт тіло
—
душа
—
плоть
—
розум. Рівноцінний
той, який
жіночому образові герой-чоловік
і
тілесно
своїм
підноситься над
страждає
стражданням,
присутній вже в іншому творі В. Поліщука, у поемі
такому
—
—
«Прометей і людство». У цьому аспекті дві поеми ніби
написані за взаємним балансуючим принципом, адже кожна
пропонує варіант жіночого або чоловічого образу, в
якому тіло і плоть наповнені не лише фізичним бажанням,
а
й розумом і душею.
З перших рядків поема
«Прометей і людство»
панорамністю, майже епічним розмахом,
витриманим від першого до останнього рядка внутрішнім ритмом
оповіді. Помітно, як образи поеми не так почергово
нанизуються чи перелічуються (що притаманне для
вражає
творчості
Поліщука),
а
ніби взаємонакладаються. Головним
ідея твору, не сама подієвість (а це також
характеризує більшу частину попереднього доробку
письменника), а взаємне перетікання образів, їхня художня
стає не
самодостатність і взаємодія. У цій поемі автор досяг того
рівня творчості, коли сам текст стає плоттю, тобто коли
образ є внутрішньою сутністю тексту, заповнюючи собою
всі лінії і заглибини тексту.
«Прометей і людство», як жодна інша поема
Поліщука, насичена «геометричними»
художніми
погнутість, зрізаність, згорбленість органічно
співіснують з ясністю, рівністю, прозорістю ліній, і
відповідних чудових картин у творі чимало («Натягнуто
опуклиться внизу / Водяний простір, / Що піднімається
до обрію і високо стоїть, / Немов крицевий диск,
загострений у лезо»). Показово, що письменник не лише
художньо обігрує, а й спеціально підкреслює ідею єдності
деталями: злам,
Олеся Омельчук
16
правильних і неправильних пропорцій як умови буття:
«Хай димиться чуття / В нових, непевних і кульгавих
формах...», «Нехай жива,
Постане поруч совершенства
недосконалість /
світу». Ці рядки автор
пливка
вкладає в уста Прометея, протест якого властиво і
починається з неприйняття ідеально-гармонійного устрою
олімпійських богів.
Прометей приходить до переконання, що
бути «повен бурхоту ізчеплених, вихристих здвигів», а тому вирішує порушити божественний
спокій, внісши в нього дисбаланс, недосконалість,
світ повинен
інакше кажучи
—
створивши людину та вклавши
в
неї свій
непокірний дух.
Людина Прометея зростає із сукупності жилок,
пульсацій, волокон, із «медузної, слизької тканини», в якій
народжуються перші лінії, перші образи. Людина
тлумачиться як деформація первозданної матерії, як її плоть,
поєднання кривизни і лінійності, згортання і розпруження.
Відповідно до такої візії, людська
плоть зажди
супроти тіла чи світу, позаяк без цього
неможлива текучість, неможливий безперервний колоє
«бунтом»
обіг буття. Не випадково
плоть у творах письменника
чи зовнішніх розривів,
ніби ілюстрацією її іманентної «деформації», її
рельєфності, яку повинні врівноважити дух, розум, воля.
завжди
що
відкрита
до
внутрішніх
є
«Похіттю стремління» названо у поемі напружену
матерію, і в цьому вислові поєднано семантику бунту
буттям
людського духу із плотським бажанням
(показово, що
корелює із
образом «животворча хіть» із поеми «Червоний поток»).
образ «похіть
стремління» безпосередньо
Героєм своєї поеми письменник влучно
обрав саме
і
тіло
його
плоть, дух стає
покарані
таким же розтерзаним, як і тіло. При цьому автор
уводить фрагменти, де Прометей зізнається про
нестерпність тілесних мук, що, проте, аж ніяк не підважує його
героїчний ореол. Хоча тіло Прометея перебуває під
жорстокою тінню орла, хоча природні стихії навколо
«стрибають», «бичами студять», а день «роздертий муками»,
прикінцеві слова Прометея покликані внести асиметрію
Прометея: за непокору
Асиметрія
і Плоть...
17
у навколишній «поламаний» світ, відсилаючи до віри
в «могутнє тіло людства».
Поема «Прометей і людство» є кульмінацією
багаторічної літературної діяльності Валер’яна Поліщука,
вона, з одного боку, відсилає до ранніх літературних
вправ письменника з їхньою вірою в ідеї
вселюдського добра та ідеальні форми світу, з другого
до
конструктивістських теорій і практик, відповідно до яких
(і про це йтиметься у роботі «Василь Єрмілов»)
кривизна наділена такою ж вартістю, як і гармонійність.
«Прометей і людство» є грандіозною картиною постання
—
—
самосвідомості, візією зародження
боротьби всередині
однорідності. Вже самим своїм
існуванням людина, будучи наділена плоттю,
приречена бунтувати,
можливо, тому у творчості Поліщука
матерії,
руху до подолання
—
так
багато бунтарів, котрі кидають
собі,
чи то
виклик чи то самому
іншому. У такій ролі бунтаря
завжди
виступав і зрештою мусив виступати сам письменник:
дискутуючи з багатьма письменниками,
літературними організаціями та напрямами, а пізніше
спочатку
—
порнографії
відстоюючи
заперечуючи закиди
в
писати так, як
А. Франс і Р. Роллан.
та
—
своє право
Валер ’ян Поліщук пропонує власну візію життєвого
центр своїх пошуків тему
«потоку», поставивши у
фізичного
буття. Прагнення
добратися до самої
суті,
концептуалізації неідеального, звідки й народжуються не лише
«непоетичні» образи та структури, а й низка теоретичних
ідей. У цьому сенсі напрочуд важливим є розуміння того,
що пролетарська ідея Революції трактувалася, а тому
письменника
до самої плоті слова приводять до
виправдовувалася
тільки
і приймалася багатьма літераторами,
потенційно «нульовий порядок» буття, а
також як асиметрія, злам, дисонанс, а відповідно
як
перспектива нових культурно-семантичних можливостей,
серед яких чи не найпершою стає інтенція деформувати
звичний сенс і функцію слів. Утім, розуміння
не
як
—
і творчого процесу Валер’яном Поліщуком, яке
він оприявнював у своїх творах, вже на самому початку
людського єства
18
Олеся
Омельчук
його діяльності було поставлене під сумнів іншими
світопорядку.
І образ пролетарського тексту, і образ пролетарського
тіла, звісно, мусили бути ідеальними. Проте для
письменника Валер’яна Поліщука така ідеальність
передбачала і внутрішню асиметрію, кривизну, деформацію,
позаяк, відповідно до його переконань, вони неминуче
формують саму сутність людини: її єство, її бажання,
прихильниками культурно-пролетарського
її мистецькі звершення.
Олеся
Омелъчук
ВАЛЕР’ЯН ЛЬВОВИЧ
хроніка життя
ПОЛІЩУК
і творчості
1 жовтня 1897
У
Більче Боремельської волості Дублінського
Волині (тепер Млинівський район Рівненської
області), в сім’ї селянина народився Валер’ян Львович
повіту
с.
на
Поліщук. Відвідував та закінчив сільські школи (с. Малів,
с. Мирогоща). У двокласній школі Мирогощі захопився
геометрією та природознавством. Пізніше, в
автобіографічних матеріалах під назвою «Дороги моїх днів» (1924),
письменник згадував про
Архітектура
той період навчання:
мене захоплювала найбільше тим, що тут
бути гармонія межи мистецтвом і математикою
В силу різних обставин я архітектуру зрадив, бо
повинна
.
більше і таємничіше любив поезію, але конструктивного
принципу ніколи не зраджу, пам’ятаючи слова Канта про те, що
в речах та явищах є стільки істини, скільки в них є
математики. І в поезії я увесь час дошукувався тієї
внутрішньої математики.
1910
Починає підготовку до вступу
За спогадами В. Поліщука, батько
в
Луцьку гімназію.
продає півтори десятини землі (а це для селянина щось
значить!),
продає корову Лису, ту саму, що викормила всіх
нас, щоб я міг цілу зиму жити в Луцьку і ходити на лекції.
Пам’ятаю, ми з батьком вийшли на Гнидаву,
передмістя Луцька, сіли на
горбочку
і він мені так просто
сказав: «Ото бачиш, я все зробив, що міг, спродався,
витягнувся до кінця, щоб ти не був таким сліпим, як я. Тримайся ж
20
Олеся
Омелъчук
і вчись. А як вивчишся на якогось там пана, то щоб
мужиків не
забував».
1912
Вступає до четвертого класу Луцької гімназії, через
рік отримує земську стипендію. Під час навчання
працює репетитором, допомагає односельцям готуватися
до
гімназійних іспитів. Учитель М. Черкавський
майбутнього письменника із виданнями «Киевская
знайомить
також велике враження на Валер’яна
збірка Г. Чупринки «Огнецвіт». (Пізніше у
передмові до своєї «Книги повстань» Поліщук відмовиться
від колишнього захоплення Чупринкою, констатувавши
кардинальну зміну літературних уподобань внаслідок
внутрішньої поетичної революції, що відбувалася з ним
1920 року). У Луцьку, за спогадами брата письменника
Панкратія Поліщука,
старина», «Рада»,
справила
Валер’ян
познайомився з людьми, які
розповсюджували українську та вільнодумну літературу. Пригадую,
приїхавши одного разу додому,
не малороси, а
брат
заявив
батькові: «Ми
українці!».
Десь із 1913 року Валер’ян
почав писати
по-українськи.
1914
Вибухає Перша світова війна, і Валер’ян разом із
їдуть до Катеринослава. Там навчається в 1-й
братом
класичній гімназії і випускає без відома гімназіального
двомовний російсько-український збірник
«Первая ласточка», де під псевдонімом Gutta було
вміщено перший вірш письменника «Круті і низькі береги».
Відтак виходить другий збірник «Блуждающие огни».
З гімназії В. Поліщука вигнали через формальну причину
(недопуск до іспитів внаслідок зриву уроку історії, хоча
начальства
й
із можливістю перевестися у Білгородську гімназію).
Однак справжнім приводом,
були дискусії
кажучи
—
на
як вважав сам
Валер’ян,
лекціях Закону Божого, інакше
його допитливий невгамовний дух.
21
Хроніка життя і творчості
1916
Влітку працює на посаді конторщика в експедиції
Брянського заводу.
Восени, як учень 8-го класу, повернувся до гімназії.
Відвідував, за свідченнями самого письменника, «марксівський гурток українських есдеків, якого вів Ісак
Мазепа, відомий згодом
міністерства.
як
З революцією
прем’єр петлюрівського
моє селянське походження кинуло
мене в ряди українських есерів ». Разом із друзями
бере участь в організації на Катеринославщині
юнацького руху, був головою Юнацької спілки. Закінчивши
гімназію, влітку відвідує батьків на Волині.
1917
в інститут
інженерів, однак через брак коштів вчиться там
недовго. Працює по ночах в артілі вантажників на морській
пристані на Канонерському острові, згодом
контролером на складах острова Сельдяний Буян (цей факт
біографії, як відомо, обігруватиме М. Хвильовий у памфлеті
«“Ахтанабіль” сучасності, або Валеріян Поліщук у ролі
лектора комуністичного університету»). Жовтневий
Вирушає до Петрограда, де вступає
цивільних
—
переворот спонукав Поліщука повернутися в
Україну.
1918
Став
Волині
головою Боремельського волосного
комітету. Після приходу П. Скоропадського
до влади їде до Києва, де починає писати «Сказання
давнєє про те, як Ольга Коростень спалила». Тоді ж почав
на
земельного
працювати у газеті
Селянської спілки «Народна
воля»
(редактор С. Пилипенко). В журналі «Шлях» виходять
твори Поліщука «Сліпий сіяч» і «Над свіжою могилою»,
останній з яких присвячено пам’яті героїв, що
загинули під Крутами.
Після повстання Директорії у 1918 році Поліщук
вступає до Чорноморського коша, разом з яким входить
22
Олеся
Омельчук
у Київ.
Працює секретарем у Микити Шаповала. Знову
Катеринослава, секретарює в газеті
«Республіканець» де друкує статті й вірші.
До цього періоду належать щоденникові записи В.
Поліщука, які свідчать, крім іншого, про його захоплення
В. Винниченком. Ось запис від 6.10.1918:
їде
до
,
Зате які овації Винниченку як голові Національного
Союзу. Я сам дрижав і казився. Щось приваблююче
в ньому.
А який оратор. Як ясно, чітко і задушевно говорить. От так
прямо бере тебе за найкращі струни душі, грає на них. Як
візьме рукою і покаже, що досі була українська нація
етнографічним матер’ялом,
а тепер
культурних народів, бо
ввійшла
в
сім’ю європейських
має школу, так і видно ту грань,
видно її серед хору інших
цивілізованих націй.
Утім, у статті «Завдання доби» (1924) Поліщук
Винниченка вже як про задерикуватого
писатиме про
«куркулізму». Очевидно, що і цей вислів Поліщука,
і його автобіографічні матеріали, що побачили світ 1925
ватажка
року
під
назвою
«Дороги
радянською політичною
моїх днів», позначені
ситуацією. Натомість приватні
відвертіше показують як суперечливе ставлення
Поліщука до радянського правління, так і не завжди
свідчення
визначену позицію стосовно тої чи іншої політичної влади
на
українських
землях.
Ось рядки зі щоденника,
датовані 5.03.1918:
Київ, мій дивний,
пролетаріату.
Радою, котра
була розігнана,
харківська рада
великоруська
взяла
банда революційного
. Я багато де в чому
в Києві
—
був
не згоден з
нацією? Уже
цілком майже
але нащо глум над
добре,
але вона
.
Через 11 днів наступний запис: «Я не можу знов
щоб із московської вла[ди] ми попали в
рабство...». Запис від 15.04.1918:
допустити,
німецьке
Я не держу ні сторони русских, ні німецької сторони, для
мене все: українська культура і розвой, Республіка Народня
23
Хроніка життя і творчості
Українська.
. Я
був
за
большевиками,
вітом українських народних секретарів, бо
чи лучше,
заСо-
не знав, що вони
українські, а грабіжницькі, борці проти українського
це
Закриття українських газет, театрів і т. ін.
мене дуже обурило, і тепер я зненавидів оту «красну
не
всього.
—
гвардію», що не питає хто, може, по
а тільки
український
—
міркуваннях большевик,
зараз розстрілює. .
Неприємно, що у нас німці, правда, але від них поки що гніт
економічний, а від москалів-болшпевиків
—
і економічний,
і національний.
міркування відбито у вірші «Москалям»
(1919 р., Єлисаветград), що міститься в рукописній
збірці Поліщука. Пізніше його віршовані рядки
спрямовуватимуться проти « Денікіна і з Петлюрою».
28.06.1918 Поліщук у редакції «Ради» познайомився
з Тичиною, з яким надалі у нього не склалися ні людські,
ні літературні взаємини. Так само не склалося
спілкування В. Поліщука з В. Сосюрою, про що останній згадував
Останні
у своїх спогадах «Третя рота».
У рідному селі Більче В. Поліщук закінчує
автобіографічну повість «Чужі» за матеріалами власного
Через кілька років він
рукописі цього твору читаємо:
листування і щоденника.
її видавати. У
Це
я думав друкувати як
Видавати це
.
Поліщука
Це
за
повість,
чужі переживання,
а тепер
передумав
—
ніколи!
коли то частка моєї
душі?
все така правда, як те, що я дихаю.
У повісті йдеться про стосунки Валер’яна
із Катериною Косенко. Твір завершується
оповіддю про їхнє розставання: «Ми чужії, бо не маємо нічого
спільного. Ми ріжних поглядів, ріжних ідеологій, ріжних
класів».
1919
У Катеринославі закінчує роман-фантазію
визначенням самого
автора) під
назвою
Майбутнього». Текст ніколи
(за
«На шляху Великого
не виходив друком.
Олеся О мельчу к
24
1920
Восени вступає на 2-й курс історико-філологічного
факультету Кам’янець-Подільського університету1. В
автобіографії В. Поліщук згадує:
Одібрали
з рук с.-самостійника
«Нову думку»,
головного редактора.
Ю. Липи журнал
на чолі якого поставили мене, як
Тут
я,
крім
нападу на Огієнка і на
«Футурбільш» (футуристбільшовик) друкував і свої літературні праці під прізвищем
і псевдонімом В. Сонцесвіт, якого зберігаю досі.
політику професорів, під псевдонімом
Отже, № 1-2 згаданого студентського журналу
вийшов під редакцією Ю. Липи, а № 3
під редакцією
В. Поліщука, О. Остафійчука, Ю. Каменецького.
На початку липня 1920 р. Кам’янець взяла
—
влаштовується до газети
вирушає до Києва. Тут
«Більшовик» (орган Київського
КП(б)У під ред.
С.
Червона
армія, Поліщук
псевдонімом
губкому
Пилипенка). Тоді В. Поліщук під
Микита Волокита, читаємо в автобіографії,
виконував чорну роботу боротьби віршованим рядком
із контрреволюцією усяких марок. Політичну діяльність
я вирішив залишити і віддатися цілком своєму потягові
до письменства.
З ініціативи Валер’яна Поліщука, а також В. Диберта, Мих. Стасенка, Ол. Тхоржевського в Києві
утворено літературно-мистецьку групу «Гроно», до
складу якої увійшли письменники, музиканти,
художники, зокрема П. Филипович, Д. Загул, Г. Косинка, Ґео
Шкурупій, А. Петрицький, Г. Нарбут, М. Кірнарський,
В. Черняхівська та ін. 11 жовтня відбулося перше
зібрання, на якому Поліщук прочитав доповідь
«Творчість в добу соціалістичної революції». 17 жовтня
прилюдне
1
червні 1919 р. у Кам’янці-Подільському влада від
перейшла до У HP, протримавшись півроку. Разом із
українським урядом УHP до Кам’янця переїхали В. Сосюра,
А. Петрицький, О. Вишня, Ю. Липа.
У
ревкому знову
25
Хроніка життя і творчості
в
«Мистецькій трибуні»
Київського губрев-
газети «Вісті»
кому було опубліковано декларацію «Грона». 22
відбулися другі збори «гроністів»,
де
Поліщук
жовтня
виступив
із доповіддю «Як дивитись на мистецтво». У жовтні
виходить альманах
«Гроно»,
а згодом у
Катеринославі
2-й збірник альманаху. Про тодішнє
літературне життя В. Поліщук писав:
письменник видає
київське
Тоді перші свої фейлетони умістив у «Більшовику»
Косинка, в
губкомі, у того ж Пилипенка, працював Шкурупій,
Терещенко . От я й улаштував першу лекцію
тинявся М.
про мистецький стану «Селянському будинку»
і
«Гроно».
Зиму 1920-1921 року я ходив,
як динаміст і гроніст, урябому жіночому капелюхові (біле
з чорним), до якого сам пришив спереду бузкового язика,
заклали ми групу
.
чим викликав подив на вулицях .
відбулася вечірка «Грона» в
будинку, де читали свої твори Г. Косинка, Ґ.
Шкурупій, М. Терещенко, В. Поліщук.
Виходить перша книга віршів Валер’яна Поліщука
«Сонячна міць».
У селянській газеті «Більшовик» (Київ) під
11 листопада
Селянському
псевдонімом
вірші
Микита Волокита Поліщук друкує агітаційні
байки.
та
У щоденникових
записах
він
так
підсумовує 1920 рік:
Вночі сьогодні приходить 1921 рік. Мій баланс
за
минулий. Одержав офіціальне призначення у Києві, столиці
України, як першорядний поет, а значить, і по всій
Зараз пишу автобіографію свою на запрошення
Академії наук. Читають, декламують мене і у
вищому муз.-драматичному інституті ім. Лисенка, і в Центростудії, і навіть, в моді. . Пишу зараз «Хама». Що ж,
вперед
Валерко.
Україні.
Української
—
1921
З
лютого у
Харкові почав виходити місячник
редколегії якого входили В. Еллан-
«Шляхи мистецтва», до
26
Олеся Омелъчук
Блакитний, В. Коряк, Г. Коцюба, В. Поліщук, М.
Хвильовий.
Влітку виходить «Вир революції» (Катеринослав), до
видання якого, крім П. Єфремова, долучилися В.
та В. Під могильний.
В. Поліщук випускає книжку поезій «Вибухи сили».
24 квітня в Українській Академії наук відбувся вечір
«динамічної пролетарської поезії» за участі В.
Поліщука, М. Терещенка, Ґ. Шкурупія.
У жовтні Всеукраїнський літературний комітет
відчинив український літературний клуб (за адресою м.
Харків, вул. Лібкнехта, 13), який називався «Естрада Літо».
Тут В. Поліщук періодично виступав зі своїми творами,
спочатку як поет, «приїхавший з Катеринослава», тоді
Поліщук
як «київський поет», і зрештою Поліщук переїжджає
до Харкова. У жовтні відбувся вечір поезії Поліщука,
з відгуками про почуте виступили В. Коряк, М.
Хвильовий, М. Йогансен, В. Сосюра.
19 жовтня 1921 р. В. Поліщук у Харкові прочитав
лекцію «Що таке динамізм у творчості». Виклад лекції було
надруковано у статті «Пролетарський синтез і динаміка
творчості» («Вісті ВУЦВК» за 20.10.1921). В. Поліщук
де
визначив літературний «динамізм»
як
такий напрям творчості, коли для передачі почування
від творця до людей, що приймають, виявляється
мистецькими засобами найвище напруження духу в експресивній
формі
образів і ідей, маючи до того
гармонійний синтез згаданих елементів твору і всіх
як ритму, так
завданням дати
технічних засобів.
Спогади про становлення української
пролетарської літератури в Харкові Поліщук надрукував
статті «Амальгама» (1929):
Це була
пізня осінь і початок
церкві вперше виступали,
і Сосюра, і Йогансен і де
я
зими
1921 р. Тут у цій
як письменники, і
був
у
Хвильовий,
уже старшим, навіть
«Гроно» і «Вир
революції» Тут у церкві Юзефовича треба шукати коріння, що
визнаним, маючи дві книжечки віршів та
.
27
Хроніка життя і творчості
відродило завмерлий після першого Елланово-Коцюбиного
числа
журнал «Шляхи мистецтва».
—
Спочатку, переїхавши
у
до
Харкова, Поліщук
кімнаті С. Пилипенка разом
з ним, а
мешкав
пізніше отримав
будинку. Спогад дочки
Валер’яна
Поліщука дає уявлення і про тодішнє життя українських
літераторів та їхніх сімей:
помешкання у письменницькому
письменника Василя-Еллана Блакитного про
Біля будинку «Слово» відбувалися шахові турніри,
волейбольні зустрічі. Кожен митець намагався передати дітям
те, що вмів. Композитор Козицький, наприклад, учив нас
ковзатися на ковзанах,
співати, грати, Копиленко
їздити на лижах. Саме він найбільше з-посеред
Поліщук
—
—
займався дітьми
як своїми, так і чужими. Пригадую,
Валер’ян водив нас у Копилів яр, що був неподалік
від будинку, це місце облюбував циганський табір.
Підготовка до походу відбувалася заздалегідь. Діти збирали
цукерки, іграшки, різнокольорові скельця, готували й
інших
—
щовесни
концертну програму
—
вокальні номери, гімнастичні вправи, танці
Поліщука Марко гарно танцював «Яблучко»),
І ось гурт дітлахів на чолі з Валер’яном вирушав до яру. «Ну
питав він з удаваним
що ж, будемо повертатися? »
смутком (В. Поліщук спеціально вів нас манівцями). Нарешті
підходимо до табору. В. Поліщук розмовляє із старшим
(до речі,
син
—
(бароном), а ми чекаємо. У той час до нас збігаються
циганчата, роздаємо їм гостинці. Потім розпочинається концерт,
на який збираються не лише діти, а й дорослі. . Потім
на імпровізовану сцену виходять цигани і починають
співати. Це свято триває до пізнього вечора.
Зі
спогадів дружини
письменника Івана
Сенченка:
До нас Валер’ян заходив ще до одруження. . Дома
Поліщуків я бувала не раз. Жили вони скромно. Вражало,
як Валер’ян усе встигав
виховувати дітей, ходити з ними
в
—
до лікарів, а одного разу бачила навіть, як він ліпив
вареники, і крім того
Родина в
них
був продуктивним
була хороша, щаслива.
письменником. .
28
Олеся
Омелъчук
Державний хор ім. Леонтовича виконав у другому
відділенні свого концерту «Вінок народних пісень»,
які, за повідомленням преси, «зв’язав поет В. Поліщук
в одну художню суцільність, пересипавши їх і зв’язавши
одна з одною відповідним текстом поезій». Тогочасний
рецензент, крім окремих огріхів у підборі й подачі
матеріалу,
цілому відзначав, що це дуже цікава і
спроба з’єднати музичні фрагменти народних
в
«цілком нова
пісень».
переробкою лібрето опери «Князь Ігор»
Української державної опери, а також
переклав лібрето опери «Алеко» (муз. С. Рахманінова,
сл. О. Пушкіна) для української опери в Черкасах.
Бере участь у виданні книги Я. Тугенгольда
Працював над
на замовлення
(Київ, 1921). Як писав
Поліщук, анонсувавши вихід книги, вона дає
великий матеріал для літературних студій.
Працює в газетах «Селянська правда» і «Вісті».
«Французьке мистецтво і малярство»
сам
із П. Тичиною, М. Зеровим, Ю. Меженком, П. Филиповичем, А. Петрицьким увійшов до складу
Разом
редколегії журналу «Мистецька трибуна»,
якого
у «Вістях
було вміщено
Цей рік, констатував
анонс про
вихід
ВУЦВК».
у щоденнику В.
Поліщук,
відограв грандіозно велику ролю в моєму житті.
Схематично сказати
нитка.
Цей рік
—
—
моє ім’я
оббігло земну кулю,
як
всієї моєї роботи для майбутніх поколінь. І так
Йогансен на
цівку
мій гранітний п’єдестал і підвалини будинку
(казав
лекції в Харкові) з моїм ім’ям є зв’язана творчість
останнього покоління
Революції.
1922
У січні Валер’ян Поліщук і Микола Хвильовий
оприлюднюють «Декларацію Всеукраїнської федерації
пролетарських письменників та митців». Цього ж року
збірник віршів під назвою « 2 », у березні
«Арена», де й було вміщено згадану «Декларацію».
Вони також влаштовували виступи у клубі «Коммунист»
та у щойно заснованому «Плузі».
—
видали
журнал
29
Хроніка життя і творчості
У згаданій статті «Амальгама» В. Поліщук
писав:
І от почала формуватись Федерація пролетарських
письменників. Вона пішла битись за пролеткультуру
в клуб
пролеткультівської аудиторії
ті
ж
Невський,
Московській, 20, де царювали
«Комуніст»,
Рижов, Скворчевський. І от члени Федерації, зокрема
я і Хвильовий, почали робити там свої літературні
виступи українською мовою. Крик і травля були скажені. Нам
в саму гущу
—
на
це
розуміють, що те, що ми пишем,
бездари й т. д. Але федералісти,
маючи підмогою ще й російську секцію, де були
Стрельникова, Хазін, Розанельський, Жилкінй інша творча російська
кричали, що
нас не
—
петлюрівщина, що ми
молодь, витримували бої,
рії,
а незасліплена частина авдито-
що складала величезну
більшість,
на наш бік. . Ми видали журнал
почала переходити
«Арену»
—
орган
Федерації, де зробили напад за пролеткультівське вихляння
на Еллана й Коряка. Еллан аж змінився, коли я
подарував йому примірника «Арени». . Він, Еллан, десь
тиняється в фальшивих лебедівських пролеткультах, а тут
буяє життя... Було чого змінитися на обличчі. . Наш
федераційний виступ, очевидно, був теж добрим
штовханом
—
і нарешті група пролетарських письменників-
українців з тріском вийшла з Всеукраїнського
Пролеткульту. Отже, не з «Гарту» почалась організована пролет
література
на
Україні,
а
раніш:
з
Федерації.
В. Поліщук відвідує Асканію Нову, й у газеті «Вісті
ВУЦВК» виходить друком його поема під назвою «Асканія Нова».
16 грудня
в
вечірка Спілки
залі Селянського будинку відбулася 27-а
«Плуг», де
доповідь про літературно-мистецьке
життя Києва. Як писав сам доповідач у газеті «Вісті
ВУЦВК»,
Поліщук
селянських письменників
прочитав
було зазначено про той маразм і розклад, який панує в цій
галузі київського
почувається,
життя.
Нових впливів майже
революційних моментів
не чутно .
не
Рильський,
зо
Олеся
Филиппович, Зеров і
Старицька-Черняхівська
уваги. Навіть Тичина пішов назад
в романтичному
футуристи
Омельчук
в
центрі
під впливом оточення і пише
дусі про минуле гексаметрами
ґрунті захиріли і нічого
на такому
. Панне можуть
дати.
На літературній вечірці «Асоціації молодих
пролетарських
письменників»,
за
повідомленням І.
Дніпровського, критикували «махновсько-інтелігентського»
«Бунтаря» В.
Поліщука, «скрайній інепролетарський еротизм»
творчості Поліщука та «Вир революції».
24 грудня у приміщенні Всеукраїнського музею
ім. тов. Артема відбувся урочистий вечір,
присвячений 200-літтю
якому уривки
Г. Сковороди, на
Г. Сковороду читали В.
з дня народження
зі своїх
поем про
Поліщук і П. Тичина.
Виконує обов’язки секретаря політосвіти Сельбуду.
Викладає в Харківському театральному технікумі.
У листопаді на вечірці плужан читає свої «червоні»
колядки і щедрівки.
1923
У січні з ініціативи Василя Блакитного засновано
Спілку українських пролетарських письменників «Гарт».
У першому альманасі «Гарту» (1924) під статутом спілки
йшов перелік її членів, а в їх числі значився і Валер’ян
Поліщук. У цьому ж числі альманаху був уміщений
портрет В. Поліщука, виконаний О.
Довженком.
В. Поліщук бере участь у літературних вечірках,
організованих «Плугом» та «Гартом», у партклубі, клубі
залізничників і т. д. Так, 18 квітня відбувся вечір
пролетарського письменства у залі громадської книгозбірні
Харкова. Крім В. Поліщука, тут виступили В.
Блакитний, М. Йогансен, П. Тичина, М. Хвильовий, В. Сосюра.
Виступи Поліщука з доповідями «Сучасна українська
критика» і «На літературному фронті», як повідомляє
тогочасна мистецька хроніка, викликали «багато
дискусій». А
на
49-й вечірці
письменник зачитав
власний
Хроніка життя і творчості
переклад поеми
31
«Дванадцять» О. Блока,
що спричинило
полеміку і щодо потреби перекладу взагалі, і щодо
якості запропонованого Поліщуком україномовного варіанта.
Виступає також із власними творами на спільному
вечорі «гартованців» і «плужан».
16 вересня Державний український хор ім. М. Леонто-
вича у залі громадської книгозбірні відкрив
сезон вечором
пролетарської поезії в музичній інтерпретації, програма
Йогансена, В. Поліщука,
В. Сосюри, П. Тичини, М. Хвильового, В. Чумака.
якого складалася з поезій М.
організації журналу «Червоний шлях»,
свідченням письменника, «не прижився» в
Брав участь в
але, за
редакції.
У майстерні театру ім. Г. Михайличенка до
постановки готується текст В. Поліщука «Ленін».
У подружжя Валер’яна та Олени Поліщуків
народився син Реон-Марк, через чотири роки
дочка ЛюцинаЕлектра.
—
1924
20 січня разом
з
іншими
членами
«Гарту»
читав свої
поетичні твори у Школі червоних старшин. Виступає
вечірках організацій «Гарт» і «Плуг».
За повідомленням журналу «Червоний шлях»,
написав сценарій кіно драми «Страшний злочин».
Працює над перекладами творів білоруських
письменників (Я. Купали, Ц. Гартного, М. Чарота, 3. Бядулі).
Виходить книга Д. Рід а «Десять днів, що потрясли
світом» у перекладі В. Поліщука.
Продовжує дискутувати із Василем-Елланом
Блакитним щодо тематики пролетарської літератури, передусім
на
реагуючи на доповідь Блакитного «Мажор і мінор в
яку той виголосив у
центральній студії
Поліщук друкує кілька статей,
зокрема: «Мажор в пролетпоезії та черевики» (1924), «Мінор
і мажор в пролетлітературі та нові організаційні
форми» (1926).
літературі»,
«Гарту». Після цього
32
Олеся О мельчук
Разом із О. Досвітнім
та
П. Тичиною вирушає у
подорож до Німеччини, Чехо-Словаччини, Франції.
Літературним підсумком поїздки стала книга «Розкол Європи»
(1925). До неї увійшли друковані перед тим у пресі
нариси («Студенти, еміграція,
Парижа і Франції» та ін.).
культура»,
«Деталі
1925
На прохання об’єднання українських революційних
письменників «Жовтневе коло» (Прага) В. Поліщук
звертається з листом до організації
придбання книжок для
українських письменників
20
лютого
«Плуг»
«в
справі
бібліотеки із творів сучасних революційних
та сучасних
журналів».
концерт хору ім. М. Леонтовича,
відбувся
де виконувалася «в’язанка» із пісень М. Леонтовича,
поєднаних поезією В.
Поліщука
«життьовим потоком».
На 8 березня заплановано вечір у Державній
бібліотеці ім. В. Короленка, на якому В. Поліщук, П. Тичина
і О. Досвітній мали
доповіддю про стан
Європи.
Серед інших членів «Гарту» бере участь у
святкуванні 1 Травня, читаючи свої твори в одному з районних
клубів.
Припиняє своє членство в «Гарті».
Виходить книга «Ренесанс української літератури»
виступати із
культурного й мистецького життя
в якій окремий розділ присвячено В.
Поліщукові. Останнього
разом із П. Тичиною та М.
Хвильовим
Лейтес вважав тим, хто символізує «художню
А. Лейтеса,
—
—
вартість цієї
Вийшла
епохи».
книжка
Івана Капустянського «Валер’ян
Поліщук. Спроба характеристики творчости
з
автографом і автобіографією поета та
бібліографічним покажчиком». Очевидно, що сам Поліщук
розцінював факт виходу книги про його творчість як
закономірний результат власного видатного літературного
статусу. Адже ще 1920 року у щоденнику він записує:
«Я вже увійшов у групу таких поетів і письменників
портретом,
33
Хроніка життя і творчості
Тичина, Загул, Терещенко, Меженко, Филипович,
М. Любченко».
Впевненість Поліщука в особливих можливостях
як
посилювали
«Гомером
й прихильні рецензії. Так, 1921 року В.
висловив припущення, що
Коряк
революції»,
а
Поліщук
стане
П. Єфремов назвав його «українським
Уїтменом». Цього
вихід поетичних збірок
привітав М. Хвильовий,
порівнявши Поліщука із Семенком, Слісаренком і
Тичиною та відзначивши, що вони, на відміну від Поліщука,
«Сонячна
«не
найшли
поривом
ж року
міць» і «Вибухи
в
собі
сили»
сили сягнути так далеко, з таким
від традицій революційного мистецтва...».
Поліщук стануть запеклими
Пізніше Хвильовий і
опонентами.
У памфлеті «“Ахтанабіль” сучасності, або Валер’ян
Поліщук у ролі лектора комуністичного університету»
(1925) Хвильовий стверджуватиме, що його підтримка
Поліщука була підтримкою доброго пересічного
який подавав
надії і був
«гвинтиком» у
поета,
політичній
Проте коли порівняти рецензію
«Перші сонячні вибухи» (1921),
де він захоплено відгукується про Поліщуковий вірш
«Літнє», а також врахувати спогади сучасників про те,
що Хвильовий полюбляв цитувати Поліщукові рядки
з цього вірша, можемо припустити, що Хвильовий дещо
лукавив, приписуючи свою підтримку творчості
Поліщука лише ідеологічній доцільності. Зрештою,
співпраця двох письменників на початку 1920-х років була
боротьбі
за нове мистецтво.
Хвильового під
досить
назвою
тісною. Того
ж року, коли
відгукувався про поему
електричний вік».
Хвильового, Поліщук
Хвильового «В
вийшла згадана рецензія
позитивно
1926
31 січня відбувся вечір капели «Дух», присвячений
творчості М. Леонтовича, де було виконано в’язанку
народних пісень «на постановочному тлі В. Поліщука».
Засновано групу «Авангард». Валер’ян Поліщук
разом
із Олександром Левадою, художниками Василем
Єрміловим
та
Григорієм Цапком опублікували «Заклик
34
Олеся О мельчу к
митців “Авангард”». Серед авторів і
прихильників цієї літературної групи були Раїса Троянкер, Віктор
Ярина, Леонід Чернов, Григорій Коляда, Петро Голота.
В. Поліщук видає брошуру «Назадництво “Гарту” та
заклик групи митців “Авангард”». Він констатує:
групи
У 24 роки я досяг того,
гли за все своє життя.
революційного органу влади
я написав
—
чого
багато письменників не дося-
Постановою найвищого
ВУЦИКом
—
мій твір «Бармашиху», яку
майже жартома, розсилається чуть не по
телеграфу через РАТАУ у всі газети на Вкраїні
для передруку.
Упродовж 1925-1926 рр. Поліщук викладав
Комуністичному університеті Харкова.
літературу в
1927
Міжвідомчою комісією і Наркомом внутрішніх справ
«Кореліс» (Товариство
кінорежисерів та сценаристів), яке до цього (без
затвердження) проіснувало більше року. Головою Ради
зареєстровано кінотовариство
В. Поліщука, серед членів
О. Вишня,
О. Досвітній, О. Копиленко.
6 березня з харківської радіостанції вперше
товариства
обрано
—
виголошено перше число радіожурналу «Етер», принципи якого
Поліщук виклав у статті 1928 року «Великий невидимий
(про українське радіомовлення)».
назвою
З іншої його статті під
«Амальгама» дізнаємося, що
харківської радіостанції
читали свої, переважно
і
ВУСПП
неопубліковані, твори
(Кулик, Микитенко,
Сосюра, Ле, Забіла, Дикий і інш.), і колишнє ВАПЛІТЕ (Куліш,
з
Панч, Копиленко, Сенченко, Смолич, Майський, Йогансен
йінші), і «Плуг» (Пилипенко, Панів й інші), і «Молодняк»
(Усенко, Первомайський і інші), і «Авангард» (Поліщук,
Ярина, Чернов й інші), а також письменники дикі, як
Вишня, Досвітній, Чечвянський і інші. Крім того,
передавались неопубліковані твори Винниченка, Підмогильного,
або й з одночасною появою в друкові Стефаника, Кобилянської й інш. Крім того, передавались твори в перекладах
Ж
Хроніка життя і творчості
визначніших письменників Заходу і Сходу . Нарешті
були випущені кілька чисел «Етеру» російської літератури
на Україні, єврейської і спеціально для Європи
вночі випустили кілька чисел української сучасної літератури
на мову есперанто .
Радіожурнал «Етер»,
в
його
основній установці, знищили. «Етеру» немає! Спокійні урядовці
задушили молоду дитину українського радіомовлення!
Побачила світ книжка Поліщука «Пульс епохи.
Конструктивний динамізм чи войовниче назадництво?»,
яка великою мірою була продовженням його книги
«Літературний авангард» (1926) і долучилася до
літературної полеміки 1925-1928 рр., виявивши позиції її
автора
як «однодумця» інших тогочасних
полемістів, серед
Я. Савченко із брошурою «Азіатський
та Д. Загул із брошурою «Література чи
яких
апокаліпсис»
літературщина»
автор,
.
Метою
книги
«Пульс епохи», як її сформулював
ворогів дійсних, так і на за-
є «наступ як на наших
блудлих,
колишніх приятелів
Письменник проводить
різку
та
спільників».
межу між «назадниками»
(або
ж
«академістами», «романтично-неокласичним блоком»)
та представниками «
конструктивно-динамічної лінії про-
леткультури»; до перших він відносить М. Хвильового,
«ВАПЛІТЕ» та Д. Донцова, а М. Зерова, С. Єфремова,
М. Могилянського взагалі називає ворогами
«жовтневої культури», «консерваторами».
поділити
з
на два умовних
ваплітянами
«Пульсепохи»
можна
блоки: по-перше, це полеміка
та неокласиками про суть
дискусія із Хвильовим,
сучасності»,
виступи Поліщука проти Тичини та журналу «Червоний
шлях»), а по-друге,
обґрунтування верлібру як
актуальної, прогресивної та перспективної художньої
форми, відповідної «життю», «революції», «індустріалізму»,
інакше кажучи
інтересам пролетаріату. На «Пульс
епохи» Поліщука відгукнувся великою статтею І.
Сенченко, в якій висловив і свої міркування про становлення
пролетарського мистецтва
(сюди
входить і
зокрема відповідь на памфлет «“Ахтанабіль”
—
—
Олеся
36
Омелъчук
та розвиток пролетарської літератури (зокрема її
«романтики»). Сенченко відразу зауважив, що
«Поліщукові рішуче бракує глибшої аналізи і діалектики в підході
оцінки літературних фактів і тих спеціальних
чинників, що їх породили». Він солідаризується з іншими
до
критиками, які визнають майстерність Поліщука-лірика,
але критикують його як автора епічних творів. У
творчості
письменника
Сенченко зауважив парадокс: у
найбільш вдалих своїх творах
вдається до
верлібру, тобто
—
ліричних
—
Поліщук не
до тієї форми, палким адептом
якої виступав.
виставці АРМУ (Асоціація
України) представлено рекламний
плакат роботи В. Єрмілова «Читайте книжки Валеріяна
Поліщука».
В. Поліщук бере участь у виданні журналу
В
Харкові
на
революційного мистецтва
«Молодик».
15 квітня 1927 р. читав доповідь у Києві під назвою
«Куди прямувати українській пожовтневій літературі».
Делегат першого Всеукраїнського з’їзду
пролетарських письменників, що проходив у Харкові з 25 до 28
січня.
Працює над лібрето опери «Енеїда» за І.
Котляревським для Одеського драматичного академічного
оперного театру.
У приватних записах, датованих 1927 роком, Поліщук
фіксує, що вже три роки із суспільством у нього «розлад
і війна», «духовна ізоляція» і «провал творчого духу»,
що вже два роки нічого не пишеться. Втім, цього року
Б. Коваленко у статті «Десять років пролетарської
літератури»
Поліщука третім видатним поетом
Сосюри і Тичини.
назвав
«Гарту» після
1928
Виходить перше число часопису творчої групи
«Авангард» під назвою «Бюлетень Авангарду». На перших його
сторінках значилося:
Хроніка життя і творчості
В «Авангард»
про
вихід з нього,
о дійти в
бік,
чи
37
не можна ні вступати, ні подати заяву
—
до нас можна лише приєднуватися, або
відстати.
відбувся знаменитий диспут у
харківському Будинку Літератури ім.. В. Блакитного, на якому
«можна було побачити майже половину Політбюра ЦК
КП(б)У» (як читаємо у «Мистецькому вінегреті»).
Першим і основним доповідачем був нарком освіти М.
Скрипник, виступали також В, Коряк, М. Семенко, С.
Пилипенко, П. Любченко, І. Сенченко, Б. Коваленко, І. Микитенко, О. Слісаренко, М. Йогансен та ін. У замітці про цей
1В-21
лютого
диспут, уміщеній у журналі «Плуг», говорилося:
Слід виділити виступ Валеріяна Поліщука, що
від імені своєї групи «Авангард». Він зробив огляд
промовляв
сучасного
літературного становища на Україні і дав гостру
теперішніх літературних організацій. Тут
критику
досталося всім
—
і ВУСППу і «Молодняку», і «Новій
генерації» і «Плугу». В. Поліщук скаржився на те, що його група
,
«Авангард» ніде не знаходила співчуття, а лише зі всіх боків
на неї сипалися утиски та перешкоди. Зокрема зупинився
він на проблемі шукання читача та про слабу популяризацію
в масових журналах наших сучасних письменників. Далеко
менше вражіння справив кінець промови Поліщука, де він
намагався розповісти авдиторії про завдання своєї групи та
про конструктивний динамізм.
Авангарду» опубліковано уривок із
літературна дійсність», виголошеної
наркомом освіти УРСР М. Скрипником, де він досить
позитивно відгукнувся про «авангардівців».
До численних диспутів і суперечок, у яких брав участь
Поліщук, цього року додалася полеміка на сторінках
газети «Культура і побут» (не відбита у дотеперішніх
бібліографічних покажчиках творів В. Поліщука).
У «Бюлетені
доповіді «Наша
Напад розпочав Є. Касьяненко своєю статтею
хоча, судячи з його тексту, це
Поліщукові
«Болячка»,
була відповідь
закиди. Касьяненко почав з того, що
на
відкинув
Олеся Омельчук
38
звинувачення у тому, що «Культура і побут» та
«Всесвіт» не дають друкуватися членам «Авангарду»,
називає
концепції Поліщука шарлатанством
а
далі
та
політичних звинувачень, використавши для цього
оприлюднені Поліщуком біографічні матеріали. Касьяпереходить до
ненко закидає
художнім
творам та ідеям письменника
Поліщукові «слиняву
“героях Крут”» і як доказ цього подає передрук
Поліщукового тексту «Над свіжою могилою». При
садизм, патологію, пригадує
панахиду по
цьому Касьяненко сам себе цитує:
Я писав Блакитному, що людям з діапазоном творчості
до «Леніна» після «Хама» та «Онана»
—
не
місце
в
чесній
пролетарській літературній організації.
У своїх
відповідях Поліщук вимагав
«науково»
його теоретичні розробки і резонно зауважував,
що своїх поглядів, зокрема того, що «хитався між
націоналізмом і радянською ідеєю», він не приховував. У цій
спростувати
дискусії обидві сторони вдалися до
політичних
підозр. Один
некоректних
із авторів-плужан, зайнявши
нейтральну позицію, засвідчив певний резонанс цієї
полеміки у тогочасному
Питають:
літературному середовищі:
«Плуг» до недавнього
Поліщук і чого ми не втручаємось
як ставиться
«інциденту»: Касьяненко
—
в цю
діти, «обидва
справу? Відповідаємо:
кращі». Для того, щоб довести ухили в творчості Поліщука
треба взяти його творчість, а не копатися в біографії .
Це хибний шлях для критика. Небагато доказує й лайка
вони, як кажуть
—
. Це, між іншим, розпочав
своєму
«Авангарді»
на адресу
сам В.
не шкодував досить
Поліщук,
що у
непристойних словечок
багатьох окремих товаришів і цілих організацій.
. Отже,
ми
вітаємо похід «Культури і побуту»
на
чолі
з редактором «Вістей» Є. Касьяненком проти ухилів у нашій
літературі, але рекомендуємо взяти інший тон .
В.
Поліщук їде у відрядження до Білорусі разом із
групою українських письменників.
39
Хроніка життя і творчості
Разом
іншими
(І. Микитенко,
обговоренні
«чорнового» варіанта стрічки О. Довженка «Звенигора»,
відзначивши її геніальність «з боку форми».
з
письменниками
Г. Епік, Ю. Японський)
брав
участь
в
1928—1929
Поліщук подорожує Європою (Польща, Німеччина,
Норвегія, Швеція, Данія). За підсумками поїздки
публікує нариси у різних часописах («Столиця колишнього]
українського П’ємонту», «На півночі Європи», «До
столиці Норвегії», «Кадри Норвегії»), які увійшли до
«Рейд у Скандинавію» (1931). Під час поїздки
Рудницьким, П. Козланюком, С. Тудором,
Ю. Коцюбинським, О. Коллонтай.
книжки
зустрічався з М.
1929
Серед інших українських письменників входить у
прибувши
у столицю СРСР 9 лютого. В газеті «Известия» вміщено
делегацію, яка бере участь у подорожі до Москви,
коротеньке інтерв’ю
групи
«Авангард»,
з письменником як представником
що прагне знайти «конструктивно-
динамічні форми» для висловлення у творах нової
«індустріальної України». Через чотири дні відбулася зустріч
російських та українських письменників із
представниками партії, після чого демонструвався фільм
Довженка «Арсенал» (рік перед тим на сторінках преси з’явився
його негативний відгук про кінофільм).
Бере участь у роботі II з’їзду ВУСПП і виступає на
ньому.
Виходять «Мистецькіматеріяли Авангарду» та
вміщені у ньому
«Авангард» № 3. Останнє число (а точніше
«Ескізи, афоризми, листи» В. Поліщука під назвою
—
«Калейдоскоп») викликало дуже різку і широку негативну
критику, причому настільки, що Поліщук пише лист
до редакції газети «Комуніст», який було опубліковано
4 грудня. Письменник визнав допущені у своїх
висловах «помилки».
про
Хроніка журналу «Гарт» дає уявлення
дійових осіб і риторику тогочасного невдоволення,
40
Олеся О мельчу к
політико-ідеологічний тиск з кожним
набирав дедалі більших обертів. До засудження
«поліщукіяди» було залучено промовців від
студентства ІНО, ХТІ, Медінституту, Ветінституту, Інгоспу, які,
як писалося, засуджували «хулігансько-порнографічні»
показуючи, що
роком
«вилазки класового ворога».
У контексті боротьби між літературними
угрупованнями, зокрема між авторами «Авангарду» і «Нової
генерації», з’являється стаття І. Маловічка «Проблема собачої
старості». Тут
висловлюється думка про те, що видання
«Авангарду», всупереч намірам, не містять
конструктивних та індустріальних творів, а тому автор статті
називає напрям Поліщука «неонігілізмом» та «мистецьким
неоромантизмом». Відповідно, Поліщука звинуватили
у контрреволюційності. Оскільки, як зазначає О. Ільницький, журнал «Літературнийярмарок» співпрацював
із Поліщуком, а осуд із боку пролетарських організацій
загрожував і
проти
Літературному ярмаркові», під листом
друкованому в «Літературному ярмарку»,
підписи М. Куліша, Ю. Японського, В. Вражли«
Поліщука,
стояли
Ялового, М. Хвильового, А. Любченка, Г. Епіка.
генерація» та інші літературні
До
утворення опублікували спільний лист із осудом «Літературного
вого, М.
того ж «Нова
ярмарку»
за
співпрацю з Поліщуком.
1930
Не проминув нагоди приєднатися до «громадського
протесту» проти третього числа «Авангарду» і К.
Буревій, котрий виступив зі статтею «Конструктивізм
“філософа з головою хлопчика”», а також і Г. Овчаров зі
«Проти міщанських вихваток у літературі».
Поліщук їде у відрядження у Донбас до
району.
Група «Авангард» вимушено само ліквідовується.
статтею
Макіївського
1931
Після поїздки
у
Донбас
В. Поліщук видає «Повість
Донбас». У передмові він
металу й вугілля. Книжка про
писав:
41
Хроніка життя і творчості
В цій книжці
не буде довгочасних спостережень .
будуть художні зарисовки, взяті на свіже око так,
як вони врізалися найперше у пам’ять письменника і
побіжно зібрались у цілі системи барвистих вражінь, без
жадних нашаровувань їх у часові. Я заходився в міру моїх
Ні
—
це
середовищі індустріальних форм
живу людину
робітника, що
і побутом всю індустрію світу.
сил показати в
животворчий чинник
надихає і розумом
їх
—
—
Туркестан і на Кавказ з
збору літературного матеріалу.
Валер’ян Поліщук почав писати роман «Завзятий
вік», який мав бути одним із творів із задуманого
Отримує відрядження
в
метою
письменником циклу романів під загальною назвою «Жага
енергії» (два інші заплановані романи
«Діло й серце»
та «Господар сил»).
Має намір здійснити 13-томне видання своїх творів.
—
1933
Читає лекції на курсах трактористів.
Подорожує до Середньої Азії. Є згадки про роботу
письменника над романом «До серця Азії», але текст
його, так само як і твору «Завзятий вік», не знайдено.
Відрядження в Одеську область з метою збору
«Українська бавовна».
На сторінках «Литературной газеты» І. Кулик засудив
оповідання В. Поліщука «Орден зеленого світлячка»,
матеріалу з тематики
побачивши у ньому «буржуазно-шовіністичні
елементи».
Після року затишшя із виданням Поліщукових
творів у видавництві «Молодий більшовик» світ побачили
три його книжки для дітей.
У листі до дружини від 29 травня 1933 р. Поліщук
писав:
Три дні ходив
по
квартирі без
вас, як сам не свій. Та до
всього звикаєш, навіть до того, що на
мруть з голоду. Я вже
бачу
все це
вулиці Харкова люди
отупілими
очима. Як це
страшно і заразом геніально захистливо, що людина може
звикати до всього .
Недаремно Хвильовий застрілився:
42
Олеся О мельчу к
думки вже
найчутливіших пристосувались,
а
політична
думка завжди була нахабно-цинічна до людських почувань
і страждань. Краще б пристосувався бути щирим
письменником. Така шкода. Я у
з
собою
себе великий фотопортрет
його повісив .
Це не єдиний запис про голод на українських землях
творчості Поліщука. 1922 року, перебуваючи у
потязі по дорозі з Полтави у Київ, він відверто занотував свої
міркування, очевидно не знаходячи відповіді на власне
запитання: як реагувати і що почувати людині, яка
у
споглядає на
вокзалі голодних дітей?
1934
Вступає до Спілки радянських письменників, бере
участь у Першому всеукраїнському з’їзді радянських
письменників,
а також у
письменників. У
Першому
всесоюзному
з’їзді
Москви до дружини відбито
Всесоюзного
від
враження Поліщука
з’їзду.
листах з
Тепер про з’їзд. Він дуже нецікавий. Всі бояться
сказати щось
оригінальне, бо закордонні репортери і
т.
ін.
Промови казенні, дискусії офіційні, життя з’їзду мляве.
Мабуть, аж тут попаде декому за лінію. (З листа від 21
серпня 1934 р.).
Останні два вечори на з’їзді були вельми цікаві. .
Грузини бойовіше і дружніше тримаються, ніж наші.
Білоруси іще більше знітилися. А росіяни
. В цілому від
виправилося.
з’їзду в
—
ті гримлять!
мене враження значно
(З листа від 24 серпня 1934 р.).
З тих всіх політико-літературних виступів я відчув,
що зможу на повний голос працювати. В ставленні до мене
членів нашої делегації особливо це помітно. Уже Микитенко підбігає до мене і запитує мою думку про виступ,
уже
я не
збоку,
а стою в колі основних
робітників
літератури. . За якийсь, може, навіть недовгий час моя лірика
і новели підуть у ход . А я ж хочу жити і творити .
(З
листа
від ЗО серпня 1934 р.).
Хроніка життя і творчості
43
У листі до брата В. Поліщук повідомив, що роман
«Завзятий вік» здав до друку і одержав гонорар. Дослідник
творчості письменника Зіновій Суходуб у книзі про
«Коли
гордо жити!» опублікував
Поліщука на обговоренні рукопису цього
опублікованого 3. Суходубом листа В. Поліщука
письменника
жити
—
виступ В.
роману. Із
до завідувача культпропом ЦК КП(б)У Кілерога,
датованого 1934 роком, дізнаємося про те, що письменник
психологічному і
«До серця Азії» та
«опинився в неможливому
матеріальному стані», а його книги
«Завзятий
вік» не
приймають до друку.
Поліщука заарештовано за звинуваченням у
приналежності до так званого Центру антирадянської боротьбистської організації.
В.
1935
Письменник засуджений до 10 років позбавлення волі
і направлений у Біломорсько-Балтійський виправнотрудовий табір НКВС СРСР.
1937
Постановою особливої трійки УНКВС Ленінградської
області засуджений до розстрілу. Присуд виконано в
урочищі Сандармох, у Карелії.
ВИБРАНІ ТВОРИ
ПОЕЗІЇ,
ПОЕМИ
ҐЕЛІОС
А
там життя
бурлить нарзаном,
Мигтить крупами в казані,
Що на бунтарському вогні
Людської крові
Клекоче.
Тут
мошка, галки, коні, люди,
І я між ними ясен хлопчик,
Бо так тепло, тепло
Як макові під
мені,
сонцем.
А з неба теплими руками
Бере
І
в
долоні голову мою
очі дивиться то ніжно,
Як Ліка стомлена;
в
то лукаво
Червінців бризки розкида,
Там стеле
Плями
Килимами
Таке
веселе
Та рум’яне
І до земних грудей, як мати,
Як доля, тулиться жива вода.
Десь хвилі часу стали,
Зупинились
Не летять.
Гей ти,
—
моє життя,
Ходімо далі!
48
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
ГОЛОДНА МАТИ
Різала носка,
Очки виймала
Ще й ротик порола:
Його очі цілувала недавно.
Ой мамо, матусю,
Не ріж
Страшний твій нагострений ніж.
—
Мила дитино,
Ой сину,
Проклята голодна година.
А злість прибувала, мов став,
І мозок смоктала,
Робила драглі...
Ай!..
—
Серце
моє розривають
жалі,
Затесані гостро!
Погляд сіро блукає,
Волосся у космах,
А змії в йому:
Немає
життя вже синку моєму.
Як різала тіло, ножем розтяла,
Ой чула живе під руками своїми,
То тіло
своє
відчувала,
мов рану.
Колись цілувала живе.
Він більше не встане...
Ай!..
Та й зомліла.
Не чула вже болю
І жалю не мала до тіла;
А потім солила,
Робила драглі.
Ой серце моє пробивають жалі,
Затесані гостро.
7~27.II.1922
Поезії,
49
поеми
НА ПРОСТОРИ
Сені Смирновій
Ужі, ужі, ужі
Звиваються залізно сірим тілом
І, запінившись зі злості,
На берег скачуть.
Ужі, ужі, ужі
—
вода із
Шумить
вітром,
Дзижчить і рве, шматуючи повітря,
А потім кидає зомняте
В обличчя сонцеві:
«На, заткни ненажерливе око!»
—
І стало підсліпувате
Від піскуватого пороху, піднятого з коси.
І жаром пашіли соняшні, налляті кров’ю вії
Огневії.
Спрагою змучене моє солоне
Ой добре кинути його у воду
тіло.
І попливти на зміях.
Пливучи,
Життя
—
згадую шаблонове
є
рівняння:
хвилі.
Ось підняла
на
Підкинула,
мов
гребінь,
тріску,
—
А потім шусь униз.
Як добре землю-матір дном почувати під
Хай кидає, як спертись є на що,
Пристати
ногами:
є до чого і притиснути груди.
Ось налетіла сміло
І
в морду вдарила, аж льоски
—
«Обходом,
пішли.
товаришу, бо з лоба не візьмеш!»
А друга зашуміла доганяючи
І в ухо збоку
хлясь!
—
Там п’ять дівчат молодих
Розвинути плодюче тіло понесли
Ужі, ужі
в воду
—
звиваються, спішать до них
І влазять не соромлячись у потайні місця,
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
50
І бурю ревнощів підіймають у мені.
Всі п’ять мої по черзі.
І
кожну з хвилею до чресл я притискаю,
І стегна мої чують їх рук жагучий лоскіт.
В паху розплавлена живиця потекла
—
П’янить мене, що в воду
І сили набираюсь знов.
падаю
знесилений
Любов, любов, любов,
Одна любов, як сонця до землі,
Всім світом рухає.
І міліарди рук
Простягнуті її дістати
І плід свій прокормити,
На те, щоб знов плодитись
І вічну кров переливать
З минулого в майбутнє.
А очі дівчат слідкують за мною
І за товаришами, що на піску себе в’ялять,
І теплову енергію вбирають в м’язи,
І кожна з них так само тулиться до кожного
із нас
по
черзі,
Проте
не
підійде,
не кинеться в
обійми.
Але чому? Нащо ті перепони?
Нащо моралі глупої і громадські закони?
Ми їх розвіймо,
Як вікову оману.
Гей із туману
На простори космічного буття!
МІЙ ДУХ
Живу я так,
як пахне
Просто, без мудрого
І
фіалка,
лукавства
—
мені,
Як весною цвіт вишневий.
А ясно через те, що дух мій розійшовсь
все ясно, ясно
міжзоряним
По безмежжях всесвіту.
етером
Поезії,
51
поеми
І всюди, де мисль моя торкнеться хоч єдиним
Багато дальше ніж, за Сіріусом білим
променем,
—
І
відчуваю я частину мого духу,
Просторого, безмежного.
Я прийшов туди і там його вже застав.
За гранями трійчастої космічної системи,
Куди мене бунтарське серце з холодної планети
За зорями, сонцями, туманними формаціями
там
занесло,
—
І
там я ось зараз в цю хвилину.
І
в
свіжому кленовому
памолодку,
На якому зморщились
Мов пластир
Ів
пальцях
червонясті листочки,
напівпрозорий,
зеленої трави,
—
Всюди відчуваю себе,
Тому такі вони близькі мені,
як мати.
І в тонких крихких із жовтавим пилком тичинах
волохатого еону
себе знахожду,
першій зустрічній істоті, живій.
І кожну людину і гурт
я цілую в душі:
Я мислю про них, я відбився у кожному з вас.
Ти, робітнику, що йдеш засмальцований,
Ти, докторе, що крізь окуляри дивишся на світ,
як на тканину тіла перед операцією,
Ти, жінко, що дитину кормиш своєю груддю, сидячи
й продаючи з кошика маковники, що сама наробила,
запальна машино революції,
Ти, агітаторе,
Ти, проститутко, замучена з фарбою на губах
Як і
в
—
—
і сухотами
Ти,
Ти,
вояко
в грудях,
завзятий, що
людино,
Всім
я вам
—
несеш комуну на
пручателю
близький,
Для цього гурту
—
в
в
бурних
кожному частка моя.
для всієї
людності
Я живу.
У вчинках своїх
Захід,
хвилях життя,
я не маю вагань,
Бо всюди господар я
І складова частина всього.
—
—
52
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
ЛІТНЄ
Іду
полями
бадьоро.
зелений
Простір
навколо.
Сонце.
Полотниці:
Котра година, товаришу?
Друга.
І далі пішла дороги
Сіра смуга
—
—
Під ноги.
Теплий
вітер пругко
Притискається до грудей моїх,
Наче персами дівчина.
Чує, чує ухо,
Як десь стрижуть далеконожичками колоски.
Темна тінь від хмари
Пробіжить полями,
розділ загляне,
Вирине на гору знову,
У
—
Мов чорнильна пляма
На зеленому папері розіллється.
Далі
полем чепуриться
Молоденька гречка.
Між зеленим житом
Наче хтось розкидав клаптики
Маки,
Наче устонька у теї жінки
Що
То
з
червоні
маки, маки...
молодої,
обличчям біло-матовим.
вона
мені казала:
«Як була маленькою,
Ой і плакала ж я, плакала,
Коли батенька побачила
А багаті
Та
каси ті казеннії
ґрати то тюремнії,
за ґратами
Якісь гроші виплачує...
не
Татко
за
ґратами.
—
Поезії,
53
поеми
Не
та й плачу я, плачу я,
Чого татка посадили у клітину,
Мив звірину » ?..
знаю
—
Люди, люди! Нащо
ви з замками
за
Як тут
лан
Вільний
широкий
й без замків
ґратами,
у квітках
—
я посеред поля,
Наче
птах.
Полуденники і
бджоли
Угорі між сонцем і житами
Монотонний спів провадять
На одній струні...
Ось волошка дивиться благанно.
—
—
Хочеш, квітонько,
до мене ти на
Я до Сонця хочу... А до тебе
ВОСКРЕСІННЯ
—
груди?
ні!..
ДІОНІСА
Людмилі Пилипенко присвячую?
В час, коли все кинулось сторч головою в
В час,
коли маси
пішли
Ми хочемо на хвилину
Осторонь.
Нехай летять,
нехай
кривавий
побуть
в
поспішають,
боротьбу,,
огонь,
ми трохи
приостанемось:
Ще довгий спереду наш шлях.
Ми вже збудували в одчаєві останньому
Нове кладовище
для прогнившого миру
І самі стали зверху на його
Але
гробах.
ми юнаки, ми хочемо поза
війною творити,
взявши у революції одноденний одпуск;
Борня борнею: дайте мені дихнути!
Нехай посиплються бризки радощів, мов пелюстки
троянд на
Нехай отруять
бенкеті Петронія,
нас нектаром нової цикути.
54
Валер’ян Поліщук.
Діоніс умер
А
в
ВИБРАНІ ТВОРИ
Елєвзісі,
ми ходимо в
боротьбі, між трьох сосон.
бути в такому
Ні, ми не можемо весь час
поганому
Де вічно жахливий
лісі,
сон.
Хоч
на хвилину хай воскреснуть боги Греції,
Хай обвинуться наші чола виноградними вінками
Еллади.
Вже гомонять круг мене жінки, наче цикади
І радість у серці.
Я
—
я родився наново.
Діоніс,
Революція скинула старого, бородатого бога
Саваофа,
—
—
—
Я несу обнову.
Вінок виноградний квітчає мої кучері,
Груди хочуть увільнитись зовсім від одеж...
З
очами
блискучими
новий кортеж.
Одна з новітніх вакханок
Іде
Вона жриця
Вона,
мене
уквітчала.
моя:
як і я,
Хоче одягнутись у сонячної радості поновлені
Хоче полетіти, ексцентрично відірвавшись
шати...
Від революційного феєрверку огненного кола.
Я знаю: вона хоче блиснути, хай один раз назавше,
Хоче, щоб серце задрижало гостро,
Я знаю,
потім підемо
як струна
піколо.
боротьбу.
революції вир.
Але зараз я, Діоніс, до вас іду,
І нехай будуть підняті ваші чола
Я знов прийшов у мир!..
Нас
ми
знов у
захопить
—
ВОНА
Немов телиця, йде
І коливає звільна пругким
Ступаючи
задом,
чуть більшими, ніж
треба для грації,
ногами,
Поезії,
55
поеми
А
сила
м’яс
на стегнах
Таїть теплінь і м’якіть,
Що аж просяться: візьми, впірни
Потонеш і геть усе забудеш.
—
вузенькими мигдалами очей
Подивиться
І заблищать,
—
чорні маслі,
пухкім лиці,
Де щелепи розвинуті сховалися у підборідді,
І
немов черемхи
в
аж утопляться в
На ділі ширшім за вузького лоба.
А тонкий ніс посередині
Воскового нагадує у манекена
Або у суздальських ікон,
Мальованих анфас.
Здається, образ непринадний,
І все-таки не раз
До
тонких і червоних уст
Я, завмираючи,
уста свої прикладав,
Немовби зрушував
одвічну таємницю,
цікавістю
І заглядав з солодкою
У проріз блюзки
Де
на грудях,
перса білою рощиною униз спадають,
І пригортав до свого тіла
Її все тіло так,
Од
голови до
щоб ціле відчувати
ніг.
І руки Тиціянових мадонн,
Немовби клаптики фланелі,
Намочені у теплім молоці,
Так ніжно притулялись до моїх ланіт,
Що я ставав сосудом радості,
Готовим розіллятись,
Бо частку своєї душі передав до неї.
Мій пол хотів знайти у ній
До
ланцюга в глибінь віків
Із мене й
Тому
предків
її люблю.
—
майбутнє
звено
56
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
СУЧАСНЕ МІСТО
мов Верлен,
Тиняюсь день у день
Я,
По тому
місту залузаному,
Де сухоребрий кінь
Кінчається посеред вулиці
в конвульсіях,
Підтікши власного сукровистою сечею,
Дригає на брудному снігу ногами
Проти золотого архангела
З
мечем
На міській башті.
На ній уже п’ять кінців червоних
В різні сторони світа.
А через вулицю,
Скулившись,
Швидко
Ногами
Мигає
Хлопчина
з яткою
(пиріжками):
Він думає, що од міліцейського утече,
Забігши десь у двір закутками.
Пиріжків
на
Послуга.
«І справедливо»,
Бо твоя кишеня
Порожня,
Куди
ти з
продавать не можна:
вулиці
Буржуям лишень
—
—
міркуєш,
як і шлунок.
ним?
Ах, правда,
Ти несеш його
так бережно й спішно,
букета той з червоною зорею кавалер—
(Гадаю, военспец),
Немов
В столовку з написом У. С. С. Р.,
Що
І
носить назву
так просто
Пшоняною
«Жизнь».
мрієш
ти
його
напхати
з лушпою кашею.*
Поезії,
57
поеми
Наївнеє дитя!
А
стати у кривулю з людських тіл
Забув зовсім?
Уткнувся, став
міркуєш,
Як вирвати позачергово
—
Клапоть ячного хліба,
Що
жовтими
ікластими гостяками
Сміється з прилавка до тебе, мов зубами.
Одпихаєш діда, що тиснеться так само
В
борні
Проте
за
існування.
не слухаєш, вхопив і
А тут народу:
Наступаєш
—
втікача.
не можна розминутись,
на
білі латані пантофлі (хоч і зима)
пристойній дамі
І глузливо кидаєш:
«Нічого
тепер
—
—
революція!»
—
Неначе виправдуєш сам себе,
Що
не
зумів
розминуться.
А потім якось тяжко стане
І
гірко на душі, як в роті,
Що ти їх ображав.
А за що? Образи нащо ті?
Не я тут винен, а місто безглузде й брехливе,
Що завирило, мов потоком злива,
Мене,
маленького жука.
А день по дню зника,
І, мов Верлен,
Як ніч, так день
Різноманітно
жебраєш по місту,
попоїсти.
Щоб
І в сірому витті нічного вітру дряпатого
Прокрастися спішиш додому з дарового театру
Попід високими без електрики містичними
домами,
До шорсткої і близької колдерки, мов до мами.
А як селянського життя занадто стане жаль,
То при світачці сядеш
І пишеш пастораль.
—
58
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ
ОНАН
Поема
Інтродукція
«Ну, так що?
Ось я постриглась,
—
У чоботях,
—
галіфе.
посміє
той
(Хай
невіглас!)
Та скажи ж бо,
Як Оксана,
Гарна й далі, а чи фе?
Що ж тепера ти замовк
в
—
І зиркаєш, наче вовк?
Що, обстрижену Оксану,
У тужурці та у штанях,
Цілувать тепер не станеш?
Що, тепер не ризикнеш,
—
Мов, нездала
Не підмазане
вже на це:
лице...
Пам’ятаєш?., ха-ха-ха...
Не боялися
гріха.
В кобурі моїй наган,
Поцілуєш, пан Іван?»
—
Той
—
не втримавсь:
«Ти глумитися
не
смієш!
Ой, Оксано, бережись!..
язика прив’яжи!..»
«Що мені?.. На все плювать!
Знай,
—
Хочеш знать?
Я махнула на життя
Вже пройшла моя кутя.
—
Спекуляцію
лишила,
—
Хай провалиться машина
Та на тендері їзда:
Я
ще досить молода.
ТВОРИ
Поезії,
59
поеми
Для перекупок це діло,
—
їх за сало хоч розп’ять,
А я хочу хмелю, танців,
бійки
Та щоночі хлопців з п’ять.
Що, Оксана не така,
Як
пшеничная мука,
Що, Оксана твердо
стелить:
Не подушечка м’яка?»
«Не доводь мене, Оксано,
Я ще млію, з горя в’яну
—
І
за пал твоїх
Кинусь
грудей
сам на
Залитися
всіх людей.
недільку,
Хоч на днину,
на
На одну годину
В ніч...»
«Геть,
Пріч!»
—
—
—
З
ти, слинява
«Ти доводиш до
«Не боюсь,
гидото!
гріха...»
он Ванька
—
йде,
—
ним гуляю...
Ха-ха-ха...»
Ванька став,
Зціпив нагана,
—
Грудь одкрита,
Морда п’яна.
захитавсь.
Подивився
Сєнька!
«Жарим,
А ти, сволоч, приставай!..
Ще посмій хоч раз!..
Знай!..»
—
—
І повів.
А там, як слизькі
Плазуни, тиснутись будуть
і безвольні,
Несвідомі
Бо співає вічна кров,
А діла їх
До
—
заяложеная рима
слова: «любов».
60
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
І
Людино розумна,
І ти не можеш увільнитись
Від
пут
ув’язливих кохання,
тебе, мов для мухи,
Яке для
Меду
ярого смолисто-жовтий солод.
Невже ти вічно мусиш
бути
Розтертим порохом у подиху вихрястому
Що кидає тобою, волею твоєю
стихії роду,
І навіть розумом, превищим височінів горніх духу,
Якого ти за межами усіх систем космічних,
Неначе невода, розкинув?
І ти не зможеш...
А тут, відчуй,
—
ти
пішка
з шахматного поля,
Де триліони діляниць мільярдами фігур:
Людей, собак, орлів та інфузорій
І слизької черви й гігантів слонів,
Німих холодних оселедців,
з
Що цілими пловучими островами кишать серед моря,
Купаючись у мутному молочному насінні самців, що
заплоднюють ікру.
І ставить безмежно-нахабна рука
Тебе, куди захоче, на кострубатій площині земної
кулі,
Чи дивишся ти на своє безсильство просто
А чи жахаєшся холодним потом,
в
очі,
—
Тебе сліпа стихія
не питає,
А грає.
І приведе тебе до жінки,
а
тебе, жінко,
до мужчини,
І, мов крольчат, спарує,
І нашепче, натхне у мозок твій з збаламучений,
—
І ти повіриш їй, що ти святеє діло робиш:
Твориш нове життя по власній волі.
А де
та воля, коли ти порох
нікчемний у безмежнім
вихорі плодіння?
Поезії,
61
поеми
II
Іуда, син Іакова.
Немов сама природа
гнучка у виходах,
Умів перевернути все
Коли брати його вели
Убити
на
інший лад, для себе кращий.
на раду,
Йосифа,
їх брата,
улюблеником був,
Пролляти крові Юда не схотів
Який
у батька
—
І вихід винайшов такий:
Угледівши
Що
в
пустині каравана,
коливався
змійкою верблюдів
У сіро-жовтих далях
Безкрайньої пустині
І йшов із Галаду,
Несучи стіраксу, ладан
Та бальзам
Купців ізмиїльтян,
Порадив браттям
—
так:
«Що користі, як ми уб’ємо брата
І приймем кров його на себе?
—
Ні, краще продамо його купцям,
Щоб плями крові братньої
На наших
Бо він
Зробили
І
руках не засохли,
є наша плоть».
так,
—
живим зостався
Йосиф,
А двадцять серебреників грошей
Іуді доручили берегти.
Ось наближається Рувім найстарший,
Немов газеля, озирається, переживаючи
тяжке щось
серцем,
І поглядом шукає Йосифа,
Якого батько доручив йому,
як старшому, глядіти,
І, не побачивши, зі стогоном розпуки
Роздер свою одіж на грудях,
Подвійно плакав через те,
Що Йосифа любив не менше, як боявся батька.
62
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
І тут Іуда,
Наче мудрий змій,
Із темної і затхлої печери
Душевної скорботи і тоскноти,
Де серце стиснуто у грудях,
Немов в гарячих кліщах вугіль,
—
до виходу з печери,
Привів
Продушину відкрив і випустив на ясний простір.
Брати зарізали козла
І різнобарвну одіж Йосифа омочили кров’ю,
Щоб до старого Якова принести.
І довго з горя плакав сивий
І рвав волосся на
собі,
Пошматував свою хламиду,
До тіла притуляв Іосифову одіж.
І вив, як дикий звір,
Стогнав і плакав вельми
Аж
поки жаль його
знов,
пройшов.
III
Іуда, відділившись, один почав жити.
Він дочку хананіянку жоною взяв.
Вона родила сина Іра
І другого Онана, а третій Шела був.
Найпершому, що Іром звався,
Він взяв Фамарь за жінку.
Та Ір був хилий, як верба на піскуватім ґрунті,
Тому й незабаром помер.
Тоді сказав Іуда до Онана:
«Ввійди в кімнату жінки твого брата
І заплодни її.
—
І
буде це насінням Іра,
Бо він мій син найстарший, найдорожчий
І рід його не може пересіктись.
І ще тому потрібно це зробити,
Бо гріх, щоб свіжа та здорова жінка
Безплодною лишалася
лишень тому,
Поезії,
63
поеми
Що бог відняв від неї мужа
Чи наділив безсилим, із виснаженим тілом,
Хоч би і за гріхи батьків.
Хай
заплодниться чрево,
Хай
діти підростають
І спільною сім’єю заживуть
Та допоможуть старшим,
Бо хто на
старості догляне,
Як не дитина
—
«Але
ж
А згодом
рідна? »
ті діти будуть
не
мені,
ворогами стануть мені
самому!»
Сказав Онак.
Іуда
Ніхто
не відає, що буде.
Як бог тобі невтомність тіла дав,
Повинен ти його святу чинити волю.
О н а н
Дітей плодити?
Та ще й на ворогів собі?
Іуда
Хіба не
Аби
все одно, кому
твоє
насіння
ті діти будуть.
не вмирало.
Онан
як не хочу я дітей ні брату, ні собі?!
Сліпим знаряддям продовжувати рід
Чи по твоїй, а чи по божій волі
А
Противно моєму тілу
так само, як і
Іуда
Ти не посмієш так зробити!
Бо знищу я тебе,
Як ворога господнього й мого.
духу!
—
64
Валер’ян
А
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
як послухаєш мене,
То увільню тебе од всіх робіт і обов’язків,
І їжу кращу, й одіж матимеш від мене,
А як захочеш, поруч зо мною
будеш
керувати
домом,
Челяддю і землями моїми,
—
а
ні,
пам’ятай!
то
IV
Коли Онан ішов до жінки брата Іра
Її пізнати й заплоднити з наказу батька,
То штучними роздражненнями своєї плоті полової
перед тим
Він проливав на землю насіння свого
біло-мутний
струмінь,
утробу жінки брата.
Аби не влить його в
І хоч помер Онан від солодійства,
Та
не плодив
дітей без
власного боління.
V
Онан
—
казав до
Шели:
«Я увільню тебе,
о
брате мій, від
пут,
Якими нас зв’язала сліпа і примхувата доля.
Нехтую
людську
Я вище неї
я
природу,
—
став.
Безглузду силу, що тягне нас до жінки,
Я розірвав, як тонку павутину.
Тягнутись до верстата, на якому,
Всукавши маленьке волокно у віковічну пряжу
Людського роду,
Кожен каже:
—
«Я створив
Бо це
А
велике
моя дитина
—
діло,
частина
меї плоті»
сам того й не зна, що він лишень є
В руці
ткача
сліпого.
Поглянь! Весна цвіте.
—
цівка сіра
Поезії,
65
поеми
На тисячу запахів дише
І
билина,
кожна
плодиться, парується усе:
Жабич на
жабу лізе холодним,
слизьким тілом і
крекче;
І, скліщившись
задами, жуки тягають один одного;
І
горобчиха присід а перед горобцем,
Розламується, крильцями тріпоче;
Там білі на листку метелики забились,
І свіжі пахощі несе фіалка,
Щоб пиль забрала з неї пчілка для черви,
Що плодиться в вощині.
Мене ж моя долоня біла,
Розкрившись, більше вабить,
Аніж дівоче лоно.
Так само здригатиметься
Мов у
Коли
хвилини
смерті
тіло,
ноги комаря,
моя правиця, немов жона,
мені віддасться,
фалоса мій сік,
Білясто-мутний і гарячий,
І на свіжі пелюстки фіалки упаде,
І
потече із
Заллє синяві очі і жовтий
І пригорщі, дивись,
Зелений
он
замісить,
підставляє
пил
широкий лопуха,
Щоб підхопить святу для нього
Щоб не торкнулась до землі,
А щоб
Не
лист
вогкість,
на ньому вмерла,
знаючи
сліпої покори
Тій силі тяжіння до
Що
—
нами керує
без
чого-небудь,
нас.
Велике таїнство і святість незмірима:
Тут
воля вирвана із пут кохання.
Шела
Ти помиляєшся, Окане,
Моя душа до того не пристане.
—
Плодитись треба нам тому,
Що так велить людська і світова природа
66
Валер’ян Поліщук.
І Бог установив і
ВИБРАНІ ТВОРИ
освятив
Діло продовження людського роду,
І гріх великий тому,
Що сам бездітним умира.
Коли природа, ліси, вода, степи, повітря
Дають багатство плодів і трав,
Насіння всякого, і птаства, і скотини, й
риби
Для спожитку людей,
І сонце ллє тепло, і тінь дає рослина,
І де не глянь—достаток всього: їж, живи, плодись,
То тільки кара божа
Покутою упасти може,
Щоб рід твій
припинився
в грядущих поколіннях
Нехай розмножуються люди, як пісок морський,
І зникнув ти з лиця землі
І
землю заселять, немов
буйнеє зілля,
—
Нам заповіт од віку: плодитись, працювати
І
наповняти землю.
святий для мене,
Бо йде з моїм бажанням вкупі.
Не я йому служу, а служить він мені
І він
І стверджує мою
Святим
упевненість і діло
тавром.
О
А
знаєш ти, що це
Щоб
ти
н а н
тебе обманює природа,
ішов покірливо
на
поводі
у неї,
Як овен на заклання?
Ш е л а
Тепер
я догадавсь.
В тобі бракує волі зріктися насолоди.
Та ще до того ти боїшся,
Щоб не зачати дітей для брата Іра,
Тому ти й солодієм став.
—
А потім захотів
Мене за спільника думок твоїх придбати.
Ніколи не буде цього!
—
Поезії,
А
67
поеми
що? Для спроби
знаєш
Візьми
і відречись од свеї плоті
І ціломудрим будь до смерті,
Тоді побачу я твою велику
Як і огиду до плодіння,
І
визнаю
волю,
твої думки за правду.
Онан
Лукавії слова!
Ти спокушаєш брата
Живим умерти й мертвим жити—
Умерти й жити одночасно.
Ти ж любиш так життя тваринною любов’ю,
Тоді навіщо
ж ти мені
Пораду таку даєш?
Не хочу благ життя відкинути від себе,
Відняти насолод не хочу я.
Не хочу виректись од цвіту свого тіла,
Щоб знищити солодку хвилю,
Коли палає кров і м’язи переливаються і ходять
під
кожею моєю отарами овець,
що
Люблю,
йдуть
по косогорах.
коли жар по тілі розливається,
іде кругом, кругом,
Немов вируюча вода весняним
А голова
Від
того
відректись, убивши
ранком.
плоть свою, і жити
тільки духом,
Себе перемогти для
Тоді
злого і тяжкого,
як легкий шлях до
світлого, солодкого,
бери,
—
Ні,
того не
Ну,
а коли
зроблю я, бо не хочу.
я зберігав свою незайманість до
б
смерті,
То далі що? До смерті доживу й помру.
То я і так помру, зате щасливий буду,
І вище задоволення прийде у душу,
не плодив дітей, онуків, правнуків,
Нащадків міліонів,
Що
—
іди,
68
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Щоб потім мучились в борні за існування,
Страждали з покоління в покоління,
І
все-таки плодились
Не поведу
на це я
Живих істот
як комарі, жаби, ужі,
собаки й коні.
далі,
сотні міліонів
засліпленні свойому фатальному,
незмінному і потім неминучому,
в
як смерть.
О, дякую тобі, мій ясний світе,
Що я прозрів хоч зараз,
Що я піщинкою не став у вихорі плодіння,
А сам отруйним ядом укусив стихію,
Зате і вільним став, як океан!
КЕНОЯЛЬ
Новотвори
Я
хочу вернути вам, спустошені слова,
нового незайманого вашого
Слів великої тяжкої енциклопедії.
Я дам свіже, од теплої груді природи одірване
слово
слово
Сьогодні
моєї
коханки
—
—
поезії.
воно не пролунає громохким
ваших душах,
А озветься ніжно і тонко
відгомоном перших поцілунків
вашої милої,
моєї милої;
Прозвучить
тоном
Нічної зоряної струни,
Яку поки що чує тільки
око.
слідом
по
Поезії,
69
поеми
Воно
озветься звукальними голосами,
мов у снах ясного дитинства,
тільки колишуть ще юне серце,
його незнання прийдешніми
коли звуки
лоскочуть
пристрастями
будять несвідомість його
слово ллється в моїй задумі
і
Те
ласкою
почувань.
через усе моє життя,
навіть тоді, коли я його ще не знав.
Воно млосно губиться, затерте зниклими виразами.
відкриваю його встидливість сьогодні.
Я вибираю мою наречену з сотень тисяч,
Але я
Щоб незайману первістку гарячіш цілувати.
Я наділяю іменням того слова
Животворчу частину мене
—
Мою поезію,
І тому ім’я їй даю
Кенояль.
—
20.ІХ.1924
Харків
ПЕРЕДОСІННЯ ЕЛЕГІЯ
Ще на дворі тепло стоїть
І в
Але
прозелені тіні,
піднятих верховіть
Вже шелести осінні.
з
Город, червоний помідор
І кукурудза спіла.
Пожовклий соняхів докор
Покора вже посіла.
Мовчить дозріла бузина,
Схилила чорні ґрона,
Чекає, жде,
Що
мов п’є до дна
скаже
—
міць червона?
70
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
І
ТВОРИ
я мовчу, і я вже жду,
Що прийде, приголубить.
Немов трава суху межу
—
Земля
мене
полюбить.
І смутно згадую, як десь
Із піснею тягнулась
Душевна
павоть до
Що літо
І
небес,
вже минулось.
прийде літечко
Для мене ж холода,
хоч і
«Бо
—
молодість
не вернеться,
Не вернеться
вона».
Я
Критикові Петру Єфремову
Уїтмен,
незнаний,
Що бунтом полоснув між
Ні,
я не
Новий
я, ще
хвилями знамен.
Я духом розійшовсь і втілився між вами,
Щоб людський дух, ширяючи пророчими вітрами,
До сонця всіх доніс, коли настане день.
Ні,
я не
Уїтмен.
Новий я, невідомий:
В мені-бо сила й біль працюючих рамен.
Я йду в передній лаві з тими,
Хто поступом стихійним серед грому
Іде мільйони літ, без ліку, без імен.
Уїтмен,
Хоч, як і він, веселий,
Бо сонячний привіт мою
Ні,
я не
Мені всміхаються
жагу втиша.
всій країні села:
Волинський давній ліс і степові могили,
Карпатських гір зелені полонини,
по
Поезії,
71
поеми
І слобожанські хутори, і заводі Дніпрові,
І вогкі шелести козацької діброви,
—
Робочої Вкраїни
І їй моя
любов,
живе в мені душа,
як
пісня комиша.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ МІЙ
Книгарня
(Ерн, Хоткевич і Тичинка),
По ставки до «Вістей»,
—
А там
до
Тані знов;
Музей Сковороди, в друкарню
За «Книгою повстань».
Гей, браво
—
на хвилинку
вийшла-таки врешті!
Юрко приніс.
І швидко зник...
Чого б йому?
Ах так, він пригадав вчорашнє
І глейко став над горлом,
Як хлібний ком,
—
язик.
Навіщо це?
Що він кохає Ліду?
То й я ж її люблю,
(Згадав
А що
—
тепло
мені).
вона у Київ не поїде,
То я тут в стороні...
Писать почав одно,
А зупинивсь на чому!..
На тому, що мій день лама,
Як буруни стерно.
Забув про лист, Літком, білизну, Київ,
Бо знаю, що життя минеться все одно.
любов,
Як той забутий колос
Тільки
На вижатому полі,
Пребуде ще віка.
Од неї тоскний біль,
Та їй усе прощають;
книги,
72
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Її плодам добро
Усі,
як дань, несуть.
Зате очиці у діток
Нам сяятимуть в темінь,
Бо
сяєво
любви
—
То світовая суть,
Яка тече постійно і невпинно,
Тече у небуття й ніколи не стіка.
Любов безмежна і фатальна,
Мов ті віка.
Весна 1923 р.
Харків
КОЛИ ЗБАГНУВ
Мої чуття, засипанії грузом турботних днів,
Ти зворухнула враз, маленьке дівчинятко.
Я сів
на спогаду коня
І вже домчався аж до
Туди,
де
бір розкинув
тебе,
мила,
вогкі крила
Мій Київ схоронить.
О, так я захотів,
Щоб ласкою мохнатих вій,
Мов теплим омофором,
Мене накрила ти,
Як юна божа мати,
Як
Я
вітер-тиховій.
—
чуєш
—
не вгадав
Опалового світла твоїх
таємних дум,
Таких глибоких і незнаних,
Як черепашки шум.
збагнув.
Тепер тобі ізнов,
Як жертву вечорову,
Тепер
я їх
Мої чуття і серце малинове
В
покорі
приношу.
Поезії,
73
поеми
Тепер вони постійні і глибокі,
Як черепашки шум.
СХІД СОНЦЯ З МОРЯ
Зажевріла в горнилі найкрайсвітнім
Вузенька
смужка металу на воді,
Немов ідея з підземелля
А потім
гніту
просочилася кривавим потом.
Свідомо
—
Більшає
жевріє,—
Горить!..
Крицевий обруч небокраю,
Що землю смертно затискає,
та
Уже розплавився
Ідея
в
одному місці.
ширшає, пала!
Зайнявся верх,— і хмари в позолоті.
Уже горить земля,
А
промені
навпроти,
Мов стріли вогневі,
Летять у всі кінці.
Ось
вибухом вогню
Заграва вирвалася з моря:
То сходить сонце у країні горя,
І тільки збоку сірий біль
По хвилях плеще ще звідтіль.
МОЖЛИВОСТІ
Ходило
тихе море, як
любов північна.
Блакитно-вогкий перелив
Гуляв в наллятому до краю небокраю.
Лишень на заході рожевий тум-туман,
Як м’які мрії, віявся
над чолом.
74
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Підносив опар невловимі крила,
Немов зітхання без причин,
І никнув спогадів димочком фіалковим:
Де народився,
У
там спочив.
забутті напівпіелесне хвиля,
І знову море синій спокій п’є.
А в далину
замрілу моторовий човен,
Як білая крупинка
тлі,
Пограв перловим туркотом бензину,
під самий небокрай;
Що рівная струна
І раптом врізався в гущавину туманну
На тім безмежно-синім
—
—
І згинув, білий, там.
І тільки звукові хлопушки
Ще довго рвалися, стихаючи ритмічно,
В його легенькій таїні.
Ізникнув, як примара, білий човен.
А скелі сонце розпікає,
А скелі тоскний тиск тепла
Назад
у небо одпирають груддю,
Аж знемагають сонні їх рельєфи
У шелевінні льоннім хвиль.
Та ось
розгойдується з павзами одкотів
Блакитно-шкляний водний плай.
І вже вали повільно грають.
Ось гомін збільшує їх міць,
І вже розкочений летить
Та розбиває
зелень чола
Громохкий вал, що пада ниць.
Гуркоче гравій-гнів навколо.
ізверху бігом.
Бурун бере даниною покору
З уламків каменю і скель.
По
них
піна
Поезії,
75
поеми
Гарячі скелі, скупані водою,
Димляться парою,
немов горять,
їх дим покірною ходою
Пішов під мертвий кипарисний ряд,
Що став на варті до спокою,
Де сухо коники бренять.
ЗВУКИ ПРИБОЮ
Вали чергують
мутне божевілля
Звуками різними в гальці і гравію,
Свистом, шипінням і цукряним гамором:
Як осінній вітер в ковилі,
Як юга в телефонних дротах.
Мов сотні решет підсівають ячмінь,
Мов град по блясі, вихором оддертій.
Фиркає вал, ухопивши повітря,
Мордою в піні скажено лютує.
Землю рогами дере.
Білу рощину млинців
Розливає море по пляжу
—
Гнівно шкварчить його сковорідка
масна.
Звуки галопом несе аж під парк
Тяжкий рокот прибою.
Дерева одбивають луною
Попелясті жмути того шуму,
їх говірка сипко у листі лящить,
Наче вітер розбуркує шелест,—
тополя й листком не чечеркне.
А
Безупинно на берег ідуть буруни.
Спотикаються вали на задиханий поспіх.
Піна біла сміється й рида.
Все гуде та рокоче їх дика гряда
І далеко по гальці
Розстеля
бліду постіль.
76
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
ПІНА
Запінені
До
чола
вали метушаться і
спітнілих
підбігають
скель.
Піна
на вітрі,
Мов цікава біла гуска,
Витягає довгу шию з зеленої хвилі уверх—
Хоче заглянуть на скелю;
Потім, побачивши
—
враз
Здіймається з криком на крила
І
з широким розмахом
білого галасу
—
Перелітає...
ПІНИСТІ ДЕРЕВА
валами важко йде,
Вітер вигнаний гуляє
Масляниста, синя димка:
Гул
—
Маслянисто-вогкий
Вал крутошний,
пил.
на каменя спотикнувшись,
Підривом вдаряє
уверх
Та й осідає звільна донизу,
Одходячи вбік за вітром.
І білі в неможливую
яскравість
віяла дерев
Од
того
На
скелях пишно
розцвітають:
Розвітреної піни
Снігові дерева.
НАД ГОЛОВОЮ СОНЦЕ
Над
головою в мене стало сонце,
Мов велетенський жовтий квіт
Зацвів на льонному обшарі
Пливкої неба блекоти.
Поезії,
77
поеми
Од
того тінь моя
пірнула в море
—
Я на човні співаючи стою.
Водяне сяєво стягається до тіні
Та купчиться круг марева моєї голови,
легким подихом обвіяна із моря.
І тінь моя, занурившись у воду,
В ту яблучну і ясно-плинну муть,
Що
Стяга проміння світлу поволоку.
Тоді велике, зеленчасте око
Примруженим і тьмяним чоловічком
На мене дивиться з мутного
сяйва дна.
В молочно-синій глибині,
Як дивний, зрілий плід кульбаби,
Пливе під човном сяйний круг.
А білий ялик
скромний човен
—
—
Грудьми натиснув сяйну рідину.
Та й коливається зибком веселим
Під плюскотом слухняних весел.
Пливу до миса Плаки,
Що глибоко осів
Опуклими гранітами
На ложі предвавіку
В могутнім обсягу блакитної води.
По чолу миса, наче зморшки,
Застиглими патьоками біжать
Далеких катастроф шари пориті,
Де скам’янів патлатий жах.
Вогонь землі
Тут,
на
поклав
гранітових
ці
плити
крижах.
ВІТРИЛО
Косе
вітрило в далі моря
З рішучо-загнутим кінцем
—
Пером біластої якоїсь риби,
Все йде, одкинувшись назад,
Понад завзятим ритмом хвилі.
78
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
А то, немов розкинуте крило
Якогось демона чудного,
Що
І
з льоту в море занурив
тоне там у судорогах смертних,
Тільки
воно отерплим рухом
сіпається над прибоєм.
Так у баюрі втоплений метелик
Ще
намагається крихке підвести тільце,
Ще тріпається й воду розгортає
Та б’є поверхню змученим крилом.
Ще
МЕДУЗА-АКТИНІЯ
мов насіння людське.
Тремтить одірваний од хисткої стихії,
Прозорий студінь,
Що голубим мусліновим покровом
Ритмічно укладається на пружні хвилі.
Морська вода ласкаво обнімає
Той первозданний смак стихій
Медузу з рідкого кришталю.
Вона в димочок холоду свого
—
Вбирає неба опалові блиски
Та кришить промені на бризки,
Що сонце шле в її кришталь.
В воді пливе, мов блюдце шкляне,
Хитає знизу щупальці недужні
Своїх безвільних коливань.
То в чашку згорне край зів’ялий,
То гриб прозорий голову згинає
На свій важкий і змінний хрест
І так, мов думка, пропливає.
То тверда, мов прозора грудь
У юнки ніжної, опуклиться і грає.
Тонке мереживо прожилків фіалкових
В медузнім студні рухає життям;
Пересилає бліді соки
До примітивних клітинок.
Поезії,
79
поеми
Медуза слинить,
В моїх
як дитина,
вібруючих
руках.
її трепетному тілі
Смутна свідомість виника?
Чи
в
Чи світовий, великий розум
Її хоч подихом торкнув?
Чи що приймає та істота,
Що криє вічну таїну?
В криштальному первоти драглецеві
Ламається і кришиться яскравий промінь днів,
Мов мужня сила в млі любовній.
Дробиться іскрами в вінцевому хресті
Її алмазних, захололих соків
Могутній сонячний каскад.
Небрежний палець мій
Поранив ткань її холодну...
Рана без болю,
а чи
біль тоскнотний?
смертний перехід?
Чи, може, тільки я,
Прибитий скельним гнітом,
Очікую хвилин розпаду
Свідомості моєї,
Прикутий силою природи
божевілля,
До свого вічного терпіння
Я
чоловік,
Приймає,
чи не зна, де
—
—
Та верховенна частка
Усіх живих і прорісних творінь:
Медуз, слонів і тощих мочок моху,
Всіх атомів, що несвідомі себе,
Свого міцного дзиґу електронів?
Чого в терпінні смертному тоскнію?
В моїй корі мізковій
—
Прямій рідні медузам,
В моїй корі поритій,
Мов прибережний камінь,
Те освідомлення, до безуму високе,
За міріади тоскних днів і меж
Нарешті висунулось, повне сили,
Те освідомлення себе самого світом,
80
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Що його прагнули
Нарешті
глухі і темні сили,
вилилось у
Щоб далі він
створі чоловіка,
страждав
І бився через смерть.
СТУПЕНІ
Далека сестро по природі,
Медузо млявих коливань!
Твоя жива, холодна
ткань
—
Рощина перша животворчих соків.
Як перший гомін рефлекторних рухів,
Ти тихо в заводі пливеш.
Ти перший
сон
глибокого хотіння
Рухомих сил, енергії землі.
Проходиш в лоні світовому,
Сама породження його.
Які ускладнення рефлексів наростають
На той первісний життєдайний ґрунт,
Щоб аж піднятись до етеру мислів,
До гострих смаків почувань!
КРИСТАЛ ЖИВОГО
Студень життя первозданно-новий
Викристалізовує форми доцільні.
Шукає кристалів своєї породи,
Щоб перейти
з них на зоряну грань,
Там,—
Де жінка божественним тілом блискає,
Втілена форма найвищих хотінь.
Тіло тремтяче, живе і могутнє,
Труйне диханням млосних ароматів
Найвища ступінь розвою матерій
Надмірну красу являє собою.
—
Жінка поглянула, повна любови,
—
Поезії,
81
поеми
Сочним кристалом щирого всесвіту,
В дивних опуклостях груді тугої,
Стегон співучих, в очей поволоці
Втілила лінії круглі й покаті,
Що здавна блукали в півкулях актиній
Первісних кристалах живої природи.
—
НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА
Заперечення Лєрмонтову
Східна фантазія
Коли місячна
золота колиска
Тихо гойдається
в небі,
Почеплена на гвіздочку зорі
—
Там засипає під колискову пісню зоряної
Маленьке дитятко.
І
в
осіяному еонові його тільце
сили
меншає
й меншає,
білий крилатий човен,
Що пішов на край синього
Як
моря.
світле дитя
Стає найтоншою гаметою,
Тоді
те
З тільцем легшим, як зітхання пташки,
Коли її милий не прилітає довго на гніздо.
Та
пилюжинка життя
Спускається
на
тонкій, злотній павутині
місячного проміння
На тиху землю.
І коли промінь з
Засвітившись
Що
нею ковзне,
чарівної дівчини,
край вікна
в очах
сидить чутко
—
Та чудова матерія западає їй
в лоно.
Тоді дівчина зітхає,
Коли її милий не прилітає довго на гніздо.
А промінь, пустивши росток у таємну
безодню її лона,
як пташка,
82
Валер’ян Поліщук.
Там
спить
—
чекає,
Аж поки його не
Дівчина тоді
ВИБРАНІ ТВОРИ
розбудить мужський
вібріон.
одкидає голову, оддаючи
милому свою трепетну шию:
Вона приготовила мужові млосний
цілунок
І найтепліший куточок для його любові.
І коли на буйній землі родиться од неї
дитя
Вона смутно пригадує,
Як гойдалось колись на
—
зоряних вервечках,
Як бреніли місячні струни
в покорі тихому вітру,
Як співала йому космічна юга.
Той синок прислухається до них тоді
з раннього малку,
А струмені згаданих звуків
Передає піснями.
Люди, що здавна самі їх забули,
—
Кажуть йому:
—
«Ти
—
поет».
БУНТ МАТЕРІЇ
Клітина животворна матерії тугої,
Що ускладнила неясне своє хотіння,
У віддаль о дійшла в такую далечінь,
Що звідти в силі споглядати
Той згусток, звідки виникла сама,
Що уясня собі свою глибоку сутність
І промінь кидає в бездонну сивину,
Куди спускаються глухі ступені,
До клітки кволої медуз
—
У той сирий і первозданний студінь.
Клітина мозку чоловіка
—
То верховина, де
маяк
світляний
Сліпучі смуги променя пускає
І бачить, що вони проткнули
Голками гострого проміння.
Поезії,
83
поеми
Тремтіть, мої клітини,
Поки яркі процеси
В хімічних рухах ваших
не погасли.
Хапайте, всмоктуйте великую свідомість,
Тремтіть пожадливим пізнанням
На весь солодкий всесвіт.
Він висунув вас тут представниками
Своїх
великих механічних сил.
Але розкол матерії
Що
Не
повстав
вже мої клітини
такий великий,
роблять опір,
хочуть покорятись насильницьким велінням,
Що
зверху накладає
Стихії лад нечулий,
І біль мене терзає там,
Де розпад смертний
Перетинає жахом споглядання.
Шукаю опору тобі, глуха природо,
В твоїх сліпих і
тяжких постановах,
У безсумлінних,
як хід математичний,
і
Сторонніх потужних, як падіння скелі.
В мені одвічний геній Люцифера
Повстав проти законів,
не жаліють,
Що творять
Лишень з чужими планами погоджена будова,
Лишень свої холодні плани
Приймає на увагу космос первозданний,
Створивши, запитав мене: чого я хочу?
Безсмертя хочу!
Вічно споглядати,
—
Впивати всі красоти
барв і тонів,
Живеє
рухання істот,
І хвильний біг, і ропоти
бурунів,
І блискавок обійми полохливі,
Що потрясають очі
І випікають серце,
І милої моєї тьмяну повінь
В замутнених любовію очах
Ось
—
безумства хочу!
Я хочу вічно, безроздільно жити!
чого хочу, до
84
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
БОРОТЬБА
Люблю
я
опір осені чинить.
Люблю набряклий од дощу і мряки
Назустріч вітру піснею гукати
Й під
шелести
Що линуть
листів,
до калош,
Бунтарити в життя:
Ну що
борня?..
Дайош!
—
—
—
22JX.1927,
Св. Гори
БЛАГОСЛОВЕННИЙ СІРИЙ РАНКУ МІЙ...
Благословенний сірий ранку мій,
І день, і час,
І ти, обнята працею,
невтомна доле.
Я вас таких
Не розлюблю ніколи,
Поки вогонь життя
У серці
Ідіть
не погас.
до мене, ніжні та
бурхливі,
Шуміть, буруньте у веселій зливі,
Щоб знаменням мені
Своїми факелами чорними над обрієм горів
Розсипний стрій
Блакитних димарів.
як розкішно у житті кипіти!
Ах, як високо захват підніма!
Нехай розчавлені лежать розпуки квіти,
І туга хай розвіється німа!
Бо все-таки, що б не казати,
Ах,
А в диких закутках
затуркані з біди
завзятій
ході
До розуму ідуть
І діти бідненькі, і зморені діди.
в
Поезії,
85
поеми
Бо все-таки, що б там не було,
А в будівничім запалі нервових міст
Чи в тусклому забутих сіл горінні
Скрізь електричні сполохи
Здіймаються по Україні,
І трудова земля
—
Сповняється ранковим гуком.
КОНТРАСТ
Vae victis!1
Сосновий ящик з-під
якогось закордонного краму,
обрубків
коліщат.
Старий дідусь впирається непевними ногами,
Прибито
А
цвяхами двоє
в ящику
—
—
мішок картоплі пудів у п’ять.
На одному боці червоний, квадратовий папірець
наліплений.
Russland. Russie. Kiev
—
Написано...
Іде поруч підліток
Обличчя вже з бандитськими рисами,
—
І
рішучо
Дідусь із
плює на дзеркальну
сил
вітрину, де печеня і різні
смачні наїдки.
вибився.
Шнурок через
плече
Ключицю душить,
Пече...
Нога дала осічку.
Упав,
не може
піднятись
—
видно, чує біль...
А тут на гору
З червоним прапором
Пронісся
Автомобіль.
*і
Горе переможеним! (латин.).
—
Ред.
86
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
ЛЮДИНІ
Бідна людино,
Чи
жахом
що сама себе
від думки
з
в’яжеш,
космічним розмахом,
Чи тим, що помреш.
А найгірше бійся слизьких, холодних,
Мов з ременю прокислого смокців,
Велетня спрута умовності людської.
Коли людина ще не кресала вогню
—
той спрут
не родився.
Тепер царює всюди він,
вибухах повстання.
Навіть у
Ти йдеш бурхливою вулицею,
І тисячі тобі подібних теж ідуть,
Спішать
на
візниках, шугає авто, стукотить
по
брукові
тачка,
цокає
блондинка чорними закаблуками,
і два товариші, поспішаючи, підморгують повії;
Собачка крутить задом, щоб на півхвилини спинитись
посеред вулиці, піднявши задню лапку;
І мати з дитиною, озираючись з опаскою, перемахує
через натовп коней і візків,
—
І все
в одно ціле зіллялось,
І ти, товаришу, ти, люба жінко,
Весь
натовп
—
—
з ними одно.
моноліт.
ж справді вільними,
Не соромлячись сядьте поруч
Будьте
з оцим старцем, що
задихався
Розпитайте його,
чи здорова
—
сів,
його дружина, де живе
його син...
Блаженна людино, що хочеш і йдеш поруч зо мною,
з першим зустрічним, вітаєш його як давнього
друга, звільнившись від пут умовності
І од в’язкої сили власного даного слова,
Немов з вузлів терпкого мотуззя.
Коли
станеш
вільна сама
в
собі і
сама
від себе,
Тоді цілий світ буде для тебе і ти для нього,
І ворога свого нігде не побачиш, ніколи.
—
Поезії,
87
поеми
ПІД НОГИ
«Вийди, вийди панно,
з третього поверху
На балкон.
Я стою, вже стою, моє серце дзвоне,
В
серці так багато пороху.
Обернися
постаттю до таємного сходу
В саду.
Теплим вечором, впиваючи насолоду,
чорний парк я прийду.
І я взяв би тебе, мою зіроньку ясну,
Поніс би далеко на крилах пісень
В
В ту
світлу країну, чудову, прекрасну.
Де вічно царює весна день у день,
Де співи, і квіти, і сонячне сяння.
Де ясний, веселий та радісний май,
Де в парі сплелися краса та кохання,
Де втіха, і згода, і щастя, і рай».
(«На балі», вірш МиколиВороного,
і «Панна з третього поверху»,
вірш Михайла Семенка)
З огидою
читаю я
Оці слова підлизано-мерзенні.
Бо ось що каже нам
Останній день:
«Ах ви, плюгаві паничі!
вам делікатні, мрійновтомні,
Білорукі панни пахнуть!
Іще
ви вдень і вночі,
Забувши мить жахну,
Про насолоду, про кохання та про неземну
красу белькочете.
Іще
Ви не бачите і бачити не
Тих ям,
хочете
дротів,
Що порозставляло нам життя
Бунтарського сьогоднішнього дня!
колючих
88
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Коли вітри ревуть, шумить стихійна
Нових
вражінь і
А пива, червоного пива,
Куди
злива
почувань,
—
не глянь,
Ви тягнете гугнявим голосом своє надземне.
Хоч навкруги ще ранком темно,
Та на душі зате ясніш,
Бо
сила в
м’язах,
сила
І духу і страждань...
У нашу душу глянеш,
То
пройме,
Проте допитливого не відірвеш ока.
Придушить тебе той мільярдовнй натовп
Відтінків людських душ,
жах
Зате й натхнення дасть високе,
Що творчістю
своєю ти
Не так,
з
як
той
Про ніжність і
каміння зрушиш.
гемороїдальним віршем
печаль,
співати,
А громом прогримиш у просторах визвольної бурі.
А він хай гине у темній холодній конурі
Його не шкода нам,
Не так почнеш
—
Бо
не вміє
Тому й
боротись і
страждати,
—
упав.
А ми ширяєм духом.
Упав
—
і маси
пройшли
вже по ньому
залізним
кроком і розчавили,
Щоб
не ходив у
Коли
А
як
Він
потусторонній світ.
земля палає,
пішов, нехай
же
йде навік!
шрапнелі рвались
Димками карими,
Куди по хліб голодним діткам
не чув, як
Вибігла мати,
Почала купувати,
А той
з
багнетом вирвав
з рук,
Прохрипівши: «Недам!»
Ніжний того не бачив!
над
базарами
Поезії,
89
поеми
мов блохи, покусали,
буржуйчик у підвалі
Пив валер’янку та їв картоплю без сала.
Святу Софію кулі,
А
А піїта голодний сидів так само.
І все ж про вічну красу белькотав.
йому краса,
прийняв
відчув,
Страждань нового Христа,
За
те, що ти не
а
не
—
Ти безсило упав
—
і тебе розчавила п’ята
Відсталості німої,
А
ми покотились хвилястою
До нових брам,
Наша
сила
—
юрбою
—
там!
ЧЕТВЕРТИЙ ВИМІР
Філософічний фраґмент
Лінія часу іде
Вічно напрямком одним;
Тануть простори як
Лінію ту обняли.
—
дим
Наче
по дротові йдуть
З безвісті дива нові,
Зорі, світи, комашки,
Люди, події, віки.
Все налітає на нас,
Все поринає у млі,
Суне по дротові часу
Тільки свідомість стоїть.
—
З темно-майбутнього йде,
В чорно-минуле паде:
часу нема.
Краю нема
—
90
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Що якби
час обернуть,
Напрям узяти новий,
Щоб повернули назад
Зорі, квітки, молитви?
Там би
не розклад, а
—
збіг
Атоми
в клітку з’єднав,
із
гнилизни підняв
Труп
І воскресіння б приніс
Душу б натхнуло нову:
Старець тоді б молодів,
Зрілий би став юнаком
—
—
Очі світилися б знов,
Зменшилось тіло б його,
Потім дитина мала
Квола в утробу ввійшла
Матері свеї навік.
Все те покаже кіно,
Стрічку крути
Лінії
лиш назад,
ж часу для нас
Не повернути ніяк.
* * *
Хай йде дощ, плюскотить,
А вода хлюпотить,
По листках шелепить
—
Перескакує,
Мені дощ, немов брат,
Я йому також рад:
В
мені серце тремтить
Та вискакує.
Я
з природою тут
Обнімаюсь,
А
мов друг,
з дощем веселюсь
Перебендюю,
І
на
світі мені
Все здається
в імлі,
В тумані, наче в пору
Вечірнюю.
Поезії,
91
поеми
Дужче з всім обіймусь
Та з біди все сміюсь.
Рву черешні собі
З-поміж листячка,
А
з рясних
гілочок
Летить дощ крапочок,
Немов блиск
перелив
—
Із намистечка.
Коли вітер подме,
Небо дощ обійме,
Крапелинки так разьно
Постукують,
—
І тоді є краса:
Ті сумні небеса
Нас любити природу
Научують.
ГАЛЮЦИНАЦІЯ
З бельгійського
поета
Івана Жількена
Мій череп сумрачний відкрито чую я,
Червоний мозок мій, мов гидкий звір,
Він,
як
безмірний
сія.
спрут, звивається, повзе,
Зненацька плигає і в воздусі пливе.
Позаду нерви довгії волоче мозок мій
Та тягне мацаки, смокців ворушить рій.
Пливе радіючи вночі серед гілок...
Він робить засідки на діток та жінок.
Ось здобич вишукав, і тяжкий його зір,
Немов жарина світиться, він рад, як чорт,
О, горе для
вас,
мрійники, бо
Обіймів кільця страшнії
—
вас здушить
лютий спрут.
Жадає
мозку він, де живчик б’є ідей:
Він п’є живую кров поетів і
Він
все проглинує
—
як
звір,
вас тепера ждуть
дітей.
бажання, думи,
сни,
92
Валер’ян
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
І сніг невинності, і полум’я краси
Й бенкет закінчивши, насичений
Та в череп
—
летить
мій вповзає спрут, щоб
виспатись,
спочить.
БЕЗОДНІ
Автор
дає спочатку картину великого світу, починаючи
гірського лісу, далі самих гір і нарешті всесвіту. Потім
ті візерунки,
показує малий світ роботи хімії й атомів
з рослин
автор
—
що вимальовуються, коли зовсім замружити очі і спостерігати,
що робиться в затемненому полі очей.
Мабуть, кожен з читачів,
дитинстві,
і, пропускаючи дротяні
коли не тепер, то в
дивився так заплющеними, очима на сонце
вінички променів у щілинку очей, вловлював химерну гру тих
різних образів. А далі читач уже сам добере, що й до чого.
У
зборках гір
ясна долина,
Наповнена густим, плодючим соком,
Що
аж пашить в тяжких листках,
Набряклих
і зчорнілих від натуги.
На камінцях
лежить плиткая річка,
Мов ящірка, поблискуючи сонцем.
Шумить захватний заколот рослин,
Що тягнуться, перестрибають, б’ються
—
І рвуть жагу небес,
Змотавшись у клубок;
Розфиркують лапате віття,
Мнуть памолодь,
Спадаючи в ліанах
потоком
шелестінь.
Німа, ярка картина
Рослинного бою встала
гір.
Над усіма воєначальником громохче дуб
Своїм кривим і кованим гілляччям
На тучних землях тут між
Під металічний листя шум.
Ізнизу рівні проводи ліан
До
нього
перетягнуті
на крону.
Поезії,
93
поеми
Вже кілька
сталок їх порвалось і скрутилось,
бризнуло до них снарядом.
За річкою крутий, зелений вал
Хребта гірського звився,
Укритий бирами зелених грабів,
Лапатих кленів, кованих дубів.
На кілометр увись яряться перекоти,
димчаста синь верхів,
Ще вище їх
А там
блакитная безодня неба,
Мов
—
—
Де сіє бризки
сонячного скла
Невтомная, густая
Стихійного
Змотались
злива
вогню.
косма громадян зелених:
Назгортані жмути гілляк,
Туберкульозні, виснажені стебла,
І жирні памолодки, й навіть кожен
І
лист
—
все стремить перехопити цятку сонця.
І, десь поплутавшись, добралося до низу
Та й тягне-смокче смак землі,
Припавши ротиком, немов дитина:
Цупкими капілярами руденьких корінців,
Білявих мочок і прозорих ниток.
Примружте очі в сонячний каскад
І ось вам плинуть у прорізи мляві
Між вій притушених очей
—
Кружала світляні крізь
галяву темноти,
Ось кільця невідомі котять шротом,
Стають, то знов пливуть у полі медовім,
Розтягуються, никнуть ланцюжками,
То знов розкидано
Міняючи кольори
бредуть,
тембри.
й світлі
Між них, як золотий рогіз,
Росте й вимахує пучок од сонця,
Виймає шпади золоті,
Що відбиваються
в
воді бузковій
знизу.
Обабіч їх, мов коник розпростер
морські, блакитні перепонки
Фурчить, а не летить у камерах очей.
Свої
—
94
Валер9ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
А навкруги пливуть кружала,
Збудовані із концентричних малинових
Покладених
перснів,
на зеленаве тло,
Немов зімкнуто райдужні півкола,
Немов цукерковий, барвистий перетин,
У
малинових і зелених кільцях
Круг синіх і червоних крапок у білім
Поміж кружалами у
темряві очей
—
тлі.
прозорі
ланцюжки
Мікронними медузами пливуть у хороводах,
Перебирають, п’ють світляну муть
Од теї гри мільярдів електронів,
Що б’ють розрядами в моє закрите око
Та
в розум мій несуть
Світляний свій розбіг.
Який утомний розмах двох безодень,
Сполучених свідомістю в моїх очах!
в безодні величі й дрібноти
Занурена пливка людська душа,
Що щуриться до них
Сюди
—
Смутним шуканням мозку
Через короткий свій
Наземний перебіг.
А далі?
В яку тоді безодню
Моя допитлива свідомість піде,
Коротка й
невгомонна, як саме життя?
райдужную безвість,
Де б’є невтомний дзиг незламних електронів,
Чи в карусельний гін закованих світів?
Печальна та свідомість,
Що ширить і стягає
Чи в ту химерну,
Світи
Атом
в один
—
на
вузлик,
всі світи
Ах, далі! Смерті
Поширено
не
очима
Нехай ячкть, а
збагнути!
всесвіт залучить!
чи заглохне
Ти, миленький,
серце?
чи сердься, чи не сердься,
Тебе візьме земля,
як класи, як
світи.
Поезії,
95
поеми
Родився смертним чоловіком
—
зостанешся такий.
Поширеними віями по всесвіту махнути!
зелений вал грохоче із гори,
Поглянь
—
Буяє день і синява палає,
А знизу їй щемлять живі листки,
в зеленій бійці листя:
Там унизу
Життя рослинне, як і людство, їсться!
—
Ген у камінні річечка блищить,
Немов прозорий клей засохнув на папері,
Так
само десь кружляють
Світів зірчасті, галактичні сфери,
А пташка, як весняний день,
Співає долі
золотих
пісень!
1929, Геленджик
ВОДЯНІ ЛІНЗИ
Високе небо. Барвінкова блакить.
Із пристані
ваш прямовисний погляд
Занурився у скло лагідне моря.
Лише горбочки невеличкі коливкої води,
Перебігаючи й ковзаючись місцями,
То збільшують, то зменшують бугристе
дно,
Розтягують і мнуть підводний камінь,
Замулений у попелясту слизь.
Криштальний промінь сміливого сонця
Ляга, ламаючись на дні узором перебіжним,
Немов світляна крокодильна кожа,
А то, мов леопард легкий,
Плямисту шкіру, цятковану кружалами із
зайчиків і тіні,
Тре, вигинаючись, об підводний камінь.
Лагідний похід водяних горбочків
Кладе ледве вловимі лінзи на поверхні,
Що викривляють правду, мов графини
повні,
96
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Що деформують обсяг, і камінь угинають
Та кплять гумилястично із випадкових
риб
І вщент мотають нерухому флору
Морської тихої трави.
Так невгомонна й коливка поверхня
Веде химерну,
У
горілчаних
промінисту гру
товщах
Скла водяного
Під
сонним подихом
небес.
25VI1.1929
ТВОРЧИЙ МЕНТ
Розтворено
живу, як запашний полин,
Коли заковано дзвенить степами спека.
Марю в синій день,
Мов клекотить, літаючи, лелека,
Мов тиха пісня лине іздалека,
Мені просторо.
В ту саму ясну степовую синь.
Тоді до мене
Приляскується творчий мент.
Я кидаю йому одчепно забавками
Багаті
образи незміряним безладдям,
Та звукові метафори, мов тафлі скла,
І хитаві ритми.
Ось вони скачуть, стикаються борнею,
Барвисто розгортаються хвостами павичів,
Вбиваються у пам’ять
Гвіздками костяними
М’ясних і ситих червів.
Одштовхуються пружними молекулами
газу,
Налітають
з гамором
одразу,
Двигтять і думать не дають...
Тоді мене підводить творча лють,
Поезії,
97
поеми
Я одчиняю фантазійні шлюзи
І всі вони, як удавані друзі,
—
Розбіглися
мов цапнула мене біда.
Назустріч їм польотом хижим
Ще образи нові летять:
Контрастні, всякі: оксамитно-ніжні,
Як ельфи, легкі і тяжкі, мов крижні
Розкидані по мареву на край стремлять,
—
—
А тут моя увага влучно й льотко
їх чорним олівцем стріля.
Приміром, образи:
Гроза погримує із-за хребта
Тяжким, могутнім тарахтьолом,
Вимахує звідтіль платком вогнистим
Блискавок.
Інший образ:
Моторовий човен
Ставить сходи хвиль,
Щоб вилізти по них на
обрій.
Ще образи:
Вода з закрученого крана
Оскомою в зубах сичить.
Янтарне
течиво
Спливає
з
боків
освітлення
хвиль.
Іней сухий на смак,
Немов цукрова пудра.
Чорний лід роялю
Сміється конячими
зубами.
Кораловий черв’як
У медовій сочистості розламаної сливи.
98
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Пропелер вінчиком бринить.
на край погнутих хвиль
Масткая, золота олива сонця.
Переливається
І далі й далі
інші випливають
—
В своїм крескім і невгомоннім граї,
Летять і бурю в’ють,
Мов ластовинні зграї
Над осіннім морем...
з них кращі я
Митьоминучо вибираю,
Арканю логікою мислі.
Обрізую їм патли нечесані й нечисті,
Даю їм напрямок і ціль
Тоді
—
І вже несуть багатства звідусіль
Мої крилаті друзі завзято-стислі;
Запряжено везуть
Ідею величаву,
А я друкую це
—
Збираю гроші й славу.
Бувають, звісно, й інші творчі плани,
Коли навальна мисль зав’язує сюжет,
Щоб той кістяк обріс зву кальним м’ясом...
Про це я напишу
Вам якось іншим разом.
1JX.1929
В
МОЇЙ ЛАБОРАТОРІЇ
Наповнений глибоким творчим задумом,
Я бережу себе, немов тонкий сосуд,
Наллятий
влагою живою.
Я прагну затишку для творчого спокою,
Боюся випадку нежданого, лукавої пригоди,
Боюся нежитю, нахляплої погоди,
Жахаюсь смерті передчасної,
Поезії,
99
поеми
Щоб свій могутній твір
Не повести з собою в небуття,
В його могильний
мир,—
Не закопати зародка живого
У гній і тлін.
А швидше виростить і випустить його
На службу поколінь.
Тому пропасницю вкладаю вічно
У кожний виношений твір,
Який перетикам
Стає наперекір.
А по закінченні
технічним
—
зітхання
Під танці радощів,
А потім жаль:
Може, занадто рано
Цей твір почав?
Як задум виповнив
повне
—
І
образ плоттю
ще
став,
Те спорожніле серце вже,
Немов чуже,
Так неприязно і
скептично так
Цінує власний труд,
Що стає байдуже:
Чи хвалить, а чи гудить десь
за це
Мене
читацький люд.
Лише наступний, літерацький спорт
Заятрює мене,
І запал мій, немов скажений чорт,
У бій ізнов
жене.
7.10.1929
НЕЗРІВНЯННА
Ділі Семеновы
Коли б
на
світі були блакитні помаранчі
І їх поперек
ножем
перерізати
—
100
ВИБРАНІ ТВОРИ
Валер’ян Поліщук.
Розріз був би такий,
як зіниці коханої,
Тільки розміри були б різнії.
Коли б
на
світі був сапфір розчинений
І його б на
білу
бризнути
порцеляну
Синє сяйво пішло б,
як з очиць
—
коханої,
Тільки теплині були б різнії.
Коли б узяти червоний
м’яких
огонь
баклажан
І його б зміясто струною надтріснути
Вигин ранки був би такий, як уста коханої,
—
Тільки виразністю гри були б різнії.
Коли б узяти
з
вечірнього
моря сонатний
плин
І його
Він би
в
золотавий
шовк перетиснути
сяяв тихо, як волосся
Тільки
запахи
—
коханої,
були б різнії.
8-9.ІХ.1929
АКВАРЕЛЬ
Де біло-жовте
тло
—
Там сірії хмарини,
Де сіре тло
—
Там хмарки золоті.
Язиком огневим
За гору день поринув
Над
В
—
нею хмарка ген
прозорій самоті.
В лимонній тишині
Чуть: ластівки трількочуть.
Ген кози табунцем
Побігли із гори.
Ще ластівки кружлять,
Як тонкі порошинки,
Поезії,
101
поеми
Та свій
танок ведуть
Рожеві комарі.
3.VII.1929
ВІДБИТОК
Коло пристані
ліхтарем
під білим кружком.
стовп з електричним
Він відбивається
в тихо-коливкій воді моря.
І здається, що там, у воді,
Кілька великих світляних метеликів
Увесь
час кружляють
і в’ються
Побіч кульгавої, темної смуги
Того чудного стовпа (відбиток у
Що
весь час у кривенькому
хвильках),
танці.
Сіре світло вечора
Ляга на замирену хвилю
Кривими,
розтягнутими кільцями
З темною серединою.
Тло поміж кільцями приглушено блакитніє.
Великі світляні метелики
Все танцюють коло хисткого стовпа у воді.
Зачочохкав запиханим дизелем катер,
Наставивши здивовані очі своїх ліхтарів
В далечінь шовкову лінії моря.
Поспішають люди, перегукуються матроси,
І глухо стукають канати об дошки на
пристань.
Сиро пахне солоною млою,
Що причаїлась під темним
склепінням
причалу.
Поруч
у погнутих хвильках
Танцюють і б’ються великі світляні метелики
Беззвучний відбиток
Електричної лампи під білим кружком.
14.VI1.1929
—
102
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
ТАНКИ ПРО ЦВІТ ЧЕРЕМХИ В ДОЩ
О. Г. Білецькому
І
Тихий дощ дзвенить
По черемхових листках
Зелень,
В ній прозорий
—
як вода.
запах став
Обважнілих білих грон.
II
Поїть дощ крапкий
Білі кетяги черемх
—
Запах обважнів.
Так любовнеє чуття
з кетягів душі.
Ллється
III
Бризки сонця в дощ
Зачепились у цвітках
Черемшинних бир.
Біло сяє і п’янить
Запах ранньої
весни.
21.XII.1929
АЕРОНАВІГАЦІЯ
Прийдешнє
Вкраїна пишний край
Аеронавігацій
їй крилам дасть вогонь
Животворящий спирт,
—
Поезії,
103
поеми
Її тривкії велетні
З дуралюміну
Піднімуть по планеті
Польотів вихор.
Вкраїна загримить
Розвоєм
Аеронавігацій,
І крилам порух дасть
—
Животворящий
спирт,
І гандлями й зв’язками
З колом націй
Вона обніме занепалий світ.
гордий край
Аеронавігацій,
їй крилам дасть життя
Животворящий спирт.
Вкраїна
—
—
Його нам принесуть
В майбуття тріпотливе
Завалля
картоплин
І золоті ескадри скирт.
Які дзвінкі простори
Розстануть перед очима:
Ліс фінікових пальм,
моря шлях!
Розіллються потоком вередливим
Крижаний
Твої сини
По всесвіту полях.
Закований
В
бігун1
Америку нам віха.
Там ніч,
—
як день,
Холодне сяйво
Воно дробиться
ллє.
місяцями
В кришталях голубих
Льодової нестями
ясно
І там дорогу
До життя
1
Бігун
-
полюс.
—
Ред.
кладе.
104
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Закований бігун
В Америку нам віха.
—
Там захололий
час
В одну струну гуде.
І ось туди наш рій
Облітувать поїхав
—
Туди кермує
Серце молоде.
В Америку
Зв’язати суходоли!
В години перетяти
Простір
Нам дано,
—
І ось тому
Крилатому дитяті
Ми доручаємо
Прийдешнього стерно.
Електрожарії заводи Дніпрельстану
Дадуть легкий метал,
Що в небо зафурчить...
Чого ж тобі, Вкраїно, ще не стане,
Щоб розбудить
синів своїх
Гарячий чин?
Гуральні не на п’янку
Дух гарячий
Поллють до баків
МІЛІОНОМ літр,—
Ах, то вони піднімуть
Наш ледачий
І мрійний пароплав
У вітер.
Бо вугіль вигаса
І нафта вимирає:
Смертельная коса
Над шахтами
—
—
знеслась,
І ось тому
П’янкому водограю
Дана прийдешнього
Могутня власть.
Поезії,
105
поеми
І запорізький шал
Бензини нам заступить,
Складе нові пісні
Легенький алюмін,
І крок пролетар’яту
Важким ступом
Не по землі пройде,
А
з
неба
—
кине гімн.
Земля безмежний кін
Аеронавігацій,
Надасть їй крилам плин
Животворящий
зогріємо ми
спирт.
І ним
Коло братніх націй,
Численніших,
Яркіших
як гори картоплин,
золота
багатих скирт.
ПРОСЬБА
Ще тільки півжиття пройшло,
А в голові туман утоми...
потрібен я такий?
Нікому.
А може, то печаль
Кому
—
Життя, що від літа?
Не
утікайте швидко так,
Літа, мої літа!
РОДЕН І РОЗА
Ясній і правдивій
з великою
Йолонці
любов'ю присвячую
я
Міше-Нама
Замість епіграфів
Я хотів
смерть,
написати
кілька епіграфів, як-от: «Дужа, яко
крила вогню» (Соломон), або найти
любов, крила Ті
—
такий вислів, де б говорилось приблизно так: «В сірій
морській черепашці перли стобарвні ростуть», або прикласти
106
Валер’ян Поліщук.
думки
великих
ВИБРАНІ ТВОРИ
людей про мистецтво,
а також
хотів
подати вислів А. Франса про Родена, де він каже: «Я не можу
осуджувати Роденового еротизму, бо я прекрасно знаю,
що власність на три чверті складає геній великих
художників». Але, поміркувавши, зробив такий висновок: ідеї,
постаті та образи
в
моїй поемі прихильний читач зрозуміє
й сам, а Франсовий афоризм мав би характер більше мого самовиправдовування за еротизм першої частини цієї поеми,
аніж риси характеристики Родена. Я знаю, що добрий читач,
знайомий з підосновами мистецтва
та
біографією Родена,
вибачить у моїй трактовці постаті великого скульптора
чогось неправдивого або тим більше неморального.
не
І
«Белоно моя, осіянна красою,
Твоє тіло співає, як мармур Атен,
—
Дзюрчить і в’ється тугими струями
Під велетенським різцем битія1.
Вирками
То
хвилястими у
м’язах вуркоче,
свіже й атласне,
застигає в опуклостях,
Привабливе рукам і жарким поцілункам.
Твоїх плечей покаті кручі
У мло і в жар вергають дух.
Безсилий мармур тепло-жовтуватий,
Коли ще вогкість передати може,
То він не в силі кольором палать.
Груди твої,
мов
налякані крила,
То підносяться,
то осідають з віддихом,
А вуста, що розкриті тихо,
Точать дзбаночком любов.
Стегна м’які і повільні,
Перса тугі й тріпотливі
Пуп’янки яблунь одкрили весною
І зацвітають одверто,
Наче набралися крові,
Що пробивається
1
Виділення курсивом
в них.
подано за першодруком.
—
Ред.
Поезії,
107
поеми
Ніжний холод руками
Ти до чола притули,
—
Ніч розкинь довгокосу.
Очі
закритими».
—
Пил вихрував із каменю,
Потім ламав олівця
—
Риси звучали відтінками,
Та не впіймати лиця.
А
—
—
І
вона запитала лукаво:
«Невже
інші?»
не така я, як
«Що ти?»
—
спалахнув
обурено.
знов заточилася тиша.
Взяв вібруюче тіло,
Що сміло давалось очам,
Як модель животворча.
—
«Очі,
—
агатові очі!
Як вони блиснуть у гніві,
Коли ними погляне горда Белона?
Піна морська в порівнянні з тобою
Тільки підробка природи».
Слово
стихало непевне
Дзвони
—
м’які загойдались
В скронях, в думках і
А в голові неземная
Музика билась,
то
в
тілі,
тліла.
Вуха цимбали почули.
І легко все так зітхнуло.
Сила Родена могутня в любові
жіночу упала
На ніжність
І не змогла роздушити.
Міць жіноча
Спиналась ізнову.
У ту
хвилю сонце
З вікон
ательє
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
108
Кидало сяйво гаряче й іскристе
На хор мармурових творінь,
Де з піни, завмерлої каменем,
Витиналась нога,
Ніжна, гладенька,
Мов та, що лежала
в
утомі
На
піні ведмежого хутра.
Коліно світилось на сонці:
—
Тепле світилось у Рози,
І друге німе мармурове
Tenлі лось
творчим огнем.
Тоді вставав Роден,
Щоб молоток облущував скалки камінні,
Камінну кожуру знімав з Бел они,
Що в тому мармурі невидима жила;
Модель півмертвая лежала.
День черговий приносив
Спрага і творчість,
нову насолоду:
Як кисень і твердий вуглець,
В одному вогні вихрували,
А на персах плями синяві,
Мов літописці дикого кохання,
Нотували гарячі сліди.
Немає пахощів солодших для мужчини,
Як запах жінки, яку до болю любим.
Він затяга у присмерки безодні,
Зганя людей з насиджених осель,
Вікам, як і сьогодні
Життя і смерть несе.
Суче він
нитку роду,
Немов дитя сліпе,
Задурить, кине в мертву воду,
Як мошку в гашиш конопель.
В крові гуде пожежа.
В крові
огонь і піна,
—
Ще, пристрасте,
Поезії,
109
поеми
В тонічних вибухах
Винось огонь!
Жадобо предвавічна,
Не захолонь!
Зростає
завше
Перемагає
мужність,
втому.
Година не проходила
У еонові легкому,
Як знов Роден
Різьб’ярив і кував
Нову гармонію життя,
Краси нові слова.
І
тихою розмовою
До Рози підпливав,
Як з моря з легким рокотом
Підходить
вал.
II
—
«Квітко
моя таємнича,
У товаристві тісному
Друг мій,
поет, викладав
Мислі свої незалежні й
І зупинився
Що
таке
Жінка
Це дві
жінка
в
житті.
та чоловік
сили
туманні,
на тому,
—
різноманітно прекрасні,
Як море
й жагуча пустеля.
дико палить, затопляє вогнем.
Одна
Пересохла площина в жадобі,
Де тепло в абсолюті живе
У калоріях мертвих.
Там свіжі легені життя
Висихають,
немов
баговиння
На гарячій черені:
Це
—
мужняя сила.
А друга
—
жіноча,
110
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
М’яка і гнучка,
Пружаста, коли натиснути,
І рве, як газ, коли дуже,
Але
не кришить, як молот.
Міцна у примружених рухах,
Соковита, як теплеє море.
А вкупі обоє
вони
Буйну поросль уверх іздимають,
Пашать у мільйонах
Силових
вібріонів.
Два початки в природі живуть,
Це так ясно, відомо іздавна.
Два початки воюють і творять:
Діамантоваий розум, сухая наука
—
—
І чуття, акцентоване свіжістю серця.
Революційна запальність
І кров, що воркує в інстинктах,
Все це, злютоване мосянжем праці,
—
Таку силу дає,
Що розтворює темінь буття,
Що людство виводить на
шлях прямолежний.
І прийдешня світла доба
З того єднання повстане.
Ти, моя казко блакитна,
Жінка, як море, що химерами снить,
Тебе не розгадаю ніколи»...
Репліка
—
в холод:
«Не хочеш?»
хочу? Розгадати тебе?
Хіба море може один розгадати,
Чи посміє зухвалець?
Жінка
морськая вода,
—
«Я не
—
Кожен камінь обійде,
Кожній гальці піддасться,
Але
тими лагідними
Розхитує скелі,
вчинками
Поезії,
111
поеми
Підриває знизу, од серця,
Зрушує дикий граніт
І колоси гір одступають
—
Чи падають п’яні на дно.
їх
затягує холод глибин,
Засмоктує мулом-пісочком
Сліди цих умерлих кохань.
А тому
митці не сміють,
Не можуть жінкам піддаватись.
Хто розгадає, де справжнє обличчя?
Ось море дихає тихо,
Сплескуючи блакитними руками
Зі срібними перстнями піни на пальцях.
Ось вода підійма й опускає повільні перса,
Неспокійна в купелі дівчина доросла.
Легкая хвиля, немов шовкопрядова гусінь,
Фалангами робить наступ на берег,
Швидко лізе по камінцях,
Поспішає,
Борсає лапками, сквапно береться
І швидко тікає назад.
Більша хвиля
І вал підіймається дуба:
Грім, гул, грюкоти
Й ропот з шипінням крізь зуби.
Відступає хвилину,
Та знов
Буйно буря жбурляє
Збиту піну хльосками,
Тільки
галька з-за
Одгризається
—
каміння
з лоскотом.
і галька,
Мов рафінадний цукор,
Море
затихло,
—
112
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
Сипле у вазу небесну
Зачаровані звуки,
—
Вуркоче.
І не знаєш, чи гніву рештки,
Чи то згода жіноча говорить.
Коли ж правду дійсну
приносить?
Яка вода моря?
Жінка-море
Прозора чи
синя,
Невинність чи, може, порок?
Тікай, тікай, Родене,
Не поринай у душу жіночу
Загинеш
—
ти там, як творча одиниця».
«Значить, я тілові розпал?
Тільки даю насолоду?
З чим ти до мене ідеш?
—
—
—
«Я йду
по творчість...»
«Використовуєш,
—
На мармур міняєш?
Ти мислиш: в ньому
я бреню,
Як сяйво місячне у відбитку холоднім...
Так знай, не камінь твій нам сонцем,
А душа людськая.
То
вона
освітлює тіло».
Роден не сподівався наступу,
Повіяв опір:
«Душа творця роїть із тебе мрію,
Яке їй діло, чи ти така, чи інша?»
—
—
«І все-таки моя душа
—
Забута іскра
серці,
Що перескочила у камінь підсвідомо.
Тому й безсмертна я
в твоєму
—
Жива
твоя модель».
І так текла розмова поруч праці.
Приходив тихий відпочинок,
Коли угадував Роден
Якнайдрібнішії бажання Рози.
Поезії,
113
поеми
І фруктами-квітками
Оздоблювався стіл
Двох невибагливих дітей Парижа.
Ш
Напився тіла,
а
душі
не знав.
Напився пристрасті, а чулість промайнула.
Поринув у красу, а розум Рози
Не розстеляв ні разу
Свого барвистого на світлі плата.
Жінка
Де
—
то море,
зразу до дна не достанеш.
Вибагливість Роденова уже уста тягнула
Та
дужі руки кидала назустріч
До інших формами дівчат,
Бо смак нового добору
Так свіжо пахне у
Різноманітністю
природі.
кохання завше снить.
і моделі інші.
Пішли роботи інші
Белона
Покірная
присмиріла,
—
Бо
вже
Роден не пада в холод-жар,
звичці доторкне живого.
Коли по
Розмова зачіпок уже
Або тупі кінці
не мала,
ковзали непомітно.
цікавила жіноча глибина.
Він був творець і скульптор,
Що власну душу в мармурі шукає,
Щоб дух сучасності од класиків розкути,
Завісу зняти до нових заграв.
Роза жила вже поруч, як вода, повітря,
Потрібна йразом непомітна.
Боліло це, але творінь Огюста
Боялась натяком торкнутись:
Огюста не
Любов
усе приборкала, затамувала.
114
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
А він, захоплений вже жінкою новою,
Тій віддавав і запал, і духовні скарби.
А право Рози?
Ах, яке там право?
Не перейняти гірського потоку,
Коли шумує злива на верхів’ях.
—
—
Повинна Роза радістю бриніти,
Що іноді Роден годину подарує.
Але суперницям служити,
Як це невільно він говорить,
Не помічаючи, наказує
Немов служниця покойова.
Кивком захоплено-байдужим
Суперниця її безпечно обминає,
Мабуть, подумавши: «Служниця».
та проклята
Вона
щаслива,
—
—
Розкрила нідзрі, ширить рухи,
Передчува солодку боротьбу,
Мов хвилю у солонім вітрі.
Як
бачити це жінці,
любить
ревно й ненавидить.
Що
Як тяжко помічати,
тяжко
Що час переміняє дні,
Як сонце промені перебирає
А там
в
барвах,
і роки котяться за днями,
Так і Роден міня свої моделі.
—
Поезії,
115
поеми
Якось у хвилю одверту
Розі заглиблено мовив:
«Не ображайся на мене, голубко,
Коли любиш мене, то люби й мою творчість,
А за нею і тих, що приносять її».
—
Потім, подумавши трохи,
Вже без вагання в сіре буденне одкинув:
«Гроші лежать на столі.
Може б, ти фруктів дістала
І в майстерню до нас занесла?
—
Єва їсти захтіла».
Скільки раз після тихого скрику
Чула Роза міцне шарудіння,
Коли падало там щось одверте.
Може, втома моделі на хутро
І тоді корчилась пристрасть
ведмеже?
—
поранена пума.
Мліли стегна спрагою живою,
Що долоні стискала ногами,
роз’ятрені чресла
Вирвати з кров’ю хотіла б.
Хай палає, палить!
Задуши його піною люті!
Коли ж болі устигнуть минути,
І
Ще й посмішкою їх зустрічай.
Вигляд болю втопи хоч на хвилю,
Коли стомлені рухи Родена
Провожають ту другу.
Але смуток очей
Не зав'яне одразу.
І ніякою
силою людською
Неможливо його
—
—
тобою?
Що
Це нічого...
з
загасить.
—
—
вертав
—
запитав.
озвалась за
болем.
і пішов.
Гм... Чудна ти якась...
Не подумав, бо думка зайнята,
—
—
—
Таке
ясне
—
й
не
міг догадатись.
116
Валер9ян Поліщук.
Пригорнути забув,
Бо у власному
—
щасті
ВИБРАНІ ТВОРИ
оглухла душа,
замкнулась.
Приходила ще позабута Роденом.
Роза хотіла кинутись, прогнати,
Щоб захистити милого свого
Од липких набридань суперниці згаслої
Знемиленої, давньої коханки.
А
та на
—
коліна падала,
Прохала пустити,
Не відганяти пса, побитого життям.
Мольба горіла полум’ям вечірнім
З
синявим огником злочинства у кутках.
Мольба розтоплювала очі:
Ось виплесне душа з них,
І сльози ангела земного
Скропляли долі мармуровий сніг,
Що натрусився народженням статуй.
Здавалось, вирветься душа
І перескочить перепони,
В обійми упаде,
Щоб
заспівало
Тіло молоде
Іще хоч раз під м’язами Родена
Велетня в любові.
—
Над лобом зламані стражданням брови,
І руки зламані, благанням,
Зливалися в акордові німотності глухої.
Тоді Роден
—
І
хапав мастику...
«Стій! Будь такою!»
вже пропасницька
рухливість
Ловила пальцями
Той вираз в лініях очей і голови.
І в масах постать глиняну згинав
Він на коліна перед собою.
А Роза сумирная
Праця
нітилась,
зникала:
животворча розганяла хмару,
Поезії,
117
поеми
І віра
в безсмертний талан крізь любов,
Як соняшні пасма, сягала теплаво,
І сяйво писало в
душевний екран:
«Я стерпіти можу й тисячі ран».
За творчі
польоти
Несла відкинуту
—
сміла подяка
знов у вогонь,
Де пальці Родена пропасницю
Вже не на глину
—
на
тіло
клали
живе.
Як заздрила Роза щасливій моделі,
Яку допустила до нього сама.
Сама ж тим «молінням» пекучим
Роденові буть
не
зуміла.
Розуміння за болем летіло, як тінь:
Кожне прагне поспіти зірвати
У житті свою частку солодких тремтінь.
А потім
Як
за днями, яким не вертати,
Розу Огюст ізнов притягав,
забувала про всенькі образи
—
Вона
У
своєму хисткому, мов марево, раю.
Для чужих, у громаді відомо було,
Що вона розділяє кохання Родена.
Чи
не досить для
Досі
Ще не мав
—
І
в
неї?
ж ніхто
такої ласки у
полегкості м’якого
Заростали всі згадки
долі.
того знання
і болі.
Улюбленка Єва лишила Родена.
Ревів, як
ужалений звір;
Стогнав, немов вулкан,
Понад сейсмічними вибухами гніву,
Волосся рвав покошлане,
А плакати приходив
До Рози
на
коліна.
118
Валер’ян
Поліщук.
Жалівся, ой ще й
ВИБРАНІ ТВОРИ
жалівся,
як
А Роза серце краяла
своє,
А потім
крадькома молила Єву
Прийти
і генія порятувать,
Якому ще так мало люди вірять;
Прийти поменшити його страждання.
Вразила Єву та відданість
Одного й другої.
Рішила по-жіночи:
—
Цікаво
І знов до
чим
скінчиться?
скульптора
—
прийшла.
Ще зо два місяці
Вулкан у лаві плавав.
Фантазія Роденова здіймалася тоді,
Мов кондор, у глибоке, синє небо
І ночувала
Палали
там в висотах захололих.
жили в лишках
Творчість оздобили
крові;
таємні,
Що тягнуться знизу до мозку,
І там у витвори буйні
соки
І захололу чулість мармурових форм
Переходять, як дуже буяння.
Воно здималося, як повінь,
Іскрами перескакувало в молоток і різець,
І
коли молоток затихав,
Роза знала,
Що
там знову спрага,
Що рвуться м’язи
Та не для неї.
в
набряклому тілі,
Коли ж то кінець?
Щаслива стократ суперниця дужа.
За грань звалилося кохання:
Єва назавше пішла.
Жалі Родена Роза збирала
У світильниці своїх очей
І журилася вкупі з коханим
Та ласками гріла його.
Поезії,
119
поеми
А після обіймів жадоба пекуча
Спадала, мов жар полуденний,
Коли вечір сутінь простеле.
І серце у неї веселе.
І сяйвом горить голова.
IV
Веселий день із сонцем
головою
Через срібляне озеро небес
—
В Медоні переходив бродом.
Весна
пташками. Журкіт вод.
—
У келишках розносять тихий запах
—
квіти
Дарують всім.
В Медоні дім,
Де постарілий вже Роден живе
З своєю подругою сивою літами.
Час перебіг по бруку днів
І старість віхою над кручею встромилась.
Синіють пригорбки і склони
—
У сірій димчастій запоні,
Де Сена тихо серебриться
Відгомоном до неба.
Усюди квітники.
Гримлять джмелі і бджоли,
Заглядують в левкої
І до очей
вербен.
Бордовий матовий ебен
Троянда показує махрова.
А на горі у зелені високій
Покручений
в червоних шапочках панич,
їх подруга Родена
Роза доглядає,
Немов любовну дань,
Готує все йому.
Викохує, щоб запах невгамовний
—
Точився
—
не вгасав
І облягав, мов табором чарівним,
Житло її яскравого Огюста.
Коло дверей медонського творця
Спокійний худорлявий старець
З двома-трьома уважними
Капелюх фетровий
стояв.
(Під памороззю скроні),
Широкими
полями
Натякує
обрій.
Пальто поморщилось.
на
Ні ордена, ні знаку,
Що то великий скептик-недовіра,
Де все оплутав мозок,
Найтонші струни
матовим нальотом
Невіри тонкої заніс.
Але під тим нальотом
Все ж огневіє
віра в людство,
Що праця переможе все нечесне.
Анатоль Тібо, що всьому людству
Це
Франс
добрий той старий онучник
Серед культурних, злеглих нашаровань.
Він порпається у барвистому хламітті,
Вишукує красиві клаптики,
—
—
Франс.
—
А потім з них зшиває
гарні речі,
Подушечки, колдерки та корисне інше,
Де так тепленько людям спати
м’яко мрії вити.
Той сторожнечник мудрий,
Який однаково в віках переглядає
І
І чисті й
брудні лацкани
Та посміхається у пишну
Коли знайде сліди
бороду гонфалоньєра,
паскудства.
Роза тихенько вийшла на ґанок,
Людям поклала
привіт,
Поезії,
121
поеми
Квітам дихнула лагідно
І хлопотливо пошаркотіла,
Ведучи гостей до Родена.
Якась замішана, неначе мрійна;
І усмішка неповна та несміла
Схиляється своїм натрудженим рукам.
А, ось і ви!
широким жестом
—
—
Роден гостей гостинно
привітав.
Осіння борода з морозом старості міцної
Привітно сходила на темну одіж
Укупі зі словами.
Якийсь контраст непевністю вражає.
Уява кожному малює
Упертого
в свою
незмінну
правоту
Гіганта творчості,
в зрілім сяйві слави
Кида камінних велетів у
І тільки голос, сміх і рухи
Гігантові належать.
Роза затушкувалась у широкій дії.
Мала, як мишка,
І десь нема.
прошаруділа
—
Роден проводить Франса
Через свою майстерню,
Де вже скалки блискучі духу
У гамулки ізбіглись,
Мов з хаосу на твердь.
Там купчилась
Та
сила із
в
лабораторії звичайній
крихкого гіпсу,
Що завойовує тверді серця,
Яка міщан придавлює своїм розмахом,
Бо
не дано комахам
Угризти
силу вогневу.
Постать
Роденову
не
обминають очі:
122
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
Лоб
наче мозок скупчився коло
—
ТВОРИ
очей.
Бугри два з лоба над очима,
Немов природа хотіла сконцентрувати
У
них весь розум на
Верх
голови
—
пізнання.
Кааби,
це храм
—
Крута, обтята піраміда.
Щось мудреє байкарськими віками
Сторожко щулиться під нею,
Стихійне, наче горний камінь.
Рот міцно вигнувся,
Ув’язаний у бороду шовкову.
Волосся лісом низькорослим
Покучерявилось, чіпляючись
Очі
—
дві гострі, тонкі
по скелях до карку.
шпаги
З червоної оправи гарячих, хворих кліпів лізуть,
Немов пропасниця й безсоння творче
їх у полоні вічному тримають,
—
Неначе їх дозорцями віків
Поставила уперта доля всього людства.
Свавільний ніс і впертий лоб,
Могутній каскад бороди,
Що віється за вітром;
Здається, творча сила
Небережливим рухом
Спадає з неї геть усім.
Мойсей Мікеланджело знов устав на ноги,
Щоби Мойсеєм у скульптурі стати,
В нову
країну довести,
Де дух
шуга і мисль переважає,
Наївні, юні постаті Еллади.
Великі руки вмотано у жили,
Щоб
молоток, немов перо легеньке,
Камінні лінії вгинав і малював.
І чути реготи
громохкі
Од постаті низького Чорномора.
Очі вдивляються в даль,
Налякані рухом машини,
Яку захопив буржуа
—
Поезії,
123
поеми
Тупа червотока вселюдських піднесень.
Торгаш засмітив граційний стрій Парижа
Коробками крамниць і жител для голоти.
В сліпому гоні закував
Пожадливими біржами квартали Сени,
Здавив їх лютістю казарем і в’язниць.
Роден, завзятий прозорливець,
Уже побачив те нове мистецтво,
Що новій класі манячить.
Він
башту праці збудував на мрію
Новому світу,
що гряде накрилах.
Вона, немов гігантський змій,
Стає
спіраллю вверх до неба,
Щоб бога панського укусом затруїть.
Тоді на ній крилата перемога
Снопи пожне добробуту міцного.
Новий володар
—
пролетар підніме
Широкий рух людських осель,
Затоптаних крамарським кодлом,
І воскресить нову машину він,
Де у гармонії краса і користь стануть.
той дуб тисячоліть,
Роден
—
Що коренем уперся в тугу глибінь
Неясних творчих наїпаровань.
сфінкс обивателям,
Бунтар містично жахний
Сучасним буржуа Кале.
Він сам прообразом трагічного центавра,
Якому ідеал дихтить безмежним сяйвом,
А тіло звіряче тупих міщан
Донизу тягне у бундючну мерзость
Свого земного прозябания
Між дрібних діл і засипань тварин,
Роден
—
набили міцно тельбо.
як повний плодовитий геній,
Цілий народ із каменю створив
Які
Роден,
Не
худосочним рухом рафінерій,
124
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
А розмахом стихійного творця,
Який спішить життя давати,
Його моделі голі пробігають
У всій динаміці своїй:
Працюють,
вигинаються
То у стрибок, мов лук,
Коли занило тятивою.
А він їх бистро оглядає
Серед природних поз.
«Стань»!
коротко спиняє жестом
—
—
Рух тіла прудкого у дії.
Тоді податлива під пальцем глина
Грудками масткими летить
Нотує свіжі вигинання,
Що можуть переплавитись у твір,
А може, так у натяку й застигнуть,
Мов промінь
образ всім вікам.
—
—
V
Обід із
Його
вази пару
піднімав.
поставила швиденько
Роза
І хтіла зникнути.
Було ніяково для неї,
Чудної подруги Родена,
Провадити розмову при
гостях.
Та що їм скаже,
Коли
молитись хоче
Щокожної хвилини
На
свого дивного, великого
Вже кроки вбік і взад
Огюста?
Поезії,
125
поеми
Клопотно одвела
з очима разом,
Коли Роден помітив.
—
«Сядь, Розо, тут!»
Сказав
—
—
з
«Але,
«А
я
—
упертістю веління.
месьє Роден»...
кажу, щоб сіла осьде!»
руку з наміром свавільним
І обережно посадив.
Вона промуркотіла тихо:
Узяв
за
«Смішні мужчини,
Вони міркують так,
—
Що
можна
бути
—
одночасно
Коло стола й коло плити»...
в гурті прилаштувалась
І суп запарував по тарілках.
Проте
—
Через обід проходила її турбота.
Вставала, приносила дрібненьким кроком
І швидко знов сідала.
Роден ніякої служниці
У себе вдома не виносив.
Якась заляканість жила
В отій
Що
Але
душі сумирній і жертовній,
пила од джерел повстань,
повстати й словом не навчилась.
Її роздушував той колос,
Що непомітно сам для себе
У деспотичному бажанні
Тягнув своє життя,
Як довгу цівку.
І це була вона,
Що контрастовним гнівом
Белоною повстала з міді
На площі чемного Парижа.
Це та, що мармур надихала
І пристрасті в душі Родена.
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ
126
ТВОРИ
Це та, що гнівний блиск очей
В офортові з-під шлему крил метнула,
Й уста, міцну красу замкнувши,
Погордою війни двигтіли в далину.
А тіло її, біле і покірне,
Підводило колись тужаву грудь,
з ласкою, немов святий пугар,
Приносило і ніжність, і пожежу.
Що
—
«Ти пам’ятаєш, Розо, дні,
ти позувала для Белони? »
Коли
Спитав Роден. І блиск солоний,
Мов море
в неї із очей
—
—
—
Понад словами тихо забреніло.
«Так, пригадую, пане Родене...»
З тремтіння проривались звуки,
Де стільки радості,
Немов побачення після розлуки.
І раптом встала та пішла.
—
Роден розклав кусочки сала
гостей
На знак пошани до
(Бургундський давній звичай)
—
Найперше Франсові.
У келишку шафранилось вино,
Дзвеніло гостро і яскраво.
Господар чарку присуває,
Бере графин, і наче славу
Розбавлює вода
на довгі дні,
Щоб довше пити тихий спокій.
Але графин... (Нахмурив чоло)
Головка без смаку на смак міщан
У тисячах на фабриках творилась
В руках нездар і крамарів.
У візерункові по склі
Спіраль ішла сіренькою тропою.
вимовив; у голосі
«Мерзота!»
—
—
—
«Розо,
казав же
погроза.
тобі
З моїх очей карафку цю прибрати!»
Поезії,
127
поеми
Розу мов вітром піднесло,
Схопила карафку
І
—
геть.
Сполохане
лише
Оглянулось
лице.
Принесла іншу і
сказала:
«Месьє Роден шпурляє долу
Все, що противне його смакові!».
—
«Ми тонем у мерзоті,
Роден заговорив:
Усе шаблон, усе машина
—
—
Вона вбиває
Немає
тисячами
кида.
дух.
Боротися зі зливою Ті.
Що вдіяти проти брудної течії?
Як
сили
тут напроти стати,
Коли замовкнули вже
творчії верстати,
Де кожен майстер був мистець,
Де кожний закуток доцільністю світився?
А тут родоначальний смак
В шаблоні притупився
І це кінець.
—
Замовкли наші меблі,
Не пристосовані до
певного житла.
мітла,
Машина,
Мете і порох і брильянти
Та звалює в куток,
як
Що масовим споживачем зоветься.
Ну, де тут серцю спалахнути?
у штабелях,
Дошки на півночі обтесані
Шкіру полудень правлену приносить.
—
Зійшлися на заводах, де цвяхи дожидають,
Закурені далекими шляхами.
Швиденько збиті, склепані наспіх,
Вони стирчатимуть у ящиках камінних,
Як не на місці недоладний сміх.
128
Валер’ян
Коли б
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
вони заговорили,
То какофонія одразу б захрипіла,
Мов з бегемотового рила.
багняну глиб
Андерсена,
Ця
Що меблі розмовляють уночі».
Поринула
в
гарна казка
А Роза думала:
Яка краса,
«0, ні
—
не
так!
коли летить літак
небо, і блискає;
один, а цілі зграї
Однакових машин, утворених
І крає
Та
не
Машина
передасть
заводом.
найтоншеє натхнення,
Коли його закласти їй,
Нездар творцями замінивши,
Щоб через них співучі форми
У масу полились,
Повторені в мільйонах
пильністю машини.
Машина передасть
Незмінну творчу думку,
І не в один кінець, у всі краї
землі,
Де справи гомонять і дрібні і високі.
Це ж світовий концерт!»
Іще додав Роден:
—
«Погляньте,
Захмарив
І
ось
он
яскравий
день
дим отруйним крепом.
той креп важким наметом
на ясний наш Париж.
Наліг
Коли ти,
днино, прогримиш
ці бруди? »
динаміт.
Протяглась павза
Та другий голос став назустріч*.
«Це буде! Мабуть, швидко буде;
Уже ідуть робітники,
гніт на груди.
Що їм цей сморід
Наказом вивести
—
—
—
Вони увільняться від ржавих пут,
І їх оновлене суспільство
Не стане зисків наганять за труд,
Усе фальшиве продаючи.
Поезії,
129
поеми
Приплив часів нових шумить,
Як море сміле й неминуче.
Плазун-утилітарність
Не піде на чолі.
Одінеться красою
Стан
То
матері-землі».
загорівся
Франс:
«О, праця буде віссю
В прийдешній ренесанс».
скептик
В порадах мудрий
—
«І я про це вже мріяв.
Коли не буде нас,
Прибудуть дійсно смілі,
—
Немов грози луна».
Роза літала
«З вами,
о
пташиною:
друзі,
полину я,
З вами, всміхнувшись
Вип’ємо гореч
прийдешньому,
полинную.
Будуть весняні дні,
У Франції люди нові,
Але Белона тоді
Вже не промовить до них».
Вийшли
в садок
запашний.
Твердо ступав Роден.
Матерня ніжність за
Вкупі з Розою йде.
ним
Квітку зірвав звичайну:
«Розо, візьми собі».
Враз заясніла в очах
Сила любові ручаєм.
130
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
Руки нервово блукають.
Радість
Серце,
пала
мов
«Дякую,
небуденна.
теплий камінь:
пане
Родене».
VI
Горіння
духу тіло спопелило.
Спочатку тлів огонь
Та обгорали бронхи Рози,
А серце билося ще дужче
Спішило все зробить.
Але той жар почав і далі проступать,
—
А потім виказався
плямами
Недоброго сухотного рум’янцю.
В очах пропасницькі заграли огники,
Немов святая екзальтація
в жагу
Своє піднесення високе.
Роздмухала
Дихання обважніле
Проходило із тихим ропотом
Крізь вогке горло.
І тяжкий кашель,
Як дальні
вибухи гармат,
З приглушенням ступенево наближав
Падіння смертоносного снаряду.
Немов у напруженім повітрі догрозовім
Приглухлі рокоти страшного грому
Натягуються
з
хмарою
В
насупленні німому.
І блискавка в очах
Уже
вогнем жовтавим
Липає
невпинно
І сіє острах.
Так відблиски
тяжких ридань
Просвічували очі Рози,
Уже
готова дань
Могильному морозу.
—
Поезії,
131
поеми
Вже насторожений Роден
Чека чогось і смутно, і тривожно,
Та
не од подруги
своєї...
Те, що зрослося з нами,
Того не помічаєм,
Немов у свому роті
Міцних зубів.
Коли ж заниє біль,
Тоді яскраво
Все благо
встане
та утрата
Великого дарунку.
І оторопла думка
За виходом нипає,
Коли його немає,
Коли глуха стіна.
—
«Пане Родене,
Мені
так тяжко...
Я довго не наважувалась
Але мені тепер
розказати...
Вже працювати важко»...
в замішанні поперхнулась кашлем,
І
Задихалась, присіла на стілець.
Роден ніяково принишк.
Налякана стрибнула думка:
—
«Розо,
невже... невже той кашель
Сказав, і слово
знак?»
власне
Підкреслило болючу, підсвідому певність.
«О, я сліпець!
Художник, скульптор,
Що тонкі риси тіла ловить,
І навіть мрію формою різьб9ярить,
Я не помітив загострення обличчя
—
И
запалих
Схопив
—
«Ні,
Тебе
щік твоїх...»
за руку:
не
підеш у чорну браму!
пущу!»
туди я не
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
132
А Роза
вже жаліла, що сказала.
Навіщо стільки підняла турбот?
Коли б так якось непомітно вмерти...
«Я
—
Бо
—
Я
і знала, що не пройдете
великий, добрий»...
«Ні, не кажи так!
так
ви
байдужо,
ви
—
егоїст сліпий!
Десятки літ пройшли ми вкупі,
Я
моя сумирна тінь.
дрібний чоловік, і ти
Ти все дала, а де моя подяка?
—
—
—
Ти у відданості незрадженій своїй
Та у несказаній і запашній любові,
Яка не знає, що то є відплата,
—
Ти
людству
душі твоєї
показала
Що
слово
таку
духовну височінь,
Мене поволі закрива.
Зо мною поруч ти пройшла
Не
А
як прихильниця
мов та сила
або коханка,
животворча,
Що літепло й для гадини дає.
Серце твоє безмежне й багате
Просвітлення дає мені у пізній час,
Коли вогонь от-от загасне.
просвітленя
прокляттям на мені.
з
тобою
ми, як рівне з рівним.
Пройшли
Та на шляху я того не вбачав.
І те
Аж
—
ось
коли! Хай
хоч нащадки затямують
незбагнену любов.
згадують, коли мене спом’януть,
Твою святу,
Хай
Що ти моя відданая дружина,
Не меншая од мене.
Неопалимая купино,
Де я, сліпий, не зняв чобіт!
Моя сліпа провина
Страждання твого не м’якшить.
Белоно вогнева,
Поезії,
133
поеми
Що
звоювала тихим словом
дрібні досади,
Усі мої
А залишилася аж досі загадковим,
Затишним садом».
Припав до колін подруги
Сивий Роден.
Срібний кужіль волосся
Хвильно обсипав одежу,
А
вона із теплинною ласкою
Рукою
І
по
сивині водила
плакала солодко, мов дитина:
—
«Не треба, милий...»
Все, що міг, робив Роден
Для подруги своєї.
В мерії повінчались.
в оправі печалі
Ще більше світила в ці дні.
Радість
Свічка танула тихо,
Тайну скорботи
точила.
Кожне зітхання Родена
Тривожно
ловила очима.
Двоє сидять на одсонні
Рука фавна на руку.
Чує серце високе
Безповоротну розлуку.
—
Сонце і квіти весняні,
Димчасті далі Медону.
Жевжиком пташка з піснями
Все снується круг дому.
Очі
—
в
очі. Розмова.
Стежкою молодість рання
Знову
полине живою
На життєвому
екрані.
134
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Роки проходять у днях.
в ясні інтервали.
Твори
—
«Пам’ятникмертвим». «Гюго»
Мов з глибини виринали.
—
«Віри
не маю тепер
Я в свої сили
більше.
Коли одчиняться
Йти буде разом
двері,
тепліше.
Я, мов той гном, ходив
На твоїх щирих долонях.
Очі сліпі мої
Серце водили холодне.
Як під кедром у спеку,
К тобі байдуже ховався,
Те,
чим
найбільше живеться,
Не помічаємо
завше.
Мов з джерела в
Я черпав собі
пустині,
воду,
А побачив аж нині
Ту,
з ким життя проходив.
Ще й вередив
нечулий
Ніжні жіночі болі:
Зрада наочна з жінками
Гірше кинджала коле.
Озеро сохне в пустелі,
Кедр засиха на скалині,
Гасне
життя невеселе
Моєї ясної богині.
Моя тиха дружино,
Зглянься на неміч скорботну,
Прости
свого Родена
За душевну сліпоту».
—
Поезії,
135
поеми
«Мій
—
Я
пане
Родене.
не зменшала
Свого
Все
тебе.
для мене твій спокій.
—
Коли
ніколи
кохання до
других жінок ти правдиво любив,
було це мені.
Болем
Але страждання твої через них
Пеклом ставали моїм.
Я на поміч ішла коханню твоєму.
Іноді думка пекла невгамовна,
Що
не зможу принижень
забути.
Та як Єва тебе залишала,
Я благала її повернутись,
Сама розшукала, за руки ловила.
Казала, що зрада її безпардонна
Генія
твого змете.
О,
як вона глузувала нечесно
І з
тебе, і
з мене
тоді».
«Єво, отруйна квітко!»
Вихор у горлі зірвався,
Лунко в серці озвалось:
—
—
—
«Бажана
моя».
Блиснуло й
—
«Я
стухло у попелі сивім.
все перенесла за горе твоє.
Про себе тоді не
—
згадала
І вблагала її.
Пам’ятаєш
А до
І мені
Про
—
вона
несподівано повернулась?
того ридав ти в
конвульсіях тоскних
розповів
своє
безмежнеє горе...
Родене?
Це минуле далеке,
Цить, дитино велика моя,
Що
ти плачеш,
Не болій ти за мене».
Дні беззвучні одривались,
Як мак опадає на полі.
136
Валер’ян
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Насторожилася тиша
Тієї врочистої миті.
Жертовник догорав:
Був надто жаркий пломінь.
Хлипали кров’ю груди,
Тіло ж було нерухоме.
Роза сиділа в плетеному
кріслі;
Сонце ласкаво торкалось.
Друге крісло Родена.
Роз’ятрені, червоні очі,
Два бугри з лоба коло очей,
Наче
мозок увесь хотів
Сконцентруватись
у тих очах.
Вогко світиться погляд,
Де
затонув мистець.
В серце подруги його
—
В тоню заглибився.
Клав свою лапу фавна
На обезкровлену й сухорляву,
Щоб
Але
силою вдержать її коло
себе.
посипались раптом
пелюстки півоній,
Немов дозріли в сонці весняному,
І біль Роденового голосу
Розтягся коло дому.
Криваві
VII
Коли умерла Роза,
на бризки рвав думки;
Благословляв і проклинав,
Що той освітлений прорив пізнання
Роден
Доніс його
до величі подруги.
Та обвалилося страждання
На його
старечі сили.
«Чому так пізно (а
Ту плівку катаракти
—
З очей моїх
може,
судьба зірвала?
рано?)
Поезії,
137
поеми
Дружино моя непізнаная!
Заграва твоєї душі
Сліпить мене, разить, як вольтовий пломінь,
мозок боліє безумством.
Аж
Я чую, що
в
темінь нову упаду,
Яку оператор
Вже не зніме з
—
Сам
лишився
Як піщинка
в
судьба
мене удруге».
Роден,
самумі
—
І скелі
немає припасти грудьми.
Вихор
часу мете.
—
«Кому я потрібний
тепер,
Погаслий, вигорілий факел,
Музейна реліквія
Колишньої, святої сили?
Хто мені, як людині, тепер
Буде близький до смерті?
Не було синів, не стало дружини.
Я самотній в етерній чужині,
—
вкупі.
«Пора мені на спокій,
Одночувала буйною любов’ю
Муза жагуча зо мною.
(Гомін еротики
творче начало).
—
Її теплаві рамена
В моїх обіймах затихали.
Її червоні, вогневі уста
В мій рот вдихнули слово нове,
І треміт мізкових розрядів,
Праці, заклепаної
в мою творчу волю,
Підносив дух на верховини.
138
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
А нині
ТВОРИ
—
Пішла од мене та свята вакханка,
І хоч ловлю я край її одеж,
Але до меж повіялися крила
Її
феєричні
колись тривкого ранку.
Тепер
Не
вже плоть моя
безсила
може вгамувать її жаги.
Ну що
ж? Я одлюбив.
Я пролітав, як геній на
вітрилах,
Поверх закопчених людських осель.
Тепер вже газ веселий і п’янючий
Мене
в простори не несе.
Пішла од
І
мене
дивна куртизанка,
буйним ранком
Шаліє творчий вир моїх вогневих жил,
А винним вечором прозоре питво точить
В надбиті келихи і в потемнілі очі.
вже не
Нема й тієї, що
в роботі впертій
Була віддана вся і соромно-відверта,
Як мрія тайная в сердешній глибині.
А лиш на смертному одрі
Відкрилася вона мені нарешті.
Вже на струхлілому моєму лоні,
Де тільки слід вогню зорить,
Та й цей відгомоном злітає
У невертану темну мить,
—
Нема
на
нім завзятої Белони».
Очі мружились
на
сяйво давніх діл,
Що ріялось перед очима
У димний хоровод тіл мармурових.
Там учні цікавими очима
Його
пораду й
образи
ловили.
«Я пережив і назбирав хвилин,
Коли закутий міццю камінь
—
Правдиві форми лив і лив
Нової істини в скульптурі,
Де лунять і
гримлять
Склепіння красоти.
Поезії,
139
поеми
Не слухав модних слів,
Отвержений, без друзів,
Невизнаний відсталістю,
Уперто сам довбав
До неї в скелях тверду
Нехай мій заповіт
браму.
Тепера стане їм
За звук у темну ніч,
Коли ідуть на дзвін».
Роден згадав учнів,
Сумніви їх і горе,
І брови розійшлись,
Широкий лет.
«Ідіть, ідіть вперед,
Мої непевні друзі.
Вас молодість несе.
—
Я одгуляв
своє.
Не диким
скепсисом
Прийміть
мою пораду,
А щиро,
мов
проміння
сонця,
Загляньте в мій завзятий
досвід.
Ви, що обрали шлях тернів
Серед клоак життя,
Скарбниць
і земель тучних,
Любіте
майстрів,
тих
знані перед вас.
Не бійтеся віддатись
Що
Захопленню німому,
Бо це нектар
Обраних, вільних душ.
кланяйтесь,
Не слідуйте нікому
У захваті підроблення,
Корисному й сліпому;
Не поклоняйтеся навіть тому,
Але не
Хто зірку сяйну ніс
140
Валер’ян Полігцук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Над животворчим
Геніальним чолом
У шумі хвал
Чи під вагою сліз.
Хай не затьмарить вас
Ні Фідій, ні Анджело,
Бо їх костер
У їхній вік погас.
Тільки запеклу чесність
Та ще любов природи
Нехай
Вони
вам принесуть
з далеких
годів.
Працюйте вперто ви;
Нехай чуття бувале
Вишукує в просторові
Обсяжнії кавали.
Хай їх
У
з
глибин
виносить спроквола
матер’яльній щільності
Нехай
речовин,
Вантажать
ваш
широкий творчий
Обнята думкою гаряча
голова.
Просякнете в глибінь,
Поспієте за бігом ліній
І твір живе у вічному молінні.
—
в череді
за ним:
тоді
Підуть
огонь
Куди подув
Туди потягне й дим.
Дрібниці
—
Мистецтво запрягло
Всі гострі почування,
Але параліч рве
Яскраве починання,
Коли німа рука
Й
—
не контури, а маси і основи
не слуха матеріал:
Який поразить крик,
Який буде провал!
човен
—
Поезії,
141
поеми
Тоді не підійме
И високе натхнення,
Бо це мана жива:
Ну, як
його
впіймать?
Лише кліщами волі
,
Та у горнилі праці,
Старанністю,
Ви візьмете
та
пильністю,
та
вірою міцною
своє, як право після бою.
І скеля кам’яна таки
піддасться,
Піддасться творчій силі.
Приймайте
площину
Ви за кордони маси,
Що напира зсередини
І наступа на вас,
—
Тоді могутнє почуття глибин
Із тайни підніметься
І стане вік живим.
відважних просторікань,
вперен знайомого усім.
Ви не лякайтеся
Що
кинете
вам не страшні каліки,
йдуть або вдяглися в грим.
Ідіте пристрасні,
Що
милицями
Не бійтеся тоді
Лишатись одинокі:
Он
друзі вже ідуть
На допомогу вам,
Бо правда щирая
творчості глибокій
Повинна перейти
У правду на загал.
У
Правдива
критика
Розколює сумніви,
Які гнітили вас
І
не давали жить,
Але одгетькуйте
Що йде
проти
ви те,
сумління:
142
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Воно лукавствами
Скиміє і біжить.
Коли
ваш творчий дар
Несе шматки нового,
Без
друзів будете
Й багато ворогів.
Не зупиняйтеся,
Уперто ставте ноги,
Бо онде вам блищать
Осяйні береги».
—
Останнє
слово написав і довго думав.
Важким зітханням проказав Роден
Своє чуття в кімнату спорожнілу:
«Тепер порожній зовсім я.
Пуста душа моя, як пустка.
Одна пішла, пішла і краща друга,
І тільки попіл, як наруга,
Рядками чорними завіту
Іще сіріє із долин загуслих
Пахучим холодковим цвітом.
Тремтить налякана осика
душа моя.
Надії всі розвіяв я,
—
—
І самота, безмежністю велика,
Холодну кров мою морозить.
Без творчості нема життя,
А
так пожив я досить:
Ступать
на
край
пора...»
Упевненість така у
незабарну смерть
Печаттю немочі на членах стала,
тут клекотними устами
Останній ковточок
Щоб
Повітря ухопить,
Зіпнути і впірнути
В німотну
Темінь
мить.
остання і вічна
Очі і мозок взяла.
Поезії,
143
поеми
Спокій
До
чолом притулився
льодяного чола.
Тільки загравна віками
Віха нащадкам буде:
Той, що оживляв камінь
Серце лишив молоде.
Задумано літом
—
1923
Писано 16—23.11.1923, м. Ялта
Закінчено 22.10.1927, м.
Харків
ПРОМЕТЕЙ І ЛЮДСТВО
Оновлена легенда
І
На зламі гір, де море блиск погнуло,
Там могутніє обрис
У
велетня
—
світу.
даль напруженими гостряками
хребти Кавказу,
Дибляться верхами,
Щоб кострубатим, синявим рельєфом
Звиваються
зрізано у море.
Ще далі даль німа біжить
Мучнисто-фіалковим граєм
Повсталих, згорблених громад,
Щоб спалахнути ген сніжистим світлом
Мастких од холоду верхів.
Верхи у холоді міцної рівноваги
Високо стали у прозорім небі
Своїм чудовим, рівним супокоєм.
Дзвенять у тиші прохололій
Безмежнії пустелі неба.
ясніє море
У другий край
Зірватися
на кручах
—
Блискуче вогким,
скляним поворотом,
Що вироста ковзькою рівенню з-під гір,
144
Валер’ян Поліщук.
Немов безмежная
ВИБРАНІ ТВОРИ
наллята куля,
Освітлена вечірнім,
хлипким
сяйвом.
Натягнуто опуклиться внизу
Водяний простір,
Що піднімається до обрію і
високо стоїть,
Немов крицевий диск, загострений у лезо.
Водяна куля виростає з кожури гір,
Мов молодий
каштан вилущується з шишки,
Мов голубе яйце світів поклали
У ластівчине шкарубке гніздо.
Вгорі стоять легкі корали хмар.
Червоний сором ніжності їх
масла
Пливе, торкаючи освітлення громад
На жовтому ірисі неба,
Завінчаному в соняшну корону.
Корона сонця золота
Спускається повільно
в море
На з’єднаних разках перлових хмар,
Що пацьорками тихо звисають над
Пасаті смуги променів вечірніх
Могутній розум світу
Прометей
Сидить задумано над величчю Кавказу
І дивиться глибинним, невидющим зором
У той барвистий бій стихій.
Як сніговий об лам, ясніє його чоло,
—
Що ген опукло виситься над темними
Його волосся хвилями застигло
В
різьб’ярені, закруглені
очима.
масиви.
Могутню голову рука підперла,
Узявши підборіддя перебором пальців.
—
Поезії,
І
145
поеми
тиха вся застигла постать.
Він
все вдивлявся мислями у простір,
В чітку будову логіки розмахів.
Громадились кристальны глибини
Креского розуму гіганта Прометея.
І запити здіймались, як вали на морі,
Щоб падати розбито в піняву шипіння.
І думав Прометей:
«Невже повік байдужий, ситий холод
Безгрішних дум високих тіл небес
—
—
Тих олімпійських, гармонійних богів
Своїм незмінним товариством мати?
Невже
Без
липкая
і прозора скука
меж пливтиме у просторах часу
Над зоряним, глибоким і рухомим світом,
Що повен бурхоту ізчеплених, вихристих здвигів?
Невже найвища сіль життя
—
І є математично-рівноважне благо,
Що досконало втілилося у безгрішну суть
Тих олімпійських, тоскних громоносців,
Що не чували хиб, ні збочень, ні страждань?
Невже цей прісний смак світів
І є найвищий пік
Довершеного світоздання?
Не може буть!
Хай буде тлін борні!
Хай димиться чуття
В нових, непевних і кульгавих
Хай рід новий побореться
в
формах,
віках
Своєю правдою покрученою і терпкою
З тим олімпійським, скучним супокоєм.
Хай
стане у боях своєю кривизною
За право вияву виткої мислі світу.
Хай припече той рід в нерівнім герці
Гранясті поклади консервативності черствої,
Укриті тяжкими льодовиками мислі,
Що яловіють над борнею світу
У гармонійній рівновазі Зевса.
146
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Хай припече їх рід новий
Огнем двигучим свого серця,
Бо світ, що весь ярчить
Невпинною, пливкою грою
Він не іде у спокій рівноваги.
—
Чекає всесвіт витворів найвищих
Із глибини хитких сплетінь життя;
Із агресивного, химерного непостоянства
Жадає він нових істот,
Що я їх дам своїм умінням.
Нехай жива, пливка недосконалість
Постане поруч совершенства світу,
Хай кине виклик, заячить борнею,
Нехай в сутичках затріпоче блиск того
начала,
Що досі незгамулене в гарячий
Роз’єднано світами бродить»!
згусток
* * *
Текла повільно ніч
Над вільним
станом гір.
Блискучі зорі холод прошивали,
І брильянтовий Віз,
Зламавши свого скривленого дишла,
За гору заваливсь.
Ясна зеленість вітерцем прозорим
Вже світанково приторкалась до волосся.
Та
все ще думав велетень природи,
Мов тихий хід світів
Розмірено ішов.
Його очей агатово-смолиста
Затихла
в
скеля
білім озері орбіт.
І
так небачним, внутрішнім зорінням
Глибинно стежив він за ходом мислів,
Аж поки ранок ясністю яркою
Не вдарив блиском ласки багрянистим
На світле, велетенське чоло.
Поезії,
147
поеми
Тоді
аж скупчив невмирущу силу
Живий,
як пульс нагірнього струмка,
Теплавий розумом і палахкий чуттями
Прабатько людства
—
Прометей.
* * *
І завились, як кучері, вихристі, теплі сили
В його шукаючій і музикальній праці,
І ось просторая яскиня вже ясниться
В пливких, веселих
Де
перебігах світла,
туманиста влага, як хімічний опар,
Згортається у волокнисту желятину,
Злипається поверхнями, вкриває теплі стіни,
Що оточили той солодкий простір.
Ось б’ються пульси і двигтить колоїд,
Мов хлипа радісно солодке серце.
В акордах цюмпає десь краплями вода,
У
срібних дзвоників солодкий
плач
Тече медвяним плином невечірнє сяйво.
І, мов у млосності драглів крохмальних,
У гамульчастім скупченні живої плазми
Росте медузна, слизькая тканина,
Як пухка постіль для життя нового.
Стає живе, плодючеє начало,
Щоб бризкали сюди зародки світу.
Вони звиваються, спішать і лізуть
Та борються
за власний вияв.
Здригається у радісних потугах
Уся обсяжная, плідна ковбаня.
Лагідний плин неогневого світла
Тече узорами мінливими й тремтючими
в пустотах,
Перебиваючи кристальні промені в струмочках.
І все тече, і грає, і пашить.
бухнуть зародки нового,
Згортаються ковточки, повні жилок
Тут швидко
І
вже нове життя, як сон природи,
Вбирає
в
себе
слизь медузну
їжі.
—
148
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Ось прокидається чуття, свідомість, перший
розум.
Темнота розпадається туманними шматками.
Як сірі клапті волохатих хмар,
Проходять смутні образи в неяснім полі,
перші лінії, мов плівкою, обгорнуть
Зміцнілі виступи в розсмоктанім тумані.
Тоді стають якісь чудні кути
Аж поки
Речей реальних і непевних,
А перші образи, як деформація
природи,
У мозок натискаються крізь непритомні очі,
І слух шумить, мов раковина моря.
Та все це хвилями змива назад
Найперша смерть народження людини,
Що заливає й колиха мутну свідомість,
Не знаючи, чи віднести її назад у небуття,
Чи випустить у світ, де сходить розуміння?
Лагідна перша смерть народження істоти.
Вона перегукнеться десь
У тоскну смерть кінця
Може, такими ж
образами
мерхлої темноти,
тремтінням
небуття.
з
А може, невимовним блиском і
Всотається
живе в останнє
II
Так Прометей
звив парості людей,
Злютовані дрібного, жилавою в’яззю
кліток і прозорих соків
Створив химерні витвори з чуття й ідей
Із ніжним та гнівливим, вибуховим серцем.
З
сочистих
—
Знесиленого слизня злив із гострієм
Прозорого, незламного кристала.
Свої найкращі соки
—
горіння й непокори
—
Утілив Прометей в росток крихкого людства
З відмінами характерів і перебігом м’язів.
Тут були: Гао смілий, Кра суворий,
Гарячий Піротон і полохлива Ада,
Глибиноокий Андрос і Ліліт
смаглява.
—
Поезії,
149
поеми
Але любви найлегшеє зітхання
Точив прабатько мудрий із грудей могутніх,
Як вигрівалося із зародка одно маленьке серце,
Що билося
у постаті злотистої Гелени.
Вона теплавим живчиком забилась перша
Під
пальцями й очима
Прометея.
Вона найпершая сказала творче слово
І перша зрозуміла сіль числа
—
Основу первозданну всього світу.
Вона світилась, мов яскравий ранок,
Що золотить вільготну павутину.
Її волосся ніжне, мов струйні волокна,
Забуті павучками в купах незабудок.
Пахуча, золота оздоба теї жінки
Спадала важкими, м’якими хвильми
Із голови на
Оточену
в
білу шию,
співучі лінії і м’якість чулу.
На ній виразно бився теплий пульс,
Щоб захотілося його торкнути, відчувати:
Її очей блакитні дві криниці
У волокнистих, волошкових сяйвах
Поширено гляділи
на
розкритий
світ.
Над ними вигнуто стояли темні смуги,
Мов ластівка покинула летючі, гострі
крила.
Внизу під хрупким, тріпотливим
носом
Горів тягучий, вогнедишний рот
Дозрілими, масткими ягідьми шипшини.
Над серцем наче випнулись із теплої землі
Два твердих пружністю, округлих два
грибочки.
Вони сіяли сонцеві ясному
Своїм рожево-білим і сочистим тілом.
Її долоні
ракушки рожеві
Розгортували пальців пелюстки лотосні.
Вона схилилась на моховий бархат,
Зелений ярістю і вогкістю пропахлий.
Податливая м’якість оббігала форми
Того найкращого творіння Прометея.
—
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
150
Рожеві пальці правої ноги
Так ніжно прилягли під круглу ліву п’ятку,
Що загортала ліній бистрий біг
До
підігнутих колінок.
тоскних солодом
* * *
Найпершая громада зібрано посіла
Пашистий ліс, край тихої долини.
Поляна ясна
через неї струмінь
Срібляним лепетом говорить і блискає.
—
Настали ночі
—
й небезпека жахна
на безборонне тіло.
Тоді полита злобою хула нестерпна
Із темряви нахлянула
Уперше
в
цій громаді заточилась:
«Будь проклята земля
Гао сказав:
—
—
Цей недороблений осідок людства,
Де недоладності затискують мене.
Моє волосся зводиться, немов чатинник,
Коли зашевелиться з ночі небезпека.
А
буревій закручує-заводить,
А темрява видушує останню волю,
І корчі страху потрясають тіло,
Намокле холодом і брудом
«Олімп
Кра одізвавсь:
Коли б
моя
обілляте».
не совершенний.
була творецька воля,
—
—
Я б не дозволив погані плодитись.
Хіба то
мудрий світ?
чи затишок земля
нам? »
І
мовила
Ліліт:
—
«Чи
запитав мене
Творець невдалий, батько наш негідний,
Задумавши у світ мене пустити,
Чи хочу я у ньому жити, чи не хочу?
Сплодив і приневолив немочну боліти!
Чи винна я, що виникла на муку?
Тепер тоскою і жалями скнію,
А він гуляє десь у сяйві неба».
Одна Гелена схлипувала тихо
Поезії,
151
поеми
І тиснулась під корінь в’язлуватий дуба,
Що стугонів од болів і з вітрами бився,
їй
Прометея маревно світилась
вірою, що прийде допомога,
І теплила драглистий холод серця,
Що вже не билось, а здригалось, бідне.
постать
Ясною
* * л
В той час Олімп стривожено спостерігав,
Як тяжка суперечка наливалась гнівом
Й розроджувалась висловами Зевса й Прометея.
Стялися у
борні напруги двох начал.
Вони ставали гнівно, мов вали і скелі,
Коли бушує море й гори почорніють.
Приляскуючи спокій, Прометей казав:
«Мій люд даремно мучиться і скніє
У хлюпкому потокові біди земної.
Коли могутній Рок підпер їх існування,
—
Як
можеш ти,
Вичавлювати
благий і мудрий Зевсе,
і дих
Своїм скупим, недобрим розпорядком?
Ти їх задушуєш, щоб випустити знову
з них мале життя
На тоскне і німе тваринне
Як
можеш ти нечесно так
Ти, батько благості і цар
прозябания.
робити
всього
—
живого?»
Зевс
Так. Неприхильність кублиться
в моєму
отих дрібних людей.
До витворів твоїх
Ця твоя хитра і в’юна затія
Порушує мою гармонію природи.
Вона розколиною роз’їда будову
Моєї прозорливої в часові влади.
—
Прометей
Ти
мовиш про
Що
гармонію
тихо плаває у
спокою,
всесвіті твоєму?
серці
152
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
Хіба гармонія
тече в матерії живій,
Що б’ється знищенням у муках невимовних
Під рев звірят, роздерті скрики птиць,
Під мукання тварин і слизькі корчі риби?
Чи міріади знищення, що ними світ кона,
І є твоя висока й мудра рівновага?
вияв верховинний світу...
Людина ж
—
З
Той
е в с
вияв проклинає вже мене
й тебе.
Вже піниться його скажена лютість
У слинявому
струмені отрутної хули
Олімп, на тебе і на мене.
Вони оглушать землю непристойним бунтом,
Вони...
На весь
Прометей
Вони
не знають...
З
е в с
Навчиш їх знати, щоб
Зухвалі
Я навчу їх.
повстали
потім?
слизняки повстануть на
Тварина
А люди
з
—
болі мукає,
витвори
Зевеса.
а слави не каляє,
зрадливі
та
химерні
—
Вони піднімуться на крилах злоби
Аж до верхів осяйного Олімпу!
їх треба знищити, розтерти в маду!
Захитану, величну рівновагу світу
Покласти треба на кристали моці,
Холодні і незламні, як веління Рока.
Прометей
О Зевсе, світ не в рівновазі,
А в вічному потокові хитань, бурлінь
і змін.
Він крилить силою стремлінь химерних
В вогнисто-вихрувату і солодку безвість.
Поезії,
153
поеми
Світ розгортається пульсивними стрибками,
І в кожній краплі дише ритмом поступ.
Людськая
плазма на чолі потоку
Бунтівного потоку форм і
Де кожна кліточка живої
—
рис,
ткані
Струмком хитавим мінить лад і устрій
Того незмінного походу світу,
Міниться так, мов день у барвах моря.
—
А ти,
могутній, мрієш
гальмувати
Той розклад сил, що всьому Рок несе?
Ти хочеш стати супроти законів,
Ухвалених тобою за велінням
Мойри?
животворний чин
Матерії, напруженої похіттю стремління?
Ти хочеш людство злобою згасить,
Ти
хочеш змити
Спинити пруд живий і духом палахкучий?
З
е в с
Я загачу брудний потік людей!..
Прометей
Ти мусиш бути, Зевсе, справедливий.
Людиною квітує цілий світ,
У ній новітня кристалиться правда...
З
е в с
Моя велика правда не
Бо
зійдеться
з тею,
вже не сходиться з твоїм напрямком.
Прометей
О, Зевсе гроз, для думки ще не пізно...
Але як діло знищення запально кинеш,
буде край! Закони Рока
Рожном тебе прохромлять,
То
З е
Що
хочеш ти
в с
сказати?
як і твою державу.
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
154
Прометей
Лиш те, що чуєш, Зевсе.
Подумай глибоко, поплічнику мій давній.
Згадай, як за порадами моїми
Ти вихопив у
Кроноса громохку владу,
Як землю обійняв десницею своєю,
Як я, покинувши
сородичів-гігантів,
Тебе озброїв хитрістю для того.
А ти тепер не віриш другові старому,
Не віриш, як не вірять кволії тирани. (Зникає).
3
е в с
Зухвалий рід! Не скоренити цвілі
В тугій крові знеможених гігантів.
Ще не заглохло давнє, а ятриться й тліє,
І ось підводиться одмолоділа покорч
Того бунтарського, тяжкого кодла.
Її не перетопить доброта Зевеса,
Не витруїть моя могутня воля,
Не купить спільна влада на Олімпі.
І ось тепер пробилось у наявність
Його знання звитяжної своєї сили,
Що нею він поміг мені на троні стати.
Із хутра виткнулися гострі кігті.
Пущу на знищення його непевних слуг
—
Оту липкую слизь ще кволого вселюдства.
Він хитрий справді та коварством
далекосяглим
Я всі його заплутанії ходи перекрию.
Я затрую громадський лад людей
І знищу в ньому спокій Прометея.
Пошлю я дар зрадливий, що роз’їсть
глибоко
Пружистую відпорність людської громади.
Гнучку їх зброю оберну
на них же:
Я спровокую людство витвором чудовим,
Що втілиться у стать привабливої жінки.
Я
всі дари землі з’єднаю в жаркий згусток
І затрую ним всю розчину людства.
Поезії,
155
поеми
Хай
понесе
Вона в
збанок дарів
з
Олімпу
хистку тканину людського єднання.
* * *
А Прометей, що слухав гнів Зевеса,
Закрем’янів душею, волю затиснувши,
І вирішив у серці розгорнути опір.
Л Л *
«Ми створимо свою людину,
Сказав вагучо Зевс:
—
—
—
Нехай вона, торкнувшися небес,
Для неба буде щирою слугою.
Ми пошлемо її для хитрого двобою
Заклинутись між Прометеем і людьми».
Гефест з тонкого каоліну
Красуню, заткану світляним плином.
І виліпив
Вона була подобою богині
Музичною статурою у тоні елегійнім,
їй надихнули в грудь срібляний голос.
Обличчя сяяло, пушився легкий волос,
Світили очі
соняшним
гіпнозом.
їй безстижий розум,
Дала їй Афродита хист мужчин п’янити
Та спопеляти серце й грацією склити.
Атена
вклала
Злодійські нахили,
немов
барвисті квіти,
Могли людей і надити й труїти.
Атена витончила ніжні члени тіла,
Аргуса тяжкий Гефест
Уклав їй лестощі, ману і зраду в’їлу,
А вбивець
Як посланців розлючених небес,
їй надавали всіх їдких дарунків,
Щоб стан
землі отрутою зацвів,
Щоб рід людський од
тих солодких
Незгідливо у розкладі щемів.
трунків
156
Валер’ян
Сказав Зевес:
Поліщук,
ВИБРАНІ ТВОРИ
«Япетонід наш мудрий,
хитрощі, як Зевса обійти,
Нехай любується, як людство брудне
Накинеться на зло, немов дійшло мети.
Дари мої із радістю зустрінуть.
Що
—
знає
Які потоки зла, який отрутний виміт
з амфори Пандори по землі!
Поллється
Вона блукатиме в гнилій імлі,
А думка п’яна людству прошепоче,
Що то гаряче сяйво б’є їм в очі».
* А А
Пандору послано до Епіметея,
Немудрого й простого брата Прометея.
Хоч Прометей його і попередив вчасно
Не брати подарунків, посланих Зевесом,
Той
не
—
послухав і прийняв амфору.
Пандора покришку підняла споро
І зашипіли ниці пристрасті
—
пекельним
хором,
Хвороби поточили в вітер тяжкий сморід,
Скорботи, смертні муки і глухі печалі
У закутках землі сердито зашкварчали.
Пандора кинулась це зло закрити,
Але воно розплинулось широким світом.
Лише надія ясна, як зоря умита,
Лишилася людині на шляху світити.
* * *
Після погідних змін сіяння й паху ночі
Настала на землі печальна осінь.
Тьма довга, стужа навісна
У лісі страшному негодою голосять.
хвороби, нужа й біль
Багном розкрилися у липкій мразі,
Пандорин дар
—
А голод тяжкий, наче драний сук,
Натруджене життя уперше вразив.
Поезії,
157
поеми
Під дужий дуб, що люд охороняв,
Налізли мокрі і холодні черви.
День сирістю спливав, пожовклий надав лист
Та зрідка схлипувала горестю західня червінь.
Красуня Ада загнила смертельно,
їй сморід
з уст
потік
гнилим струмком.
Її доглядував глибинноокий Андрос,
Що в розпачі глумився до німого неба:
«Нащо створив нас батько Прометей?
—
Навіщо допустили його
вчинок
боги?
Мабуть, од дрібного створіння,
Що зоветься людством,
Хотіли хвал і лестощів тепленьких?
Вони бажали почестів, щоб
ворушився
спокій,
Що задубів
на пишному
Олімпі.
Льодовий холод стиснув справедливість.
Закон богів
для людства тлін і смерть.
—
Не
діждете хваливід нас за катування,
Тирани вільного життя живої ткані!
Ви хочете настирливо добитись
Покори гнутої й німого плазування?
Ви прагнете, мов ласки, похвали людської,
Піднятої за муки зганьбленої волі?
Так ні ж! Не кину я ошомка богу,
Не піднесу запахів лоскотати ніздрі,
Не дам істоті з вишнього престолу
Своєї страдницької і гіркої слави!
Я можу це богам подарувать, але не хочу!
Не хочу Зевсові покорою підмазать,
Нехай що хоче робить
гордий я живучи!
—
Створив людей на інструменти лесті!
Уже одно
знання того гидкого
—
діла
Дає мені високу зверхність над богами.
Я можу зверху бачити Зевесову підлоту,
Що хоче мати з нас рабів розумних,
Яких тим вища насолода знизити, втоптати
В мерзоту плазування, у покору ницу.
158
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Не діждете! Вам хочеться ще більше слави?
Так скаженійте, що розумні слуги
знають ваші ниці струни,
Ще й з верховини того розуміння
Плюють на вашу зоряну одежу!»
Дотонка
Сердита, темна ніч нахлинула вітрами
І збила кашлем голос цей проречний.
Десь кряхнули розчахнуті дерева,
Наїжились у паніці найтонші нерви,
І лють людей захлинулася жахом.
Сполохано
схопилось рожевате сяйво
Осінньої, тупої блискавиці.
Околиця, затоплена у смоляну безодню,
Протяжним гулом налилась і стихла.
У плинові рожевих, млявих блискавок,
В оглухлій темряві, де плавала хвороба,
Над купкою людей хитався слизький
гад—
Голодний полоз, що не вспів заснути,
Шукаючи
поживи та живого
Тоді одчайний
м’яса.
жах прокльоном кинув
Гао,
Озвався жадібно тужливий
—
голос:
«О, батьку Прометею, хочу жити!»
бідне жевріння худенької надії
Піднеслося в огонь голосного благання.
—
Ніде надій, ніде поради ждать.
Несхибна смерть нависилась, мов
Ада.
скеля
—
Ось-ось розчавить
в темряві комаху,
І тільки чвак осіннього болота
Всотає кров гарячу, людську.
* * *
Десь блиснув із гори іще огонь непевний.
Це був не скал німої блискавиці,
Поезії,
159
поеми
Не
розквіту Сілени
новий, що лине проковтнуть!
пелюсточок
—
Це певно жах
Він тісно здавить кігтями
за горло...
Та блиск розтявся вже коло громади,
І світлим генієм з’явився
Осяяний теплом і
—
«Ах,
—
Це
Вже гнів,
Прометей,
горі незабутній.
легкістю зірвався
з
ти, наш
в
рідний,
наша вся
голос люду:
—
порада!»
і сумніви, і смерті влада
Поплили у далекий спомин, наче гострі жала,
Що посікли серця і в розумі дрижали.
Гелена кинулась:
—
«Наш ясний проводирю,
Я вірила в твою солодку силу,
Я чітко бачила твоє велике серце,
Що б’ється для
Ти не
підеш,
З’явився
людей і гнівом не спіткнеться.
наш велетню, на зраду.
біді порадить,
Страшний огонь, що у твоїй долоні,
Нехай для нас у лагоді схолоне...»
А
ти сюди в
полум’ям хитавим,
стрибав червоно до очей
смолоскип ярився
І блиск його
Перестрахом охопленого люду,
Що тиснувся й не відав, що ж то
Тоді розцвівся
голос
буде.
Прометея:
«Не бійтеся, мої дітки стражденні,
Невинні паростки, що болями закуті.
Вас покарали боги ненаситно й люто.
—
Але
забути.
Щоб вам озброєно стрічати скрізь біду,
Візьміть огонь цей, пекучий і яскравий,
Що вам його я хитрістю здобув,
не можу я за вас
У горній висоті,
—
І
«Ти
нам
теплота
де
ціпеніє
слава».
його дістав? Дивіться, він
іде... Тепер
же
гріє!
не страшна тьма».
І скупчилися навкруги вогню ясного
Цікавістю підведені, допитливії люди,
І сповнилися радістю замерзлі груди.
—
160
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Тоді порадив Прометей нести паліччя...
Вже голоси очистились, засяяли обличчя...
Лунає звук із мороку і
Поглянути,
як
кличе
вироста костер,
Як утікають гострокрилі тіні,
Як корчаться в огнистому тремтінні
Галузки дерева і
листя золоте.
Навчив їх Прометей,
Уже хребет
збудувати.
перші лати.
як хижку
хатини вкрили
А потім дні наукою розцвіли,
Щоб викрила природа свої свіжі сили,
Та викував метал і зброю наточив.
Вже полетіла вдаль за бистрими очима
Нап’ята силою розлючена стріла
І
в тепле
м’ясо птахові
впилась.
Задимилась лоскотним духом перша страва.
Забрумкали під легкими руками жваво
Натягнуті на роги юрми струн.
Поему першу ритми танцювали,
Та пісня пробігала в чулім серці валом.
Хвороби заніміли од настоїв з зілля,
Посуда задзвеніла гомінким весіллям,
І солі в розчинах свої великі сили
На благо людству вперше зголосили.
їм Прометей вказав на грані зла й добра,
Що їх змішав Зевес Пандориним дарунком.
«Світ ще не поганий».
Промовив Гао:
—
«Рідний наш титане...»
Прошелестіла Ада:
І вирік Андрос:
«Можна сили люті
—
—
В напруженій
І
мовив
Ви
роботі хитро обминути».
«Лише гуртом завзятим
Прометей:
—
зможете
Лише
в
стихію подолати.
кулак змоцьованого людства
Відпорні сили всесвіту зіллються.
Громада щільна, мов вода гнівлива,
Розмиє перепони,
Не
спиниться
Під
коли дужча злива.
потік людської крові
теплим соняшним покровом.
Поезії,
161
поеми
Лише
знанням озброєні з відвагою ходіте,
Мої солодкі й непокірні діти.
Невтомну силу Мойра вам лишила
—
Огнем запряжену, рухливую машину».
Тоді зажевріла цікавістю Гелена:
«Як перервав ти блискавку вогненну?
—
Як заборону Зевса обійшов ти,
Щоб нам огонь світив струмочком жовтим? »
«Моє стебло пахуче, мій гранатний квіте!
Твоє зерно буде вікам світити.
Любов’ю поведеш ти велетні-народи,
—
Що їх під серцем виносиш і світові народиш.
Численні юрби на глухих путях
Любов’ю поведеш у тяжкий бій життя.
мужі твою рожеву силу,
підійматиме
упалих і безкрилих.
Що
Вони потягнуться до сяйва
І питимуть
На твій ніжний клич
З
блискучими
Вони
І битимуться
краї веселі,
облич.
боротьбу поринуть
з горем до загину,
Щоб людськеє
В
очима своїх сухих
екстазно в тяжку
твоє насіння далі йшло
де розтане зло.
В тобі живуть заховано ті сили,
Що перший бунт богам оголосили.
Дай приторкнуть до лон твоїх устами...»
«О, милий мій... Скажи, огонь дістав де?»
їй Прометей тоді прихильним голосом
Так розповів:
—
—
«Коли Зевес у лютості холодній
ваш кинути в безодню,
розпачі і гнійної тоски,
Коли зібрав у дзбан Пандори
Свої отруєні дари,—
Я іскру вихопив заснулого Перуна
І в тонкий пух очеретини вклав,
Задумав рід
У
хланю
Я ніс
те золоте
насіння неба
дикі гори,
Через моря,
Щоб вам веселий факел запалить
степи і
162
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
І
вивести
людей
з печер темноти,
Щоб дати зброю станути напроти...»
блискавка сліпая
Грім тяжкий
—
Злилися
в
грюкоти драглистого, дзвінкого граю.
Когтистий, неземний огонь,
Як блискавичний меч,
З громади людства вихопив гіганта Прометея,
Мов голову відтяв од плеч.
І блиснув діл падучою зорею,
Де зник за хмарою страшний, свисткий
польот.
наляканий, додолу.
Забилась у страхові первісно-голім
Ізнов дитяча, стражденна душа.
Розкидало костер. Будови запалали.
А люд упав,
Спалахнув досвід, зібраний
криваво.
Отямившись, Гелена скупчила жарини,
Щоб Прометеїв
Тоді
дар у
мряці
не загинув.
наново узялося людство
За працю вперту, викувану
люттю.
ПІ
Оглухлі миті
тоскно прошуміли
В забрезклій темряві нічній,
Де мчали неба сили.
Ув’язаний, могутній бранець світу,
Одірваний од людства Прометей
Пізнав уперше біль тяжку одриву.
Холодний, точний виконавець неба
—
Носій велінь Зевеса злобних, ненаситних
Гермес крилатий, з ним Гефест
Сліпая зброя сил Олімпу,
Вони летіли вартівцями болів
І отверділа темрява сліпої ночі,
Рвонулася од світла й одступила,
Обтявши простір наокруг одразу
Ворожим і глухим, затиснутим кордоном.
Густая темрява оддерлася од скель,
Щоб зір побачив тоскні краєвиди
Камінних репаних уламків
Та ще громад, навислих в чорную безодню.
Ярчали
дико гостряки
зубчасті
На тоскне і теплаве тіло Прометея.
Вони п’ялись ошкірено і люто
В дозволеному світлом, коливному колі,
Поблискуючи сиро гранями тупими
У кров’янистих од світах огню,
Що
його видобув
Похапливий і
з
притухлого вулкана
згорблений Гефест.
І загурчала пуста верховинна
Підземною одрижкою задушеного гніву.
В оточенні оглухлої темноти,
Що
шпаклювала все, лишивши видну скелю,
Тут розпростерся в’язень Прометей.
Гермес
Ти,
свавільний, упалий Прометею.
Ти не схотів світити першою зорею
велетню
У залах неба
ясних і прозорих.
Ти підійняв людський, порожній порох
Із глибини нікчемності і небуття безодень,
Ти взяв огонь святий, діяльністю голодний,
І
дав його
—
кому?
—
для плазу,
Затявши Зевсові нечувану
образу.
Ти непокору кинув, запалавши бунтом,
І ось тепер життям забутий,
Ти будеш катуватися пекельно,
Поки під ласку Зевса не приповзеш.
Я тут виконую його правдиву волю...
Бери,
Гефесте, куй залізні
кола
164
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
І ланцюгами гострими гей туго заятри
Нап’яті м’язи «батька» Прометея.
Нехай ячить, нехай гризе живеє
Незламна хижістю, залізна їдь.
А ви, світи, околиці і гори,
Ви, боги й люди, чуйте всі наказ,
Од Зевса посланий
вам на
далекі віки:
Нехай ніхто
не
Нехай ніхто
не вчинить допомоги
сміє просторікать,
Повсталому на творчу владу бога.
Гефест
(до Прометея)
Не
я заковую
Я б
—
кує висока влада...
відпустив тебе поспішно й
Та бачиш сам: тут
Мене,
як і
тебе,
—
радо,
воля не моя.
несе громохка
течія
Невпинної, міцної волі Зевса,
Потужної у
задумах і в вироках
тяжкої...
Я тільки слухаюсь
А
так я
збоку:
—
я
тільки зброя...
моя хата скраю...
Гермес
Міцніше бий, Гефесте! Знаю, добре
знаю,
пом’якшити йому!
твоя любов до Зевса,
Що
ти готов
Оце
така
Що крилася затишно у похмурих
Твоєї постаті розчулено-чудної,
Де вічно дзвонить
рисах
серце?
Зверни ту чулість проти зла їдкого,
Що справу олімпійську під’їда з нутрою.
Воно в ділах шкідливих Прометея
Знайшло собі містечко золотеє.
Огнями
Щоб
випечи
твоє скромне
його, злютуй залізом,
зло розтерзане у землю знов
полізло.
Поезії,
165
поеми
Гефест
(до Прометея)
Ах, так? Творити
зло Олімпові,
Крушити наші плани?
О, ясний мій, ти взявся за погане!
—
І
коли так, то я готов закути
Тебе
А
не з примусу, не з
тяжкої покути,
Підтримає
моє праве
Ось хряск кісток,
залізних кілець,
найживіші жили тупо в’їлись.
Так знай:
Ось
простору
—
діло
Зевсову державу.
з теплинею захвату, що
—
затиски
Що в
На! Закричи! Знімій у непритомі,
Щоб галас твій загас в Олімпі золотому.
Чом
не
Уже
сочать
кричиш? Чому
не
просиш?
із ран твоїх червоні роси.
Я видобуду крик! Проклятий, голоси!
Мовчить,
мов темрява затята.
* * *
Тоді
почав
Гермес лукаво
підступати.
Гермес
Невже не бачиш ти, як коло олімпійських богів
Тобі чуже зробилося, взяло тебе
Ти випав, наче зуб крихкий
в
облогу?
З разка перлистого зубів блискучих,
—
Загнилий зуб, що болями докучив?
Куди стремиш
Прикутий
на муку од
своїх,
світлою до грані скелі,
б’ються невеселі?
ненавистю
Де тьма і хуга
Скажи покірне слово, і назад візьмемо
Тебе в кристальні, радісні едеми,
Де
в
колі
рідних
сил,
В змаганні дужих серць
Ти колихатимеш світляний розмах крил
Своїх глибоких дум у
ритмі Зевса.
166
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Ти поведеш звитяжний герць
Винаходів міцнішої, мудрішої будови
Для гомінкого всесвіту, в незламності ясного.
Який гранястий чин! Який чудовий час!
Мовчиш? Не хочеш? Ну скажи хоч слово!
Скажи, чого тобі?
Прометей
Одного прагну я: хай Зевс
на правді стане,
всесвіту відважно обійме,
На людство бідне хай тепло погляне
Хай правду
І
зло
Пандориних дарунків, зло нахляле
зостанеться в паралічі німе.
Нехай
Гермес
Зухвалець! Ти
Закутий
хочеш принизити
Зевеса?
покори вимагаєш
володаря, що силу й владу має?
в ланцюги,
Од світлого
Негідна думка гніздиться в голові,
Як гад смердючий у багні печери.
Ти хочеш підкорити горні сфери
Своїй істоті маячливій?
Хай грянуть громи, хай забурує злива!
Гефесте, бий алмазного клина
У ГРУДИ божевільного титана!
Хай лопне серце, тіло хай зав’яне,
Хай трісне
мозок, маніями п’яний!..
* * *
І грюкіт градом вдарився об скелі...
Холодний хряск дала алмазна паля,
Що в груди в’їлася, мов льоду чиста брила.
Кристали гострі гранями ятрили,
в муці витяглось закованеє тіло,
І
в грудях кислі болі клекотіли.
І кров ударами плила з-під краю рани,
І гризли скелі бідного титана.
Де
Поезії,
167
поеми
Хрустіли руки
Та жоден зойк
—
не
кайдани,
впивсь у тьму крем’яну.
на ногах
—
Не
чула даль стривожена й одчайна
Ні скрику тихого, ні тусклого мичання.
благання, не зросла покора.
невтомний, наче думка хвора,
Не підвелось
Лиш
час
Смоктав у тьмі його затуманілий зір,
А вітер завивав, як лютий звір,
Зашпаклювавши урвиська сніговим льотом.
в обличчя кристалічним льодом,
І море грохало десь в пропасті, внизу,
Сікло
пробивавсь його пульсиний
граніт валів сердитий зуб
У тужній темряві під хуртовинний гуд.
Лише
крізь
хугу
гул,
Лише кришив
* * *
Гефеста і Гермеса не
було вже.
Пекло розпороте кам’яне ложе.
Тьма холодом давила і тягнула болі,
І розітнувся перший зойк,
Пекучий, як ніколи:
—
О, дикі
хаосом,
нестерпні муки,
вихорі розпуки
Тоскното смертна в
—
Ви змішано й отрутно клубитесь у грудях
В оправі образів навальних і марудних.
Од
вас роздертими шматками пада думка,
То очманіла безумом,
то знов драглисто-лунка.
Вона, мов птах, уражений під серце,
То сковирнеться в льот, то зламано спіткнеться.
сило несмертельна,
О, воле духу
—
Вгамуй гіпнозом муку цю пекельну,
Щоб Прометей не падав у борінні,
Як бурею підняте, дрібнеє насіння.
Щоб не охляла воля, не зламався опір,
Щоб розтинав покуту, наче гострий топір!
Ти, болю рваний, стихни, перетнися,
Полинь за думкою в безкрайні висі...
це? Щоб радість мати,
Таку, як має кожна людська мати.
Для радості своєї чи для примхи
Створив людей?.. Я б міг їх не творити.
Для
чого
Міг кращий витвір світу подарити.
Раз міг створити, маю право знищить.
Чому ж повстав за них на силу вищу?
На що братерство олімпійців виміняв?
—
На кволу, хлипку глину,
Щоб її Зевс тяжкий плодючим злом проглинув.
В мені ж безсмертна, а не людська суть
Кипить, мов жарка лава
Чому ж до людства я віддано
—
так
Шляхи свої направив?
Невже за химерію небачених заграв
Розумний Прометей незламно так повстав?
Але, думки мої, куди бредете, станьте!
Над
чим кружляєте
Невже
накажете
підкореним крилом?
мені співати вічно
Зевесові маскований псалом,
Коли волає Рок нову підняти форму,
Гарячу пристрастями і свавільно-горду?
А
гуртів людських,
людської статі,
Гелени соняшний і воркотливий сміх...
Ідіть у безвість, мислі недостатні,
Сіяй, добро нове, гриміть, нові часи!
теплеє чуття
Всі
кращі
вияви
Могутній Прометею, все перенеси
І донеси вогонь крізь болі у світи
—
Нове начало, творче, засвіти!
0 ранку сірий, ти не забарився.
Ти
не
побачиш,
як титан скорився.
А серце хлипає і раниться на клин,
Тече туманна гниль з захованих долин
Поезії,
169
поеми
І
залива моє дрижуче
тіло...
Безодня хижа налітає біло
І де не глянь
молочний, мутний
—
—
Тече
плин
насичено з невидимих долин;
морок ватно облягає,
І неодступно очі смокче пустота німая.
Один, без друзів, залишився я.
Туманний
Погромлене десь скніє людство...
горечі, ой нащо вони ллються?
О сльози
Туман проходить, ранок наступає.
Ковзнуло сонце багрянистим краєм,
А ніг закованих у мряці ще не видко...
Та день розсмоктує намітку білу швидко,
Ось гори ясні гранями устали
І біль шепоче зморено устами.
—
* * *
Очувся Прометей і бачить давні скелі...
Отут роями йшли його думки веселі.
Тут виникали плани побудови людства,
І звідси рівновага Зевса виявилась
плюскла.
могутній був і
тут розбитий
В оковах витягся на жорстких плитах.
А унизу громадяться стрімчасті скелі,
Він тут
І колива туман в розламану пустелю.
Блискає піною в граніт зелене море,
тріщинах кущиться зілля
хворе;
обламу на облам
В кам’яних
Внизу з
Стрибнули кучеряві сосни,
Вчепившись крученим корінням
До сухих гранітів,
До обривів гострих.
Мов килимки зелені, у повітрі тоскнім
Чатинники їх
Гогочучи,
плавають і
одбігають віти;
закружу є їх злобний вітер:
—
170
Валер’ян
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Шумують гірким свистом сосни.
А угорі нависились сніги блакитні,
На гранях сонце кристалічно квітне;
У глибині проваль ліси, де в болях осінь,
Й орел розпластаний, немов пощади
просить.
Великі очі
—
що озера зрання,
Сочать сльозами,
А лоб
кров’ю стинуть рани,
змокрілий під волоссям збитим
Страждання липнучим, холодним
потом
вкритий.
Та зойки вибухають,
кров стікає в море;
не переборе...
тоски
немов
Смертельної
постать
й дужа,
схилилась
ніжна
Тоді
їй голос солодом скрізь муку тужить.
Вона озвалась:
«Мужу мій єдиний,
Поглянь на мене! Я з тобою йтиму.
—
—
Пізнай мене, великий Прометею,
Я
вся твоя, як і
—
була твоєю!»
Прометей
Ти, Азіє? Ні,
то не
Невже Горгона
ти!
привиді чудовім
наділа і волосся буйне?
в
Твоє лице
Невже то вона мені виринує страждання
3 очей чарівних, де сховався Тартар?
Іди од мене! Я тебе не знаю!
Зіниці мої й вуха помутнілі
У мозок мій розпалений і чавкий
Розпечені палі сприймань вбивають.
Здалека бачу
я:
Провал в безодню розітнувся,
І крізь пари сірчані,
Що змотаним, синявим димом
Клубляться в голову мені,
Ген бачу я прикутого гіганта,
Що в корчах потрясає кайданами гори.
Він розум свій і палахкуче серце
Поезії,
171
поеми
Поніс, як полум’я, вперед
Перед забрезклим у страхові людством,
Перед зачучверілим у сваволі Зевса
Знеможеним гуртом, якого зло стихій
Під пащею своєю вирощало.
І той титан розтанув у
Розплавився
Щоб першим
І
у
гурті,
тлумові тих чулих звіреняток,
огником озвалось серце їх.
ось тепер за те
—
Я
бачу кривавую випарину
Що ріється над чолом Прометея,
І хляби крові, мов скелі драглецю,
Із-під живого серця в пульсах вибивають,
Вики дують ударами розбитий біль,
І виринають зойки.
І бачу:
Крізь печери ран
жилки синіють
І серце трепихає на виду у сонця,
Що
спопелити хоче все живе.
І жовч, як жовтеє молозиво,
Своєю гіркотою
заливає рану.
Азія
Мій Прометею тоскний, придивися!
Померкніть, болі, на
твоя любов.
Це я
хвилину!
—
Це Азія простерлась.
я! це
я: торкнись!
Це
Закований. Торкнутися не
—
—
—
можеш...
Вгамуй буруни божевілля,
І буря болів хай ущухне,
Що їх роз’ятренеє серце
Дме конвульсійним смерчем
У дух твій стуманілий.
Прометей
Іди! Йди геть! Тебе підозріваю,
Що ти посланець від самого Зевса,
172
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Що, як і він, скажена й люта,
Лише йому слухнянеє знаряддя.
Підлещуєш отруту, щоб болями упитись?
Я
он розтерзаний,
бачу
Як хмара поніж скель грозою,
—
Опалий дух закованого тіла.
Себе не знаю я...
Казали, що я
Далекого на скелі Прометея
Мичить глибоко в пориваннях
Щоб
духу,
перетятися смертельним холодом утоми.
Подвійне дике катування.
Він липку гіркоту облизує із губ,
А рани шевелять кривавими краями
—
Не можуть жовчі облизати...
(опам’ятовується)
Де
я? Що тут зі мною? Хто?
Азія
любов твоя. Я
Це я
Заглянь в озерний біль
—
—
Азія
—
твоя дружина.
моїх очей,
—
Ти їх пізнаєш.
(звертає очі
Прометей
і хилить голову до Азії)
догори
Чудова, люба,
пригорни мене.
Азія
Мій бідний, муко моя тоскна,
—
Отрутний день пече і рве незносно.
Розтріскуються серце, здушене надмірно.
Я пазурами власними його на простір вирву.
Ой, світе мій, ой, що ж мені робити?..
У горлі хрип застряг несамовитий...
Поезії,
173
поеми
Прометей
Не убивайся
Він,
і духом не в’ялій.
Зевса переміг:
так
Прикований,
я
люто кинувши на мене помсту,
Тим самим визнав мою силу гостру,
Негармонійну, кручену, химерну,
Що світ у людських формах переверне.
Своїми вчинками пішов Зевес
На поводу у Прометея й
зухвалий
людства;
Два плани всесвіту, могутні два начала
Судьба рішучо на вагу поклала.
Він став на злі, а я стою на правді
—
І тут прийдешня перемога славна.
Азія
Мій рідний, муко
моя бідна.
тобі
я
тільки
словом гідна:
Допомогти
тілом
Кріпися
серцем я з тобою,
—
—
Ти переможеш у страшнім двобою!
Але чому лютує Зевс на кволе людство,
Безсилеє без тебе,
мов
болотце хлюпке?
Прометей
Лютує Зевс, ятриться його злоба.
—
Він справедливість розумінням ловить,
Але вона не може устояти,
Бо її відганя його гординя
До
правди хоче підійти, та
Зевс перед правдою
І тому гнів пече
клята.
—
повинен
його,
я там:
лоб
схиляти.
мов кожного тирана.
Стрясає ненависть чуття його крем’яне,
Казиться Зевс холодними думками,
Коли в майбуття думкою одверто гляне.
Свідомо мусить він в борні зо мною
Неправдою стояти тяжкою й сумною.
Тому,
на
Зганяє
себе злостячись,
лють на
людстві,
174
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
Тому й мене затоплює
У глиб смоляно-згуслу
Свойого гніву
змоченого
Такі
всіх тиранів
Та
шляхи у
не згасить
Нехай,
Мене
фальшу:
завше.
йому моїх заграв-дум,
як хоче, рве мене за правду.
заковано несправедливо...
Нехай гримлять Перуни, нехай
Огню пекельного на всі усюди,
ллється злива
—
їм
не спинить
любви моєї
До стражденого люду.
О Азіє, солодка, вірная дружино,
Будь свідком правди твердо-бережливим.
Ви знайте, гори хмурі, земле різнобарвна:
Іде розплата кріпка й незабарна.
Ти, синій просторе
етере безкордонний,
Ти, вітре шурхітний і бурями невтомний,
—
Ви, тварі, й люд, і море невгомонне,
Ви слухайте й вивчайте божеє стогнання:
Стогнати
Боліти
може
може
бог,
Зевс:
Сьогодні Прометей ячить,
А завтра він простерсь.
Глядіть, навчайтеся! Моя для
Що
Я
вал повстань до
за
любов терплю,
вас присяга,
неба ще досягне.
за прозорливе око,
Що загляда у даль світів пронизливо-глибоко,
Що бачить перспективу розвитку стихії,
Що крає думкою простори голубії.
Тому я не впаду, не втану без надії,
Хай гнів Олімпу сказом буревіє!
Океаніди
(що прилетіли з моря)
Ми несем тобі, наш рідний,
Запах тонкий синіх хвиль
Оточить туманом срібним
Твій жертовний, гордий біль.
Поезії,
175
поеми
Біль тупіє,
легше стане
Од приторків
чулих рук
Хай знеможено
Буйне серце,
не
—
в’яне
повне мук.
Прометей
Рідні мої, ви прилетіли
В’язня пригріти приторком смілим.
Ви не злякались наказу Гермеса,
Що передав його з волі небес.
Знайте, що правду у небі хоронять.
Зевсу поміг я добитися трону.
Стужі печуть мене льодом за те,
Спалює вогнем сонце золоте,
Гірка негода виснажує свистом,
Крають Перуни бичами вогнистими...
За що?
За що?
—
—
За те, що йому допоміг!
Що людство
пустив без
Доріг,
Тільки
натяк дав дорогу шукати,
Маючи
в
небі зловісного ката,
Що люд витягає,
мов тонкую струнку,
Що пити дає лиш смертельного трунку,
Що злобно виточує людське життя
В глумі надій, без кінця й вороття.
Цівкою тягнеться зло того трунку,
Що вилив Зевес до амфори дарунків
І передав їх Пандорою людству,
Щоб у недугах йому захлинуться.
Але мигтить із розколини внукам
Огник сліпучий моєї науки.
Він поведе їх в осяйні простори,
Зло ізмете, як буруннеє море
Опір змітає медузного плину,
Й вигріє світові горду людину.
—
Вже полохливим крилом оте сяйво
Махнуло до
віч, зіниць, повних одчаїв,
І затеплило їм ватру надії
В серці, що прагненнями молодіє.
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
176
* * *
І тільки стихнув
Як зашуміло
голос
Прометея,
летом над землею.
Сам Океан старий
конем крилатим
Примчав свойого друга розважати.
Колись за гомінким проваллям часу
Вони стикалися в подіях разом
І, як титани, володіли світом.
Боління їх спліталися, мов віти,
В густому
лісі, де в’юнкі ліани
Плетуться в кетяги обвислі й п’яні.
Коли звалив у Тартар Кроноса Юпітер,
Як задвигтів нового ладу вітер
Ладу тяжкого в ковах рівноваги
—
—
Бог Океан узяв собі за благо
Одсунутись набік і над морями ждати
Поки прийдуть титанам кращі дати.
Він на Олімп з’являвся званим гостем,
Далеким боротьби
й поважно-простим.
Тепер піднеслося чуття йог’ обережне.
Він пролетів над простором безмежним
родича і друга.
Він думав розгорнути теплую послугу
Порадить Прометея
—
Затиснутому болем
на
Титанові, що Зевса
повстанням уразив.
шпилі Кавказу
Океан
О друже мій, мій родичу болючий,
Тебе покарано правдиво, але люто.
Чому б то Зевсові покори не схилити
У днях, узорами судьби повитих?
Прометей
Це
ти говориш,
Прийшов
Невже
Готов
Океане старший?
мене пекти своїм
підступним жартом?
не знаєш ти, що гроно
богів шарих
я спопелити серця свого
жаром?
Поезії,
177
поеми
Невже для
того ти прийшов
Сюди на грані страти
Приниженням своїм ще зневажати
Мене, закованого правди брата?
Океан
Ні, Прометею, не образу гостру
Я хочу нести, загубивши острах...
Ні, я прийшов, як друг, тебе порадить
Не плюндрувати так Зевеса владу.
Не слід одному проти сили перти
—
Нести себе
Зроби,
І
безнадійну жертву.
збоку від Олімпу
на глум, на
як я
—
стань
ти засяєш невгасимим
Покинь
те людство,
німбом:
хай воно, пропаще,
Піде у небуття зажерну пащу.
Нащо тобі борня, коли є мудрий
Двигучий думами
спокій,
і ясністю глибокий?
А ти стаєш, палаючи
бунтами,
Зриваєш Зевсову вогнисту золотану
І думаєш
добитися
сам перемоги,
Коли громохка міць його й закони строгі.
Прометей
Не муч мене зрадливими речами.
І так мене катують до нестями,
А ти ще сіль отрутну в рани насипаєш...
О якби ті кайдани ланками розпались!
Я не піду на зраду, не скорюся злому,
Облудна річ твоя мого хребта не зломить...
—
Як можу я покору ницу стлати,
Коли прорив віків дає знання крилате,
Що Зевс-тиран
впаде колись із трону
І мій прокльон йому, як пісня
—
похорону?
Океан
Що кажеш, Прометею? Схаменися, друже!
Твої слова запаморочив біль недужний.
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
178
Дозволь
—
я
між тобою і Зевесом стану
І відновлю порваті гнівом
плани.
Прометей
Я дякую
тобі за тихомирне серце,
Моє ж луною змирення
Тікай
йому не відгукнеться.
од мене швидше, Океане.
бунтарем, смутьяном,
білесеньку сторонність
В очах Зевесових не оборонить.
Я знаю, що недовго буде його влада,
Зв’язок зо мною, з
Твою незайману,
Я
бачу день,
як Рок шляхом упаду
Поволоче його в провалля аду,
Потягне в
Тартар,
де вже два тирани
У безгомінні тоскному в печалі
Я
не
бажаю бути
в’януть.
за причину
Твого, хай тимчасового, загину.
Океан
Прощай. Ти бачиш
сам: я щиро хочу
Протерти муками запаленілі очі,
Але упертістю замкнута твоя воля
Мене відштовхує та йти звідсіль неволить.
Прощай, не згадуй гіркого старого,
Що захотів тобі прокласти на Олімп дорогу.
Прометей
Я
на
Та
Олімп шляхи, ой, добре знаю,
піду неправди борозною.
О, тоскні болі, ти, пекельна муко,
Як тяжко стриматись на грані до розпуки,
Коли полинна гореч клейко липне в роті,
Коли не сила гніту різко побороти,
Як шерхлим попелом пашіють гіркі губи,
І кров холоне воском, не даючи згуби.
не
Поезії,
179
поеми
Океаніди
В горніх пустелях
Гори блискучі
в
тиша панує,
сяйві заснули:
Болі затихнуть зморено
Твердість
—
в
грудях,
найвище благо
—
для мудрих.
Легкая тінь на Кавказ наступає.
Ось затихає вже мука тупая.
Що це женеться долиною вгору,
Рухи непевні та вистриби хворі?
Ах, то, несучи пекучеє жало,
Німфа страждає за сміле бажання:
Зевса захтіла мужем сприйняти,
Матір’ю стати його дитиняті.
Вирок Зевеса тяжкий і безжальний
Крає за те її мислі ножами,
Ти бачиш Прометея, німфо безневинна...
Йо
Ти Прометей, що відаєш глибини
Усіх світів і серця чоловіка?
Той мудрий бог, що владу мав велику?
За що
тебе приковано, титане ясний?
Прометей
Я
жарко полюбив
творіння власне,
борнею гордо станув
закований упав на грудь кам’яну.
За людство я
І
ось
—
Та розлетиться трухлий
трон Зевеса.
Рок котить на Олімп тяжкі колеса
Могутніх змін.
Загроза громоносцеві присне
В його липкім насінні,
Що упаде в любовнім безгомінні.
Народить сам володар світу сина
Для свого страшного і певного загину.
Йо
Ти,
прозорливче, протинаєш вічність...
Скажи мені мою судьбу трагічну?
Куди
Під
мене жене
соняшним
невпинний гін
промінням,
теплим і
тугим?
Прометей
Пересічеш утомні
суходоли
знайдеш ні затишку, ні дому,
І буде час тебе охлялу гнати,
І хлине горестів настирний натовп,
І не
—
Поезії,
181
поеми
Тоді аж перетне Зевес свій вирок,
Що кружить по землі тебе невпинним
Як сміла ти тирана покохати,
Дитино смертного,
виром.
де ніжність волохата?
Йо
Я мріяла... Ой, ой, пече мене...
Вже розум туманіє...
Ось думи підняли скажену веремію.
Жорстоко цьвогає, спікає ґедзь...
Ось там за горами прийде всьому кінець...
Біжу туди... Крізь водоспади мутні
Проглядує мені його лице могутнє.
Він таки буде мій, ой, нене!..
(Біжить).
Прометей
Прекрасна німфо,
думкою шалена,
В тобі засіється визволення для мене.
АЛЛ
Напругим вітром скелі засвистіли.
Тужний, пекучий гін, мов лезом білим,
Пропік увагу в’язня гір Кавказу,
І голос невмолимий, як проказа,
Плямисто виступив на фоні дум і мук.
Вістун Олімпу в постаті Гермеса,
Як Немезіда, став перед очима
Своїм коварним змислом і єхидним чином.
Його тихенька, пазуриста мова
В’їдалася й пекла, немов тісні окови.
Спочатку хижий погляд, ненаситна лють
там розтоплений метал
Його слова у мозок ллють...
А
Гермес
(До Прометея)
Ну що? Тепер,
напевно, ти
Вже не такий запальний і затятий
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
182
ТВОРИ
У боротьбі зухвалій проти нас?
Напевно, присмиріло гордеє блюзнірство,
І розум на дозвіллі мудрістю зацвів?
Мабуть, тепер пом’якшав до Олімпу
Після віків ланцюжного спочинку
Без клопотливих витівок на зло Зевесу?..
Може, й
для мене часточку любові
Твоя душа поблажливо несе?
Прометей
Я бачу, ти слуга такий, як і годиться.
Так, я пом’якшав, як м’якшіє розігріта криця,
Коли її болючим холодом
затисне.
Гермес
О, бухкає
Ти
в
тобі ще серце ненависне!
бачу я, ще влучний,
Як і віки назад, коли на цій же кручі
Твоє ганебне тіло кліщі затискали
на слова, як
І бігла кров червоними разками.
А чи й тепер скаженую ненависть
Зберіг незайману, не пом’якшивши навіть?
Та
не сховає
слів твоїх
олива
Пекельну таємницю, Зевсові шкідливу!
Скажу одверто, в’язню наш лукавий:
Ми розіб’єм тебе на хляк об цей гострючий
камінь,
Коли
хитрістю звиватись будеш,
А не відкриєш просто таємниці шлюбу!
Скажи мені цю мерзку таємницю,
Мій ясний брате, з муки блідолиций.
Кажи, поки не впилися Перунів глиці
В твою печінку брудну і в поставу ницу.
Скажи, якій богині себе Зевс засіє,
В якій утробі виросте отрутне сім’я,
Що зможе скинути богів сучасну славу
ти слизько
Та утвердить свою, тупу якусь державу?
Поезії,
183
поеми
Прометей
Заткни смердюче мовне джерело!
Здавися кашелю костричним перевеслом,
Лакузо плюскла отупілого Зевеса.
Іди на раду з ним
догідливо спіши.
Я чую, на Олімпі вже ваш лютий шип.
—
Гермес
Ти, бачу
я,
безумний непоправно...
Прометей
Так,
я
безумний безумом
тим славним,
Коли безумство говорити правду.
Гермес
Не скаженій,
мовчи
нестерпно-божевільним!
Прометей
Так, божевільний я,
Із
бо взявся
холуєм Зевесовим точити
недоцільно
мову!
Гермес
А ти свій сказ легенько притамовуй...
Я бачу, ти доп’яв смаку і насолоди
Товкти граніт своїм нечистим лобом:
Та це
ж
гімнастика для думки
Природу споглядати і
знаменита
—
так одверто гнити...
Прометей
Радію
я, що час такий ступає,
Коли Зевесова чеснота у злобі сконає.
Досяг я насолоди збити глупу силу.
Гармонію брехні, од лютості безсилу,
Зволік на глум тиснучий і м’язистий
Своєю зверхністю і ярістю презирства.
Лютує
хижим сказом
Зевс
—
Але покори Прометея ніколи
його холуй собачим,
не побачать!
184
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Гермес
Ми
витягнем
отрутний твій
язик
На чисту і одверту мову!
Орел тяжкий ковтатиме повік
Твою печінку брудно-малинову.
Вона невпинно наростатиме
Ізнов щоночі,
А він щоранку
лапами хрестатими
Із неї кров поточить.
Громи небес
чесатимуть
Твої пом’яті патли,
І будеш ти розчавлений,
Шматовано
лежатимеш своїм смердючим падлом
І будеш зойкати, тебе забуде людство,
Нічиї сльози жалістю за тебе не проллються.
Багно думок твоїх спливатиме хлипками,
Лиш пельку лишимо тобі у цілості лукаво,
Щоб зойки твого голосу, благання і покори
—
Сягали
аж до нас на
Олімпійську гору.
Азія
О горе тоскнеє! Мій рідний Прометею!
Мій розум порина вже в божевільну темінь.
Мене в’ялить
скорбота незборима,
Мене
печуть ті муки, що на тебе хлинуть.
Я все б дала, щоб твій тягар прийняти,
Мій бідненький, мій любий, безсиле дитиня ти.
Мене стискає всю, мов кліщами тупими,
Що
твоїх мук не можу заступити.
(До Гермеса)
А ти
ще
Зевсові
посилюєш накази,
Негідний кате, перетлілий сказом?
Ти хтів би перевищити найвищу лютість,
Щоб солодко у ній самому захлинутись.
Азія
Так, Прометею, це хвилинна кволість.
Тепер підтримкою тобі мій стане голос.
Гермес
А ти б
на краще,
Азіє кохана,
Пішла б звідсіль, повіялась світами,
Бо споглядання кари помутить твій розум,
Зотліє серце
Твоєї
та охляне розмах
мислі, стятої
тоскою
—
І тоскне божевілля сяде, як оскома.
Гляди, могутній Зевс непослуху не простить:
Ти ще розіпнеш даль жіночим зойком гострим
За те, що спілку склала з бунтарем зухвалим...
Азія
Хай
робить,
що захоче
—
легка мук навала,
Коли страждати вкупі із любимим:
Пурхне тоді тоскнота, мов за легким
димом.
Ти раєш зрадити його у тяжку хвилю,
Забути серце чуле і всю постать милу?
Негідний вчителю, пораднику лукавий!
тверда наче камінь.
Дружина щира
Вона й у стисках смерті вірою не зрадить.
—
Вона розкриє вінцями свої гарячі рани.
Мій рідний Прометею, у тяжкім двобої
Тебе не кину я
повік буду з тобою.
—
Гермес
(до Азії)
Гляди, я попередив! Кайся, знай,
Що не послухала приписів неба.
на
себе,
Прометей
Дружино змучена! Ти ланцюгом любові
Прикована до в’язня на тоску віковну.
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
186
(до Гермеса)
Зникай же пропаддю, тупий холуй Зевеса!
Ти неспроможний бачити шляхів прогресу,
Що з правди Прометея вироста широко,
Усталений навічно неминучим Роком.
Виконуй
негідне діло,
же завзято своє
Щоб груди Прометеєві у
Але
я
стогонах ходили.
бачу крізь блакитні гони,
борні за поступ не
Як людство у
холоне,
Як дим виткий стає над городами скупчень,
Як потом праці, гордим і блискучим,
Вкривається чоло, думками оповите
І я радію, бачачи мій витвір!
Нехай же болі б’ють, мов хвилі пінні...
—
Он
промінні,
Піднявши кігті, падає на груди...
Холодний смерч мене бичами студить.
Кавказ трясеться. Кругла баня моря
мчить орел у злотному
грізними стрибає і говорить...
Зіщулившись од жаху, ген погнуті сосни
Свій свист розносять тужно і голосно,
Валами
І день, роздертий муками, ячить думками.
Спадає тінь орла на тоскний камінь,
—
Але
за гранями тоски, за
Ген бачу,
як могутнє
гіркими віками
тіло людства виникає.
Жовтень 1929, Геленджик
МАНІФЕСТОГРАФІЯ
НОВІТНІЙ
НАПРЯМ
Тут містимо ентузіастичний заклик до
поетів»
.
Він звучить так: доволі
«молодих
нам у своїх поезіях
співати
старі лади. Нехай доспівують про свої «сльози»,
«труни», «руїни», «дзеньки-бреньки» ті, хто побілів на
літературній ниві від тягаря літ.
на
Було б дивно і неприродно, коли б вони почали
пристосовуватись до швидкого темпу нашого
бунтарського
прилизані вірші...
Вони ще зі старим розумінням рівного повільного
часу і кинули б писати свої
життя... Такі їх і поезії... Вони бояться рвонути кілька метрів
із кипучого сучасного життя, щоб твердими мазками
накинути на
папір свої образи... Вони йдуть у своїх поезіях
думками не так, як людина, котра влетіла в саму гущу
бою
сучасності,
а як воли, що тягнуть на гору
робити. Наша думка хай
буде
кінематографа, бо чим
життя
не
в
сучасне
кінематограф неспинній зміні своїх
зміст твору повинен об’єднувати
Лише
загальний
подій?
всі його частини...
порожнього воза...
Ми того не повинні
така уривчаста, як картини
Верленами, Бодлерами... Треба
заднім числом... Нам нічого
йти шляхом прагнення ілюзорного краю щастя, шляхом
лагідної науки мира Христового... Що колись десь буде...
Ні, зараз нам дай!.. «Слава в вишніх Сонцю, а на землі
Ми!». Це наше гасло. Нова релігія наша... Вона
Рух,
Криця, Червоність, Колектив у гармонії з
індивідуалізмом... Мідяний брязкіт майбутніх гунів нехай зворушить
затхлу атмосферу гниючого Заходу, так яскраво
Годі
нам рачкувати за
було раніш
з ними
йти,
а не
—
—
змальованого
Октавом Мірбо... Ми Схід!
Наша релігія
нова.
Валер’ян Поліщук, ВИБРАНІ
188
ТВОРИ
НеХристове: «Блаженні нищії духом...» Наше: «Горе
тим,
хто
палають...
бо їх вимете ураган з хиж, що
нищий духом,
»
Блаженні ті,
в
чийому серці полум’я,
хто, зне-
борні, «з останніх сил тримає прапора,
кидаючи виклик долі...» (В. Князев).
Через те і зміст наших творів хай, спотикаючись об
мігшися в лютій
каміння невикінченості
в
формах, проте йде вперед
напрямком, до нових досягнень...
рівним, прилизаним розміром
і думками свої поезії
духовному консерватизму не може
1920,
формами
старечій немочі чи
з прилизаними
тим, хто по
Кам’янець-Подільський
новим
Залишмо «доспівувать»
піти разом
з нами.
CREDO
[літературно-мистецької групи «Гроно»]
Літературно-мистецька група «Гроно», складаючи
збірник, мала на меті знайти, бодай хоч
цей
істинного шляху в мистецтві, який би
відповідав духовній структурі нашої доби великих
наблизитись, до того
соціальних заворушень.
Ми вважаємо, що лишень
всього утвореного
досі
в
сфері
гармонійний
мистецтва міг би
синтез
вирішити
це
велике питання.
На мистецтво ж дивимось так, що воно повинно бути
засобом для передачі почувань від людини до людини,
бути мостом між їх душами, бо мистецтво є діяльність
людини,
в
якій остання зовнішніми проявами передає
другим людям поза межами місця й часу,
свої почування
або, кажучи інакше, мистецтво є знаряддя для зносин
людей між собою в сфері почувань, як слово є знаряддя
для зносин людей у сфері абстрактної думки.
Коли так, то мистецтво повинно бути зрозумілим для
якнайширшого загалу, для пролетарських мас,
тоді воно
зможе відповідати вищесказаному положенню.
Кожний мистець має свої, властиві його духові
форми
творчості,
має свій
підхід
до душ людських, до
мистецтва. яким він найлегше і найбільш ясно може
передавати свої почування.
В
знайти
мистецькій формі група «Гроно»
той гармонійний синтез,
складових
частинах
так само хоче
якого вона шукає
і
в
інших
творчості, знайти синтез існуючих
течій, взявши од них усе найбільш здорове, природне
й відповідаюче принципу зрозумілості. До кожної течії
буде підходити з такою міркою, з вимогою бути таким
засобом для зносин людських душ. Що лишається
чином
190
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
міркою
робиться гармонійна
поза тою
—
обрізується. Всьому
ж
цінному
зводка.
Найбільш визначними мистецькими формами
сучасності визнає
імпресіонізм та футуризм: перший для
об’єктивнопередачі психологічно-суб’єктивного, другий
колективного в мистецтві. І перше, і друге природні
людині, значить, повинні знайти місце й у витворі мистецтва.
А тут, наприклад, футуристи відкидають психологізм
значить, якраз цей принцип до синтетиків-гроністів і не
—
—
підійти. Коли, наприклад, сучасному революційному
моментові відповідають положення футуристів, що
елементами поезії повинні бути мужність, відвага, любов до загроз,
енергія, то прославлення війни, мілітаризму, які не
відповідають будівничо-творчим змаганням людства, не можуть
може
бути прийняті і літературно-мистецькою групою
В наших серцях знайшла відгук
краса руху,
швидкості,
як
«Гроно».
новонайдена
антитеза інертності, але
та
знищення задля знищення чуже для нас, як і для всього
пролетаріату, бо
ми, коли знищуємо, то й творимо.
Не можна
прийняти
так само всіх
технічних засобів
А такі
жінки, яку проповідує
Марінетті,
огидливі, бо серед рівних не може бути зневаги.
футуризму, бо вони вадять зрозумілості.
положення, як зневага до
для нас
школа
Лишень одвіявши плевела від різних течій і
їх до гармонійного синтезу, новоутворена мистецька
привівши
форма
буде
задовольняти
широкий
загал людства.
Тоді
мистецтво виконає те велике завдання, яке на нього
поклала природа.
Творчість повинна бути такою, де б колектив
гармонійному сполученні з індивідуумом, як рівновартні, бо для людини природним є бути в колективі,
живучи разом із тим і високорозвинутим індивідуальним
знаходився у
життям, жити так, щоб одно другого не нищило.
В цій гармонії найвище щастя для людини.
Чи літературно-мистецькій групі «Гроно» пощастить
знайти той шлях, покаже майбутнє, проте вже й зараз
відгук серед мистців вона знайшла, роблячи до того також
спробу розрядити ту тяжку атмосферу в ділянці
мистецтва, яка панує на Вкраїні.
ДЕКЛАРАЦІЯ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
ПРОЛЕТАРСЬКИХ
ПИСЬМЕННИКІВ І МИТЦІВ
Свідомість і творчість людини цілком залежить від
її буття. Новий зміст життя викликав нові форми в
мистецтві. Отже, немає жодної рації жахатись того
твердження, що у творові повинен бути синтез форми і змісту.
Ми рішуче становимось проти формули «мистецтво
для мистецтва». Це реакційна ідея, що тягне молоді
сили до старих відживаючих традицій, до безплодного
«декадентства».
Пролетарська
і
культура виникла
є явище класового порядку.
в
процесі боротьби
Але пролетарська
культурна свідомість викристалізовується
дискусії
шляхом вільної
між пролетарськими митцями всіх
напрямків мистецтва.
Кого ж
ми вважаємо за
пролетарських митців?
Відповідаємо коротко.
Через те, що ніяка сьогоднішня критика не може бути
критерієм, із котрого ми виходили б, означуючи
літературне обличчя тієї чи іншої особи, ми вважаємо,
точним
пролетарським митцем має право називатись
всякий художник Радянської Республіки, що відчув
красу, правду і природність історичного менту класового
що
перевороту, визнав себе вселюдно пролетарським
митцем, цілком з’єднавши свою долю з долею робітничої
класи, цілу свою душу присвятивши творчій роботі для
пролетарської справи і поширення ідей комунізму.
192
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Вважаючи, що в масі пролетарське мистецтво
творитиметься під безпосереднім впливом і силами
робітництва, федерація розуміє, що в країнах
відсталих в час комуністичної Революції окремі
одиниці і навіть цілі групи виходять з-під культурного
впливу інших клас і культурно зливаються з робітництвом,
індустріального
працюючи для нього.
Завданням федерації є представити в художній
перелому і уловить побут переходової
творчості могутній мент
доби Революції. В аналізі хвороби і пристосування
психік численних соціальних верстов найдемо нові шляхи
пролетарської культури і нових здорових
характерів майбутнього.
Ми розуміємо федерацію не як анархізм даної групи
(приклад вільна спілка вільних осіб), а лише як
заперечення національного мистецтва.
Члени федерації творять різними мовами і
відповідно поділяються на секції мов, які сфедеровані в єдиний
цілком неподільний колектив.
Федерація виходить із принципу колективної
творчості, розуміючи її, не тільки як творчість одиниці,
відбиваючої настрій колективу, але і літерально, яко гуртову
для утворення
працю для створення єдиного твору мистецтва.
З другого боку, пролетарський письменник пише так,
себто сам вибирає собі методи творчості.
як він хоче,
Федерація
бо,
вважає, що такий принцип є
шляхами, ми
найпевнішим,
боку,
йдучи до одної мети різними
скоріше найдемо те, що шукаємо, з другого,
з одного
—
там
де шукання, там є й життя.
Тому федерація
оголошує
добу
шукань в
пролетарському мистецтві. Звичайно, шукання бувають різні
і частенько приводять до помилок. Тоді відповідальність
за помилки
бере
на
себе
весь колектив.
Ми категорично заявляємо, що
всіх письменників
будуть придержуватись нашої
програми і підуть старими стежками міщанської ідеології, або
стежками зоологічного націоналізму, будемо виключати
федерації, котрі
не
з нашого колективу.
Коли пролетарський
письменник
193
Декларація Всеукраїнської федерації...
забуде, що він спалив за собою мости феодальної і
буржуазної естетики, піде шляхом футуристичних безмайбутників та других формалістичних шкіл буржуазного
походження або забреде до декадентства і залізе в нетрі
його індивідуалізму, то й такого «товариша»
прийдеться відкинути од нашого колективу.
Розуміючи, що від помилок ніхто не є гарантований,
заявляємо, з другого боку, що федерація буде пильно
стежити за такими помилками і витравляти їх не
прийомами, а шляхом вільної дискусії в межах
товариської, колективної дисципліни.
Федерація викидає гасло: до загальнолюдського
мистецтва, до комунізму через полум'я дебатів, дискусій,
полеміки внутрі самої федерації пролетарських
письменників. Критика ідеологів буржуазного мистецтва не є для
жандармськими
нас авторитетом. Ми з нею не рахуємося. Але час вже
й виходити із сонного болота самозакохання і
покинути вихваляти один одного. Не розпорошуючи своїх сил
і тримаючи
організацію в певній дисципліні духу, пора
імпульсів щодо поступу в критичному
вже шукати
відношенні до своїх однодумців, відкидаючи буржуазну
в мистецтві.
Пора стати пролетарському мистецтву на нові рейки.
Розвиток індустріального пролетаріату йде на
саморекламу
Україні
на кошти раз у раз
Отже,
виховувати цей
російській мові, це
розвій,
підходячих
значить затримувати
це значить
селянських
пролетаріат
робити із нього т.
зв.
резервів.
виключно на
його культурний
«перевертнів-хахлів»
з низьким
культурним світоглядом.
В умовах Робітниче-Селянської державності,
в умовах
позбавляємось примусової
русифікації, що дає можливість спролетаризованому
селянинові зробитись свідомим членом-творцем
диктатури
пролетаріату
ми
суспільства.
Цим, звичайно, не вичерпуються погляди і завдання,
котрі становить перед собою федерація. В своїй
комуністичного
декларації
ми
хотіли тільки накреслити ті основні риси
організації, котрими
літературних
об’єднань.
ми
відрізняємось від інших
194
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Фактичні справки:
Незабаром ініціативна група скликає Всеукраїнський
з’їзд пролетарських письменників. Посилати будуть
своїх представників усі філії федерації, що стихійно
утворились на території Радянських Республік. Крім того,
на з’їзд будуть запрошені всі письменники, що
поділяють основні думки
федерації.
Газета «Арена» приймає літературний і дискусійний
матеріал як від членів федерації, так і від бажаючих
вступити в дискусію.
Харків,
16.01.1922 р.
Уповноважені
Федерації:
Харків
Українська секція: Микола Хвильовий.
Російська секція: Віра Стрельникова, Ємануїл Хазін,
Микола Розанельський.
Київ
Валер" ян Поліщук.
Москва
Володимир Гадзінський.
—
—
—
члени
ЧОМУ Я КИНУВ «ГАРТ»
(до ЦК «Гарту» одвертий лист)
Я кинув «Гарт» тому, що він став мистецьки-шкідорганізацією, яка вже гальмує післяжовтневий
ливою
культурний поступ і
те мистецтво, яким «Гарт»
різних галузях, шкарубне в косності,
формальному консерватизмові, а то й
починає заправляти в
задихається
в
реакційності, точнісінько як у колишньому
бюрократичному пролеткульті.
Не маючи певної мистецької лінії і будучи об ’єднанням,
начебто еклектичним, «Гарт» насправді в своєму
ядрі, як і в своїй сучасній більшості, має
керуючому
симпатії і тягнеться до форм відживших, відсталих (а відомо,
що без відповідного формі змісту сама форма існувати
не
може),
формами
відповідний зміст. Наслідком цього і сталось
то за тими косними гартянськими
натягається і
блокування, не писане, а істотне, поміж керуючим ядром
«Гарту» і київськими представниками літературного
академізму,
неокласики та інших
консервативних
відтискати позиції, захоплені
мистецьким авангардом перших років революції. Тому
й сталось так, що, наприклад, прибічники косної
«більшості» «Гарту» доброхіть віддали основні цитаделі
сучасної радянської культури, а особливо мистецький бік,
рухів культури, що
почали
як, наприклад, у журналах «Червоний шлях», «Життя
й революція», на цілковите панування епігонам
Дорошкевичам і ін.), мотивуючи це
провінціальною
кваліфікацією. Разом з тим, з «Гарту» оцею політикою
випхнута була творча, переважно молода, меншість, яка
висунута була Жовтневою революцією, як-от: Коряк,
народництва (Зеровим,
їхньою, в дійсності дуже сумнівною,
196
Валер9яи Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Сосюра, Сенченко, Копиленко, Коляда, Усенко,
Кириленко, одпихнуто було Панча і, нарешті, при всьому
бажанні повернути «Гарт» на правдиву стежку,
примушений і
я вийти з «Гарту».
Шукання творчих шляхів і їхня дійсна поступовість
ніколи не вирішувались голосуванням більшості,
особливо коли та більшість складається з митців середнього
рівня, а то й просто громадян. Керівники ж «Гарту», в
більшості навіть не митці, а тільки громадяни, якраз
ступили на цей хибний шлях вирішування мистецьких справ
голосуванням, штучно підтасованого
в деяких випадках
з’їзду і далі всяких нарад, не прислухаючись до
дійсного поступу. До того ж, громадянсько-політична
радикальність часто в’яжеться не то щоб з мистецькою
і
поміркованістю, а навіть консерватизмом,
в
не
також
цього
прикладів
«Гарті»
бракувало.
Жовтнева революція, яка фактично перемогла на
Вкраїні, приблизно в 1919 році висунула нову
крокування
—
фалангу робітниче-селянської інтелігенції, яка, особливо
в громадсько-культурній роботі, силою обставин
повинна
була заступити і дійсно заступила місце старих
культурницьких верстов, що або вивтікали за кордон, або
зашились на
роблячи
Вкраїні в темені закамарків, нерідко
Радреспублікам. В літературі ці молоді
вороже діло
сили створили чималий рух, який дедалі більшав і
кваліфікувався і, нарешті, головними своїми течіями
злився в один потік, який став основним ядром нової
нерідко почав набирати назви Ренесансу
української літератури.
Та творча інтелігенція в нових обставинах і новими
формами, під керівництвом компартії, повела за собою
в галузі письменницьких досягнень все молодше краще
покоління на місцях, даючи йому в творчості
революційну комуністичну ідеологію.
З непом почали висуватися ще й інші кадри
культури і навіть
української інтелігенції, як старої, так і її молодшої, покорз шарами, які до цього часу були активно
чі поруч
ворожі ідеї Жовтня і Радвлади, але тепер почали ставати
Чому я
на
кинув
197
«Гарт»
ґрунт лояльності та толеранції (укохане слівце!),
зде-
більша не міняючи своєї
внутрішньої суті, але находячи
можливим приймати участь у громадській роботі, яка
мала йти на національний млин, особливо після XII з’їзду
РКП. їм стало можливим працювати, бо вони, хоч
невеличкими дозами, все ж можуть просувати свою
ідеологію і смаки в живе життя.
радвлада і партія пішли назустріч
використати їх як фахівців для культурного
Зі свого
можливості
боку,
розвитку країни, і, таким чином, центр культурної ваги
почав поволі пересуватися в бік тих елементів, що не так
були войовничо-ворожі
давно ще
до
пролетарської
диктатури.
Це особливо
було помітити на
журналів з перших років
революції, як «Мистецтво», «Шляхимистецтва»,
«Арена» й ін., почали ставати на аванпостах літературного
життя уже досить консервативні журнали, що все
більше і більше одходили вправо, як-от «Червоний шлях»,
далі сюди приєднались ще інші, як «Нова книга» (до
реорганізації), «Життя і революція», «Нова громада»
(тепер лівіє, зате правіє « Всесвіт ») і т. ін. Мол од а творча
яскраво можна
літературному житті.
Після
фаланга жовтневої
інтелігенції почала одсовуватись таким
місця, а натомість все
таких
рухом на другорядне і третьорядне
більше й більше, а в деяких випадках навіть
запобігаючи, наші культурники почали орієнтуватись на той,
другий, шар інтелігенції, даючи їй фактичні командні ролі
галузі мистецтва, про що вже згадувалось раніш. І
вийшло так, що ті письменники й критики, які винесли,
в
до певної
міри, весь тягар письменницький часу
війни
і перших років будування підвалин пісгромадянської
ляжовтневої культури, тепер примушені частенько ютитиеь по другорядних, не керуючих
думкою,
суспільною, творчою
виданнях, а то й зовсім не маючи змоги
висловитись так, як би слід, в тому чи
це могло
б,
з одного
боку,
іншому відношенні, бо
зачепити тих, що тягнуть
направо, а з другого, ще й тому, що керуюча роль в
художній пресі
належить
особам, які
не можуть погодитись
198
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
з думками фактичного авангарду Жовтня в
письменстві, або ще і ті, що за сочевичну ложку юшки
визнання
буржуазною критикою бояться ту буржуазну
критику образити. Лівіша частина авангарду Жовтня в
літературі осталась з замкнутим ротом, осталися на задвірках
цілі літгрупи, а цьому сприяв «Гарт» своєю пасивністю,
їх
а часто
навіть і виступаючи
в
своїй середині проти
митців, тримаючи їх у стисках формальної
дисципліни, цензури, травлі та бойкоту. Як членові «Гарту»,
лівіших
подібного відношення довелось зазнати і мені1. Але той
літературний авангард хоче сказати своє слово через
журнали, як ті, що існують, так і через нові, майбутні
провідництва.
Тепер запитаємо, чи є сенс для такого форсованого
відступу в літературі й інших мистецтвах, що його
підтримував «Гарт», а особливо деякі з членів його ЦК (більшості),
журнали мистецького
1
Після мого виходу з «Гарту» художня «політика»
останнього дає у
Харкові такі цвіточки, як планова «облога» вже й мене,
«Культурою й побутом», де
«Гарт». З причин подібної «політики», як відомо, уже
що провадиться «Вістями» з
окотився
давненько «Плуг» неофіційно бойкотує газету «Вісті». Але
«Вісті» знають своє: вони не хочуть віддзеркалювати всього
бо закохались
організаційну.
«Гарт», об’єктивного
відношення не ждіть. Ось і на днях було видрукувано «обкладування» мене якимсь «десняком» (з «р» після «д»)
Василенком
мистецького руху,
Ті
в одну мистецьку
ж письменники, що покинули
—
за мої враження з Заходу, до яких ставиться чогось суспільнонаукова вимога. Найбільше тут вражає брутальний тон і
смиканий
рецензії. Що це, як не помста... пролетарському
Правду сказати, для мене це не є новиною:
подібне вже зробили в Києві і Зеров, і Дорошкевич, і якийся «десстиль
письменникові?
нячок»
«Історії»
Ф. Якубовський, і навіть акад. С. Єфремов в
останній взято ширший фронт, бо в «облогу», крім
з «р»
, хоч в
мене, попали й
Коряк, Михайличенко, Еллан й ін. Шкода
«підгар-
тільки, що майже в одинакових виразах од академіка до
тованого» «десняка»
—
Василенка.
Додержуються, значить, блоку! Ну й блок!
Особливо затяту «облогу» веде недавно утворена
консервативної частини
«Гарту»
так звана
з
«Академія пролетарських
Чому я
кинув
199
«Гарт»
Хвильовий, Христовий й ін.? На нашу думку,
консерватизмові в
місцях культурного фронту нічим не
як-от
безпардонна здача позицій нашому
багатьох
виправдовується. Інерцію притягуватись до консервативних шарів
інтелігенції, яка ще два роки тому назад (інерція) мала
здорові основи, бо перетягала на бік Жовтня так звані
широкі кола суспільства, тепер слід спинити, бо вона вже
обертається в свою діалектичну протилежність. Замість
перетягування в радянство консервативних елементів
тепер ми, за допомогою наших же журналів, виховуємо
відсталість і консерватизм на місцях як останнє слово
творчих досягнень та ідеологічної правоти, а це тим більше
недоцільно, що це діло ведуть відповідальні члени спілки
письменників». Її король
чи то пак президент, М. Яловий,
недавній панфутурист, являється вже другим по порядку
королем з лав панфутуристів. Першим, як відомо, був «король фуҐео Шкурупій, що мав на це хоч приблизне
туропрерій»
—
право завдяки своїй
талановитості. Але Яловий своїми «творами»
дві краплі води схожий до нездари Юліана Шпола. Далі,
секретарем цієї, з дозволу сказати, «академії» є другий недавній
панфутурист О. Слісаренко, од творчості якого несе безмежним
хуторянством, але який, мабуть, через те саме засів на
редакції цілого художнього відділу в[идавництва]ва «Книгоспілка».
В ньому він, хоч і безпартійний, зате добре переводить лінію
згаданої вузької літературної «партії». Досталось і мені через
це. Поводиться грубо. Третій вождь цієї «академії», король її
є Епік.
Контрольної комісії (ох, бюрократи од літератури!)
як
—
Хто його досі не знав, той, може,
хоч тепер знатиме.
І, нарешті,
М. Хвильовий. Ну, цей для марки! Та й марка нашого
Хвильового вже погашена, і найрадиукраїнізованого Пільнячка
кальніш у творчості, слідом за згаслим блиском її російського
прототипу. Тому тепер і приходиться живитись ницим
—
політиканством і титулами ялової
(характерний штришок!)
«академії». Так
от, король № 2
тепер відмовив видрукувати в
«Червоному шляху» відповідь Секції Науково-дослідної катедри,
що редагувала кн. Капустянського «Валер’ян Поліщук»,
—
відповідь різним рецензентам згаданої книжки, а також деякі
мої спростування. Нам це зрозуміло: де ж пак
хтось
обзивається за пролетпоета Поліщука. Ату його! Нічого не вдієш
«академічний» блок, хе-хе...
—
—
200
Валерьян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
пролетарських письменників «Гарт». В наших журналах
пером таких
критиків,
як
Зеров, Дорошкевич, що
Ефремова, хоч тонше і
фактично продовжують лінію С.
ніжніш, але зате й плановіш, плямуються ті письменники
Жовтня, які не можуть і не хочуть визнати зверхності
тих, ніким не перевірених і сумнівних, апостолів фахівства, і далі ними ж тут же поруч, в радянських журналах,
вихвалюється і висувається вперед як щось цінне всяка
відсталість на зразок неокласики, рекламується
форма і підноситься несвідомому читачеві провінції
як те, що треба наслідувати. Одним словом, нашими ж
засобами обробляється масова авдиторія у ворожому нам
напрямкові та виховуються назадницькі смаки. Голосу
їм протилежного, як було сказано вище, не
допускається, журнали не приймають: у нас є до цього факти. В
академіях і інших культурно-мистецьких установах часто
іде та сама підшкурна робота (ВУАН) підкопування під
задубіла
письменство
Жовтня і підпирання ворожого йому
письменства, поруч
з вихвалюванням негативних рис, з
дійсної революційності, у жовтневих
письменників, щоб збити їх з пантелику, підкупити їх можливістю
погляду
визнання «вченим
попустительству
т. ін. Це все робиться при
й при співчутті «Гарту», члени
світом» і
а то
якого часто й самі попадають в
за те
мешканцями, в
подібну обробку,
але стають
«божками» українського міщанства та
їхніх очах, олімпійського курятнику. Маса
місцях ще не в силі розібратися, де дійсний поступ
світових літературних форм, приймає це як щось певне;
читацька на
ідеї, відпорні комунізмові та диктатурі пролетаріату,
осідають через письменство в душах, як отрутні токсини,
потьмарюючи свідомість того масового читача, і, таким
чином, радянська художньо-критична журналістика (та
й навіть у підручниках по історії письменства
—
Дорошкевич)
власними руками висуває і виховує ворожу
стихію
з силами, несприятливими для поступу
пролетаріату,
а значить, і
І ось ми маємо в
собі
дійсному поступові вселюдства.
Києві, наприклад, таке явище, де гар-
тованська молодь, що має
певні здібності
в
письменській
Чому я
201
«Гарт»
кинув
і журналістичній роботі, мусить матеріально
селі, щоб у місті одстоювати ідеї Жовтня, або
йде на виучку в журнал «Життя і революція», а вся їхня
творчість, що хотіла б на місці виявити себе, в силу того,
заробляти десь на
що друкарський станок
по видавництвах
Києва у сил,
ворожих молодому поступові, у сил консервативних
і косних своїми творчими формами,
вони попадають
на рецензування всяким неокласикам і величезним
—
завоюванням на культурному
фронті
вважають для
себе
вирвати збірник або брошурку.
Останній доказ подібного стану, стану перенесення
ваги на консервативне й вороже нам попутництво в
українській літературі, міг би формулюватись так, що,
мовляв, у Росії так
само ставка
пануванні
дійсності
робиться на попутництво при
Цей доказ для
так званої воронщини.
української
не витримує
жодної критики.
література виступила майже на
чистому полі, бо націоналістична була виметена за кордон,
а решта поховалась. Традиції літературні, які б тиснули
Українська післяжовтнева
наше молоде письменство, зовсім не такі великі, як в
Росії, де пролетписьменство, напр., придушили
і Толстой,
літературі,
письменники дворянства.
Пушкін
Ті ж традиції в
що лишились у нас, сягають до
Франка, Винниченка і мають в собі основу,
Шевченка,
звичайно, не
бідняцького демократизму, селянського
батрацтва, дрібного ремісництва і навіть
робітництва. Так що й ця мінімальна вага традицій
старого українського письменства в основі демократична,
вона єдина могла у нас бути до революції, і то в
незначній мірі, бо не було змоги їй вирости і розгорнутись
дворянства, а
незаможництва та
через утиски царизму. А виступ нових сил на очищеному
Жовтнем полі
все це дало той революційний розмах
—
українській літературі, що дійсно
ренесансу.
має право на назву
Відсутність важких і міцних традицій дозволила
новій українській літературі піти дальше вперед на
ідеологічну височінь комунізму, ніж це зробила російська
література, бо «что потеряно в традиции, то выиграно
революционном
размахе»
(Л. Троцький).
в
202
Валер’ян Поліщук.
В той час,
чолі
коли в
Росії
ВИБРАНІ ТВОРИ
силою свого творчого хисту на
Вкраїні
той революційний розмах приніс наслідком те, що на чолі
стоять усе ж письменники-попутники, на
українського письменства стоять не попутники, а
пролетарські письменники, але останні, не усвідомивши
слід своєї сили, при попустительстві «Гарту», самі
віддають назад в руки реакції той революційний розмах.
як
в Росії і привело до уступок, які
У
нас
же
такі
дає воронщина.
уступки нічим не
а
з
бажання
«не одстати» од Москви
одного
виправдовуються,
Співвідношення творчих сил
робити добровільну здачу
робітниче-селянських
ніяк не
приходиться,
закріплених серед
позицій новому письменству
захоплених і
мас
особливо щодо сфери ідеологічної,
рупорів якої і являється мистецтво. Треба
прийняти на увагу різницю об’єктивних умов Росії й
України. Так само, як в більш одсталій, порівнюючи з
одним
Заходом,
з
колишній Росії перемогла Жовтнева революція,
так
культурі українській, з меншими традиціями і
багатствами, швидше переміг і глибша перемога Жовтня
в
літератури. «Гарт»,
в
особі тієї частини,
яка ввесь
останній
робила в ньому погоду, не приймав на увагу цього
нашого твердження. «Гарт», в особі свого Центрального]
Б[юро], а потім і Ц[ентрального] К[омітету], особливо
час
після захорування т. В. Блакитного, все більше і більше
тягнувся до київського академізму, неокласики та іншої
духовної відсталості, як формами так і темами, і врешті
призвів до того, що талановита молодь почала утікати
з «Гарту», боячись загубити свою індивідуальність, яка
мислима для тієї молоді тільки як революційна, і
врешті, після довгої внутрішньої боротьби в організації, і я,
один із найстаріших його членів, що всією своєю
роботою, ще починаючи з «Всеукраїнської Федерації
пролетарських письменників» (1921—22 рр.), підготовляв
ґрунт, на якому виріс «Гарт» і де злились дві течії пролетписьменства: «пролетфедераційна» і «пролеткультівська»,
—
я
після трьохрічного перебування
примушений його кинути,
як
бюрократичну з угодовським присмаком.
організацію
в
«Гарті»
203
Чому я кинув «Гарт»
Головною причиною тому, повторюю, є те, що при
а то й при його співучасті,
за останній час почало викреслюватись становище начеб
попустительстві «Гарту»,
в галузі мистецької
інтелігенція академічна,
Перший сорт
фахівці, а в творчих формах ті, що дотримуються старих
канонів, аж до гекзаметру і «чумаків», і другий сорт
це
ті, що поклали основу Жовтневої літератури, що в
період збройної боротьби з контрреволюцією поруч з
Червоною армією підносили свою кваліфікацію і до
останнього часу піднесли її остільки, що не уступлять «спецам»;
це ті, що поетичними формами йдуть в ногу з Західною
колиску
Європою і люблять індустріалізований світ
комунізму. Я не думаю, щоб керуючі сили нашої
двох сортів української інтелігенції
—
культури.
—
—
політики погоджувались з такою
культурній роботі
на
Вкраїні,
хибною лінією
яку, особливо
в
в
останній час,
взяв
«Гарт», бо творення комуністичної ідеології
мистецькими формами не можна цілком віддати в руки силам
ворожим або толерантним Жовтню.
Тепер
про творчу відсталість
«Гарту»,
на
чолі
з
його
офіційним верхом. «Гарт» замість творчої роботи
на шляху шукань нових, відповідних добі форм, замість
зв'язку з сучасною мистецькою технікою Заходу та
зв'язку з ідеологічно близькими нам мистецькими
угрупованнями, зайнявся адміністративно-розпорядчою
роботою, писанням циркулярів, погруз в
замість
бюрократизмові так, що не
зміг використати
поїздка кількох
в
гартованців
по
зв’язків, які дала
Західній Європі. «Гарт»,
тих
особі керуючого центру, прів у засіданнях, утворивши
в послідовності: Центральний
комітет, далі Президія ЦК і, нарешті, Бюро ЦК
«Гарту» (одна назва для мистецько-громадської організації
чого варта!), захопився культурно-політичними
бюрократичну ієрархію
замість того, щоб шукати мистецьких творчих
шляхів, мистецькими шуканнями номінально завідують
склоками
адміністративно-розпорядчого
суті, байдуже, які мистецькі форми
прийме революційне письменство і мистецтво взагалі,
люди
не творчого, а
характеру, яким, по
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
204
зацікавлені своїм особистим підйомом,
зацікавлені підняти на вищі щаблі
пролетарську творчість: вони не митці, та й до того не знають
бо вони
не кровно
а значить, і не
щаблів.
І навіть ті дійсні митці, що в свій час оголошували добу
організаціями, а головне, засідають, навіть по
бюро ЦК «Гарту» з протоколом дрібних
замість
діл,
сходин митців, як це роблять серйозні
шукачі нового і чим був, дійсно, «Гарт» спочатку.
така дужа в свій час творчими силами
«Гарт»
організація, завдяки тому адміністративно-бюрократичному
напрямкові не спромігся за весь час свого існування
утворити і повести художній гартованський журнал для
виявлення творчих шукань в пролетписьменстві, театрі,
музиці і т. ін. Молодші талановиті митці при такому
стані не могли відкривати своєї творчої суті, не мали ґрунту,
революційними
тричі на тиждень, в
—
щоб
на ньому рости,
а коли й
піднялися,
і направляючої лінії для того росту,
то самотужки, без допомоги, а
часто й з перешкодами під впливом або під атаками
літературної інтелігенції «першого сорту». І ті письменники,
нарешті не стерпівши сухості і збочень гартованської
мистецької лінії, примушені були вийти з організації. А коли
я на Всеукраїнському з’їздові «Гарту» зробив
попередження про його
хиби
та разом з групою молодих
намагались виправити
лінію,
то,
митців
крім залякування
декого виключити, «викрити » і таке ін., справу основної лінії
«Гарту» не змінили, а мистецькі питання вирішили
адміністративним порядком, опершись на ще малосвідому
більшість з’їзду в простому
голосуванні. Таким чином, було підложено той порох, що призвів
до одколу молодших митців і утворення «Молоту», що,
в творчих шляхах
безперечно, розбило сили про лет літератури. Не
вважаючи на ясний симптом загнаної в середину хвороби, що
я не раз
колишньому
офіційно і неофіційно підкреслював
ЦБ «Гарту»,
в
чекаючи, що його лінія виправиться,
Чому я
кинув
205
«Гарт»
адміністративно-бюрократичний
ухил все
ріс далі
і ось ми стали перед фактом розвалу «Гарту». Коли він ще
і тримається купи, то виключно по інерції, і змістом
—
своїм нічим не відрізняється від старого пролеткульту, крім
симпатій до ідеологічно чужих нам груп.
Які ж мистецькі тенденції все ж таки, завдяки
всьому згаданому вище, взяли перевагу
в еклектичному
опір меншості?
Це, перш
за все, нахил до поетичних розмірів і техніки
неокласиків, навіть з розробкою їхніх тем (гекзаметри і мелодизм
Тичини як запізнілий наслідок західноєвропейського
парнасизму та символізму, українізована пільняківщина Хвильового, побутовщина одинокого «Діда Євмена»,
Христового, і т. д.) з перевагою формалістики і
мелодизму як у прозі, так і поезії, рафінерія, часто беззмістов-
«Гарті»,
не вважаючи на
—
щина, неокласика, заправлена провінціальним
естетизмом і
фрази
революційною туманністю та розпливчатістю
і образу, що ніяк не відповідає прагненням робітничої
класи і не в ногу з досягненнями
європейських літератур.
і надалі виховує метричні архаїчні смаки, разом
у нього в загоні поезія індустріалізму, обминається
«Гарт»
з тим
лексика революції і науки. Поезію і прозу намагаються
втиснути в традиційний поетичний словник під виглядом
боротьби з прозаїзмами. Верлібр, що йде на чолі нашої
навіть формалістичних теоретиків
і
(Тинянов, Вільдрак Дюамель, Загул), серед більшості
гартованських поетів визнається за щось нижчосортне.
епохи,
Разом
по визнанню
з тим, в журналах, де керують
запобігливо
вихвалюється всяке сонетове
гартованці,
і пушкіноямбське
печиво, яке навіть в Росії є приналежністю Ходасевичів
і Шенгелі. Речовість і конкретність художнього
малюнка офірується на сумбурні натяки, стиль яких процвітає
«Гарті», за виключенням двох-трьох майстрів.
відбивається на пролетарській літературі
обмеження мовного матеріалу (якому наслідує молодь)
закостенілими дореволюційними канонами, вживання мови
нашої доби не в загальному малюнку, а як фольклорну
в
Особливо тяжко
екзотику, що ще більше має підкреслити чистоту старого
206
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ
мовного канону,
та нехтування письменницькою
ТВОРИ
«Гарту» ритмів телеграми, аеро, прокламації, опір так
званим прозаїзмам і точним формуліровкам, з яких все
більшістю
одно на очах росте поетична лексика,
значній мірі зачепив Захід
лер,
Маяковський),
романтичних
тоді
та
Росія
—
і це вже
нехтування
сучасності
візій і солодких триндикань
як поезія є не музика
в
(Бехер, Амп, Гільбо, Сінк-
тонів,
а музика
на користь
на
мелодиці,
шумів. «Гарт»
висував і підтримував весь час свідому халтуру так
званої агітлітератури, збудовану в старих формах і на старі
смаки розраховану, без творчої іскри. Так само і в
особі своїх представників, розсаджених по журналах,
несвідому, але халтуру всякої неокласики (особливо
«Червоному шляхові»), коли остання під виглядом
кормив
в
і сліпа побачити, що вона дає фальшиву
бо
то
давні
об’їдки буржуазії, тепер хапається
творчість,
за минулі форми і як за ширму заховується од сучасності
чогось художнього
в минуле, коли та
буржуазія була ще
міцною і творчою.
Коли у перших свідома фальш, то у других несвідома,
але й перша і друга є халтурою.
Переважна орієнтація
гартованської мистецької верхушки на відсталу тепер
форму давноминулого європеїзму і привела до
неписаного, але фактичного блоку з Зеровими, Дорошкевичами
і Єфремовими, навіть поминувши лівіші і ближчі до
«Ланка», «Жовтень» йін.,
«
разом
літорганізації,
«орієнтація» одсунула і одтиснула ту
силу, яка робила і робить найзавзятіш роботу по
як
Гарту»
а
з тим, та ж
творчу
збудуванню письменства
Жовтня. І
ми маємо таке явище:
ті сили, що виросли, наприклад, з «Шляхів мистецтва»
і заповнили собою радянські хрестоматії і читанки,
подібної тактики «Гарту» і тих, що на нього поклали
ті сили одкинуто як од організації, так і од
надії,
силою
—
журнальної авдиторії, і вони, внаслідок консервативного
напрямку
такого журналу як
неокласиків
та
«Червоний
шлях», де панує
місце несвідомій халтурі
їхніх близьких, існують поза динамічними
настрій давати
переважно
потоками нашої головної преси.
Чому я
Але
кинув
207
«Гарт»
переконаний, що ті кризи і
зв’язку з обновкою деяких непевних
соціальних груп в Радреспубліках відбиваються і на пролетлітературі, дадуть останній відпорну міць і одвіють зерно
я все ж твердо
хилитання, які
в
дійсного поступу од високолетючої, але так малоцінної
полови тимчасового успіху і що досвід української пролетлітератури як піонера на початку всесвітньої
перемоги
пролетаріату
працюючих
Харків,
8.10.1925
зможе
всього
знайти згодом стежки до серця
світу.
ЗАКЛИК
ГРУПИ МИТЦІВ «АВАНГАРД»
В нашій післяжовтневій літературі,
як і взагалі в
усіх
мистецтвах, почався на деяких участках культурного
капітулянтства, процес невиправданої
здачі творчих позицій елементам відсталим, а то й
фронту процес
просто реакційним, причому ці елементи хибно визнаються
носіями якоїсь особливої кваліфікації й інш., чого в
дійсності немає, є звичайне назадництво.
Після доби революційного підйому
в
мистецтві,
а в
укр[аїнській] літературі од часу «Шляхів мистецтва»,
почалась низка відступів для приєднання до культурного
руху і елементів консервативніпіих. Яскрава лінія
Жовтня в мистецтві почала затуманюватись. Але тепер вже,
зміцненням і нашою економічною
зміцняти і надбудову мистецтв тому,
що елементи мистецькі
консервативні, захопивши
і
взагалі
мистецькі установи,
художню журналістику
поруч
з нашим
відбудовою,
час почати
—
почали в тому ж напрямку виховувати й читацьку масу
глядачів і слухачів, підриваючи тим самим міць Жовтневої
перемоги. Ні один журнал і жодна група тепер не здібні
бути тим передовим отрядом, що йшов би на чолі нашої
динамічної сучасності, втілюючи поруч змісту й ті
форми, що вона за собою несе. Нас не задовольняють манівці
ані старого просвітянства, ані модернізованого хатянства, які були на місці у свій час, але зараз діалектикою
життя вони обернуті на рухи, ворожі поступові, на чолі
якого йде пролетаріат.
Ми прагнемо утворити журнал авангарду післяжовтневого мистецтва, з ясно викресленою лінією
революційної боротьби проти відсталості, міщанства,
Заклик групи
митців «Авангард»
209
й хатянства й інш., які на восьмому році
Жовтня об’єднаним фронтом заливають пролетарське,
просвітянства
революційне мистецтво України.
Ми піднімаємо боротьбу за дійсний сучасний європеїзм в художній техніці, викриваючи й одгетькуючи
епігонство давноминулих і тепер відсталих мистецьких
та літературних форм, всякої неокласики, академізму,
декадентщини, українізованої пільняківщини,
імпресіонізму й інш.
Ми знаємо, що напади на нас і опір консервативних
шарів будуть тепер ще більші, бо вони відчують одразу
тих гробовиків, що їхню гниль засипатимуть в яму; досі
тільки задушити або загнилити нас. Але
певні того, що шлях, взятий нами, є шляхом дійсного
вони намагались
ми
поступу, бо тим шляхом йдуть тепер революційні і
пролетарські митці всього культурного світу, як певні й
що молоді свіжі сили підуть вкупі з нами, бачачи
світовий розвиток
індустріалізованої
того,
перемозі пролетаріату і його
в
культури у всіх галузях життя.
в примітивних формах господарства, так само як
примітивних формах мистецтва, співає нам сяйво
нової доби, де буде яскравий, великий інтелект в
могутньому всесвітньому колективі, що зможе тоді без
перешкод вести боротьбу з природою за опанування
Не
і
не в
всесвітом за
його
ж законами.
Ми звертаємось і до Компартії, і
всьогоРадянського
піти
нам
в
назустріч нашому творчому
суспільства
підмогу як моральну, так і матеріальну,
інтересах нашої загальної культури. А найперше
закликаємо нове суспільство відгукнутись до нас в
своїй чутливій меншості підбадьорюючим голосом. З
зажинкові, дати
бо це
нам
в
ми осушимо широке болото
більшості, що починає засмоктувати свіжі памолодки післяжовтневої культури пролетаріату.
передовими шарами разом
В. Поліщук
Георгій Цапок
В. Єрмілов
О. Левада
ПРОКЛАМАЦІЯ «АВАНГАРДУ»
Всім будівничим українського, жовтневого мистецтва,
керівникам і учасникам революційних індустріальних
та соціальних рухів, чутливим партійцям і всім
в кого не загубився ще смак
перебудувати злиденне й
розтерзане життя нашої планети на засадах комунізму! Всім
нашим спільникам і однодумцям з-за меж України!
Ми звертаємось у справі одної з визначних галузей
в справі культури.
нашого життя й будівництва
Для того, щоб піти вперед, треба одштовхнутись од
громадянам Радянської України,
до поступу, хто прагне
—
глухої стінки досягнутих канонів і каноників, які
особливо розмножують наші громадсько-політичні
мистецькі організації.
І коли від того
штовхана летітимуть коряківські, земи будемо
ровські чи пільнячкуваті боженята
реготатись їм в лице і скажемо: це потрібно для
пролетарського мистецького поступу, бо ми знаємо, що в літературі,
в мистецтві туптати на місці
це значить іти назад,
гальмувати розвиток художніх форм, грати на руку
психологічному консерватизмові, якого в «хахлів» більше, ніж
деінде. Стояння на місці в українській пожовтневій
—
—
культурі останнього часу, а то й частенькі простування назад
до змертвілих форм (молодники, тичини, футурйози
до неокласичного трухла, опери
це все
лапіцьких)
починає смердіти трупним смородом. Ми не хочемо, щоб
молода класа, захопивши господарчі й виробничі дібра,
—
—
почала задихатись у
надбудови, розпареної
міазмах деякої
—
частини
нашої
склокою, паразитизмом і ницим
цій атмосфері ми покликані зробити
почати вентиляцію пропелерами
мистецької суспільної активності, оздоровити її БОЛІННЯМ
політиканством. В
вітер творчого польоту,
211
Прокламація «Авангарду»
творчих шукань. Ми мусимо штовхнути чиновників
мистецтва, які бажають тільки мертвого спокою в
українській пролетарській культурі, бо тоді, паразитуючи
на
розкладі,
паразитах.
перспективи
вони покажуть
вищий
тип
паразитів
на
Ми мусимо одштовхнутись од такої
існування пролеткультури на Україні.
Почнімо з літератури як найбільш приступної і
активної галузі мистецтва, що одним краєм своїм
інтегрально переходить у
публіцистику, філософію й науку,
другим зливається з музикою,
—
а
такий широкий діапазон.
ми не станемо штучно поділяти на прозу
бо
вони
злиті в одне словесне мистецтво.
поезію,
Проте для житецької зручності ми не відкидаємо старої
термінології. І тому кажемо: поезія й проза нашого
Цей діапазон
й
динамічного й здвигового часу повинна пересунути центри ваги
матеріалу і скинути всі обмеження
традиційного поетичного словника та тематики. Всі слова
мовного
прекрасні на своєму конструктивно-виправданому місці
—
од
термінів до низинної ще незайманої
простонародної говірки та її діалектів. Динамічність ритму,
наукових
різноманітне
засохлих
та визвольне шукання
складні його
—
і
геть
українізаторів, академіків і правописців,
що
хочуть заморозити живе слово! Але ми протягаємо руку тим
творцям
українського лексикону, що,
роблять з них мумій1.
накладаючи
штабелі слів, не
Бійтесь академіків, правописників і українізаторів:
Вони вже
вони засушать, змертвлять живе слово.
мовні шукання не тільки мільйонів українських
поетів,
трудящих, але й передових посланців їхніх
виправляють
—
белетристів і журналістів, що прагнуть відобразити дупіу
тієї маси так, як це їй сьогодні потрібно. Не слухайте їх
1
В першому проекті прокламації були після цього місця ще
такі нижчеподані слова, але їх скоротили для гармонії частин,
однак вони цікаві остільки, що їх варт нагадати:
«Бійтесь академіків, правописників і українізаторів, вони
засушать, змертвлять живе слово. Вони вже виправляють мовні
шукання не тільки мільйонів українських трудящих, але й
поетів, белетристів і журналістів,
передових посланців маси
—
212
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
і пишіть так,
як вам підказує чуття й спогад
говірки.
«Непоетичний» матеріал є матеріал сучасної поезії.
Увесь напрямок мистецтва, в зв’язку з розвитком
материнської
індустріалізованого побуту,
в
в
зв’язку з омашиненням світу, іде
бік приєднання до мистецтва
таких
запасів
матеріалу, які колись вважали за недостойні для муз.
Зокрема в літературі, а особливо в поезії, здавалось,
непорушні були канони рафінованого слова й
художнього
обмеженості тем певним колом
емоцій
—
природа, любов, бог,
патріотизм, королівсько-буржуазний чи салоновий побут
і ще дещо обов’язково у висловах запізненого від
сучасності лексикону.
І от перемога індустрії в психіці найчутливіших поетів,
як нової движної сили поступу,
зміна суспільної психіки й темпу сприйняття світу
всі ці причини, базуючись
після омашинення побуту,
зростання пролетаріату
певна
—
на
економіці,
викликали появу нових
смаків і
нових
співів. Поезія збагатилась на прозаїзми Уїтмена,
екстравагантність Рембо, науковість Рене Гіля, на складні
ритми
футуризму й абеїстів, темпи експресіонізму, логічність
і навіть утилітарність конструктивізму й т. д., й т. ін.
Поезія, як і слід було чекати, продовжувала розвиватись
у бік розвитку життя. І, нарешті, всі ці досягнення
прагне
з’єднати пролетпоезія, вдихнувши свій ясний дух.
відобразити душу тієї маси так, як це їй сьогодні
потрібно. Не слухайте їх і пишіть так, як вам підказує чуття
що прагнуть
й спогад материнської говірки. Бо Сулима, Курило й Ганцов,
києво-харківська каста українізаторів, редактори мови
письменників
по наших видавництвах і
нарешті, правописний
словник
навіть друкарнях (!) та,
Академії,
—
це явища
трудового населення. Тільки обезуредивши їх необов’язковістю та приборкавши їх певною
зневагою, можна ними користуватись, ведучи далі поступ творення
страшні для мови й її
творців
—
понять: образів та мовних зворотів. Перераховані вище явища
знаменують собою не так стабілізацію, як безоглядний уход
від творящого живого мовного джерела народу на суху
рівнину спецівської тарабарщини та схоластичних реченій порядку
церковнослов’янщини чи катаревуса».
213
Прокламація «Авангарду»
Життя йде, як відомо, в бік конструктивно-машинового
оформлення природи. Туди лежить і шлях поезії.
Сьогодні добра телеграма дужче вражає сухістю і
сконденсованістю, ніж ліричне скиглення, особливо,
коли воно
добре припасовано до твору й теми, що якраз
найчастіше й трапляється, бо трудніш якомусь пільняківцеві
чи насосюреному хуторянину дати твердий кістяк
послідовної будови, і зовсім легко, відбігши в бік,
хлипнути, ахнути, гейнути й припустити соків серця чи чогось
не
іншого
замість моці розуму. По-нашому, патетична
поезії на місці, більше палає для емоції,
відозва, вжита в
ніж накопичення найвеличніших і найоригінальніших
образів. Але сьогоднішня поезія прийшла до таких
тверджень унаслідок нового побуту й піднесення нових сил,
а особливо через індустріалізацію життя. Нові мистецькі
форми, викликані індустріалізацією життя, і собі як
надбудова, назад впливаючи на базу, цебто на психіку,
побут, економіку, роздуватимуть цей темп індустріалізації,
бо котитимуться зв’язані взаємними впливами. Похід
індустріалізації буде подібний до руху лавини. Перемога
її близька й неминуча. Ті ж, хто свідомо бачить і хоче
перемоги тієї
індустріалізації
життя, повинні
підготовляти для неї психологічний ґрунт у масах.
Як завдання доби
індустріалізму,
виявлення конструктивного й
ставимо перед
собою
індустріального образу.
Заглибленість змісту є основа життєвої динаміки
всякого мистецького твору.
великого
Людство
інтелектів,
знання й досвіду,
емоціальномистецтві
не створить
коли воно не дасть у
великих
коли воно уникатиме великих
проблем допитливого людського генія. Конструктивний
синтез усіх форм словесного й літературного вияву од
до
крамничного рахунку, газети й радіограми
любовного стансу і філософського мережива
це все велика
поезія нашого часу. Документ, матеріальний досвід
поруч з вибухами фантазії в дзвінких образах, поруч
мудрого та логічного плетива життєвих факторів у
ось два крила, якими летітиме вкупі
пригодницькі сюжети
—
—
—
з
технічним
та
соціальним поступом наша поезія й проза.
214
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Прагнення подавати реальний історичний документ хай
найдрібнішого порядку поруч з великим синтетичним
началом малювання типів.
Конструктивне оформлення
й психологічні вороги поступу.
художніх форм треба
найширшими
динамічного
життя
Питання напрямку
сьогодні перед
суспільства через те,
ясно поставити вже й
колами радянського
літератики спекулюють на
не
зовсім
літературі,
турбуючись про шляхи художнього поступу,
що наші критики й
про розвиток мистецьких форм, яких вони, не тільки
нових, але й старих, не знають і не живуть ними, словом,
не
турбуються про придбання художнього капіталу.
Оформлення психіки людини через мистецтво є не менш
важливий момент у загальному плані
оформлення
оформлення архітектором
нових жител, зв’язаних з потребами нашої доби, як і
оформлення скульптором-інженером і педагогом речей
хатнього побуту й т. ін.
мистецтвами всього життя, як і
Ми повинні конструктивно оформити життя, бо
в цих
формах краще тектиме його динаміка. Коли динаміка
футуристів хаотична, то наша повинна бути інженерськологічна й доцільна. Конструктивний динамізм (спіравін є само життя.
лізм) не тільки оформлює життя
Так само, як пролетарська революція керується
закономірним розвитком історії, а не є бунт, як кричать наші
пільнячки, так і мистецтво наше не може бути хаотичною
—
кашею
імпресивності,
будівничого зачатку
а мусить носити в
собі
ознаки
Несучи
відкидаємо розтріпаність, непідпорядкованість, а головне відсутність
логічного зв’язку поміж художніми формами й сучасною
дорогою розвитку світу, яку (відсутність зв’язку) і несуть
в
з погляду людського розуму.
собі дух пролетарської революції,
ми
із собою, не криючись, неокласики й інші назадники.
Розумна й обчислена тенденція машинізованого світу
—
ось
від сучасної поезії, народженої зростанням
пролетаріату й загартованої Жовтневою перемогою.
вимога
Динамічне
пролетарська
начало життя має
поезія
як
змістом,
втілювати й
так і
наша
формою. Через нашу
215
Прокламація «Авангарду»
поезію
ми маємо організувати психіку людства так, щоб
володіючи машинами, почувало й дивилось «на
світ, як на покірну глину для ліпки чимраз
досконаліших життєвих форм».
Ми натискаємо не тільки на потребу революційної
воно,
форми, цебто до такої, як було казано, що виховує
психіку людини в бік того динамізму, що веде людство до
вищих істот, а світ до перебудови його в основі цілевого
й на зміст революційний, який
єдиний цілком укладається в такі форми і є з ними в
начала,
—
ми натискаємо
гармонійному сполученні.
Коли формалісти й інші назадники хочуть зупинити
закономірний і динамічний рух історії, то вони в
найвищому
мистецтві роблять одрізок із певної епохи й консервують його
а життя протягнулося довгою килиминою
на місці,
повз них. Чи можливо й природно це? Ні! Бо і життя,
—
і мистецькі форми суть процеси безперервні й
неподільні. Можна тільки під час руху такої килимини спішити
по ній назад, і тоді буде відносне
Наші неокласики
впадають в
стояння на одному
й романтики якраз це й
ідеалістичну єресь,
не
бачачи процесу
руху назад, а думають, що стоять на
незалежних од
місці.
роблять. Вони
суцільного поступу клаптях,
свого
роздільних,
хоч і галасують іноді
противне. Розчленити життя в теорії на статичні уривки,
це ж
форм,
А
й
неокласики
ідеалізм.
ця спроба
неоромантики
увільнити мистецтво від сучасності, фіксуючи свій
відкидаючи динаміку розвитку
—
чистісінький
погляд на минулому, заховатись у «греко-римському»,
—
спроба розчленити динамічний потік життя,
виділитись од нього, цебто і є той ідеалізм, в якому росте
це і є
«мужицький корінь» їхньої творчості й «революціябунт, хуртовина» й т. ін., ане марксистський
закономірний розвиток історії та послідовна зміна форм,
й
кожній добі.
Основні тези пролетарського конструктивного
відповідних
динамізму. Отже, пролетарський конструктивний динамізмспіралізм висуває такі основні точки в творенні
сьогоднішніх і прийдешніх
на
довший час художніх форм:
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
216
1. Унаслідок вселюдської індустріальної
епохи має
домінантний вселюдський індустріальний
поезії і взагалі мистецтв із
літератури
встановитись
напрям
—
національних зафарблень.
2. Безперервна сучасність, цебто виправдання
твердження, що кожна епоха має своє тільки відповідне їй
мистецтво, яке вичерпується в цій добі.
3. Не тільки пізнання світу через мистецтво поруч
із наукою, а й оформлення того світу мистецтвом поруч
додатком
із науковими засобами.
Допомагати зміні психіки людства в зв’язку з
індустріалізацією життя, як світлій і радісній неминучості
4.
поступу вселюдства,
5. Зміна лексикону і синтакси
в зв’язку зі зміною
побуту й психіки.
Всі вищенаведені моменти творчості як у формах, так
і в ідеях складають той напрям, що ми надаємо йому
назви пролетарського конструктивного динамізму, або спіралізму. Наша творчість має доцільно й логічно
оформлювати життя, сприймаючи його як безперервний процес,
що керується законами діалектичного матеріалізму. Тому
відрив форми від змісту, а цих од соціально-економічної
й біологічної бази, є неможлива фантазія, і по суті такого
розриву ніколи не буває, а є тільки свідоме чи несвідоме
замасковування своїх розходжень із головним
домінантним (тепер пролетарським) потоком життя.
Динаміку (рух) у словесному мистецтві подається
не тільки відповідними образами, ритмами, звуками,
сюжетами, а головне ідеями, що рухають твір, а через твір
і поступ людський.
Напруженість цих основних чинників твору і є
динамізм. Образ піднятого для пострілу й застиглого в
напруженні курка є не менш динамічний, ніж літ кулі звідти.
Таким чином динамічність сприймається тільки в
нерозривному
зв’язку з іншими чинниками вічно
Закономірний і відповідний зв’язок
рухливого життя і твору.
усіх складових частин твору і всіх моментів життя
де криються
движні
—
ось
сили мистецтва, і ось що ми звемо
217
Прокламація «Авангарду»
конструктивним динамізмом. В цьому
логічна
послідовність, цілевість, що
конструктивності. Через
те
й називаємо
є вже та
має назву
ми наш
динамізм
конструктивним.
Ми прагнемо охопити всю суть життя, бо мистецтво
пізнання світу на відміну від
є чинник синтетичного
аналітичного пізнання світу наукою.
Ми вимагаємо від оповідання чи поезії
конструктивності, того нічого зайвого: «Коли вказано на початку
оповідання гвіздок
повіситись».
в
стіні,
то в
кінці
на ньому мусить
герой
Конструктивізм є доцільне використання деталів
і більших частин та міцна логічна ув’язка їх. Далі, проїх маси та обсягів
порціональність складових частин
в
них ідеями. Далі,
з
художнього матеріалу уміщеними
відповідність словесних матеріалів до завдання, або
інакше, вживання формальних прийомів, які логічно
—
змісту. Відповідність ритмів, образів (може бути
й контрастовна відповідність).
Внутрішня рівновага між темою і виявом її, цебто
виходять із
образність, ритм і напруженість стилю,
відповідати глибині та розмахові чи обмеженості тих
ідей, які в цей комплекс фактури втілюються.
ми проти розхристаної недоцільності у
Звідси
прийомах, неміцності сюжетної будови і всього того пільняколексика,
повинна
—
хвильовистого мотлоху наших неоромантиків, що залляв
був цілим потоком українську прозову творчість. Ми
підпорядкування своїх асоціативних центрів
виправці твору є запорукою міцно
сконструйованого твору, що може жити не один день.
Недодержання конструктивної художньої установки в
творові, недисциплінована погоня за одним змістом, хоча б
знаємо, що
при писанні й
і найбойовішим для сьогоднішнього дня, робить
з твору
ту тимчасову нежиттєздатну потвору, що вмирає
одразу ж, як
тільки актуальність цих ідей
хоч трохи спадає
другий план, і нащадки, не маючи в таких
художньої поживи й синтетичних образів та
чи одступає на
творах
постатей,
лише дивуватимуться на
своїх пришелепуватих
218
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
попередників, як вони могли говорити про таку
і одкидатимуть геть. Лише
риторичну й порожню балаканину,
—
повнокровна художність і відповідне формальне
втілення ідей, навіть чужих для даного суспільства,
розворушує в той чи інший бік активність того суспільства. Через
те саме ми виступаємо проти не
динамічного,
пасивного
й назадницького копіювання життя методами
рабського
натуралізму,
що тягнеться в хвості зі своїми
кволими в такому випадку засобами за шматками реального
життя, не конструюючи їх в
гармонійну художню
організувала б те життя.
Через вищезгадану будівничо-організаторську
установку ми знаходимося в діаметральному антагонізмі
з деструктивно-анархічними й застарілими в наш час
витівками футуристів різних нових генерацій, висуваючи
конструктивно-комуністичне начало творчості у всіх
будову, що сама
розгалуженнях мистецтва.
Всі ці наші положення однаково підходять як до
прозаїчного крила
організованої
віршового крила.
Форма поезії неокласиків,
ідеологів міщанського бруду,
поетично мови, так
тих
і до її
назадників змісту,
жаб, що з
поетичних
багні хуторянщини, і
їхньої поезії цілком тому відповідна: замацаний
задоволенням кумкають, сидячи в
форма
бруди ідеалізує, покірний ямб, а загалом
одноманітний ритм і настрій, як одноманітний повільна
сонет, октава, що
та назадницька твань, з якої неокласики кумкають.
Які ж форми поетичні відповідають нашій
конструктивній і динамічній епосі, епосі електрики й хімії (пара
газ на кону), які форми
йде на задній план,
характерні для доби розвитку пролетаріату, індустрії й
інтернаціональних та всесвітніх маштабів, що укладалися б
у химерний ритм, а не в одноманітну стукалку
хуторянського млинця? Це
верлібр. Верлібр у найширших
формах, що моністично все охоплює в собі, від патетичноконструктивної відозви Комінтерну до сучасного
«залізного сонету» (індустріальні сонети німців) або ліричного
зітхання романсу.
—
—
219
Прокламація «Авангарду»
Ця форма виключно європейської культури, що вже
набрала інтернаціонального характеру, з неповним ще,
але математично-закономірним усвідомленням її в
теорії. Не той верлібр, несвідоме коріння якого можна найти
за всіх часів у всіх народів, як кустарний виріб, а як
свідома
техніка поезії.
Ще два слова про звуження термінологічне щодо
слова верлібр. Ми не ставимо грані між прозою та віршем
у старому розумінні цих слів. Ритмічно проза
вірш і навпаки, так
законові ритмічному, який
переходить у
що взагалі
підлягає одному
ми виклали в
теорії
хвиляд.
Словесні ритми всі законні, і всі мають право на життя,
коли цього
потребують конструктивні завдання
ритмічного монізму
художнього писання. Ми додержуємося
щодо художнього слова, визнаючи тільки відносне
існування правого й лівого крила
чітких, за старою
ритмів, з одного боку,
термінологією, метрів навіть за
метрономом, з точною величиною повторних хвиляд, а з другого
боку,
химерних
в так
званій прозі, і
ритмів з нахилом до хаотичного, як
з інтегрально різноманітними
це
величинами хвиляд, які кружляють навколо якогось
Але,
правий край ідеальний метр,
середньоматематичного, витягнутого з цих величин.
ставлячи, з одного
а на
другий бік
боку,
на
у ліве крило
ідеальний хаотичний стрій,
всередині між цими двома берегами
того самого ритмічного потоку, на місці стику т. зв.
прози й вірша, беручи старий вислів, у ритмічній голові
цього потоку йдуть найскладніші формації ритмів. У цьому
місці можлива найбільша їх комбінаційна рухливість для
людського приймання без різкого переходу, що міг би
ми вважаємо, що
недоцільно вражати слух. Тут місце, де купчаться
найхарактерніші ритми, що мають у нас назву верлібр.
верлібр у тому центральному місці ритмічного
потоку, де найлегша для поета, письменника комбінаційна
зручність, де переплітаються тугіші до організації, цебто
прозові ритми, з легкими щодо тієї самої організації
віршовими (напр., ямб) ритмами. Тут у
Значить,
найхарактернішому
вузлі ритмічних впливів і міститься переважно той
220
Валер9ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
європейських верлібрових форм, хоч верлібр,
різниці словесно-художній
матеріал у найскрайніших його особливостях.
Найцікавіший верлібр для нас, для людей нашої доби,
доби складних плетінь ритмічних, взятих людським
сприйманням з самого життя, є центральний верлібр, бо
він один у силі найлегше й найдужче не тільки вловити,
але й емоціонально відтворити та організувати в
свідомості людини всю складну ситуацію життєвих ритмів.
Як відповідність, у тому верлібрі звучать і ритми
комплекс
повторюємо, є ввесь без
сучасного міста, які проходять із такою велетенською
різноманітністю, що в
сприйманні сучасної людини, особливо
одрізах часу, наприклад, дня, здаються
в той час як вони міцно організовані
в коротких
анархічними,
факторами: години праці, електрика, театри, рух
потягів і т. д.
побутовими
Нищити
гальмо
українського поступу
—
хуторянську мжичку та антимашинові настрої
нашого покоління. Охоплення й прагнення
досягненнями мистецтва всього
світу
—
усяку
—
є завдання
живитись
мудрого, виткого
чітким раціоналістично-індустріальним
Заходом. Планетарність, а не обмежена й рабська
європеїзація. Розмах в історичному часові од культури кам’яних
Сходу
з
конструкцій, ведійських поезій
до фантастичних видінь доби
горшечків
визволена од
електро-атомового вогню. А найперше
ножів,
єгипетських
чи грецьких
—
—
новоутворених
штампів
воля в
конструктивному
уживанні прийомів і матеріалу.
добу
будівництва, є архітектура.
Архітектура нашої доби повинна виявляти собою
начало логічної доцільності, використання залізобетонових
та скляних матеріалів і виявлення ідеї опанування
обсягу, без міщанського наліпного замазування очей
Другим мистецтвом, що
матеріал кращий в архітектурі, як підпід нього. Прагнення польоту в свіже повітря
221
Прокламація «Авангарду»
до горішніх шарів атмосфери
архітектурою
чергову
повинно поставити перед
проблему
переходу до легких
металів.
Третім велетенським мистецтвом нашого часу, що
зв’язку з ростом радіотехніки, є музика.
Впливаючи через радіо на мільйони, вона повинна витягнути їх
виросло в
звукової обмеженості тональності. Велика стихія
тембрального звучання стоїть ще мало розкритою звукальною
країною перед слухом наших музик і слухачів.
Композитори, відкрийте її! Сповніть етер і повітря
звуками, не менш різноманітними і прекрасними, ніж
із
звуки
неорганізованого музикою
і напишіть та ударте
в
життя. Ускладніть ритми
нові інструменти
аж за
межі
джазу й терменвоксу!
Наше кіно хай прогонить хуторянщину глухих нечуїв і сліпих на машиновий світ естетів. Хай кіно дасть
організованими
шматочками
живий омашинений побут
радянської Америки
України, нехай виховає в масах
потяг до психологічного омапіинення світу. Фото, брат
—
Малярство хай конструктивно оформить
немузейного життя фарбу й лінію,
в оправі
і подасть
так само,
й обсяг. Логічна ув’язка форм
собою і ув’язка цілого комплексу
як скульптура площину
і
частин твору між
їх форми
з реальним життям
сучасного малярства
й скульптури.
—
Для
ось завдання
нас
прекрасно видана книжка чи розмальована
доцільно і
кімната
не менш
викінчений малярський твір, ніж скульптура доцільних
черевиків шахтаря чи нопівського стільця в кабінеті
наркома. Нарешті театр, що мусить найти нові методи
роботи
в
сполуці
з
радіо й кіно, інакше йому прийдеться
анахронізмом в добу машиново-
залишитись кустарним
го мистецького темпу
й розмноженого вияву інших
мистецтв для мас.
Як течія Авангарді/
пролетарської культури, ми не
можемо замкнутись в межах одної національності.
Передові ідеї мистецтва, відповідного
добі індустріалізму, добі,
222
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
якої ще не було в історії людства, повинні висунути й
і тільки вони єдині будуть
відповідні призначенню, бо кожна епоха має свої
мистецькі форми, що вичерпуються в тій епосі. Ми зараз живемо
при організації цілком відмінної епохи від усіх
попередніх, тому й мистецтво наше не може не бути відмінним
форми мистецтва, ще небувалі,
від усього
попереднього, навіть визнано геніального.
відкрити ці нові
братніми шуканнями всіх
Союзу і революційних мистців
І наше сконцентроване прагнення
форми
повинно йти в ногу з
націй Радянського
Заходу й
Сходу.
Тому наше завдання є не тільки охопити в коло ідей
авангарду нацменівські мистецькі загони України,
росіян, євреїв, поляків й інших, але й найти мову братньої
співпраці з мистецьким авангардом Росії, Білорусі,
Грузії, Вірменії, Татреспубліки й інших республік та
народів,
а також
увійти в
стосунки з лівими мистцями,
в
Франції, Чехо-Словаччини,
Японії, Китаю, Туреччини й Індії, де вже є не тільки
першу чергу Німеччини,
Америки,
близькі нам шукання, але й невеличкі зв’язки.
Для того
інтернаціональних
трибуни
Авангарду мистецтв. Такі
збірники не тільки будуть початком інтернаціонального
братнього єднання, але й знаряддям ознайомлення
передових загонів революційної й пролетарської творчості
різних народів поміж собою, що прокладе шлях до
утворення лівого Літературного Інтернаціоналу та
Інтернаціоналу мистецтв. Потреба в таких світових об’єднаннях
ми маємо на меті утворити низку
збірників,
як
уже назріла, тільки організована у планетарному маштабі боротьба за перемогу пролетарського мистецтва з
відповідними добі формами
над
буржуазним може
прискорити ту перемогу.
Разом з тим і в
першу чергу
Авангард мистецтв
боротьби
повинен організувати бойовий і рухливий орган для
за
нові форми і відповідні їм ідеї пролетаріату.
Революційні ідеї вичерпуюче
революційних
формах: форма
—
виявляються лише в
та ж
ідеологія.
223
Прокламація «Авангарду»
Нацменівські мистецтва повинні бути не другорядним
відгомоном своїх корінних національних
витворів,
як
а
бути до
них у такому
мистецьких
приблизно відношенні,
бельгійська література французькою мовою
відноситься до
основної літератури французької. Тоді вони
навантажені всім своїм
заклала
творчим виявом, який у
природа. Бо, наприклад,
будуть
них
російське мистецтво і
література на Україні виростають з ґрунту відмінних
існує в Росії, і тому
відмінні, більш
економічних і психологічних умов, ніж це
вияву їх повинні
бути
форми
злиті з своїм рідним ґрунтом, де можуть бути інші бойові
теми, інші
впливи
також
й можливі інші психологічні
розв’язання національної проблеми, ближчі
пригноблених народів.
Отже, спільним фронтом Авангарду пролетмистецтва до світової перемоги інтернаціонального
братерства трудящих над зоологічним розбратом, що криють
у собі художні вияви буржуазних культур. Вперед!
моменти
розумінню
Авангард виривається вперед. Поспішайте за ним, не
чекаючи болючих підстьобів економіки й історії.
Спільними зусиллями,
співчуттям
створіть
підтримкою, масовим
авангардові не тільки іти вперед,
моральною
змогу
самі поривайтесь і проривайтесь у передню лінію
мистецьких загонів. Ах, як приємно бути в авангарді
але
поступу! Як блискуче й радісно відчувати себе піонером
нового життя, вдихаючи свіжі вітерки з високих кряжів
організованого прийдешнього!
Валер’ян Поліщук
Василь Єрмілов
Раїса Троянкер
Григорій Коляда
Віктор Ярина
Сергій Тасін
Петро Голота
Леонід Чернов
Олександер Левада
Валентин Борисов
КРИТИКА,
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ,
КУЛЬТУРНІ
ЯК
СТУДІЇ
ДИВИТИСЬ НА МИСТЕЦТВО
(Доповідь, прочитана на зборах літературномистецької групи «Гроно» 18—20 жовтня 1920 р.
в м. Києві)
Тяжкий час переживає зараз українське мистецтво,
бо на Україні на її терені вже кілька літ і під час війни,
і в революцію іде запекла боротьба, боротьба не словом,
а кров’ю. Найтяжче проходить соціальна революція
на Україні, де борються два світи. Україна знову стала
на старе історичне місце, де Схід стикається з Заходом,
через те що Схід і Захід ніколи не можуть по ладнати.
Україна
Проте
—
«велика
Руїна».
бути Сходом, бо
наш народ хоче
«ех
oriente
lux»1.
Так! Ми тепер Схід, ми хочемо перекинути гнилий
Захід, перевернути його банкові контори, як перекинув
в Єрусалимському храмі міняльні столи з
Єрусалимський храм мав бути тим, для чого його
храмом молитви, а його обернули в вертеп
збудували,
цілий світ, збудований для щастя
торгу. Наш храм
людини, а не для того, щоб вона в ньому вічно страждала, щоб
один експлуатував, гнобив другого, беручи все від життя,
а гноблений терпів, не маючи нічого. Україна зараз є тим
місцем, де перекидають міняльні столи, а там, де б’ються,
перекидають, нічого не поставиш.
Христос
грішми.
—
—
У Києві, кажуть, тринадцять влад змінилось. Це
інтенсивності боротьби, де аргументами
божевілля.
гармати, а логікою
покажчик
—
—
Хоч би
почати вже творити нові
як творять
1
наші сусіди. Вся сила,
«Світло зі сходу» (латин.).
—
культурні цінності,
енергія нашої нації
вся
Ред.
226
Валер’ян Поліщук.
пішла зараз у політичну боротьбу,
ВИБРАНІ ТВОРИ
а коли являється
потреба духовної поживи від сучасної нашої культури, у нас
її майже нема. Оставайся або без нічого, або забирай той
лишок, що є в сусіда, або проси допомоги.
Ніхто ж не заперечить, що ми кормимося літературою
Москви, і не через те, що в нас нема кому творити, а через
те, що немає часу за боротьбою або через неї немає змоги.
В інших випадках ми доїдаємо обгризки Берліна, Відня,
Варшави, бо свого сучасного нема коли творити, а старе?
Кому потрібне те, що віджило? Для історика...
Але така тяжка атмосфера, коли нічим духовним
мистецьким дихати неможливо, робляться, мусять робитись
спроби її освіжити. Не може ж живий організм
українського народу жити одною
політикою,
боротьбою!
Крім війни, музики
одними газетами,
одною
дайте культурного
гармат,
будівництва та мистецтва! І цього зараз вимагають
якнайширші кола українського суспільства.
Пролетаріат ставить трудовий фронт, будуючи й культуру поруч
із військовим, та, на жаль, на Україні цього досі
зробити не було змоги, і, може, наша пасивність, а то й
шкурні інтереси
не менш
винні
—
в
тому, як і об’єктивні
боротьби. Для мистецтва тяжка атмосфера, але без
нього обійтися не можна. Його вимагають маси. Старе
мистецтво не задовольняє; значить, дати треба нове
обставини
мистецтво, власне, таке, що дало
ширшому загалові, було б,
б духовну їжу тому най-
як-то кажуть,
«по
сучасному моменту».
з’являється пролетарське мистецтво, цебто, на
нашу думку, таке, що замінило змістом старе буржуазне,
І от
бо,
як каже
проф. Бурачек,
руки життя й
цілями й бажаннями,
пролетаріат бере в свої
згідно з своїми ідеями,
«коли
хоче творити його
він являється природним
спадкоємцем культури взагалі», і завдання того мистецтва
—
повинні бути відповідними духові працюючих. Таким
мистецтвом є не лише те, що має завданням служити
красі,
житті людства,
засіб для передачі свідомо своїх почувань,
а те, що має величезне значення в
мистецтво
як
Як дивитись
які людина
227
на мистецтво
сама
відчула,
до других
людей, які ті
почування переживуть.
Бо мистецтво є діяльність людини, в якій вона
зовнішніми проявами передає свої почуття другим, вні
місця і часу. Мистецтво є міст між людськими душами, є
знаряддя для зносин людей у сфері почувань, як слово
є
людей у сфері абстрактної думки.
Коли прийняти за вихідну точку таке завдання
знаряддя для зносин
буде зрозуміло, чому без мистецтва не можна
жити. Без нього чоловік завше залишився б диким,
окремим, бо він ніколи не міг би зійтися в колектив, не
мистецтва, то
не розумів би.
На здібності людей захоплюватись почуттям других
заснована діяльність мистецтва. Чоловік сміється
розумів би один одного, душі
—
другому стає весело, плаче
пісні
—
стає журно, співає
бадьорої
піднімаєш вище голову, виказуєш почуття
захоплення або страху
другі відчувають те саме.
Комбінуючи й міняючи різно форми цієї здібності за
допомогою видимих засобів, людина може передавати найтонші
—
ти сам
—
нюанси почуття.
спервовіку почала
Це й буде творчість.
звертатись до
І людина
творчості, до мистецтва, щоб
висловити, передати другим свої почування.
«Ще на світанку життя людськості,
—
пише
рачек («Мистецтво», 1920, № 1, стор. 64),
проф. Бу-
—
примітивний чоловік звернувся до мистецтва, щоб висловити свою
а може, і жах, може, пошану до того страшного
думку,
мамута або
зубра,
якого з такими хитрощами та
первісній людині траплялося вбити. І цікавий був
цей перший малюнок, нарисований на задимленій
стіні печери, освітлений полум’ям огнища і оточений
юрбою людей, старих, молодих, дітей! Як щасливо сміявся
перший мистець і як радісно реготали глядачі, бо
труднощами
пізнали, бо вперше обмінялися загальною
загальним
враженням
за допомогою
засобу,
думкою,
що вигадав
перший мистець».
Коли
пануючі класи колишнього феодального або
теперішнього капіталістичною строю
кріпосного, або навіть
в
більшості дивляться
на мистецтво як на
об’єкт розваги,
228
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
відпочинку, як на «вкусний лімонад», то більш видатні
люди, навіть того оточення, відкидали таку роль
мистецтва, шукали в ньому якогось неясного
красі. Але
знов-таки, коли
служіння
відкинути всі неточні
пояснення, що таке краса, як, наприклад, те, що вона полягає
то в корисності, то в симетрії, то в порядку, то в
пропорційності, то в гармонії частин, останеться два
определения краси: метафізичне, де вона є як щось існуюче само
по собі, одно з виявлень абсолютно закінченого
Ідеї,
Духу, Волі, Бога; друге значіння матеріалістичне, де
краса є певного роду насолода, що не дає вигоди, за опреділенням Канта, «безкорисна насолода».
Коли взяти перше значіння краси, яке прийняли Фіхте, Шеллінг, Геґель, Шопенгауер, воно, зливаючися з
поняттям Бога, нічим не обґрунтоване і фантастичне, яке
—
все одно служить для насолоди, не могло б же людство
витрачати стільки сил на мистецтво як на фантастику,
Друге значіння краси
матеріалістичне, зовсім просте й зрозуміле, та коли йти далі,
то сюди треба додати як елементи, що дають насолоду,
що дає лишень насолоду.
відчування ніжної шкіри і т. ін.,
мистецтво? Ніколи! Значить,
опреділяти мистецтво як служіння красі буде зовсім
не опреділення, а «виверт», як каже Лев Толстой, що
і
різні
питва, наїдки,
ну а хіба ці елементи суть
виправдує існування мистецтва. І
все це стає через те, що
метою мистецтва ставлять насолоду, а не
призначення його для людини й
людськості. Бо,
на мистецтво, як на знаряддя насолоди,
стає головна роля мистецтва як
людьми в
сфері
засобу
дійсне
коли дивитись
тоді непомітна
для зносин між
почувань, а останнє положення Лев
Толстой визнавав основним завданням мистецтва.
Уже завдяки тому, що мистецтво концентрує в собі
певну суму почувань, які
зберігає
в
собі для того, щоб
діяти впродовж довгого
часу, остільки, наскільки довговічні ті зовнішні
прояви, де воно зберігається. Так, ми зараз відчуваємо те,
що нам хотів передати Данте в «Божественній комедії».
передати другим,
воно може
Творець «Мойсея», що відбив на собі тодішню революцію,
Як дивитись
на
229
мистецтво
Мікеланджело нам зараз так само зрозумілий,
як і «Пісня
зрозумілі музичні твори Шопена
або скульптури Лізіппа, Архілоха чи Канови, хоч
творили вони одні в більш далекому, другі в більш близькому
минулому, в різні епохи, за різних обставин. Тут
мистецтво передає, зберігаючи в собі ті душевні зворушення
минулого та сучасного, від предків до нащадків, передає
пісень»
Соломона,
як
поза часом, як книжка
—
мислі.
Мистецтво, таким чином, є скарбниця людського
почуття, так само як написане слово, книга є
скарбниця людської думки, досягнення
в
сфері її. З того погляду
роль мистецтва колосальна йрівняється до
письменності й мови, взятих разом. Так само мистецтво не залежить
від місця або нації, яка його створила. Хіба ми не
відчуваємо зараз творчості в китайських пагодах або
індійських храмах, хіба не розуміємо, що лише радість могла
створити ажурний стиль Альгамбри? Ми захоплюємося
казками «Тисячі й одної ночі» або творами
та
Тагора,
як і
Рабіндрана-
поезією червонокожих американських
індійців у «Піснях про Гайявату». Біблія
на китайців
вражіння, ніж на нас, своїми
поетичними місцями, а Шекспіра ставлять в японських театрах
зовсім не через те, щоб він був модним письменником.
Значить, місце, де створено мистецький витвір,
робить
не менше
обставини й художні засоби не відограють ролі, бо мистецтво
є загальнолюдське й зрозуміле для всіх. Коли воно
перестає, хоч би частково, бути зрозумілим, воно вже
тратить ясність справжнього мистецтва. Тепер стає
зрозумілим, чому
людськість зараз витрачає стільки сил на
мистецтво, коли число
робітників, обслужуючих його,
може
війну, бо
скільки друкарів набирають різні книжки
мистецького змісту, скільки каміння тешуть робочі руки, щоб
будувати художні архітектурою будинки, скільки працює
поступитися кількістю хіба тому, що працює
й біля нього, скільки
робітників працює на
фарб та малярських приладь, щоб потім
армія малярів могла передати загалові свої
на кону
хімічних заводах
друга
на
почування і так
далі і далі.
230
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Часами витрати на мистецтво приймають навіть
безглузді форми, як, напр., в теперішню вже революцію
трупа при Н-кій армії за недовгий час витратила на
грими 45 пудів вазеліну, купованого по фантастичних цінах
у спекулянтів, тоді як по всіх лазаретах губерніального
міста С., де Н-ська армія стояла, припинили лікування
відсутністю того ж вазеліну.
Це робиться через те, що мистецтво являється
чинником для зносин людей між собою в сфері почувань, коли
завдяки «здібності людини заражатись через мистецтво
масажем за
почуваннями другихлюдей, для неї стає доступним в
сфері
почуття все, що пережило до неї людство, стають
переживані сучасниками,
почування, пережиті другими людьми тисячі літ тому назад,
і робиться можливою передача своїх почувань другим
доступними почування,
людям»
1
(Лев Толстой)1.
Тези цього докладу суть провідними думками цілої
літературно-мистецької групи «Гроно».
ДИНАМІЗМ
У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ
В ділянці шукань повинно
бути місце всякому
художньому напрямку. В рівній мірі це
відноситься до всіх галузей
мистецтва.
А.
Луначарський
школи Марінетті хвалились, що
відкриттям в сфері творчості є новонайдена
Футуристи
найпершим їхнім
краса
—
рух. Вони старались втілити той рух у
якнайбільшій кількості у свою творчість, але здебільша їхній
рух був надуманим, як наслідок теоретичних міркувань
творчістю, і родився як антитеза тій
літературі та мистецтві взагалі
цілої Європи під гегемонією символізму.
Заслуга футуристів у тому, що вони відчули, що не
можна надалі розкладатись і чим би той рух не викликати,
щоб ту гниль розкидати чи дебошем, чи справжньою
над тодішньою
інертності, яка панувала в
картиною руху автомобіля, якого
вони почали
прославляти поруч з першим гуркотанням новонародженого
аероплана.
Повставши проти розкладу буржуазного мистецтва,
вони були плоттю од плоті тих самих життєвих чинників
і, врешті, дійшли до природної смерті. Футуристи
на
хибний шлях і зійшли,
поставивши
собі за мету перш
за все: дратувати
суспільство і тим ворушити його.
стали
як-то кажуть, на пси,
буржуазне
Почали давати ляпаси
смакові, а сам рух, експресію і силу, які вони
відкрили, частенько лишень бездарно фотографували.
громадському
232
Валер’ян Поліщук.
І вийшли
їх творів
з
кінематографічні фільми,
яку
можна
в
але руху
ВИБРАНІ ТВОРИ
більшості справжні
самої ідеї, а також життєвої сили,
було б відчувати у їх
творах, так само як і ге-
нези того руху, вони не
відзначили.
Футуристична форма поезії в українській
дійсно
літературі почала існувати, навіть сказати краще
народилась в 1918 році, цебто в другому році революції,
—
і була
репрезентована поки що єдиним Семенком, який
ще на початку революції був близький до символістів,
хоча спроби копіювання російських футуристів також
робив. Він тоді був
одним із предтеч
музаґетівців і
так
яків «Сонячних кларнетах» Павло Тичина.
Різниця була в тому, що Семенко казав: «Вийди, вийди,
панно, з третього поверху на балкон », а Тичина « з
само кохав,
і ридав».
В той час, як росіяни відчули, що стара форма
кохання плакав
(статична, як я її називаю) уже віджила,
Капельгородськими й Олесями та
набивали повні шпальти журналів Будяками й Волошками.
А Сергій Маковський ще в 1910 році писав:
поетичного вислову
ми ще спали з
Нова цивілізація створює нову естетику, мораль
психологічної волі з науковим світорозумінням,
—
«революційних форм». Демократичне
бистрих і сильних почувань для ока,
пересиченого калейдоскопом сучасного міста; загальна
американізація, що йде, вимагає мистецтва, яке б сходилось
з грубою одвертістю і нетерплячим темпом нового життя
(«Аполлон», 1910, № 10).
викликає потяг до
варварство
хоче
Він боїться
делікатний
того демократичного варварства,
аристократично-естетичний
його
нюх не хоче
різкими дисонансами життя і новою
мелодією його, але він визнає, що все-таки те
погодитися з тими
громовою
життя вимагає мистецтва, яке
б ішло
в ногу з пропасницьким
сучасності.
У нас же допіру в 1914 році М. Семенко відчув і голосно
сказав, що «національну добу в мистецтві... ми вже
перебули. Нам треба доганяти сьогоднішний день». Але
темпом
слова залишились словами, книжок
його ніяка книгарня
Динамізм
233
сучасній українській поезії
у
захотіла продавати, а українська критика ґуджкала
молодого тоді хлопця двічі, начеб застала його у
не
горосі. Через те, що виступ Семенка був швидше
росіян, аніж вимогою тодішнього
свойому
копіюванням
українського життя, тому
довелося
він
остався соло,
і «наздоганяти
життя»
українській літературі разом із Семенком
аж
у 1918 році, бо ще 1917 рік, революції рік перший, дуже
гостро переживав національну добу в мистецтві, з його
«синьо-жовтими прапорами»,
край» і
Чупринки,
«коли ти
любиш рідний
ін., куди сипнули жваво як Вороні,
Стахи, Олесі й інші, так, за браком української
т.
папір і охоче розкуповувались Коваленки,
Хамардюки, Мандрики й всякі там Худоби. І приймали
тоді все це як потрібне, принаймні не було часу
критики, псували
протестувати тим, хто відкидав.
Нарешті,
переживши іще впродовж двох років епоху
символізму, парнасизму та салонової
справжнього
поезії, українська муза відчула, що їй дійсно бракує руху,
і новий етап було зафіксовано другим маніфестом «гроністів». Ясно
творчості,
було
сказано: нам
потрібна динаміка
у наших творах має
відбитись та запекла, міццю
покручена, вузлувата боротьба, яка бурлить навкруги.
Тоді як у попередньої мистецької групи
«музаґене націоналістичної) були тільки «луни»,
«чорні свічада», «тиша», «таємність» або «ніжновто—
тівців» (вже
в більшості це було все
грані вічного нічого»,
гладеньке, шліфоване, вишукане,
у динамістів мало
бути «кострубате, але міцне, як поверхня одколотого од
життя граніту».
«Не вважаючи на те, що революційне життя
набирало жахливо-буйних форм, проте Загул, Кобилянський,
Филипович, Ярошенко, Савченко, Рильський та інші
сиділи під зеленими абажурами (бо ще була
електрика) в глухих кімнатах, як святі метрономи і літали поза
“межами незнаного”, вступали у “потусторонній світ”
і не чули, як шрапнелі рвались над базарами димками
карими, а в Києві кулі, мов блохи, прокусювали золоті
бані Софії, під брамою якої старці, мов собаки, гризлись
ма»,
«на
—
—
за шматок
хліба».
234
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Заслуга лівішої частини «гроністів» в тому, що вона
побачила і сказала вголос про те, що зміст сучасного
життя нічого не має спільного ні з символізмом, ні з
футуризмом.
Рух, боротьба, сила і нові гостро-яскраві образи
зовнішнього миру мусили пронизати той свідомо-стихійний
динамізм, який несвідомо почав пробиватись трохи раніш
у деяких творах, як наприклад:
«Плузі» Тичини,
поемах
Слісаренка, поезіях Чумака та Еллана.
Нарешті, під час освідомлення молодших творців
динамізму, Петрицький почав робити спроби малюнка
з яскравим ритмом линій і
фарб
та розмаху, а в
театрі
шукати динамічного синтезу всіх галузів мистецтва
Всеукраїнська державна студія
рещенком
Те
саме
композитори почали
опери,
(Центростудія) з Марком Те-
із провідників.
помічалося в сфері музики, коли
як одним
українські
робити спробу розбити нерухомість
протестувати проти вампуки, висловлюватись
треба музику змінити на більш нервову,
за те, що
експресивну, де б дія розвивалась мазками, як і музичні фрази,
внести рух, замінивши навіть фабулу рядом
щоб
психологічно близьких картин.
Зокрема композитор Стеценко, щоб більш надати
руху опері, стояв за внесення хору, де б його
поясненнями зв’язувались окремі картини в одно ціле.
Факт одночасового підходу до одного знаменника в
робили і в балеті, як,
Центростудія) у всіх його
українському мистецтві (це
наприклад, Ніжинська та
галузях є дуже показний.
саме
Це визначає, що динамізм
творчості не тільки носиться в повітрі,
а все дужче проривається
у мистецьких витворах і змагається запанувати.
В чому ж полягає
питання
спробую
динамізм у творчості? На це
дати коротку відповідь, обмежившись
лишень поезією, висловити, як я
динамізм.
Коли я був
класу української
на
одній із
розумію і відчуваю той
вправ
Центростудії
по
драми, я побачив таке: дві групи
студійців мали дати картину
боротьби зі
смертю чи що.
Обидві
Динамізм у сучасній українській поезії
235
групи мали зіткнутись в одну масу і рухами передати
почуття змагання зі смертю. Але уперше зійшлись досить
мляво, тоді артист
—
Коли
кількість
Марко Терещенко
ви хочете показати силу
енергії,
яка в
той
сказав:
боротьби,
мент укладена, ви
велику
повинні,
як одна, так і друга група, з великим напруженням і
силою
зійтись докупи. А потім міцними рухами боротьби
Тоді буде кожному видно,
відчує, що тут, у місці, де ви зійшлись, родилась
велика сила енергії та боротьби, словом
динаміка.
Другий випадок, коли на одній із вечірок «Гроно»
попарно передати це
змагання.
кожний
—
«Великого Хама», дехто заперечив, що
динаміки, і вимагав її у мене, не
я прочитав свого
у творові
немає
розуміючи, що може бути не тільки динаміка образів і
ритму, але й ідеї. Тоді поет Микола Терещенко сказав
приблизно
так:
Динамічний твір може бути навіть тоді, коли
окремі деталі його й не будуть по формі динамічні, аби
провідна ідея була з повстанчою силою, щоб щось
руйнувала або будувала, і твір буде динамічний. Приблизно це
є у «Великому Хамові».
Тут я показав два протилежних бігуни динамізму
в мистецтві: перший
чисто матеріальний; який має
зв’язок з фізикою, другий
духовний, який полягає
в ідеї. Між тими двома бігунами ціла велика скеля
самих різноманітних форм динамізму з наближенням то до
матеріального, то до духовного бігуна. Коли письменник
яскравими образами з великою експресією ритмів змалює
вибух динаміту так, що я відчую ту силу вибуху, то такий
—
—
—
динамічним, а коли це
безперечно, фраза буде динамічною
великій мірі. Так само вперто-повільне, але міцне
малюнок можна назвати
зробити в
в
одній фразі,
то,
врізання плуга в землю, ну, хоч
би
Тичини «Плуг»
того ще й технічні
як у
—
буде динамічний образ. До
бути динамічними коли поет,
скупчуючи багато слів, в енергійних ритмах все збільшуючи,
це теж
засоби вірша можуть
напруження, дасть вихід
енергії в змістові фрази,
то
в
одному-двох словах для тієї
цей технічний засіб я називаю
236
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
динамічним. Причому кінцевий акорд може бути
або асонуючим зі змістом фрази, або дисонуючим, тоді
бажано, щоб з формального боку слова закінчувались або
римою чи асонансом, або дисонансом. Цей технічний
також
засіб збільшить, безперечно, емоцію при передачі
динаміки фрази у самому широкому розумінні. І таким чином
динамізм у поезії може бути: перше
технічний,
друге
динамізм образів (змісту окремих фраз), і третє
динамізм ідеї. Тут так само градація від матеріального
—
—
—
до духовного.
Перш за все треба вільно володіти своїм матеріалом
і розпоряджатися ним по своїй потребі, щоб матеріал
залежав
від творця,
а не творець
від матеріалу. Це
істина. Я пишу вірші: наросла в моїй свідомості
яскрава думка. Я її хочу сказати, вона виливається бурливим
шаблонова
у мене, а я, коли я вільний майстер, ту
інтуїтивно схоплену фразу закріпляю олівцем на папері.
Але досі у нас робили не так: думка, втілена в
фонтаном
або навіть передаюча тільки почуття (бо і без
образів можна передавати почування од людини до
образах
людини, значить, це буде мистецтво), рветься не
механічними метрами, а стихійною мовою життя, а коли творець
її буде брати і вгамовувати розміром та бити по голові
римою, вишукуючи її, тоді основна цінність такої
творчості, безперечно, пропаде, бо не буде передавати
справжнього почуття, а буде
підстругана цяцька, звичайно,
з
фальші.
Писати строфами обов’язкового розміру, механічно
вставляти лишні слова (і це дочувається дуже часто
навіть у найбільших майстрів слова) тоді, коли я вже все
сказав, але ще не зробив п’яти потрібних тактів
це ж
і
який
хоче
втілити
життя
так
поет,
рабство,
теперішнє
або інакше, а воно ж ніяк не піддається, щоб його
втиснути в рамці, повинен іти за ритмами життя, ритмом
моря, що хвилюється, а не танцювати під штучний
тактометр. Це ми бачимо в творах геніального Шевченка,
як підкреслив Якубський, де ритми носять різний
долею
—
характер, і можна тільки говорити про наближення до того
Динамізм
чи
у
сучасній українській
іншого метра. В крайнім разі,
в
поезії
237
теперішню добу ліпше
прозаїчними строфами, ніж таким віршем,
читати, додержуючись розміру:
писати
його
Ти лісом біг,
коли
а кров клекоче,
А темна ніч глуха мольбі.
З
І
от ударив морок в очі
І
гнить при
—
дереві тобі...
(Я. Савченко )
великою натяжкою при цих ритмах,
холодних ямбах можна
повірити,
спокійних,
що він біг, ще й лісом,
і видно, поміж корчами од когось
утікаючи,
коли
хворостина не раз оперезала по очах.
А він одраховує ямби і карбує спокійно риму.
Олесь, Загул, Твердохліб, Ярошенко,
всі танцюють по
Чупринка, Кобилянський
за
натягнутому шнуркові,
безсмертним виразом Толстого. В
Туди
ж вам
—
такій формі поезії дуже трудно виявити як слід динамізм,
цебто силу, рух життя, коли тут у киплячий казан метруванням тільки підливають холодної води, щоб не
переливалась через
край. А творчість
це є переповнення
душі
до краю чуттям, що воно починає переливатись, як-то
кажуть, «на папір»,
цебто вистачає його не тільки для себе,
але можеш ще дати
його
оточенню
—
тому мусиш
творити.
Відчуття ритму помітно, наприклад, на такому
педантові метрики, як О. Блок, що написав «Дванадцять»,
наближаючись до вільного вірша. Не дивно, що зараз уже
відкинули розмір Семенко, Тичина, Терещенко, Слісаренко, Чумак, Валер’ян Поліщук, що раніш танцювали
по канату. Значить, життя вже зіпхнуло з канату. А інші
Еллан, Любченко, Шкурупій,
Скляренко, Осьмачка та інші. Це сталося через те, що
не може бути динаміки в старій формі вірша.
вже з того й починають, як
Значить, новий ритм, без обов’язкової рими, де життя
співзвучне,
—
там асонанс,
муштри: вільна
короткий час
навіть рима, але
Наприклад,
еволюцію Чумак:
атака.
яку
—
поезія без
проробив
за
238
Валер9ян Поліщук.
В гудінні бджіл
ВИБРАНІ ТВОРИ
тремтіння сонця
кучерів твоїх.
Чому ж сумуєш край віконця?
В гудінні бджіл
тремтіння сонця
—
І злото
—
І спів, і сміх.
Ми стиснем руки
жартівливо.
Хвилює сонячний розмай,
А легіт шепче казку нивам.
Ми стиснем руки
Не
скаже
жартівливо:
гай.
( Заспів )
Тут ритм спокійний того самого ж переживання,
яке в рамочки втискав і Горацій, і Шевченко, і
Михайло
не
Жук, і навіть Автоном Худоба. Чому б Чумакові себе
запрягти?! Виправдати можна. Але природа Чумака
зовсім не
така.
Ритм його життя
не
такий. Обов’язковості
нема.
Хочу я
—
ранок у полі стрічатиму
жемчуг молитви
хрещатим
барвінком повити.
Хочу я
з першою смугою променя
—
в келехи з
вітром
гомону хвилями влити.
Хочу змішати на заході полум’я,
жемчуг і вітер
—
і росяним полем
блукати і пити, і пити.
Дух Чумака непокірливий.
Чуєте, який мінливий вірш
Тут ритм пропасниці і заліза, просторів і боротьби.
Відповідно до цього міняється й вірш. От вам схема, яка
наближається в ритмах до хорео-дактилічного вірша,
розглядати її як вільне сполучення
ямбів, хореїв, пеонів, спондеїв, розміщених начеб у хаосі,
як життя ставить поруч самі різноманітні, протилежні
але краще
буде
форми. Тому поезія й справляє
не
фальшиве враження.
1) 1и
2) иии_1/^2
4)
и
и и
/2
7) ї./ии_1ьіи/2и
8) и I и u 2
9) 2U/^_1/U1U
ю)2и/о_:
in:'ии /2ии/2и
12)uu<
Тут навіть дактилі
на дактиль,
хорей,
шостого рядка ритм переломує
анапест
даючи тим нову
переломує,
як поезія сучасний вірш.
Правдиво
і ямб. Бо й
річ
форму, утворює новий ритм,
С. Бобров зауважує
в
життя не одну
своїх «Записках
стихотворца» : Сучасний вільний вірш остільки багатий
метричними
варіаціями, остільки широке
поле уваги займають
240
Валер’ян Поліщук,
такі саме елементи,
ВИБРАНІ ТВОРИ
що нам тепер зовсім
непотрібні
«побрякушки» рими. Вона буде до
речі, коли трапиться раз,
вірші і простотою замінить викінчену мелодію
другий у
асо-
нанції. Вона буде до речі, коли зміцнить інший раз
останнім і тихозвучним ударом алітерації, асонанції та іншої
ходи
—
отже, вона повинна перестати
допомогою і штатною прикрасою
бути мнемонічною
вірша. Вірш суворий,
холодний, безстрасний сучасності жене все йому
солодке
—
невластиве,
і раніш усього обов’язкову риму на кінці рядка.
Асонанція і тільки асонанція повинна з’являтись на
2/5
із усіх рядкових кінців у віршах, останні 3/5 повинні бути
зовсім не римовані.
Український теоретик ритму і вільного вірша С. Якубський визнає, що перше місце в поетичному творові
належить ритмові; метрика повинна стояти на задньому
плані. З тим положенням погоджується і Ревуцький,
кажучи, що всі засоби метрики і строфіки «одходять вже до
області
історії».
Повинен в кількох словах лишень додати,
що таке
розумію.
асонанс і як я його
Асонанс
це є не тотожне співзвуччя кінців двох
рядків.
Візьмем хоча б попередній вірш з рядками, що
чи
кількох
кінчаються словами:
«стрічатиму
—
хрещатим».
китут «чатим», «щатим», «молитви»
—
Асонуючізгу-
«повити».
«о-виТут чуєте співзвуччя таких гуків: «о-ит-ви»
ти», де «ти» і «ви» попереставлювані. Ще асонанс:
«промінь»
«полум’я». І коли ви здалека слухаєте ці слова
або в співові, то неасонуючі шелестівки гинуть,
—
—
затираються, і їх слухом трудно вловити, а голосівки, особливо
шелестівки, що стоять коло них, звучать в один тон.
Ще зразок
—
вірш Тичини: «Птах, ріка,
зелена вика,
ритми соняшника».
Тутасонуютьслова: «ріка», «вика», «ритми»,
або, розкладаючи, матимем такі групи звуків, які
співзвучать: «ріка», «ика», «рит», «ика».
Або асонанси Миколи Терещенка.
«соняшника»
,
Динамізм у сучасній українській поезії
241
Углиб у плуга руки пруть.
А пара коней
все уперед і уперед.
І кожен
м’яз,
мов пуд,
Уп’явсь у груди ремінь шлей,
Напнулись посторонки
геть.
Тут асонанції: «пруть»
«пуд». Згуки вперемішку
«п-у-т» та «п-у-д»: «д» і «т», як зубні згуки, досить ясно
—
асонують, азгуки
«п» і «у»
розглядати «уперед»
і «геть».
тотожні. Так
само можна
Або мої асонанцїї:
Була душа
моя до останнього часу,
До революції
Закована.
Я міг ходити і прозоро думати
про красу,
Співаючи на поетичній лютні.
Тут
асонанси:
«революції» і «лютні».
Ходім, ходім,
—
почулось серед грюку:
—
Робітнику розкутий.
У кінцевому слові першого рядка
наголос падає на
другому рядку кінцеве слово має
наголошений склад: «ку». Тут голосна «у» і шелестівка
«к», яким підспівує ще спереду стояча «р», поперестав«юк»,
цебто на «ук »,
ав
лювані, але через те, що наголос і в першому, і в
другому слові падає на «у», то маємо чистий, або дзвінкий
асонанс.
Друге
«у», на кінці в слові: «грюку», так само
підспівує, збільшуючи музику.
Про Семенкові асонанси писав Яків Савченко в
«Критичному альманаху».
Нові і сильні асонанси дає Вас. Ел-
лан, наприклад: «містом
танув
рану». (Див. поезію
—
терориста», «туман
—
«Повстання»).
Багато асонансів у Шкурупія, Ярошенка, Любченка.
Приклад глухого асонансу можна мати в таких
—
словах: «пливу
—
мотив», де «ив» в одному
наголошено, а в другому
—
місці
ні.
Крім того, я відрізняю ще другу пару асонансів: це
далекі й близькі. Коли в першій парі дзвінких і глухих
—
242
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
асонансів
я мав на увазі наголос, то тут на першому місці
асонуючий склад. Коли асонують тільки по одній голосів«колодязь», де співзвучать
ці, як наприклад, «фараон»
—
такий асонанс буде далеким. Він цілком
задовольняє у співах, і народні пісні та думи в більшості
збудовані на далекому асонансові. Близький асонанс буде
тоді, коли при голосівці є ще одна або кілька шелестівок
лишень «о», то
місцях, особливо, межуючи
співзвучною голосівкою, як, наприклад,
«не пустим», де зближують асонанс звуки:
«капуста»
«пуст», «фанфари»
«Ікар», «внизу»
«зуби».
Третій рід асонансів, де звучність їх залежить від
кількості голосівок і шелестівок, це будуть робочі і багаті)
як наприклад: «кучері»
«блискучими» буде багатий
на паралельно одинакових
з наголошеною
—
—
—
—
крім наголошеного в обох словах складу
приймає участь звук «и».
Це основні категорії асонансів. Хоча багато є їх форм,
але це буде розглянуто і встановлено з розвитком нової
асонанс, бо тут,
«куч», ще
поетичної форми.
нового ритму в поезії.
Я хочу дати пояснення, що я розумію під вільним
Далі переходимо до
Це,
світовідчування, є свого роду ритм
вітру, берега, об який
ударяються і т. ін. Складові звуки тих хвиль, навіть однакових
обставин, самі різноманітні і ніколи не тотожні, мінливо
ритмом.
на моє
морських хвиль, які залежать од
хоча загальний розмах їх більш-менш
однаковий, амплітуда часу від одної хвилі до другої
примхуваті,
приблизно однакова.
Ритм у вільній поезії можна прискорювати і
залежності від образів, які він має у собі втілити,
підкреслюючи їх та надаючи їм яскравості і рельєфу.
зменшувати, в
Ось вам початок Тичинового «Плуга», де ритм
вкладається
в
однакові інтервали часу, наче прибій морських
хвиль:
Вітер,
Не вітер
Буря.
—
Динамізм у сучасній українській
поезії
243
Трощить,
Ламає,
З землі вириває.
За чорними хмарами
(З блиском
—
ударами)
—
далі ритми прискорюються: «За чорними хмарами
мільйон мільйонів мускулястих рук».
Кінчаючи «ударами», кожен інтервал має одинаковий приблизно протяг часу,
два склади
шість,
було,
як у словах
не вважаючи на те, чи там
«вітер», «буря»,
як «за чорними хмарами» та «з
ударами». А далі,
щоб
показати велику
мільйони мускулястих рук
чи
блиском
кількість
сім або
—
—
треба було зробити численношвидкий ритм, і тут він, прискорений, дає силу
відповідно до образів та руху і кількості, значить
динаміку. Або
ще
візьму
вірш «Воскресіння Діоніса» (про свої я краще
—
—
знаю, що
я
хотів
ними
зробити). З початку
ритм:
В час,
коли все
кинулось
сторч
головою
боротьбу.
В час,
в
коли маси
пішли
в
до
кривавий
огонь...
Тут і голос своєю висотою і ритми швидкістю доведені
кульмінаційного пункту і далі понижуються, а ритм
вільнішає:
Ми хочемо на хвилину побуть
Осторонь.
Голос спиняється на низьких нотах, і ритми
завмирають.
Це
так звана
каденція. Я хотів передати
людей побігла, погналась
чуття, з яким велика частина
244
з ритмом,
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
збільшувавсь,
невеликий гурток,
який все
що все
а
одірвавшись од них, приоставався
з ритмом,
і, нарешті, зовсім зупинився.
Тон тут повинен цілком відповідати ритмові, і дійсно,
зменшувався
там, де більший рух і
високі
числа
швидший
темп ритму, там і
більш
(рухливі), цебто звук, складений з більшого
дрогань. Цей фізичний закон цілком відповідає
ноти
суті музичної творчості.
Такий ритм, де б відбивався темп життя з
переживаннями поета і їх силою,
має
буде справжнім ритмом,
до якого
людство в кожну епоху свого життя. Коли
стреміти
настрої спокійні, тоді можлива і має сенс рафінована
поезія хоч би доби символізму або романтичних поем. А коли
однаковим ритмом зі згаданими
або навіть взагалі з
сучасний бій, і працю на
журкіт із любкою, і рівне сяйво зір, і гуркіт
в голодному шлункові,
то вийде справжня дурниця.
І я з Яковом Можейком цілком щиро сміявся з Григорія
Чупринки, коли той і «Ураган», і «Вальс», і
«Косовицю» написав одним ритмом і розміром, а Можейко склав
їх в один вірш.
однаковим ритмом описувати і
заводі, і ніжний
—
В чистім полі,
На роздоллі
Дзвінко,
Гінко,
Легко-легко
Степом,
гаєм
Без розбору
Одбивають ноги,
ноги
Смілу
Силу
Перемоги
і
т. д.,
—
лежить у
як
сміюся із Якова Савченка, що і втікає, і
труні
з однаковим ритмом
з яких можна скласти
Тепер,
рубаних ямбами слів,
аналогічний вірш.
коли ми можемо
відчути ритм природи і
передати його в слові, так би мовити, звуками і ритмом,
Динамізм у сучасній українській
245
повзи
певного роду зміст, і це саме
До змісту уже утворюється відповідна музика
треба, щоб у творові був
головне.
вірша та ритм. І я ніколи не можу погодитись з тими
поетами, що кажуть: «На першому місці повинні бути звуки
і форма поезії». Вони подібні до тих лепетунів, що за
потоком гучних фраз скривають обмеженість думки і свою
безґрунтовність. Ніколи б Дантова «Божественна
комедія» не дожила б досі, коли б вона була збудована лишень
ось
задля одної форми. Зміст, ідея, навіть тенденція
—
що основа всякого твору, задля чого його і утворюють.
І
рідко, наприклад, звуки і ритм первотвору
перекладі на іншу мову, проте ми можемо
передаються в
і
мати насолоду з перекладу
перекладача, якому дано
читати
звичайного чесного
відчувати поезію,
може, трохи
більше,
аби ідея, зміст твору було
передано. Наприклад, трудно сказати, наскільки
як зеленому явору. Важно одно:
відчував О. Нитка, перекладаючи Роні Старшого «По огонь»,
поезію самого роману, але його переклад я читав з
насолодою.
Франко, зі своїми в більшості не дуже
буде довго жити, довше, ніж
беззмістовна солодкозвучність Миколи Вороного, бо Франко
відчув, де основа творчості, бо він був близький до істини,
І.
талановитими речами,
коли казав:
Слова
—
полова,
Але огонь в
одежі
слова,
Безсмертна чудодійна фея,
Правдива іскра Прометея.
Зміст
інше
бути
гармонії
Щоб втілити зміст у поетичний твір, треба підібрати
відповідні образи, бо поезія є в більшості, а дехто каже
навіть
виключно, мислення образами. Для того ж, щоб
динаміку життя втілити в образи, більшість окремо
на першому
місці
—
а все
повинно
з ним.
в
—
взятих
образів повинна мати в своїй істоті рух.
Рух в окремому образові повинен відповідати
як і ритмові, яким ілюструє творець свій зміст, так
246
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
і реальному життю, зв’язаному
з цим
ТВОРИ
образом. Коли
скажу: «Кур’єрський поїзд пролетів-мигнув, як
куропатка в повітрі», то це буде нісенітниця, бо кожен
я
як «експресивно» мигає в
знає,
повітрі куропатка. Швидко
кобець, ластівка. І досить мені замінити
«ластівкою», як образ стає більш опуклим та
яскравим: «кур’єрський поїзд пролетів-мигнув, як ластівка
в повітрі». Через те, що динаміка першого образу не
відповідала основному змістові його, а в другому випадку
відповідала, то, хоча і в першому, і в другому разі
мигає
«куропатку»
втілено було рух, все-таки другий образ для даного зразка буде
динамічним, тоді як перший залишається під сумнівом,
бо в цілому образові потрібно було втілити рух короткий,
а в порівнянні взято елемент довгодіючий у відношенні
руху кур’єрського потяга
рух куропатки.
візьмемо
заспівав. Крицеві
образ:
«Знаряд
Ще
бризки, мов горобці від шуліки, сипнули врозтіч,
шелепнувши по листі». На перший погляд, образ начебто нічого,
але досить спинитись на ньому, щоб помітити якийсь
—
брак. Вдивимось. Тут відповідний рух є, лишень
бракує сили, бо снарядні бризки коли шелепнуть по
листі, то й гілляки посиплються, а горобці шугнуть, поміж
листям нічого не
вдіявши. Значить, вибухової сили
швидкість до певної міри і відбив
собі.
у
Проте динаміки цілого образу так і нема, бо
образ не передав, хоча
динамізм у творчості складається з виявлення руху сили.
Час діяння або руху того чи іншого образу буває самий
різноманітний, від протягу часу
вічного,
цебто від 0 до
меншого миті до
00.
У житті ж ми вловлюємо в словах рух або
дію
приблизно градаціями: 1) рух одного менту
(вибух), 2) рух, що діє певний час (електричний кран
підіймає вагу) і 3) постійний сталий рух (водоспад, рух
планет).
Це не значить, що інших рухів не буває, але в
житті пересічна людина розрізняє такі лишень основні
категорії.
трьома такими
Динамізм у сучасній українській
поезії
247
Всі рухи суть в інтервалах між нулевим та
й тут вся заслуга мистця відчути, до
безкінечним ступнями
образу повинен бути найближчим,
щоб не впасти у фальш, а в
якого ступня зміст його
куди його віднести,
зрозумілій формі передати своє відчування творимого образу
другій людині. Бо суть мистецтва полягає в тому, щоб
передавати своє
відчування чого-небудь
в
житті другій
людині гіперболічно, алегорично, реально і
приймаючої
людини перетворити той
т. д., а
діло
образ відповідно
своїй психології.
Я раніш наводив слова про динаміку ідеї і додав, що це
один із факторів, який робить мистецький твір
динамічним
або ні. Властиво,
я
розумію як динамічну таку ідею
твору, котра перекидає своєю силою щось стале,
привичне, з чим людськість в масі зжилась і
зашкарубле,
вважає за щось незмінне. Під таким поглядом «Каїн»
Байрона або «Бранд» Ібсена, як і взагалі більшість творів
великих письменників, в своїй суті динамічні, бо вони щось
перекидають у
Коли
ж
світогляді сучасного їм суспільства.
навіть геніальний твір тільки закріпляє
підводить тільки висновки, як
Онегіні», то такий твір не можна
вважати динамічним і до нього приложимий термін
старі здобудки,
коли
Пушкін у своєму «Євгенії
твору статичного.
В такому
розумінні «Царі» Шевченка, його
ж
«Божа
покритка» або «Гайдамаки» динамікою своєї ідеї
можна дорівняти до вищих творів людського генія, як
мати
—
і «В катакомбах» Лесі
Українки.
Тепер перейдем до сучасності.
У нас революція своєю динамікою перекинула не в
людині світогляд і у всякої, безперечно, змінила
речей у світі. Поезія як завше
відгукнулась на це і відбила найбільш яскраво те, що творилось
одній
погляд на сталість
і твориться у житті
поетів про час
найголовніших.
пророкування
революційної доби, бо
був завше одним із
повстання
1919 рік, рік переваги
в
українській поезії,
так
званої «музаґетівщини»
проте цього не
зробив. Музаґетівці
248
Валер’ян Поліщук.
писали на
«пристойні
теми»
і
не
ВИБРАНІ ТВОРИ
бачили того, що
вершиться круг них, не могли схопити основного мотиву
революції, бо
Правда,
не
були
були від неї.
«Боротьби», але
витвором останньої, не
паралельно виникла група
прийшов і вона впливу особливого на
вкраїнську творчість не зробила. Як в прозі, так і в поезії,
так і в театрі панував неприродний симбіоз символізму
й футуризму
обох форм мистецтва віджившої
її час ще не
—
буржуазної доби.
В 1920 р. дехто
з того самого «Музаґету» вже відчув
і
світове
значіння
нашої революції, і перша книжка
силу
журналу
«Мистецтво» за квітень 1920 р. показала нам це.
фраґмент рано згаслого Чумака: «Погром»,
Маленький
«На чатах»
Вас. Еллана, «Поема
Тичини
ренка і «Псалом залізу»
—
зневаги»
—
Сліса-
безперечно є
твори, просякнуті духом революції, з ідеологією останньої.
На нашу думку, Тичина і Слісаренко, а почасти і Загул
—
—
є тими перебіжчиками із лагеря «музаґетівців», що
заповнили інтервал між «парнасівською» та динамічною
поезією. Савченко щось міцніше сказав у своїх «Месіо»
«Пані», але як людина, яку сонною хтось торохнув
Семенко, як і слід було чекати, спочатку
белькотав на старий лад, стараючись хоч фотографувати
революційне життя. Аж допіру в 1921 р. він цілком пішов
слідом Слісаренка, поставивши хреста над футуризмом
та
дрюком.
контрреволюційним, а разом з тим і над
собою як новатором у мистецтві.
Я спинився трошки довше на характеристиці початку
як явищем
1920 р., щоб показати, що динамізм видумали не «гронісв читальні київського Сельбудинку, де вони
ти», сидячи
влаштовували свої
вечірки літературні, як це любили
наші старички з-під Академії, а що динамізм
само життя, що він являється етапом розвитку
казати
створило
української
поезії за кілька років революції, і в маніфесті
Грона» тільки зафіксовано це явище.
Найбільшу ж динаміку ідеї із перебіжчиків, на нашу
думку, виявив Слісаренко в «Поемі зневаги». Він відчув,
«Дальшого
що російсько-українська революція
Динамізм
у
сучасній українській поезії
249
Плюнула
Європейцю
В зарозумілу пику
Сміливим словом,
—
рабське наслідування Заходу навіть
дрібницях, не кажучи вже про світогляд, державний
лад, форму творчості і т. д.
що перекинула
у
Слухайте,
Всі гайдуки
Європейської думки.
Ви довго тримали
Мене у полоні
Зв’язаним
Шовками свого безсилля.
А тепер я вільний.
Бійтесь моїх мотузків
З кострицею.
Ідея поеми Слісаренка робить спробу перекинути
загальне визнання незламності європейської культури, яке
і в цьому динамізм ідеї твору, хоча й пахне
було досі
—
од нього
слов’янофільством.
Тичина своїм «Псалмом залізу» дає іншу трактовку
революції. Гадаю, що провідна думка твору така: що б
не вершилось у житті людства, воно збільшує духовну
скарбницю останнього, а значить є плюсом.
Нарешті, прийшла ціла фаланга поетів, які динаміку
революційно-пролетарської творчості поставили «во
главу угла». Щоб про них не казали, як би їх не називали ті,
що зі скелі Революції падають в минуле,
або
ті, що,
захопивши прапори з лозунгами, думають утворити
монополію
на
творчість
приватно для себе у фразах, а не
не для виявлення справжнього
Хвилі,
бо
—
ті, що прийшли,
ритм життя
—
є ритмом
не
в
суті,
світлого лиця Повстанчої
здригнуть у творчій
їхнього серця.
борні,
літературний авангард
Перспективи розвитку української культури,
полеміка і теорія поезії
КОНТРАТАКА
Завдання доби
і
періоди свого
від Котляревського.
було б схарактеризувати словами
Українська культура досі
мала три
розвитку, коли починати
Перший
тогочасних
можна
його представників: «Ми
свого не цураємось».
літературі цей
Котляревський, Квітка-Основ’яненко, Марко Вовчок і деякі
інші. У побуті він визначався одягом під козаків серед
шляхетських верстов; (згадаймо: Галаган їздив у
обидва в штанях,
Петербург до царського двору з сином
а там думали, що вони в коротких спідницях),
напрямок визначали той самий
В
—
запіканка у ведмедиках
і т. інш.
Другий період
можна схарактеризувати словами:
повинні бути культурні й свідомі національно.
Український народ повинен будувати свою культуру, як чехи,
ми
ми
росіяни й інші народи світу. Соціально
мужицька нація. Сюди належать кирило-мефодіївці,
особливо яскраво підпер це Драгоманов, Франко.
«У нас може бути так, як у
Третій період
Західній Європі, ми повинні йти за Європою, повинні бути
Леся Українка (її слова
європейцями». Тут на чолі
про свого «Камінного Господаря»: «можемо брати
європейські сюжети» і «нахальству хохлов нет пределов»),
—
поляки,
—
—
251
Літературний авангард
Коцюбинський. Зовнішній бік
провінціальннй
модернізм Вороного, фрак і маніжка «Української хати»
та Сріблянського (Шаповала) і кав’ярнева поезія й
маніфести Михайла Семенка першого періоду з його:
давайте
«національну добу в мистецтві ми пережили»
шкрябнем під російських футуристів.
Але зараз після Жовтневої революції
наступає
—
—
—
Ми не тільки уміємо взяти дещо з
четвертий період.
Заходу і зі Сходу, але ми маємо і знаємо, що дати можемо
—
свого оригінального у світову культурну скарбницю. Ідея
пролетарської революції, якої Захід не мав у такому
широкому масштабі, втілена у своєрідні культурні та
ось те нове й свіже, з чим ми повинні
літературні форми
—
й можемо виступити
на
світову арену. І
так
званий «со-
рокамільйоновий» народ створив і творить те зерно,
яке
працюючий люд усього світу. Тим
більш, коли порівняти: скандинавська культура
завоювала собі місце на світовій арені, іспанська, італійська,
польська, а ми іще сидимо глухою провінцією, зі своїми
здобутками, часто неусвідомленими, і скарбами, та
вже може споживати
гриземось у
дріб’язкових інтересах. Розмаху
Вилізти з провінції в світ,
взяти
потрібного
показати
з перших рук,
періоду.
Тільки правдивий обмін
—
не
маємо!
себе, віддати свого і
ось завдання
покоління
того четвертого
«пытательних веществ»
також і
здорові функції живому організму
одна зі
цілому працюючому людству, де Україна
складових частин. Однобоке приймання та наслідування
—
дає
—
з
Росії без виміну шкодить здоровому
розвиткові працюючих мас. Повинна бути циркуляція культурної
Заходу та з
крові, щоб омивала всі члени організму
вселюдської
взяти
працюючих.
зарозумілість
культури
Треба
ту
Європи і її «косне» відношення до півазіатського Сходу
—
—
СРСР. «Дайош Європу через культурний вимін»
бути
—
ось
періоду.
є конкретні
Щоб слова не лишались словами
поради. Необхідно утворити «Міжнародне товариство
друзів української культури» чи щось подібне (справа
що повинно
лозунгом цього четвертого
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
232
назві), куди б увійшли дійсні прихильники наші
робітничого й інтелектуально-революційного світу,
не в
з
наших найближчих сусідів: росіян,
білорусів, грузинів, вірменів, німців, поляків, чехів і т.
в першу чергу
—
разом з кращими
д.,
представниками Радянської України.
Це товариство могло б провадити цю роботу обміну
взаємна популяризація перекладних
культурних впливів
творів, поїздки театрів, обмін влаштуванням художніх,
—
керамічних, етнографічних й інш. виставок, обмін
далі1.
Адже спроби нав’язати зносини бібліологічні,
метричні через Академію Наук, палати й інш.
уже робляться.
Росіяни зараз аналогічним шляхом пробують налагодити
розірвані війною зв’язки з Заходом. Ввести це в
загальний план
це завдання нашої доби, правда, розраховане
науковими досягненнями й т.
—
—
на довший час, може, десяток-другий літ, але його
треба
зробити,
коли хочемо жити здоровим життям.
Українська післяжовтнева, разом з попередніми здобутками
й цінностями, культура повинна стати також
міжнародним чинником, як культура хоча
цілий період. Треба перенести
суспільства в рух обміну культур. Повинна бути
своєрідна дифузія.
чуємо цю віху
хотіння
їх
б скандинавців. Зазна-
на
тут
II
Другою
важливою основою нашого
існування,
це є
розрахованою на довший час у майбутнє,
базування на енергетиці України та справа машинізації
—
нашого життя.
1
«В
літературній галузі подібне
завдання перевести в життя
ставить собі наша новонароджена Українська
літературна
академія. Швидше б до діла!»
Цю примітку писано, як і
статтю, коло двох років назад, коли Українська літературна
академія була принципово зі статутом ухвалена колегією НКОсвіти.
На превеликий жаль, справана тім і захрясла, літературного
авторитету зараз не має ні одна організація, і немає фортеці
жовтневій літературі, бо в ВУАН поки що сидять Єфремов та
—
неокласики.
253
Літературний авангард
Панує
думка, що українська культура
—
це село,
особливо такою має
російська культура,
бути вона в радянській системі, бо, мовляв, робітництво
у нас
росіяни.
Це твердження, між іншим, дуже на руку нашим
ватажкам куркулізму, есерам, новоукраїнцям з їх
а місто
—
—
це
—
задерикуватими й пришелепуватими ватажками; Винниченком
і Шаповалом, та «майстрові намордника» для
Донцову, який навіть Кулика почав
прихвалювати
«Літературно-науковому вістнику»
за те, що той в «Історії» підпирає цю думку, а саме:
українська культура є і буде довгий час селянською, бо в нас
немає українського міського пролетаріату.
Донцов пише (так йому прийшлась до смаку така
позиція!), він навіть з захопленням цитує слова
пролетарської революції
—
в
названого автора, що «одинокою громадською масовою групою,
на якій українська інтелігенція могла б відбудувати свою
ідеологію, було селянство», і тут же, забуваючи про
спілку робітництва і селянства в нашу революцію,
класа, ворожа
від себе отруєне: «Селянство
пролетарській революції» (кн. IV ЛНВ, 1923).
Український фашист мріє про ту куркулячу
прислужливо додає
—
групку, за допомогою якої хотів би накласти намордника
на
революцію. Звідси ми бачимо,
Україну як на селянську
погляд на
що
неправдивий
країну
виключно
—
вода на млин нашим ворогам на зразок «політиків» а 1а
Дм. Донцов.
А від збільшення
чи зменшення
міськовості й інду-
стріальності
українського народу залежить
більший чи менший поступ і розвиток машинізації
частини
нашого життя.
Українська культура може й повинна спиратись вже
робітництво важкої й легкої індустрії. «Гарт»
почасти так й робив. На терені України й Галичини
й зараз на
великі робітничі центри:
Донбас, Криворіжжя, Борислав,
цукропромисловий район, чорноморський торговельноце місця, де скупчились маси
промисловий район
українського пролетаріату.
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
254
То нічого, що він частиною неграмотний читати
й
по-українському. З селянами старшого віку
спостерігаємо те ж саме, але національного складу в бік
писати
український цей факт
аж ніяк не зменшує.
Так
само
і
з
робітництвом. Треба врешті відрізняти грамотність
на якій-небудь мові од національності. Більш того:
статистика доводить, що, наприклад, у Харкові, за
Солодуба, на паровозобудівельному заводі 60%
українців-робітників. Більш точно й широко це
підносить у статті, уміщеній в «Комуністі», «Национальный
вопрос в профдвижении Украины» Корнюшин. За його
відомостями маемо, що робітництво Харкова на 64,5 %
українське, Києва на 49,5% українці, Донбас (обслідовано два рудники) 44,1 % українці й т. д. І це відсотки,
які припадають на кваліфіковане робітництво
даними тов.
—
металістів, гірників, транспортовиків, друкарів, хіміків і т. д.
Виходить, що міська база нашої нової культури може
й повинна спиратись на українську мову, або інакше
українська культура нового часу повинна бути не полевою, а індустріальною, оскільки пролетаріат веде перед
у поступі,
І коли приглянутись до створеного
а не село.
українській культурі, побачимо, що початки індустріалізму у творчості, що їх породили ті ж Донбас і
Борислав та цукроварня,
ми маємо. Згадаймо хоча б Чернявв
—
ського, що майже кращу частину
свого творчого хисту
віддав Донецькому шахтареві, Винниченка, що
нафтовий промисел
цукроварні, Франка
Бориславу, С. Черкасенка
шахтарі. А той факт, що само
змалював
—
—
робітництво
не висунуло
досі
індустріалістів з-поміж себе
визначних
на укр.
письменників-
мові з’ясовується
російською грамотою в старому часі серед робітництва.
Та ба, в російську літературу звідти також ніхто не
вийшов: усі творчі
сили
йшли
в
соціальну боротьбу,
і
лишень тепер можна цього сподіватись. Можливо, тут винна
одірваність нашої інтелігенції від виробничих процесів,
бо наша думка є такою, що інтелігенція певної класи
творить її мистецтво
що сидять увесь
(специ-митці), а не обов’язково ті,
життя
виробництві. Сінклер
час на
—
255
Літературний авангард
робітництва, Золя
—
також,
—
змалювали, не
Тепер коли приглянемось до багатств,
які в собі таїть Україна, то майбутнє її можна уявити
лишень як країни з великою індустрією. Близькість вугля
й руди, артезійські шари в сухій степовій частині за
працюючи на виробництві.
виключенням
Катеринославщини, де зате є пороги
—
місцевість для фабрик, торф, вигідна сонячна енергія в
зв’язку
відкриттям її фотоелектричної і хімічної дії з
можливістю прикласти в широкій промисловості, ліс, графіт,
все це в зв’язку
слюда, каолін, солома, крохмаль і т. д.,
з останніми відкриттями в різних галузях
промисловості обіцяє зробити з України зразкову індустріальну
країну, де не буде перепон для розвою. І тільки в такій країні
зможе розміщуватись і приріст населення і кращі умови
з
—
життя, бо поля все одно от-от не хватить, а волошкові
незабаром разом з діалектичним приходом
анахронізму «Плуга». Для того, щоб ми не зупинялись
і в творчості, ми повинні дивитись, куди й до чого ми
поети щезнуть
до
йдемо, а не оглядатись увесь час туди,
звідки ми вийшли та
од зниклого.
одійшли
Цебто: одгеть«селозовані» (О. Вишня)
традиції дотеперішньої української культури. Нехай Косинки,
чи не дуже далеко
кувати якомога рішучіш
Осьмачки і навіть Тичини з іншими оглядаються і
тримають міцний зв’язок з Нечуєм-Левицьким, Васильченком та іншими «селозованими» й
сками
—
сьогоднішнього
будуть їхніми
вони залишаться в далекому
одпри-
хвості від
діло, коли свідомо
зрідка для менту кращі пролетписьменників чи панфутуристів підтягають наші народні зади, не рахуючи це
за кульмінацію своїх досягнень. Не оглядатись у
та завтрашнього дня. Інше
з
творчості звідки ми йдемо, простягаючи до знайомого назад
руки, а вдивляючись, куди, через що і кудою
йдемо!
вселюдської комуни, через машинізацію світу
(побуту), як благо, а не зло, шляхом боротьби працюючих
Йдемо до
з визискувачами. У
землеробстві сьогодні хай буде
зразком наша сучасна Асканія
божого
неба. (Ах,
хоч
би
Нова,
пішов!).
а не
майовий дощик
з
Валер’ян Поліщук, ВИБРАНІ ТВОРИ
256
III
Третім основним пактом нашого погляду на мистецтво
яко
суспільного чинника є динамічність творчості. Вона
для передачі почування від творця
до людей приймаючих виявляється мистецькими
засобами духовне напруження в експресивній формі ритму
полягає в тому, що
евфонії,
образів, сюжету та ідей, маючи завданням дати
усіх творчих засобів, технічних
(розуміємо на першому
здобутків
і
і Бєлінським,
пам’ятаючи
за
Плехановим
місці поезію)
гармонійний
синтез
та наукового знання
що мистецтво
є споглядання
ідеї
в
образі,
яка і є
першоосновою твору.
Експресивну форму ритму ми відчуваємо
як
підкреслені або збільшені ритми природи у всій їхній
різноманітності, вжиті на потрібному для настрою і вражіння
місці. Найпершим учителем
відкриті,
якими
бути природа, бо вона
відкриті й ті, що будуть
повинна
сама в собі здержує всі закони
йде і йтиме
мистецтво та життя.
В поезії не слід вказувати ні на
ні на частушку,
ні на
ямби, ні
на
верлібр,
великі ритмичні періоди як
на щось
потрібне на свойому місці. Головне
ідеологія. У вокальній частині поетичного твору
мелодизм вважаємо потрібним, але не виключним завданням,
навпаки, дисонанси, шуми, перебої та какофонію
вважаємо кожне за рівноцінну вокально-складову частину
поезії. Порівнюючи з музикою, ми повинні сказати, що
сучасна творчість поетична повинна вважати чистий
мелодизм, як і мендельсонівщину з лисенківщиною та усяке
конечне: все гарно, а
«тінь
ще
там тоне»
—
«тінь... день... сум...» за минуле. Хто
той гальванізує трупа, але
на це оглядається,
майбутнє в
поступі
за музикою
кого так само, як
у поезії. Однією
Скрябіна, Вериківського, Буць-
і за творцями мішаних звуків і ритмів
з вокальних частин, що суть
засобами
співгучність, чи дисонанція
закінчень фрази, строфи чи періоду. Останні поетичні
слідуючого порядку,
досягнення поширили
увівши асонанс, бо
в
є
межі рими майже до безкінечності,
кожній мові точних рим обмежена
257
Літературний авангард
кількість. Для приймання асонанс психологічно
приємніший за риму. Це тому, що в римі слуховий апарат,
в своїй свідомості, як луна, повторюючи проголошену
звукову фразу,
в
асонансові знаходить частину знайомих
звуків, що співзвучать,
а коло них
знайомиться
з
звуків, які не сходяться, дістаючи від такого
підсвідомого порівняння (праця слухового апарату)
насолоду. Голосівки й шелестівки майже рівновартні в
відтінками нових
асонансі. В асонансі або римі Бетховена
—
захована з
неточно звукових «е» та «а» слух створює звук,
той
звуків.
образів
треба
розуміти як наближення
Динаміку
розрізняючи в
же час кожен із складових
їх до трьохмірності через епітети й метафори руху, бо
в останньому,
через моторне відчування,
ми
забуваючи й інших відчувань,
трьохмірність,
(Див. мою статтю в «ЛНМ», додатку
до газети «Вісті ВУЦВК» №№ 6 і 7, «Про динамічну
образність і необразне напруження в ліриці»).
Розрізняємо три вигляди образу: 1) слово-образ
(«п’яний очерет», «халяви ночі»), 2) образ
фраза, («за
волосся буйне і русяве вітер рве золотого снопа-сонце»)
і 3) образ-картина (вірш Чернявського «Степ» або
Бодлера «Падло»).
без дієслова, дія лишень в потенції;
Слово-образ
з
дієсловом, цебто з одною дією; образобраз-фраза
з
дією, кількобічно розглянутою.
картина
Динамічність ідеї в творі полягає в її боротьбі з іншими
не
усвідомлюємо
звуку, смаку, нюху.
-
—
—
—
ідеями, їй протилежними,
за своє становлення,
(«утверждение», «standen»). Тому драматизм, цебто
боротьбу ідей і персонажів, що їх у собі криють, треба
в
вважати за динамічний засіб. Динаміка сюжету
посідання
—
зацікавленні розв’язкою, до якої стремить дія п’єси. Тому
цільність сюжету, як справжню організацію матеріалу,
вважаємо необхідною в поетичних шуканнях. Звичайно,
тими натяками лишень накреслюється шлях
динамічності (взято
велика
головне
поезію),
дослідча галузь.
але кожен з них є
ціла
258
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
IV
Нарешті, частковою проблемою, яку ми висуваємо
й підкреслюємо, не рахуючи її за канон, а вважаючи
кращий мистецький засіб в умовах
проблема матеріалістичної мови.
за
є
Взагалі існує два бігуни для
мови
й матеріалістичний. Ідеалістична
нашого життя,
—
опреділяє М. Доленґо, в своєму вислові
абстрактна, символістична й схематична,
лексиконом,
з
ідеалістичний
система мови, як
її
є умовна,
з
обмеженим
мелодійною музичністю,
одноманітністю, оскільки
що вражає
своїм консерватизмом і
не
всієї різноманітності музичних засобів, мова
нахилом до ритуальності з неможливістю
використовує
з
безпосереднього
підходу до дійсності,
з нахилом до
постійності
епітетів, одноманітності образів, симетрії в будові з
консервативним у більшості нахилом до певних формульовок
змістом і ритмом.
Але головне розходження
цих двох систем мови
відношенні до дійсності. Бо
бере життя в його конкретній дії та
реальною, не надуманою матерією,
полягає в принциповому
матеріалістична
обстановці з живою,
мова
чіткість з експериментальною правдивістю і
різноманітність епітетів така багата, як кількість речей у
житті, трьохмірність й двохмірність образів та їх
лексика
динаміка;
—
все називне й
поширені музичні засоби,
що
дієве багатство
базуються
мови,
на звукальному
житті природи від мелодичної гармонії до какофонії,
ніякого ритуалу й канонів (аж до використовування
мови, й ідеалістичної по потребі, як одного з
досягнень), живі люди, типи й почування в
простір.
Як на зразок ідеалістичної мови, вкажемо на
конкретних
творах
і тематичний
український текст
Вороного,
вірші
«Інтернаціоналу»
в
інтерпретації
наших
М.
більшість пісень народницької доби
символістів та й взагалі символістів.
а також на
Лиш
ми
робітники,
Святої армії труда,
ми,
діти
та
259
Літературний авангард
Землею будем володіти.
А паразитів жде біда.
Тоді, як грім у час негоди
Впаде на голови катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє тисяччю вогнів.
Чуєш, сурми заграли,
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав.
Не торкаючись ідеї
(змісту)
цього
реальною й конкретною, зауважимо, що
вірша,
яка є
вислів тут наскрізь
ідеалістичний, ходульний, символістичний, умовний
іт. д. «Робітники»
суть «діти» армії, тащей «святої»,
—
труда, яка змальовується в формі ложнокласичної
жінки з високою постаттю
доброчинності, символу
(можна в туніці)
діти її (символи) робітники, що будуть
володіти землею як глобусом, а не конкретними полями,
фабриками, лісами, повітрями й т. інш. Тут же плазують
—
—
паразити на зразок плакатних
тифозних вошей. От
вам
«грім» падає на «голови катів» і «сонце правди і свободи
див. ст. Доленґа,
(шаблон ідеалістичної мови
«Червоний шлях», ч. 8) сяє тисяччю вогнів». Нарешті, до бою
—
грають сурми
коли до бою
—
це тепер, у час високої техніки війни,
телефон дає розпорядження. Як бачимо, тут
й натяку на сучасну чи
майбутню революцію, де
подібного реквізиту немає. Всі ці символи: Армія,
Труд, Земля, Паразит, Грім, Сонце й т. інш., що треба
слід
розуміти за щось інше конкретно-матеріальне,
немає
ніякого
—
писати з
великої (і тільки) літери,
от вам і
Я. Савченко,
гіршим змістом. Звичайно, це уяваінтелігентаегоцентрика про революцію. Пролетарська класа в
своєму прийманні світу дуже конкретна.
Текст «Інтернаціоналу» треба написати новий.
хоч той
з
Зате конкретне й матеріальне
Зеленая
Чом
хоча
б у пісні
ліщинонько,
куришся?
не гориш та все
селянина.
260
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Гей, молодая та дівчинонько,
Чого плачеш та все журишся?
Тут все матеріалістично прийняте й передане, навіть
епітет «зелений» узято не з традиції, а тому, що
зелена «ліщинонька» є сирою і дійсно не горить, а
куриться, цебто образ передано з експериментальною (досвідовою) правдивістю.
зразок матеріалістичної мови.
Це приблизно
А Франко навіть образ революційного духу зумів дати
матеріалістично, де є вся обстановка реальної боротьби двох
клас
однієї з «попівськими тортурами», з «військами
—
—
муштрованими» й «гарматами лаштованими», і другої,
що сидить
«по курних хатах мужицьких, по верстатах
ремісницьких» (які конкретні й чіткі епітети!).
Взагалі, одрізняючи мову ідеалістичну од
матеріалістичної, треба пам’ятати, що хоч вони і дуже зв’язані з
відповідним змістом, але може бути, що цілком конкретний
сюжет та ідея трактуються ідеалістично, і навпаки,
навіть
фантастику можна влити в форму матеріалістичної
(Жюль Берн, Уельс, Богданов й інш.).
Таким чином завдання нашої доби для нашого
покоління в культурі та в мистецтві такі: 1) на міжнародний
терен! 2) машинізація, 3) динамізм, 4) матеріалістична
мова і 5) мистецтво для працюючих1.
мови
Літературні
назадники та їхні спільники
Невеличкий полемічний додаток
до статті «Завдання доби»
Мушу
сказати
кілька слів про
пеїзму і теї «Європи»
пропагує
М. Хвильовий і
з
дійсного єврочолі, яку так
спільного має з дійсним єв-
Зеровим
яка мало
поняття
на
ропеїзмом і поступом.
Що я даю пояснення європеїзму, тому спричинявся
вихід книжки памфлетів «Камо грядеши» згаданого вище
1
Ця
була
місяць 1924 р.
стаття надрукована
шлях» за липень
в
№ 7 журналу «Червоний
261
Літературний авангард
пропагандиста «Європи», який між іншим дуже велику
покладає
на
ці памфлети надію, кажучи, що
вони мають
бути «абетковим абзацом до теорії нового мистецтва»1.
ми голосуємо
Абетка, так абетка
за!,— але
2
абетка має бути чіткою, а не такою плутаною1 та ще й суміш
—
—
з силою-силенною хапаних та
високого
пітибу,
які майже
хатніх цитат і
словечок
завше знаменують
собою
культурну малописьменність. А малописьменний ніколи
доброї абетки ще не написав і жодного абзацу її не складе.
Свою «хатянську культуру» М. Хвильовий виявив
цілковито саме такими ясними ознаками:
—
Всі чужоземні слова, всі мислі
вичитаних книжок
хуторянами,
він,
як
з тільки що
той військовий фершал перед
випалює одразу, частенько перекручуючи їхнє
написання, тому-то в нього
пишеться
—
«вітаїзм»
а «вітаїзм» звучить
Тому й
замість «віталізм»
(од слова ж vita прислівник буде vitalis),
маємо
чистісінько
як
«ахтанабіль».
наслідком цього фершальського
нія пилі в глаза» селюкам з
«пуща-
текстові розміром
шістнадцятий от такі
«Плугу»
в
приблизно на одну сторінку малої
слова (з початку книжки): «ультрачервоний, опоненти,
«олімпійці», класичний афоризм, солідарність,
аксіомою, профанатори, макулатура,
інтелектуальний, нонсенси, «олімпійська» фаланга, ситуація,
елементарний, тези, генерація, sine ira et studio та інші
арифметичною
страшенно
вчені й мудрі слова, що
Цей «європеїзм»
мають додати ваги й т. д.
протягом цілої книжки дає авторові
змогу самому од себе ховати свою думку.
Так часто маскується й дійсне неуцтво, т. Миколо
Хвильовий, в якому ми не хочемо тебе
обивателя,
підозрівати. Для
«Культуру і побут», це має
який я розумний; я зовсім не «Просвіта».
що запопаде
сказати: гляньте,
1
Ми будемо цитати звіряти з текстом, уміщеним у
«Культурі і побуті» як більш щирим, безпосереднім і одвертим.
2
Цю
плутанину досить єхидно простежує М.
Доленґо,
в
одній з рецензій на «Камо грядеши» («Червоний шлях», № 9,
стор. 224-225).
262
Валер’ян
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Я проти просвітянства, я не «Просвіта», бо я з Зеровим
і іншими вченими (провінціальна кваліфікація), Дорошкевичами (цими «Главнонасекомствующими» на
репетує ритор з «олімпійського» курятника,
творчості),
виглядаючи зі знайомої нам «Української хати» з її
боротьбою за фрак, із перекладами з Бодлера чи Верлена
за Брюсовим і Бальмонтом. Але тоді й це було значним
поступом. Наші ж неохатяни, що перекладають «Європу»
в прозі за Пільняком і Вс. Івановим, а в поезії за
Ходасевичем і Зорєвим (він же тепер П. Филипович)
«наші»
—
—
ідуть назад.
І маємо, що молодий і щирий шукач
нового
і свіжого
колись, що єдине давало право на
мистецтві
європеїзм
(наслідування запізніле зеровській «Європі» не дає
права на цю назву), той шукач, М. Хвильовий тепер загубив
сам стежку до майбутнього. Бо інакше він би «з повною
відповідальністю» не заявляв:
в
Для пролетарської художньої літератури, без усякого
корисніш... (випустимо гіперболу)... радянський
інтелігент Зеров, озброєний вищою математикою мистецтва,
ніж сотні просвітян (стр. 9, підкреслення наше.
В. П.).
сумніву,
—
Так-таки й
вищою?
Та невже? Коли вам іспит склав на вищу
математику, то й, може...
Подивимось, хто ж то за «передовий» з «вищою
математикою мистецтва» Зеров, що перед ним так
увивається ужем М. Хвильовий, підпавши під чарівний вплив
цього факіра од мистецтва, і хто вони обидва разом у
блоку за одні, що так не люблять червоної «просвіти»,
тобто лікнепу? Вони не просвітяни, о ні, але вони зате хатяни з
ходили
давньої «Української хати», що
й ходять у комірцях сонетів,
памфлетним
памфлетам
і
нечесаним
стилем, що так
Сріблянського.
співзвучить поверховим
А що до «вітаїзму» та
будемо закидати тут ніякого
простісінька фраза й поза, яка не має
конкретного змісту поза собою, крім малопись-
«азіатського ренесансу», то ми не
месіанізму, бо
ніякого
з насолодою
з нечесним
то
менності їхнього автора.
263
Літературний авангард
Ренесанс
відродження. Що саме азіатське має
містицизм Сходу? покора
деспотизмові, яку відбивають великі нашарування
азіатського мистецтва? Що саме має відродитись з
—
відродитись тим ренесансом:
пролетаріату?
Ми знаємо, що сучасний комунізм і матеріалізм
перемогою
цілком європейська суспільна система, ми знаємо, як
подібне до того, що Азія, яку ми знаєм,
далеко од справжнього комунізму, бо комунізм її,
скажемо ми, там єднається з «Шаксе-ваксей», іронічно
освітленим Еренбургом в «Хуліо Хуреніто». Отже, давайте
ліквідовувати неписьменність і «олімпійців» з
олімпійського курятника і викриємо «вченість» Зерових,
подібну до вченості лікарів з комедії Мольєра «Хворий та
майже
Ленін казав щось
й годі». А щодо його спільника в мистецьких шуканнях,
М. Хвильового, який так радується, що «навіть у
буржуазній Франції виник недавно неокласицизм» (звичайно,
в
найбільш відсталих і консервативних шарах
суспільства це могло на часок виникнути, додамо ми
від себе), ми це знаємо, але ми також без Зерова і
французького
Хвильового знаємо, що
на
чолі великої сучасної поезії
Європи стоять не неокласики, а
недавно
були унанімісти,
гортамолодих, не згадуючи
ж до зеровського
верлібристи,
з них
найкращі
ціла ко-
за якими посунула ще
Гільбочи Ноеля Гарньє... Що
спільника, консерватора од мистецтва
інтерпретатора пільняківщини на Україні, то,
видно, він з того часу, як заліз на Єфремівсько-ЗеровськоДорошкевичів «олімпійський» курятник, зовсім
та
перестав цікавитись шляхами розвитку світової поезії та її
послідовний консерватор ніякої нової
поетики, крім давньої схоластичної, звичайно, не визнає,
теорією.
Зеров
як
а це значить, що його наукова
кваліфікація обмежується
теоріями й
практикою минулого століття. Ми ж
уявляємо собі кваліфікованого фахівця за такого, що знає всі
наукові досягнення зі своєї галузі, аж до останніх теорій
з наукових журналів, і життєві
з них приймає.
На превеликий жаль для пролетписьменства,
Хвильовий перестав читати
навіть останні роботи опоязівців,
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
264
інакше він би
не розводив
балаканини про «вищу
математику літератури» Зерова.
Якими стежками йде нова поезія
в
світі і що
не за зе-
(нульовими в перекладі) і хвильовими
(тимчасовим у переказі) смаками, про це ми побіжно кажемо
в слідуючому розділові нашої книжки: «До марксівської
ровськими
поетики».
Скажемо тільки одне, що «вища Зеровохвикінчається в поезії добою
льова математика»
французького парнасизму
десятиліття
й символізму
цебто
на
цілі
назад.
«Приятелі» милі,
не можна ж,
Європи паротяг випуску
що це
—
1875 р.
привізши дійсно
з
аж тепер до нас, казати,
західноєвропейська техніка. Не
годиться це й для
поезії.
Хто повірить тоді, після вихвалювання неокласики
(паровозу випуску 1875 р.), Хвильовому, коли він каже,
що «розуміє Європу як психологічну категорію, яка
виганяє
людськість із просвіти
на
великий тракт
поступу?» Хіба, з одного боку, просвіщати в червоній
просвіті
це не значить піднімати культуру мас, не виганяти
їх на шлях поступу, а з другого боку, хіба хвильовиста
неокласика йде шляхом поступу?
«Зразки античної культури» та неокласицизму, які
несе Зеров, що так потрібні для «ахтанабіля», чи то пак
для «романтики вітаїзму», поруч з «вірою в правду
—
великого
азіатського ренесансу» (кулаком у груди: вірую
яка це пишна обстановка для пролетпоезії часу IX Жовтня! Не інакше як само перо аж сюди
та
ісповідую!),
—
белетриста. Не майстрові це
«маестро!» Фе!
Нехай Хвильовий не забуває, що Овідій і Катулл були
гострими сучасниками свого часу, переклади їх для нас
затягнуло нашого
прощається. Але ж
відбитим світлом
далекої доби, а ще нашою сучасністю. Це заслона перед
живою реальністю, схованка од сучасності, яка противна
світять лишень поляризованим,
неокласикам.
Смішно в нашу епоху
—
епоху конструктивних форм,
що виросли на тлі іншого, ніж греко-римське
(машино-
265
Літературний авангард
вого)
життя, проповідувати, серйозно рекомендуючи,
й наслідувати примітивні, мало не дитячі з сучасного
погляду,
форми радісного,
а коли
й упадочного, греко-
римського мистецтва. Чому тоді не наслідувати
великих
єгиптян, що не копіювали, а
конструкторів
організовували природу?
Як би я не любив коринтського ордера
в архітектурі, але я не стану проповідувати, щоб
Всеукраїнський «Палац промисловості», де скупчена буде
—
—
житлова техніка нашої доби, будували інакше, як не в
стилі залізобетонових і скляних конструкцій нашого часу.
Економіка й техніка висовує свої мистецькі форми (у
літературі теж),
а ви
іще тягнете в минуле, Хвильові та Зеро(од газети «Рада»)
ви з вашими хатянсько- радянськими
С. Єфремовими.
Тепер пару слів про червону «Просвіту»
папашами
«Плуг» або
інакше кажучи, про наш літературний лікнеп. Ох, як це
нам потрібно, і не тільки провінціальним молодим
—
громадянам, що шукають виходу для літературної
самодіяльності в гуртках ім. «Плугу», на жаль обмежених
останній час у своєму розвиткові!
в
Звичайно, страшно, щоб туди
чортбатьказна-хто не заліз з думками, нещирими до радвлади, щоб не поприставало сміття й т. ін., але вовка
боятись
—
у ліс не ходити.
Чим гарантовані од тієї ж загрози
навіть сільради? А
що
літературного лікнепу,
«Плуг»
є на
то про це
треба. Куди найперше попадає
сельбуди, хори і
місцях ячейками
й говорити багато
не
література,
де найпекучіш її читають з великою актуальністю? Якраз
у тих плужанських гуртках. Через ті гуртки в першу
нова жовтнева
чергу пролетписьменники просотуються в нашу селянську
товщу.
Що у молоді є здібності писати і наслідувати
зразки кращих молодих
письменників та
називатись письменниками самим
це дає змогу
перевірити
—
то це
є
й
бажання
добре. Молодості
своє покликання.
Талантовитості це дасть імпульс боротись
його назвуть членом Спілки селянських
за
себе,
коли
письменників,
а неталановитого це все одно генієм не
А забороняти боротись
за
себе
в
зробить.
якійсь галузі,
хоча
б
266
Валер’ян Поліщук.
і помиляючись, хто
покликання без спроб?
ВИБРАНІ ТВОРИ
заборонить? Хто
знає своє
Гадаємо, що істерика Зерова, Рильського, а особливо
Хвильового про «графоманію» є не продуктом логічного
домислу,
а всього-на-всього натхненним
прийомом. Нехай
демагогічним
Україні
не вжахає нас те, що на
числиться сотня-друга
письменників
на так званих
40
мільйонів. У Данії на 200 чоловік, кажуть книжки, припадає
один письменник, одначе це
усього кілька одиниць.
Роль
же
«Плугу»,
не заважає нам знати з них
на нашу думку, не
тільки в
тому, що
він дає підпору і кадри для провінціальної преси та
«Селянської бібліотеки» (другосортні твори нам поки що теж
потрібні:
життя),
нашим «першим сортом» не охопити всього
—
читацька
це його суспільно«Плугу»
організація передових
основна роль
діяльність,
це
—
(авангарду) селянських та містечкових читачів, а коли й на
передмісті трапиться, то й це гаразд. Хтось повинен
потурбуватись про організацію авангарду читачів української
літератури й серед робітництва.
Пробував це робити «Гарт», але, як організації не
масовій, йому, звичайно, це було не під силу.
«Плуг» для сучасного українського пролетписьменства є читацькою організацією на селі, плужани
це ті,
що вчать ширші суспільні кола приймати, розуміти
—
сучасне письменство і стежити за його ходом, нехай навіть
і з чималим
запізненням,
але все ж попереду
Од нас вимагається тільки давати
всіх.
тим низовим
літературного лікнепу (можна відкинути й
назву «Плуг» і гуртки зв’язати сельбудом, хоч це важка
давати не сорокалітню минувшину
була б операція)
неокласичної
«вищої математики» та хвизеровської
ячейкам
—
новішого скиглення з «Осені» під ПільняВс. Іванова, а дійсно останнє бадьоре і свіже слово
як технікою, так і змістом. Особливо змістом, бо тільки
льовистого
ка та
широкий реальний і заглиблений у світову суть зміст
виправдує існування всіх поетичних форм, як кажуть
Плеханов і
Коряк.
267
Літературний авангард
Тепер кілька слів по-товариському. Товаришу
Миколо! Твій блок не формальний, а істотний, з духовним
консерватизмом зеровщини і могилянщини, де ти стаєш,
основної лінії справжніх
ідеологів новітнього назадництва, цей блок змусив тебе
копирсати ту землю пролеткультури, з якої ми всі
може, тимчасовим придатком до
виросли, як друга чота письменників Жовтня.
І тепер цей блок
ти до нього тягнувся,
—
«Осінь»
—
завів тебе уже
коли писав
як письменника туди, де твоя
творчість (на зразок новели «Слово») починає бути такою
ж просвітянщиною старого смаку, яка годиться тільки
для внутрішнього ужитку «хахлів» та любителів
Тичини й Надсона з прослойок нашого міщанства і першенство на любов яких намагаються не без успіху
перехопити
Рильські та Зерови.
на яку дивиться
А той голос Жовтневої революції,
пролетаріат усього світу і яку хоче
обмацати він своєю художньою уявою через нашу творчість,
бо тільки нам судила доля бути свідками і першими
художниками цієї великої доби, той всесвітній
революції в твоїй «Осені»,
«Синіх етюдах». Пролетар одвернеться
од міркувань провінціального міщанства з твоєї
нечитабельної і технічно слабої «Санаторійної зони» чи
пролетаріат не зможе знайти ідей нашої
які міг знайти
в
«Пуделя », яка ще може мати сяке-таке право на увагу на
Україні. А ми
хочемо на
рошкевичі
1875 р.
європейський терен! І не Зерови та До-
нас туди виведуть
зі
своєю технікою зразка
змістом. Туди ми
прийдемо як письменники, що в сосудах своїх творів несуть нову
ідеологію, подану сучасною формою, і нове
та своїм позажиттєвим
сприймання світу очима всього пролетаріату, часткою
український.
Але кому в Європі цікаві були б зараз неокласичні
пересмикані зеровською манерою сонети «під Ередія»?
Перекласти їх на чужу мову
сміятимуться. Адже ж
краще тоді взяти загальновідомі із перших рук сонети
самого Ередія чи парнаські строфи Леконт де Ліля. А
життєрадісне
якого є й
—
українському сучасному читачеві,
що хоче обов’язково
сонетів, краще заглянути в геніальні і могутні новим змістом
268
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
«Тюремні сонети» Франка, які, до речі,
«Рух» з «Книгоспілкою» (швидше б!).
вчасно видає
А щодо сучасних мітичних неокласиків Заходу,
їх ніхто
то
дійсних сучасників не чує там. В авангарді
літератури і близько до нас ідеологічно йдуть ліві групи верлібристів. То десь напевно Зеров нанюхав тепер
неокласику на
з
Заході («кулик кулика»), щоб обдурити
малописьменного в
поезії М. Хвильового. Що ж,
можемо тільки
нарешті придбав для себе
й гуртка своїх однодумців такого «одисеїстого вождя»,
як Зеров. По-нашому це назадництво. Єсть «Європа»,
якою козиряють пацани, і дійсний європеїзм. Ти,
Миколо, як стій дивись, лізеш в «Європу».
«привітати»,
що ти, Миколо,
13.Х.1925.
Саморекламство С. Єфремова
та Жовтнева революція
У варшавському двотижневику «Наш світ» № 24 од
ЗО січня 1925 р. є статейка редактора-видавця цієї рептильки, що запсевдонімився В. Павловичем, під назвою
«Сучасна літературна творчість Наддніпрянщини».
Як і треба було сподіватись, у ній пересмикування йде
така безпросвітна
поруч з брехнею, але основний тон
—
темнота, що просто руки опускаються про неї щось писати.
В статті поставлено, звичайно,
руба питання: «Чи
сучасній Україні потрібні сприятливі умови для
здорової нормальної літературної творчості... підйом
є
на
духовних сил
народних
масі» І, звичайно, йде
відповідь: «Нема»! Бо те, що там (цебто у нас
«пишеться
й друкується,
не є виявленням
смачна
В.П.)
творчості українського
—
народу»... Звичайно, куди там додуматись такому скрипоперові, що в нас на Радянській Україні «класове
сходиться
(совпадает)
з
національним», бо нація в основній
з робітників та селян, і, значить,
своїй масі складається
їхній голос в особі своїх класових письменників
і єсть дійсний голос
українського народу.
—
це
269
Літературний авангард
брехеньки
Але будемо читати далі. Тут йдуть усі ходячі
жовто-блакитної еміграції: тут і «клітка ГПУ», і
«лакеї» , і «за шматка хліба», і «хресні муки», і, нарешті, що
найцікавіше, покликання на свого однодумця як
В. Павлович
не бреше
на «особу, яку
нещирості ніхто не відважиться... на відомого всім
історика української літератури Сергія Єфремова, що
перебуває в даний момент на Великій Україні». І далі йде
свідка,
—
—
запідозрити в
рекомендація
свого
спільника
по
зброї С. Єфремова так:
українців, що свідомо
Україні, щоб власного душею пережити всі
хресні муки нашого розіп’ятого красного письменства й
розповісти про це сучасним і майбутнім поколінням (стор. 9).
Він належить до тих нечисленних
залишилися на
Він розповів (С. Єфремов) у своїй «Історії
(видання четверте з одмінами й
додатками. У двох томах, накладом «Української накладні»,
українського письменства»
Київ
Лейпціг, 1924). У передмові до цього видання
історії автор так змальовує нинішню добу на
Радянській Україні:
—
своєї
Надії 1917
р. на вільне існування й розвиток
письменства одцвіли дуже хутко й одсунулися кудись у далечінь
туманну і з теперішнього місця здаються якимись химерними
мріями, якими жили
чи
(sic!)
ми
хіба
в
недоброї пам’яті 80-х
90-х роках минулого століття. Ціла низка письменників
наших примовкла й не озивається
способу
на те,
щоб
або
ж ніякого не має
голоси їхні доходили до читача.
письменником і читачем,
гірше
—
Зв’язок між
між письменством і тим,
хто живого прагне слова й звик задовольняти з його свою
духовну спрагу, пірвався. Химерний випадок, примха,
щаслива чи нещаслива оказія тепер ще більше важить у долі
нашої книжки, ніж коли-небудь бувало це за попередніх
часів. У пишнім своєю технікою ХХ-ім столітті часто мусимо
обертатися до способу ХІ-го і «книжним списанієм»
надолужувати жахливе убозство нашої техніки... Але що
найгірше
—
настала
небувала й нечувана
в
письменстві річ
—
монополія надруковане слово деяких гуртків, канонізація
певних
формулой, підмінювання літератури спекуляцією,
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
270
самореклама, чадне меценатство, усе те, чого й поодинці
досить, щоб убити всякий рух і поступ у письменстві... Саме,
іноді, існування культури поставлено під загрозу
під наскоками безтрадиційної некультурності (стор. 10, або
здається
в
«Історії українського
От так,
як
бачите,
письменства», т. 1, стор.
7).
не зморгнувши оком, ушкварив
«шановний» академік Всеукраїнської академії наук
сліпота
Української Радянської Республіки. Що це
—
чи
злочинний пасквіль?
Але далі,
на
закінчення передмови
пише
той самий
С. Єфремов:
Видаю
з твердою
перервана
наново цю свою працю про долю нашого слова
вірою,
з непохитним переконанням, що
останніми роками нитка розвитку
в нашому
письменстві знов зійдеться кінцями своїми й знов
складеться
цілість, у якій наші «брані повні»
на одну
часи за
один тільки
стануть маленький і малопомітний епізод
(підкреслення моє
—
В.П.).
Так це часи Жовтневої, великої на увесь світ,
революції «стануть за маленький, малопомітний епізод»?
Ні, «шановний» академіку, ніколи не стане доба
великого
Жовтня маленьким непомітним епізодом!
великий розрух,
оглушив тих, що
Цей
великий здвиг трудящих мас, який
одірвались
од мас і сіли маком на старому,
цей великий час буде білосніжними глетчерами Евересту
вічно сяяти в віках, як одна з найславетніших верховинепох вселюдства!
І хіба не цілковитою неправдою є твердження, що
трудящий люд України не творить вільно в особі своїх
представників, коли замість кількох примовклих, яким
осталось
фізично тільки
вмерти, бо їм ні про що писати,
—
з’явились сотні свіжих молодих письменників, серед
чільні місця такі, яких навіть ви,
яких висуваються на
«академіку»,
не змогли не
визнати? Хіба їхні
не доходять в десятитисячних тиражах
«селянських»,
«робітничих» «художніх» і
бібліотек до того масового читача,
голоси
різних
«класичних»
який інакше думає, ніж ваша
271
Літературний авангард
газети «Ради», й
«Центральної Ради», і які ви так рекламуєте в своїй «Історії»?
дрібна буржуазія
з
колишніх
—
Хіба порвався зв’язок письменства з
газети доходять до стотисячних
підручники й ін. книжки
звіт ДВУ). Куди
—
в
читачем, коли
тиражів,
наші
а журнали,
мільйонах примірників? (див.
йдуть, як не в народну товщу?
Але як уміють використати подібну писанину
академіка різні Павловичі як зброю проти республіки
трудящих!
Придивімося ж хоч побіжно, що то за «книжне списаніє»
ця «Історія українського письменства».
Перш за все давно відомо, що то «історія» з погляду
народництва на українське письменство, тому й не дивно,
що таку колоритну фігуру часів промислового
капіталізму на Вкраїні, як П. Куліш, Єфремов так і не міг охопити
вони
—
й розгадати. Він безпорадно говорить про якусь
«нерозгадану загадку», про якусь «трагічну фігуру, що
«якийсь
борсається в життєвих «суперечностях», про
ходячий контраст». Тоді
тогочасного
як Куліш як представник
нової буржуазії 60-х років,
українського панства
—
поступав у своїй творчості й політиці цілком логічно для
своєї класової групи. Що він спочатку був під впливом
настроїв, які панували в передових колах
буржуазії, це закономірний факт. Ця
буржуазія разом з Кулішем була проти феодалізму й кріпацтва,
бо це зв’язувало її розвиток, і Куліш звернувся до
старої романтики гетьманів, навіть козацтва, як це робила
визвольних
тодішньої
й згадана панська верства і куди напочатку навіть
Шевченко попав, хоч він був мужик-кріпак, а значить,
і
непомірно радикальний для панів, тому й «смердів
дьогтем» Цей етап Куліша цілком базується на тодішньому
соціально-економічному стані. А що Куліш зробив
дальший логічний крок для своєї класи, що подивився на
.
козацтво як на перетику до колишнього розвитку
торговельного капіталізму, то в цьому його думки цілком зійшлися
як із козацькою тогочасною старшиною, так і панством
взагалі. А відомо
з
історії, що пани й старшина були
рухів, які підтримувало тільки
проти народних визвольних
272
Валер’ян Поліщук.
низове козацтво, що не
ВИБРАНІ ТВОРИ
було вписане до реєстру. Для Ку-
ліша цей дальший крок прояснення очей од романтики
був цілком щирий і логічний, що йшов в ногу з його кла-
ніякого тут трагізму й не було. А поки робив оцінку
своїм положенням і настроям
ці моменти
відзначалися переходовими хилитаннями, може, навіть досить
сою, і
сам
—
болючими. Але факт той, що мужик Шевченко
романтичного
з
Кирило-Мефодіївського братства, де був і Куліш,
та од козацтва й гетьманів пішов до повстанчих,
речей і попав на заслання, а поміщик Куліш
місця пішов назад до цілковитого цареславія і одійшов навіть од революціонізаційного для того
теж факт. Це було
часу українського націоналізму,
в інтересах молодої української буржуазії,для якої
нація завше на другому чи десятому місці, а до того
основним резервуаром української нації був кріпак
мужик,
на симпатії якого буржуазії, навіть українській,
бунтарських поем і
з того самого
—
—
рахувати не приходилось.
Що Куліш
не за
Єфремовим
поступив і не
зробився народником, як це траплялось з іншими дворянами,
а пішов зі своїми, в цьому його характерна класова
ясність як послідовного письменника буржуазії.
Соціальноекономічний тодішній стан і наш теперішній підхід
Куліша
представника української буржуазії, яка мала розбіжність з владою
російською і, значить, мала більше моментів для
резиґнації. Історикам, що вимагають од письменника хоч
«крапельку того хорошого ідеалізму, тієї віри в людину,
що такі немодні поробились тепер» (ст. 421, т. II), тим
історикам, повторюю, ніколи не розібрати об’єктивно
й не плутаючись такої простої постаті, як П. Куліш.
цілком вияснюють
фігуру
«гарячого»
—
В цьому прикладі взято найбільш характерний факт
з’ясувати
подібні у С. Єфремова
повторюються на кожному кроці.
В останній дореволюційній добі, крім
нерозуміння історії, є ще й надзвичайно суб’єктивне
відношення до історичного матеріалу. Так, усе те, де є сліди
з
«Історії» Єфремова,
якого автор не може
через свій ідеалізм. Факти
273
Літературний авангард
народництва, підкреслюється, висувається на перше
місце, як от «Рада» та інші установи, де працював і
керував С. Єфремов і що з послідовністю футуризованого
рекламіста «шановний» академік ілюструє
фотографіями (редакція «Ради»
сидить Єфремов, видавництво
«Вік»
сидить знов С. Єфремов, прохання про дозвіл
в редакції був Є. Єфремов). А те, що
на «Раду»
—
—
—
в суспільному розвиткові
«Дзвін» соціал-демократів, лінію
якого виправляв сам Ленін і де співробітником був Луначарський, про мішаний «Літературно-науковий
вісник», де переважала все ж революційніша частина
нашого письменства, де були і Франко, і Коцюбинський,
і Леся Українка, і Винниченко й інш., та про роль цієї
і тут собака зарита)
течії (правда, не народницької
майже нічого не сказано. Далі про третю течію в нашому
відігравало
визначнішу роль
України, як-от про журнал
—
письменстві
—
течію ясно вираженої буржуазії, що
«боротьбу за фрак»; де були Шаповал
Сріблянський, Євшан і Чупринка
про «хатян», цебто
тих, що йшли з журналом «Українська хата», де
—
проголошувала
—
про це майже
буквально нічого не сказано. Є тільки середня дрібнобуржуазна
панувала так звана естетична
лінія,
—
міщансько-народницька течійка,
де
ідеологом був
сам
Є. Єфремов,
і ні соціал-демократичної, ні яскраво
капіталістичної течій в «Історії» не розглянуто.
—
Нарешті,
письменства
огляді сучасного
розділі
безкритичність, неісторичність і
в останньому
—
—
суб’єктивізм Є. Єфремова дійшли геркулесових стовпів. Адже
тут все те, про що так криво висловився «шановний»
академік у передмові.
Оцінка нових письменників різко розпадається на дві
частини. З одного боку, роздуваються, підносяться,
виславляються письменники й угруповання,
робітничій класі,
—
ворожі
ті письменники, що ховають своє зле
формалістики й одтягування уваги
суспільної од наших обставин та тягнуть до старовини,
де так ідилічно раби давали змогу мати безжурну насолоду
аз другого боку, автор «Історії»
патриціям і тиранам,
обличчя за машкарою
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
274
ТВОРИ
бездоказово лає і паплюжить
засобами, недостойними не то що академіка, а й
планово принижує,
—
синів
борзописця, виставляє нездарами письменників
Жовтневої революції, як Михайличенко, Еллан, Коряк й ін.,
не кажучи вже про декого з молодших. Тих
—
письменників Жовтня,
С. Ефремов препарує
так, що, мовляв, там, де говориться про Ісусів і Емаусів,
то це добре, а де про гнилу еміграцію, то це зле. І може,
яких довелося визнати,
такої фразочки, як «дешеві лаври»,
здобуті фальшивим закінченням «В космічному оркестрові»,
показались, мабуть, «не такими вже й принадними»...
чи не слова
Тичину на те, що він прислужливо це,
варте цілої поеми, закінчення викинув з книжки «Вітер
і т. д., пхнули
України», залишивши «духів », вгодних фальшивим
історикам. Доказів ненависті С. Ефремова до жовтневого
з
письменства
От
багато, стільки, як і безкритичної лайки.
Ефремов про Михайличенка:
як, наприклад, пише
Проте доводиться згадувати і його (Михайличенка.
—
вартість його творів, як на ту
популярність, якої несподівано зажив був цей плодовитий,
але без іскри навіть таланту письменник...
В. П.)
не так з огляду на
Або ще:
...численні «Новели» (1922) Михайличенка
—
це
типова інтелігентська
«літературщина» істерична, з нахилом
з усього робити трагедії, без того чуття реальності і
простоти, яких раз у раз інстинктом, коли не доброю школою,
додержує справжній талант.
далі
бездоказові слова, як «недокровне»,
трафарет», «мана якась» і т. ін. подано в цій, з
дозволу сказати, «Історії». Як на кого, а на мене так не то
що «Історія» така, але навіть і критика подібна недостойні носити на собі ім’я хоч трошки відповідальної і
розумної особи, не те щоб цілого академіка.
Або ще про Коряка:
І так
—
«дешевий
Ось другий, що
розв’язує
цю немудру
мало не в кожній статті
проблему й
блискуче
хоч сам на ногах держиться
275
Літературний авангард
ціляє
не твердо, але плюватись так наловчився, що
в
нарешті, до кінця нової
української літератури... Це проповідує Б. Коряк у «Книзі»,
що іменує себе чомусь журналом літератури в першу
голову. Воістину «не треба плутати поняття», а тим часом
стелю артистично й доплювавсь,
закони політичної економії і факти
літературного
сенько плутають й затинають собі
критика
(ст. 418,
т.
любі-
П).
Зате з якою радістю пише про те,
«продуктивність
життя
гопака в голові у
виявив не малу», а
що
Рильський
особливо радіє, що той
письменник
бурливі події, про революцію, ні жадні
сенького натякання на якісь бурі, що прошуміли, але не одшуміли над автором і над цілим краєм.
ані пари з уст про
Цю
рису помічено і навіть одзначено:
Саме-бо
новій
-
з приводу Рильського одправив панахиду по
українській літературі один з
(цебто В. Коряк.
маньяків факта
оглушених до безпам’яті
—
В. II.) (ст. 358,
т.
II).
І далі, цитуючи Рильського:
Шукаю білої лілеї
—
А всі лілеї у багні.
Шукаю
я
землі своєї,
Бо ця земля чужа мені.
С.
Єфремов додає
од себе:
«таким сумним кінчаються висновком екскурси поета
в
сучасність»... Живий анахронізм (це влучно
сказано.
—
В. 17.) для тих, що розбивають лоби перед пануванням
факта, він являє собою зразок дійсно культурного поета (одсталого од французького Ередія на кілька десятків літ. Скажемо
од себе: нічого собі культурність.
рядкові якого
паперу
—
так
В. П.)
в одному
більше змісту, ніж у цілих купах задрукованого
в декого з галасливих
шпилька мені і
От
—
Корякові
—
«Гомерів революції» (це
т. II).
В. П.) (ст. 362
академічна «історія»! Нічого сказати!
вже
276
Валер9ян
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
А на ділі якраз виходить так, що ті, кого не приймає
С. Ефремов або кого наполовину приймає, якраз вони
покликані й творять ту нову післяжовтневу культуру, яка,
як правдиво казав Коряк, заступила собою місце старої,
що або замовкла зовсім,
зробившись трупом, або вивтікала за кордон до всяких Павловичів з «Нашого світу»
і там дубіє й розкладається вкінець,
заступила й дає
—
поживу новим кадрам читачів, заповнюючи
хрестоматії, журнали, книжки,
збірники й
декламатори, як-от,
напр., останній, що недавно з’явився, І.
Дніпровського
«Комуна» Ч Цей збірник-декламатор складається з
відділів: «Вогні», «Жертві», «Ленін», «Побут», «Місто і
машина» «Проти бога» і «Сатира й гумор».
Матеріал нової поезії й прози складачем
переглянуто наново, і замість тих творів, які ми призвичаїлися
бачити в подібних виданнях, маємо, так би мовити, нове
,
освітлення словами тих самих післяжовтневих
авторів,
хрестоматійних моментів, а почасти
цілком нових і оригінальних.
Складач слушно зробив, поставивши кілька основних
почасти старих
постатей сучасної творчості мовби центральними
стовпами декламатора, доповнюючи і всилюючи їхню творчість
письменниками молодшими. Особливо свіжо виглядає
підібраний автором декламатора відділ «Побут», де з
дрібничок, підглянутих нашим письменством, показано
деталі нової соціальної будови. Слабше використано
відділі «Місто і машина».
цілому, як зовні, так і внутрішнім своїм змістом,
декламатор «Комуна» справляє надзвичайно цільне та
солідне вражіння і може бути рекомендований як один
з кращих декламаторів, що з’явились за останній час.
Але як різко кидається в очі розбіжність тих сил,
що будують нове життя, і тих думок, що викладають
наші академіки зразка С. Єфремова, коли порівняти
матеріали нашого письменства у
В
1
«Комуна» декламатор, склав І. Дніпровський за редакцією
М. Хвильового. Державне видавництво України. Харків, 1925,
ст.
303. Тираж 10000.
277
Літературний авангард
«Комуну», хоча б, і «Історію українського письменства».
В нашій новій
будівничій роботі тим письменникам,
С. Єфремов, кого підносив і навіть
кого
так розхвалював
рекомендував, не знайшлося чого сказати для маси у збірнику
«Комуна» про нашу велику епоху і наші думки. Для
для робітників і селян,
широких верств населення
—
—
неокласикам не
знайшлося чого
сказати про те нове, що
революція. Ті письменники, як сліпці, як «живий
анахронізм» разом з істориком опинились поза життям.
Вони, завісившись гардинами сонетних формалістичних
шпортань і брехливих візій, сидять собі в темноті і
чути
робив якісь рухи,
сліпнуть до кінця. Дехто, правда,
але чи одсуне гардини?
Закінчуючи цю статтю, скажемо, що дійсна історія
працює на нас, а не на Ефремова, доказом чого (і
щасливим фактом) є можливість появи єфремовської «Історії»
тільки за кордоном з видавничих рук такої націоналпринесла
—
—
шовіністичної фірми, як «Українська накладня».
Багато гірше буває, і на це треба звернути належну
увагу, коли прилизавши і постиравши гострі канти
фрази, таку саме історію, яко підручник, дає у нас на
підходом, як у Єфремофразами з Маркса,
«підручнику української
радянські вже кошти, з таким саме
ва, тільки сховавшись за кількома
Ол. Дорошкевич у
своєму
літератури». Коли він у м’якших формах, але проводить
планово те саме завдання нашої буржуазії: принижувати
й бити
письменство
Жовтня і випирати всяку
формалістику й неокласику наверх
сфері ідеології
та
як
найвище досягнення в
художності, коли, повторюємо, це
примірників і розсилається по наших
робиться в десятках тисяч
школах, як видане державним чи подібним до нього
видавництвом, то це є більший злочин, ніж такий
«історичний» вчинок радянського академіка, який може
ударити тільки зовні.
зсередини. Фактичним
і
Це більший
злочин, бо це удар
ідеологом цього всього для Дорошкевичів
є той же С. Єфремов.
На превеликий жаль, ті, кому належить приглянутись
Зерових
—
до справи художнього виховання нашого
суспільства,
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
278
не звернули на це належної уваги. Більше того, ця
позиція: бити планово по жовтневих і підносити вороже
Жовтню в тонких формах літератури звила собі
ще
художніх і критичних виданнях,
революція», «Нова
громада» (тепер виправилась), «Червоний шлях» йін. Така
установка ворожих нам сил у критиці, як і вміщування
кубла по
багатьох
наших
журналах і т. ін., як-от «Життя і
співзвучного їй художнього матеріалу, вкорінює в
малосвідому масу читачів і школярів (провінції особливо)
думку й
смаки тих же нам ворожих сил, що
розхитуватимуть непомітно, зсередини, через наше
попустительство самий фундамент радянської будови.
1.IV.1925
м.
Харків
Дутий кумир
Або
як
ідеологічна розпливчатість і нудний мелодизм
зробили
з
П. Тичини
для
українського Надсона
міщан і відсталих
В час, коли прихильність до одного
П. Тичини
поетів середньої генерації
—
панегіризм,
наслідувачів серед тих,
в
коли
він
має
що Тичина
кумир,
в
вже
що пишуть, ми хочемо об’єктивними
популярності,
велику кількість
українських
перейшла
прихильників і навіть
доказами викрити причини
тимчасової
з
цієї,
на нашу думку,
вказати на заслуги, але й показати ту
хиб і слабих місць поета, які доведуть,
сучасній українській літературі дутий
що тут ми маємо виключно момент моди, а не
перемогу глибокого талану.
Нерідко трапляються випадки, коли мистець
підхопить одну якусь зовнішню деталь у творчості й почне
той мент, коли обивателеві вона
і кумир на деякий
глибокою і зрозумілою
час виріс. Так було з Над еоном, з Чупринкою. Це
висувати її вперед і в
видасться новою,
особливо часто
—
буває
генцїї неграмотні
там, де кадри
в
інтелігенції і півінтелі-
мистецькому відношенні, не знайомі
279
Літературний авангард
європейської літератури й т.
з досягненнями
найлегше
з’являтись
д.,
тоді
таким модним митцям.
Досить було, щоб,
напр.,
Чупринка взяв звичайні
хореї, після коломийкового, хореїчного розміру, що буяв
у нашій поезії ще від Шевченка, як його негайно
зробили
«українським Верленом»,
що «приніс нові ритми»
іт. д.
Знаємо випадок, коли ціла
купчилась круг
«Ради»,
літературна
назначала
генія і всім радила писати так, як
школа, що
Васильченка
Васильченко,
—
за
це в той
час, як жили й писали Леся
Українка, Коцюбинський,
Винниченко, бо ідеалізація селян в народницькому дусі
найкраще підійшла до тодішньої відсталої інтелігенції
та провідників з «Ради»
от вам і мода. Це не значить,
що ми відкидаємо Васильченка, але...
Я вже не буду вказувати на «громокипящую» моду
свого часу Ігоря Северяніна, який також підхопив один
момент у поезії, чисто зовнішній і дуже зрозумілий
—
і відсталим шарам російського суспільства,
вилетів уверх.
великим
—
і
з популярністю Тичини, в значній мірі,
зустрічаємось з такою ж роздутою модою, але вже час
Гадаємо, що
ми
її викрити і відкинути, бо вона засмічує наш
літературний поступ.
Все діло
в
Тичина, стилізувавши трохи вірш
народному дусі, вніс туди давно відомий
в тому, що
українському
в культурних поезіях мелодизм. Між іншим, на Заході
традиція мелодизму почалась від Едгара По. Це нічого,
що «тінь там тоне, тінь там десь»
змодернізоване й
—
Тичинове
є
тільки
порожнє,
чупринківське
його вправа з
«дзеньки-бреньки», або Вороного
дзвонами (не маю часу розшукувати цитату), яка страшенно
так само
як
—
пахне
Тичиною.
Факт той, що масовий
читач з української
інтелігенції, вихований на «Раді», «ЛНВістнику» і «Українській
Хаті», підхопив це зовнішнє для поезії вбрання як щось
глибоке й вічне для всякої,
на його думку, поезії, і пішли
співи й наслідування. Між іншим, українці у всіх галузях
280
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
мистецтва хворіють на стилізації в українському
народному дусі: в малярстві
Кричевський, Бойчук, в
Леонтович, Стеценко, Верховинець, Давидовмузиці
то й кінця-краю немає. Цей
ський, а що в поезії
консервативний і любовний відгук на українську народну
стилізацію віддав свої симпатії і ще одному
—
і «ніжнотонний», і «голосний», і «золотий»
треба вважати за чималенький
—
як поетичне знаряддя
передовіші плужани і їхні юні теоретики, що
дошкрябались сюди од Шевченка й Олеся, тепер окошишаблон,
а
«тінь, день, сум».
Що дійсно цінне і що зостанеться в Тичиновій поезії
це його метафора, але її глушить або шаблоновий епітет,
або повна його відсутність. Туман
«Над болотом пряде
молоком...»
метафора, яка живить твір, але коли ми
тут приходиться попередити
зустрічаємось з епітетом,
українського читача, що його обдурено. Епітета в
лись на порожньому «тінь там тоне»,
—
—
—
—
Тичини
оригінального
немає, а деякі
вірші,
як
«Псалом
і тоді це на краще.
залізу», і зовсім без епітетів
Ось ті епітети у всій їхній бідності: весна
—
—
запашна, сизокрилими
червоне,
краї казкові,
сяйво,
голубками,
тернистий, дні погожі, царівна
тепле
вино
шлях
золоті, жорстока доля, брате наш любий,
рідний, у сирій землі, слово невільне, прокляті багнети,
мила, хмарки
арфами золотими, голосними, причім епітетів з
коренем «золотий» в одних «Сонячних кларнетах» ми
нарахували
малу
14,
це на 43
вірші, приймаючи
на увагу взагалі
кількість епітетів у Тичини, треба
вважати за
здоровий мінус.
Далі в «Сонячних кларнетах» очевидячки для того,
щоб вірші були згучні й дзвінкі, поет натиснув на
дзвони, такі укохані здавна аж дотепер в українській поезії.
(Згадаймо
—
Чупринка: «Наче сонні, тихозвонні» й т. д.,
П. Савченко: «Дзвони, дзвоники, дзвонята; Гомін гімни,
281
Літературний авангард
гомін гам і т.
ні
—
д. У Тичини: дзвони
тричі (стор. 7 і 25), дзвін
—
двічі (стор. 9 і 21), дзвонп’ять разів (стор. 10,19,
тричі (13, 52),
двічі (15, 28), дзвіниця (23), дзвінкий
двічі (25,27). Безперечно, ця велика прихильність до одного
з атрибутів церкви витікає взагалі з церковного тону
23, 52), самодзвонний (21), дзвіночки
дзвонити
—
—
—
поезії Тичини. На цю церковщину між іншим відгукнулися
провінціальні поетики по цей і по тамтой бік кордону.
і
Пішли Ісуси і матері божі
в
оточенні волошок
по
символізуючи
Україну,
(звичайно, для них, а не у Тичини) під чоботом
окупантів. Прогляньте «Митусу».
Ось приблизний перелік тієї церковщини, яку ми
українських полях,
чи
чи страждання
її
виписали з книжечок П. Тичини, починаючи з першої
сторінки «Сонячних кларнетів» і кінчаючи «Космічним
оркестром». Деякі з цих понять трапляються по два-три,
а то й по шість-сім разів. В дужках показані сторінки по
«Друкаря».
Голуб-Дух (7), хітон (7), благовісні (7), омофорно (21),
В. П.) (25), Мадонна (29 й 25), мадонни
образ (ікона
грезет (25), ризи (25), господь (27), Господня тінь (27),
моляться (28), фіміам (29), піп (29), «Безсмертний
помилуй» (29), молитва (29), молитви, христовоскресний
(34), аналої (35), кадила (35), Бог (5, 62, 35, 60),
херувими (35), колінопреклонно (44), церкви (45), Божа Мати
(47) Марія (47, 48, 49), Учні Сина (48), Ісус (48), Емаус
(48) Юдея (49), Галілея (28), розп’ятий (48), Христос
Воскрес (25, 29), хрестом розп’явши руки (50), янголи (50,
55), Ой радуйся (50), хрест (51), окропіте
благословіте (53), Свята Неділя (54), Боже (54), янгол (55),
благословляю (59), господь милосердний (60), ласка Божа (62,
64), Андрій Первозванний (64), благословенні (62),
благословляв хрестом (64), храм (9), Христос (64), розп’яття
(65), віра Месія (12, 22), Мойсей (12), Осанна (2), Йому
В. П.) (22), пренепорочна Маріє (23), вівтарі
(Богу
(29), омофор (29), псалом (29,88, 84, 36), Awe Maria(30),
Мати Пречиста (81), Петро від Христа (31), риза злототканная (32), Первопрестольний (40), воскреснеш (42),
виданню
—
,
,
—
—
282
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
предтеча (9), Євангеліє (10), Великдень (14), Тайная
вечеря, страшний суд (19) і т. ін.
Навіть звороти на слов’янщину церковну, усякі «єси,
гріховна гряде, дерзаєш» лишень
цей божественний дух.
Іще про формальний бік.
Вірші Тичини, так само як і церковщиною,
страждають ще й надзвичайною одноманітністю ритмометричних прийомів. Ми маємо у нього або 1) ритмічну
воспоем, діва
обтягають в живе
фразу типу:
Ми дзвіночки,
Лісові дзвіночки
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм
День.
День.
де перенесена пісенна ритмічна структура, а то й
української думи, правда, в індивідуальній інтерпретації
на
кожний випадок, що декому може й видатись
різноманітність,
але чого по
суті
немає, або
як
2) звичайний,
невисокої вартості, чотирьохстоповий або п’ятистоповий
ямб, типу
Не уявляєм,
як ти
тлієш.
Як у землі сирій лежиш.
Бо завше
ти живеш, гориш,
Бо вічно духом пломенієш.
розміри, як дуже зрозумілі, легко
молоді. Перший більш різноманітний у
в його поезії не має належного
Тичини, другий
звучання, а обидва разом кладуть печать такої одноманітності
на книжках його, що треба вийти на вулицю, щоб
почути всю різноманітність ритмів нашого життя як контраст
Ці
два
прищеплюються і серед
—
цієї одноманітності і нудного мелодизму, який
реакцію вже по всьому культурному світові та
добрався аж до енциклопедій.
до
викликав
283
Літературний авангард
Свої ямби Тичина завше римує,
ритмопісенні речі
місцях. Але й рима його не має
а
—
тільки іноді, в окремих
в собі нічого цікавого. Наполовину стара заялозена,
й нова,
більшості односкладова,
а коли
із 341 рими 175
односкладових. Тут розглянуті всі твори до цілого «В
космічному оркестрі» включно, без «Вітру з України».
то в
Стаття писана до виходу
згаданої
а саме
книжки.
Двохскладова рима у Тичини ходить на прийменниках
в одному роді, числі і відмінкові, як, напр., прекрасні
ясні, чиста
пречиста, вагітна
привітна, голубий
—
—
—
—
коханий, або іменникові, римуючи
новий, весняний
часто
того
до
чужоземне з чужоземним: сльозами
з
тьмами, горою
головою, або нарешті дієслівні рими
—
—
—
—
боку ці всі три випадки дуже відсталі й
бути поставлені на плюс поетові,
якого чогось вважають за одного з кращих майстрів. Це саме
все треба сказати й про односкладову риму, яка в таких
випадках виглядає іще бідніше.
Щоб повищі твердження підперти фактами,
формального
застарілі і ніяк не можуть
наведемо зразки
шаблонових (старих) рим у Тичини: друже
недуже, знову
поля
—
—
чорноброву,
тополя, воля
жито, луки
плює, твоя
—
—
доля, знаю
—
руки, ночі
сніги
—
—
моя, завода
луги, сум
—
очі, свобода
свобода і т.
краю,
—
—
—
дум,
убито
народа, своє
—
—
—
д.
Що ж до дієслівних рим, якими нехтують зараз навіть
плужани, у Тичини їх на 341 римовану комбінацію
з
кларнетів», «Плуга», «Замістьсонетів...» і
«Космічного оркестру»
більш сорока комбінацій
припадають на дієслівні, рахуючи без «Думи про трьох вітрів»,
бо в останній, як справжній народній стилізації, дієслівні
Трискладових рим ми знайшли тільки 10, та й то
вони хворі на ознаки його ж односкладових і
двоскладових,
чужомовні слова: грація
федерація, нація
анестезія або прийменник
профанація, поезія
задурені
недокурені.
На превеликий жаль, ми не мали змоги своє
твердження про бідність лексикону Тичини підперти
підрахунком. Підрахунок могли б, напр., зробити ІНОвські
літературні чи язикознавчі семінари. Але вже й
—
—
—
—
—
свідомому читачеві повинно кинутись
в
вічі обертання Тичини
узькій словесній сфері, а саме: 1) поле без деталів праці.
(А елемент польової праці в українській мові чи не найв
багатший
за всі ділянки життя, так що Тичині
залишаються «волошки, зелена вика, різа, колос» і ін.
—
дуже
обмежене
коло).
Далі, 2) короткий розмовний
інтелігента
лексикон
українського
з невеликим запасом чужомовних
слів без
виробничої спеціальності (крім спеціальності поезії, яка
а взагалі також дуже мало),
дає: музу, ритми, Парнас
—
та
3)
церковщина з хором
—
нотними співами
десятилітній
ювілейний період не зробила майже ніякого поступу, майже
духовного походження. Мова Тичини за його
не розширилась, коли не рахувати невеликого додатку
простої революційної фразеології. Правда, вузький
лексичний матеріал
це біда більшості нашої сучасної
інтелігенції, що осілась була у містах. Українська
інтелігенція відірвалась від живої мови села, до того ж мова села
—
складає незначну частину культурного лексикону, а
інтереси свої
службові, ремісницькі, індустріальні чи
російську
навіть товариські переломлювала ввесь час через
285
Літературний авангард
мову, російську науку, російські громадські установи,
і вся різноманітність понять та епітетів мыслилась або
по-російськи, або не знаючи і не вживаючи живої мови,
приходилось кувати слова, які були навіть вже у Грінченковому словникові.
Тут приходиться шукати і бідності Тичинових
з’ясувати також і те «язичіє» та
епітетів; тим можна
лацьку» мову, якою, в
«хах-
свій час, між собою говорили
навіть культурні українські революційні діячі;
тим
Тичини, взяті без
колоритного призначення, як, напр., совість (сумління),
приходиться виправдувати і русизми
(на ланцюгу) і т. д. Звичайно,
на цепу
це виправдує
Тичину як людину, але не виправдує його як
Гаразд,
слабенький
скажуть,
формі,
по
у вірш,
але
він
—
хоч
Тичина
і вніс
зате дає
майстра-митця.
він
майстер
цікаве (нудний мелодизм)
не
своє
—
свіжу думку,
яка... і т. д.
тім-то й суть, що Тичина тієї думки не дає.
Просто
розповідає неглибоко всім знайомі речі, над якими і
думати не треба, а обиватель схоплюється і ахає, бо ще Ніковський казав, що це ж «голубиця» нової української
музи. Взяти його хоча б дорослу вже книжку «Плуг».
Ба,
в
Вітер.
Не вітер
—
буря.
Це, звичайно, революція і, звичайно,
ламає, з
вона «трощить,
землі вириває» (який шаблон!).
І звичайно, ідеалістична
(див. статтю Доленґа
«Матеріалістичнамова», «Червоний шлях», № 8,1924 р.)
Тичина не допускає конкретного, яскравого епітета для
чергового символу, і
мова
«За чорними хмарами»,
звичайно, (з блиском, ударами), плакатне «міліонміліонів мускулястих рук». І нарешті «очі
з ночі» «відбили
ми маємо
—
всю красу нового дня».
приблизно порожнечею Тичина іде,
аж до «Плачу Ярославни», де «ясний флот на сонці сяє, Гімном небо потрясає».
(Фе!) Навіть там, де поет намагався стати на якісь
І ось з такою
починаючи з
котурни
«Сонячних кларнетів»
мудрості,
присвятивши книжку
Сковороді («Замість
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
286
сонетів і октав»),
речі, од яких чути немудрими
семінарією. «Не хватайте озлоблених
в тюрму: вони самі собі тюрма». Це в час, коли
червоний терор, врятувавши колись Францію, вдруге
ми маємо
отцями церкви та
врятував РСФРР. Може, озлоблений і дійсно неприємно себе
почуває, навіть на волі, але він шкодить колективові,
і, значить, з ним треба боротись, а не складати руки
непротивленцем. Там же є ще подібні
афоризми про людей, що «не дивляться одно одному в вічі» з
запитом
«навіщо тоді всі довершенства техніки?»9 а
правовірним
—
інформація про те, що «звір звіра їсть».
Навіть чисто революційні речі у Тичини часто
також
в собі коли не
носять
шаблон,
недоладність, як,
вірші «1-е травня на Великдень» таке: «Не
Христос воскрес
робітничий клас», який (робочий клас), по
правді, ще не мав часу умирати, щоб воскреснути.
Остається одна солоденька мелодика, про яку на виступі 29
листопада 1923 р. в Артемівському університеті один
студент, на зачитаний автором вищезгаданий вірш,
то дужу
наприклад, у
—
сказав:
«Або
ось
Тичина. Вийде, щось прокукує,
не лишається».
Це
досить
та й нічого
вичерпуючий характер
творчості Тичини.
А щодо «Сонячних кларнетів»,
то поезії там
вражають надто часто своєю порожнечею, і
тільки в тих місцях,
де Тичина дає малюнки природи, можна захоплюватись
творчою глибиною самої природи, але,
звичайно,
не
«мудрістю»
літературного визначного твору
на першому місці
ідеї і глибоких тем, бо це
пантеїстичною
поета.
Ми вимагаємо од
головне і
—
—
основне завдання мистецтва, а нам дають мелодизм.
звукові ми хочемо Ваґнера чи Скрябіна, а нам
Мендельсона од поезії. І Бєлінський, і Плеханов
твердили про те, що мистецтво є та ж матеріалістична, коли
Навіть у
дають
добра, філософія, та ж наука, лишень у формі
споглядання ідеї в образі. І ось цих основних вимог поезія
Тичини не задовольняє.
найбільш глибока ідея в його творчості
релігійний пантеїзм, який погнав Тичину і в міжпланетні
Чи
не
—
287
Літературний авангард
інтервали, цебто
доніс його і
не зовсім
матеріальний космізм, який
Духу з «Космічного
до якогось містичного
оркестру» і який іноді зливається з благим Саваофом,
що «перед усім світом руки звів немов перед пюпітром
—
тло пропелерами загуло хаос у
Космізм
танці завертіло?».
видається або може видатись дуже сміливим,
каже т. Троцьреволюційним, пролетарським,
кий в ст. «Пролеткультура й пролетмистецтво».
Але справді в космізмові,
каже він далі,
є елементи
сильним,
—
—
—
—
майже що дезертирства від складних для мистецтва
тяжких справ земних
—
у міжзоряні простори. Самий космізм
цілком несподівано став
рідним містицизмові.
І далі Троцький побоюється, що
коли б ця тенденція
власні провалля тонкою матерією міжзоряних
просторів не привела б декого з космістів до найтоншої
затикати
матерій
з
—
святого духу.
За Тичину, мабуть,
нам і
буде запізно, бо першу (предваряючу)
відповідь на запити: Дух, що пройняв єси все, Хто ти єсть?
він вже дав всією творчістю аж до «Фуги» включно:
боятись швидко
—
Я
—
Пантеос (Всебог).
носити на собі
Треба
шати хвильовисто-зеровського
хохлізму, який не знає здобутків світової літератури,
який не знає, що він має і чого в нього нема, щоб можна
було, майже відсутність оригінальної думки, об’єднаної
з переважно кволою формою, вважати за щось визначне.
Може, перша частина «Плачу Ярославни» декого вражає
своєю
староукраїнською екзотикою, але, знаючи це,
пристебнути до вірша ще й слабенький і формою і змістом
кінець може або людина без художнього чуття, або
зарозумілий спец, який думає, що все, що в нього виходить
—
добре. Ми запитуємо тих, що хочуть роздути
Тичину «до пророка» нашого покоління
де у нього той
десяток-другий речей (можна й поем) з глибоко
виходить
—
проблемами, якими визначаються таланти
Франко, Леся Українка, де були б живі
постаті, сюжет, а головне, ознака розуму доби і т. п.?Гай,
поставленими
широкого розмаху, як
гай, про
це нема чого говорити.
їх
немає.
288
Валерьян
Поема ж
ніколи
«Сковорода»
ВИБРАНІ ТВОРИ
показує, що Тичина таких речей
Тичина
не напише.
ліриком природи,
Поліщук.
залишиться поетом
—
бо до пристрасної соціальної лірики
він ніколи
не підійметься.
Тепер ми лишень дуже побіжно проглянемо творчість
Тичини останньої книжки «Вітер з України». Нехай
Жовтня
редакція «Червоного шляху» Тичині, одному з своїх
редакторів, і «гімном небо потрясає», ми і цієї книжки не
поставимо на карб згаданому поетові.
Правда, тут з боку поетичного оформлення і навіть
безумовну вартість, як-от вірш,
«Вулиця Кузнечна»,
книжка є кроком назад од «Плуга», хоч
змісту деякі речі
мають
що дає заголовок книжці, і цикл
але в
цілому ця
вправами над вищезгаданим мелодизмом тут
іще кільки трюків, а саме: цілковите і штучне
підпорядкування системи шумів, якою є поезія, музиці тонів
2
з piano1 і навіть pianissimo1 («Фуга»).
як
Уявляємо,
ухнули од цієї давноминулої ще
декадентської «революційності форми» наші міщаночки,
особливо з музшкіл. Сюди ж треба віднести й
акробатику на килимочку беззсмістовного формалізму: перерив
зроблено
з перенесенням частини одного слова
—
другого,
в початок
типу:
В магазині Кнопа
виставлена жо
втая перчатка.
У Тичини
частенько в
цей нудно-мелодійний засіб зустрічається
стилі:
На хмарах хмуре
це знов
сон
осінній ві.
Але зате в цій книжці перемогу справили і Сфремов,
і неокласики. Для Єфремова, очевидячки після нападок
останнього в другому томі «Історії літератури», викинуто
1
2
Тихо (італ).
—
Ред.
Дуже тихо (італ).
—
Ред.
289
Літературний авангард
справді революційні і
не
божественні місця
була,
з
Зерова
Дорошкевичем дано аж чотири здоровецьких речі
гекзаметром. Це в епоху, коли навіть вчені визнають
прапором нашої доби в поезії
верлібр або хоч
«Космічного оркестру», про якого мова вже
а для
з
—
деформації метра.
Я не буду
і
скучного у
зупинятися на розборі цього (статичного
Тичини) розміру з уживанням іноді
епітетів на зразок «дощоросно»
не
близьке
до семінарсько-шишковського «мокрос(чом
складних ложнокласичних
тупно»?!).
Ще один мінус творчості Тичини, який розходиться
з нашою добою,
це відсутність конкретності й
чіткості та матеріальності мови. Ухил в метафору тримає
—
цього поета ввесь час на символах.
поет
начебто
Так щось почуваєш, що
хоче сказати про ту чи
іншу річ або подію,
але все він кружляє навколо, все він киває й моргає
метафорами,
а точна ж думка
його
в
який бік?
—
цього
ніхто не скаже.
Якась мжичка й
розпливчатість змісту. Напр.,
цикл
«Живем комуною» або навіть поезія з хахлацькими
«Ходить Фавст по Європі».
Але ця неясність тільки й рятує автора, бо досить, щоб
він спинився на конкретності, став на матеріалістичну
лексику (як каже Доленґо), як у нього виходить майже
бездарний «Голод».
Зате ця розпливчатість під смак і стать нашому
міщанству, яке й само ідеологічно безформене і м’якотіле.
Але ми не станемо на частковому випадку з’ясовувати
тут перевагу поетичних форм сучасних для сучасності,
бо це робимо в подальших розділах нашої книжки.
Зазначимо лишень, їло формальний консерватизм і відсталість
не можуть не відбитись на ідеологічному
і ніякі «Гарти» цього не затруть, хоч і намагаються зробити з
«брехеньками»
—
—
церковного
Тичини
—
гартованську ікону.
Ця стаття є не стільки дослідом творчості поста,
як
застереженням до нових талановитих постів і читачів не йти
хибним шляхом
відсталості культурної і обмеженості
290
Валер9ян Поліщук.
духовної, які в
традицій
силу
ВИБРАНІ ТВОРИ
попередніх, особливо єфремівських,
передали частину симпатій цьому запізнілому
декадентові,
забувши
чи, може, не знайшовши шляху
справжнього поступу.
Схема розвитку
нової
української літератури
План лекцій-бесід і рефератів з нової української
літератури, що їх читає Валер’ян Поліщук в Комуністичному
університеті ім. тов. Артема.
І. Стан
української літератури,
який захопила війна
1) Мотиви національного відродження
народництво.
Журнал «Рада»,
письменники
та
Васильченко, Олесь,
критик С. Єфремов.
2) Революційно-соціальні рухи в українському
житті й їх відображення в літературі. Рупівці, українська
соціал-демократія та близькі до них письменники.
Винниченко, Коцюбинський, Леся Українка. Франко, Чернявський, Черкасенко. Тесленко. Журнал «Дзвін».
«Літературно-науковий вістник», що був середньою
лінією між трьома основними течіями культури того часу,
і його провідник М. Гру шевський.
3) Формування української дрібної буржуазії
войовничий націоналізм і боротьба
«Українська
Шаповал,
хата».
«за
та її
фрак». Журнал
Критики: Євшан, СріблянськийЧупринка, Хоткевич й інші.
письменники
Початки української богеми. Хатянська молодь: Мамонтів,
Рильський. Ознаки декадансу.
4) Ознаки
старших
занепаду
буржуазної
культури, як у
декадентів (Вороний, Філянський, Карманський),
виступ Семенка.
футуризму
так і початками
—
5) Кінець національно-відродженського розквіту
української літератури. Смерть Лесі Українки,
Коцюбинського, параліч Франка,
а згодом і смерть.
291
Літературний авангард
II. Стан української літератури
за час війни
1) Війна й
боротьба царату з українською культурою,
буржуазних своїх течіях ставила
опір російській буржуазії. Звідси орієнтація на АвстроШмеччину. «Союз визволення України».
бо остання навіть у
Письменство полонених,
Скоропис-Йолтуховський,
й інші. «Січові стрільці» і їхні журнали
«Червона калина».
Кобець
збірники:
поет
та
2) Загарбання царським військом національного
П’ємонту
—
й інші)
Галичини. Оргія «москвофілів» (Дудикевич
як
прибічників російського імперіалізму
і
капіталізму, відмова їх від українського слова. «Робота»
Антонія і Євлогія. Заборона української преси навіть
Смерть Франка, «Моїсея українського
відродження». Журнали в Росії: «Промінь»
в Москві, соціально-поступовий його характер (участь
нелегального Винниченка), «Основа» в Одесі,
народницький його характер.
у Галичині.
національного
і жадоба українських трудящих
Літературний
на друковане слово українською мовою. Навіть Олесь,
мотлох
Чупринка й інші захопились націоналістичними
перші
мас
темами.
радісного нацвідродрібнобуржуазні мрії.
2) Одрив молодої декадентської інтелігенції від
соціальних коренів революції. Поява потойбічного та
розпачливого неосимволізму
Савченко, Загул,
Ярошенко, Слісаренко та інші. Песимізм і розгубленість та їхнє
злиття
згодом в «Музаґеті» з лозунгом: «Мистецтво
Мотиви з полону. Разом з тим
ноти
дження. Тичина. Пантеїзм його і
—
—
для мистецтва». Вияснити за Плехановим причину
такого стану в літературі.
292
Валер9ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
3) Так зване «чисте мистецтво» неонародників,
Рильський («Осінні зорі»), Зеров і інші.
4) Епатація буржуа «єдиним футуристом».
5) Все це (1-4), змістом і формою, як акомпанемент
до Центральної Ради та Гетьманщини.
IV. Жовтень і його
на
1)
вплив
українську літературу
Утічка націоналістичного табору
мовчанка тих
шовіністів, що
за кордон і
лишилися.
2) Одірвана інтелігенція
і дальший її шлях
в цьому
декадентські
«Музаґету». Меженко,
Загул й інші.
піонерів Жовтня: Чумак,
3) Поява письменників
Еллан, Михайличенко, Коряк, Заливчий. Збірники
«Зшитки боротьби» і «Червоний вінок» в Одесі.
4) Швидка еволюція частини молодої літературної
інтелігенції з табору одірваних і розгублених в бік
гасла
ж напрямку;
—
Жовтневої революції, внаслідок
—
поява журналу
(Київ).
5) Наступ міжнародного імперіалізму
«Мистецтво»
на Радянську
Україну. Денікін, поляки,французи і куркулівські
елементи Петлюри. Внаслідок
літературне
замішання і розгардіяш. Хто куди: Савченко в петлюрівську
«Україну», Семенко в «чисте мистецтво» («В садах без—
мовчок, Михайличенко і
розних»), Тичина й інші
Чумак
убиті.
6) Кінцева перемога пролетарських сил і
встановлення третьої Української Радянської Республіки.
Полівіння подальше розгубленої, декадентської і народницької
літератури. Сформування групи з радянською
—
—
платформою і гаслом «мистецтво для людини»
«Гроно» (Київ).
Поява молодих сил: В. Поліщук, Шкурупій, Косинка
Костя Котка.
і ріст Терещенка та М. Любченка
Дальший поступ в літературі після «Музаґета» і «Грона».
Голос Коряка про це в збірнику-журналі «Шляхи
—
—
мистецтва», де були Еллан, Коцюба, Коряк, Алешко й інші.
«Вир революції»
в
Катеринославі (1921 рік). Широкий
293
Літературний авангард
в ньому Підмогильного, Тромова й інших. Дві
наявні тенденції в українській літературі: пролеткультівська і непролеткультівська.
7) Поява так званої «третьої фаланги» революційних
виступ
письменників: Сосюра, Хвильовий,
«Жовтень» і нарешті
—
Йогансен, збірник
об’єднання всієї революційної
української літератури в «Шляхах мистецтва»: участь
в цьому журналові як піонерів Жовтня, так і
письменників, які пережили ступневе полівіння, а також і молодих.
(Характерний склад редакції: Коряк, Поліщук,
Хвильовий). Дужий розвиток роботи літературного відділу Наркомосвіти (Літо). Вечірки в церкві Юзефовича.
Прилюдні виступи і мистецтво
декламації та його підстави.
8) «Всеукрпролеткульт» з українським відділом і
«Всеукраїнська федерація пролетарських письменників», з
російською секцією. Мотиви Жовтня і їх художній вияв
в поезії. Революція аж у міжзоряні простори в зв’язку
Жовтневої революції і її вибухом на Заході
(Угорська Радреспубліка, Баварська, «Дайош Варшаву»
й інші). Другорядний стан прози.
9) Перші зародки «Плугу». Пилипенко, Панів,
Сенченко, Коляда, Копиленко. Ріст «Плугу» як ознака
з розвитком
організованого руху незаможництва.
10) Розкол Пролеткульту по мовній ознаці і злиття
сил пролетарської літератури з двох течій: «пролетфеде-
раційної» і «пролеткультівської» в «Гарті». Найвищий
його підйом
так званий «класичний “Гарт”».
—
V. Література
після доби військового комунізму
1) Нова економполітика і швидка відбудова
господарства. Зміцнення
елементів,
позицій навіть серед
Революційні настрої села і навіть
жовтневих
що хитались.
люмпен-пролетаріату. Організація панфутуристів.
Збірник
панфутуристів «Семафор у майбутнє». Поява на
господарчому кону сільського середняка і
куркуля, що помирився
неокласика, потім
навіть
існуванням Рад в лади. Піднімається
згодом «Ланка» як літературні течії
з
294
Валер9ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
ідеологічно співзвучні зросту вищезгаданих сил
Ідеологи останніх: Єфремов, Зеров і Доропікевич.
2) Єдиний фронт націоналізму українського на
еміграції. Журнал «Нова Україна» Винниченка і
Шаповала. Журнал фашистів «Літературно-науковий вістник»
суспільства.
та
його ідеолог
Д. Донцов.
Нове галицьке міщанство
«Митуса» йінші.
Націоналістичні речі Клима Поліщука, Турянського. Перехід Яцта його поетичні «отприски»:
Твердохліба до польсько- панського пиріжка.
3) Неп і ХП-й з’їзд РКП. Остаточне розрішення
національної проблеми і можливість участі в радянській,
кова і
культурній роботі сил, що ставили досі опір. Поворот частини
народників на Радянську Україну
есерів і українських
кадетів
ес-ефів. Радянізація українського письменства
у відсталих і консервативних шарах суспільства.
«Червоний шлях» як платформа для широкого радянського
фронту проти націоналістичного фронту еміграції і сил,
ворожих всередині УСРР. Тоді
розкол еміграції на «радянців» (журнал «Нова громада» у Відні Вітика і «Наш
—
—
—
стяг» у Празі) і «громкомівців» та петлюрівців. Згодом
утворення «Жовтневого кола» з А. Павлюком, а з
боку
фашистських групіровок з Маланюком. Нові
новоукраїнці ».
4) Як наслідок єдиного радянського фронту і, «Гарт»
другого
«
—
—
потягнувся в основі свого
керуючого ядра та
правого
Недотримана рівновага «Гарту» і ухили
його. Через те швидкий ріст «Гарту» за рахунок
назадницьких елементів. Гіпертрофія «Гарту», що зробила
з нього лантух усіх мистецтв і всіх напрямків.
Відсутність поступової мистецької лінії1. Організаційна
кволість «Гарту» та всилення через те київського
крила
—
направо.
академізму, літературного консерватизму неокласиків і інших
неонародників. Злиття «Гарту» з «панфутуристами».
Поява журналу «Життя і революція» як органу
правих елементів, що розпочали боротьбу проти пролеткультури.
1
Через те з усіх вищезгаданих причин я й покинув «Гарт».
Формальна заява подана мною 8.X. 1925.
295
Літературний авангард
5) Полівіння «Плугу» і тверда позиція напостівства. Одкол од «Гарту» і створення «Молоту» з участю
письменників-комсомольців: Усенко, Кириленко,
Громів й інші.
6) Фактичний розвал «Гарту» і перспективи нового
революційного фронту пролетмитців проти «неохатянст-
академізму і мистецької політики
Дорошкевича.
ва», консервативного
Ефремова, Зерова
та
VI. Характеристика найвизначніших сучасних
українських письменників з розглядом ідей
та форм їхньої творчості
1) Чумак, 2) Михайличенко, 3) Еллан, 4) Семенко,
Савченко,
6) Слісаренко, 7) Тичина, 8) М. Любченко,
5)
9) Терещенко, 10) Ярошенко, 11) Загул, 12) Рильський,
13)Шкурупій, 14) Косинка, 15)Підмогильний, 16)
Алешко, 17) Хвильовий, 18)Сосюра, 19)Йогансен, 20) Кулик,
21) Сенченко, 22) Копиленко, 23) Коляда, 24)
Дніпровський, 25) Вражливий, 26) Мамонтів, 27) Куліш, 28)
Панів, 29) Пилипенко, ЗО) Усенко, 31)Головко, 32) Осьмачка, 33) Павлюк, 34) Панч, 35) Досвітній, 36) Вишня,
37) Коцюба, 38) Доленґо, 39) Ірчан, 40) Тарновський,
41) Гадзінський, 42) Івченко.
ДО МАРКСІВСЬКОЇ ПОЕТИКИ
Здвиги й розвиток поетичної
та
мови
сучасність
Поет давньої доби, десь коло часу так званого
би від ім’я свого героя:
псевдокласицизму, сказав
«Хай Парки порвуть нитку твого життя»!
Письменник романтичної доби або взагалі поет, що
визнав тільки високий «штиль», навіть і тепер сказав би
про це саме щось на зразок:
« Хай серце перестане битись у твоїх грудях!» або
смерть перетне
твоє
брудне існування!»
«
Хай
296
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Волинський селянин не стане робити різних
маніпуляцій з серцем, а скаже просто: «Щоб ти сконав!», або « Щоб
ти тріс!», або «Щоб ти пук!», або «Щоб ти лус!».
А шофер чи механік з літака скаже навіть так:
«А щоб тебе угробило!»
Одне й те саме побажання,
бачимо, мало, має й
різних
форм вислову, але ніколи
наш неокласик, що тримається старих традицій, не
вживе слова «угробило» в своєму сонетові, зате В. Поліщук
матиме багато
внесе
У
його
як
лексичних
свій вірш
в
з великою охотою.
читача смак дуже
він вимагає,
щоб
різноманітний,
але перш за все
поезії його вражало. Всі
слово
традиційні вислови стають трафаретами і перестають вражати,
бо мова певної доби допускає до вжитку тільки певний
круг слів, залишаючи невикористаними багато інших.
Традиційний характер літератури зафарблює
словесний матеріал. Народний епос середньовіччя, придворний
рицарський роман, міннезанґ і
т.
ми цілу масу слів. Слово входить
—
умовах,
каже
ін. лишали незачепленив
літературу при
певних
Пауль.
Але приходять революціонери в поезію і проти волі
законсервованих
в
традиції смаків
пересічного читача, проти встановлених
так званого
канонів
починають
той словесний матеріал, од якого спочатку крутить
носі (так вражає!), що був недопущений до літератури
вносити
в
раніш і обновляє тим новим матеріалом лексичні засоби
поезії, поширює базу для творчості,
Піднімаються галаси і прокльони, але життя бере
своє
—
і те, що сучасники, як, напр., Пушкінове:
На красных
лапках гусь тяжелый
чи
Морозной пылью серебрится
Его бобровый воротник
—
вважали за
страшенний
словесного
«моветон»,
грубість
і
т.
ін.,
поколінь здається високим каноном
звороту, шляхетності вислову і т. д.
для наступних
те
297
Літературний авангард
Поетична лексика створюється не тільки шляхом
традиції, але й шляхом
(лексика Некрасова, Маяковського).
продовження певної лексичної
протиставлення себе їй
«Літературна мова» розвивається, і розвиток цей не можна
розуміти як плановий розвиток
традиції,
а швидше як колосальні
здвиги й пересуви традицій (причім
і часткове
не малу роль тут грає
відновлення старих шарів),
—
теоретиків
форм Тинянов.
Коли тепер придивитися побіжно до української
літературної мови, то, беручи її останні доби, можна
так пише один з кращих сучасних
літературних
Котляревським бурсацько-панської
(особливо «Енеїдою»), а додатком шаржованої
мови селянства українського, цебто те, що потрібно було
вбачати: встановлення
лексики
тогочасному поміщицтву, яке, переодягнувшись у кате-
рининські кафтани і побривши вуса, крізь романтичний
гумор, а то й кепкуючи й глузуючи, згадувало старий
український побут. На цю лексичну традицію, як
відомо, гостро повстали з одного боку Куліш (див. його «філіпіки» проти «котляревщини» в «Основі») і особливо
сам факт живої й могутньої течії поезії Шевченка з його
лексикою знедоленого села. А в мові села, як відомо, був
основний лексичний резервуар для вкраїнської
літератури
аж до останнього часу.
Далі, інтелектуально-європейську лексику, мовні
запаси української міщанської родини та родини
українського інтелігента, внесла доба, на чолі якої безперечно
треба поставити Лесю Українку. Сюди ж належить,
звичайно, і Франко. Але Франко для
Шевченко, бо він,
Галичини
відограв ще
Вкраїні
після попівської літератури галицької, одразу
колосальнішу роль, ніж
у свій час на
вніс широкою рікою мову галицького села, далі мову
ремісника й робітника («Бориславські оповідання»), як
європейському
масштабі інтелекти («Смерть Каїна», «Тюремнісонети», «Мойсей», «Дубове листя», переклади-переробки світових
цебто Франко для Галичини відіграв разом
сюжетів)
Шевченка
і Лесі Українки, і навіть до певної міри
роль
також і мову широко розвиненого в
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
298
сучасної пролетарської поезії. Тому не дивно, що,
Франко ближчий, ніж
напр.,
до сучасної пролетпоезії
Тут справа не в хронології.
Тому й цілком закономірні передруки в
американських «Українських щоденних вістях» поруч з поезіями
Шевченко.
сучасних пролетпоетів з Радянської України ще й давніх
Франка на робітничі й революційні теми.
Нарешті велетенський здвиг і пересув лексичного
поезій
матеріалу стався у нас
за час
Жовтневої революції. Перш за
все, головним двигуном тому сталось покликання до
життя широченних
української
шарів суспільства і використання
мови в таких галузях людського життя, про
ще десяток років тому назад нікому й
які
мріялось.
від української мови поставлено вимогу дати
лексичний матеріал в галузях життя, в яких вона досі й не
не
Одразу
оберталась, а коли
й мала деякі терміни й поняття, то
в
теперішній час лише можливі як аналогії та архаїзми.
Використання, напр., в машиновій термінології деяких
слів з обсягу ремесел, що мали найбільший розвиток і
обслуговувались українською мовою
ще в час цехового ладу
Вкраїні, з часу мало не середньовіччя, цілком
можливі і необхідні зараз. Звичайно, ті слова можуть бути
перенесені в сучасність з певною їх лексичною
деформацією. Термінологія берестецьких римарів, що
збереглася там до нашого часу од Хмельниччини, лишень в дуже
відносному розумінні може вживатись у Шкіртресті.
Але те, що українська мова повинна вживатись у
її з рипінням і починають для тієї галузі
Шкіртресті,
життя організовувати.
Поезія, що відбиває в собі рухи соціального життя,
повинна і дійсно створює не тільки нові «ковані» слова
з досі ще неприступних українській мові галузей, а й
відновлює призабуті шари мови, відновлює їх до вжитку
про що вже згадувалось. Тому й не дивно в сучасного
на
—
—
поета з
найбільш широким обсягом відображення
зустріти поруч зі словами, створеними
«пацанків», «ячейок», «змичок»
«угроблень», ще й відновлених архаїзмів, здебільшого
сучасного життя
революцією,
і
отих всяких
299
Літературний авангард
з
деформованим
значенням, як напр., «потяг» або
«валка» в значенні «поїзда»;
«цівку» перенесено
в
і т. д. А деякі слова так і не в’яжуться, якот «підвага» до «ричагу» на авто або «гарматна куля»
ткацьку машину
до «снаряду».
Мова сучасної поезії зразу мусила революційним
шляхом
не
тільки зачепити,
лексики в тих галузях життя,
а
й щось витворити для
звідки найбільш
потяглось
читачів.
Незважаючи на крики неокласичних
обмеженим традицією лексиконом
сонетистів,
з
їх
(вужчої
зеровської «Камени» важко зустріти навіть у середніх
плужан), не вважаючи на галас про засмічення мови
наших академіків на зразок Єфремова, що хотів би
лексики од
обмежити лексику поезії темами природи і сентименталями народництва,
сучасна українська поезія
—
поширила ту
традиційну
лексику, спочатку
розірвавши
з нею
зв’язок.
Голос Коряка про провалля між старою поезією і
галузі соціального
змісту, а в першу чергу в галузі поетичної лексики, тих
зворотів і «мужичих » та вульгарних слів, що увійшли в обіг
новою має виправдання не тільки в
поезії і що
викликають
такий страшенний крик старого
письменства.
Згадаймо випади журналу
«Життя й
революція»
засобів Слісаренка в його оповіданнях, єфголосіння
проти В. Поліщукової лексики та
ремовське
навіть проти Тичинового, здається, «мобілізуються
проти лексичних
тополі»
але й згадаймо, як зустрінуто було лексику
Галичині і послідовно
лексику Пушкіна,
—
,
Франка в
—
щоб ані чуточки не
майбутнє української літератури, а навпаки,
Некрасова, Маяковського в Росії,
турбуватись про
—
за її розгортування.
Потік слів, влитий у поезію
радіти
політики,
з
галузів
широкої й глибокої науки (од «ізотопного
«рефлекса», і од «стамески» до «нервюри
хлинув
життя:
економіки, робітничого побуту, індустрії
під
час
революції
в
творчість
та
атома» до
аероплана»),
що
сучасних поетів, той
300
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
потік дав останній ту могутність, завдяки якій вона
вилізе з хатянських запічків на дорогу і піде як рівноварт-
ний
член на
світову арену.
Скажемо так, що крім постійної боротьби в
розвиткові мовного поетичного матеріалу, коли певний напрям
літератури, спираючись на традиції, своїм крайнім ядром
доходить до повного законсервування тих традиційних
форм,
—
виникає нова
тоді діалектичною протилежністю йому
течія поетичної лексики
з мало не
протилежними вимогами, що, завоювавши читацьку масу і
використавши запаси
мовні свого супротивника,
імпульс до розвитку поезії.
новий напрям докочує
Далі,
дає
дальший
ставши переможцем, той
скрайності, що знов
діалектичну протилежність, під час
якою піднімаються ще й старі призабуті мовні
і йде та йде зигзагами розвиток мови вперед
сам до нової
викликає собі нову
борні
шари
з
—
нові діалектичні протилежності поруч з
поезії. Тут маємо в поезії та мові ту саму
діалектику, що й в соціально-економічному житті, причім
впливи надбудови (поезії та її мови) і бази (соціально-
через все
розвитком
економічний стан життя і революції) переплітаються
поміж собою взаємними впливами, як квасоля з
Основна читацька маса, як і маса посередніх
тичкою.
письменників, що головним чином і обслуговують її, одержуючи
анкетні перемоги, еклектично синтезуючи мовні
досягнення поезії, ідуть
під
посередині в цій борні, пересуваючись
другий бік, в той час, коли
натиском то в один, то в
в ту сторону є
Таким
найбільший здвиг і
тиск.
матеріалу,
галузі поезії, йде якоюсь
кривулею, коло якої існують ще завмираючі віти епігонів
різних попередніх напрямків, як-от у нас неокласики.
Звичайно, життя й тут не йде по нашій голій схемі,
відстаючи од
чином основна маса мовного
ватажків його
в
—
створюються вузли, великі збочення і т. ін., але завжди
одночасно поетичні форми і зміст їх переживають
пертурбації поруч з лексичними
(мовними) засобами,
а
товчками, що ведуть ту кривулю, суть
факторами
соціально-економічні зміни в житті, причім найбільші
основними
—
ЗОЇ
Літературний авангард
товчки до
великі рухи
зміни фарватеру поетичної лексики
народні та особливо революції.
І це йде
всього
світу.
Зміни
не
тільки
в рамках окремих
дають
народів,
а
добу Французької революції
лексики в
й
—
і
наслідок тих змін в поезії дали цілий напрямок:
європейський романтизм.
Перемога техніки
лексичні засоби
також
в
світі
—
за
останній
час змінила
і в поезії з’явились футуризм,
взагалі мистецький
рух, що використав мовний і ритмічний матеріал з
галузей індустріального життя, науки і т. ін., сталось «отех-
експресіонізм, конструктивізм,
—
нічення » мови.
Поетична
передової частини світового
періоду носить в собі цикли слів,
лексика
письменства останнього
висунуті Жовтневою революцією, що об’єднались
з отехні-
передреволюційних років.
Поезія бувших унанімістів у Франції, Гільбо й Мартіне, експресіоністи в Німеччині і т. д. та їхні
ченою мовою
робітничі, а то й комуністичні мотиви йдуть поруч з
оновленням лексики. А вартовий старих традицій
Французька
—
академія лишень
у цьому
році
академічного словника слово «фільм»
ухвалила до
це аж тоді, коли в
Америці кінотрест стоїть на другому чи третьому місці
—
обороту. І дуже помиляються-таки
Вкраїні, як хвильові й зерови, що
животіння «сонетистів» та «александрійців» (вірних сторонників класичного александрійського вірша) вважають за
передовий рух, за яким начебто майбутнє, а не епігонами,
величиною
капіталів
свого
письменники на
якби слід минулої доби парнасців та символістів, з
традиціями їхньої лексики. По-нашому ці «європейці»
назадники такі ж, як і наші неокласики, і як
зауважили
Вільдрак і Дюамель
в
—
іронічно
своїй «теорії вільного
розміром,
«безсмертного» (цебто
попасти в Академію), то відомо, що це «безсмертя» тепер
вірша», що
коли дехто, пишучи класичним
думає тим самим мати білетик на
мало має спільного з поступом культури, а їх поетична
і лексична консервативність іде поруч з фашистськими
голосами їхнього змісту.
302
Валер’ян
І
коли
Поліщук.
українська поезія
ВИБРАНІ ТВОРИ
своєю лексикою
далеко по шляху оновлення, то проза ще й
на мовних
досі
пішла
топчеться
засобах Коцюбинського і Васильченка і
буденних, канцелярських, «базарних» і т. д.
слів, за виключенням, як це не дивно, Шкурупія і Слісаренка. Решта зрідка вносить їх лишень як епатацію
в діалоги, а не використовує як мальовничий чинник.
Західна проза в особі Сінклера, Ампа й ін. вже давно
Форми літературні міняються в залежності від
економічних та соціальних умов людського життя, і що
то й різноманітніші форми його вияву в
літературі.
Коли наш селянський побут віками тримався на трьох-
складніше життя,
пільній
обробці, чергування робіт повторювалося майже
з автоматичною точністю: сонце сходить і заходить
—
сіє, косить,
окремі
сільському побуті передаються од діда до внука,
то і в поезії, якою виявляє свій духовний лад селянство,
повинні панувати більш-менш постійні якісь форми.
І коли ми придивимось пильніше, то вони дійсно
існують: це в пісні так званий коломийковий розмір, який
дозволяє оригінальні й досить різноманітні
ритмізування тільки в дрібницях, але який танцює в чотирьохстопоселянин оре, скородить,
—
коли
прийоми в
—
обрубаному до того ще й дієслівною римою.
Наугад розкриваємо пісенника і маємо:
вому сажику
Ой поїхав
на чужину
Та й там і загинув,
303
Літературний авангард
Свою рідну Україну
Навіки покинув.
Це розмір переважний
той
розмір, який довів до
для нашої селянської пісні,
великої
досконалості
другорядні поети, і зараз
не диво ще зустріти в перших матеріалах молодих плужан чи в редакціях цей розмір.
Це, повторюємо, пояснювалося тим
Шевченко і повторили та повторяли
соціально-економічним тлом і його малозмінним і
звідки
зашкарублим побутом,
виросла коломийка.
Взяти
там
російських сучасних селянських поетів
з
ба
найкращі них, як, надр., Клюев, Орешин,
навіть і Єсенін, по вуха сидять у старовинних російських
пісенних розмірах, образах, усталених віками, і в
—
навіть
зворотах, канонізованих найбільш консервативною масою
і улюблених нею. Навіть революція тим російським
змінених, як слід,
бо
російський селянсько-господарський
форм,
побут навіть після революції мало змінився. Більша зміна
селянським письменникам не принесла
поетичних
у провадженні господарства, тракторизація,
електрифікація,
війни
ав
зв’язку з великим здвигом народних мас за час
та громадської війни
біженство, полонені
і
нищення інвентаря
вишукування в формі колективів
нового способу вести господарство
все це дуже ясно
позначилося на нашій селянській поезії, яка перейшла
подекуди навіть до форм вільного вірша (верлібру) у
—
—
—
—
наших сельпоетів і почала підлягати впливам поезії міста
і його форм.
Ця різниця в поетичних формах російських
українських особливо
залежності
поетичної формальної
підкреслює факт
будови од стану побутового ґрунту, якого та поезія виявляє.
Тут ми маємо на увазі переважно поезію книжну.
Верлібр, напр., народних дум чи інших поетичних
давніх форм ми не в’яжемо, звичайно, з індустрією чи
селянських письменників і
яскраво
хоч для свого часу й це було б,
А взагалі засоби вільної ритмізації,
мабуть, давніші, ніж метричної. Ми ж розглядаємо тільки
ремеслами
напевно,
й ін.,
показовим.
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
304
технічно-свідому вільну ритмовку, що в’яжеться
з
індустріалізмом.
Швидкий темп індустріалізації міста в зв’язку з
нашим же
великими
значить,
технічними відкриттями минулого століття, а
і особливо яскрава переміна темпу міського
життя, його
побуту,
зміна внутрішнього ритму
не так залежного вже од
(електрика, газ,
того
побуту,
метеорологічних умов
безперервна праця на великих фабриках),
начеб хаотична та анархічна робота і рух,
планований і ритмований
велетенському вокзалі
—
—
але по
ззовні
суті дуже
ну, хоч би на
все це викликало в
поезії відповідний
вияв
змістом,
нерозривно зв’язаними
формою
поміж собою творчими чинниками.
так і
як
—
Це викликало появу широкого і закономірного
внутрішнього ритму в поезії, який назовні для тих,
хто
не вміє бачити і чути, здається ще хаотичним, як рух
на велетенському вокзалі та його путях або на
(не в деталі якій-небудь,
справжнього сучасника є
ав
усій його масі),
заводі
а для
способом ускладненіших сприймань
матеріалу.
Цей новий ритм в поезії, який зараз носить назву
Уїтмен.
верлібру, з’явився найраніш в Америці
організованого
словесного
—
Виходить, що законодавець літературних форм
—
віддала першенство відчування
індустрією
Америці. Це дуже
характерно, бо підпирає найяскравіш попереднє твердження про
появу нової поетичної форми верлібру в зв’язку з
індустріалізацією життя, і саме там, де воно найбільш яскраво
в Америці.
виявлялося
Далі верлібр з’явився в Європі, в першу чергу у
Франції, де найхарактернішими його представниками були
(початки зробив Артюр Рембо) Кан й інш.
Чим більш одстала в індустріальному відношенні
країна, тим трудніш і пізніш там виявляються поетична
Франція
—
поетичного разом з
—
—
форма
верлібру,
появи
і перемоги
тенденцію
цілому світі як форма, що має основу
в соціально-економічній структурі сучасного і
майбутнього суспільства.
але вона все ж має яскраву
по
305
Літературний авангард
Німеччині
Тому й не дивно, що в Америці, Франції чи
всі найкращі
верлібр має зараз цілковиту перемогу
—
представники сучасної поезії, літературні ватажки цих
країн
Дюамель,
Гільбо, Мартіне,
верлібристи: у Франції
Аркос, Ж. Ромен, Вільдрак, Гарньє і т. д., які
—
—
творять поетичні форми
академічних
на
тлі
розмірів французьких,
рантьє далека от
так далекому
від
як думка консервативного
дійсного поступу
вселюдства; у
Бехер, Верфель, Газенклевер і інш., в Америці
тут уже і з «Червоного шляху», дякуючи І. Куликові,
можна поінформуватись. І навпаки, в Болгарії чи
Польщі (кажуть, що і в Норвегії та Фінляндії) основні сили
поезії топчуться ще на старих поетичних
рубаних
віршових розмірах, та й навіть в Росії основна сила поезії,
Німеччині
—
—
—
через індустріальну і побутову відсталість її,
або трохи розхитані точні розміри.
б Маяковського, в основі поезії якого, коли
лежить або пушкінприглянутись поза його розбивкою
спирається на точні
Згадаймо хоча
—
ський ямб, або некрасовський народний розмір, правда,
і до певної міри
в деталях розхитані. Про це писав
Брюсов. Але Асєєв, Пастернак, Ахматова,
Клюев, Безименський, Тихонов
цілком сидять ще на
темах і варіаціях точних розмірів.
Верлібр іде поруч також з найбільшою
революційністю, яка любить і знає значення індустрії.
Коли порівняти українську сучасну поезію з
російською, то в будові верлібру Україна багато дальше
пішла, ніж Росія, і найбільш яскраві представники сучасної
української поезії більше розроблюють верлібр, аніж
з
старі косні розміри, як сонет або октаву. Звідси
поетичних форм
можна зробити, напр., висновок,
виходить,
що Україна більше індустріалізована, ніж Росія, і після
перевірки економічного стану по статистиці цілком
часто
і сам В.
—
—
—
справедливо
—
—
навіть і щодо селянського сучасного побуту.
Виходить так, що «скажи мені, яка у вас поезія,
оскільки технічно розвинена ваша країна».
і
я скажу,
Факт зміни після війни й революції нашого села
і в тому, що не тільки плужани нерідко пробують
показується
306
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
силу у верлібрі, а й у тому, що віком змоцьований в
нашому селі коломийковий розмір вибило химерне і ближче
«
до верлібру, дольників та змислового розміру
яблочко». З України разом з військовими частинами «яблочко»
—
на північ і на схід.
Але читати верлібр, крім свідомих авторів його,
перебралось
у нас
майже зовсім не вміють, і нашим музично-драматичним
школам, студіям та технікумам треба як слід підійти
до декламації тієї поетичної форми, яка завоювала весь
культурний світ. Про основні закони верлібру див. далі,
а про його читання іншим разом.
Ритм новітньої поезії
та
його
українські особливості
Схематичний начерк
з
теорії нової поезії1
І
Евфонія
та
емоціональні докази
(кількісна евфонія) в поезії, як і взагалі
евфонія, цебто наука про звуковий склад словесного
Ритмічність
вся
матеріалу і характер його розгортування в динаміці
проголошування, тому стоять на першому плані при
сприймання поезії
звуків, які після логічного їх освідомлю-
розглядові поетичних законів, що начальні
ідуть
у формі
вання
(до певної міри механізованого сприймання
рефлексам) тоді аж викликають ряд
завдяки умовним
уявлень зорових, нюхових, смакових, як і слухових, але вже
не первісних, а трансформованих у всю широчінь і
різноманітність звуків у природі (значить, і в техніці,
індустрії й ін.), що їх майже немає в безпосередніх звуках
поезії. Пишемо «майже», бо в евфонії та ритміці
зокрема є тільки дуже відносні по наближенні до природних
1
Ця стаття є скороченим розділом моєї ще не закінченої
теоретичної роботи з галузі нової поетики.
великої
307
Літературний авангард
звуконаслідування голосу й ритму на зразок, наприклад,
танкових
ритмів:
На вулиці скрипка грає,
Бас гуде, мовляє,
або
градації громових ударів:
Регіт градовий з громом у груди залізні,
або тринькання струн і їх
перебори:
Тронь струн
винтики.
Тільки після тієї трансформації
змісту
звуків, які самі по собі
не мають, але які складають групи, що можуть
бути освідомлені людиною, тільки після логічного освідомлення ритміки й евфонії поетичного словесного
уявлення
матеріалу і виникає вже той другий план
зорові, нюхові і т. ін.
цебто все те, що складає для нас
—
—
образи окремих
слів і комбінацій
з них, що створює живе
ідей.
Таким чином, образ є другоплановою сферою
діяльності поезії, а трансформатором між цими планами,
тіло
що
сприймання, напр., в зоровий образуяву, тим трансформатором (як в електриці, що один
характер току перетворює в інший) суть різні умовні
рефлекси вищих категорій, які в нашій буденній мові
можуть бути названі в цілій сукупності процесом
логічного усвідомлювання.
З другого боку, місце перетворення одних поетичних
процесів
евфонічних (слухових) в інші (або, інакше
переплавляє звукове
—
висловлюючись, місце їх змички)
лювання і надає поезії значення як
—
пізнавання
в
те
логічне освідом-
чинникові
світу поруч з наукою.
Логічне освідомлювання, ускладнюючи свій узор
процесі розгортування поетичного твору,
в
цілому
своєму комплексові і дає той зміст, ідеї та синтезуючі
висновки, що змоцьовані самими звуками (евфонією),
й образами, всі разом
складають
що формують ідеологію.
а далі
емоціональні докази,
308
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Повторюємо, логічне освідомлення несе в собі той
великий потік сил, що впливає на суспільство. Великий
потік, бо роль поезії як надбудови, що організує через
емоції ідеологію, остільки велика, що вона, як відомо,
впливає навіть на економіку.
Значить, не вважаючи на те, що поезія впливає і
оброблює емоції, вона все ж за допомогою рефлексів
логічного освідомлювання наслідком дає розумові логічні
переконання.
Досить емоціально довести що-небудь людині, щоб
вона знайшла в своєму розумові і логічні докази. І
навпаки, у людей логічні докази можуть бути остільки міцні,
що вони як
броня одбивають од себе емоціональні
найкращий поетичний твір
напади поезії, як, напр.,
не вразити емоціонально переконаного
А
коли вже вразить емоціонально, то,
білогвардійця.
значить, в такому разі і відпорність логіки пробито.
революціонера може
II
Поезія як система шумів
Багато
в добу символізму говорилося про музику
навіть
поезії,
мода пішла писати всякі ноктюрни, берсези
і
т.
ін.
аж до
це все завдяки тому,
симфоній включно
беззастережно переносили на поезію.
—
що закони музики
В своїх запізнілих формах і українська поезія той
погляд на поезію як на музичну стихію перехопила і
перенесла вже на поезію перших років революції в особі
епігонів символізму, що пишуть різні адажіо, анданте, фуги
і т. ін. Українські відсталі читацькі маси повторюють
зараз зади нудного мелодизму за вправами наших поетів
і поетиків, особливо Київських шкіл і їх «отприсків».
відомо, останні наукові досліди над поезією
виявили, що поезія, коли вже її обов’язково
прирівнювати до сучасної музики, належить швидше до музики
шумів, а не музики тонів. У всякому разі та музика, що живе
ще зараз під цим терміном, не має ясних спільних
Але,
як
законів між собою і поезією, крім деяких міцних аналогій,
309
Літературний авангард
бо основа поезії
—
є
шуми,
а
—
музики
тони; вони мають
місце схожості там, де кінчається музика
тонів і починається музика шумів. Зате ритм в цих обох
мистецтвах безумовно ґрунтується на довжині
(протяжності) і короткості звучання.
Для поезії це положення годиться для всіх її систем:
силабічної, метричної чи метро-тонічної, користуючись
поки що термінологією старої поетики.
тільки спільне
В тонічній системі, що відрізняє наголошений і ненаголошений звуки голосівки, треба ще додати, що
в ній
наголошенні, цебто при підвищенні голосу, завше
ще й певна довша протяглість того звуку, який крім
при
є
голосу особливо
ритмічних
ясно акцентує стопу
і служить
основою
одиниць.
III
Смерть схоластичної поетики
Стара поетика для сучасних форм поезії стала
Її весь час підправляли, доробляли,
непридатна.
відомих праць Рене Гіля, а особливо
французького верлібру Гюстава Кана.
прибудовували, починаючи з
з праць теоретика
У французів
над вишуканням законів нової поезії
багато попрацювали у свій час абеїсти
(унанімісти)
і досить
широкої відомості заслужили спільні висновки поетів
Вільдрака й Дюамеля «Теорія вільного вірша». Всі вони
до того розхитали стару поетику, що навіть
терміни
значили для них
по-різному. Те
Росії за останні роки. Разом з
тим
спільні
ж саме
було і
в
прихильники й рекон-
структори старої поетики, як, напр., з російської сторони
Валерій Брюсов чи Г. Шенгелі,
і
спочатку
поетику,
схоластичної
Загул,
—
витягнули мало
поетики
українців Якубський
руйнувати стару
не всі терміни старої
—
з
що тепер і сам почав
й риторики, щоб укласти сучасний вірш
у це прокрустове ложе.
Були мобілізовані до того ще й всі народні розміри,
щоб укласти в них ті поетичні форми, що в метр
вкладатись не
хотіли. В. Брюсов, навіть
визнавши систему
Валер’ян Поліщук, ВИБРАНІ ТВОРИ
310
дольників (див. його «Основы стиховедения»),
намагається довести, що ритм досягається
все ж
руйнуванням
метра, так званими другорядними елементами метра,
заміною якоїсь одної стопи іншою,
поділом метра (віршового рядка) на частки,
варіаціями, цебто заміною закінчення метра
а саме іпостассю
цезурою
а також
—
—
іншою «незаконною»
—
явище каталектики. Якими тільки
труднощами не обставляється проста ритмічна природа
сучасної поезії, щоб її укласти в рамки старої поетики: всі
ці модуляції
додаткові елементи схоластичних метрів
у вигляді іперметрії, ліпометрії, анакрузи, лейми,
систоли, дістоли, сінереса, діереса, синкопи і т. д., і т. ін.
Я нарочито почав їх перечисляти, щоб довести далі,
що всі вони не потрібні навіть на те, щоб їх
—
запам’ятовувати, бо все одно сучасного верлібру вони охопити
не можуть, і той же В. Брюсов далі визнає те, що й ми
кажемо, що старі метри не можуть охопити творчості
російських поетів, і тому додає ще змисловий вірш,
раєшник, дольники і верлібр. Про це є і в Малишевського, і в Томашевського, і в багатьох російських
теоретиків поезії.
нових
IV
Ритмічні закони нової поетики
Проте існують загальні ритмічні
закони, що в собі
будови слова поезії й
прози всіх мов. Ці закони вже намацані і їх треба лишень
охоплюють всі форми ритмічної
Спроби дати нову поетику робилися.
назвати «Теорію літератури»
вона, як і дуже солідна праця Тинянова,
провести в систему.
Одною з них
треба
Томашевського, але й
танцюють «од пічки» метра, кажучи, що «ритм то є
функція метра» або щось в цьому роді, і, значить, мають в собі
основну помилку старої поетики. Ми нарочито не
наводимо цитат зі встановленням помилок, щоб не обтяжувати
нашої статті, призначеної для поточної преси.
Не метр є основою для ритму, і ритм утворюється
зовсім не од того, що в
Бо метр
метрі одні стопи зміняються іншими.
Брюсов,
є навіть не « пределом » ритму, як каже В.
311
Літературний авангард
ритмічної системи.
цебто повторення
певних груп звуків. І коли величини тих груп (стопи)
будуть відноситись поміж собою як 1:1:1 і т. д., то це буде
а лишень частковим випадком
Дійсно всеохоплюючим поняттям є ритм,
метр, тоді як ритм носить в собі величини ритмічних
груп, які між собою в більшості незмірні, як напр. 1,(3):
1:1,(2345...):171в:^2іт.д.
сучасній поетичній формі часто приходиться
розмір строфи чи поетичного параграфа
залежить од повторної присутності в кожному рядку
якоїсь величини цілком сталого розміру, цю величну можна
назвати ритмічним постійним (середнє математичне
наших хвиляд, про що буде далі.
В. ТІ.), і воно одбиває такт
на протязі мелодії,
Тепер,
в
констатувати, що
—
—
Вільдрак і Дюамель. Як бачимо, ці чутливі митці
ритмічну середню одиницю, яку з
оговорками можна прийняти за хвиляду.
намацали вже давно
Таким
чином, ми центр ваги переносимо на ритм, де
метр є частковий випадок
рівних між собою ритмічних
(стоп), тоді як в більшості вони не рівні і навіть
в метрові старому ніхто не знаходив тотожної рівності,
крім, може, випадкових кількох віршиків.
Ми пропонуємо зробити ту саму операцію, яку зробив
Коперник, коли геоцентричну систему світу змінив
одиниць
геліоцентричною. Всі недоладності і петлі руху небесних тіл
зразу розплутались, бо земля (у нас
метр) є побічним
—
пунктом
в
системі
нашого
світу (у
нас
—
ритмічності).
V
Загальний ритмічний закон
Розглядаючи сучасний європейський і український
верлібр та українські народні думи, а також
користуючись розробкою системи дольників у Брюсова,
спостереженнями Малишевського, Якобсона, Вільдракай
Дюамеля, Ж. Ромена і Шенев’єра і багатьма працями, особливо
опоязівців (на превеликий жаль, по теорії ритмів сучасної
поезії, як і взагалі з обсягу нової поетики, в українській
312
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
літературі ми не знайшли майже нічого),
такий ритмічний закон1.
Ритм складається з різноманітних
ми встановили
одрізків
звуками часу, що можуть бути освідомлені як
повторення груп звуків. Ті відрізки часу, наповненого
наповненого
звуками слів, ідуть хвилями, що не завше можуть бути
зрівняні між собою і в більшості сприймаються як
ірраціональні величини, з різним евфонічним зафарбленням,
але з якимсь
середнім математичним,
до якого
наближаються ті величини, і через те людська психіка
сприймає їх як величини одного
порядку,
як,
наприклад,
морські хвилі з різною формою поверхні, гребенів, розмаху
і т. ін. Ці ритмічні одиниці ми називаємо хвилядами.
Вони розділяються поміж собою ірраціональними
уривками незаповненого
вільного,
але
павзниками і павзами. В кожній
—
напруженого часу
хвиляді повинно бути
одному і більше наголосів, причім в останніх випадках
домінуючий наголос, що емоціонально зафарблює цілу хвиляду. Хвилядні величини утворюються
по
завше є один
1
Вже після написання нашої праці одержали ми ч. 6-7
журналу «Червоний шлях» за 1925 р., де були нарешті
зачеплені Авгієві стайні української схоластичної поетики аж двома
статтями: В. Коряка «Боротьба поверхів» і особливо Д. Кулаківського «Ритміка мови». Коряк добре і послідовно, але надто
конспективно і сухо доводить історію появи російської
формалістичної школи (опоязів), її самоусвідомлення через критику
положень Потебні та Веселовського, перераховує ті завдання,
які ця школа собі ставить, та зазначає хиби її з марксівського
Друга половина статті звучить як відгомін до
Троцьким тієї ж школи формальної поезії.
Кулаківський уважно і зі знанням справи критикує
погляду.
критики
стару
поетику і подає свої досліди над ритмом. Поняття «тонічної
хвилі»з максимумом, як читач побачить далі, частково відповідає
нашій хвилядній системі. Але Кулаківський не бере на увагу
евфонічних підвищень (можна й Шенгелеве
«інтенс») чи, як
ми звемо, побічних наголосів, до і після кульмінаційного
пункту в словах або, ширше взявши, в хвиля дах. Тому і він не може
охопити всіх ритмічних положень сучасної поезії, напр., не
зможе ввести в систему ритмічних хвиль, складених з кількох
—
313
Літературний авангард
багатьма чинниками, з них найбільшими є: 1)
поділ часу слухом, 2) артикуляції мовного
сприймання й
апарату при проголошуванні, і 3) змислові цеглини і групи
мови
інакше
—
зміст слів і фраз. Ритмічні
зі змисловими.
одиниці так чи
в'яжуться
VI
Часово-артикуляційна
Коли ми візьмемо народну
славку»,
то
будемо мати
природа хвиляд
«Думу
про Марусю Богу-
таке:
| турецький | до мечеті | від’їжджати ||
І бранці, ||
Марусі попівні | Богу славці ||
На руки І ключі| віддавати. |||
Тоді дівка І бранка ||
Маруся попівна | Богуславка ||
Добре І дбає, II
Став пан
Став дівці
—
До темниці І приходжає, ||
Темницю І відмикає: ||
Всіх козаків | бідних невбльників |
на волю
|
випускає,
самостійних слів, або самостійних слів без голосівки. Так
сходиться з нашим і поняття про
в
слові
—
I
само
«падіння» й «наростання»
тонічній хвилі. Особливо добре розглянуто деталі
цього явища.
Але помилкою є на «падінні» і «наростанні» (наших
підйому» і
—
«хви-
відступу»),
частковому, складовому, хоч і важливому, фактові ритму
будувати всю ритмічну систему. Звідси виникла і друга помилка Кувстановлення ритмічного модуля з півхвилі.
лаківського
Неправдивим є надавання особливої ваги голосівці і ще деяким
деталям. Але цілком справедливим є твердження автора, що,
не вважаючи на те, що в «практиці ритму поети рішуче
порвали з тим ‘‘віршуванням”, яке поклав в основу ще Тредьяковнаша просодія ще й досі не відійшла від цих
ський»,
допотопних положень, і що «теоретики, навіть найновіші, ніяк не
можуть вийти з-під дурману стоп» старих метрів (див. стор. 271
згаданого № «Червоного шляху»). Прохання після дочитки всієї
лядах
«хвилядах спаду,
—
—
нашої статті іще раз заглянути в цю примітку.
на цьому
Валер'ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
314
I
словами І промовляє: ||||
«Ой, козаки, (І) ви (І) біднії | невольники, ||
Кажу я вам, | добре | дбайте, ||
В городй| християнські І утікайте, ||
Тільки прошу я вас, | одного города | Богуслава І не минайте, ||
Мойому батьку | й матері | знати | давайте: |||
Та нехай мій батько | добре | дб£є, ||
Гуртів, (І) велйких (І) маєтків | нехай |
не
збуває, II
Велйких І скарбів |
||
Та нехай мене | дівки | бранки, ||
Марусі І попівни | Богуславки ||
З неволі І не викупає, ||
Бо вже я І потурчилась, | побусурменилась ||
Для розкоші І турецької, II
Для лакомства | нещасного»1.
не
збирає,
В цьому уривкові чудово збудованої в ритмічному
відношенні думи ми можемо простежити всі основні
засади хвилядної системи вірша.
Віршові рядки
причім змисловий
мови цілком сходиться з ритмічним. Через те ми й
бачимо, що ніде, поки що, слова не розтяті хвилядним
порозбивані у нас значками на хвиляди,
лад
поділом на частки, хоч це не обов’язково.
При читанні можна більш-менш точно відбивати ногою
одрізок кожної хвиляди з деякими
часовий
натягуваннями
швидкості артикуляцій
голосового апарату в
більших хвиля дах і в полегшенні у менших.
1
Це
чергування
Умовні значки нашого ритмічного поділу такі:
поміж текстом зазначаємо: одною
прямовисними паличками
—
павзник
ірраціонально більшу павзу поміж
ірраціонально ще більшу
ритмічними рядами, і трьома
павзнипавзу поміж ритмічними періодами. В дужках палички
ки, що можуть бути по вибору.
(’) зазначаємо побічний наголос, О домінантний. З
технічних причин домінантний наголос будемо ще зазначати
жирною літерою.
поміж хвилядами, двома
—
—
—
315
Літературний авангард
напруженіших хвиляд з полегшеними дає ту приємність
яка помічається при читанні
роботи голосового апарату,
не тільки дум
старих метричних розмірів, бо в
добрих віршів,
чи
—
чергування напружених хвиляд
верлібру,
них є
а
й навіть
той самий
закон
стоп з менш
добрий ямб полягає
порушенні простої ямбічної схеми. А В.
напруженими. Всі теоретики, напр., кажуть, що
в значному
Брюсов, Шенгелі й ін. навіть радять не писати певним чистим
одноманітних віршів, а користуватись усіма
старої поетики, що порушують основу схеми
тоді це буде добра поезія.
Це чергування напружених хвиляд з полегшеними
має сходитись з емоціонально напруженими місцями
змісту рядків. Коли це так буває, то маємо максимум
ритмічної відповідності (соответствия) ритму і змісту, цебто
синтез змислового віршового ладу і дольникового, коли
взяти термінологію В. Брюсова.
метром
законами
—
VII
Система наголосів у хвиляді
Далі ми маємо другу засаду хвилядної будови вірша
це певний наголос чи система їх у окремій хвиляді. У
рядкові, напр., І «Всіх козаків | бідних невбльників | на волю
—
|випускає» І маємо дві перші хвиляди з двома наголосами
причім домінуючий буде у першій на «і»
«козаків», у другій на «о»
«невольників», які
акцентують
зафарблюють емоціонально і евфонічно цілі ці
хвиляди. Додаткові наголоси падають на слова «всіх» і
«бідних»
ці слова і змістом грають другорядну роль.
Фраза акцентується в такому порядку: «козаків
—
кожна,
—
=
—
невольників на волю випускає». Третя й четверта хвиляди
в тому рядку звичайні.
Повторюємо, що всі чотири
приблизно
рівними одрізками
часу і такт їх одбивається дуже легко ногою. Але ці одрізхвиляди проголошуються
—
поміж собою ірраціональні, цебто не
знайти таку мірку в часові, якою можна було б їх
зрівняти за допомогою людського слуху, хоч вони й
ки часу хвиляд
можна
наближаються до якоїсь середньоматематичної величини, що її
316
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
як існуючу поміж хвилядами цього
Хвиляди такого порядку живуть в цілому
процитованому ритмічному уривку думи.
можна угадувати
порядку.
VIII
Хвиляди
як
підйому й
спаду
По характеру хвиляд в залежності від наголосу ми,
приблизно і в старій поетиці, в окремих розмірах
розрізняємо хвиляди наступу, або підйому, цебто ті
хвиляди, в яких з групи складів, що утворюють її, наголос
падає під кінець хвиляди, на другу половину її. Напр., |
«в
городи» «не минайте»
наведених прикладах
|
«тільки прошу
наголос на останньому з них; в другому
на третьому
прикладові
я вас».
маємо в першому: з трьох
(передостанньому);
—
а в
|В
складів
складів
з чотирьох
третьому
хвиляду з трьома наголошеними складами,
причім
домінантний наголос падав на четвертий з шести |
«прошу» І і у нас відзначується значком наголосу на жирній
літері, цебто падає домінантний наголос на другу
—
половину хвиляди.
Коли
в
наголошена група
першій половині
відступу,
Коли
або
звуків (склад)
знаходиться
хвиляди, то їх ми звемо хвилядами
спаду. Напр., |« невольники», «добре»|.
ж хвиляда має число
складів або взагалі
звукових груп, що можуть носити наголоси, лишку
і
(нечет),
коли наголос падає якраз на середню групу, то
частковий випадок хвиляд
Напр., І
«з
ми звемо
такий
нейтральними.
неволі»,І «побусурменилася»,.
Як видно з самої термінології, ці характери хвиляд,
на нашу думку, найбільш і відповідають емоціям
агресивним чи регресивним, активним чи пасивним.
ми колись писали
причому зазначали, що ямб, напр.,
характерний
для епох
Те
саме
і про вірші, писані розмірами,
як
революційних,
розмір
наступу,
епох, коли
підіймаються нові сили, йде прискореним темпом
будова. Момент
Росії характеризується ямбами
Пушкіна й Лєрмонтова. В українській літературі
росту
буржуазії
революція Жовтня
в
в
основі своїх розмірів безперечно
має
ямби
317
Літературний авангард
і різні їх формації, причім це йде навіть, мабуть,
всупереч основному нахилу української мови, яка, здається,
має основу
хореїчну, особливо
коли продивитись
пісні, народну творчість старого часу, творчість
Шевченка, Куліша й ін. Характерна примітка, що й
«Марсельєза»
і
«Інтернаціонал», як пісні підйому й наступу,
ямбічні. А чистий
доби підйомів,
що характеризують і
—
ямб у нашій системі буде
всього-на-всього двоскладовою
другій половині. Чистий же ямб,
бути у випадках, коли слова
двоскладові і, значить, змислова будова сходитиметься з
ритмічною. В інших випадках, як це добре розібрано відносно
російського, напр., ямбу, його можна заміняти й
пеанами й дактилями й т. ін. при читанні. Ще одна примітка.
У Шевченка, коли треба було йому висловити в розмірові
коломийки, по суті хореїчному, моменти підйому, то він
переходить або на ямб, як, напр.:
хвилядою з наголосом у
як
відомо,
може
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
хорей, або з хореїв
вірша «Того бог карає»
коломийки утворює ясний третій пеан, що відповідає
хвиляді з наголосом на третьому складові з 4-х,
знову
хоч основа
—
—
розмір наступу, бо наголос у другій половині. Напр., «Вітер
в гаї І нагинає | лозу | та тополю»... І що наші неокласики
української мовної природи, коли внесли
відносно чистий ямб, це не підлягає сумнівам. Інакше
вони б, як Семенко, Сенченко, Шкурупій, Терещенко,
Коляда, В. Поліщук, щоб давати ритм наступу, почали
б писати верлібром чи хоч розхитаними ямбоїдами. Бо,
повторюємо, стара мовна основа українського язика
хореїчна, що носить елементи спаду (може, це відбились
столітні історичні періоди гноблення?) і її зреформувати,
базуючись на попередньому мовному багатстві, в мову
наступу, особливо в поезії, можна тільки верлібром.
не виходили з
Рильський пересадив ямби
Якраз неокласик
той
поляків і Пушкіна, Зеров
латинців, аФилипович
і писати почав по-російськи ямбами під Пушкіна й
—
—
Ходасевича.
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
318
В наведеному уривкові думи, в переважній
більшості, хвиляди основою мають елементи наступу, підйому,
бо тут якраз передається велике напруження драматичне
й
ліричне,
батькам.
Богу славка випускає невольників і боліє
батьківщині, передаючи свою вістку
коли
за свою зраду
Правда,
рядках, де йде
є хвиляди спаду, це в
наче знемога, покора
останніх трьох
тій злій долі,
за яку
Богуславка сама винна, полакомившись на розкоші
басурменські. До того хвиляди спаду тут ще гарно
Маруся
каденцію періоду.
Але хвиляди цієї думи, хоч і носять в собі елемент
наступу, піднесення, прим’якшені, проте, тим, що в
переважній більшості мають наголос на передостанньому
сполучають і
складові. Хвиляда в групі останніх звуків спадає,
стихає. Це пом’якшення хвиляд наступу жіночими чи
дактилічними закінченнями або всилювання хвиляд
спаду тим, що наголоси
домінантні чи поодинчі будуть
наближатися до нейтральних, цебто до середини хвиляди,
треба мати завше на увазі при розглядові
емоціонального характеру
і взагалі
тих завдань,
поезія. Епічний, спокійний
тон
які
ставить
собі дана
найкраще удається при
нейтральних або близьких по наголосу до них хвилядах, цебто в хвилядах наступу чи спаду, але коли
наголос тримається близько коло середини їх. «Пісня про
віщого Олега» у Пушкіна для надання епічності
витримана в
амфібрахіях, розмірові з наголосом посередині
коли підходити з міркою
другому з 3-х складів,
В
поетики.
нашому уривкові думи основний наголос
старої
—
—
у хвилядах хитається коло середини з нахилом в
сторону хвиляд наступу та обов’язково
хвиляд,
поезії
щоб
надати тій
зм’якшуються кінці
емоціонально-напруженій
трохи епічного тону, яким відзначаються всі
українські думи.
Домінантний наголос вкупі з побічними складають те
підвищення хвиляді, що утворюють аналогічні вершині
чи гребеневі хвилі (їх може бути й кілька), утворюють ті
звукові гірки, які й дають коливання хвилядам.
319
Літературний авангард
IX
Рівновага й
Ще
одне явище, яке часто
верлібру
утворюють
пропорції ритмічних рядків
—
спостерігається в
це рівновага двох частин рядків, які
ритмічне коромисло. Ця
групами рядків.
сама
поезіях
рівновага буває і
з
цілими
Добре І дбає
До темниці І приходжає
...
Темницю
І відмикає...
Тут рядок розпадається посередині, утворюючи два
крила або два плеча ритмічного коромисла, причім на
плече припадає по
Став
пан
одній хвиляді. У випадку:
| турецький || до мечеті | під’їжджати.
І бранці...
Став дівці
Маємо
ритмічне плече,
—
у першому рядку по дві хвиляди на
причім після
слова
«турецький»
почувається
якась трошки довша павза, ніж після «пан», «мечеті».
У випадку:
Став дівці-бранці
Марусі попівні
| Богуславці
На руки І ключі І віддавати.
І бранка
Маруся попівна | Богуславка...
Тоді дівка
рівновагу з груп рядків
урівноважуються ритмічно,
маємо
два
—
а
перші
два й останні
третій, середній,
рядок наче є переходом од одного крила системи
рівноваги до другого.
В цих рядках, напр., у перших двох маємо і ще одну
відповідність. Тут перша хвиляда першого рядка своїм
ритмічним характером так відноситься до другої
хвиляди того ж рядка, як і хвиляда другого рядка відноситься
до П-ої хвиляди того ж другого рядка. Цебто, коли
хвиляди в першому рядку будуть: перша
А, друга
В,
—
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
320
а в другому: перша
—
С, друга
—
D,
то
формула
виразиться так:
А:В
Звичайно,
можна
=
С: D.
й так зрівнювати
B:D.
A:C
=
Може бути пропорціональність і відворотна. Ці всі
твердження підходять і до ритмічних груп рядків.
Може знов
бути надбавка по хвиляді в кожному
слідуючому рядку чи зменшення
їх. Рівновагу між двома
вірша і надбавку зазначали в своїй теорії
вільного вірша Вільдрак і Дюамель (див. стор. 22 і 26).
Але багато частішими випадками будуть різні пропорціональні ритмічні відношення, яких часто зразу не
можна і вловити, хоч їхня ритмічна вага і почувається.
Хвилядна система версифікації підходить до всіх
існуючих мов і версифікаційних систем, тому що вона,
частинами
по-перше, містить в собі поняття про метр як про
частковий випадок хвиляд, коли вони по кількості складів
і по формі наголосу однакові. Дактиль чистий
це буде
—
частковий випадок трискладових хвиляд з наголосом
у першій половині, цебто хвиляд спаду або відступу. Далі
хвилядна система охоплює всі ті старі й нові форми
ритмічного художнього слова, де не можна
пристосовувати старої поетики. До того вона, як спряжена зі змисловим будівництвом мови, не перекручує і не насилує
наголосової системи різних мов, а вбирає їх в себе, хай це
буде мова силабічна, метрична чи метро-тонічна, за
старою термінологією.
X
Роль побічних і домінантних наголосів
в
Побічні або підсобні наголоси коло домінантного
хвиляді дають особливо легке розв’язання ритмічне
в тих мовах, де
поруч з акцентуванням логічним йде і
постійному місці, як, напр., на кінці слова в
французькій, турецькій, на передостанньому
наголос на
мовах
складові
—
польській і
Ті самі побічні
чітко
т.
ін.
наголоси в хвилядах
з’ясовують верлібр
у
особливо
німецькій мові
з її частим
321
Літературний авангард
уживанням складних слів
не
з
кількома пнями, де ті пні
гублять свого змісту.
Наприклад (з Бехера):
Einmal noch deine Hand diese Hand
Zauberisches Gezweig
an Gottes
zu fassen:
Rosen
—
01-Baum.
—
«Rosen-01-Ваит»
де й «an Gottes» як і
мають
приблизно однакові часові протяжності при
виголошуванні, але в другому складному слові кожний корінь звучить
зі своїм змістовим відтінком. Тут можна до того
й
домінантну переносити ще
звукового
на кожен з цих
трьох пнів,
було
раніш, певного і змістового і
Можна домінанту сперти
хвиляді.
зафарблення
надаючи, як
сказано
на «Rosen» і на «Вайт», так само, як і на «О1».
Аналогічне буває і
Напр.,
у
в
українських
складних словах.
віршеві:
Темно-жовто-синій І день І погаснув
—
Першу хвиляду можна читати,
акцентуючи логічно, а значить, і домінантним
маємо три хвиляди.
наголосом по черзі, або на пні «темно», або «жовто», або
«синій». І тут
буде кожний
раз своєрідна деформація
образу уяви.
При домінантному наголосові на «темно» він навіть
відокремлюється в прислівник і на темний тон
фіксує найбільшу увагу. При домінантному наголосові
на «жовто»
зразу світліє зафарблюючий тон вечора,
і т. д. Те ж саме буває, коли хвиляду складають кілька
слів і при читанні дається змога декламаторові внести
наче
—
свою
емоціональну трактовку,
ставлячи на те чи
інше
слово домінантний наголос.
XI
Складові частини хвиляд
Як рухи хвиль складаються з рухів окремих молекул
води, так хвиляди складаються зі звуків. Ми будемо
провадити й
далі цю динамічну аналогію,
маючи ту перевагу,
322
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
що й хвиляди і ритми можуть спостерігатись тільки
в
динаміці, в рухові, бо ритм є процес.
Ми раніш, кажучи про склад хвиляди, казали «зі
складів, або груп звуків», наче поширюючи перше значення.
Це в дійсності робилося свідомо, щоб не вийшло так, наче
хвиляда складається виключно зі складів, або з групок
шелестівок
з
голосівкою. В нашій системі ми розглядаємо
особливого значіння різниці між голошелестівками. Перш за все поезія, як система
шумів, має в основі шелестівку, та й голосівка не завше
звуки, не надаючи
сівками і
є чистим звуком, що може
Згадаймо з одного
боку,
визначити перехід звука «в»
латинської, німецької та й
бути носієм
музичного тону.
напр., неможливість
в «у» для мов
білоруської,
до певної міри української, напр.,
білоруське «дзеучина», латинське «uauta», німецьке
«Faust», а з другого боку, є можливість голосно
вимовити такі слова у чеській
«перст
«е»
—
мові,
як
«prst»
—
слов’янське
палець», де колись писали після «п» замість
—
«ь»
—
ер, або глухе «є». Згадаймо існування
слові «strc»
«встроми», а також
глухого «о» в чеському
—
існування в давньослов’янській мові глухого «о» у
вигляді «ъ»
—
артикуляції
йор. Звуки
з «г»,
Все це говорить
і шелестівкою
вчених,
словесній
а ще
«и» та «ы» одного порядку по
«Ь» (мої спостереження).
за те, що
немає.
різкої грані між голосівкою
З цим погоджуються багато
більше висувають
те твердження, що в
художній будові головнішу роль за голосівку грають
зараз шелестівки. На шелестівках, головним чином,
будуються
(асонанси),
звукові повтори, алітерації і навіть рими
де голосівки можуть і не сходитись, але
тотожність кількох шелестівок обов’язкова.
Сюди відноситься
і велика роль опорного
шелестівки перед
звуку в
римі
—
голосівкою.
існують слова, збудовані на шелестівках,
існують слова
хоч і з одною голосівкою, але які легше читаються при
групіровці їхніх звуків на дві й більше частин, як, напр.,
Отже,
коли
як, напр., «гр, гм, тр, тс, ш» і т. д., коли
323
Літературний авангард
«тембр»,
чеське
—
«Влтава»,
—
значить
існують
і
хвиляди не тільки односкладові, а й просто з групи звуків,
які можна самостійно виголосити.
При
хвилядному читанні
Гм, І
гм,
пуіпкінського вірша
І читатель благородный...
—
якраз «гм, гм» можуть складати кожне окрему хвиляду
з ясними павзниками поміж ними. Можуть бути і
одній хвиляді, тоді вийде «гм-гм» таке приблизно,
його, розказують, вимовляв Ленін, і рядок матиме
інший зміст і вже не 4, а три хвиляди. Це й будуть
вкупі,
в
як
плюси
нашої нової системи верифікації, бо дають змогу
різному
по-
тлумачити текст.
XII
Характер
В одному й тому ж
слова в
хвиляді й темпи
віршеві одне й те слово може
існувати то як окрема хвиляда, то як складова частина її.
Воля,
завдяки якій людина, керуючись слухом і почуттям часу,
може впливати на артикуляційну роботу голосового
апарату, то прискорюючи
це переводити
У віршеві:
її,
то
послаблюючи,
—
й дає змогу
в життя, встановлюючи ритм.
І ви |, слиняві,
Що пйском І і піском І плазуєте
Гей,
До сучасних | днів,
Хіба ви бачите
| сьогоднішніх велетнів | історії?
( «Європа
маємо
на
—
вулкані» )
односкладові хвиляди в першому рядку. А разом
першій хвиляді четвертого рядка маємо першу
з тим у
хвиляду, що складається з трьох слів, з них слово
у першому рядку складає
четвертому лишень частину її.
відповідність
до
змісту,
окрему хвиляду,
«ви»
а в
Тут такий розподіл хвиляд має
щоб вигуком зневаги
а саме,
звернутись до одсталих і «слинявих», сконцентрована сила
звуку на перших хвилядах і виділені ті слова вигуку
324
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
окремими павзниками, що обов’язкові поміж
хвилядами. Ми знаємо, що павзи і павзники збільшують
емоціональну і семантичну значимість слова, після якого
вони стоять.
Хвиляди четвертого рядка притамовані
замедлены)
(рос.
збільшені довготою
повільнішим
своєю величиною і через те
артикуляцій. Вони якраз
тим
загальмованим темпом виявляють ту
хотів автор оддати «велетням
врочистість і шану, яку
історії». Разом з тим в
цьому уривку хвиляди наступу,
агресивний своїм змістом. Тут
бо вірш надзвичайно
окремий випадок
в’яжуться різні за
маємо ще й
тропа, коли за одним заходом
значенням поняття присудком: «плазуєте писком»
лицем) і «піском»
шляхом піскуватим, брудним.
Б.
Томашевський,
«Теорія літератури», стор. 40).
(Див.
Цей троп сконцентрував значимість слів тим, що
скоротив вислів, дав незвичайний і більш вражаючий зворот,
підкреслив одно слово другим, давши розбіжну
(зневажливо
—
внутрішню
риму,
—
а саме головне для
що потрібно,
як
було
ритму: скоротив хвиляди,
казано нижче, для
першої
частини речення.
Гальмування швидкого темпу речення може бути ще
разі, коли після малих хвиляд ідуть великі
по кількості звуків і закінчуються окремим рядком з
й в такому
одної хвиляди з малою
В час,
В час,
Ми
кількістю звуків. Напр.:
І коли все кинулось | сторч головою в
боротьбу, II
І коли маси пішли в кривавий | огонь,|||
хочемо на хвилину
побуть
Осторонь.
( «Воскресіння Діоніса» )
Третій рядок, на наше відчування, повинен бути
виголошений дуже загальмовано, але одною хвилядою, а
четвертий рядок також одною, рівною попередній.
На такий зразок ритмічного затихання написано
чимало
віршів: у Шкурупія, Тичини («На майдані»), у
Поліщука («Пасіка») й ін.
Хвильового, у В.
325
Літературний авангард
ХІП
Значення шелестівок у поезії
І так, повторимо деякі твердження.
основу середню
що як рух
ритмічну
одиницю
хвилі складається
з
—
Беручи
хвиляду,
рухів
молекул води, так
звуковий ритм хвиляд складається з окремих
людської
звуків
мови, не надаючи особливої переваги ні голосів-
кам, ні шелестівкам.
поезії,
за
ми кажемо,
та й
поезії взагалі,
Однак
сучасній
шумів людського
визначаєіяо в
як системі
голосу, особливе значіння шелестівок. Між іншим помічено,
зв’язку з розвитком і культурним підвищенням мов
збільшується кількість шелестівок (мова
англійська, німецька й ін.). Мови з перевагою голосівок суть
мови ще не оброблені первісні або навіть дикунські. їхні
слова типу: «Ao, Tea, Йоарана» і т. ін., поезія як чинник,
що в
у них
певної міри консервує і зберігає первісні ознаки
поезія
мови, її образність, звукову вразливість і т. ін.
що до
—
бореться, останній час, хоч за рівновагу між голосівками і шелестівками. Але з підвищенням культури
в
народів культурні ознаки мови все більш і більш будуть
переважати, бо в них більший обсяг звукового багатства,
природі більш звуків-шумів, ніж чистих
звуків. А брати одні і відкидати другі
і
недоцільно, це визнала вже навіть музика: згадаймо
музику джазу і цілу музичну течію цього напрямку на
бо
на світі і в
тональних
Заході, згадаймо те, що музика Ваґнера була його сучасникам
кроком до музики шумів, згадаймо Скрябіна з його
дисонансами, близькими до шумів, і нарешті те, що в музиці
китайців, яка має тисячолітню культуру, давно існують
музичні інструменти ударні й ін.,
щойно тепер
використовує джазбанд.
Для нас при хвилядній системі версифікації вираз:
«“ш”
сказав дяк» має ту саму вразливість, коли вона
на
сьому місці в текстові, як і «тінь там тоне»,
буде
на
збудоване
нудному мелодизмові символізму, цій кревній
рідні мендельсонівщині.
—
яких
326
Валер’ян Поліщук, ВИБРАНІ ТВОРИ
XIV
Хвилядний ряд
та
віршрядок
Коли хвиляди складаються зі звуків, то самі вони
віршовірядки, або хвилядні ряди. Про хвилядні ряди
вже побіжно, не називаючи їх, ішла мова. Тепер скажемо
складають
про
їхні характерні ознаки. Перш за все,
вони мають свою
особливу ритмічну природу, даючи більші ритмічні групи,
поділені між собою довшими павзами на кінцях рядків,
ніж павзники поміж хвилядами. По-друге, те, що в них
підкреслено виділена певна група хвиляд, яка
визначається навіть у написові поділом на віршові рядки
ті
охоплені в ритмічних рядах хвиляди існують, так би мовити,
кожна на окремому учоті, цебто надається особливої ваги
—
кожному слову
Разом
—
значінню і його ритмічній природі.
з тим в межах певного хвилядного ряду завдяки
віршрядка і є та щільність слів, що утворюється
значимістю кожного слова у віршеві, так і завдяки тим
кордонам
як
деформаціям,
що
діють
на слово у
віршрядку
його
ритмізуванням, семантичною акцентовкою через павзники
хвиляд, і завдяки тому незвичайному складові мови у
віршеві.
Про щільність («тесноту»)
у
віршрядку див.
у
праці Тинянова «Проблемы стихотворного языка». Поділом
на хвилядні ряди або більші ритмічні групи, або просто,
як кажуть, на віршові рядки, ми накидаємо заздалегідь
читачеві певний ритм, уже тільки в межах якого він має
варіювати виголошування хвиляд. Тут начеб
неопреділене рівняння
віршрядка, де дані межі
величин і їхня кількість, цебто приблизна кількість хвиляд,
що опреділяється змисловими даними цього віршрядка,
право
дається
—
а читачеві в
залежності від його психофізичних даних і
напрямку смаків
та
емоцій дається
певна воля їх
ритмічного тлумачення, а значить, і тлумачення їх
поставивши
змісту,
певні ритмо-логічні наголоси.
XV
Значення
поділу на окремі віршрядки
Ми знаємо, що в прозі, в більшості, існує певний ритм.
Не поділивши її на рядки, ми даємо змогу читачеві самому
327
Літературний авангард
блукати підсвідомо при читанні, намацуючи той ритм.
Але досить поділити ту прозу на ритмічні ряди або, як Томашевський називає, колони
(чи мовні такти), і
ми вже
читачеві примусовий характер ритмічної
розкладки того словесного матеріалу, а значить, і
встановлюємо певні віхи для його змислового тлумачення.
встановлюємо
І навпаки, напишіть верлібр вкруговую, відкинувши
на ритмічні ряди, як усувається обов’язкова,
встановлена автором його ритмічність, нищиться щільність
поділ
і значимість слова і твір набуває часом цілком іншого
характеру. Так, наприклад, врочистість, що надається
виділенням окремих слів чи груп у віршрядках, при
написові підряд зразу губить свій високий стиль і часто
серйозного невідповідним
жартівливого серйозним у шаржі,
звучить пародично, як трактовка
стилем, і навпаки
—
буфонаді, пародії.
Ще один важливий чинник поділу на віршрядки
це те, що в них перед павзою на
ритмічні ряди,
кінці рядка, як уже зазначалось, збільшується значимість
—
—
слова
—
акцентується воно, а також часто
деформується його основне значення.
У
вірші:
Я кожну мить
Боюся загубить її...
при даному поділі
—
на рядки акцентується « кожну мить »,
цебто постійна напруженість у сприйманні часу та
відчування «митів», їх безперервного руху, як інтервалів.
Коли ж би ми розділили рядки так:
Я кожну мить боюся
Загубить її...
—
поділу висувається вперед «боюся», де вже
відходить на другий план. Звичайно, читач
і декламатор, зі свого боку, можуть досить сильно
відтіняти другі плани, але не можна вже й уникнути
акцептовий автора, цебто, як Тинянов каже, «умови розділу
то павзою
«кожну мить»
примусовий факт вірша».
328
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Нехай степ горить, як трава на черені,
Аби серце машини билось живее,
—
(луну) асонансу чи точної рими. У наведеному
прикладі зміст порівняння «на черені» поділом побільшено
рупор
і
надано
образові
спеки, а «живеє» й «потече» ще
здалека й асонується.
В цитованій нами думі перед павзами на кінцях вірш«від’їжджати,
рядків підкреслюються такі слова
бранці, Богуславці, віддавати, бранка, Богуславка, дбав, при—
дбайте, утікайте» і т. д.
тут, як бачимо, акцентується
основний скелет змісту думи, сюжетна дія її, цебто
найбільш значимі місця її. Тоді як ця дума легко
—
надається,
особливо
в деяких
ритмічного розположення, і
місцях, до цілком іншого
тоді, звичайно, акцентувався б
інший характер її. Так,
можна б акцентувати «козаки» або
У першому випадку було б підкреслення
елементів
мужських елементів, у другому
страждання. Але дума як рід епічної художньої мови надає
«невольники».
—
всьому
відповідно-пропорціонального
значення, не
афектуючи чогось, а звертаючи головну увагу на розвиток
дії,
динаміку. Відомо, що епос найбільш динамічна
форма поезії. Тому-то епос так любить дієслово, дієслівну
на
метафору й
т.
ін.
329
Літературний авангард
І дуже
помиляються ті
провінціали,
що думають:
коли прозу побити на рядки, то нічого не зміниться, або
навпаки, коли
міняється в
вірш
написати прозою.
самій основі. Газетно-агітаційна
творів Бехера набирає надзвичайного
Справа
мова деяких
патосу завдяки
ритмізуванню і акцентовці певних понять через
напис для читання.
писали
З другого боку, самі
б, розбиваючи так іноді химерно
віршовий
поети не
на рядки, як
здається декому, приглухлому на ритми, так звану «прозу».
неграмотний фейлетоніст,
дурень або спекулянт. Письменникові важливо
Платнею може мотивувати це
1) певний обов’язковий характер читання і
ритмізування і 2) акцентувати й виділити окремі слова,
поняття й образи, встановити певний відтінок змісту,
встановити:
цебто певну
ідеологію1.
Ритмічні ряди таким чином
дають
організацію хвиля-
той ширший ритм слова, який однаково необхідний
ритмові, прозі і розмовній речі, яку ритмізує до того серце
дам,
і дихання, так само як
відносне чергування «дев’ятих
валів»
дає ритм моря або встановлює певний порядок руху
самих хвиль. «Рядок опреділяється так: по можливості
найкоротший уривок,
павзу»
—
каже
що утворює голосову і змислову
Г. Кан.
XVII
Ритмічні періоди
та
абзаци
Зі свого боку, ритмічні ряди, або, інакше, віршові
цілі періоди, або абзаци, що так само
рядки складають
повторюються, даючи
загальні групи
словесних мас, що
художній твір.
Іноді цей абзац складається з кількох віршових
рядків, іноді з великої кількості їх, а іноді й з одного
складають увесь
рядка.
Вони знаменують собою закінчений певний зміст,
1
Про значіння для слова віршового рядка і впливу на поезію
ритмічні ряди особливо цінні спостереження дав
Тынянов («Проблемы стихотворного языка» на стр. 48—119, на
поділу на
яку радимо звернути увагу всіх, хто цікавиться сучасною
поезією).
330
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
доведену до логічного кінця (крапки) думку. Для
старої поетики вони найбільш відповідають поняттю
строфи, де,
як, напр., в октаві чи в
сонеті, закінчується певна
образ. Ритмічний період, чи абзац, в переважній
більшості закінчується асонативною чи точною римою,
а то й цілою системою їх. Іноді через ці рими той період
в’яжеться з наступним, який таким чином має і
думка й
т. ін., як відомо, ще більш
і
підкреслюють виділяють кінцеве слово ритмічного
ряду, чи періоду, надають ще більшої щільності рядкові.
І в таких випадках ритмічний період стає наче зв’язаний,
взятий в певні скріпи. Все це відноситься і до ліричних
римований початок. Рима, асонанс і
та
взагалі
невеликих
віршів верлібру.
XVIII
Ритмізування мови
Ритмізування мови, навіть самої буденної, вже
вищий щабель вразливістю. Людина
підносить її на
зупиняється більш на такій мові. Перемагаючи технічні
труднощі читання, які даються, як і всюди, вправами, читач
знаходить обновлене слово, бо ритм піднімає
семантичну значимість слова. «Слово у вірші взагалі динамізова-
не, висунуте, а мовні процеси сукцесивні».
І тому, що завданням поезії є не тільки безоглядне
творіння образів («імажиністська кухня» при безлічі
образів часто не мала нічого спільного з поезією: див. вірші
другорядних російських імажиністів),
поезії є
а завданням
піднести емоціональну вразливість слова всіма
засобами, що досягається в першу чергу евфонічними
засобами і ритмізуванням зокрема, як першорядним
чинником. Вже одним ритмуванням навіть «прозаїзмів», яких,
між іншим, сучасна поезія все менше й менше знає,
досягається
підвищення їх вразливості,
обсяг поетичної мови, що
а значить,
обмежувалась
традиційним словником.
Прозаїзми стають поезією завтрашнього дня,
набирають різних відтінків, нюансів і т. ін. Теперешній
європейський верлібр, зокрема Гільбо, Гарньє, Бехера, Жува,
поширюється
певним
завше
331
Літературний авангард
Толлера й ін., ритмуючи і використовуючи
образів прозаїзми політичної мови,
технічної мови, дають
в
будові
наукової мови,
надзвичайно сильні зразки
газети,
матеріалу. Досить згадати хоча б
Бехерове «Насмерть Леніна» або «Товаришіробітники,
вражаючого поетичного
солдати», що при виконанні на масових мітингах
Берліна емоціонально вражали 30-тисячний натовп. Нова
поезія є поезія в першу чергу мас, а не кабінетів.
українській поезії цей прийом вживано мною
«Європа на вулкані», «Коло», «Ленін» йін., В. Елланом
(«Електра»), Семенком («Каблепоема»), Дніпровським
(«Донбас») й іншими поетами.
В
—
Але тому, що ці прийоми виходять за межі старих
версифікаторських традицій, і тому, що вони захоплюють
ширший мовний матеріал, ніж канонізовані
шкаралупи мови попередньої доби, вони зустрічають опір і галас
як у критиків «старого образца», так і у певних кіл
відсталих читачів, що завше зі смаками ідуть позаду і
потребують мистецького виховання. І навіть такі
критики, як Якубський, що повинні б стежити за розвитком
сучасної поетики, в рецензіях нерідко тягнуть до
старих традицій.
XIX
Фактори ритму
Які ж фактори складають явище, що зветься
ритмом?
В поезії ритм утворюють такі чинники:
1) артикуляція голосового апарату,
2) слуховий розподіл часу на ритмічні інтервали у
свідомості і вплив свідомої волі на артикуляції,
3) певна швидкість перебігу нервової енергії і час,
потрібний на переключення одних рефлексів у
другі, які зв’язують слухово-часову групу їх
т. д., нарешті контроль свідомості, все це, мабуть,
умовні рефлекси дуже високих степенів. Регуляція
артикуляційної роботи після слуху в подальшій течії
виголошування і нарешті торможения рефлексів на павзних розділах
віршів, павзах і т. ін. Таким чином, ми маємо
роботи людського організму, що в цілому
й дає те, що зветься ритмом. Звичайно, до цих основних
факторів ритму додається ще багато інших. Німецький
комбіновану систему
Заран нараховує їх 9, існують різні системи
класифікації їх. Зводку і детальну розробку цього питання
ми дамо в нашій повній праці згодом.
вчений
XX
Рефлексологічна
основа павз і ритму
Значення павз, павзників, поділу на рядки й
факторів,
що
організують і
т.
ін.
тих
гуртують хвиляди та
утворюють їхню емоціональну й динамічну вартість, досить
ясно виявляє існування в них торможения рефлексів,
або виключування і включування повторної
центрів як
мозкових
зорових,
м’яз і
голосових
т.
артикуляція,
роботи
так слухових,
ін. При павзах ускладнюється робота
організму, що виробляють мову поезії
так би мовити, перебиванням,
Тільки,
ритм.
творять
і
порушуванням ритму роботи,
рухів
всіх
частин
становленням повторних
та чергувань і дається те явище, що зветься павзою.
це
порушення механізованого повтору
разом і полегшення роботи, бо, поруч з виділенням певних
Закономірне
—
прийомів організму,
Порушення
ще й
машинізує роботу його.
постійного переключування умовних рефлексів
під час читки та сприймання і створює те напруження
при павзах у поділі рядків і хвиляд. Внаслідок заторможування автоматизованого процесу, як відомо з
рефлексології, і є більше напруження. При значній системності
павз і перерв, як у старому
автоматизуються.
як кажуть,
далі січе вже котлету», дає монотонність
увагу сприймання. Через те й вимагаються
«зарядив, то
нищить
вірші, самі павзи торможения
Того-то старий вірш,
і
навіть у старій поетиці, щоб
усунути монотонність. Руйнуючи метр, динамізують його,
порушування старого метра
333
Літературний авангард
збільшують його вразливість. Великий уривок прози
легше слухати, ніж такий же уривок старої поезії. «Війну
ніж «Іліаду», тому що в ній немає
монотонності старого метра. Нова поезія дбає про
використання всіх ритмів, в тім числі і прозових, розмовних,
та мир» легше,
так само й старих
потрібному місці.
Взагалі проза
розмежування,
вого ладу.
Це
т. зв.
метрів. Все
—
добре,
ужите в
й поезія в хвилядній поетиці не мають
—
це суть лишень
вже й
різні системи ритмораніш підносилось багатьма
поезії. При хвилядному розборі
гоголівське «Чуден Днепр при тихой погоде...» і т. д.
має яскраво виявлений ритм, якого стара поетика ніяк
визначними теоретиками
відоме
не могла викрити
й класифікувати.
Цей ритм до
характерні хвиляди спаду для
спокій, пасивність Дніпра і тихий
примітиву легко вкладається у
того, щоб змалювати
«ни зашелохнет;
рух його вод
ни прогремит».
Більша увага павзі й поділові рядка в новій поезії,
—
повторюємо, дає більшу емоціональну вразливість,
використовуючи одночасно засоби і старого вірша
—
кінцевих слів, і прози
ритмічних систем.
виділом
—
вживанням
різноманітних
В той мент, напр., коли встановився певний порядок
рефлексів, що повторюється при виголошуванні слів
літер,
раптом він мусить перериватись
рядка (примусова перерва
поворот голови) чи
зачиткою
кінцем
—
—
іншим знаком; в
той час, коли око бачить далі,
свідомість усе ж мусить тормозити.
Ця
—
невиконана
«изготовка» і дає велике напруження при павзах, зупиняє увагу
виділяє його. Тут
більша
кількість
енергії, ніж при
сконцентрувалась
автоматизованому читанні. Наче розбігся і не скочив,
вдержався
а це трудніш, ніж скочити.
на
слові,
яке закінчене павзою,
—
Проза кругового написання
павзі, що верлібр, бо павза там
не дає тієї великої
ролі
між рядками
і лишень крапка її більш-менш міцно знаменує собою
закінчення ритмічного періоду. Тому в останній час і
вживають перерви
рядків і їхнього
ховається
напису в
прозі (Бєлий,
334
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Пільняк, Хвильовий) для збільшення емоціональної
вразливості.
XXI
Перевага змісту над технікою
Але треба завше пам’ятати що і ритм, і дзвінкість,
і буйна образність заважають сприймати як прозу, так
і поезію, коли її ідеї не настільки великі,
ті великі технічні (евфонічні)
щоб виправдати
засоби, які вкладено у твір,
коли ці ідеї
не настільки дужі, щоб перемогти зовнішню
форму твору, форму їхнього втілення, і примусити її
стати живою, рости і рухатись, рухаючи. Коли є таке
розходження поміж ідеями та розмірами їхнього втілення
(на горщик
води
крапля води, то
—
одна пшонина або в
каші
не
вийде),
горшкові
пшона
воно дає порожню
кавню, триндикання, що лишень
бряз-
підкреслить
порожнечу та підніме
словесного
обурення на невиправдану витрату
матеріалу1.
І коли ще поезія в деякій малій мірі (це треба пам’ятати
мелодистам) може поставити собі чисто побічні
звукові, ритмічні чи навіть образні завдання (поезія заумників, «тінь там тоне» тичинівське, ритмічні вправи
Асеева чи образні Шершеневича), то в прозі порожнім бути
не можна
тут «в прозі треба щось сказати» (Ґете),
—
—
бо ритми й звуки лишень заважатимуть слухати прозу,
коли її ідеї, як писав Жан Поль (з Альбала), не досить
великі й дужі, щоб підняти
нас
і тримати увесь
час
обмацуванням і розглядом їхнього знаку, цебто
звуків. Чим більш сили у творі, тим більш дозволяє він
понад
витримувати їхнє дзвоніння; луна буває
а не в кімнаті.
1
з
Ми, звичайно,
могли
в великих залах,
б підперти ці твердження цитатами
Плеханова та Троцького,
як і повторити за ними, коли це
які соціально-економічні явища утворюють
це неврівноважене сполучення форм та ідей, але поскільки
трапляється і чому,
—
джерела цього загальновідомі, то зараз цитувати їх не будемо, а хто
не вірить, того посилаємо особливо до праці Плеханова
«Искусство и общественная жизнь».
335
Літературний авангард
XXII
Перемога вільного вірша (vers libre)
Нарешті скажемо, що всі раніш викладені закони
ритмічної будови, охопивши собою досвід і прийоми старої
поетики і намітивши віхи подальшого розвитку
ці закони підпирають собою
літературних форм,
переважне і верховне значення тієї поетичної форми, що
почалась з дужим розгортуванням нашої епохи
епохи
—
—
ін-
дустріалізму (див. нашу попередню статтю) і може бути
об’єднана під широкою назвою форми верлібру.
«В наше время vers libre одержал большие победы.
Пора сказать,
что он
—
характерный
стих
нашей эпохи
и в отношении к нему, как к стиху исключительному или
даже стиху на грани прозы
—
историческая, как и теоретическая»
В цьому твердженні
бо він
такая же неправда
(Тынянов).
все ж звужене значення
не «на грани прозы», а охоплює
верлібру,
собою всі форми
матеріалу, включаючи
і
ліве
метрів
крило неусвідомлених
ритмів розмовної річі, або т. зв. прози. Верлібр
є і вірші,
і проза, коли вони мають в собі елементи синтезу та
художності, цебто коли вони є поезією.
Історична неправда постійної нагінки з боку
закостенілої традиційності є тією нагородою, що знаменує
собою завше присутність чогось свіжого
дійсний поступ,
ритмічної будови словесного
праве крило старих
—
—
а теоретична неправда виправляється тим, що тепер
відкидаються
невірні основи старої поетики і
більша теоретична правда нової поетики. Над цим
працюють уже великі кадри нових вчених (теорія) і нових
встановлюється
письменників (практика для висновків
21.IX.1925
теорії).
ПУЛЬС ЕПОХИ
Конструктивний динамізм чи войовниче назадництво?
Посадити
на гауптвахту того...
отой, що марширує
не в ногу з
цілою
сотнею.
—
І
Слухаю
—
буде зроблено.
вони не догадались, що то
сотня марширувала не в ногу з
цілою
армією.
Вас. Еллан
Мы
слышим звуки
Не в
А
в диких криках
часто
І. Різні
ситуації,
то
одобренья
сладком ропоте хвалы,
й
озлобленья.
Уривок із поезії, якого
повторював В. Ленін1
різна термінологія
В тій літературній дискусії, що розгортається втретє
Україні останніми часами й яка знаменує собою
перегрупування сил у літературі, багато доводиться
подибувати різних термінів, перенесених із російських
літературних суперечок. Це повинно траплятися в нас лише як
далеке порівняння або досить відносні паралелі, бо
російську літературну ситуацію не можна цілком перенести
на український дискусійний ґрунт. Багато об’єктивних
на
умов та відмінність їхня від
російських повели наш
літературний потік іншими річищами, хоч паралелі щодо
1
Поезія М. Некрасова «Блажен незлобивый поет...». У
ловит звуки...».
Ред.
Некрасова: «Он
—
Пульс
337
епохи
та кінцевої мети, наприклад, у пролетлітературі українській однакові з пролетписьменниками інших
країн.
Основна різниця в літературних ситуаціях України
та Росії та, що на Україні на чолі літературного
майстерства або, інакше кажучи, в царині літературних форм
мають провід письменники пролетарські, тоді як у Росії
найяскравіші творчі сили перебувають у лавах так званих
попутників. Цього факту заперечувати ніхто не може. Він
змісту
стався внаслідок багатьох соціально-економічних
причин, а з них найголовніша та, що
національна
буржуазія була
українська
кволенька й не могла створити таких
літературних цінностей, з традицій яких було б
пролетарської творчості.
А ті традиції, ті поклади, що залишила нам
дожовтнева доба, дають у собі багато революційного
демократизму, повстанчих ідей і, переважно, відображають життя
бідніших верств населення, цебто на Україні
літературна основа
письменство від Шевченка та Франка, тоді
великих
важкенько вирватись на шлях
—
як у
Росії багате національне дворянство й буржуазія
висунули, наприклад, таких колосів дворянської верстви,
як Пушкін та Толстой. Останні створили традиції, які ще
й досі тяжіють над російською літературою. Це,
одного
боку
—
багатство,
яке дає
з
повнокровний розвиток тим
молодим паросткам нової жовтневої культури, але й
труднощі вмілого та доцільного використання
в буржуазних
голос
або
літературних традиціях:
Куліша
Щоголева
безмірно слабший од голосу Шевченка або Франка, але зате:
створює певні
тих
багатств. Україна загубила багато
«Что потеряно в традиции, то выиграно в революционном
размахе»
fJI. Троцький), і
і призвів до того,
от
що на чолі
цей розмах революційний
сучасної української
літератури стоять пролетарські письменники. Тому
допомогло ще й те, що жовтневий шквал, який знявся на
Україні, вимів і ці рештки буржуазного літературного
мотлоху за кордон, і про лет література в перші роки революції
пускала корінці й розвивалась на чистому ґрунті
чорного пару після Жовтневого
Плугу.
338
Валер’ян
А це
мало
Поліщук.
внаслідок такий
ВИБРАНІ ТВОРИ
стан на
ніколи не стояла так гостро, як у Росії,
Україні: тут
проблема попут-
ництва. І тільки вже останніми роками за непу почали
відроджуватися та ставати на ноги деякі
суспільні групи,
літературно-
але вони тепер виступають не як
попутники, а швидше як ті, що хочуть
одірватися од
революційною потоку, що хочуть од пролетлітератури, яка йшла
ввесь час на чолі руху, відтягти й собі шматочок ушка.
Хай це йде під формами академізму, фахівства чи чого
бажання увіллятися в готове
хочете, але це вже не є
пролетлітератури, а навпаки, спроба
якусь свою течійку. В нас, отже, проблему попутництва розв’язується в інших площинах, і не має вона
річище
протиставити їй
того
гостро-болючого
характеру, який є поки що
в
Росії, де доводиться швидше тягтись до попутників, ніж
самих їх тягти, коли не брати на увагу того, що їх тягне
саме об’єктивне життя. В
певна група помилково взяла
нас тягтись не
треба,
хоч
й потягнулась.
Отже, терміни попутники та воронці, а, з другого боку,
напостівці, або лефівці, в нас зовсім недоцільні й нічого
не характеризують, а лише затемнюють справу. В нас
краще сказати
академісти
на одних
і жовтневці
на
інших.
II.
Літературні адміністратори
та творення художніх форм
І. Поступ вселюдства й пролетписьменства
Установивши перспективи літературної боротьби
на
ближчий
час в її
суспільному розрізі й вияснивши
з якої ми будемо користуватися,
побіжно ту термінологію,
ми зразу вказуємо, що з українськими академістами не
поступові ані нам зокрема, нам,
тим, що йдуть
авангарді того поступу, хай на першій
в
порі українських обставинах.
Поступ вселюдства йде вкупі з пролетаріатом та його
по руці пролетарському
в
ідеями, які він проголошує устами комуністичної
Пульс
339
епохи
світу. Висловлюючись загальником:
йде вліво. В царині культури треба вести
лінію так, щоб мистецтвами, як надбудовою,
впливати на соціально-економічну базу, на маси. Мчати треба
всього
партії
поступ людства
тільки до крайніх граней ясної комуни
пролетарському авангардові, але й тяжкий тулуб мас тягнути
собою. В культурній тактиці в наших українських
не
за
вліво, але так, щоб не
відсталої маси, яка живе ще давніми смаками,
відповідними поступові пролетаріату. Отже, в
обставинах ми повинні тягнути
відірватись од
не
українських
обставинах свою
експансію пролеткультура має
тільки на те, щоб швидше летіти до
безкласового суспільства, а й на те, щоб потягти за собою всі
скерувати не
важкі
в мистецьких рухах маси.
Через те перед нами стоїть питання не тільки
виробити висококваліфікований авангард пролетарської класи
й відповідну йому творчість, яку можна було б
популяризувати, але й заглибити мистецькі форми
в
масовій
роботі просвітницькій. Не тільки потрібна вища
лабораторія, але й фабрика, яка б витончені здобутки
роботі,
в
лабораторії, розмножуючи, просувала в масу.
Але сьогодні в мистецтві, в літературі особливо,
зайшли
в таке
місце,
де
ми
треба інтенсифікувати лабораторні
досліди, щоб установити, як повести надалі справу
масового літературного й взагалі мистецького виробництва,
щоб прискорити пролетарський поступ.
2. Художня форма
—
теж
ідеологія
Перш за все треба сказати, що в наших суперечках
про літературу справа заїхала в бік чистої політики,
залишивши художні форми якось осторонь.
Але в царині літератури та мистецтва треба виходити
також і з суто мистецьких першооснов, само собою
розуміючи
соціально-економічну першооснову всього. А
художні форми. Художня ж
мистецькими першоосновами є
форма
є також
ідеологія.
А наші диспутанти, беручи ідеологію
політичну,
забувають
за ті
чисто
відтінки політичних ідеологій, які
340
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
часто спираються
або
ховаються ще
й
за мистецьку
це також ідеологія,
Художні форми неокласики
як у свій час була реакційна ідеологія художніх форм
французького парнасизму, що докладно вияснив іще сам
—
форму.
Плеханов.
Часто за голосною зовнішньою фразою, яка може
ліву, криється художня форма, яка
видатись і за дуже
тягне назад, намагається гальмувати поступ і зменшує або
навіть зводить
нанівець прокламативні слова змісту,
бо обробляє психіку на консервацію, а не на
відповідний добі розвиток.
Час уже перестати вести суперечку, як-от
Пилипенко з Хвильовим, про те, хто з двох комуністів чистіший
ідеологічно як чистий політик (причому в цій суперечці
почувся аж недавно лише голос компетентних осіб), час
уже сказати, що ідеологія художніх форм, які
проповідують ці два письменники, має мало спільного із
справжнім пролетарським поступом, якому
досить
фрази,
а
(поступові)
не
треба й діла.
Ми переносимо питання з чисто політичної
іншу площину
—
в
в трошки
мистецько-суспільну площину, і в ній
уже розглянемо, якими мистецькими формами,
напоєними пролетарським змістом, іде тепер і йтиме далі
культура нового світу.
І тоді скажемо, що ні пільняківська романтика в
симбіозі
з неокласикою
Хвильового
та
та його ВАПЛІТЕ, ні
васильченківські канони Пилипен-
хуторянські віршики
ка і його «Плугу» для поступу не годяться. Геть їх!
Залізною мітлою треба вимести розхристану бузу «романтики
вітаїзму», яка повторює зади пільняківської романтики,
кінським скреблом треба ошкрябати хуторянство з інших
і, озброївшись конструктивною динамікою нашої доби,
доби машин великої індустрії, її темпами, ритмами,
образами та ладом, який виростає з цієї доби, прямувати
до цілковитого опанування всієї безмежної природи.
У нас поки що дискусія точиться тільки в
хуторянському куточку літератури, де
час на виду
борюкаються,
відомі нам два борці ввесь
при начебто єдиній можливій
341
Пульс епохи
ставці
на одного
або другого. А
в противагу тому
куткові, індустріально пролетарського
сектору нашої літератури ще досі не допускалось1. Спробуймо
хуторянському
хоч трошки знобити цю прогалину.
III. Відповідь В.
Корякові
За цю індустріально-пролетарську мистецьку лінію
б’ємось ми вже довший час, в оточенні боротьби
окремі деталі.
Цю лінію, що з
вияснюючи
нею йде дійсний
поступ, скажено атакують
усі
пролетарський
від густопсового
філістерства Хвильового.
назадники
Донцова до інтелігентського
Призначенням цієї книжки й є перейти в наступ як на
наших ворогів дійсних, так і на заблуд лих, колишніх
приятелів та спільників.
Але скажемо спочатку кілька слів і нашим
літературним
теперішнім
друзям.
«Культурі й побуті» № 2 тов. В. Коряк
про нашу книжку Літературний авангард », де
У своїй статті в
«
розпочато контратаку на назадників, пише так:
З багатьма твердженнями автора
погоджуюся (підкр.
наше.
—
я сам
цілком
В. П.), і тим болячіше спостерігати
1
Цю книжку писано і готова вона була до друку рівно рік тому
назад, і тому, наприклад, твердження про відсутність третьої
літературної групіровки, крім плужанської й академістичної,
тепер відпадає. Те, що ми пророкували, поволі здійснюється.
Нова пролетарська літературна організація повинна б
заповнити відсутнє тоді місце індустріально-пролетписьменського
керівництва. Так само поволі міняється й лінія «Червоного
Нарешті, в основній лінії Липневий пленум ЦК КП(б)У
дав такий відпорний удар наступові назадництва на пролеткультуру, що тепер позиції останньої треба вважати за цілком
урятовані. Тепер черга боротьби за відповідні художні форми.
шляху»
.
Не вважаючи
нашої книжки
на чимале
запізнення з об’єктивних причин
«Пульс епохи»,
все ж її історична перспективність
не міняється ані на волосок, так само як і не зменшилась і
гострота зачеплених в
ній моментів.
—
В. П.
342
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
одну велику прикрість: тон особистої образи й особистих
розрахунків, цілком неприпустимих,
на мою думку, в справах
громадських.
Як бачимо з
цієї цитати, В. Коряк погоджується
багатьма твердженнями
лише
«загальний
Перш
В. Поліщука,
не до
з
вподоби йому
тон» вислову.
певні літературні форми й факти
за все,
суспільному тлі, що існує, і навіть з
індивідуальних фактів можна судити вже про
виростають на тому
окремих
без
тло,
б з’явитися. Отже, для історика
навіть
особисті, штрихи тільки стають
літератури окремі,
якого вони не могли
певними реальностями для
У
мене ж ніякого
лише
загострений стиль, який,
незвикле вухо, але
автора»,
мистецька
висновків, їх боятись не слід.
особистого тону до
було, був
ріже
того й не
може, трохи
який обстоював ті «багато тверджень
з якими можна погодитись, значить, це
лінія,
а не
тільки гоп,
як хоче
жанин» із ваплітовцями. Але
всім розкричати «Плуби цей тон був навіть
хоч
архізлий і безпардонний, то, дорогий товаришу
перші почали тим тоном говорити. Про
це треба було заговорити багато раніш, ще з того часу,
Володимире, не ми
як неприпустимими виразами та нахабними зворотами
академік С.
Єфремов розпинав українське пролетарське
письменство, а особливо Еллана, Михайличенка й
декого з молодших
огидні
—
особистого характеру,
преса,
з того часу, коли
інсинуації й підтасовки про
—
Якубовські
пускали
мене такого
який рідко перевищувала й бульварна
побачити з
того ніхто не насмілився
пролетарського письменства, всі проходили повз, умиваючи руки,
а то
й собі прикладали гілочку хмизу
автодафе. Хто перший
літературне
брутального
письменством? Академічні
на це
кинув рукавицю
поводження з пролетарським
й люмпен-пролетарські кола
—
всі ті Єфрошкевичі й
пан-
різні маски, продовжують
те саме. Ось вони й зараз по академіях і журналах ведуть
і їм в обличчя треба було кинути таке
старої пісеньки,
обвинувачення, щоб не робили сажу з літератури!
фути, що тепер,
ховаючись за
—
Пульс
343
епохи
Тепер про «уроєних і дійсних приятелів
і тих,
та
ворогів»
що плазують перед ворогами жовтневої культури.
Зеров, Могилянський, Єфремов і К°
жовтневої культури, що вони художні
Ми твердимо, що
суть вороги
—
та назадники. Хвильовий і ВАПЛІТЕ,
навпаки, кажуть, що ці особи суть приятелі й пролеткультури
й взаємні друзі з нашими романтиками. Тоді ми, б’ючи
консерваторії
Зерових і К°,
мусимо купно бити й Хвильових з
Тичинами, хоч кажемо, що останні для нас противниками не
повинні
бути.
Для нас важливе
не те, чи
комусь із назадницької купи,
обстріл,
особисто приємно буде
він попаде під наш
коли
нам важливо лише, хто
візьме провід у пролет-
академісти, той романтичнокультурі,
неокласичний блок, який ніколи не поставить українську
чи назадники
пролетарську літературу на висоту міжнародного
революційного чинника, чи верх візьме конструктивнодинамічна лінія пролеткультури, яка йде в ногу з більш
передовими мистецькими досягненнями світової
техніки. А про Тичину зокрема, за якого ще заступається наше
тільки тепер,
в добу росту
слід, що це письменник українського
дрібнобуржуазного відродження, який був підняв
міщанство,
то
пролеткультури, стало видно як
найвище свій голос у
добу Центральної Ради й,
може,
виразник настроїв тієї смуги в
українському суспільному розвиткові, коли будували не тільки
національну державність, а й національну автокефальну
дійсно
був тоді
церкву, отже, й той церковний реквізит, який
укладався в поезію Тичини, мав попит. Тоді його ніхто
заперечував, і лише на сьомому-восьмому
не
році Жовтневої
перемоги заперечили це, бо побачили, чим
творчість Тичини, для кого потрібні всі ті панпорожні мелодизми і що це не для
для доби індустріалізму, шляхом якого тільки
зумовлювалась така
теїзми
та
пролетаріату й не
й можливий поступ України,
про це вже годі й
інші пісні, тих інших пісень
сперечатися. Інша доба
—
—
Тичина не дає,
—
першенство його залишилось у
Центральної Ради. Він
не
добі
фіксує типів і ідей пролетарської
344
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
класи, ні змістом, ні формою він поступу нашого не веде.
було сказано. А наш тон залежить од
От що
інструменту, якого висунула класа трудящих, в чому
інструмент мало
й
цей
повинен.
IV.
Задьористий гімназист Хвильовий
у ролі критика «Літературного авангарду»
1. Прислужник назадииків і академістів
Коли
ми
видрукували нашу книжку
«Літературний
авангард», де назадництво, яке почало вже придушувати
жовтневий український поступ, у цій книжці одержало
першу відсіч: те назадництво завило й зашипіло.
обрало собі вже відомого і використаного
Миколу Хвильового як закопйорщика в своєму дальшому наступі на літературний
жовтневий авангард.
Ми знаємо, що основні вороги наші будуть
страшенно задоволені, що нарешті з лав пролетписьменства вони
І ось воно
не раз на таких ролях
одтягнули
загрібати
собі групку осіб, руками якої вони
жар,
щоб
можуть
ним палити пролеткультуру.
й нападу на останню вони мусили
вести, наставивши свого лоба. Спочатку це робили самі ЄфСпочатку ролю нищення
ремови,
Зерови, Донцови, Шаповали,
тепер вони, може,
трошки несподівано, бо так швидко в своїй атаці на
лівий фланг жовтневців
Хвильового та
придбали таку зброю,
його черідку
з
ВАПЛІТЕ. І
як М.
от висилає те
академічне назадництво свого сурмача наперед: хай
розпочинає бійку.
Характерно, що на наш виступ академічні кола тільки
підшкурно біснуються, що й проривається у виступах Зерова на його прилюдних доповідях в УАН, де таки не
стримуються, щоб не вкусити нас (як і Коряка) за таку лінію,
за що й дістають трошки од київської молоді, але в пресі
та основна
призначають
кліка назадииків
перекинчиків
На цю роль
Хвильового.
не виступає.
на зразок
345
Пульс епохи
І
от
Хвильовий і заговорив
1925 р.
11-12-му числі
в
«Червоного шляху» за
Ми мусимо цей загальновизнаний яко найневдаліший виступ Хвильового трохи розглянути щодо
стилю та прийомів, бо в його ж підголоскові з «Культури
й побуту» якийсь свій
критикунчик назвав цей виступ
Хвильового зразком памфлетного стилю. Дійсно,
зразок, тільки навпаки. Ми читали багато памфлетів і
цій статейці «Ахтанабіль
Мухина з «Нової
але
жодного памфлетного
України» про «Моню»,
стилету Троцького.
можемо сказати, що в
сучасності» більше
є стилю якогось рецензента
2. Про теорію
хвиляд
Кілька слів про те, як «скритикував» Хвильовий
нашу
теорію
хвиляд. Він, правда, це
зробив
так
самі-
звичайні провінціальні фейлетоністи
критикують теорію Айнштайна або теорію Фройда. Звичайно,
ми повинні ще раз нагадати, що тут потрібні відповідні
сінько,
як
знання,
побудував
а не
тільки борзописна прить. Хвильовий
свою «критику» на кількох «ударних моментах»:
по-перше, що
Поліщук не
знає мов, по-друге, що він усе
по-третє, що Поліщук
Белого, четверте, що не може бути марксівської
зводить до зеленого оселедця,
не читав
марксівську
ідеалістична. Ми
додержуємось тієї думки, що поетика цілком вкладається в
естетику як галузь із філософії мистецтва і що в розумінні
не ідеалістичних метод, а марксівської методи й
світогляду слід вживати термін марксівська поетика. В
поетики, хоч, очевидячки, припускає
естетику, яка може
бути також
й
такому розумінні вживають тепер навіть термін марксівська
біологія. П’яте, Хвильовий, не зрозумівши нашого
закону
пропорціональності хвиляд,
перекривляє його навгад
узятими математичними прикладами.
Тут треба
теорії хвиляд.
В
в
в загальних рисах повторити основи
цій теорії зійшлися найновіші дані щодо ритміки
за останній час. Деякі твердження розробив сам
поезії
346
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
автор і дав синтетичну, універсальну версифікаційну
в яку вкладаються всі роди версифікації, всі
схему,
порід. Ми доводимо, базуючись на
дослідах як російських, так і
чужоземних теоретиків поезії та поетів, що хвиляда є наповнений
характери
мовних
спостереженнях та
звуками людської речі одрізок часу, який, повторюючись
у приблизних і переважно ірраціональних формах, дає
ритм. Ритм цей можна сприймати як систему, що
якоїсь середньоматематичної часової величини.
Далі
існування хвиляд піднесення та спаду або
наступу та відступу, що вже прикладалось і до старих
прагне
ми доводимо
метричних стоп, і ми лише надали цим спостереженням
загального закону.
нальність груп
Далі ми довели,
що є певна
пропорціо-
хвилядних і т. д., і т. інш. Усе це
потверджено нашими прикладами, як і посиланням на наукові
теоретичні праці інших авторів. Але Хвильовому
пострибати з «вищою математикою (зеровською)
літератури», або й самому створити пародію на наш
або
легше
приклад у
цифрах ідеального метра, де стопи повинні б
собою, як 1:1:1 і т. д., і хвилядного ритму,
відноситись поміж
де хвиляди мали б відноситись між собою так, як 1,(3): 1:
2 і т. д., цебто ми дали ряд величин
1,(2,3,4, 5..J:
171в:л/
між одиницею і двома, або таких, які кружать
одиниці, але місцями з тією одиницею незмірні.
у межах
коло
Невеликого, але певного хилитання величини хвиляд,
де система їхня, маючи певну ритмічну середню величину,
що,як ми кажемо, «кружить
основу
ритмові,
—
коло
одиниці» і що дає
цього основного закону наш критик не
помітив. Він просто, цитнувши замість
понаписував і 19,
як
17/16 своє, 44/16
(0817...) і л/4 1/2+ 0,(0000001...),
бачите, дуже
далеке
від «кружіння
3. Захисник неокласики
коло
проти
а все це,
одиниці».
верлібру
Хвильовий уперто захищає неокласику. Асонанс,
який нараховує десятки років свого свідомого
існування, який цілком проковтнув рими на всьому
культурному світі, бо останніх малий, обмежений і обридлий вибір,
347
Пульс епохи
обов’язковість цих рим просто мучить вухо,
той асонанс знаходить в особі Хвильового свого
а штатна
—
йому тільки «п’ять років тому був
приємніш рима». Добре,
що хоч припускає можливість, що «прийде час, коли
асонанс знову од воює собі позиції».
Як вам подобається такий абзац? «Європейський
верлібр останніх років теж знаменує собою певний
переконаного ворога, який
приємний
для слуху, а тепер
розпад вірша й тільки»
думаємо, що
верлібр
—
—
це пише Хвильовий. А ми
переконструкція вірша,
ритмічної будови, куди цілком,
входить у куточок і старий
ускладнена
що це тільки вищі форми
як у нас у
теорії хвиляд,
метричний вірш.
Далі він пише:
Франції цей верлібр жевріє, то його
старого суспільства, деструктивний
І коли в тій самій
підтримує розпад
період соціального зросту.
Хіба? А як же розуміти, наприклад, існування
безперервне верлібру на Сході, наприклад, в індійських
літературах од найдавніших часів, як розуміти високо
конструктивний верлібр наших народних дум або «Слова
о полку Ігоревім»?
Треба пам’ятати, що верлібр не менше старий, ніж
точний розмір, коли не старіший, і що він, міняючись, іноді
зупинявся, як, наприклад, в європейському
середньовіч і, на точному розмірі, щоб у нашу добу прийняти знову
свідомо вже вищі ритмічні своєю складністю форми.
Доба свідомого верлібру європейського тільки-но
розгортається.
Це твердження ми ще більше розвинемо в дальших
розділах. Зараз же скажемо, що найбільші й найпередовіші
близькі до
Франції пишуть верлібром, і якраз
революційним рухом, поети,
письменники
ті, що йдуть у ногу
з
комунізму. А
на старих смаках і поетичних
неокласиці, намагаються затримати розвиток
поетичних форм усякі чорносотенні католики та
роялісти. Поети, що йшли до нас, до революції, починають
формах, на
348
Валер’ян
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
з Рембо, через Верхарна, який зробив не менший поступ
у верлібрі, хоч і пізніше Рембо, через те ми й не
називали Верхарна в ряду основоположників верлібризму,
—
унанімісти, динамісти й інш.
усі писали й
верлібром, ускладнюючи й розроблюючи його так,
як ускладнюється ритм європейського життя й
індустріалізованого міста. Аполлінер, Сандрар, Жермен, Голь,
Аркос, Жув, Сальмон, Гільбо, Н. Гарньє, Мак Орлан (ми
беремо перші-ліпші визначні імена) і багато, багато інших
поетів, що становлять цвіт сучасної поетичної Франції,
поети
—
пишуть
пишуть верлібром. Як пишуть
—
ми приклади подаємо
розділах цієї
Верлібр не тільки
й
а
об’єктивного
дитина
епосу, бо ж
імпресіонізму,
верлібр епічних дум або східних поезій давнього часу дуже
в дальших
книжки.
дитина
мало має спільного з
такого на
світі
імпресіонізмом,
коли ще
й терміна
не знали.
Нарешті наша відповідь ще на два наскоки,
які
«Ахтанабіля сучасності».
зроблено на нас з
По-перше,
4.
питання з
літературним обличчям Тичини.
Літературне обличчя Тичини
Ми не будемо стояти на тому, що одному
редакторові про іншого співредактора та ще й у своєму журналі
«Червоний шлях» не личило б курити таких нічим не
заслужених
фіміамів,
як от що:
«Павло Тичина
є один
із найбільших поетів сучасної європейської поезії».
В «Літературному авангарді» ми довели, що високий
таких поетів, як Тичина, запізнілих мелодистів
і декадентів, з неглибокою думкою й нікчемним
курс
відображенням післяжовтневої сучасності,
—
що така
котировка Тичини можлива лише в оточенні
неокласичного неуцтва й
міщанських смаків до поезії,
яких
революція ще не збила.
собі,
буваючи в Європі, ми не чули й не
журналі, де б Тичину
величали європейським поетом. Його там просто не
Уявіть
що,
бачили в жодному чужомовному
Та й нащо, скажім, німцям помічати, коли мелодизм
їм показав десятки років тому свій поет Рільке?
помітили.
349
Пульс епохи
А проте червоношляхівські редактори витримують
у своїй журнальній хаті стильово-хуторянський діалог,
як
дві краплі
—
—
—
води схожий до розмови двох
Ой, кумцю, кумцю,
Та хто
А
ж
кумів:
як нас люди хвалять
...
то?
ви мене, а я вас.
Ну й хуторянська реклама. Навіть цього як слід,
чесно й одверто, по-сучасному, зробити не зуміли!
Ми
боку
обидва
нашої
пролет літератури, од цвілі троянди й поморщені лісові
дзвіночки українського неоміщанства, яких поїсть міцний
жук пролетарського динамізму.
Уже два роки можна спостерігати в «Червоному
шляху» тенденцію все обертати перед очима радсуспільства
ці два фальшиві діаманти нашої рідної хуторянщини
літературні постаті Хвильового й Тичини. З яких
ж із свого
редактори
—
мусимо сказати, що ці
«найбільші» бульки на простороні
—
тільки
рефлекторів
не пускають на них
освітлення
—
із
академічного, і неокласичного, і могилянського, і гартованського, і плужанського виробу, але блиск їхній
слабкий.
Деякі номери «Червоного шляху», як-от № 10 за 1925
аж у вічі б’ють навіть такими невинними
рік
«Харківська літературна хроніка». Так, наче вся
це Хвильовий і Тичина, ну, хоч
література
би на сміх хтось з інших. Цілковите сяйво наших тетівських діамантів од літератури! І, головне, це не для епані,
тації робиться, як робили, наприклад, футуристи,
тут з хуторянською серйозністю! Але це дрібниця. Коли ж
подивитись на серйозну критику, то мало не через число
якась похвальна праця про Тичину або про Хвильового.
Там і Тиверець, і Доленґо, і Біленький, і Майфет, і
розділами, як
столична
—
—
багато
інших. А в той самий час деяких письменників
навіть рецензій про них не подають.
свідомо замовчують,
Так от, про Тичину. Хвильовий, курнувши фіміаму
своєму співредакторові на всі Європи, намагається
захищати його від моїх критичних зауважень. Пронісшись
350
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
легкими ударами по тому, що хоч
Тичини й
бідні,
епітети,
але «самоодштовхуванням
“запашний і червоний”
мовляв, у
такі слова як
(sic!) відродилися»,
—
хоч, на нашу
думку, коли закон самоодштовхування взагалі
правильний,
то
аніж
відродились,
ці
слова швидше
щину» Тичини,
Шевченка, і в Лесі
кількісно та
рівняти до
в
—
шаблонізувались
у наші дні,
Хвильовий далі захищає «церков-
посилаючись на те, що вона
Українки, і
в
Франка. Не
була й у
можна ж
якісно церковщину Шевченка, наприклад,
ж у Тичини. Перш за все, тієї церковщини
цеї
Тичини пропорціонально в багато разів більше.
Шевченко написав і скільки наш співредактор,
Скільки
—
якій пропорції в того й у того вжито церковних
висловів, то не треба й підраховувати, щоб побачити
а в
непомірно густішу приправу
ними
поезій Тичини. Треба до
того
письменників, як відомо, розглядати в їхньому
історичному оточенні. Шевченко брав церковні слов’янізми,
по-
потрібних йому понять в
українській тогочасній лексиці ще не було, мовний матеріал
щойно розгортався. По-друге, це була доба кріпацтва,
перше, тому, що часто
того поезія Шевченка висловлювала душу темного
селянства, для якого вислів «бо хто матір забуває, того
бог карає» мав незмірно більший, ніж за сучасних
і до
емоціональний зміст.
Але для поета, який живе
обставин,
й пише після Жовтневого
перевороту, якого Хвильовий і інші намагаються
виставити як пролетарського, щиро, а не картаючи,
вживати церковщини в часи
може
«Гарту»
пробачте
бути тільки автокефальним емоціям,
—
—
це на руку
а не
безвірницьким.
Немає часу розшифрувати,
і по-своєму «подав» цитати
посклеював
наприклад, ту, де про
як пересмикав,
з мене Хвильовий, як,
мендельсонівщну у Тичини. Ми
скрябінізм у звуках поезії
й протиставляємо їх мендельсонівщині від поезії, а
Хвильовий просто «подає» це як мої міркування про музику.
говоримо про ваґнеризм та
Далі, збудувавши з моїх кількох фраз,
навіть без крапок,
одну фразочку про плакатність та ходульність Тичинових
Пульс
351
епохи
«мускулястих рук», як і всього вірша «Плуг», Хвильовий
закидає мені й брак слуху, й незнання архітектури
(архітектурних ордерів-орденів: Хвильовий, той їх знає!).
А Тичинівські вправи в розбивці слів, яку Хвильовий
подає, круговим написом!
прийоми нашого критикана, які
—
усе це показує такі
треба
раз назавжди вивести
на денне світло.
Далі про скидання Тичини
яке
прем’єрства,
Хвильовим, переводить В. Поліщук,
й говорити не слід би було. Вирішити цю
начебто,
то про це
з поетичного
за
—
справу допомагає сама мати-природа і якраз не на користь
запізнілому мелодистові,
нашому
якого тепер уже не
навіть «Червоний шлях» вкупі з ВАПЛІТЕ. Природа
й події вирішать так: у кого глибший поетичний та
роздує
інтелектуальний геній,
духовними очима лежить
літературних форм
а не
і
перед
чиєю
творчістю й
дальша перспектива розвитку
та й всього життя
прийдешніх років,
тільки підтримка традицій і відсталих смаків
є той
прем’єр
та поет
—
той
Революції.
5. Пільняківщина українських хуторян
Нарешті, нотатка про пільняківщину.
отруївши Хвильового, тепер труїть уже й наш
письменницький молодняк. У «Червоному шляху», у «Вапліте» ми маємо цілий ряд відображення пільняківщини
Пільняківщина,
з других рук.
Усі ці Копиленки, Микитенки, Епіки, Жигалки й інші
дмуть під Хвильового, який дме під Пільняка. Всі вони,
заразившись од Хвильового, черкотять
тим
розтлінним
міщанським
естетів із ліричними
стилем і лексиконом задрипанських
провалами та змалюванням
бридкого міщанства або переходових до нього інтелігентських
груп.
Літературний мінор нашої літератури весь бере
заразу від літературної моди Пільняка-Хвильового. Це
відбивається й на поезії, бо на допомогу пільняківщині
приходить
неокласика.
по журналах, одводять
письменницької молоді від здорових
Ці
тут
напрямки, захопивши місця
очі революційної
та
бадьорих будівничих
наших
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
352
буднів у бік кислої романтики
в
прозі й
у бік
омріяної
фантазії та хутора в поезії.
Через наші журнали цей
напрямок відповідним
способом намагнічує й решту, аж до читача-інтелігента
і ось вам початок всеукраїнського
включно,
—
Є тут ще й інші причини, які
скигління.
наступному
виявляємо в
розділі.
V.
Мінор і мажор у пролетлітературі
та нові організаційні форми
Коли
підійдемо до початку 1926 року й
пролетпоезії тепер, то побачимо, що
мінорні починають набирати в нашій літературі,
ми
приглянемось до настрою
мотиви
особливо серед молодих письменників, письменниківкомсомольців, уже остільки тяжкого присмаку
мінорного, що доводиться пошукати причин цього явища
й по
змозі змінити їх у прикорні.
за 1925 рік журналу «Червоний
Осьу № 10
шлях»
твір молодого письменника Фальківського, що вже
пройшов ступені доброї науки й виявляє свою поетичну
фізіономію. Він пише:
маємо
Хоч і хочеш мажором утять,
Дійсність чортова
—
чорна, як тінь...
І акордить журлива струна.
Все мінор... Все мінор... Все мінор...
Тільки десь... там... у серці із дна
Простяглася надія до зор...
Хай мінор, зате
Ще лиш рух
щирий мінор.
один, ще лиш момент,
Я не втримаюсь, в
Вийде
прірву скочусь...
з мене такий декадент,
Як не знала й не знатиме
Русь.
І далі поет, пролетарський поет, біографія якого повна
революційних вчинків,
пояснює чому це сталось:
353
Пульс епохи
—
Тому,
«здоров’я
що
спалив на вогнях
революції»,
тому, що «сміялись з нас, як сміється, наївшися, вош»,
а й тепер є пани, що прославляють «непівський
зріст»,
тому що не винен,
...що здохну з сухот,
Що у грудях немазаний віз...
Що
я ранком вихаркую кров
І дивлюсь на пузатих в авто,
«голодний» і
тому, що
—
т. інш.
Усе це говорить одно, що в
потрібного
йому насамперед впадають в очі суперечності
непу, за якими він неспроможний емоціонально
відчути, побачити дужий зріст нашої відбудови, той великий
матеріальний поступ у перебудові господарських форм
поета немає
оточення, що
та зміну психології людської, яка, за Леніним, є най-
«Життя й революція», бо там їх можуть
А взагалі духово йде на капітуляцію перед
в журнал
прийняти.
мотивами, далекими
пролетаріату. Чому це? Ті самі причини,
Вразливий молодий
що й у Фальківського.
комсомольський
поет, як маятник, хитнувся в інший бік
емоціональних
настроїв.
Але, крім причини невідповідного оточення, є ще одна
причина, що криється в самому напрямі наших
журнальних струмків і в тому неладі літературному, який
останніми часами став перед нами. Щоправда, тут іде пере-
лаштовування груп, може, навіть пересування
фронтів
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
354
і, безперечно, шукання інших організаційних форм у
літературній роботі,
й старших
але
молоді
пролетпоетів
письменники, частина
не має твердого
тепер
ґрунту,
тоді як несолідарні з пролетаріатом літературні
на Україні, почасти попутники, вже мали змогу
собі
групки
базу й починають
пролетлітературу.
Зміну організаційних форм відчувається в такому
приблизно напрямі, що самотужки самиморганізаціям
склепати
звільна,
в умовах непу сяку-таку
але планово натискати на
літературним ні
в
якій мірі несила задоволити розвитку
Великі організації літературні були
нового письменства.
місці,
зв’язок із
друкарський
був або кволий, або
й зовсім його бракувало. Тоді вечірки філій та гуртків,
планово керовані від центру на місцях, були тим зв’язком
між письменниками й загалом читачів-слухачів, які
завжди дають розвій літературі.
В той час досягли свого найбільшого розквіту й «Гарт»,
на
коли ще
читачем через
верстат, через книжку та журнал
і «Плуг», і Пролеткульт.
Але тепер читач потягся,
журналом. І ті групи
пішов за книгою, за
письменників, що
мали й мають
дедалі більш
ніж
найславніші
більше,
журнали, що стоять коло видавництв, почали
психіку читача,
організації, ці-бо не мають широкого зв’язку із загалом.
Це відчув «Плуг», який тепер веде журнал «Плужанин»,
але інші того не відчули й дійшли кризи швидше, ніж
можна було сподіватись. Характерно, що «Плуг», який
впливати на
мав головну
базу
у
формі організованих літгуртків,
в журналі. Правда, на двох-трьох
тепер сили концентрує
аркушах не розженешся, та
й
не
всі жовтневі
рідні «Плугові», щоб туди тяжіти,
ми маємо факт, що багато молодих письменників,
письменники остільки
революційних,
приблизно,
—
як
і ось
і
не мають такого органу, злютованого,
одним духом, де могли б працювати.
А ті журнали, що є,
здебільшого
являють
собою
широкі трибуни з перевагою в бік «солідного письменства»,
і голос талановитого молодняка, та й старих пролетписьменників,
там
губиться. Отой загублений до певної міри
355
Пульс епохи
власний
голос у
дуже
широких консервативних
пролетписьменників прислухатись
до неокласичних фанфар, не чуючи себе, зневірятись
у своїх силах, в перевазі своїх тонів та мотивів, а відси
виростає мінор, уход у науку до ворожої техніки, яка
намагається тією технікою витравити революційність.
І ми стаємо перед фактом психічного (чи не крок до
журналах змушує наших
ідеологічного?) капітулянтства,
Разом із
за
терміном Бухаріна.
тим поза широкими журнальними
потоками, а значить, і без матеріальної підтримки, а значить,
і без ґрунту для зросту своєї творчої індивідуальності,
лишаються не тільки пролетписьменники, наприклад,
київського «Гарту» або харківського «Молоту» й інш.,
але й старші, що пройшли велику школу боротьби за
переплавлення власної психіки на психіку, співзвучну
пролетарській революції, як-от: Савченко, Ярошенко,
Загул, Семенко, Шкурупій і інш. Ба навіть і В. Коряк
залишився якось на історичній позиції й поза головним
журнальним потоком.
Поруч із тим помічається форсовану експансію на
академічних пунктах; вони організують потроху
пресу літературну та вишукують формульовок, за
наших
якими
б краще було переводити свій
Щоправда, ці
вплив на загал.
групи несуть за собою певні культурні
цінності, і радянська держава, почуваючи власну силу
й знаючи їхню цінність, відкриває їм можливість взяти
поступі пролетаріату й
більше
наближатись
до нього, міняючи свою суть.
чимраз
широку участь у культурному
Через такі можливості агресивність ідеологів
летарської течії в українському письменстві
ського, Зерова,
пропагованих од них
непро-
Могилян-
Дорошкевича й інш. та
як-от Рильський,
кроці.
почасти
письменників,
відчувається на кожному
Як
—
тут «неискушенным» молодим пролетписьмен-
сумнівів і навіть суму. «І
мінор... і мінор».
А дехто із старших пролетписьменників, як писав
никам не зазирнути в чашу
мінор... і
нещодавно
В. Коряк,
«починає плазувати перед ворогом
або
356
Валер’ян
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
вітає уроєного приятеля», що по суті не є таким,
це також
деморалізує безжурнальну пролетписьменську
молодь,
та й старших. І якщо додати до цього всього ще й часом
матеріальну скруту, то природно, що письменникові
інколи робиться шкода навіть колишньої жорстокої
пайки часів
військового комунізму.
Але, звичайно, організаційні форми, відповідні
для укрпролетлітератури буде вишукано
якраз у формі нових журналів; видавництва
почнуть друкувати твори пролетписьменників не
тільки в хрестоматіях і декламаторах, а й окремо,
мажор,
нашим дням,
і,
мабуть,
—
та ще й який
щирий, зазвучить у літературі молодої
класи. Може, це трошки скидається й на парадокс, але
істина парадоксів не боїться.
VI. Основні
журнальні потоки
«Червоного шляху»
й лінія
1. Зброя назадницької літератури
Огляньмо
журнальні струмені
в загальних масах
та
довідаймось:
наші основні
де погожа, де каламутна,
а може, де й смердюча вода тече.
розміром і начебто поважністю на
Україні є журнал «Червоний шлях».
Пригляньмось та розшифруймо ту суспільну лінію,
що взяв її вести «Червоний шлях». І оцінимо, чи дійсно
шлях її правдивий і як слід червоний?
Найбільший
радянській
Візьмімо останні
подивімось,
найцікавіші нам останні
роки, де ми можемо побачити, куди вже привів «Червоний
шлях» і які тенденції він має надалі. Починаймо ту
скибу роботи журналу, яка одвалилася 1925 роком. Ще 1-2
число (подвійне) журналу «Червоний шлях» так собі.
де та лінія проходить.
етапи
Для
журналу та
того
Воно ні змістом, ані ідеологічною міццю, нічим
не
відзначається, але дальше число вичерпно малює свою
тенденцію
—
це рух назад і у формах мистецьких, і в
ідеології, це рух назад од жовтневих досягнень, це, одно слово,
357
Пульс епохи
реакційність. У літературному відділі
добірний,
хоч і
неглибокий,
ми маємо
як це й зумовлюється для
ідеологів од сталих шарів, зміст. Розбиратись
в окремих творах
будемо, бо далі розберемо всю формальну й
ідеологічну суть, цебто назадництво української неокласики,
про що ми вже нагадували як у цій книжці, так і в
попередніх наших працях, куди й одсилаємо читачів.
ми не
За красним письменством ідуть провідні й критичні
статті під знаком... Могилянського, а критикується
століття (Нечуй-Левицький,
Коцюбинський, цебто те, що вже таки добре встигло вмерти).
літературу... минулого
Сучасна література й її оцінка не користуються з
відповідної уваги «Червоного шляху». В середніх числах року
«Червоний шлях» трошки червоніє, але Могилянський,
яко критичний «ідеолог», іде високо. Зате вже 8 число
являє собою таке амбре і з таким ідеологічним присмаком,
що в масі читачів воно може зробити тільки негативновиховну роботу. Ми, звичайно, не проти того, щоб
пускати неокласику в
такі суспільні кошики,
як
«попутників» із нашого
хутора літературного, які реакційніші багато від російських
одноіменців, ми навіть і не подумаємо боятись політико-
«Червоний шлях», ми не проти
літературних ворогів на зразок Могилянського в нашій
пресі, бо ми таки переможці. Але треба й їх розбавляти
червоними соками нашої доби,
треба
впускати
в
ту
споживу, яку ми готуємо для мас, «протиотруту»
комуністичного змісту й революційних художніх форм.
Кожний окремо взятий автор із 8-го числа
«Червоного
звичайному радянському журналі є приймовний і навіть бажаний. У певних обставинах для нього наш
шляху»
в
читач і там може знайти
Але всі
кілька здорових зернят.
без потрібного оточення
вкупі
підготовлення читача, ну хоча б редакційною
приміткою, вкупі вони вже силку до силки складають і
та ще й
вони
й
на силу, ворожу
переходить
багато
на якість.
—
смертю.
стають
Жовтневій лінії: тут кількість
Трошки
хлору
—
пахне
яблуками,
а
358
Валер9ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
А де ж жовтневі провідники літературних ідей і
мистецьких форм? Хоча б коло нечервоної літературної
практики та хтось зробив правильний критичний дороговказ!
Так ні,
цього 1925 року та й 1926-го ніхто в
шляху» не
робить,
не
роблять його майже і
«Червоному
в
інших
місць більш-менш і немає. Після
доби «Шляхів мистецтва», де давано й критичний і
творчий дороговказ для жовтневої культури, тепер ми його
місцях, бо, до речі,
тих
не маємо. Ролю дороговказу виконує в
«Червоному
Зеров та Доназад. Правда, ми
шляху» Могилянський, у «Житті й революції»
рошкевич. Так це ж дороговказ
плутаний клубок «ідей» спантеличеного
відограє роль замакітрувача ясної жовтневої
лінії, щоб Могилянським та Зеровим легше було
маємо ще
Хвильового, що
побивати
лівих. Так це
ж не
дороговказ!
критичних тем «Червоного шляху» кублиться
десь коло XVII—XVIII століття. Так, начеб усі культурні
Добір
досягнення
українського народу лежать тільки в його
історичному минулому. Ми гадаємо, що це так само
відограє роль, аналогічну до поезії неокласики, яка відводить
очі нового суспільства від довколишніх обставин кудись
назад до античності або до самогону з вудкою.
Критичними темами, їхньою переважністю «Червоний
шлях»
далі від нашої сучасності!
Темами історичними журнал товчеться коло
Коліївщини та Кармелюка. Якась «Київська старина»,
а не журнал сучасного провідництва. А нам так треба
зафіксувати в свідомості маси перейдені й велико-історичні
етапи нашої революції, спробувати розібратись у
ситуаціях нашого недавнього героїчного минулого. Гай, гай
це й не сниться «Червоному шляхові».
Нам можуть відповісти: «Але ж статистично відсоток
імен молодих і революційних письменників у нас
більший, ніж консервативних або старих». Так, кількістю
дрібних та випадкових творів, без особливої
літературної цінності, які своїм появом не творять ще обличчя
начеб говорить:
геть
—
журналові, може, «Червоний шлях» ще й може
похвалитися, але якісний відсоток, але провіднича вага за ким
359
Пульс епохи
лишається? За назадниками! Мусимо твердо сказати,
що питому вагу, поступовість
та новаторство
форм письменників Жовтня так підібрано, що його
перемагає контртечія, що йде в бік старої ідеології,
літературних
минулих традицій
та
смаків.
в
Редакційно-критична оцінка
шлях»
так само розходиться з
журналі «Червоний
лінією компартії.
Рецензенти: той самий шкідливий Могилянськнй, пародоксальний нетривкий Доленґо, далі Зеров, Майдан,
Гр. Коваленко-Коломацький, Єрофіїв, рідко солідний
формаліст О. Білецький, і ні разу Коряк, Річицький,
Пилипенко чи хтось інший з критиків-марксистів.
Ми свідомо
не хочемо
розбирати робіт
окремих імен
журналу, бо ці люди в більшості тягнуть до
і вони,
Жовтня,
може, мало повинні в тих ухилах, що суть в їхніх
роботах. Але редакційна рука повинна ж якось
почуватись, бо журнал перш за все є чинник, що
виховує масу, усталює її ідеологію. А давати в одному числі
творах і
«букет» неокласики й не пустити
жовтневців та письменників, свіжіших і
новіших літературними формами, ну, скажімо, навіть із лав
трохи лівіших од неокласики, як-от колишні футуристи,
це
зробити, наприклад, з № 8 неокласичний збірник,
значить висувати на перше місце поки що не нашу
літературну групу, яка б обробляла в напрямі регресу нашу
відразу мало не ввесь
контрпару
—
інтелігенцію, нашу ширшу читацьку масу.
підрубувати коріння
Це
значить
свого ж таки дерева.
Так само, наприклад,
не додержано потрібного
коли
співвідношення,
висувається провідничу статтю (єдину!)
історії нашої революції такого «історика», як В. Десколи академічні кола в «Україні»
висувають Грушевського. Треба ж чільному начебто журналові
з
няк, у той час,
нашому стежити за
ситуацією літературною
всієї України. А наші керовники
в
масштабі
не мають, може, часу
(чи не вміють) цього побачити.
Критика суспільно-політична в «Червоному шляху»
за 1925 рік «стоит из рук вон плохо», як кажуть, ні на чому
й
очей
спинити.
Знов повторюємо, що
не хочемо тикати
360
Валер9яп Поліщук.
пальцем. Читач нашої
ВИБРАНІ ТВОРИ
книжки за пунктами нашого
коли візьме до рук
комплект. Щоб за цілий рік єдина критико-полемічна стаття
була, та й то «Ахтанабіль» Хвильового, на якому
обвинувачення
факти сам підбере,
це називається закотитись у болото,
в’їдеш,
суспільно-аморфною амебою.
Скільки, наприклад, за цей самий рік критико-полемічних статей умістила аналогічна «Красная новь».
Коли ж порівняти № 1 «Червоного шляху» за 1926
рік з усім попереднім, то це буде вже дійсний кульмен
занепаду. І це якраз у той час, коли перше число
далеко не
—
стати
кожного журналу, яким починається
журналу на
цілий рік,
це
агітація
рік
—
гострій, що пробиває суспільну товщу й
наступну журнальну масу.
Що ж ми маємо? Ось зміст
вич
—
постать покищо
це ж обличчя
за передплату, це
тягне за
за порядком
той
собою
авторів: ЦітоКачура
навіть нелітературна,
—
добре оповідання з фронтового життя за часів
європейської війни. Постаті й сюжет є. Річ
найцікавіша в № 1. Сайко
подає неокласичний хутір, Мисик
й
«невтішна
вишня», і теж у тонах
«горобці»
неокласики, Драй-Хмара
«прадавнійКиїв», де нещасна «сліпа»
в ньому, і теж у тонах густопсової неокласики, «повість»
на 2 У2 сторінки відомого романіста М. Могилянського
під назвою «Вбивство», де цей автор убиває всякий
літературний смак і думку в читача, подаючи густу реакцію,
якийсь Хитрин з укоханими в Охтирці точними
римами справжньої неокласики: «цариці
криці», «добра
воли», в яких не тяжко вгадати
Дніпра», «потягли
й відповідний зміст, де
«запорізькі чуби» лежать
поруч «кесаревих рук», як антураж до Ігоря, Ярославни,
я ваш».
щоб у цьому всьому висловити ідею «Степи
так і
Далі йде переклад, «перший в Європі»,
сказано в примітці від редакції, з індійського автора Чанд і
переклади двох чеських віршиків.
Це й увесь художньо-літературний матеріал. Ви
знаєте, що це значить? Знаєте, яким словом треба оцінити
лице найбільшого українського
це перше число
журналу?
середнє
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
Пульс
Це
361
епохи
значить
убозтво,
—
убозтво. Тупе, безпорадне,
за яке сором
обпалює обличчя й
хахлацьке
не дає глянути
в людську комору інших культур. І це називається
чільний журнал?
І друкують такий літературний матеріал в той час,
буквально десятки дуже й дуже непоганих
української прози й неабияких віршів.
Далі йде політичний фейлетон П. Лісового,
коли виходять
книжок нової
конспективна
статейка акад. Багалія із запізненням до ювілею
яка до речі була б у «Знанні» (у «Вестнике
знаний» аналогічні статті в своїй тільки галузі дає,
декабристів,
наприклад, акад. Бехтерів), ще далі
—
суха, відомча стаття
структуру державного апарату», нотатки
Якимовича на сім сторінок про деякі риси побуту
Бермана «Про
українського селянства минулого століття. «Спіноза як
матеріаліст» Чучмарьова, статейка д-ра Братчикова, яка теж
немов приблукала із «Знання», стаття Савченка про Тереєдина пристойна й потрібна стаття, і, нарешті,
ученицька праця Майфета про Тичину, до того ж
вузькоспеціальна, але яка тягнеться через кілька чисел
«Червоного шляху», де давню та застарілу схему поетики цей
щенка
—
автор начиняє прикладами з самого лише Тичини:
приклади, наприклад, на анафору,
епіфору, «кольцо», рефрен
іншу нудну формалістику. Кому це? Плевако дописує
про стару прозу Чернявського, щоб одбути повинність
до сорокалітнього ювілею. Штатний економічний огляд
української промисловості (а які могли б бути огляди
та
—
пальцем кивни, й дадуть, бо сили ж економічні
Музейна й
випадкова,
де
мало не сама
але зате
є!).
ваплітовська хроніка, далі
майже цілком тенденційна бібліографія,
ваплітовці плитко прихвалюють ваплі-
в основному
неваплітовців. Ми навмисне
цей
щоб довести, як мало не чим
попало наповнюють у журналі на шкоду трудящим десятокдругий аркушів доброго друку.
товців і
перечислили ввесь
лають
мотлох,
Як для контрасту, подивімось хоч одним оком перше
«Красной нови» за 1926 рік, що має начебто ту саму
культурну установку, що й «Червоний шлях».
число
362
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ
—
ТВОРИ
Ударна п’єса О. Толстого й Щоголева «Азеф»,
Іванов, Горький, Чапигін, Маяковський, Єсенін,
Казін, Орешин, Троцький, Вересаев, Веронський
уже
цього переліку імен досить, щоб сказати, що тут
Пильняк, Вс.
—
зібрався цвіт сучасної
російської літератури,
мало не
всіх
напрямків. І робиться ще болячіш і ще дужче обурює, що
ми так марно тратимо технічні сили й кошти.
Редактори «Червоного шляху» взяли патент на крик
Непевний
«Європа, Європа». А що ж вони дають?
—
політично й безнадійний творчо провінціалізм,
з прокислого хутора.
Ми бачимо, що за останній рік існування редакція
розмальовану гергепу
«Червоного шляху» зуміла лише розігнати ті сили
української літератури, науки й політики, які були
зібрані коло журналу напочатку.
жовтневої
2. За що зеровщина
Терещенка
І
журналах б’є
інших
в радянських
та
немає де нашому нетвердому
старшим, що шукають
відповіді
на
Загула,
молоднякові ані
поставлені
життям
питання, почути голос нашої жовтневої критики,
ні
передової мистецької думки.
Вони примушені з усіх
журналів слухати переважно
«культурницької» лінії Могилянського, Зерова,
Дорошкевича. Одна «Культура й побут», за якою твердо
тримається в суспільстві трошки перейнакшена назва,
бере лівіш, та й там ми маємо ось щось із рік виступи
Хвильового, тобто, по суті, зброю для назадників проти
Жовтня в літературі та ще його підспівувачів та підбрехувачів
усяких Буців, Копиленок та інших
виклад
—
«академіків», та зрідка
обчикрижені (так кажуть) редакцією
бої плужанського «папаші»
міцної лінії «Шляхів
І начеб для того,
—
од-
це й усе, що лишилось од
мистецтва».
щоб одпихати від жовтневої лінії тих
письменників, що стають на неї, влаштовують усюди
показові «порки», як-от, наприклад, тенденційно
влаштована Д. Загулові в № 5 «Червоного шляху» за 1925 рік.
Висікти, «выпороть» уже нашого Загула віддали ворогові
Пульс
363
епохи
поступу й Жовтня М. Зерову
підтримкою
(див. «Камо грядеши»).
На добру високопоетичну книжку Загула «Наш день»,
де ми маємо міцні образи й беззаперечну майстерність,
як ось зразу ж на першій сторінці:
за дружньою
цього латиніста Хвильовим
Ні,
ти не
млявий легіт,
Ніжний, мов панський шовк,
В жовтневу бурхливу негідь
Голосиш довго,
як вовк...
переможний регіт
Ще й досі в нас не замовк.
Твій
(«Жовтневий вихор»),
—
де маємо щиру, зворушливу, громадську
вірші «Братам
виразі «Ви мій шлях загубили,
поза
наприклад, у
я
межі», де
в
як,
в стислому
ваш крок», є
—
думки. І що той крок Загула йде
лірику,
стільки
ритмі Жовтня,
теж
сумніву не підлягає. А на цю книжку написано
буквально літературно-політичного пасквіля під виглядом
об’єктивної оцінки.
Книжку нашого Загула, який і змістом і формою
значно виріс од часу «На грані», опльовано з тенденційною
метою, бо такі вірші, як «Згадка», де ліризмом
бадьорості чесного трудівника поезії овіяні наші людські думки,
або журна лірика «Бабиного літа»
—
хіба
не може вона
своїми прозорими образами зворушити емоцій?
Зеров? Для
сучасності в творах Загулових
звучить, як «римована проза, публіцистика, римована
служба “злобі дня” і, як на приклад, вказує на «ГімнЩо
ж пише про цю книжку
сухопарого неокласика одзвук
поезію, що напруженим громадянським
собі
набула
ліризмом
широкої популярності.
прокламацію»
Нагадається
—
Зеров на перероблення своїх же поезій Загулом,
не задовольняється з
тепер
Але
ж стара
який
їхніх колишніх настроїв.
інтерпретація, з’явившись
раз, уже
не зникла, а ми маємо ще й другу, не менш вдалу. Але
Зерову друга лінія
Загула,
не
символістична,
вподоби. І шкідливою порадою звучать такі
не до
слова:
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
364
В новій редакції цей вірш губить своє первісне значення
і все-таки не попадає в тон
скільки б поет
можливостей він
не
бився,
вийде. Як би
прокламації, «агітки»
іншої
іншим,
а поза
генерації,
—
межі
новим смакам. Бо ж хоч
зложених у ньому
хотів він писати свої гімни-
не
та оди «жовтневому
а стара
начитаність,
вихрові» стилем
символіка,
звична
лексикон покажуть у ньому людину іншого
літературного виховання.
Мовляв, краще пиши по-старому й не йди до Жовтня.
Душа твоя незмінна! А як же оточення, буття, що
створює людині й поетові душу? Хіба вони не діють і на
Загула? Хіба наочно на Загулові не видко, як використано
старий досвід і багаж для нового творчого діла? А щира
сповідь «Може, й так», де слова:
Може, й так.
Я од сталий для вас,
Віра моя
—
замала...
Але знаю:
Любов до пригноблених
В моїм
мас
серці росла і цвіла.
червоний
зустрічає іноді до себе не зовсім прихильний
Та ж
скаже Зеров.
відгук. Ах, прозаїзми в цих рядках,
вони будовою схожі на Франкові, та прозаїзми так само
поезія, і більше говорять, ніж Дідони й Персефони.
Вислів:
Ці
слова може сказати не один, що став на
шлях і
—
—
А матері...
...на
ліжку в темному кутку
Придушують ознаки материнства,
—
оригінальна й свіжа фраза, трохи ошараіпує, але через
добра. І гнусні пояснення цього начебто «насиль-
те й
ництвом над
собою» й порада
скаженого ворога
вернутись до «споглядальних» поезій
одкинувши
надуманий «динамізм»
шлях», що має виводити до
1919-1920рр.,
«Червоний
—усе це містить
червоної комуни.
Пульс
365
епохи
Ось яку роль виконує неокласика, поєднавшись
із «провідним» журналом радянського суспільства.
А в той самий час визначні явища жовтневої
літератури, яких не можна так одним махом одсвіжувати,
«Червоний шлях» просто замовчує. Вони проходять часто
навіть неодмічені, як, наприклад, Шкурупія
—
«Переможець дракона» й інш.,
мабуть, з свідомої тенденції.
Така лінія «Червоного шляху»
якраз протилежна
тому, що робиться в «Красной нови». Наш «Червоний
шлях» повинен бути червоніший, а виходить мало не
навпаки, особливо, коли взяти, що російські попутники,
чисті більшовики.
порівняно з нашими неокласиками,
—
—
Сюди треба додати, що наукові статті в нас у
«Червоному шляху» й не вдарні суспільною стороною, і
випадкові здебільша, і, здається, навіть перекладні, і в
загальній більшості не першорядних авторів.
3. «Життя без революції»
на
чолі наступу
Другий журнальний струмінь «Життя й революція»
(замість «й» кажуть «без») тільки доповнює першого.
А коли додати, що він активніший своїми
назадницькими
тенденціями і що бідному Щупакові тієї тенденції
перемогти, і коли ще додати, що провідного журналу
жовтневого мистецтва в нас немає, то вже час і
не
закричати, що суспільно-керовнича лінія
чогось здорово схибила вбік.
в
нашій культурі
Дискусія, яка розпочалась начебто під гаслом
просвіта», фактично була замаскованим наступом
«Європа чи
на
той, розхитаний
який ще
за
останній рік, жовтневий фронт,
так-сяк тримався купи до розвалу
«Гарту».
Але перші
удари, які розпочав Хвильовий, може й
цілком щиро бажаючи підвищити кваліфікацію нашого
молодняка, так
підсилило київське назадництво
з
«Життя
й революції» та Академії наук, що ця бійка обернулась
на «ізбієніє письменницьких жовтенят» з «Плугу», вонабо найслабкіша,
та молода мистецька наша
група, щоб далі перейти
в наступ на
ліву
літературна
частину
«Гарту», яка не могла злигатися з Могилянськими та
вими, як це
зробив
Хвильовий.
Зеро-
366
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Ця робота Хвильового розпочалась
поїздкою
«Гарту»
до Києва.
властиво
«Гарт» номінально
киян
переміг, а фактично там сталась зрада частини його, яка,
роз’їдаючи пролетлітературу, привела до неписаного
блоку романтиків і неокласиків (Хвильового й Зерова). Мені
не раз доводилось згодом чути слова й Коряка, й
небіжчика Блакитного, що «Хвильовий нас продав»!
Після такого продажу частина нетвердої молоді
з «Гарту» та «Плугу», підсуфльована босяцькою
ідеологією панфутів, і довела, за допомогою деяких суспільнополітичних кіл, до становища, коли Київ з криком
хоч червоного
«Могил янський задихається» (очевидно,
огню в тій хибній культурній лінії було вже не так і
—
жовтневий дим ще дуже неприємно
легені Могилянського, бо це ж не надмогильний
так от, з криками «Могилянський
ладан!),
—
багато,
все-таки
впливав на
—
назадницький академізм навалився на робітничоселянську літературну молодь, використавши
Хвильового як азіатсько-літературного Шкуро.
Разом із тим, тих, що йшли щиро на підмогу жовтневцям, як-от Загул, та сама академічно-неокласична
кліка подбала вдарити й через «Червоний шлях», і з
київських трибун та з «Життя й революції», б’ючи
одночасно безперервним вогнем київських гармат по Корякові,
задихається»
Поліщукові й київських молодих гартованцях, а
особливо по Б. Коваленкові.
Це робити
всім їм од академістів київських до
академістів харківських
(з пролетакадемії)
легко, бо вся
академістів. Коли,
наприклад, Могилянський крикнув, що для нього
«задушлива атмосфера», й зарепетував, що тієї
назадницької кватирки, яку відчинив Хвильовий, замало, що
треба б двері відчинити й прогнати жовтневий дим, то на ці
літературна преса в руках цих-таки
крики озвались у своїх органах і Зеров (див. «Життя й
революція», № 11), і Дорошкевич, і всі підвали
побуту», і видавництво «Книгоспілка», і
видавництво «Слово». Голос на захист жовтневого огню
давився у власній одній-другій брошурці і в двоаркушевому
«Культури й
Пульс
367
епохи
сили революції начебто
цій борні. Повоюй тут із ними. Установка
на несущих українських попутників у російському
розумінні дала себе знати і, під виглядом приласкування
попутників, держава радянська на Україні приласкувала
таких «попутників», що навіть не вживали слова
Радянська Республіка, а просто Українська Республіка.
Коли в літературі аналогічні «попутники» й не
«Плужанинові». Організовані
вмили руки в
цурались слова
радянський, то виключно для того, щоб
розгорнути більшу націоналістично-назадницьку
експансію. Словом, пішла така атака на Жовтень у
культурі, що аж Донцов у «Літературно-науковому вістнику», № 11-12 за 1925 рік, прихвалює, підтримує
«морально» тих романтиків, що могли б захитатись у бік
справжнього класового пролетарського й конструктивнодинамічного мистецтва, цебто тих, що йдуть уперед. Але
на цих
підтримках і похвалах Донцова ми докладніш
розділах. «Політики» на зразок
зупинимось у дальших
ватажків із «Вапліте»
кивають на неп
і після
такого само-
самовіддано стають на аванпостах назадА в сумі виходить, що лінія жовтневої культури
виправдання
ництва.
стоїть під загрозою. Видавництва, як уже
щоб триматись за стареньке й не робити
на Україні
згадувалось,
поки не скажуть по голові, звичайно стоять за
«солідних» академічних письменників і критиків, а не
якогось жовтневого літературного молодняка з десятилітнім
літературним стажем.
В той самий час «Життя й революція» цілком і
наполовину «Червоний шлях» творять вождів культури із Зерова, Рильського, Доропікевича, Филиповичайінш.,
висуваючи й свого соратника Хвильового та починаючи
побивати вже непотрібного їм, наприклад, Сосюру,
це
кроків,
—
як симптом. Коли
треба буде,
то вони
й Хвильового
але поки що нехай живе аванпост академізму,
це «марксист» Зеров так
«український Плеханов»,
титулує, щоб вірили дурники Хвильовому, цебто його
викинуть,
—
«пролетарським ідеям» із зеровської гімназії. А вожді з
академістів
виробляються, мабуть,
на той випадок, коли,
368
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
може, треба буде, щоб голос їхньої команди був знайомий
широкому суспільству. Для того їм і журнали й
Академію віддано. Своя критика, самі себе вихвалюють і
робітників письменства, що
Жовтень, або тих, що стали твердо на
ґрунт, як-от Загул.
Робота, як бачимо, іде планово.
роздувають, нищачи тих
знаменують собою
його
4. Прозаїзм, популяризація Маланюка
й Дорошкевичеві «майстри»
Ми
не маємо
місця
з київських видань та
докладно розглядати приклади
журналів,
що
добре засвоїли собі
цю агресивну лінію нашого назадництва. Скажемо лише,
як той самий
Зеров,
що б’є через
Загула, вдало та хитро популяризує
укрписьменника з
«Червоний шлях»
безперечно талановитого
фашистського табору,
поета
Є.
Маланюка, наставляє останнього на більш в’юнкий, але
вірніший зеровський шлях, повчаючи не ставати так круто.
Характерний штришок: у тому самому числі «Життя
й революції», № 6-7, 1925 рік, де вміщено цю
«роботу» Зерова про Маланюка, уміщено його-таки рецензійку, втроє меншу за поезію Терещенка, яка є майже
цілком жовтнева, але через те саме для Зерова є
«фейлетони та переказані віршем газетні статті», « газетна проза».
Радить Зеров Терещенкові, як і Загулові, «залишити
на боці всі злободенні речі та нашукати в своїх
портфелях чогось
стилістично»
.
багатшого емоціонально й міцнішого
Ми не так-то й захоплюємося поетичним хистом
але обзивати цю книжку в зеровському
розумінні «газетною прозою» не можемо, тим паче, що в
нашому лексичному житті йдуть тепер велетенські здвиги,
і з мови сьогодні газетної
завтра стає найдоцільніше
Терещенка,
—
ба, і тепер вона вражає
конструктивної мови. Недаремно
поетичне знаряддя, та
емоціонально, як зразки
ж
П. Коган у «Литературе этих лет» каже, що чи не
найбільші поетичні твори нашої доби є відозви петроградської
ради за жовтневих днів, а Троцький не вагається
визнати
аналогічні газетні поезії Дем’яна Бідного
за високу
369
Пульс епохи
суспільну поезію. Терещенко
харна, але й
тільки перекладач Вер-
не
Дем’яна Бідного, нагадаймо Зерову та його
однодумцям.
Але тепер, у пандан1 до цього погрому
на ТерещенЗагула та інших, подивімось, як «подає» Зеров Маланюка. Сконстатувавіпи (об’єктивно!), що «нема поезії
більш протилежної ідеологічно нашим настроям і темам,
ка,
поезія Маланюка», і розхваливши попутно «чумаків»
Рильського, Зеров подає зміст поезій цього назадника.
І далі, застрахувавшись фразочкою «про задушливу
атмосферу емігрантської кав’ярні» й «одірваність од
як
ґрунту», Зеров розхвалює й превозносить того консерватора
на всі заставки: і за його кулішівський «староруський»,
і
Верхарна, і за те, що він начебто вищий
Савченка, і за «різьбяреність епіграматичного стилю»
за впливи
проти
так, що поза вказівками на
певні мінуси все-таки
що в Маланюка є талан, а
вражіння,
Загула, Савченка нічого
залишається
в
Терещенка,
Як бачимо,
ідеологічна установка Зерових знаходить їм безпомильну
симпатію до ворогів Жовтня й антипатію до жовтневців,
і до тих
форм
того немає.
як
поетичних, в які загортається одна
(стор. 135) інший
робить поступку ТерещенДорошкевич,
кові (лівіший), зате в ранг «майстрів» українського
слова залічує й того самого свого Зерова, роблячи йому
реверанси, а в той самий час делікатно фекає наГоловка, хоч
на ділі плужани мають більшу рацію, вказуючи на
Головка, не згадуючи «майстра» Зерова.
Ось як роблять літературних вождів! Ціла фабрика,
ідеологія і в які друга. В тому самому числі
хоч і
назадник
хоч, правда, і кустарна.
Що такий
не
молодчик, як
Зеров, уміє «обробити»
тільки сучасного письменника, який веде жовтневу
це ясно. Але експансія його та до нього подібних
далі. Вони беруться «обробляти» й «подавати» у
відповідному освітленні й наших класиків, які живуть іще
своїми творами і які для робітничих та селянських мас
лінію,
—
сягає
1
У паралель,
відповідно (з фр.).
—
Ред.
370
ВИБРАНІ ТВОРИ
Валер9ян Поліщук.
ще можуть відограти певну роль рушіїв поступу, як-от,
наприклад, Іван Франко.
Фактові не нашого освітлення ролі й творчості
українських
класиків
ми надаємо великого
значіння і тому
Франка Зеровим у
більше, що цього року
зупиняємось над «препаруванням»
розділі,
Франка.
цілому наступному
десяті роковини
тим
VII.
Франкові роковини, Зеровська
препарація та видання класиків взагалі
Двадцять восьмого травня 1926 року десяті роковини
з дня
смерті
української літератури,
велетня
поета
Івана Франка. Хоч до цього часу ми
маємо навіть і п’ятої частини його творів, але дещо
робиться, і про те дещо треба сказати кілька слів. Але
трудящих мас
спочатку про Івана Франка.
В затурканій попами й бідою Галичині,
не
із схоластично-
церковною книжною мовою, яку недавно ще почали
на мову звичайних галицьких
міських кіл, у Галичині, що, через темноту,
слідом за панством та попівством припадала до ніг цісаря
австрійського й постачала тих «тірольців сходу», що
тільки
обережно заміняти
селян та
революційні рухи в інших народів, у тій
Галичині не могли не прокинутись повстанні сили, бо на
темний і задушений люд і гніт валився невимовно більший,
придушували
ніж деінде.
Слідом за розрухами соціальними висувались і
ватажки
тих
революційних рухів, їхні духові
Галичини, а через неї й для
після
Шевченка,
був Іван Франко. Коли
України
він, відчувши шлях, яким повинна була пройти
провідники, і найбільший із них для
всієї
соціальна
боротьба,
почав на
той
шлях закликати, то
який
жахливий зчинився скрегіт, які перетики зустрінув Франко
разом із тими соціально пригнобленими,
малосвідомими, але великими шарами населення
«русинів»,
світ
від усіх
тих
що, тримаючись за старе, тягнули назад і на ввесь
придбали собі
назву
«рутенців»
та «рутини».
Пульс
371
епохи
Коли Драгоманов перший широко
рутенство, то
Франко,
почав таврувати
спочатку як учень
Драгоманова,
обставинах галицької
суспільної боротьби, дедалі більше проймався
радикалізмом, цей радикалізм, розгортаючись, дійшов тепер
а
потім
як ватажок, працюючи в
компартії Західної Галичини і привів у наші ряди
заблудлі рештки тепер уже
квазірадикалізму плутаються покірливо десь у
паршивенькому УНДО.
Рутенство вирушило проти Франка та його
аж до
С. Вітика. І тільки гнилі та
тільки скреготом і сичанням, не тільки
нацьковуванням і шпигунством, а й просто кулаками,
духовим та фізичним катуванням.
соціальної
основи не
по тюрмах, а коли з далекої
із свого скромного заробітку гріш
прислав
Болгарії Драгоманов
Франка волочили
в’язневі,
то
Огоновський одіслав назад його,
не
пройдисвітові й руйначеві
батьківських традицій (рутенства) цього зробити.
Кандидата до парламенту Івана Франка били на базарі, щоб
зневажити його в очах виборців. Франка, нарешті, галицька
тупість і буржуазна свідомість укупі вигнали на десять
літ з українського письменства, і він писав у польській
пресі, але не здав свого радикалізму.
На Франка тюкали як на поета, не могли з-за
бунтарства прийняти його художніх форм, бо вони несли за
передавши,
бо він пак
не може такому
собою ПОЛІТИКУ і
в них
чувся голос трудящих мас, тих селян,
яким дали «свинячу конституцію», тих ремісників, які
«цехмістрів Купріянів», тих робітників-пролетарів Бориславського нафтового району, які перші
провели свідомий страйк, мали своїх Бенедів і спалили
висували
Борислав восени 1873 року.
Звичайно,
коли у великих
і геніальних формах таке
приніс Франко, то йому треба було, на думку рутенства,
затулити рота, і воно це разом із баронами Васильками
та
графами Шептицькими й Тишкевичами робило щиро,
переможний пролетаріат повинен тепер, навпаки,
голос Франків
через його твори з-за гробу промовляв до трудящих мас.
але
навіть радіорупора приставити, щоб той
372
Валер’ян
Поліщук,
На превеликий жаль, у
слід,
нас за те
ВИБРАНІ ТВОРИ
діло
не взялися як
а рупора приставляють не туди, куди
допомогою наших видавництв
всякі Зерови, і що
слід,
за
(як-от «Книгоспілки»)
з того виходить погане
діло, про
це зараз
скажемо.
Взагалі, з виданням наших класиків справа стоїть
негаразд. Замість їхню творчість проглянути за марксівською методою, у такому ж освітленні показати їхнє
значення,
ми чомусь
віддали монополію
на право
класиків усяким немарксівським діячам літератури. «Книгоспілка» видає серію
класичної бібліотеки. Хто освітлює,хто показує, хто
показати нашим трудящим наших
пояснює
соціальне тло з’явлення тих творів? Мирного
Якубський, Тобілевича
Дорошкевич,
подає нам
—
Коцюбинського
—
А. Лебідь, Франка
—
Зеров, Лесю
Українку—Зеров.
В інших видавництвах, як-от «Час», справа стоїть іще
там уже «матерые» назадники. Невже наші
гірше,
—
Коряк, Річицький або Яворський остільки незначні, що їм
не можна
було б доручити подати класика нашому ж
читачеві?
Ми не знаємо, чим керувалась «Книгоспілка», коли
доручила, наприклад, Зерову препарувати для
радянського суспільства Івана Франка? Це схоже трошки
коли
б
книжки
Леніна давати
на
на те,
редакцію Мілюкову.
як «подає» нам Франка Зеров.
У передовій статті до вибраних поезій Франка Зеров
не показує тих соціально-економічних чинників, які те
рутенство повалили. Чому галицька інтелігенція тяглася
до цісаря й виступала проти радикалів? Чому Франкові
були один час ближчі деякі польські кола, і чи не тому,
що там була організованіша радикальна течія, на яку
можна було спертися в своїй праці Франкові серед
Подивімось,
складних галицьких
обставин і куди пішов Франко,
як людина
інтернаціональної вдачі, а не як зрадник нації, як
виставляло тогочасне галицьке міщанство і як хоче виставити
йЗеров, підтримуючи «психологічніавтобіографії», скуцього
ховарені від С. Єфремова(див. стор. XXXIX-XL),
—
Пульс
373
епохи
в Зерова й шукати. Момент «Франкової зради»,
який тонко, дуже тонко випирають подібні
препаратори, як Зеров, треба розуміти інакше. Тільки
дарма
подивившись на
Франка оком марксиста,
можна
побачити в тому
тільки Франка- «Моїсея українського
факті
національного відродження», а й Франка-інтернаціоналіста, учня
Драгоманова, якому байдуже було, може, де
працювати, але якого, як поета, зв’язував лише матеріал мови,
а як у громадянина була психологічно більша
спорідненість з оточенням, що його
він бачив
треба було
підняти. Ці моменти творчості й праці Франка так
не
—
співзвучні нашій добі, що
не
побачити їх,
—
не показати
провина перед трудящими масами. Хіба не
як і до
калібрів
Франка,
—
—
це ж
аналогічно,
приклеювали націоналісти
всякі Донцови й інші Шаповали
їх
різних
—
національну зраду до наших діячів-українців, що своєчасно стали
в лави ВКП і Комінтерну? Скільки разів кричали і тепер
кричать їм, що, мовляв, вони «запродались» Москві, так
само, як Франкові кричали, що він продався полякам?
А
Франко тільки поставив нищення соціального гніту
місці, за яким, як відомо, спадає та
на першому
нищиться й гніт національний.
В «Похороні» Франка маємо зраду соціальну, а не
національну, проти свого народу, і за соціальну зраду
герой картає себе: «Я зрадив люд закутий. Я зрадив
месників і вибрав зло». Закутий люд у першу чергу був
соціально, бо в тому ж «Похороні» Франко словами того
Мирона каже:
ж
Ви, паразити, з водянистим мізком,
Ви, неробучі, загребущі руки...
І тут є не неприйняття зрадника української нації
поляками, як хоче показати Зеров, киваючи на викинуту
поляками-панками у
(Precz
z
Frankiem!),
прийняв. Ні
—
Львові афішу: «Пріч з Франком!»
ж польский радикалізм Франка
бо
цією афішею польські
панкивисловили
революціонера,
бунтаря, що каламутить не тільки своїх, а й польських
працівників, яких ці панки хотіли б самі «обробляти».
бажання знищити ще одного визначного
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
374
А що Франко врешті не вжився з польськими
радикальними колами
й розійшовся з ними, то це сталося тому,
було значне націоналістичне єство, яким вони
хотіли начинити й Франка, та й на українському ґрунті база
що в них
поширилась. Це й посварило націоналістичний польський
радикалізм з інтернаціоналізмом Франка. Ні слова немає
про те, що Франко був зв’язаний і з єврейськими
радикальними групами. Не з пустого ж місця міг прийти
Франко до висновку, коли в день свого сорокалітнього ювілею,
підводячи підсумки собі й оглядаючись на минуле, сказав:
У своїй, отже,
вже
близько сорокалітній літературній
різні ступені розвою, займався дуже
різнородною роботою, служив різним напрямам і навіть
націям, бо доводилося працювати чимало, крім нашої
діяльності
української,
я переходив
також
німецькою, російською та польською мовою...
в мене була одна провідна думка
Та скрізь і завсіди
служити
інтересам
поступовим,
—
рідного народу
гуманним ідеям.
мого
та загальнолюдським
У цих кількох рядках, сказаних року 1898
(насправді, 25-річчя творчої діяльності І. Франка.
Ред.)>
—
показується нам постать
Франка-інтернаціоналіста, а не
українську націю, як це
людини, що зрадила на час
всякі
виставляють
Я вже
Зерови.
й інші сторони цього велетня
виглядають так само дуже покалічено в кривому дзеркалі
зеровської критики. Сам вибір творів із Франка зробив
не кажу, що
Зеров так, щоб поменше показати поетову революційність
(здається, для годиться вміщено хіба лише те, що й так
відомо, як-от
тюремні
«Вічний революціонер»),
«прозаїзм» для наших
академістів?) соціальне
і яких ніколи не
ні
в
але ні звуку про
сонети, в яких загострено показано
самого
заступить
франковою
традицією. Він
не
миршаве сонетне виробництво
Зерова, ані його
тій самій передмові Зеров
(чи
тло нових верстов
Рильського, якого
підперти навіть
пасомого
пнеться
пише:
«Чумаках» підхопив франківську
традицію, зрозумівши ліро-епічне єство октави (стор. XII).
Тільки Рильський у
Пульс
375
епохи
Це отой Рильський продовжує Франкову традицію,
що про вудки та рибалок пише в
затишному
народній приказці: «Коня
Дійсно, як у
хуторі?
кують, а жаба лапу
наставляє».
Ми не будемо перелічувати тенденційно підібрані
поезії Франка, в яких зовсім не видна грандіозна постать
цього вождя-предтечі трудящої класи. Віддати
Франка препарувати назадникам, як вони намагаються
класиків, це великий урон для
захопити й інших
республіки трудящих.
Гадаємо, що
політичної
для вияснення антижовтневої
роботи через
культуру й письменство зокрема,
організовано
потрібно.
роботи, яку провадить
прикладів більше
не
наше назадництво,
Обметиця1 хуторянства,
або українська пільняковщина
VIII.
Хвильового
та
інших
1. Криза літературних форм
Подивімось тепер,
хто ж є
ті, що, показуючи
рекомендують себе на
навчителів не тільки ідеології, але й художніх
пальцем один на одного,
літературних форм.
безсоромно
Що несе нам огидлива бурда пільняківщи-
ни, яку так ретельно насаджує Хвильовий останніми
часами «словом и примером» та
неокласики
Рильським та
Зеров із його
Дорошкевичів «майстер»
підручними
«високими»
Филиповичем?
Треба сказати, що коли в нас не криза ідеологічна в
літературі, а почалося панування тонкої реакції, то кризу
ми маємо в
літературних формах. Те,
що нам підносять
пільнякізовані романтики й антикізовані неокласики,
є
загублений шлях поступу, манівці, якими українська
творчість ніколи не зайде «на поле дозрілих культур»
1
Залишки борошна на жорнах.
—
Ред,
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
376
(цитата
з моєї поезії
«Сполука»),
те, що в силу
відступу виявляється відповідними йому
поетичними формами, це не має нічого спільного з конструктивнодинамічним поступом пролетаріату. Не тільки в нашій
ідеологічного
економіці (Держплан
—
це ж економічний
техніці (аероплан і його математично-естетична
конструктивізм)
ідея та відповідний вплив на психіку), де конструктивнодинамічне начало йде, безперечно, вперед, як і по
цілому світу, але й у поетичних формах бере перемогу те саме
начало, той самий прозаїзм конкретної мови (аж до
чи в
газетної), той самий, скутий широкою доцільністю план.
У тій поезії, що йде на чолі по всій Європі та Америці,
в ній нічого немає спільного з цілевим спрямуванням
—
пільняківщини й
белькоче, що
в
неокласики.
ямбах або
Коли Хвильовий
сонетах сучасних неокласиків є
конструктивне начало, то це
аероплана вказувати,
аналогічно до того, що у вік
яко на зразок конструктивного
начала, на чумацьку мажу.
Ні, треба ще раз Хвильовому нагадати
слова
Маркса, що
разве был бы возможен тот взгляд на природу и на
общественные отношения,
который лежит в основе греческой
философии,
железных дорог, локомотивов и
сельфакторов
электрического телеграфа. Разве нашлось бы место Вулкану
рядом с Roberts et С°, Юпитеру с громоотводом и Гермесу
рядом с Credit mobilier? С другой стороны, возможен ли
Ахиллес с порохом и свинцом? Или вообще Илиада с печатным
станком и типографской машиной? (К. Маркс, «Введение»,
а потому и греческого искусства, при наличии
—
стр. 32-33).
А нам Зерови з Хвильовими кажуть, що їм дуже не
подобається, наприклад, наш бетоново-конструктивний
стиль Будинку промисловості, який (стиль) уже навіть
пласназву й перемогу в Західній Європі собі набув
№
11тицизму (див. «Ахтанабіль», «Червоний шлях»,
12, стор. 316).
Нам романтики з неокласиками кажуть, що «по
старинке» краще, бо пільняківщиною, скажемо ми, через
—
377
Пульс епохи
романтичне белькотання
легше подати руку ідеалістам
з-під А. Белого, а мріями з майбутнього й минулого
зализати комунізм нанівець, і в той самий час іншим у добу
електрики ще твердити, що плюньте, мовляв,
місто й індустрію й давайте ходити
пролетарське
бережок річки,
на
ви на
з вудками
що тече повз затишного хутора.
Так пишуть і говорять вороги марксизму, з якого інші
якось черпають ще й
будівельну науку комуністичного
будування життя і, зокрема, літератури, поезії.
Комунізм од Зеровай Могилянського! Ну-ну, тільки «політик»
на зразок
Хвильового
може таке вигадати.
Тепер оцінимо
черзі мистецьку вартість і художні
тих
форми
застрільників назадництва, і насамперед
Хвильового з його пільняківщиною.
по
2. Хвильовий
Хвильовий
як письменик,
раніш і
як письменник почав
тепер
добре й
Своїми верлібровими поезіями 1921-1922 року він
відбив до певної міри й складні ритми нашої сучасності
оригінально.
й передав індустріалізований
класи
—
патос
молодої переможної
пролетаріату. Про це ми щиро й одверто писали
в «Шляхах мистецтва», за це ми Хвильового звали
безперечним талантом і не
відмовляємось од
цього й тепер.
З таким Хвильовим ми вважали за можливе
працювати
вкупі й навіть випустити збірку поезій « 2 ». Ми високо
першу половину щирого реаліста Хвильового
з більшої половини його «Синіх етюдів», де ще ходив «Кіт
цінували
у чоботях» і де
боролась
«Чумаківська комуна».
безпардонної пільняківщи-
за нове
Але ми одверто стали проти
(а не впливів, як у «Синіх етюдах»), проти міщанської
твані його типів і смаків, а особливо проти тієї
стилістичної болотнечі слів і висловів, з якої не можна виволокти
ни
ноги, де загрузає
сприймання
читача доти, доки
або обернешся сам у пільняківське болото
Хвильового, як це сталось із деякими прозаїками з
теперішнього «Вапліте». Але, як наперекір дійсним
одкинеш книжку
самовіддану підтримку
ідеологічного й формального назадництва такими
поступовим прагненням, може, через
цього
378
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
як Зеров, Могилянський
Дорошкевич, ми на сьогодні маємо в українській прозі
цілу кошару хохлацької пільняківщини, з недорікуватим
стилем Хвильового та його підголосків, отих усіх Копиле-
«майстрами» художньої форми,
та
нок,
Микитенок, Жигалок, Епіків і ін., про
Дніпровський
пише в «своєму ж»
яких
«Червоному
«свій»
шляху»,
що на них вплинуло «духмяне слово» немудрого
наслідувача Пільнякового Хвильового.
А коли взяти їх усіх разом, усю цю
школу, то
побачимо, який розкішний
сучасному письменству,
пільняківську
пшик дають вони
той художній нуль, якого, як
й реальна одиниця володіння
бачимо, не може врятувати
друкарським верстатом та
«Всесвітом» і «Вістями» вкупі.
А в той самий
час
«Червоним
шляхом»
із
розрекламовані могилянщиною
назадницькі гегемони не дають розгорнутися на всю
широчінь своїх нових для України форм таким обдарованим
прозаїкам, як-от Шкурупій, що вніс мову
залізниці й інших галузей життя, що дав нечувано
динамічний в українській літературі сюжет, що дав ряд
яскравих постатей і образів, що, нарешті, дав таку
сучасним
техніки,
літературу, яку залюбки читаєш.
3.
Чому ж Хвильовий напався на Пільняка?
як під час приїзду Пільняка на
Україну Хвильовий галасував і накидався в дискусії на свій
Пільняка, а потім ще аж статейку запустив
прообраз
Ми пригадуємо,
—
в№ 11 «ЛНМ».
Ми знаємо причини такої щирої ворожнечі.
По-перше,
російська національна концепція
пільняківщини викликає страшний антагонізм однакової з нею
характером української концепції Хвильового. Цей
момент ми докладно розглянемо далі.
По-друге, з виступом російських попутників на
тому, що суто
Україні зв’язаний певний національний імперіалізм
російської старої культурної традиції, який не до смаку і
нашому пролетписьменству, і тим більш академізмові.
Але головна причина була в тому, що Хвильовому треба
379
Пульс епохи
було
на словах одхреститися
літературні українські
від Пільняка, щоб
кола, а особливо молодняк, не тикали
пальцем в однаковість
прийомів Хвильового
за
Пильняком, яку наш «маестро» видає за свою, як видає й
піль-
няківську ідею азіатчини та романтики за свою.
Хвильовий хоче замаскуватись криком: «Я не такий, я інший,
дивіться: я проти Пільняка!» А коли навіть наш пільняківець робить це, тільки керуючись інстинктом,
ясніше виступає його становище, аналогічне до
мавпячого з
відомої байки «Зеркало
обезьяна».
на головних ознаках стилю
Зупинімось
4. Основні
и
ознаки
то тим
Хвильового.
пільняківсько-хвильового
стилю
Тут на першому місці вражає читача так звана гра
на сюжеті, цебто безсюжетна буза, яку механічно
зшивається з окремих шматків побуту, а в тих місцях, де й це
сюжетні провали затикають ліричними
екскурсами.
Тоді пришиваються різні вітри, що прилітають з
Індійського океану через Малу Азію, або:
не клеїться,
...
—
А вітер
на
арфі грав
—
як у книзі «Золотий гомін».
За городом шуміли слобожанські степи. Степи творили
буйну весну, і щастя їм, як вагітній матері, що рожає в перший
раз («Силуети»),
або
вставляються
нів невідомих
—
абзаци про «сторожкий клекіт», «боя-
комун» й інша неяснопатетична мжичка
йобов’язково, яків Пільняка, друкарськими
відступами й окремими колонками та навіть іншими шрифтами.
Є
речі в Хвильового, які цілком складаються з
отступлений». Не новели, а цілковиті
безхребетних «лирических
ліричні збочення. Властиво, Пільняк, доведений до
абсурду. Пільняківська маніра будувати паралелі. У
Хвильового революція є хуртовина
метель
бунт. Пудель
нав’язливий, така ж дівчина; свиня
людина й інш.;
—
—
—
робиться страшенно примітивно, просто
описується поруч спочатку одно, а потім друге, і
паралель
друкуються
абзацами
поруч.
380
Валер’ян Поліщук.
Манера Пільняка,
неоригінальність якої
яка
відразу
ВИБРАНІ ТВОРИ
не впадає в
очі,
але
навіть у хвильовського
прообразу підкреслив ще В. Шкловський. У багатьох випадках
подається лише по-пільняківському «матеріали до
повістей»
пільняківця це зветься новела.
художніх зарисовках відсутність типів, за
виключенням «Кота в чоботях» та «Легенди», але то якраз із
першої половини творчості Хвильового «Синіх етюдів».
Зате подається ходульну хроніку, а то й фейлетон, якот у «Лілюлі», що має для свого часу тимчасове
значення, а тепер і не читається й не сприймається.
Поверхова піна з побуту українського міщанства, без
,
але в
нашого
В
моментів синтезу, а це дає внаслідок ту відсутність
типів,
про яку тільки-но говорено.
Глибини власної ніякої, хоч як пижиться про це
крикнути Лейтес. Думки із справочника середньої руки.
Найбільш заглиблену ідею азіатської романтики
позичено цілком у Пільняка, інших глибоких ідей у
фейлетонах немає.
рафінерія, все це втікання,
міщанство, від реальної мови того міщанства, всі
ці «Люкси», «троянди», «реверанси», «Nicolas»,
«сюрпризи», «санаторійні зони», «хрумтить жемчуг»,
Нарешті,
вся та
малюючи
«цвітуть мальтійські мандарини», «гаванські сигари» й
інший «високопоетичний»
«реквізит»
елеганта
—
від
«мерсі банжуром», що далі йти годі. Мова провінціальних попівен,
Могилянських і салотопних кооператорів, вихованих
на новелах Богацького й навіть... Коцюбинського,
традицію якого, на превеликий жаль, пересахаринили наші
академісти, боячись того міцного мужицького в прозі,
що пахне Франком.
Навіть в іменах те втікання Хвильового від
усього цього пре
«просвіти» загнало
бо для
мене
з
його в покої попівен («Сойрель, припустім,
к чорту
навіть
просвітянський реалізм
у прізвищах, бо
виношу...
таким хутором, таким
—
...
я
його органічно “органонами” не
») («Слово»), Ми маємо цілі святці ходульних таких
381
Пульс епохи
«бонтонних» імен: Огре, Ар’йон, Тагабат, Ламене,
й інш. Утікаючи від здорового реалізму, Хвильовий
навіть у дрібницях попадає в міщанські покої.
Постеляй
Теми творів у Хвильового й їхня розробка годяться
без спрямованості
на широкий європейський розмах і ринок. На кого
лише для нашої міщанської провінції,
вплинуть, кому цікаві, кого організують оці всі плиткі й
нетипові Пупишкіни, Ар’йони, Вероніки й Наталі
Миколаївни? Як вони можуть організувати західноєвропейськопролетарського або революційного читача? Ніяк. Ні,
не ідея провінціального хохлізму в переложенії з
ні, не заниділе, нетипове міщанство, яке
Пільняка,
вимирає у формах, занотованих клаптиками фейлетонів
Хвильового,
ні, не це потрібне новому читачеві
—
—
Європи, на якого, і тільки на нього, може розраховувати
українсько-пролетарська й революційна література,
бажаючи пройти в Європу.
Але чому це все так до смаку всякій могилянщині?
Тому, що вона рада бачити замість пролетарської
літератури пустоцвіт, в якому морщиться безплідна хатянська
зав’язь.
Могилянщина рада бачити замість пролетлітератури
імпотентів духу, кисляїв і рафінованих божків задрипан-
попівен, бо такі не страшні для буржуазії.
А по-друге, духовим імпотентам і пригнилим
решткам буржуазії, яку планово вкладає в могилу
пролетаріат, особливо її представникам на радянській широчині,
цій слизоті людства приємно бачити, що й друге, що було
ських
здорове, від них загнивається. Це психологія гнусного
туберкульозника, що цілує дитину в губи, коли інші
цього не бачать. А поруч із тією гниллю й заразою, яка
розходиться
від них, і вони самі в
непотреби.
своїх очах здаватимуться
не такі вже й
5. Основна концепція творів Хвильового й Пільняка
Тепер про
основну концепцію
творів Хвильового,
яку
він позичив у Пільняка, яка вкладається в такий
самісінький
розтріпаний стиль, порівняння, образи й спосіб
382
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
відступами, відсутністю логіки
Шкловський, «невнятицею».
Цією концепцією є розгляд історії в Пільняка,
звичайно, Росії, а в Хвильового в «переложении» України
крізь романтику, цебто в одірваних од реальності тонах,
у перебільшених патетичних і навіть містичних
написання з виступами,
й іншою,
як каже
послідовному рівнянні історичних подій
бунтів до нашої пролетарськоїреволюції. Що це,
мовляв, один нерозривний ланцюг розвитку національності
малюнках,
а головне, в
та
національний рух у різних змінних, але аналогічних
формах (звідси вже виріс і «циклізм» Хвильового, якого
він позичив у Зерова, див. «Камо грядеши»),
та
У Пільняка ланцюг того національного розвитку Росії
йде такими приблизно етапами: азіатські бунти Разіна
й Пугачова. Петро І, ще деякі моменти пізніш,
революція 1917 року. В цих етапах Пільняк находить багато
спільних моментів, як-от
бунт,
сильна воля декого,
щоб
ударити всіх, хто протягає руку до
Росії, знищити «разруху и темень российскую». В
переінакшити побут,
Пільняка така
історична
перспектива в мислях
називається «ключ, отпирающий романтику
столица»).
У Хвильового
копил,
взято
в
истории»
(«Третья
той самий націоналістичний
тільки юхту, начебто свого
на якого натянуто
виробу,
хоч за рецептом тих-таки
Белого й Пільняка. Тут
Хмельниччина,
Шведська могила (Мазепа в
пандан до Петра І) і революція 1917 року. І Хвильовий у цих
перспектива романтична йде
так:
Гайдамаччина, особливо
етапах, романтизованих як слід, находить багато
спільного з
революцією пролетаріату, яка теж є бунт,
«Голуба Савойя», теж є «хуртовина», як у Пільняка «метель»,
і теж бунт.
Як бачимо, концепцію попутника Пільняка щодо
Росії добре інтерпретував Хвильовий щодо України, і за це
його не надаремно розхвалили і ярий націоналіст
Донцов, і
Богацький.
Не закономірний розвиток пролетаріату за
залізними законами марксизму, не марксівська «залізна
383
Пульс епохи
неминучість соціалізму», побудованого на математичних
(статистика) законах економіки й відси розвиткові
а бунт, стара романтична Гайдамаччина,
Шведська могила, яка накрила бажання України стати на
техніки,
—
шляхетський західноєвропейський шлях,
зливши мужицтво
підпорядкувавши челядь, і, нарешті, бунтарський
Жовтень
хуртовина, а не діалектика, анархічне село,
а не провідництво конструктивного міста, повстанець,
а не дисциплінований партієць. У Пільняка Росія
Азія,
та
—
—
у Хвильового
Україна
Все це подається
—
«Азіатський край».
як нове, що несе уздоровлення
світу.
Ось яку концепцію за Пільняком дає Хвильовий!
Звичайно, це все з
ському
образами літературного кривляки, в піфійбелькотанні, в перекошених планах подається
читачеві, бо інакше
воно не зможе мати назву
пролетлітератури.
Пільняк
пише
(«Третья столица»):
Недаром в России
вместе
с людоедством
нарождения нового, чертовщин,
2) «Но
в те дни и думал не
—
эпопея поэм
метелей, гроз...
об этом.
Вот о чем.
—
Двести лет император Петр I,
в дни, когда запад,
запад, Украина ощетинились штыками шведов, на
северо-
Донщи-
дал указ
бунтовали казаки... в Парадизе своем
император Петр I, чтобы брали с церквей колокола и лили б из тех
колоколов пушки, дабы бить ими и шведов, и разруху, и
не
—
российскую (стр. 222).
темень
А
ночью мне приснился сон. Я видел метель,
рассвет, Домберг,
то, как под
мутный
Домбергом толпой
оборванцев шли наши эмигранты...
Эти изгои, этот
бунт русской революции не потерял
чести. И там, в лесу, трудился, обливаясь потом... мутное
красное вставало солнце из России.
—
Ну,
конечно:
—
все это неверно, неисторично, все это
только ключ,
отпирающий романтику в
истории. Я, Пильняк, кончаю повесть.
384
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
—
И идут:
июль,
август,
сентябрь
—
годы ...»
Конец.
...И где-то, за полярным кругом, в льдах, в ночи...
іт. д.
Хвильовий
кажуть
аналогічних тонах, головне, як
тій самій інтонації й тими самими
пізніше:
пише в
формалісти,
прийомами,
але
в
рік
Рипить віз до великої Шведської
а
—
могили. Пісок
—
пісок,
далі степи, чорнозем важкий, плодючий, міцний, оранже-
рійний: культура...
(...І
ввижається
там десь
кораблі
—
іноді, що
вся
Україна
—
оранжерея
—
близько моря тулиться. І підпливають до неї
багато кораблів під червоний стяг...)
...Рипить віз: ри-ип!
(Кажуть, тут, недалеко був Петро Перший, той, що
Полуботка нашого
—
не нашого замучив,
зґвалтованих, неспокійних степовиків
Петербург
—
той, що
наших
на кістках
збудував
вікно в Європу).
Тягнуться воли до Великої Шведської могили. Великої
тому: відціля Мазепа тікав... Хіба він міг дати волю
українському народові? Прийшли сюди з півночі люди
далекої
півночі,
(«Шляхетне
гніздо»).
з
близької півночі,
а ми
—
з
хотіли волі...
І далі докінчує ту саму пільняківську мисль в
українській інтерпретації («Слово»).
Тоді
я знову молюся,
генієм, щоб розказати,
як
щоб «боженька» зробив мене
як прошила, як гриміла
ішла,
молода епоха.
Йшла м’ятежна епоха. Йшла духмяна романтика, і
борах тіні середньовічних лицарів. Бігли
вітри із сходу сторожкі й тривожні. Тоді в аулах моєї
нечутно ходили в
голубої Савойї стояв гул.
385
Пульс епохи
Ще деталь:
Мені пророкують... і
т. д.
Як бачимо
з цих уривків, вищезгадана концепція обох
авторів зворушливо сходиться. Різне тільки в тому,
що коли Петро І для Пільняка добро, то для
Хвильового
зло, і Шведська могила велика тому, що відціля
тікав Мазепа, який хотів дати національну волю,
незалежність од Петра, а що Мазепа не знав, на кого спертись,
то за те він і втікав, за те й склали українці кості свої
в Шведську могилу. І Мазепа, й Петро І хотіли по-новому
поставити свої краї. Один спирався на шведів, другий
чинив опір шведам. Але й там і тут була боротьба за «вікно
в Європу» і, звичайно, не для мужиків.
От у чому «романтичний ключ», «духмяна
романтика» для сьогоднішньої революції, яку теж обидва
автори й стилем і образами сприймають однаковісінько. Тут
і мова піфійського белькотання, «заплетающаяся», або,
цих
—
Шкловський каже, «невнятица», яків перших двох
паралельних уривках. Тут і відсутність організаційного
сюжетно-конструктивного стрижня, тут і польоти в
як
екзотику, словом,
Ось
як пише
В России
Пільняк для хахлів і по-хахлацьки.
Пільняк:
мели метели, и осталась малица.
сверху, с гор, от пиний
—
Неаполь
—
чуден необыкновенной музыкой,
единственной в мире вечностью
—
в
небо,
в море,
Везувий...
Емельян Емельянович Разин
но метели
—
—
все спутал, все съехало,
—
остались, метели в тот час, когда расцвели
лимоны, и метель не была зимою, ибо январь срезал зиму,
снега, Россию, метель была всюду
—
метель спутала все,
—
казалось:
лимонную рощу заметают русские стервы
метельные, в
сугробах
цветут анемоны... і т. д.
До цієї милої картини пролетарської революції в
образі «метели
хуртовини» додається другий паралелізм
і разом перспектива, що Росія є Азія, яка через те й несе
—
386
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
щось нове, причому тим паралелізмом
лізлий словесний матеріал.
зшивається роз-
«Параллели эти держатся на очень примитивной
идеологии, на утверждении, что Россия
бунт»,
—
революция
а наш
Ну,
—
каже В.
Шльняк
—
—
Азия,
а
Шкловський («Леф»).
Хвильовий
пише,
—
підслухавши справжнього Пільняка, так:
...Нафти нема: ночі довгі, як степові дороги на великій
рівнині. На холодній печі,
в
ганчірках
—
фунт сухарів у
кутку й старе тіло...
Ляжу
(
невідомий обрію!).
—
...
...
на твоє тьмяне лоно, мій
коханий,
І курів далекий обрій, і пахли в мріях мальтійські
мандарини і африканський мигдаль.
—
...
Далі
Наталочко. Моє котятко!
словечка
Нестора: «з’їли,
сукини сини,
революцію».
...А сосни гудуть-гудуть... Чого так сосни гудуть?
Хуртовина.
Як
Вітри. Ох ви,
сосни мої
бачимо, концепція
—
азіатський край.
в легких
фразових змінах,
стилі й інтонації, однаковісінька. Навіть
образи тотожні.
але в одному
слова й
Революція
в
Пільняка
«метель», у
хуртовина. Обрії для неї в натяці в Пільняка там,
де «лимонные рощи» й де «цветут анемоны», а в
Хвильового
там, де «мальтійські мандарини і африканський
«Хвильового»
—
—
—
Мандарини й лимони
прямо рабство в
і ніякого
передачі! Хвильовий кричить: «Європа, Європа
наслідування росіян!»І тут-таки в творчості по-рабському
плазує за літературною технікою росіянина, та ще й
попутника Пільняка, прихоплюючи по дорозі і його
ідеологію. Істинно, вже сліпе й заблудше.
Ліричні заскоки однаково будуються в Пільняка
мигдаль».
—
—
й Хвильового: досить подивитись
на
ті уривки, що
ми
подали.
У першого Росія є Азія, у другого Україна
Азія
азіатський край. Яка зворушлива послідовність!
—
—
Пульс
387
епохи
І нарешті відома
що дає
нам романтика й у того, й у того,
історичну національну перспективу аж до
Жовтневої революції включно.
Коли в першому пише попутник, для якого
бунт, який впирається в Бакуніна, а не в Маркса,
від комуніста-письменника ми могли б сподіватись
революція
то
—
чогось
іншого. А він дає майже ту саму попутницьку
бунтомхуртовиною.
Тут не планове зростання пролетаріату за точними
законами марксизму, діалектики, не закономірний
революційний похід, що виливається в Жовтневу революцію,
націоналістичну концепцію,
з тим самим
похід, подібний до математичних і фізичних процесів,
бо будуються на таких самих законах економіки, що
вирощує техніку, і яка в собі зумовлює провідництво
пролетарського міста. Ні, Жовтень для них
бунт.
І наш «політик» із « Banліте» за Пільняком подає бунт,
—
хуртовину, азіатчину, кислу романтику та ще й
закликає вчитись у себе нашому суспільству ідеології, як
у
Зе-
рова літературної техніки. Нічого сказати!
Попутницька романтика Хвильового-письменника
вітаїзму» («ахтанабіль», бо
треба віталізму), що, розшифрувавши, означає ту
орієнтацію на буржуазний націоналізм, та ще й підсолоджений
вилилась в «романтику
кулішівською традицією не нашого тепер європеїзму.
6.
Пролетарський європеїзм і традиції та література
як
світовий чинник
це найкращі
європеізм у культурі
революційних і пролетарських митців
Заходу, озброєні найвищою формальною технікою.
Європеїзм назадииків
це жвачка реакційних і
консервативних митців у формі парнасизму, естетизму, неокласики
Для
нас
—
представники
—
й інш.
Ми, використавши зв’язки й впливи нашого
європеїзму, розраховуючи українську жовтневу культуру на
широкі трудящі маси, найдемо відгук на це трудящих,
передової інтелігенції всього світу.
388
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
Вони, романтики й неокласики, попутники й
консерватори, можуть найти відгук у колах фашистів, про це
потрібного цим колам
піднесуть, бо ж
оточені вони походом пролетаріату, на якому ні творчості
Д. Донцов,
свідчить
але навіть
голосу на європейському терені
вони не
їхній, ані ідеології широко розростись
не вдасться.
Ми кажемо:
Сьогодні (перефразовуючи відому фразу про
революцію) українська література і (ширше) культура
стане
європейським і світовим чинником тільки як
література й культура пролетарська або ніколи не стане на це
світове місце.
Здобутками письменників-революціонерів Україна
вже
й тепер
може говорити
й говорить потроху до
етнографічні межі.
Голос Шевченка, Франка, Лесі Українки в їхніх
трудящих мас поза свої
найкращих революційних творах уже й тепер має змогу
є та база, з якої
звучати для всіх трудящих, і їхня традиція
—
пролетлітература й
числі.
виросла
А традиція Куліша, Вороного, Кобилянської, Семеннаша
ка
—
традиція,
ми в тім
за яку схоплюється романтика з неокла-
особливо Хвильовий (див. його «Думки проти
лінія
течії», статтю «Культурний епігонізм»)
сикою, а
—
наслідувачів європейської (обмежено національної)
ідеології та техніки в сліпому копіюванні, а не відповідному
пролетаріату перетворенні, копіюванні найконсервативніших зразків; лінія естетів і неокласиків
це
для
—
лінія непролетарська. Її в кращому разі можна
використати як попутницьку.
Це та лінія, яка тепер уже ніколи
й
не
піде по світу, бо поступ іде лінією
буде Європі
розвитку пролетаріату. А естетів і парнасців там було й
не
в
своїх досить, другосортні переклади того, з
Європа
вже
знайома,
—
цього їй не
буржуазна
треба. Епігонів
чим
такої Європи досить і своїх, і куди
ніж
жирніших,
худа зеровська неокласика, бо вони мають
цього напрямку в
поки
що ґрунт
пролетаріату. Але й там
передова інтелігенція мистецтва йде на послугу пролетаріату,
не диктатури
389
Пульс епохи
і там конструктивне начало комунізму запліднює нові
форми індустріальної доби.
Старі цінності української буржуазної традиції,
традиції Куліша, не могли розцвісти й наповнитись на
тодішньому ґрунті в силу об’єктивних причин, а зокрема
тому, що українській буржуазії й панству не було рації
триматись своєї національності: їй були важливі земні
блага: маєтки, гроші, чини, що їх можна було мати й без
зайвої боротьби за національну (тоді буржуазну)
культуру. Ця традиція на ґрунті диктатури пролетаріату тим
більш
не зможе дати широких,
цінностей. Найбільше
світових культурних
пільняківщину
Ередія Зерова, але що це дає
світовому пролетаріатові? Анічогісінько.
Зате в той час, як українська буржуазія в масі
може дати:
Хвильового, переклад сонетів з
відмовилась бути носієм української національної ідеї
(протилежне тому, що було в Європі), за винятком
тоді природно носієм своєї
Куліша,
національності стало покріпачене селянство, що й висунуло
свого провідника в літературі, Тараса Шевченка. Далі
носієм цієї національності стало українське селянство,
небагатьох, а з них і
—*
ремісництво та робітництво Франка, а в сферу впливу
цієї традиції попали вже й письменники-дворяни й
полупанки, як-от Старицький, Тобілевич та народницька
інтелігенція.
І характерно, що не третьосортний кволий голос
української національної
буржуазії
почула й слухає
Європа
Гааги й Ліги націй: це для неї голос неоригінальний і
більше нецікавий, що
тим
страшний.
Але Європа різних суспільних шарів таки почула вже
могутній і погрозливий декому голос мужика
не
—
Шевченка, тим більше слухатиме вона голос
української,
так
пролетлітератури
страшний для капіталізму, як і всякий
інший пролетарський голос.
І озброєний європейською технікою
голос і
пролетарського інтелігента, і українського мужика, і
українського робітника,
цей голос, мабуть, швидко
—
почує весь
390
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
трудящий світ. І таким чином українська культура
світовим чинником, стане на міжнародний терен.
стане
Отже, момент пролетарського
змісту,
як і момент
національного відображення того змісту й суть головні
українську літературу нового
«француз» Тургенев
Європі, ніж сутий русак Достоєв-
чинники, що розгорнуть
часу.
Самі
ж романтики кажуть, що
займає менше місце в
ський. Значить, річ не
в тому,
оскільки
в настроях
і
течіях Європи сидіти нашому письменникові та
поспівати підхоплювати її впливи, а справа величі
модних
кожного письменства є його самобутність, перетравлення тих
впливів, переважно як технічних
озброювання
ідейно
бути
незалежними до
Коли
Європи»,
бо,
здобутків,
як
себе підходящими мистецькими формами,
ми
говоримо:
не відставати від
відставати в художній техніці,
«Треба
то це значить не
—
але
кінця.
наприклад, змістом пролетарського
провідництва
України й Росії.
таким, щоб його світ слухав, це
Європа відстала вже від
Мати свій
голос
значить знати, голосом яких суспільних верств
говорити, від почувань якої класи черпати
в тому, чи
в
імені
глибоко
яких
Головне
в
і
повітря,
а головне
зачеплено суть тих великих
може говорити
великий
шарів,
письменник.
тому, чи ті прагнення та емоції
пролетарської класи синтезовано великими масами в творі у
відповідні художньо-суспільні проблеми.
І коли нам дають
Пільняком, а
одиноке й непролетарське прагнення за
врешті фейлетонну зверхність, то такого ніякі Європи, крім
хіба власних фашистів з еміграції, не слухатимуть.
Треба, щоб
в
емоціях людства через пролетарське
були поставлені глибокі й кардинальні проблеми,
потрібні тому людству для існування й поступу.
З них найперші: що буржуазія хижацьким
імперіалізмом тільки гальмує та паралізує швидкий розвиток
багатств і добробуту всього людства, що провідництво
пролетаріату не тільки ці перешкоди перемагає, але й
письменство
приведе до безкласового вселюдського суспільства, що розум
391
Пульс епохи
колективного людства, використовуючи закони природи
проти її-таки
законів
та емансипувавшись од
керувати цією природою
широких
аж до
неї, зуміє
психіки й побуту
в
обсягах.
Це, звичайно, не ми відкриваємо вперше ці проблеми,
їх уже поставили наші суспільні теоретики, ватажки
комунізму, їх уже поставила в різних галузях зброя
розуму
—
наука
—
і вперто прямує до охвату.
Але поетам, прозаїкам ці
емоціях,
в людських
життя, як-от наука,
взявши
проблеми треба поставити
матеріал із різних галузей
політика, образ, ритм, краса
й інш., синтезувати це знання в той дужий і
приступний чинник, який організує людську психіку й
техніки
ставить
такі проблеми в емоціях насамперед пролетаріату,
далі
перемагнічуючи їх, перетягаючи,
оскільки це можливо, окремі групи з них на єдиний правдивий
й інших
а
клас,
шлях пролетарського поступу.
7. Традиція Шведської могили й Куліш,
і традиція Шевченка й Перекопу
—
Але в
нас
пролетарській лінії
в нас
з одного
боку,
з другого
в УСРР, протилежну цій
буржуазну традицію (од Куліша), що не має
сьогодні,
—
ні сили, ані могутньо яскравих цінностей, її
притягують за вилізле волосся
dictu1,
Зерови, Донцови і, horribile
Хвильові для того, щоб нею видерти вселюдську
нашу традицію революційної боротьби, щоб,
сконцентрувавши увагу на Шведській могилі, забути Перекоп,
щоб,
розкричавши розумного пана Куліша, одвести в тінь
кріпака Шевченка
—
ми знаємо, на чию
руку буде таке
спрямування! А знаходяться ж дурники з
«політиків», що підписуються під цим обома руками.
На щастя для нас і на горе для ворогів, традиція
Шведської могили й Куліша промовляє лише до
ідеологічне
українських націоналістичних кіл, а не до української
нації, яку репрезентує безмежна більшість нашого
1
Страшно
сказати
(латин).
—
Ред.
392
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
населення
—
робітництво й селянство. Шевченко ще й
робітництва й
тепер пломениться творами для нашого
селянства, а лінія неокласичної романтики навіть для
Європи не годиться; їх хіба
капітал
та
й тільки.
індивідуально використає
Донцов уже навчає капіталістичних
спеців української справи, як цей факт краще
використати. Але чи встигнуть?
Зате ми можемо сміливо сказати, що в той час, коли
квола традиція Шведської могили, Куліша й їхнього
зеровсько-академічного продовження мало говорить не
Європі, ба навіть і Україні, то традиція Шевченка,
Франка й Перекопу промовляє вже й тепер усьому
то що
особі його передовішої частини, що веде провід
прогресу пролетаріату й лівої інтелігенції.
світові
в
А наші романтики через свій обмежений виднокруг
хати (неохатяни!) не бачать перспективи
власної
всесвітнього розвитку і тому
силам
реакції,
яка
ллють воду на млин хижим
їх, звичайно, використає
—
і
в пику
не гляне.
Для
Франко, який вважав Флобера
дорожчий, ніж естет Семенко, яким
нас тепер
дурня, якраз
за
Хвильовий у противагу Франкові. Честь і признання
генієві Франка за те, що він не побіг за буржуазним
дорожиться
формалістичним боком Флобера,
не захопився паршивими
шана Франкові за те, що він
буржуазними естетизмами,
пільнячки, що не пішов
підголоска чужої ідеології, що зумів залишитись
посеред впливів самобутнім, за те, що дав мужицькоза якими так бігають наші хатні
на роль
робітничий спів, який
придасться для більшості
мас.
Той спів і тепер тим масам
людства, для трудящих
як
звучить,
організаційне начало, більш аніж чудесна для
Флоберова «Саламбо». А в умовах широкої
пролетарської перемоги голос Франка ще далі
тиритиметься. Флобери ж підуть на технічні студії пролетписьменникам. До речі, Флобер показав почасти і соціальний
розріз свого суспільства
напр., «Мадам Боварі».
І цілком надаремно Хвильовий розписується за
пролетаріат, що
небагатьох
—
393
Пульс епохи
ми, пролетаріат, ведемо
від
підкреслення наше.
—
родословну від Куліша,
(див. стор. 56,
свою
великого «третього стану»
В. П.).
Треба нагадати, що наша родословна від кріпаків
Шевченка, від санкюлотів Бабефа, від робітництва
прадавніх англійських мануфактур та від бориславських
нафтарів. А від «третього стану» та Куліша ми маємо
та
спадщину.
Проти такої традиції й
боремось ми, тим більше,
тільки
й
родословного спрямування
що художньою стороною ця
«європейська (через “азіатський ренесанс”) романтика»
несе нам шкоду, особливо розтлінно впливаючи на
сучасну прозову молодь. Інша справа взяти й
використати колосальну спадщину творчості Куліша. Її ми
візьмемо, але не руками
Зерових.
8. Формальний розгляд творчості Пільняка Шкловським і паралелі до Хвильового
Через те,
що технічні засоби та мистецькі
Хвильового плазують, як ми вже довели
няком,
форми
раніш,
за
Піль-
ми зупинимось ще на додаток на
розгляді, який зробив В. Шкловський Пільнякові,
щоб побачити, що той розгляд точка в точку прилягає
формальному
й на Хвильового.
Шкловський пише:
Пильняк любит нагромождать материалы: сообщит
историю римского публичного дома, делает цитаты
масонских книг, из современных
писателей,
из
вставляет в книгу
современные анекдоты и т. д.
Хвильовий робить те самісіньке. В маленькому
оповіданні «Слово» він встигає подати уривки
і про Мартінеса
—
і уривок з своєї біографії, і цитати з Діккенса,
і про сон та любов свою до міста. Є в Хвильового й
сучасні анекдоти «ні к селу ні к городу», як то кажуть.
С’єру,
Для
связи частей Пильняк широко пользуется
параллелизмом, параллели эти держатся на очень
идеологии.
примитивной
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
394
Про паралелізми Хвильового, взяті
з
Пільняка:
Азія», «Україна
Азія», ми вже писали. У
Хвильового є ще і такі паралелізми: Свиня
Хая, Пудель
дівчина, Пупишкін
міщанський самовар.
«Росія
—
—
—
—
—
Синтез у Пильняка не получается вообще, прием его
чисто внешний, он «невнятица»... вещи по существу остаются
элементарными. За композиционным
сумбуром
автор
намекает на какое-то смысловое его разрешение. Между тем
разрешения этого нет (и быть не может), художественной
же формы не получается.
Модернизм формы Пильняка чисто внешний., очень
удобный для копирования, сам же он писатель не
густой,
не
насыщенный.
Элементарность основного приема делает Пильняка
легко копируемым, чем,вероятно, и
объясняется
его
заразительность для молодых писателей.
Цей абзац,
як
і всі інші, цілком писаний і для
Хвильового, за винятком хіба того моменту, що Пільняка легко
скопіював і сам Хвильовий, та скопіював аж до висловів
та
образів
включно.
А що наша молодь письменницька, висолопивши
язика, старанно копіює за Хвильовим Пільняка зо всією
«невнятицей» або, як
(це
белькотанням»
ми казали,
й Донцов відмітив,
«піфійським
але як плюс,
бо тут є,
як він
цінність езотеризму, цебто
ці зовнішні прийоми побудови
творів перший-ліпший плужанин охоплює в один день,
тим більше, що не треба давати ні конструктивної
синтези в формах, ані заглибленого хоч трошки змісту.
писання не для маси,
каже,
а для
обраних жерців),
—
Пильняковский способ
писания спекулирует на
невозможности для читателя разделить конструкцию.
Между
тем эта конструкция элементарна, если ее показать, то вся
вещь спадает, как прорванная.
Досить
для цього твердження, як і попереднього,
продивитись
оповідання «Лілюлі» (або перше-ліпше
Пульс
395
епохи
«Осінь»), де маємо оце змішання вкругову
уривків: і про Огре, і про Фур’є, і раптом
з книжки
написаних
сидить
горбун Альоша,
і ліричні заскоки про «новий рік»
а конструкції немає,
під «зоряними отарами»,
матеріал словесний уживається без виправдання. Можна
—
вмістити уривок про те, що хочеш сказати письменникові
чи кому іншому, коли почуєш віолончель
мадам
аж до
Ніхто
Це
Фур’є,
цей уступ про поета,
а
ай
цілу
існування в новелі
кінця отієї повістярської безформеної «форми».
можна зовсім не тільки опустити
Фур’є від
початку її окремого
цього й не помітить.
скакання
шматків, між якими немає синтетичного
зв’язку, а «сами же идеи, которыми
та конструктивного
Пильняк (Хвильовий.
—
В. И.) связывает куски,
слишком механичны, слишком ярко оказываются
оговорками, словесными сведениями концов»
(В. Шкловський),
суцільного потоку, а подібні до штучного
зліплених як попало кадрів фільму, де немає
не дають
безладдя,
переходу, а тільки мигтіння. Воно стомлює й викликає нуду,
творчість Пільняка-Хвильового.
Використовуючи штучне зв’язування кінців окремих
шматків прози словесними асоціаціями («латаття
як і
—
Латвія
—
латиш
—
Карл»
й інше до того подібне),
й Пільняк своїми звуковими
Хвильовий робить те саме, що
асоціаціями або штучними ув’язками, наприклад,
«циркуль»
на «треть земного шара»,
ні з того в
Що
пише
попасти
Шкловський: Герои Пильняка
герои, а носители,
кусков,
щоб
ні
з сього
Китай.
—
вовсе не
даже скореє представители определенных
они пришиты занапрасно.
Пришиты они в
нескольких частях так, что композиции из них не получается.
У Хвильового навіть у дрібних речах
тих
пришитих
носіїв окремих шматочків хоч одбавляй.
В одному «Слові» маємо пришитого кур’єра
Антошку й
Пульхерію Івановну, так само
фігурок досхочу,
речах тих пришитих
як
і
в
більших
але вони не стають
396
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
навіть у пам’яті, вони
без рис характеру.
Коли
не типові і навіть в
останніх речах
«Синіх етюдах» ще
так-сяк випадкові ці
побачити, наприклад, у «Чумаківській
комуні» або «Свині», то всі ті газетярі «Осені», Марії й
якісь безформені плями. Може, тому «герої»
Вероніки
Хвильового, як і Пільняка, за посвідкою Шкловського,
недовговічні, як нетривкі клубочки диму.
Годі собі навіть уявити минуле цих фігурок, а чи
майбутнє.
Той зшитий із шматочків словесний виріб, наприклад,
з «Лілюлі», де без мотивування автор перескакує в
різні місця, досить порівняти хоча б з уривками Пільняка
постаті
в
можна
—
про матір Сміта Чудлей і телеграфні дроти, щоб сказати,
що прийоми тут тотожні, або ті лірично-афористичні
повтори в одного й другого автора.
У Пільняка наприклад, про «женщину как конфекту»
—
у Хвильового «Сосни гудуть», або в того ж
Пільняка, де «столбы и проволоки гудят», навіть в
однакових виразах з «соснами»,
неорганізованість
вбогу
що
—
все це говорить про таку
нашого автора останніми часами,
тільки хуторянство та неуцтво літературне
молоді
нашої
підбирати крихти цього убозтва.
Пільняк пише: «Телеграф: это столбы, которые
може
сиротливо гудят
в полях, гудят и ночью, и днем, и
веснами, и осенями сиротливо, потому что, кто знает, о чем
гудят они...»
Хвильовий
пише:
...А сосни гудуть
—
—
—
гудуть...
Чого так сосни гудуть?
Хуртовина. Вітри.
І коли Шкловський каже,
що
«Пильняк не
оригинальный мастер» (усі цитати див. «Леф», 3(7), стор.
то що ж нам казати про нашого пільнячка
126-36),
—
Хвильового, який живе позичкою
цієї неоригінальності,
що веде
свій початок од Белого й навіть частково, як кажуть, од
Мережковського?
Пульс
397
епохи
9. Конструктивність прози й останні спроби
Хвильового
Ми
вимагаємо
чеховського
від оповідання конструктивності,
того
(нічого зайвого!): «Коли вказано на початку
оповідання гвіздок
герой повіситись».
в
стіні,
то в
кінці
на ньому мусить
Конструктивність є доцільне використання деталів
і більших частин та міцна, логічна ув’язка їх. Далі, проїх маси та обсягів
порціональність складових частин
—
художнього матеріалу з уміщеними в них ідеями.
Далі,
відповідність словесних матеріалів до завдання або,
формальних прийомів, які логічно
змісту. Відповідність ритмів, образів (може бути
й контрастована відповідність). Наприклад, опис події
інакше, вживання
виходять із
в
мові робітника дає образи, що дала
письменник для контрасту може дати
«мордой месяца сено
конструктивісти визначають
«розколота горошина»
Російські
або
фабрика,
образ місяця
—
але
—
жевать».
конструктивність як систему максимальної експлуатації теми або
як мотивоване мистецтво.
Щоправда, останній уривок Хвильового «Іраїда»
(теж слідом за Пільняком),
вказує на деяке вже уздоровлення
що наш автор трошки зрушив із старого пільняківського
місця в бік сюжетності. Але зате фраза, матеріал
словесний, описи міщансько-інтелігентського побуту так само
йдуть неглибоко й поверхово з естетично-рафінерським
старим напрямком аж до «вишуканих», неукраїнських,
ходульних імен: Ламне, Постеляй, Баторій, Поло й інш.
Тут
і відома
з попереднього «сива далечінь туманного
і
дня», тут вишукані інженери, тут і «кубляться тихі
асоціації» з іншою обстановкою з «Осені», але вже є й
слабеньке намагання виправдати пришиту біографічну
вставку та лист од дружини
—
взагалі перші конструктивні
фраз.
«Осені», надуманих і
романтичній елегантності
зачатки серед деструктивного мотлоху
Зате маємо таких саме,
ходульних
відомого нам
«героїв»
у
яків
«Слова» Хвильового, що, між іншим, дає тепер
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
398
і певний відхід од чистого Пільняка, хоч і не в бік
пролетарський, та не в бік революційної традиції, про яку мова
йшла раніш,
а в
бік Богацького й
почасти
Щоб було більш елеганції, Хвильовий на Україні
зустрічає не нашого «рідного» буржуя, а
Коцюбинського.
а ля франсе.
похабне обличчя буржуа
Балачка (діалог) у Хвильового без динаміки,
випадкова. Але все ж ознаки уздоровлення формального вже
маємо. Може, колись із збоченого Хвильового таки знов
буде пристойний прозаїк, яким він розпочинав свою
кар’єру.
—
«намальованебратухою»
10. Фальшива ідеологічна установка і її наслідок
у формах
Ці формальні збочення й буза оповідань Хвильового
криються цілком у його фальшивій ідеологічній
спрямованості, в його романтиці й «високих ідеях». У
нього, як каже Троцький про Пільняка, «не хватает идеи
нашей эпохи».
Коли Хвильовий,
як
і Пільняк, «при любой оказии,
особенно
затруднительной, предъявляет паспорт
романтика»
це тому, що йому бракує виднокругу
справжнього конструктивного реалізму.
,
то
Особенно,
когда ему случается не туманно и слегка
двусмысленно, а вполне отчетливо проявить свое принятие
революции, он сейчас же делает (по Андрею
Белому)
типографский уступ в несколько квадратов и совсем другим тоном
заявляет: не забудьте, пожалуйста, что я романтик...
Не говорит
ли в нем
испуганный реалист,
—
которому не
хватает кругозора. Революция вовсе не есть прорванный сапог,
плюс романтика»
А Хвильовий
(Л. Троцкий).
прозі починав як реаліст.
Перспективу пролетарську загубив, вилізши за Пільняком
на Шведську могилу, щоб побачити в революції Жовтня
хуртовину в низці інших українських хуртовин. Не
закономірний хід пролетаріату, а бунт.
же в
399
Пульс епохи
Відси й
навязчивый субъективизм,
в виде
повторяющихся,
зачастую сумбурных лирических вставок; быстрые и
немотивированные литературные перебежки от бытового
ультрареализма к неожиданным психо-философским вещаниям;
расположение текста типографскими уступами,
совершенно неуместные, по механической ассоциации притянутые
цитаты,
—
все это не нужно, надоедливо и
подражательно: черным по...
Белому» (Л. Троцкий, «Литература
и
революция»).
Весь цей абзац писано, звичайно, про Пільняка,
під
няк
ніжками й голівкою укладається
Хвильовий.
нього з
—
наш
але
Піль-
Троцький пояснює це все тим, що Пільняк не має
синтетичної картини нашого життя й свої пробіли в
духовому охваті заповнює словесними декораціями. Ми не
думаємо
перечити Троцькому,
для того,
а подали це пояснення лише
гріхи Пільняка час
Хвильового, чого в нас, мабуть,
щоб зайвий раз довести,
почати перекладати
й
на
що
через неписьменність ніхто ще не розпочинав.
Так само й для нашого Пільнячка писані ці слова
Троцького:
Техника
его
неустойчива
и неэкономна, голос ломается
и срывается, подражательность
может
быть,
условии:
чтоб
и неизбежные
—
без
бьет
большой
но при одном
маститости. Если же при ломком голосе
самодовольство и учительство, то от
спасет и
в глаза... Все это,
болезни роста,
бесславного конца не
талант.
11. Хвильовиста пільняківщина
—
отрута для молоді
3 романтикою й пільняківщиною Хвильового, як
то кажуть, було б ще півбіди, коли б ними не
затруювалося не то що смак і напрям нашого читача, а й декого
з тих молодих
письменників, що пробують стати на ноги.
Ціла низка молоді попсована цією хуторянською
пільняківщиною Хвильового: Копиленко, Микитенко, Качура,
Жигалко, Епік, Кириленко й т. д. й т. інш.
400
Валер’ян Поліщук.
Плужанські прозаїки,
не
ВИБРАНІ ТВОРИ
бажаючи
язиком помагають виводити рядочки
пасти задніх,
під Хвильового.
аж
Суперечки ідеологічного характеру не заважають смакам
цих двох відомих літературних робітників щиро
сходитись не тільки в питанні верлібру, а й у прозовій
хуторянщині. Це наслідування, як доводили раніш,
заплутаному зовні, але примітивному по суті формальному вияві
прозі довело до того, що з цілих груп молодих прозаїків,
оскільки декого можна звати молодим, з цілих груп
в
поверхові впливи не вилізло майже нікого за межі
посередності, іноді навіть безнадійної. Бо молодь,
ухопившись за зовнішню дрібницю хвильовистого
імпресіонізму, істерики сюжетної й фразеологічної, не може
знайти своєї самобутності, хай невеликої, але
через ті
напевно
в
глибині оригінальної (як
немає двох
цілком схожих
Молодь
людей),
внаслідок легкого опанування пільняко-хвильовистим
стилем не може перейти своєю творчою особою трудної, але,
яка є, але яку маскує мавпування.
безперечно, потрібної загальної
конструктивного сюжетоскладання,
школи
динамічного розгортування
фабули й виправданого вжитку слова.
І
ми маємо
замість
організатора
рахітика, який сам на ногах не стоїть. Молодь
замість конструктивно та реально оповідати, даючи
насичену логікою прозову форму, починає ламатись,
ставати на ходулі, копіювати «типографські уступи»,
виписувати вставки, щоб напустити такого туману, де й сам
життя через мистецтво слова якогось
міцного
словесного
чорт, як то кажуть, ноги повиламує, а
з того
Донцов радітиме
вибраних, який
езотеризму, цебто мистецтва для
щоб дехто міг
ідеологію.
як звичайні речі виписує
опановує післяжовтневу прозу,
маскувати в ній свою попутницьку
Досить буде
вказати,
під
Хвильового-Пільняка дехто з молоді. Взяти хоча б
безперечно здібного І. Микитенка «Байстрюк».
Оповідання має досить поширений сюжет, як парубокбайстрюк, що став дячком, кинув це діло й пішов до
компартії, за що його, не знаючи, що він син, шомполував
оповідання
Пульс
401
епохи
рідний батько
—
полковник
вільних козаків. Тут,
було розгорнути психологічні глибини
людини, дати напружене сюжетне розв’язання й т. інш. Микитенко ж замість того літерально той сюжет, який ми оце
виклали, орнаментував хвильовсько-пільняківщиною,
без попутницької, щоправда, ідеології.
«ба-бВийшла якась істерика, мигтіння думок
б-ах...», « Гу-гуп!..»
звичайно,
можна
—
Бузок,
нахабно дратуючи, пре
в груди
шалені пахощі.
Лежить Гордій горілиць, розкидав руки, чубом заплутавсь
у кущах...
А зорі дратують згори, моргають Гордієві.
—
Знов?.. Здоров. Знов шаліти починаєш? Знов?..
(книжка «На сонячних гонах»)
істерика, де «слухняно асонує дека» баска,
На стор. 54
невиправдана
«ніч стала
під вікном,
коли
як рунаста злякана овечка», а
«о-о-в-вв», «як буйвіл, влізло в
Гордієву радість...»
Динаміку оповідання вбито тими ходульними
зворотами (лірико-монологічна форма, повна статики, як,
наприклад, у «Силуетах», «Слові» або «Я» Хвильового!),
тими невідповідними образами й хуторянською елеган-
потім до «утрені»
кімнату
—
й розчавило
цією того-таки Хвильового.
Нарешті настор. 57 «типографский уступ» про
«брудні онучі», «вагітні воші» (пільняково-хвильовський
натуралізм) і «волохаті груди» (у латиша)... і де його
родина?..»
Але ще
не
...Ішов
—
кінчає
на
на
58 стор. Микитенко фразами:
сході і почував:
Вже бачу тебе, брате, через кирпичевий дим оцього
маленького села... Буду мерехтіти вартовим електричним
дротиком у всесвітнім тілі твоїм...
Після цього Микитенко розводить ще подібну до
бузу Хвильового на п’яти сторінках, а за такі й до них
подібні речі Дорошкевич розхвалює в річних оглядах
цього
не тільки Хвильового, а й Микитенка.
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
402
А
в
Микитенка
ж є
українським словом, і
спроби
намацати свою
й
око митця,
й уміння володіти
бракує тільки
самобутність. Нехай Микитен-
нюх на сюжет,
—
ко не думає, що тут він один у такому стані. Копиленко,
наприклад, вартий, щоб його сікнути ще не так за Пільа просто книжка Микитенка вийшла вже
няківщину,
—
цього року
12. Свій
й попала під руки.
чи
чужий подаватиме європейську техніку?
А про дискусію «Європа чи просвіта», яку з виглядом
європейців розпочали наші пільняківці й назадники, то
ми вже зазначали, що під нею криється наступ
не
тільки
здорові інстинкти
назадництва художніх формах
нашої, хоч би й плужанської та іншої молоді, а переважно
політичного назадництва: хто нам цю європейську
в
на
свої чи чужі? І чи не відсталі, забратехніку даватиме
ковані Заходом форми її, для того щоб тримати й
надалі непокірну трудящу класу під загрозою вдару в царині
культури? Ми хочемо, щоб добір техніки для нас з
Європи робили наші ж червоні знавці, а не сумнівнбі
—
вартості специ. Значить, справа стоїть у площині політичного
керовництва культурою переможця в громадянській
боротьбі пролетаріату УСРР і СРСР в цілому, тому що
Україна
—
Союзу. Для нас сьогодні як
врешті вже не так і болюча справа,
не маленька частка
споживача культури
тільки червоно-просвітянськими
Тимченка
або й Панча першої половини
оповіданнями
його творчості, чи самими «європейськими» елеганція-
чи ми маємо кормитись
ми
оповіданнями
Хвильового або
Зерова та авантюрними
Річ
не
в тім. Наша молода післяжовтнева
Шкурупія.
авдиторія має здорові зуби й добрий шлунок,
і Європу, і Просвіту. Все
що перетравлять все
пригодиться їм у широкому більшовицькому господарстві
і лаптик, і аеропланчик, і азбучка, і інтеграл.
І суть не в тому, що з цих речей нам потрібніше, а в тому,
споживча
—
—
хто це нам подаватиме та як подаватиме, чи у
відповідному
місці й
чи
своєчасно? Чи свій, червоний інтелігент-
культурник, що щиро прагнутиме, щоб
ми не лишились
Пульс
403
епохи
чи той,
культурі, щоб не підвели себе під удар,
чужий, нещирий попутник, який зуміє задурити навіть
ззаду
в
—
нашого, червоного, що препарує нам
техніку так,
європейську
що вона отрутою стає трудящим масам.
За ким
надалі лишиться провідництво післяжовтневої
культури, за молодими силами, котрі висунув Жовтень,
з використанням старших, чи за старими назадниками
з їхніми академічними підсвистувачами, що є знавці
європейської техніки в культурі, на зразок, наприклад,
Д. Донцова, і яку вони хотіли б по-своєму й уже
намагаються таку європейську форму посадити на Україні,
за доказ може бути нижченаведений розгляд статті
узагальнюючого характеру: «Українсько-совіцькі
псевдоморфози» того ж Донцова, яку він умістив у книжці
ХІ-ХІІ свого журналу «Літературно-науковий вістник»
—
за
1925 рік.
IX.
Літературна лінія українського
фашизму
1. Література
як схованка
і
як
барометр
Недаремно наше суспільство й влада віддають тепер
велику увагу роботі на третьому фронті
фронті
культури, і зокрема літературному рухові.
Бо ж відомо, що література
це не розвага, це не
тільки шукання форм, а й політика.
Недурно й наш свідомий ворог, теперішній ідеолог
«Літературно-наукового вістника», український фашист
Дмитро Донцов закликає потойбічні так звані «кола»
стежити за літературою й вбачати в ній приховані підземні
—
—
течії життя радянської України й
«факти», що
після Риги
мають таку
не дивитись на
«суґестивну1
(символічну, іносказательну) силу». Так, доводиться
погодитись із Донцовим, що факти існування республіки
тру1
Впливову, навіювальну (від латин. Suggestio
Ред.
навіювання).
—
—
вплив,
404
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
дящих УСРР, Молдавської республіки й іншого всього,
чим пишаються
СРСР,
і
Донцових
не
тільки для
мають
дійсно «суґестивну силу»
й інших покидьків жовтой для факторів багато
блакитного минулого, але
реальніших з-поза червоного кордону.
Що йде будівничий здвиг нашого суспільного ладу
теж суґестивний факт, при якому нітиться донцов-
—
це
ський «духовний здвиг серед українства», який, на
думку цього фашиста, є остільки глибокий, що навіть
«вагітний необчисленими наслідками».
І далі
Донцов
пише:
Приглядатися цьому здвигові можна, головне, в
літературі. Як за білого, так і за червоного самовладства до
літератури мусили тікати й
публіцистика,
і філософія, і пар-
тійництво.
Література в ці тяжкі часи
була тим свічадом, в якому
тремтів ритм національної душі, в ній же маємо шукати й
тепер
зовнішніх проявів тієї переоцінки вартостей, яка
зачинається на Великій Україні.
В
цій тираді,
бачимо,
літератури Д.
Що
суспільні рухи відображаються в літературі, з цим суперечити
не доводиться, література-бо, як надбудова, цілком
як
значення
Донцов не тільки не зменшив, а й чи збільшив.
соціально-економічної бази. Це Донцов
справедливо розшифровує, бо ж недаремно він колись, до
залежить од
революції, був у рядах соціал-демократії. Правда,
звідси до фашизму, до «намордника робітничій
класі», якого проповідує Донцов тепер, прийти до
монархізму й реставрації, в чому щиро розписується тепер
цей заядлий ренегат,
щоб прийти сюди, треба
багато дечого забути й нового дечого навчитись, але
меншовицька (українська есдеківська) підкладка, як бачимо,
лишилась. Мусимо лише розшифрувати фразу: «до
зробити крок
—
літератури мусили тікати й публіцистика, і філософія, і партійництво».
Перш за все ясно, що за царату в літературу
мусила втікати революційно-повстанча публіцистика,
405
Пульс епохи
філософія й партійництво. За влади трудящих
робітничо-селянської, за «червоного самовладства»,
цебто за диктатури пролетаріату, за влади величезної
також
переважної
із
більшості трудящої
частини
нації,
—
хто
—
втікає,
публіцистикою, філософією, партійництвом
у корчисту діброву літератури?
Ясно, що тільки ті, яким ця влада в горлі стоїть, ті,
хто бажає цю владу трудящих знищити, ті, хто мріє
про «намордник» для революції, різні політичні
от хто тікає в літературу із своєю отруйною
бандити
своєю
—
публіцистикою, містичною
філософією
та
партійництвом.
І це не «ритм національної душі», бо нація, що здебільша складається з робітників і селян, і форми суспільного
ладу собі обрала робітничо-селянські, і її партійництву
та публіцистиці, як і філософії, нічого ховатись, тікати
в літературу: вона живе повним життям у кожній
контрреволюційним
галузі неприховано й одверто.
Тепер подивімось,
за яке ж
«партійництво» агітує ця
вівця божа, що м’ясо любить, утікши до форм
літературної критики в своєму «Літературно-науковому вістнику»,
де такий собі Донцов робить огляд української післяжовтневої літератури за минулих кілька років.
Він
пише:
Розцвіт більшовицьких настроїв
на роки 1919-1922.
у
на
Україні припадає
Абстрагуючи від змісту, було щось
більшовицькому розмахові,
що могло захопити молодь,
виховану на космополітичній драгоманівщині
Тому, звичайно,
на
й соціалізмі.
його думку, і з’явилась молода
більшовицькими настроями. Як просто!
література
А коли ми скажемо, що багато з молодих письменників
з
без усякого попереднього виховання виступили
в
літературі, підняті стихією революції на більшовицькі
поетичні крила, то, може, колишній український есдек
визнає
соціально-економічні чинники, які породили наше
більшовицьке письменство. І тут зовсім незначну
молоде
406
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
роль відіграла малорозгорнута
в масах
драгомановська
традиція.
2. Донцовська класифікація української літератури
Після більшовицького бунтарства в нас приходить
більшовицького будівництва. Це, як відомо, зовсім
не значить, що більшовицький дух згас. Але Донцов,
смуга
цитуючи Хвильового, радісно потирає ручками:
«вчорашній бунт, “такий гострий, як бритва на горлі”,
безпросвітна “федеративна нуда”. Мабуть, прийшов
кінець, з’їли, сукини сини, революцію».
А раз революцію з’їли, раз революції немає, то Донцов
спішить вилізти на поле «партійництва», чи пак
«утікати» в літературу й подати сюди свої інструкції, свою
науку. Але, як відомо, початок усякої науки є
класифікація, отож Донцов і починає з неї так:
заступила
Як
відчула цей соціальний здвиг
наша
література
на
Великій Україні? Різно. Одні прийняли нову буденщину,
симулюючи свій порожній уже патос гамірливим
була більшість. Другі,
щиріші (і сильніші), відсахнулися від дзеркала, піднесеного
тарахкотінням
комуністичної фрази,
дійсністю,
не
приймаючи
таких
—
цих
буднів,
картаючи їх сатирою
або шукаючи нового підложа для невигаслого ще
революційного запалу,
це були «романтики». Треті, нарешті,
поволі відвертаються й від нового побуту й від усякого не лише
комуністичного патосу, шукаючи рятунку в тихій
—
пристані «чистої поезії»,
Як
—
це неокласики!!
бачимо, класифікація
є, і незрадлива. І коли
з-під пера справжнього
хто наші приятелі, а хто вороги, з тієї
—
визнати її, що вона виходить
ворога, то
класифікації вже зразу можна відшукати.
Для
цього можуть
бути
інструменти пролетарського
заскоків,
—
в
допомозі ще й такі
виміру,
а значить,
два
без
це слова Бебеля про те, що «коли ворог тебе
зробив», і Леніна про те, щоб
одобренья не в сладком ропоте хвалы,
хвалить, то яку ти дурницю
слухати «звуки
а в диких криках
озлобленья»
наших
ворогів.
407
Пульс епохи
Подивімось далі, яку конкретність надає цим,
на
його
думку, трьом течіям сучасної української літератури
«славнозвісний» удод еміграції Д. Донцов.
Валеріян Поліщук, Тичина і ціла
(попутників) комунізму»,
це ті, що з «бетону» роблять «шаблон». Далі Донцов
наводить слова червоношляхівського критика Тиверця про спад ліризму і з задоволенням все це зараховує
на карб згаданих письменників революції. Так само
до смаку йому припали слова Тиверця про те, що ми
«Перші
—
це
хмара старих і нових Mitlaufer’iB
звемо оновленням мови, процеси, які розпочинали
Пушкін, і Некрасов, і Маяковський у Росії, а в нас
Франко й щойно згадані «бляшані» письменники.
Але для Тиверця й для Донцова це «несмачна
робити й
хоча б
вульгаризація», «аз вульгарною мовою перекупок та з словами,
що смердять уже здалеку, не погодити ліризму». Он як!
От
тут
Донцов,
киваючи на
бідного Тиверця,
своєї: «комуністична лірика» ще існує,
вдирається вже «спокій і втеча до епічності»,
закручує
вже
та до
неї
прозаїчного елементу, «неліричний тематизм», що
індивідуальними настроями й почуваннями
поета». «В таких поемах, як В. Поліщука
“Ленін”,
“В
“Онан”, “Адигейський співець” або Тичини
збільшення
лежить «поза
—
—
не видко щирого
космічному оркестрі”, “Сковорода”,
перейняття предметом». Цебто виходить, що найвища форма
—
поетичної творчості
—
ліро-епічна
та
епічна,
за
Донцо-
вим, якраз неможлива з комуністичним змістом чи
змістом. Хіба не в такій формі вилились
найвизначніші поетичні твори в різні епохи? Чому нашій добі
близьким до нього
Донцов це забороняє? Тому, скажемо ми, що це зброя
проти літературних бандитів, як сам Д. Донцов і його «кола».
Він же повторює те, що стало навіть трафаретом у Зерових, Могилянських і Ко. «Розумом офіціально
прийняла наша молода поетицька генерація
комуністичну
каже Донцов. Бачите,
серцем? » Звичайно, ні!
куди гне, а з другого боку приласкує: ви таки наші, але,
мовляв, поправтесь, не пишіть комуністичного, і тоді ви
будете зовсім цяця. Я, Донцов, знаю, що
науку, але
—
408
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ
всі вони примушені писати не про себе,
а про
ТВОРИ
робітництво
пролетаріатом, або, нарешті,
інтереси пролетаріату їм вигідніше.
та селянство, на тему, задану
що
писати про
Одне слово, продались! Ми це вже чули.
радіє Донцов,
І все-таки
що це «мовчазливе признання, що
досі не
їй
українській крові чужий
ентузіазм».
Цебто він мислить, що Жовтнева революція на
Україні
то є чужий ентузіазм. Гадаємо, що нищення
поміщиків та фабрикантів, яких на Україні було не менше,
вдалося защепити
—
ніж
деінде,
та нищення
їхнього ладу переведено
ентузіазмом українського народу
вкупі з іншими народами,
українські цей революційний
Він
виріс із нутра України, із усіх
ентузіазм відобразили.
складових чинників, що породили революцію,
прищеплювати його було не потрібно.
Це все говорилось про ліве крило жовтневе
і
поети та письменники
української літератури, про її першу течію. Тепер, як же
говориться про праве
Коли
«бляшаними
крило?
«перша течія»
—
назвім її,
революціонерами»
—
каже
за всяку
Донцов,
ціну тримається
злинялого червоного прапора, вмовляючи
що «колір його є червоний»,
тверджень цього
коли перша
права
течія
течія,
має
себе й інших,
усіх попередніх
«літературного втікача» «партійника»,
—
як видно з
є така ненависна, то протилежне крило,
величезні симпатії Донцова. Адже
настрій колективу над нею вже цілком не домінує. Люди
цеї групи почувають себе окремою одиницею,
що не
зрослася з гуртом,
це
ті, що поривають із «шаблоном»,
серцю нашого фашизму неокласики:
—
словом, це милі
Зеров, Филипович
і Рильський.
Це
ті епікурейці, що завчасу
мріють про
заперечувати
серед комуністичної зими
пишне творче літо реставрації.
Такої характеристики нашій неокласиці
особливо не доводиться: свій свого, видко, краще знає.
409
Пульс епохи
Щоправда, Донцов
ставить їм одне «але»
—
суспільної боротьби, яка все-таки
жахливим комуністичним патосом,
обставинах
тим
неокласики із
вони в
живиться
—
своїм ідилічним холодком суть
мало
активні, щоб
Донцова. А фашизм,
навіть український, вимагає акції, щоб збити червоного
прапора. Тому «ідилія, світогляд утоми зневіреного в
як
слід тягнути
життя назад до
перемогу своїх думок», такий світогляд, повчає він,
навіть у «дійсно мистецькій» формі повинен бути
змінений. Не слід тікати
від тривог і непевності страшної
епохи в
затишний
закуток власної фантазії, де людина смакує «самотній мед»
еллінського моря.
Значить,
Донцов
але в ній не втікати
радить своїм тікати в
від
життя, а
боротись
літературу,
проти
комунізму.
І далі Донцов до кінця окреслює обличчя тієї правої
течії в літературі: по епохах емоціональних (якими все є
революції) завше приходять епохи інтелектуальні, і
пророками такої епохи
А що
й хочуть
стати неокласики.
неемоціональною епохою має стати
тому Донцов певний. Ні, підсвистувачу
такою
«реставрація»
європейського фашизму сам факт розгортування секцій
Комінтерну говорить за те, що світ іде не в бік буржуазної
, в
реставрації,
Ще один
а
всі пророки її згинуть,
як слина в
плюс на вагу неокласикам кладе
це те, що вони не тільки
індивідуалісти,
огні!
Донцов
—
а й те, що вони
запеклі супротивники всякого колективізму. Коли
темами вони й наближаються до старовинних просвітян,
то все ж «між неокласиками й просвітянщиною велика
різниця». Там
суміш з так
«бунт проти загалу
заборонявся», але зате він, той бунт, «з цілою силою
проривається в неокласиків», «їх не можна повести до
«кохання» все йшло в
званими громадянськими мотивами, там
колективного гопака».
Полемізувати з Донцовим і неокласиками, гадаємо,
річ. Вони психологічно й творчістю виступають
зайва
410
Валер’ян Поліщук.
проти ладу, який
колективізму,
але їхній
несе з
ВИБРАНІ ТВОРИ
собою комунізм, проти
індивідуалізм паралізує їхню
ж
активність, і тому вони не можуть задовольнити як слід
активного фашиста Донцова. Звичайно, коли б пролетарська
література раптом уся перестала тримати червоного
прапора й потягла в реставраційну неокласику, тоді й
вимогу активності від неокласики ставити не довелося б.
Пасивність пролетписьменства для
радістю. А
Донцова була б
отже, находяться так звані навіть пролетпись-
Зерова й
Донцовим.
Так от! Коли «бляшані революціонери»
просто
вороги зоологічного націоналізму, реставрації
індивідуалізму, коли вони тримаються за червоний прапор,
менники, що закликають вчитись у
Рильського.
Нічого сказати,
—
наука на руку
—
стоять за колектив трудящих, так ненависний
з другого боку, неокласики, хоч
чудові своїми замірами, але малоактивні, то хто ж
виконує, на думку Донцова, ту роль аванпосту донцовської
ідеології? Це виконує, правда, також не цілком
досконало, але досить добре, третя течія, в симпатії до якої й
признається Донцов,
це романтики. Вони перш за все
українському фашизмові, коли,
і
—
силкуються знайти для нього (того ентузіазму, якого
не мають неокласики) замість староі нову точку опертя або
перевернути цей тяжкий світ» (більшовицький.
—
В. П.).
«Провід серед них», на думку Донцова, «ведуть Сосюра, Підмогильний, а передусім М. Хвильовий».
Далі Донцов пояснює, чому вони стали романтиками.
«Вони були спершу революціонери, а тоді вже
комуністи». І тому «вони прокляли комуністичні будні в ім’я
революції». За Донцовим, наприклад, «Хвильовий... з
ненависті до філістерства прийняв він комунізм»... Тепер
«йому сіро» в новому оточенні. Все дим. Колись
яскравий огонь революції «млявим світлом» освічує темну
країну. «Пішла глибоко осінь
по сірих заулках
стріляються або труяться.
і немає сил піти геть»,
цитує Донцов
республіки», від якої люди
«Треба піти
з
геть
—
Хвильового.
—
411
Пульс епохи
Донцовим, що для наших романтиків
перебудова в найтемніших закутках
нашого побуту, який раніш мінявся віками, в рості
промисловості й матеріальних благ республіки трудящих,
у наших «комуністичних буднях» нічого не має світлого,
Виходить,
глибока й
є
за
швидка
тільки «федеративна нуда», від якої «треба піти геть»
—
просто до... неокласики.
Інші,
—
пояснює
Донцов,
—
знаходили вихід в
«агітках», киваючи пальцем в чоботі «загнилій
лися, що «безмозглі голови дворян і
перетоплять і
трагічний
Європі», грозикрамарів... на смалець
чоботи намажуть». А Хвильовий,
Гоголь, шукає
як
синтези свого чуття з наукою із
Сходу,
тужить за суворими чеснотами середніх віків і пише про своє
роздвоєння я з питанням
без відповіді: «Куди?»
Хтось, мабуть, помиляється. Адже такий
роздвоєний стражданнями стан у Гоголя був у час гніту
І Палкіна. Невже для української романтики
«комуністичні будні» аналогічні до тих часів?
Але Донцов не вгаває:
Миколи
Він
(Хвильовий) «безумно любить
город», але «не так,
як інші». Він є «фантаст» і любить його за те, що в його
широких вулицях, в
заграві громадянської війни, воскресла
поезія конкістадорів часів Лепанта й Сервантеса.
От
так
урбанізм, нічого сказати! Гадаю,
що наші
романтики все-таки повинні хоч трохи любити й машинізм
нашого города, а не тільки
з-за
конкістадорства
бути
прихильними до міста
нового часу.
Звичайно,
не за
комуністичний урбанізм любить романтиків Донцов,
а за
одною, прийнятою
суперечність між двома правдами
інтелектом, та відкиненою чуттям, а другою, засвоєною
—
чуттям, та не
прийнятою розумом.
яке Донцов ставить на мінус
революціонерам», те якраз іде на плюс
романтикам. Значить, для Донцова між ними є якась
принципова різниця, і ту різницю ми вже згадували. Донцов і сам
Це саме положення,
«бляшаним
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
412
її підкреслює
з жалем, що ще ие повна ця
ТВОРИ
різниця. Він
пише:
Проте передчасним було б гадати, що «романтики» од'
верто перейдуть до табору національноїреволюції, в ній знайдуть підложжя для свого патосу, позбавленого вже
змісту
(підкреслення
Для Донцова
наше.
вони
—
В. П.).
тільки підготовляють шлях!
Може, це довершить
аж нове
покоління, що зуміє
зліквідувати етнографічний провінціалізм,
розіп’яти розбійника зі Сходу,
на хресті.
Як бачимо, поруч із
боку,
йому навіть
а з другого
не прощаючи
закликанням до густого й
націоналізму, Донцов закликає романтиків
і до нового змісту «національної революції» (якої?
реставраційного перевороту, бо національне питання в нас,
як відомо, завершилось розв’язанням поруч із
соціальним: доказом є СРСР).
непримиренного
—
В кожному разі,
—
пророкує
Донцов,
—
майбутнє
не може належати тим, що ставлять на карту чужого
вирікаються всякого, а лише тим,
ентузіазмом, шукаючи для нього своєї
об’єктивації. Не ті, які тікають у рідні «аули» від світа й
гамору, не ті, що встромляють над солом’яною стріхою
чудернацьку червону ганчірку, лише ті, що власний прапор
В. П.) підносять до висоти
(звичайно, жовто-блакитний.
ентузіазму,
а не тим, що
які горять ще своїм
—
історичного чинника.
Так закликає «утікати в літературу» ренегат
соціалізму Дмитро Донцов, маленький прообраз іншого
ренегата
Муссоліні. Наше письменство знає ціну тим
—
облесливо-навчальним
стежити за тим,
розхвалювати
себе
щоб
всяким
словам.
поменше давати
Воно
має лише
прикладів
Донцовим.
3. Бандитська ідеологія та романтична форма
З боку літературних форм Донцов
романтику
вихвалює
Хвильового й інших романтиків
за езотеризм,
413
Пульс епохи
екранній індивідуалізм його форми, а головне за те,
формах романтика несе розкладові ферменти
для комунізму, даючи поруч із тим, щоправда, неповний,
за
що в тих
підложжя».
За ґрунт цього «власного підложжя», цебто
запеклого націоналізму, Донцов вважає, і цілком слушно,
бандитське, куркулівське село. З захопленням цитуючи
побутові враження Є. Бражньова з «Красной нови» про
«патос власного
як «темний
те,
ліс селянства, патлаті селянські джунглі»
борців
ідею, про те, як
їх
і
вони
густий обступив»
«ув’язли» в цьому
того ж Бражньова,
слова
«густому ґрунті», далі, цитуючи
«ковзке
тіло
от
що
бандитизму
що звивалось за
лаштунками малоросійської опери», коли «обріз та
граната ховались під спідницею української красуні»
Донцов із задоволенням підкреслює, що це «ґрунт, на якому
є де розвернутися дійсному патосові», бо на такому
оточили
за радянську
«чорнозем
—
—
ґрунті
з’являються
не
тільки «Зелені
та
Бульби,
а й
нові держави». Звичайно,
не треба
нікому з’ясовувати, що ці держави далекі від
радянського ладу. Донцовим і українському фашизмові потрібна
націоналістична держава куркуля й політичного
конкістадори, що закладають
бандита, і через те вони, сидячи під польським, чеським або
капіталістичним дашком, не хочуть і не
бачити
можуть
ще й інших велетенських шарів України, які
іншим якимсь
так само закладають держави, що звуться
соціалістичні
республіки.
І от
Донцови, українські фашисти,
шарів
середняцтва, які вкупі з робітництвом
ке
бачать і не можуть побачити величезних
незаможництва й
України
й інших націй знищили той політичний бандитизм
з обрізаном під спідницею
красуні. Тому для Донцова
ввижається, що вся українська післяжовтнева література
начебто виросла тільки на цьому бандитському тлі. А коли
українського куркуля
жирної,
з масними очками
так, то, звичайно, «бляшані революціонери» взяли
ідеологію не з українського ґрунту, а позичили в
«розбійника зі Сходу», який, розуміється, чужий
бандитському, куркульському шарові. Он як фальшує перспективу
414
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
фашист Донцов, щоб підтасувати факти на свій бік.
фашист, він згоден на деякі поступки,
націоналістичну установку від соціального
змісту, бо, мовляв, «національній експансії не можна
як
Правда,
абстрагуючи свою
приписувати певних
робітники
шляхів»,
але незаможники,
це ж
дрібниця на Україні для
Донцова, коли основна база «чорнозем»
«пробуджена
стихія» що має такі мальовничі лаштунки й такий реквізит
середняки,
—
—
,
поза лаштунками.
І от, приймаючи тільки один цей кур-
кулячий ґрунт за основу розвитку України та її
культури після революції, Донцов з цієї дірки й оглядає
післяжовтневу літературу, яка на «цім ґрунті виросла». От як
фальшують ґрунт для своїх фальшивих «ідейок».
Звичайно, відкинувши широченні шари українського
суспільства, які на своїх плечах підняли жовтневу скибу,
Донцов бачить, що одна літературна течія
«з тим
бореться». З докцовським ґрунтом «бляшані
революціонери» дійсно борються! Друга літературна течія,
«заткнувши очі, не хоче про нього (цей куркулівський
ґрунт.
В.77.)чути». Це, звичайно, неокласика. Третя,
«нарешті», що «мимоволі тягнеться до нього (цього
В. П.) своїм підсвідомим я»
що
ґрунту.
ґрунтом
—
—
—
вона криє
в
собі щосьрідне цій пробудженій стихії (курВ. 77.)
як у стилі, так у змісті... Деякі з них
скоріше можна, як у Хвильового,
говорити про «surrealisme», що не задовольняється з зовнішньої
реальності, творячи собі імаґінаційнуреальність сну, світ
кулівській.
є
реалісти,
—
але тут
феєрії, над ним ніколи не панує матерія (він не в
матеріалізмі.
—
В. П.), він над нею (поза матерією: у феєрії та імаґіна-
ційному сні.
—
В. 77.).
Ось які шворочки перетягає
го
Донцов од куркулівсько-
«ґрунту» до нашої романтики і зокрема до
Хвильового.
Хвалить якраз
Пільняка
через нього й
(а
испуганный
Троцький картає
Хвильового), за те, що «тут прячется
за те, за що
реалист, которому не хватает кругозора»,
та не тільки кругозору, а й жовтневого напрямку.
Пульс
4. За що ще
Але
415
епохи
хвалить
Донцов
послухаймо далі,
як
романтику й Хвильового
Донцов розхвалює
куркулівського «ґрунту»
романтику за те, що вона тягнеться до
й дає відповідний
до цього стиль.
Заводячи цей новий стиль, завдаючи страшний удар
старому натуралізмові
певного роду езотеризму
—
це письменство...
прийшло до
(...не широкій юрбі учеників,
лише
втаємниченим), до прононсованого почуття віддаленості,
дистанції від непосвячених.
І це помічається й у
неокласиків і
гіпертрофованій культурі
пітійській загадковості Хвильового. Рильський
в
у «Чумаках»
—
Шевальє де Боплан із своєю рафінованістю.
Нариси Хвильового
з його
формою Я,
з «лицарською»
відразою до parvenu1 в літературі, з
все це вияви крайнього езотеризму.
стилю
романтикою, з його
«герметичністю»
Особливо
дияволами
—
для Хвильового світ
...
переповнений
здоровий момент, який може вивести... і
От
як
...
досі ще
В цім власне моменті езотеризму добачаю я той
т. д.
і за що хвалить наших романтиків і неокласиків
ворог трудящих Д. Донцов. Якраз за те, за що
пролетаріат, в особі своєї критики, завжди бив усіх авторів
—
носіїв чортовщини, нереальних візій, рафінованості й
націоналістичної отрути. От за які стилістичні ознаки
розхвалює наших назадників ворог і, звичайно, має рацію!
він має, безперечно, часткових спільників.
В них
Так, романтики тягнуться до донцовського «ґрунту».
Це він сам зазначає. Але справжня донцовська
романтика повинна бути, на думку її мрійника, носієм
змісту «чину для чину, скрайнього індивідуалізму».
Правда, «зжіночілу психіку» наддніпрянські письменники,
всі без винятку, погнали геть. Але справа ке тільки в
активності письменства, справа
чудово розуміє.
1
Вискочень (фр.).
—
Ред.
в
«підложжі». Це Донцов
416
Валер9ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Вже згадувано, що активність жовтневого та
комуністичного письменства вилазить боком Донцову та його
«пробудженій стихії». От якби воно порвало з тим лівим
особливо в романтиків,
це був би для
змістом до решти,
—
Донцова Великдень.
Він пише:
Підложжя для національного патосу
в
нашій
пробудженій стихії (з одрізаном і бомбою під спідницею) є,
тос, але він
(підкреслення наше.
—
ледве пориває
з
є і
цей
па-
чужим змістом
В.П.).
І тому «ідея, що одушевляє тепер наддніпрянську
ВИ.) і ворожа,
літературу», яко «чужа нам (Донцовим.
напевно цього не зробить», цебто не стане цілковито під
прапор фашизму.
Для Донцова потрібна
—
романтика, яка б із своєї ідеології
сліпучий
зробила осередок,
центр, до якого б горнулися всі ті, які тепер
тікають під чужу звізду від своїх опереткових і сонних «аулів».
Але для того нам
«вишневий рай» і
треба,
в нашу
—
каже
Донцов,
—
в наш
«малоросійську оперу» вдихнути нову,
свою, жорстоку правду, більш жорстоку, яку вдихнув у неї
героїчний період славної боротьби з більшовизмом,
могла поставити чоло правді чужій (цебто нашій,
В. П.), з одного боку, іхтіозаврам
більшовицькій.
яка
б
—
етнографізму
—
з другого.
Це буде
Ця романтика,
Україні, лише треба, щоб
наша романтика.
повторюю, вже родиться
на
переміг у ній свій, а не чужий зміст.
Слухайте, слухайте,
багато дечого
Ворожа
що каже
Донцов! Тут
можна
навчитись! Згадаймо Бебеля й Леніна.
ідеологія в літературі поволі починає вже працювати
й серед нас.
Вбиймо її разом із романтикою!
5. Хвильово-зеровська ідеологія
Щоправда, цю ідеологію історичної романтики,
могили до бунту нашої «голубої
Савойї» і хуртовини замість організованого розвитку
робітничої класи,
цю романтичну ідеологію подає нам
що йде від Шведської
—
417
Пульс епохи
Хвильовий,
списавши її в
підносити голос проти
лінії
Пільняка. Тут не так треба
Хвильового, тут треба бити
по
цілій
назадництва, що, криючись за романтиками,
неокласиками й іншою могилянщиною,
свідомо підсилають
пролетаріатові й трудовому селянству таких
літературних Хлестакових, яких наші дурні приймають іноді
зопалу за справжніх ревізорів.
Друга основна ідея Хвильового, списана в Зерова
та придобрена азіатським перчиком пільнячка, звучить
так:
Азіатський ренесанс
це епоха європейського
незрівнянне, бадьоре й радісне греко-римське
мистецтво. Не дивно, що навіть у буржуазній Франції виник
недавно неокласицизм. Для романтики вітаїзму
неокласицизм так потрібний, як і сама віра в правду великого
азіатського ренесансу» («Камо грядеши», стор. 61).
—
відродження, плюс
Це хоч,
«суперечності
як справедливо
та хаос », але вони
Я. Савченко пише,
цілком
—
на млин усякому на-
греко-римське мистецтво і його
сучасність для доби ротаційної машини й світових банків
досить ясно сказав К. Маркс у раніш поданій цитаті та хоч
задкицтву.
Про
би у вислові, що грецьке мистецтво
суспільному
незрілі суспільні
не суперечить тому нерозвинутому
середовищу,
з якого воно виросло, і що
умови,
серед яких воно виникло, і тільки там і могло виникнути,
ніколи не можуть повторитись знов.
Романтику не менш рішуче покрив Троцький, але зате
Донцов! Про це багато писати ми не збираємось,
похвалив
тим паче, що в попередньому
тексті виразно
назадницьку ролю неокласики.
До
виявили
того хвильово-зеровську
вже Савченко в брошурі
«Азіатський апокаліпсис» і Загул у брошурі
«Література чи літературщина».
Але проте мусимо сказати, що в утечі від реальних
і конструктивних наших буднів до екзотичної й
надземної романтики одних та уход до вудок і чумаків, а то
позицію добре одчихвостили
418
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
й до селянських смаків Вергілія чи до безштанька Енея,
інших неокласиків,
усе це є по суті та сама лінія
—
назад, проти пролетарської течії. Тому й стався такий
єдиний блок академістів, цебто романтиків і неокласиків,
у художній літературі.
Ми лише спинимось
над
технічними недосконалос-
невідповідністю форм неокласиків нашій добі,
добі пролетарської диктатури. А про те, як з’явився і
тями й
серед яких кіл
кволий
розпинається
та
буржуазної Франції,
епігонський неокласицизм,
і чому з’явився
за якого
й якого рекомендує Хвильовий, про це
дальшому скажемо
X.
Трухло форми й багно змісту
української неокласики
1. Зеровське
літератури», візьмім Зерова, «пророка»
виробництва, так сугубо
неокласики, і загляньмо до його
розрекламованого.
Зеров дає здебільша римські розміри та сонетне
виробництво. Цебто ми маємо чотирнадцять рядків
пересічної вартості ямба з формулою рими abba двічі й cdc
й dee
можуть бути й інші варіанти. Не кажучи того,
що тут частенько славетні «переспіви», де ясне «греко—
римське мистецтво» подається з других, а то, може, і
третіх рук, ми маємо
сьогоднішнього дня,
пересічно все далеке від
всякі Еллади й Парнаси, Хірони й Гелікони і
інший «парнаський» реквізит.
Дещо Зеров компонує і на власну руку сонетом і просто
ямбом,
от хоч
Ламія», але
античних
би про «Хірона»
не менш часто
чи
Зеров
«Тезея»,
чи там
«Елія
подає з аналогічних
країв, тримаючись своїм
поетичним
кораблем
419
Пульс епохи
тривкого берега Ередія чи відомих усім гімназистам
трьох-чотирьох обов’язкових римських авторів.
Особливо цікаво те, що про стародавній греко-римський світ наш антик подає з чужих рук парнасця
Ередія. Сам
французький
автор,
бувши
розладі із своїм
в
60 років тому, «нароїв» собі візій із
давноминулого. Наш автор, знівелювавши своїми перекладами
оточенням
віршову досконалість
тих
візій,
подає нам щось
пересічне, нецікаве.
Берімо відразу перші
й пригляньмось.
Сонет має бути
оригінальною,
з
сонети з книжки
міцною римою
—
«Камена»
це перш за все,
—
без натяжки. Парнаський сонет
точну риму, без ніяких асонансів. У
але
повинен до того мати
Зерова рима нецікава,
а то
й шаблонова, хоч він і не
український символіст. Переважно, здається, односкладова.
Так, у першому сонеті «НаОтрисі» (з Ередія) рими:
«посвіжів
богів, мною
нив,
чередою, ґрунтів
сніговою
собою, зорею
землею, воздвиг
сніг», і пристойненький, але не неокласичний асонанс
«безмовних
жертовник». Другий сонет «Хірон»,
рими:
«Ета
поета, долин
Гімета, Лін
очеретин, Лета
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
табун
струн, тон
Третій сонет «Саломея»,
полин,
—
—
—
любов» і
—
—
Хірон,
лавра
рими: «чари
—
—
кентавра».
тіари,
кров
—
т. д.
Розглядаючи, бачимо тут пересічно бідну
односкладову риму, яку за тим гіршу вважається в нас, що
побудована вона часто на тому самому відмінку (часто
іменникові) та ще й без підпорної шелестівки (consonne d’appui),
цебто останньої шелестівки перед голосівкою, що
закінчує риму складу.
землею, долин
«Зорею
очеретин, тон
Хірон,
»
в
любов
ці
кров
рими перших-ліпших сонетах,
—
—
узятих
—
—
—
підряд, треба вважати за нікчемність навіть для
безмежно дикого якогось селюка-письменника.
рима так само вражає відомим
в нас
Двоскладова
трафаретом і
Щоб начебто освіжити ту риму, Зеров вживає
такого прийому, що старовинні грецькі чи латинські назви
бідністю.
420
Валер9ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
числі й відмінку й тим
убиває
це
оригінальність. Імена з одним закінченням
само дуже погана рима. Наприклад, у Зерова в «Хі-
вживає в тому самому
...
—
всяку
так
роні»
«Ета
—
Лета
—
—
поета
—
Гімета». Рим згаданих
вище типів у Зерова безліч: «небесах
(на) крилі, дні
краса, моря
Коли
—
огні, богів
—
—
руках,
віків, днів
—
(на) селі
снігів, роса
—
—
горя» й т. д.
—
метафоричний образ
у наших неокласиків у
загоні, то зате вони начебто культивують епітет. І
треба
сказати, що в Рильського епітет непоганий. Зате в
Зерова шаблон і ходульність стоять, як
З
неминучий
закон.
кількох початкових сонетів ми відразу
маємо: «вершиною сніговою», «зелені килими долин»,
тих самих
Тут ви бачите поруч з установленим псевдокласичним
трафаретом, на зразок «тиховодої Лети», «царського
жесту» або «мусикійського тону», ще й необмежений
трафарет нашого недавнього минулого, який ще так
торохкоче в другорядних
в
поетів сьогоднішнього дня. Але
останніх такі мінуси
і пристрасним темпом
змістом
небувалої
в
можна виправдати
сьогоднішнього
світі революції й інш.,
формаліста, який на це кладе
коли
можна часто виправдати гарячим
дня, новим
—
то у
всі свої шанси, слабу техніку не
нічим, крім бездарності,
але це вже не
поетичне виправдання.
Часто
подибати
можна в
Зерова епітети, що
чужої й
властиво
для нас нічого не говорять, взяті-бо з
давноминулої географії або історії.
Що можуть сказати такі епітети-
«Темпейські луки», «Тьєрійськіниви»
і навіть досить відоме гімназистам, а тим паче
прийменники,
«Маратонське поле»? Нічого! А
зеровської поетики.
культурним людям,
увесь шпіґ
як
в
цьому ж
Пульс
421
епохи
2. Несучасна лінія Зерова й сучасність давньої лінії
Чернявського
Коли ми візьмемо зіставимо два сонети, з одного боку,
Дорошкевичевого «майстра» Зерова і, з другого боку,
старичка Чернявського (неокласики не вставили його в
антологію «За 25 літ»), то побачимо ось яке. Зеров пише:
НАВСІКАЯ
Феацький квіте, серце Навсікає,
Як промінь золотний на піску морськім,
Перед тобою
—
вбогий пілігрим
І море пурпурове і безкрає.
Твій царський
жест скликає
бистру зграю
Служниць, пойнятих острахом німим,
І вроди й гідності струмистий німб
Над чолом ніжним і дитячим сяє.
А Одісей стоїть, і сам не свій
стрілчатих брів і вій,
Ладен забути безліч мук і горя.
Під чарами
Ясна й цілюща, мов жива роса,
Рожевим сплеском Еллінського моря
Йому сміється радісна Краса.
І
ось
інший давній
сонет
Чернявського:
СТЕПОВИЙ РАНОК
Ще ночі
Щоб
мла не зворухнула крил,
степові покинути лощини,
І спить у млі далекий ряд могил
—
Сумних слідів минулої години.
Широкий степ, вночі набравшись сил,
Ще
твердо спить, схилилися рослини;
Лиш будяки в колючій зброї стріл
Стоять, немов грізні князів дружини.
Але із мли залізний зринув змій;
Летить, гримить
Пливе
за ним у
...
І довга хустка диму
сонній млі нічній.
І він реве і геть біжить до Криму,
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
422
Щоб
з моря там, в
Жагу залить
у
країні чарівній,
пельці мідяній.
(1900рік)
Яка велична картина, які образи й техніка в
цього
ветерана української поезії! Як незрівнянно нікчемно
виглядає перед цим один із «найкращих» зеровських
сонетів. У Чернявського ви маєте творчу радість відчувати,
як широчезний передранковий степ протинає залізний
змій залізниці
машина, паротяг із цілим поїздом.
Радість нової доби звучить поетові в образі того
—
гримучого
залізного велетня, що розбуркує млу нічну. І
аспекті
в
ряд могил
якому
рідна історія:
сумні сліди минулої години! Чернявський ішов з
радістю від нашого минулого до нашого сучасного, а Зеров іде
хто його знає від чого, але в чуже й прадавнє, наївне
минуле з наївною красою Навсікаї, яка не підлітала на
крилах нової краси аеро Фармана і не бачила гарних панчох
з
показана наша
підв’язками паризьких ґран-бульварів (коли
поставити справу про
—
вже
дівчат!).
У Чернявського ми маємо в сонеті чудесні образи: і
будяків, і твердого сну степового, і динаміку руху потяга
образом хустки диму, і з тією величезною
бігу поїзда до берегів моря
цілу
комунікаційну програму для України. А в Зерова хиже
споглядання очима Одіссея краси небаченого еллінського моря,
з чудесним
алегоричною метою
—
на тлі нікчемної зеровської описової картинки. І хіба
варто
було
Чернявського,
чекати чверть
щоб Зеров
дав
віку (25 літ) після сонета
цілий ряд протилежних
змістом
і кволих формою сонетів? Ми вже не кажемо про
бунтарські сонети
Франка або добрі сонети Самійленка і навіть
Куліша, які з’явились багато раніш од Чернявського.
Ми не будемо вказувати й на безмежну височінь
сонетів Міцкевича, який
—
ще сучасник
свого часу давав такі рими й
образи,
Пушкіна
—
для
що й не снились нашим
неокласикам, хоч останні через Рильського (він навіть
перекладає
Міцкевича)
мають
польським велетнем і повинні
деякі стосунки
б знати,
з цим
як пишуться сонети.
42»
Пульс епохи
А технічні ж засоби накопляються, рима від часу
Тепер писати пушкінською римою
учні вміють. А Зерови триндикають свою «вищу
вдосконалюється.
навіть
математику» на одно-двоекладових закінченнях,
«согласованных в роде, числе и падеже», і думають, навіть
примушують хуторян думати, що вони досягли якогось
Олімпу!
В нашу добу, перед
проф. Погодін казав, що
якою не так давно
«плавная и
навіть
спокойная форма
(Міцкевича) не соответствует приподнятому
нервному настроению» (проф. А. Погодін, «АдамМіцкевич»,
т. I, стор. 371), подавати такі сонети
це ж убозтво. Все
сонетів
це для убозтва змісту зеровських
звучить
сонета
—
похороном. Бо ще хіба тільки одним, як не глибоким, то хоч
своєчасним змістом можна виправдати, і то не завжди,
технічну другорядність поезії,
Бідного,
—
як от у
Сосюри або в Дем’яна
властиво другорядну увагу на її
деталі
з
байдужістю до них. Але в поета, що дає акцентацію
на форму й нехтує до певної міри змістом, ця форма
мусить бути безсумнівна. Інакше така поезія вже зовсім
нікому не потрібна.
Нам треба показати розвиток ідей і побуту нашого
індустріалізованого світу, нашого як машинізованого
міста, так і перші кроки села в цьому напрямку, а Зеров нам
певного
навсикає
ямбом усякої Навсікаї
та понадряпує
своїх
на, маєш здорове,
радісне греко-римське
мистецтво! А Хвильовий знай радіє! « Вища математика!»
Нам треба кованого стилю, водному місці давши
психологічне наближення в ритмі до побутової непорушності, нам
треба в другому місці химерного, складного, але
точного математичного ритму верлібру, точного й химерного,
як ритм і звук пропелера в різних шарах повітря, за
різних вітрів і змін положення,
а нам дають рихлу
хирих Хіронів
—
—
або ямбика, та ще й здебільша як
поганий переспів півстолітніх або дво-тритисячолітніх
оригіналів.
котлетку сонетика
«Кожна історична
Наша
але
епоха мала своє мистецтво».
епоха мусить мати
й
має так само своє мистецтво,
несвідома халтура Зерових
сюди не належить.
Про
424
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
невідповідність у нашому житті греко-римського
мистецтва, навіть в інтерпретації Зерових, ми вже
підпершись авторитетом К. Маркса. Про
віддаленість неокласики від суспільної нашої лінії, навіть
повну віддаленість од післяжовтневої суспільної боротьби,
але в умовах наявного тяжіння до... реставрації (свідок
Донцов) так само писали. В неокласиків немає
громадської відваги знайти добре й героїчне в нашій добі, як
і немає громадської відваги, щоб виступити одверто
говорили,
проти
неї. Своїх чеснот,
чеснот громадських, тих
неокласики представляють,
оспівати,
чеснотах
їхня поезія
кіл,
яких
не може
бо їх немає; от вони й копаються в струхлілих
напівмістичних рабоволодільчих періодів античного
світу, або в свіжіших середньовічних і близьких їм з
старої Франції, або навіть заглядають до минулих і
сумнівних чеснот власних Ігорів і Турчиновських. Про препарацію Франка й сучасних поетів, препарацію,
поступові, яку роблять Зерови, ми так
Нарешті ми заглянули й до «вищої
математики літератури» того-таки Зерова й побачили всю її
шкідливу радянському
само писали.
нікчемність. Коли
зневажливо до
«творчості»
можна поставитись
цілком
Зерова разом
неокласичного теоретика
із Хвильовим, насвистаним неокласикою на «греко-
треба віддати, проте, долю
щирої уваги безперечному поетові, правда, з відсталою
формою й нікчемними ідеями, М. Рильському.
римське мистецтво», то
3. «Суспільні»
мотиви
творчості Рильського
Цього письменника ми залишимо без вказівок на ті
місця, де він переспівує Анненського або Зерова (і
навпаки, як це доводить Загул на стор. 32 «Літератури чи
літературщини»), як й інш. несучасних поетів, не будемо
розбирати, в чому саме соковитий хуторянський стиль
і лексикон, особливо поеми «Чумаки» Рильського,рідний
варенусі й ковбасі та чарці, та коли шукати традицій,
й котляревсько-бурсацькій говірці з уживанням
хуторянських, панських і греко-римських словечок; ні, ці
досліди залишимо комусь доброму на інший час, твердо
то
425
Пульс епохи
підкресливши, що все вищезгадане в Рильського є і дуже
псує його поезію.
Ми зупинимось лише над
тими
суспільними
його творчості, які хоч і подобаються нашому назадництву, але не мають нічого спільного з поступом
моментами
пролетаріату й тими формами громадянського життя, які
пролетаріат несе з собою в світ.
Рильський од того життя втікає в Елладу, в мрію, у візію, в Лангедок, нарешті, на власний хутір, в ліси, в
очерети. Індивідам своєї суспільної групи він радить робити
те саме. Не боротись, а в покорі, закинувши всяку
гординю, втікати з
природи,
дороги поступу вбік, у хащі історії й
і там вести тваринне життя
філософа циніка
всуміш з епікурейцем. Плодити, пити, їсти,
мисливими і в покорі чекати смертного обуха.
Бери сакви і рідний дім покинь
І пий холодну мовчазну
глибінь
На взліссі, де медово спіють дині.
Учися
чистоти і простоти
І, стоптуючи килим золотий,
Забудь про вежі темної гордині.
(«Крізь бурю й сніг», стор. 49)
І от, утікши
заворушень і
доби соціальних
поступі оточення, влаштовуй
з «дому» нашої
його активного
в
своє життя так:
Прив’язано човен до темного коріння,
Замокли сухарі і цукор обмокрів...
То, друзі, не біда. Розважність і терпіння.
Та віскі шкляночка, та кілька гострих слів,
—
І хай Монморансі од холоду завив,
Ми ж вищим розумом озброєні створіння.
У човен не взяли
Оце
—
ми зайвої ваги:
для голоду,
ось трошки
для жаги,
Папуша тютюну, дві-три любимі книги...
А наше
все круг нас: і води, й дерева...
—
(ЇЬ„ стор. 59)
426
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
В «Синій далечіні» є ще й про спарування, щоб
«мудрого сина зачать», є натяки й на інші біологічні втіхи,
як от «жага, що під невинністю таїться», «першого
цілунку перший чар» (стор. 57), а взагалі маємо:
Шлунок для шлунка на першому ідилічному плані:
—
з динями, цукром, сухарями, медом
невибагливими,
але
самогону з кварту»
і
(«віскі»
«тістяний банан»,
хуторі
в
і
т.
інш.,
істотними речовинами, далі:
—
тут ужито для
«ти випив
елеганції,
як
де вже того віскі й бананів на
дні революції?), далі: тютюн, люлька,
нарешті, і для душі «дві-три любимі
рушниця, човен,
(«повторение пройденного»
—
цікавості до нового в книжковому
книги»
уже «любимі» без
світі)
та ще лоно природи
його поверховній і шаблоновій у панському
сприйманні формі, без боротьби в ньому, без фізики, хімії й
в
математики, які в своїй складовості дають куди глибшу суть
ось вам
природи, ніж поверхові «переплески хвиль»,
—
неперейдений зразок міщанства, хуторянства й
убозтва.
Далі, щоб добре забарикадуватись навіть од звуків, які
долітають із реального життя нашого суспільства, щоб
забезпечити себе від думок з приводу сучасності, цей
духовного
міщанин утворює собі курінець із візій про те, як боги дивились
на прибулого Енея (стор. 56), про неіснуючий «співучий
Лангедок» і не менш нереальний Парнас, про Есмеральду,
щоб розпливатися в неясних мріях.
—
Бо там же, там, он-он за шолом’янем
Сміється щастя полум’ям багряним,
І діва-лебідь чиста, як весна,
Із хвиль, із пін, із казки вирина.
(стор. 39 ).
А взагалі
реальність
Сидиш собі
ось яка:
над «Нивою» старою
і пережовуєш
обридлу жуйку
брехливу «смесь», тупі оповідання
та шахматний
—
кабалістичний відділ,
Пульс
427
епохи
махоркою пропалюєш рукав
і дивишся примружено і кисло.
(стор. 39).
Звичайно, після
міщанина десь щось
всього того
забунтує,
навіть у вічного
що
ладен би і самогонкою
або смикнуть
за
залить
бороду сусіда
і власні вікна кулаком побить.
Але це тільки порив тваринного протесту.
й прокисла міщанська
Брудна
собі знаходить
своєї
вислові
алегоричному
голова тут же
радісне виправдання в
проблематичної корисності, що, мовляв:
...холодний попіл,
розсипаний, розлитий
ховає
по полях,
іскру в сивій глибині.
(стор. 40).
Де та іскра? Хіба в тому закликові до життя-гноїння,
в цій трупній отруті може бути користь для
молодих верств оновленого суспільства? Ніколи! Хіба протест
хіба
і залитись самогоном або побити вікна годиться для нас?
Смерть і тлінь деяких верств нотують ці рядки. Треба
бути обережним, щоб не загнитись од них, як це сталось
із Хвильовим і подібними до них. До такого життя
кликати, як у Рильського, бачити міщанський хутір і брехливі
візії з Еллади або Лангедоку, коли не маємо меж для
творчості й мислі, щоб охопити героїзм нашої доби як
жовтневої борні пролетаріату й селянства, так і будівничий
похід, і піднесення радянської індустрії, науки,
то
господарства, мистецтва. Коли що село, що місто
—
неймовірні гостротою революційні ситуації
минулому, що день, що людина
—
то
ціла
в
близькому
епопея.
А міщанин із хутора, заплющивши очі, переждав це,
щоб не бачити й не любити тепер того нового, яке за
жовтневим здвигом
суспільних шарів росте на очах у не менш
грандіозних обсягах.
428
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
Коли такий міщанин потрапить у місто сучасне, то він
і тут знаходить тільки до себе подібну мерзоту старого
світу, міську одміну гнилі, хоч остання для ідилічного
хуторянина дуже й дуже «запльована та
фарбована».
Тому поет ту частину до себе подібних, але міську,
проклинає, бо він проти решток
урбанізму, як і взагалі проти
рештка
витворів старого
урбанізму. Він бачить, що та
не жива, хоч вона
—
говорить про
й рухається ще,
хоч вона й
себе:
Ідемо: у пенсне,
з портфелями,
Фокстрот танцюємо вночі...
Хай нещасливі, а веселі ми
І вмієм жити, живучи.
(стор. 61)
Що це старе
є не живе,
своїй міській одміні,
—
побачив Рильський у
але він не може
й хуторська частина
бачити, що
того самого мотлоху
не жива
буржуазного
світу.
І коли кличе Рильський, плюючи
одміну,
на свою міську
хутір, а критики Єфз їхніми свистунцями Зеровими й Дорошкевича-
до своєї
ремови,
міщанської гнилі
на
ми, цю поезію й лінію прихвалюють, піють Рильським
то нехай хто скаже, що
дифірамби,
не старателі потягнути людство назад «проти течії»
пролетарської, що це не є закоренілі назадники й вороги
і неокласикам
—
це
трудящої класи?
Вороги,
та й
які тонкі вороги! Назадники,
зловредні! Нарешті
там, де голос зовнішнього
такого морального
інших
з
й
світу дійде
багна поетичної лінії Рильського й
неокласиків,
боку,
та ще
поет не може не сконстатувати, хоч
що світ розколовся «на так і
ні,
на
біле і
червоне», але він думає, що таких сторонніх, як він,
мільйони (стор. 50). Це ж брехня! Мільйони суть робітників
і трудового селянства. А який «мозок, кров і плоть»
—
можуть понести
такі люди, ідучи «спокійно»
площі, в гай, у поле»? Маразм
(послухаймо Донцова) реставрацію!
на
та
«на
реакцію або
вулиці,
Пульс
429
епохи
І тільки в двох місцях поет, як дійсний митець, не міг
настільки
сфальшувати дійсність, щоб не усвідомити
собі, що буржуазії світовій таки край надходить. Хоч
порівняння пролетаріату до «темних і розлючених
мишей», які женуться за єпископом Гатоном (капіталом),
не дуже великою
світу. Класова ворожнеча й тут
ватажка нового
Але
симпатією віють до пролетаріату
—
своє
засмоктаний міщанин
із хутора побачив цю картину загибелі
показала.
капіталістичного
нам важно, що навіть
світу.
Докурюйте
сигари, допивайте
Лікери й каву. Вдарив сім разів
Годинник месницький. Залізні кроки
Гудуть по
І вам од їх
сходах, землю потрясають,
нікуди не
сховатись,
Як не втекти єпископу
Од
Гатону
темних і розлючених
мишей.
Ключі од житниць кидайте на дно
Глухого пінявого океану,
Востаннє гляньте, лицарі скупі,
На золото у
вогких сутеренах,
Уста фарбованих своїх коханок
Цілуйте наостанку. Вже тріщать
Залізні двері,
голоси гудуть
І закривавились високі вікна.
(стор. 54).
Тут,
як на
долоні, симпатія до своїх «скупих
до «вогких сутерен», і наявна неприязнь до
лицарів»,
руйначів залізних дверей і підпалювачів палаців з
«високими вікнами», до тих «темних і розлючених мишей».
Поза літературщиною цього твору, де скомпоновано
вірша з «єпископа Гатона» Жуковського, «Скупого
лицаря» Пушкіна й загальновідомих
плакатних
малюнків
бенкету буржуазії з сигарами, лікерами, кавою
фарбованими коханками,
поза цим усім мало
та
—
оригінальним, але талановито скомпонованим, ми маємо визнання
430
Валер9ян Поліщук.
свідка
з ворожого
що правда
табору,
що
ВИБРАНІ ТВОРИ
історична правда
за нами,
світового провідництва за пролетаріатом і його
спільниками.
XI.
Складні ритми й форми верлібру
сучасної поезії
1. Європейський верлібр
—
форма
індустріальної доби
Форма поезії неокласиків, тих назадників змісту,
ідеологів міщанського бруду, поетичних жаб, що з
задоволенням кумкають, сидячи в багні хуторянщини, і
форма їхньої поезії
сонет, октава, що
цілком тому відповідна: замацаний
бруди ідеалізує, покірний ямб,
одноманітний ритм і настрій,
та назадницька твань, з
якої
як
а загалом
одноманітна й повільна
неокласики кумкають.
форми поетичні відповідають нашій
конструктивній і динамічній епосі, епосі електрики й хімії (пара йде
на задній план, газ
на кін!), форми, які характерні для
Які
ж
—
доби розвитку пролетаріату, індустрії і
інтернаціональних та всесвітніх маштабів, що укладалися б у химерний
ритм,
а не в
одноманітну стукалку
хуторянського
Це, як ми писали вже в «Літературному авангарді»,
верлібр. Верлібр у найширших формах, що моністично все
охоплює в собі, від патетично-конструктивної відозви
Комінтерну до сучасного «залізного сонета» (індустріальні
сонети німців) або ліричного зітхання романсу.
Ця форма виключно європейської культури, що вже
набрала інтернаціонального характеру з неповним ще,
але математично-закономірним усвідомленням її в
теорії. Не той верлібр, несвідоме коріння якого можна найти
за всіх часів й у всіх народів, як кустарний виріб, а як
млинця.
—
свідома
техніка поезії.
Наш європейський новітній верлібр виник
у сучасній
Америці, що й собі є так само породженням європейської
дочка
культури, одгалужеиням Європи («Америка
—
431
Пульс епохи
Європи»). Але цьому
є
соціально-економічні причини,
на яких ми тут і зупинимось.
Ще два слова про звуження термінологічне щодо
верлібр. Ми не ставимо грані між прозою та віршем
у старому розумінні цих слів. Ритмічно проза переходить
у вірш і навпаки, так що взагалі підлягає одному законові
слова
ритмічному, який
ми виклали в
теорії хвиляд.
Словесні
ритми всі законні і всі мають право на життя, коли цього
потребують конструктивні завдання художнього
писання. Ми додержуємось ритмічного монізму щодо
художнього слова, визнаючи тільки відносне існування
правого й лівого крила ритмів,
з одного
термінологією, метрів, навіть
боку, чітких,
за старою
за метрономом, як ми
кажемо, з точною величиною повторних хвиляд, а з
другого
боку,
химерних
ритмів
з нахилом до хаотичного,
званій прозі, і з інтегрально різноманітними
величинами хвиляд, які кружляють навколо якогось сеяк це в так
Але,
правий край ідеальний метр,
крило ідеальний хаотичний стрій,
редньоматематичного, витягнутого з цих величин.
ставлячи, з одного
а на
боку,
другий бік у ліве
ми вважаємо, що
того самого
на
всередині
між цими двома
ритмічного потоку,
на
берегами
місці стику
т. зв.
прози й вірша, беручи старий вислів, у ритмічній
голові цього потоку йдуть найскладніші формації ритмів.
У цьому місці можлива найбільша їх комбінаційна
рухливість для людського сприймання без різкого переходу,
що міг би недоцільно вражати слух. Тут місце, де
купчаться найхарактерніші ритми, що мають у нас
назву верлібр. Значить, верлібр у тому центральному місці
ритмічного потоку, де найлегша для поета-письмекника
комбінаційна зручність, де переплітаються тугіші до
організації, цебто прозові, ритми з легкими щодо тієї самої
організації віршовими (напр., ямб) ритмами. Тут у
найхарактернішому вузлі ритмічних впливів і
міститься, переважно, той комплекс європейських верлібрових
форм, хоч верлібр є ввесь без різниці словеснохудожній
матеріал у найскрайніших його особливостях.
432
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Найцікавіший верлібр для нас, для людей нашої
доби, доби складних плетінь ритмічних, взятих
людським сприйманням з самого життя, є центральний
верлібр, бо він один у силі найлегше й найдужче не тільки
вловити, але й емоціонально відтворити та
організувати в свідомості людини всю складну ситуацію
життєвих ритмів. Як відповідність, у тому верліброві звучать
і ритми сучасного міста, які проходять із такою
велетенською різноманітністю, що в сприйманні сучасної
людини, особливо в коротких
здаються
анархічними,
одрізках часу, наприклад, дня,
так і законсервований побутом
—
ритм ще не машинізованого села, що має автоматичну
постійність, залежну від дня і ночі, і мало не з
прийомами господарювання, які
повторюються іноді навіть із ритуалом (мовляв, так діди
тисячолітніми
наші робили
стружемо). В
—
відтворити як
перші,
це святе і непорушне,
нашому
так
верлібрі
—
й прадіди
так і ми ярма
можна легко
і другі особливості нашої переходової
до комунізму доби, де індустріалізоване людство
нарешті одкине нежиттєздатне гальмо відсталих форм
побуту, базуючи все
на
цілевій динаміці
велетенського
конструктивного життя.
2. Урбанізм
та
індустріалізація побуту
верлібр
висунули
Індустріалізація життя, що розпочалась минулого
що дуже змінила побут, і насамперед побут міста,
ця індустріалізація й є та
урбанізувавши останнє
століття,
—
перспективна установка, напрямок, якими
йтиме поступ.
І от перші кроки урбанізованого
розгортатись в Америці,
міста, що почали
і дали наслідком перші спроби
ритмічного оформлення верлібром
ритмів
тих складних життєвих
у поезії.
Коли написав свої велетенські й
змістом, і новою
ритмічною природою поезії Уїтмен в Нью-Йорку 1855 року,
в той час назване місто мало вже величезний рух на
вулицях.
розвивало свою
Була конка, був, здається, газ; місто
індустрію, само росло й двигтіло курсуванням
Пульс
433
епохи
трансантлантійських кораблів. Це було місто
з
урбаиізованих ритмів, які в кінці життя
великого поета вбрали в себе вже й ті
початками тих
самого
того
особливості, що їх дала електрика та інше. Трохи повільніш,
чіпляючись за традиції старого міста, ішла урбанізація
Європи.
В
вона пішла швидшим темпом,
тільки всі чинники, що
економічний розквіт країни, але й те, що,
Америці
там-бо зійшлися
не
буйний
закоренілих побутових звичок, американціпіонери легше приймали й у ширших маштабах
зумовлювали
не мавши
переводили в життя користування всякими винаходами.
3.
Форма та зміст поезії Уїтмена
Уїтмен найодвертіше й найщиріше прийняв той
історичний хід, який розгортався у зв’язку з омашиненням
світу, і
чи не
перший дужим
голосом сказав і про ті
особливості нового життя для людства, які несло й несе
те омашинення
світу. Це, перш за все,
організованого, великого колективу,
поява
який у революціях
й колективно ім’ям вселюдства керуватиме світом,
і що колискою того колективу, тієї маси людської, є
переможе
індустріалізоване місто насамперед. Уїтмен одразу
полюбив і уславив того прийдешнього володаря мільйоноголового й став не тільки за пророка нового ритму, а й,
головне, нового
змісту, став за пророка пролетарського
колективу, відповідно для свого часу побачивши в
далині прийдешнього велетенський безкласовий
колектив вселюдської демократії. Великий зміст цього поета
знайшов і велику форму сучасності
верлібр,
оспівавши ним грандіозний буденний рух цієї колиски
—
індустріалізації землі
—
міста.
Художня форма найшла свою відповідність в ідеології
яка й для того часу та ще й досі
поезії Уїтмена,
залишається великим
Мало
революціонізаційним двигуном.
не вся програма поетичного напрямку
характеризується двома
«Пісні про виставку».
Уїтмена
невеличкими уривками з його
434
Валер9ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Геть ті остогидлі байки,
Геть оці видумки, романси, драми чужоземних
королівських дворців,
Ці любовні станси, облитії
ці інтриги
й пристрасті нероб,
мелясом рими,
Що личать для балів, де танцюристи кружать цілу ніч,
Порожня забава, нездорове неробство найнікчемніпгої
щопти людей.
З парфумами, вином у теплі та в паланні свічок.
—
я приношу тобі наше тут, і наше сьогодні.
Пара, нафта і газ, велетенські залізні шляхи.
Музо,
Трофеї теперішніх днів: ніжний кабель Атлантики,
і Суецький канал, і Готардський тунель, і Бруклінський
міст,
Всю землю тобі
я несу, як
клубок, обмотаний рейками,
Коловоротну нашу кулю несу.
Тут
ми
бачимо відразу яскраво висловлену
революційну тенденцію з різким осудом неробам, а головне,
захоплений спів індустріалізації світу, традиції якого
продовжують і по сьогоднішній день пролетарські
письменники.
(співу)
Уїтмен єднає двох сестер нашого часу: поезію й
індустрію; останню для нього втілює й Америка, або,
як
він
її іноді ще зве, Колумбія. Цих двох сестер він бере в
звичайних обставинах і каже, що перша, втікши з обстанови
струхлілого Парнасу, радо поспішає назустріч до другої:
До нас поспішає втікачка,
Я бачу її, коли ви ще й не бачите.
На рандеву
квапиться до нас,
ліктями
пробиває
юрбу
дорогу і чеше крізь
напролом.
Дзижчання
різь паровозних
свистків не страшні для неї.
Її не бентежать ні стоки каналізації,
ні циферблат газометра.
Привітно сміється і рада лишитись у нас.
Ось вона тут! На кухні! Посеред посуду!
наших машин та
435
Пульс епохи
Перемога індустрії, оформлення земної кулі
за її
зітре межі деспотій, бо ті мученики, що висять,
«їхні серця пробиті сірою
задушені петелькою,
крицею» володарів і регочучих деспотів,— ці серця «вічно
живуть, їх не можна убити», «вони живуть у братах,
допомогою
—
що лишились і готові повстати». І Уїтмен у таких
образах малює нам «Сучасні роки»:
Стерто кордони поміж царствами,
що проведені
в
Європі царями,
Нині народ проведе межі свої по землі.
Ніколи ще проста людина не
схожа на
була більш
бога,
як тепер,
воді,
Чоловік злютував, зв’язав ув одно всі країни,
Всю географію світу, пароплавом, телеграфом,
Бо вона всюдисуща на землі й на
Газетою, фабриками, розкиданими всюди.
країни, біжить поміж
вами, пролітає безодні морськії?
Всі народи бесіду ведуть? Чи не
створюються в кулі земної серце єдине?
Людство стало єдиним тілом, згуртувалось
в єдиний народ, тирани тремтять, їх корони,
Що
то за
шепіт,
о
як привиди, тануть.
Хто
провіщує,
що станеться взавтра: дні
і ночі знаменнями повні.
О
віщі, пророчі роки!
За такого віщуна прийдешнього соціального ладу став
Уїтмен, за
віщуна того прийдешнього, що ступенями
інтернаціоналізму підходить до свого реального втілення,
тільки через правильну спрямованість основної лінії
вселюдського поступу черезіндустріалізацію світу в зв’язку
з економікою. Перемога індустрії, відчуття її ритму
й краси дало Уїтменові змогу побачити крізь імлу років
і те нове безкласове людство, яке в зародку своєму несе
пролетаріат. Картину такого розвитку людства і його
світобудови тепер домальовують у чіткіших і
розрахунком рисах наші поети, політики й
зважених
економісти,
як-от
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
436
Троцький в останніх розділах книжки «Литература и
революция»
«Искусство революции и социалистическое
—
искусство», пишучи про мистецтво, техніку й природу та
про переплавку людини
Ця спрямованість
(стор. 185-190).
дозволила Уїтменові побачити
й оспівати масу людську як ціле, як першу
великого колективу.
Особливо
ясно
цей
формацію
мотив виступав
«Пісні про велику дорогу». Тут, поруч із сприйняттям
звичайної людської маси, Уїтмен, намітивши в індустрії
в
(економіці) головні річища розвитку її, вбачає й менші
їхні відгалуження, як-от: вулиця, шлях, життєві потреби
людини, що організують її в певні ритмічні рухи
широкого характеру (любов, праця й інш.), та й відси ще
дрібнішого ритмічного порядку
Битий
(хода, поїздка й інш.):
шлях нікого не одкине,
—
Негр, злочинець, неписьменний, хворий
—
всім у нього притулок.
Роди. Хтось біжить за лікарем. Старчиха
кульгає. Хитається п’яний.
Робітники йдуть юрбою й сміються.
Меблі на дачу везуть.
4.
Ритмічно-організовані рухи
начебто зовнішнього хаосу
Характерний покошланий
ритм поезії є немов
б
таким
зовні
показався
же й рух великого
як
анархічний,
міста. Але людська маса, яку описує Уїтмен і яку
Європі або Америці,
ритмізовано.
Час праці, ідуть на роботу й лишають її, прибувають
точно потяги, пароплави, рух у зв’язку з ними, години
їжі, випускання газет і читання їх, театри, збори,
електричне освітлення й т. д. й т. інш.
усе це в масах дає
можна бачити в нас у місті, а тим паче в
у великих загальних обсягах діє
—
певні ритмічні вузли для міського населення, організує
його (коли розглядати індивідуально) начебто
хаотичний рух.
В аналогічному стані й ритми нової поезії, а
зокрема і поезії Уїтмена, де кожна хвиляда зокрема, кожна
Пульс
437
епохи
має своє індивідуальне обличчя й
організують певні закони за груповим
принципом, де є хвиляди наступу й спаду, є рівновага,
або пропорційність ритмічних груп і т. інш. Селюк, коли
ритмічна одиниця
величину,
але їх
попадає в соціальні ритми міста, довго тичеться,
спізняється, не знає, як, коли й де чого шукати. Так само й
архаїчної або неокласичної поезії
Уїтмена, Бехера, Маяковського або декого
буде тикати в інтервали мордою своєї звички,
поетичний селюк: читач
на ритмах
з наших
наскакуватиме на невимовно тяжкі для нього
комбінації ритмічних груп і хвиляд, і навіть,
може,
проклинатиме напочатку.
труднощі, ані на
десятий раз приведе його на старе місце й
нарешті примусить визнати, що, знаючи ритм відходу
потягів або початку роботи, вистави, обідів і т. інш., можна
Але поступ, що не зважає ані на
селюка, в
повніше й по-людському використати ввесь час у
цілому й задовольнити
себе
в
озброєному технікою оточенні
краще, ніж на прокислих хуторах якогось Рильського,
куди, між іншим, за допомогою техніки, коли завгодно
й як завгодно теж попасти можна.
Перші відповідні виступи Уїтмена припадають на
60-ті-80-ті роки минулого століття. Із запізненням,
але створивши
безперервний ланцюг форми як
змістом, так і верлібру формою, з’являється
той верлібр і у Франції, законодавиці поетичних форм
і стилів майже до останнього часу. Але характерно, що,
індустріальної поезії
чи не в
зв’язку з буйнішим ростом індустрії, урбанізації,
промисловості й т. інш. в Америці, а в цих
галузях першенство Європа здала Америці,
Франція
уступила Америці й першенство з’явлення дужого
голосу поезії індустріалізованого світу і його форми
верлібру. Правда, в Європі безсумнівну гальмівну роль
відігравала й традиція, цебто всі ці культурні нашарування
усталених смаків, які стримують, але зате роблять
глибшим і повнокровнішим поступ будь-яких нових форм
та ідей, що йдуть на зміну старим, базуючись на
з розвитком
—
—
поступі
економіки.
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
438
5. Артюр Рембо
як основоположник
французького верлібру та
причини його з’явлення
французького верлібру, як
відображали б
до певної міри індустріальні риси, треба визнати
Артюра Рембо, цього «більшовика» французької поезії,
як його називають тепер. Його книжка «Сезон у пеклі»
За основоположника
почасти
й міської поезії
з мотивами, що
з’явилась 1873 р., захопивши таким чином ще творчий
Уїтмена. Для розвитку й теоретичного розуміння
шлях
форм
верлібру багато зробили й Г.
Кан і Р.
Ґіль, а в
практиці, крім згаданих поетів, ще й Лотреамон,
та
а також
Ла-
інші символісти,
форґ, Марія Крисінська, Метерлінк
але голос реформатора вірша яскравим прикладом,
безперечно, приніс Рембо в більшій мірі, ніж кожний із
згаданих поетів.
Третя чверть XIX століття дуже характерна своєю
для з’явлення як
літературної форми верлібру,
придбала в революціонізованих
течіях буржуазної інтелігенції поезія
індустріалізованого світу. Це був час, коли французькі парнасці,
поети розчарованої своєю історією буржуазії, ховались од
свого життя в античність та захоплювались сумнівними
ситуацією
так і тією увагою, яку
чеснотами греко-римського життя, не мавши тих
чеснот, коли екзотикою
східних країн
можна
було
одурманюватись, як наркотиками духу, тим більш це
було
потрібно тій буржуазії, сучасне й майбутнє якої не
віщувало нічого доброго.
За революцією 1848 року, яка змела огидну монархію
лихварів і їхнього найвищого маклера Наполеона III,
показалась «левина голова пролетаріату», що таки добре
налякала торгашів. Чого ж тут було їм радіти від
сучасності? Треба було мистецтва, але такого, яким би можна
було відмежуватись од реального життя. І от така
потреба вирощувала творчість парнасців. Митці буржуазії
ховались і самі за плівку естетизму й виявляли тим самим
мистецтвом прагнення свого споживача. З’явилось
гасло: «мистецтво для мистецтва».
Пульс
439
епохи
Поруч із
хованням за парнасизм, естетику
й інше
соціальним шарам, які
йшли на зміну буржуазії, з’являлися в мистецтві і
яскраві прихильники тих нових шарів з лав цієї ж інтелігенції.
Це було, повторюємо, тому, що ріс пролетаріат, гримів
комуністичний маніфест Маркса й Енгельса, урбанізувалось місто, індустріалізувався побут на всій земній кулі.
інтелігенції, ворожої
тим новим
Газ, електрика, телеграф, залізниця, фінанси об’єднують
міста в складні механізми, а
життя не тільки одного
захоплюють в
історії»
організований
все людство.
ритм
«закономірного
розвитку
Той ритмічний рух складного
механізму людства протиставляє себе й
виганяє
індивідуалістичний, хуторянсько-поміщицький ритм
одноманітного побуту, утворюючи ритм колективів, а цей останній
у поезії дав верлібр, у музиці
Ваґнера, в малярстві
імпресіонізм (Репін
теж), з аналогічним химерним,
але закономірним ритмом плям і ліній.
Усі ці події з різних галузей життя як бази, так і
надбудови протягом чверті віку, переплітаючись, дають ті нові
поетичні й взагалі художні форми, натхнуті відповідним
змістом, які сьогодні перейняла, ведучи далі,
пролетарська творчість. Таким робом утворилась і та літературна
традиція, яка для України йде через Шевченка й Франка,
для англосаксонців іде через Уїтмена, для французів
через геніального юнака Рембо й Верхарна.
І характерно, що наступний дужчий товчок уже
підрослого пролетаріату, якого дала громадська війна 1871
року і Паризька Комуна, той товчок є, з одного боку, тим
—
—
—
—
розбив поетичний французький Парнас,
навіть
одірвавши
щирого парнасця Верлена, а з другого
колуном, що
боку, зробився хресним батьком, що сприйняв творчий
«Ілюмінацій» Рембо, де немає ні археологічних
розшуків, ні спогадів з античного світу або екзотики,
дарунок
закутих у «контури з мармуру й міді», а є картини
сучасного міста, всесвітній рух пароплавів, захоплення хімією
й технікою
та
юрба.
В той час, коли ще не затихли вигуки Теодора де Банвіля про те, що «рима
це все», коли ще перечитували,
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
440
свіжину, заклики раннього Верлена «замкнутись
мармуровий егоїзм, і хай копошаться й кричать
в той час приходить, слідом за ударом по
нації»
як
у
—
,
буржуазії паризьких комунарів, юнак Рембо, дає початки вер-
лібризму, забирає під свій вплив Верлена (тут і еротика,
звичайно, свою роль відіграла, але економіка
перш
за все), росте у Франції вплив Уїтмена, що, завдяки тій
самій економіці, виступив раніш в Америці з своїми
революційними й сонячними словами про демократію та
—
приніс поетичну реформу, відкинувши зовсім риму (див.
цитату) і старі розміри.
Про Рембо
ми тут говоримо
багато тому, що на
форми Європи він вплинув більше, ніж Уїтмен, не
зробивши такого далекого стрибка, як перший, і маючи
поетичні
бік і символістів, а через
поезію всієї Європи. Уїтмен лише за останні два
десятиліття почав широко впливати на європейську
поезію, упавши на поетичний ґрунт, що його підготовили
величезне оточення для впливу в
них
і
на
символісти та футуристи.
Рембо не тільки ми, а значно
раніш і вся передова
літературна Франція та й інші нації вважали за
основоположника тих поетичних форм, що панують тепер, а
зокрема і верлібру.
6. Помилка проф. О. Білецького
Нас
дуже здивувало помилкове твердження, якого
припустив відомий знавець західноєвропейської
літератури проф. О. Білецький, рецензуючи книжку Капус-
«Валер’янПоліщук»
1925, стор. 33.
Проф. О. Білецький пише:
тянського
у «Новійкнизі», №
7—8,
зазначимо, що цілком даремно й сам поет (стор. 49)
(цебто я, Валер’ян Поліщук), і його критика (145) вважають
за ініціатора верлібру (вільного вірша) у Франції А. Рембо:
Рембо не писав верлібром (підкреслення наше.
В. П.).
...
—
Ми, з свого
й шановному
боку, ще раз мусимо твердо повторити
професорові, й усім, хто авансом згодився
441
Пульс епохи
його твердженням, що помиляється проф. О. Вілецький, бо в дійсності Рембо писав верлібром, і що його
треба вважати не тільки за ініціатора сучасного
європейського верлібру Франції, а взагалі за основоположника
з
європейської поезії. В понижчих рядках ми це
підпираємо фактами.
Будемо доводити помилку проф. О. Білецького в його
твердженні, що Рембо верлібром не писав і не зробив
впливу на інших верлібристів.
Подаємо думку відомого коронного органу польських
символістів журналу «Химера», з якого, між іншим,
новітньої
наше твердження
цитував і проф. О. Білецький, де в томі 2, кн. 4-5 за квітеньмай 1901 року на стор. 217-267 відомий керівник того
органу
Міріям (Пшесмицький), друкуючи більш як на 4
розвідку про Рембо, пише:
аркушах
тю
Всі ці догмати, які протиставлялося з певною заядліс«літературі», мають в особі Рембо, як слушно зауважує
Моррас,
одного з своїх носіїв.
Верлен
сам повторював
йому
оригінальністю, і коли в
тієї
молоді, що гуртувалась тут,
літературних
виголошувалось великі провідничі імення Данте, Шекспіра, Расіна, Ґете, він ніколи не забуває зауважити: «А забуваєте про
Артюра Рембо». Од нього ж пішов вплив на ціле молодше
часто, що завдячує
своєю
диспутах
покоління так званих символістів. Визначається він (вплив
Рембо.
—
В. 17.) у віршах і
відшукати у Вєле
в прозі Лафорґа, можна його
Гріффена та інших верлібристів.
(Uderza on w wierszach і w prozie Laforgue’a, dalby sie
odszukac
u
Viele-Griffina і innych vers-libriste’ow) (стор.
265).
Уже 25 років минуло
сусідка
«Верлен був перший
література
поет, який зламав вірша» («Червоний шлях», стор. 323),
і що таки писав Рембо верлібром та ще й впливи лишив.
Для проф. О. Білецького, крім посилання на твердження
тих авторів, як-от до книжки П. Мартіно «Парнас і
польська
з того часу, як наша
знає те, що не
символізм», в якій згаданий автор перераховує на стор. 157
тих, хто розпочав верлібр, і на першому місці ставить
442
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Рембо, згадуючи далі й інших,
а вже ніяк не підпирає
верлібром не писав», а також
згадавши, що про це є також і в Луначарського
«Історія
гадаємо, що буде
західноєвропейської літератури»,
цілком досить, коли ми подамо тут ще й кілька
прикладів самого верлібру Рембо.
тієї думки,
що «Рембо
—
—
7. Зразки верлібру Рембо, форми
й
теми
його
Тепер перейдімо до самих зразків, які містяться в
творах Рембо.
MOUVEMENT
Le mouvement de lacet sur la berge des
chutes du fleuve,
Le gouffre
1’etambot,
La celerite de la rampe,
L’dnorme passade du courant
Menent par les lumieres inou’ies
a
Et la nouveaute
Les voyageurs
chimique
entoures des trombes du val
Et du strom.
Ce sont les conquerants du monde
Cherchant la fortune
chimique personnelle;
Le sport et le confort voyagent avec eux;
Ils emmenent Г Education
Des races, des classes et des betes,
sur ce
vaisseau.
Repos et vertige
A la lumiere diluvienne,
Aux terribles soirs d’etude
Car de la causerie parmi les appareils,
—
le
sang, les fleurs, le feu, les bijoux
Des comptes agites a ce bord fuyard,
—
—
On voit, roulant comme une digue au dela
de la route hydraulique motrice,
Monstrueux, s’eclairant sans fin,
—
leur stock
d’etudes;
Eux chasses dans 1’extase harmonique
Et I’heroisme de la decouverte.
443
Пульс епохи
Aux accidents atmospheriques les plus surprenants,
Un couple de jeunesse s’isole sur 1’arche,
—
Est-ce ancienne sauvagerie qu’on pardonne?
Et chante et
А ось
наш
—
poste.
( «Oeuvre de Artur Rimbaud», Paris, ed.
«Mercure de France», cmop. 160).
se
переклад цієї поезії:
РУХ
Рух спаду безмежного потоку роздвоєний
в
обабіч виступом стрімчастим,
Безодня поруч бортів,
Бистриня розлому вод,
Грандіозний пробіг течії.
Притягають невимовним блиском
І хімічною
новизною
Мандрівців,
оточених смерчами долин
І штормом.
Це завойовники світу,
Що шукають для себе хімічних багатств;
Спорт і комфорт мандрують укупі з ними;
Вони везуть
на цьому
кораблі
Досвід рас, клас і звірів:
Спочинок і божевілля
У зливному світлі
В жахливі вечори вивчань.
Тому,
що балачка посеред пишнот,
крові,
квіток, огню й дорогоцінностей різних,
Запальні рахунки на цьому летючому
бортові
Здається,
кружляють, як дзиґа,
Рухомим гідравлічним шляхом,
—
понад
Жахлива жадоба дізнаватись, сіяючи безмежно,
Гонить їх в
Та в
гармонійний екстаз
героїзм одкрить.
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
444
ТВОРИ
В атмосферичних пригодах самих найдивовижних
Юна пара окривається до ковчегу любитись.
Чи це
первісне дикунство,
Оспівують і превозносить.
—
Уже
не
в цьому
вірші
яке
вибачають?
—
ми маємо приклад чудового
образністю й порушеною через
будовою класичної фрази. Це щось
протилежний їм бігун.
протилежне до парнасців
верлібру Рембо
з яскравою
емоціональність
цілком
—
Разом із
тим
бачимо,
що поет не тільки не заховується
від сучасного життя, а входить у гущу його
інтересів. Тут
одбивається й колоніальна торгівля, і хімія, і пароплав,
що морську розсікає безодню.
Навіть сама лексика, епітети показують, що Рембо
діалектично
французькою
Є
розірвав усі традиції
з тогочасною
поезією.
в
Рембо й сонети, щоправда, небагато, але є. Зате
чи не більший помічається розрив
його сонетах
на
з урочисто-ходульною романтикою
й парнасизмом
з
їх
сухою, різьбярною парнаською поетикою, бо Рембо,
наприклад, із надзвичайним ліризмом спогадує в них
небувалою образністю в них описує, як
смачним звуком сьорбання слини тріскає вош,
або описує просту їжу з цибулею, яку поїдає зголодніла
людина. Мотиви, як бачимо, перш за все, близькі змістом
не аристократії, а низам, хоч і афішовано підкреслені, а
з другого боку, вони своїм кощунством взривають самого
сонета зсередини, нищать його в тій формі, в якій вія
дитинство, де з
ськаються
і
як
зі
існував у парнасців або існує в нашої хуторянської
неокласики. Такі сонети були, мабуть, більше вибухові, ніж
верлібр. І характерно, що, показуючи переклади з
Ередія, Верлена й інш., наші неокласики та й взагалі,
здається, ніхто з перекладачів чи переказувачів ще й
не дав жодного перекладу з Рембо.
Для
сам
досі
них, як і для
тодішньої французької буржуазії, Рембо, очевидячки, ще
й досі є той «проклятий поет», про якого краще не
згадувати. Аналогічну роботу взриву сонету зсередини
зробив Франко своїми
полемізуючи з Петраркою
змістом у близьких до Рембо роках
«Тюремними
сонетами», де,
Пульс
445
епохи
й підкреслюючи різницю діб і станів, заводить
блюзнірські слова
«клоака», «орач». А поруч із тим Франко
—
геніально додержується форм класичного сонета.
Справжній юний революціонер не тільки в поезії,
а й на ділі, бо Рембо був у лавах стрільців Паризької
Комуни, поет, якого вся передова Франція вважає за
основоположника новітньої поезії, в нас не тільки невідомий
літературним колам, але й для передових критиків
знаний або з чуток, або як такий, що ніколи не писав
верлібром.
Рембо, крім добре римованої поезії,
вживає й
зовсім
неримованого верлібру або верлібру, ще більш
наближеного до прозових ритмів, якого й сам автор називав
«поемами в
прозі»,
хоч ця проза в
розумінні наближення
до старого метра чи не ближче стоїть до класичного
верлібру, ніж до поезії, наприклад, сучасного Бехера або
Сальмона, Жува чи Морана. Разом із тим Рембо
користується з таких прийомів звукової оркестровки, як
асонанс та дисонанс. Наприклад:
Neanmoins ils restent
Sicile, Allemagne,—
dans ce brouillard triste
—
et blemi, justement! («Silence»),
restent
—
triste
—
—
дисонанс,
асонативна рима.
Allemagne —justement
І недаремно В. Брюсов, яко правовірний символіст,
своїх перекладах із французької лірики, віддавши
—
у
велике
місце Верленові й Верхарнові й інш., дає тільки
Рембо, додавши від себе:
переклади двох сонетів із
основной признак его
Нарушение всех традиций
вызов
дерзкий
всему современному укладу
жизни, «мещанству» общества и «бесстрастности»
—
стихов: их поэзия
—
художников. А Рембо можно назвать «первым
Рембо крайне своеобразна по языку,
(В. Брюсов,
т.
футуристом». Поэзия
по приемам творчества
XXI, стор. 262).
Як бачимо, тоді ще для Брюсова все, що виходило
за норми,
—
те
й було футуризм. А тепер Рембо однаково
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
446
можна вважати як за основоположника
ТВОРИ
символізму,
так
і футуризму, унанімізму, експресіонізму, імажинізму,
дадаїзму й художніх форм пролетарської поезії,
цебто взагалі всієї новітньої поезії. А коли
те, що
Рембо
писав на теми ще
взяти на увагу
й відносно індустріальні
й урбаністичні, «Город», «Метрополітен», про
театральну юрбу, пароплави й інш., коли згадати, що
запальний
юнак збройно захищав Паризьку Комуну, напавши
Парнас, то буде цілком зрозуміло, чому сучасні
письменники Франції
комуністи та близькі їм
геніального юнака Рембо, «Рембо
більшовика» вважають в
на
—
—
—
формах за свого вчителя.
в прозі Рембо ритмічністю, образністю та й
взагалі своїм змістом є, по суті, форма одного порядку з тим
напрямком, який тепер панує у верлібрі, а значить, іде
поетичних
Поеми
на
чолі поезії сьогоднішнього дня у всій Європі.
Ось приклади з «Poemes en prose».
SCENES
L’ancienne
Comedie poursuit
ses accords et divise ses
idylles:
De boulevards de treteaux.
Un long pilier en bois d’un bout
cailleux
ou
a Г autre d’un
la foule barbare evolue
sous les
champ
ro-
arbres
depouilles.
Dans des corridors de gaze noire, suivant le pas des promeneurs aux lanternes et aux feuilles.
Des oiseaux comediens s’abattent
sur un
ponton de
ma-
1’archipel couvert des embarcations
gonnerie
des spectateurs.
De scenes lyriques, accompagnees de flute et de tambour,
s’inclinent dans le reduits manages sur les plafonds
mu par
autour des salons de clubs modernes
ou
des salles de
1’Orient ancien.
La feerie manoeuvre
au sommet
d’un amphitheatre
s’agite et module pour les
Beotiens, dans Г ombre des futaies mouvantes, sur
couronne
de taillis,
—
ou
1’arete des cultures.
447
Пульс епохи
L’opera-comique
se
divise
sur
notre
scene a I’arete
d’intersection de dix cloisons dressees de la galerie
aux feux.
СЦЕНИ
Старовинна комедія
прагне своєї гармонії й розподіляє
свої ідилії:
В балаганах
бульварів.
Довга жердка з
одного кінця каменистого поля у другий,
там, де жорстка юрба прогулюється під обдертими
деревами.
В коридорах чорного газу слідом за кроками гуляк під
ліхтарями і в листі,
Птахи комедії затихають на помості камінного
виробу.
Сцени ліричні в акомпанементі флейти й бубна
схиляються
в
м’які захови на стелях салонів сучасного
клубу
Феєрія
чи в залах прадавнього сходу.
маневрує в дрімоті амфітеатру, завершеного
ділянкою лісу, де яриться та модулює беотійцям
в тіні високого хисткого лісу на грані культур.
На нашій сцені комічна опера розпадається на де¬
сять
рівних шматків, що
тягнуться од
галереї
до
рампи.
Тут,
як видно,
Рембо
не
тільки
ясно
ритмізує
поезії, але й поділяє її на більші
ритмічні ряди та періоди, не рахуючись із тим, що речення
не закінчене, цебто вживає того прийому, який дає
хвилядами мову своєї
рядові, яків звичайному вірші, розділяючи фразу
окремі більші й менші рядки.
Нарешті, наведімо ще один приклад верлібру Рембо,
тісноту
павзами на
який наші старі теоретики можуть щиро назвати
звичайнісінькою прозою, але де є більше ритмічної
досконалості, більше хороших звукових і словесних повторів,
ніж
з
у поезії нашого сучасного найбільшого
табору
неокласиків
символічного мелодизму.
чи
навіть запізнілого
формаліста
448
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
A UNE RAISON
Un coup de ton doigt,
sur
le tambour decharge tous les
sons et commence
Un pas de toi, c’est la levee des
la nouvelle harmonie.
hommes et
nouveaux
leur en-marche.
Ta tete
se
Ta tete
se retourne?
«Change
detourne: le nouvel amour!
nos
—
le nouvel amour!
lots, crible les fleaux,
temps», te chantent
a commencer par
le
enfants. «Eleve n’importe ou
ces
La substance de nos fortunes et de
nos voeux», on
t’en prie.
Arrivee de toujours, qui t’en iras partout.
(ib., стор. 179).
ДО РОЗУМУ
Один приторк твойого пальця
—
і бубон увільняє всі
твої звуки й розпочинає новую гармонію.
Твій крок
Твоя
—
голова
це
підйом
нового людства і
обернулась
—
новая
похід його
бойовий.
любов!
Твоя голова знов повернулась: новая любов!
«Зміни
нам долю, строщи
почни
бичі,
сучасність»
«Вихованцеві діла
нема до
—
долі,
Вийшовши
з
буднів,
це діти до тебе співають.
суті нашої
як і до чернечих
ти опануєш
зароків».
світами.
що ми перебільшуємо роль
історії світової літератури, який юнаком явив
незрівнянний приклад ранньої геніальності, маючи
Щоб не видалось читачам,
Рембо
в
аналогію хіба
в
особі Моцарта
та
кількох
великих
математиків, ми процитуємо кілька уривків із сучасної
французької критичної думки.
У відомій «Антології новітньої французької поезії»1,
між іншим, є такі рядки про Рембо:
1
Anthologie de la nouvelle poesie franchise. Видання Simon
Kra. Paris (1924).
Пульс
449
епохи
Багато генерацій поетів беруть сьогодні від юнака 15
літ, який лишив на цілу літературну спадщину єдину малу
книжку, але остільки цінну, віршів і поем у прозі.
Довго
зразки
дивились на поеми Рембо як на
першорядні
бере до себе вся
символістичної школи; сьогодні ці поеми
сучасна молода поезія.
Як нова релігія, «Ілюмінації» вплинули на цілий ряд
поетів аж до дадаїстів... Він увільнив поезію від тих решток
незайманості,
а
вірш од нових штампів, нафабрикованих
парнасцями й відновлених пізніш неокласиками
(стор. 33).
Роль Рембо і його впливи лише тепер можна
усій грандіозності, коли «poetes maudits»
(прокляті поети) стали вже класиками новітнього часу
і які якраз зв’язані більш з нашою сучасністю не тільки
приблизно охопити в
своїм реалістичним підходом і ритмами,
а
й
тим повстан-
постріли Паризької Комуни.
Вони живіші й чинніші насамперед на Заході, а далі
повинні бути й у нас знані яко свіжіші, ніж розпливчаста, а
чим духом, у якому чути
символіка Метерлінка або суха творчість
навіть найсоковитішого й ніжного
то й водяниста
чи
Малларме
емоціональністю Верлена.
8.
Дві традиції новітньої французької поезії
Вплив Рембо
європейську,
на
французьку поезію,
а
звідти й
на
належить до таких, які мають перспективу
майбутньому. Взагалі у
сфері творення нових
ритмів і форм, а не підбирання окрух старого, як це пішло
від парнасців, існує дві традиції. Одна
чужоземна, уїтменівська, що йде через Аполінера, Марінетті, Сальмоще більшого розвитку в
французькій поезії
нового часу в
—
Любек, переплітаючись і
традицією А. Рембо, од якого ця лінія йде
до Лафорґа, Вєле Гріффена, до групи абеїстів
(унанімістів), що мали великий колективістичний і суто
французький тембр; з них насамперед за носіїв традиції Рембо
треба визначити Ж. Ромена і Р. Аркоса та інш. Ця традиція
розгалужується й на інші поетичні школи (Сандр, Орлан,
на на молодших, як-от
стикаючись із дужчою
450
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Цара й інш.), причому до цієї традиції слід зарахувати
найвизначніших поетів, у поезії яких звучить голос
соціальної боротьби, а то й пісня справжнього більшовиказ усіма її ознаками: реалізмом,
конструктивністю мови й форми, спрямованістю на індустрію і з
комуніста
класовим підходом. Сюди треба зарахувати Гільбо, Жува,
Мартіне, Н. Гарньє й інш., хоч на них лягла печать ще
й уїтменізму.
Для нашої доби Верхарн своїм конструктивним
генієм, що з’єднував великі проблеми нашого часу з
надзвичайною
образністю
досконалістю верлібрової оркестровки,
із сцієнтичвін подає руку Рене Гілеві, з ясним
патетичною й приголомшливою,
ним ухилом, у якому
усвідомленням величі міста й тих подій революційних,
які в собі те місто виховує,— той Верхарн не міг не стати
в
перші роки
жовтневого патосу на верховину володаря
Але надалі та його символіка революцій,
той узагальнювальний планетарний схематизм захолов
у добу конструктивної буденної праці з інтимною
поетичних дум.
лірикою, що виростає на новому тлі, з
вказівками на ударні частини
конкретними
—
фронту
і
от тут
безфабульний
чіткими й
пролетарського
і підвищений, навіть
урочистий Верхарн одступає на заднє місце, і, може, якраз
тому саме ми пишемо сьогодні про загостреного
реаліста й поета іншої
юрби та буденної обстанови
—
Рембо,
як
і про аналогічного ж до певної міри Уїтмена.
Рембо не стільки сам зробив, як показав геніальною
своєю
інтуїцією,
як
спрямованість для поезії
треба робити, дав правдиву
на
цілу епоху
—
через індустрію спочатку в руках
епоху розвитку
пролетаріату,
а
світу
потім
безкласового суспільства.
За сучасною критикою, що цілі томи йому присвячує,
каже
Луначарський,— він був
—
пророком, провидцем, він
у свої 21-22 роки жив наперед од усього людства. І далі
додає:
—
«Коли
постать, що
я для
себе пробую витлумачити цю цікаву
за неї тепер пишуть дуже
французам видається
найбільшою зіркою
в
багато, що
символістичнім сузір’ї
451
Пульс епохи
(Бодлер, Малларме, Верлен, Метерлінк), що вабить навіть
наших комуністичних поетів, вони-бо також почасти
думають, що якраз
Рембо
зазначив
синтетичної, дуже змістовної поезії,
справжній
—
шлях до
я почуваю, що це
була
постать дуже сильна.
Те саме треба сказати
в не
меншій мірі й про Уїтмена.
9. Епігонство й реакційність французької неокласики
Так, скажуть нам, але ж живуть на світі ще й досі
неокласичні форми! Живуть, дійсно, але як живуть, чому
це переконаний
живуть? їхнє життя
опір закономірному розвиткові історії,
яку робить сьогодні пролетаріат, це
утічка в
міщанське багно, а для Західної Європи в католицизм, утічка
—
живуть, куди
рух назад, це
—
—
під трухло академій по металічні ордени й фальшиві
ордери на «безсмертя», яких роздають хижі старички
разом із титулами ордена Почесного легіону.
отруєний ґрунт, на якому пліснявіє гнила
Це
слизота неокласики та росте тощий мох їхнього сонетового
—
виробництва.
Ось вам представники французької неокласики в усій
їхній убогості, обмеженості й малозмістовності, рівняючи
до тих ідей, які вкладають і вкладали в твори
були провідниками вселюдської культури!
Французька неокласика, чи там ще деякі назовні одміни її, убога на зміст, ритм і навіть риму, рівняючи
до парнасців. В ній баришні чи дамочки на тлі
французьких буржуазних імпотентів лірично пишуть сонетами
письменники, що
про «самотність серця» на зразок Марії-Луїзи Віньйон
віршиків Огюста Гарньє
Огюста
Ноелем)
Гарньє, що пише про міщанське цнотливе ліжко,
кружева й мережки на п’яльцях та вирізочки на платтях.
Французька неокласика,— де залуджений сонетист
в акомпанемент до естетичних
(не змішувати
з лівим протестантом
—
Мішель Вассон виписує сонетики, де бог, серце, сфінкс
і Христос в оточенні інших щироміщанських і
католицьких
атрибутів
танцюють поважний сонетовий кадриль.
452
Валер" ян
Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Тут вам до компанії і якийсь, мабуть, сатрапистий,
колоніальний чиновник Камо з природою й любов’ю. В цю
ж купу йде й сонетист Жак Шаню, якого преміювала
навіть французька академія (тільки цих своїх,
релігійних, патріотичних і т. інпі. вона й преміює!). Син
генерала, щирий носій традицій військової кліки,
оздоблений військовими чинами, він брав участь в європейській
війні й
«Слава душ».
віршів про неї
Ця книжка, як підкреслює відповідна критика, «повна
доброго патріотизму, гордого й чистого».
Ну, звичайно, цей теж свої «нові» ідеї, що рухають
назад поступ, не міг укласти в інші, як тільки сонетові
написав книжку
—
поетичні форми, перескакуючи, звичайно, і
розміри й строфи.
на
інші
Або ще один,
« поеми якого увінчала академія »,
ЕдЗвичайно, він епігон (нащо ж нове?) і,
звичайно, лізе з-за Ередія й Анрі де Реньє. Тут, як і слід
—
монд Гожон.
чекати в таких сонетах,
«троє дверей із
бронзи»
й
т. інш.
Сили немає передавати того убозтва духового й
поетичного, яке так докладно, щоправда, спізнившись навіть
од цих на десять
років, перекопіював Зеров
для
українського прикладу.
Перґо з його епігонізмом услід того ж
Реньє, підправлений екзотичними впливами Едгара По.
Коли його й ке преміювала французька академія, то
Ось вам ще
знайшла щось похвалити закостеніла тепер Гонкурівська.
Тут сонетики з 1907 року про муедзинів з мінаретами,
Аврора й інш. Щоб це видалось дуже новим
Ґетевського
доби
«Східного дивану» та екзотики часу
розквіту романтизму, ми цього б не сказали. Од часів Ґете
й Міцкевича до 1907 року та й до сьогодні задалеченько,
але буржуазія рада в щось заховатись од сучасності, хай
це будуть навіть романтичні лахи. Ну, а після французів
і нашим «щирим» Зеровим уже не встид.
В неокласичний французький рух не можна не
зарахувати ще й Мусса, вояку й патріота, який, побиваючи
«бошів», дістав медаль, а виспівуванням війни дістав
а також
після
453
Пульс епохи
поетичну премію Сюллі Прюдома. Писав
сонети про
війну, як було вже казано, і про «святий ідеал».
Ми могли б процитувати й ще з одного або двох
поетів
неокласичного духу, може, тропіки
на чийсь
відмінні
смак,
але змістом
й значніших
і формою вони нічим не
від основних типів міщансько-альковних, епігонсько-
парнаських і патріотично-католицьких своїх побратимів,
яких ми тут зачепили.
Всі
вони така
мізерія
духовна, од
назадництвом, такою
безпардонним
форми, образу й лексикону,
цього
а
усіх їх тхне таким
реакцією віршової
особливо змісту, од усього
тягне таким трупним смородом, що
вентилятора
виробу компартії
за типом
щоб той трупний сморід продуло. Нас
треба доброго
«Жовтень Ф»,
не дивує, коли
таким могильним запахом з насолодою упиваються
й Могилянські,
але нас обурює, коли про цю насолоду
і
шамрикають деякі пролетарські письменники.
Вся ця французька неокласика, як і її відгомін
Зерови
—
собою, рівняючи до
українська,
представників новітньої поезії, таку мізерію,
що її ніхто майже поза межами Франції й не згадує.
Звичайно, не вони ведуть перед поетичного поступу.
Провідниками літературних форм ідуть ті, хто є
доби зросту пролетаріату і його
резонатором ідей нашої доби
ті
поети, в голосі яких звучить
Комінтерну,
вияву
хто
відтворює ритм динамічної сучасності,
революція,
хто пише складними, як саме життя, формами верлібру
чи хоч деформаціями метра, хто бачить у розвитку
російська та
являє
верлібристів та інших
—
—
індустрії той світлий порятунок, який
скине з людства
той індустріалізм, який дасть змогу людству з homo sapiens’а
перейти в іншу породу вищих істот і пересягнути планетарні
тягар
каторжної праці, зруйнує деспотії,
—
межі. Ці ідеї підносять верлібристи-революціонери.
10. Ті.
що помирилися з переможцем
Але ж скажуть:
дустріалізм
—
—
індустрією
не тільки верлібр оспівав і оспівує інйого почали оспівувати й сонетом.
454
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Взяти хоча б останні «Залізні сонети» анонімних
німців. Дійсно так. Але коли? Аж тепер, коли минуло без
чверті вік після індустріальних пісень Уїтмена.
А
ворожістю зустріли прихильники
побутових, а
всякі сонетні
політичних, першу залізницю
якою запеклою
старих поетичних форм, а значить, і
значить, і
—
свій час! Який вишуканий скрегіт вчинили
точні розміри тих поетів назустріч дитині пари й заліза
всі ці парнасці, символісти й інш., за виключенням
поети в
велетнів,
—
Уїтмен, Рембо, Верхарн.
футуристичної школи
(теж верлібр), яка повстала проти такої єдності й взяла
на своєму прапорі й вишила машину й індустрію.
окремих
І
як-от
це тривало аж до утворення
Футуристична лінія капіталізму в поезії
з неї виріс фашизм,
психологічну консервативність
літературних смаків буржуазії, хоч та буржуазія в
економіці, політиці, побуті вже давно (мало не століття) і
повним ходом користалась з індустрії, яку нарешті
—
коли аж вона перемогла
поезії західноєвропейський футуризм!
І нарешті, навіть та буржуазія та її поетична
всиновив у
інтелігенція, літературні смаки якої, виявляючи
психологічну консервативність, ніяк не могли рушити
—
щодо ритму,
індустрією і
«Залізні
і
вперед
та мусила здатись перед машиною та
хоч сонетом
заспівати їм хвалу.
це замирення з
німців
індустрія. «Залізні сонети»
машини
навіть над психікою найце свідоцтво перемоги
сонети»
—
переможцем, яким у наш час стала
—
запекліших консерваторів і романтиків щодо
мистецької форми, перемога над психікою, яка, як кажуть Ленін
і Троцький,
є
найконсервативніший чинник. І що
психіку трудно перемагати, що вона дуже туго
піддається
оновленню, досить для того вказати на такі дрібниці, але дуже
показові,
радреспубліках символом індустрії
жінку в грецькій туніці з циркулем
як у нас у
ще й досі ставлять
руці в той час, коли аероплан і залізобетовищий символ тієї сьогоднішньої індустрії,
а залізним молотом гепають кустарі.
та молотом у
новий куб
є
455
Пульс епохи
XII. Чільне місце
поезії,
І. Кожна
епоха має
верлібру
шляхи та
в
європейській
зразки її
свої характерні їй художні форми
чолі сучасних
форм,
про
«Літературному авангарді», посилаючись на авторитетні свідчення.
Що верлібр є форма новоєвропейської доби, доби індустріалізму й росту пролетаріату, в цьому жодних не може
Що верлібр іде
на
поетичних
це ми вже писали не раз, зокрема, в
бути сумнівів.
Кожна епоха різних великих народів висувала свою
найвідповіднішу їй поетичну форму, зв’язану з усіма
чинниками оточення й культурного стану.
Особливо
наочно виступає це, наприклад, в
архітектурі як найколективніпіому і зв’язаному найбезпосередніше з базою мистецтва.
Ми не будемо заглиблюватись, чому саме Японія в
своєму минулому переважною своєю формою створила
витончену кількарядкову поетичну мініатюру, чому епоха
єврейських релігійних рухів створила патетичну поезію
біблії, а Греччина
антично-гекзаметровий епос, як
оточення
й культурного стану
свого
характерні для
поетичні форми. Ми не будемо заглиблюватись і в те, що в
заковану католицизмом добу середніх віків, у добу
феодальних монархій і закованого нижчого стану, як і в добу
появи буржуазії,
чому в цю добу найбільше
розвинулась і розцвіла кована форма сонета, терцини й взагалі
куплета. Скажімо лише, щоці форми найбільше
відповідали психіці й ритмам тієї доби, і вони стали домінантною
формою цього періоду європейської культури. Але з
пришестям машини, з настанням епохи індустрії та розквіту
й згодом занепаду буржуазії, а поруч і зі зростанням
тут
пролетаріату на основі тієї індустріальної епохи
розгортається потреба в інших поетичних формах,
—
—
—
відповідних уже до цієї доби людського розвитку, де панував би
епохи, що нищить національні
ритм цієї нашої епохи
—
456
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
перегородки і яку повинно розглядати в
інтернаціональному масштабі. І от тут висувається на перше місце
верлібр у тому розумінні його,
XI розділу
яке ми висловили на початку
розумінні складніших, але ке менш
закономірних ритмів, різноманітнішої й багатшої інструменв
—
товки звуками
дисонансів і
та
шумів,
з
—
од консонансів і мелодизму до
багатшим індустріалізованим
словником
сцієнтичким комплексом образів.
Ми вже наводили приклади верлібрових форм Рембо
(на жаль,
зробити в
з об’єктивних причин ми не змогли цього
оригіналі щодо Уїтмена). Далі,
традиції цих перших
вплив
Верхарна
верлібристів,
та
тримаючись у
попадаючи й
під певний
Рене Гіля, йде розвиток нової
французької поезії.
2. Найкращі й найхарактерніші
поети
сучасної Франції
За одного з найвизначніших і найоригінальніпіих
поетів нового часу треба визнати колишнього унаніміста,
а тепер одного з ватажків лівої частини
французької
літературної інтелігенції, коровника
інтернаціонального мистецького журналу «Європа»,
переплітаються
де
найвизначніших письменників світу,
Ромен Роллан, Максим Горький і інш.,
Рене Арко-
впливи сучасних
як
—
са, про
би з більшою
якого
Ромен Роллан сказав, що
силою
оспівував
немає поета,
який
людське єднання.
На його поетичній мові, як і в бажанні включати
ідеї й провідництво всього людства,
найкращі шукання нашої доби. Рене Аркос різко
виступив проти міфології, проти поезії піль, лук, овечок
і інш. Він, як і його не менш відомі однодумці Вільдрак,
Дюамель, Шенев’єр і Жюль Ромен, відкинули
в свою поезію
відбились
причандали романтизму й взяли
тон.
Але
писати про
конкретний матеріалістичний
Аркоса, як і про згаданих зараз
визначних поетів Франції та про їхні теми, довелося б цілу
розвідку. Ми сконстатуємо лише, що вони були добрі
верлібристи.
457
Пульс епохи
Про ранню частину творчості цих поетів цікаві
матеріали подає М. Калинович у книжці «Шлях новітньої
французької поезії».
Ми наведемо лише кілька ритмічно-формальних
прикладів із поезій Аркоса, щоб показати, що верлібр дійсно
коронна форма сучасних технічних досягнень передової
Європи всупереч твердженню
наших хуторян.
SEPTEMBRE 1916
Jour
lethargique ou
le
ciel bas entasse et
traine
Ses pesantes nuees
des
comme
sacs
de pein.es!
Jour sature de plus de larmes
Que le long autonme et 1’hiver qui viennent
N’en pourront
verser
des aubes
aux
nuits!
Jour calfeutre ; d jour qui expie en silence
Avant meme la fin du drame et la sentence!
Tout redescend, succombe et retourne
a
la
terre,
Depuis les hauts plateaux et le desert polaire
Jusqu’au sol etale
sous une
main de fleuves
Ou des hommes courbes plus bas que la
souffrance
Attendent le coup, qui tarde a venir
Et sont deja la mort avant
meme
1’obus.
Silence enfermant le bruit de batailles
:
Sanglots et cris au fond des chambres de
supplices,
Vous
ne
traverserez тёте pas les murailles!
Silence tombal, poids de quelque chute.
Ciel pareil a quelque zone de larmes.
L’univers accable s’incline
Comme la tete sur la croix;
Et tout n’est plus qu’unglissement,
Et tout n’est plus que soumission
Au funebre accomplissement.
458
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
On dirait que la terre
Ramene a soi ciel pour s’en faire
un suaire.
( «Le Sang des Autres» ).
ВЕРЕСЕНЬ 1916
Летаргічний день,
коли нависле небо
стягає й волочить
Свої обважнілі хмари, як мішки
горя!
День сльозами насичений вкрай,
Коли довга осінь і зима, що надходить,
Не можуть виливати заграв
Зашпакльований день,
уночі!
о, день, що гасне
в
Перед
самим
мовчанці
фіналом драми і присуду.
Все спускається, спадає й ворушиться на
Землі
Од
—
високих
узгір і полярних пустель
До ґрунтів, що
лежать під рукою рік,
згорблені нижче, ніж саме страждання,
Ждуть удару, що бариться йти,
Але смерть уже чатує перед гранатою.
Де
люди,
Мовчанка, що покриває шум боїв:
Ридання й крики в глибині цих кімнат катувань
проб’єтеся навіть крізь стіни!
Могильна мовчанка, важкість якогось
Ви
не
падіння.
Небо,
подібне
до якоїсь зони сліз.
Обважніла вселенна схиляється,
Як голова на
І
все це не
хресті,
більш, як
І все це стає не
сковзить униз,
більш,
До смертельного
Можна сказать, що
Натягає на себе
як покорою
свого завершення.
земля
небо, щоб зробить
з нього
саван.
—
Пульс
459
епохи
Більшого суму
змальованої
в
природі
з приводу
в цих рядках, здається, і
смерті
на
війні,
знайти не можна.
Ще уривок верлібру Аркоса для прикладу:
A CEUX QUE JE NE CONNAIS PAS
Entre tous les hommes
Vous:
A
ceux
destines
me rencontrer.
Vous tous que je
ne connais pas
je dois connaitre
Vivant dans ma ville,
Et que
un
jour,
Foulant ma patrie
Ou loin par le monde!
Dans la nuit plus belle,
Avec
Et
ses
souilles prodigieuses
son poeme
Que Peglise
des clartes,
en
fete ou Pon communie,
Je sois pour la premiere fois
Que vous naquites et que vous etes.
Переклад
цього уривка:
ТИМ, КОГО Я НЕ ЗНАЮ
Серед усіх людей
Ви ті, що відзначені
Зо мною зустрітись.
Ви всі, кого
І кого
я не знаю
я повинен
пізнати колись,
Як мешканців мого міста,
Як пішоходів по моїй батьківщині
Чи в далекий світ.
В найчудовішу ніч
З її пророчим диханням,
З її поемою сяєв,
Як у святковій церкві, де причащають,
Я довідуюсь вперше,
Що
ви родились, що ви
В змісті цього вірша
поезією Уїтмена.
є
існуєте.
багато спільних думок із
460
ВИБРАНІ ТВОРИ
Валер9ян Поліщук.
Тепер подамо хоч натяк із ритмів іншого
поета
—
Сандрара, що кружляє по земній кулі, шукаючи
світу, що, користуючись із сучасної техніки, наче
спішить обдивитись землю
те житло, що його наділила
Блеза
серце
—
людством природа. Більші відомості й переклади
цього визначного й передового поета
Франції
з
можна
знайти у
нас в СРСР і, між іншим, у № 4 (1923 р.) журналу
«Современный Запад». Ми ж покажемо тільки уривок
фактури цього поета, нагадавши, що це поет богеми
епохи
індустрії. Вірш узято
Les gens qui
з книги «Inedit».
se sauvent
dans la rue,
tonitruants, mal reveilles,
Vont
se
refugier dans les
caves de
la Prefectance
qui sentent la poudre et la salpetre.
L’auto violette du prefet croise Г auto rouge
de pompiers,
Feerique et souples fauves et calines, tigresses
comine
Les sirenes miaulent et
des etoiles filantes.
se taisent. Le
bat son plein. La
—
chahut
haut. L’est fou.
Abois. Craquementes et lourd silence. Puis
chute aigue et sourde vehemence des
tortpilles.
Degringolade de millions de tonnes, ficlairs.
Feu. Fumee. Flamme.
Accordeon des 75. Quintes. Cris. Chute. Stridences.
Toux. Et tassement des effondrements.
Переклад
цього уривка:
Люди, що, рятуючись, вискакують
тремтячі,
Ви заховуєтесь
на вулицю,
ще не зовсім
пробуджені,
в погребах префектури, що
пахнуть порохом і селітрою.
Фіолетове авто префекта пересікає червоне
авто пожарників.
Феєричні й гнучкі, рижі й ніжні наші тигриці,
мов
блукаючі зорі.
461
Пульс епохи
Шум б’є
угорі. Це безумство.
Гарк. Грякавня і важка мовчанка. Далі
глухе і тяжке падіння жорстокості
Сирени
аеропланів і взагалі картину війни
надзвичайну стислість і переривчасту
міста торпедами з
ми маємо
динамічність вислову,
—
тут
що вкладається лише в хвилядку систему
європейського верлібру.
Поет верлібру П’єр Мак Орлан
оригінальний
співець індустріалізованого світу, металічної моці,
залізних мостів, динамо й інших плодів інженерії.
Його привіт новій красі, конструкціям нашої доби.
З цим током ми вже познайомились у поезії Уїтмена.
ритмів
—
Мак
Орлан
пише:
Salut, Venus inquiet е accroupie sur 1’Europe.
Fille nue, semblable a la Tour Eiffel.
Juive a la fois slave et saxonne, belle connue
un enfant comestible avec ta sante
moderne de machine neuve
О Venus! les soeurs faites en serie par
les nouvelles usines litteraires de
Nous vous saluons
en
1’Europe!
connaisseurs, filles
d’acier
Et
nous vous
recommandons notre delicatesse
О Venus Pandemos!
Inspiratrices provisoires de I’annee 1922 p.
( «L’inflation sentimentale» ).
Наш переклад цього уривка:
Привіт тобі,
невгомонна
Венеро,
що вмостилась
на
Європі.
462
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Гола дівчино,
схожа на башту Ейфёля.
Єврейко й одночасно слов’янко й саксонко.
Прекрасна, як смачна дитина,
З твоїм новітнім здоров’ям нової машини.
О Венеро! І твої сестри зроблені в серіях
Новими літературними заводами Європи!
Яко знавці, ми вітаємо вас, дівчата зі
сталі.
І віддаємо вам нашу ніжність
Венеро Пандемоська!
Тимчасова натхненко року 1922.
О
( «Сентиментальний
вилив»
).
Ми не маємо місця, щоб навести хоча б в уривках
поезій
Аполлінера,
Морана, Ля Рошель,
Івана Го ля чи Філіпа Су по ля, індустріального поета,
одного з лідерів недавнього дадаїзму, потім сюрреалізму,
що, зіллявшись із клартевцями, тепер видаватимуть
лівий, мало не суто комуністичний журнал «Громадянська
війна», поета, який, як чутливий інструмент, відозвався на безвихідь війни дадаїзмом, зазнав впливів
Аполлінера й захоплювався юним Лотреамоном, в свою чергу
приклади з чудесних
нового ритму
Андре Сальмона, Макса Жакоба, Поля
поетом нових поетичних
форм,
якого
оцінили
лише
який виступив ще до Рембо.
Ми повинні були б зупинитись над нашими
тепер та
добрими
спільниками, такими поетами, як Жув, Гільбо, Мартіке,
поетами-протестантами, революціонерами й верлібристами, яких знає передова літературна Європа й які поволі
набувають особливої популярності в нас у СРСР.
3. Передові поети сучасної Німеччини
і Йоганнес Бехер
Перейдімо до наших ближчих сусідів, сучасних
поетів Німеччини. І там ми побачимо, що на чолі
провідництва стоять поети верлібристи, нещодавні
експресіоністи, причому дехто з них, як-от Бехер, стали
співцями пролетаріату та його ідей, що оформлюють
ідей комунізму.
поступ вселюдства
поетичного
—
463
Пульс епохи
Найяскравіший виразник поезії сучасної
Йогакнес Бехер, який, розпочавши,
(1913 р.), своєю книжкою «Європі»
приніс дійсну граматику світової війни, протестуючи проти
неї. В синтаксі й образах Бехера з’явилась нова психіка
Німеччини
безперечно
є
як учень Гайма
людини, що відчула весь страшкий зміст артилерії,
за вісім хвилин переносить велетенську силу за 40
яка
кілометрів. Багато кричали, що Бехер зруйнував синтаксу,
що в його строфах немає логіки. Але, як каже Гейнріх
Якоб, це неправда, бо тут маємо картину реалістично
відтвореного життя. Це логіка вибуху. І далі, він же каже,
що нові поезії Бехерові
—
це більшовицькі візії не тільки змістом, але також і
Тут мова механіки, хімічних колб,
платформи.
формою.
як і
радянської
Коли обминути верліброві форми Верфеля (так
само
найбільших сучасних німецьких поетів) та його
поетичні форми, що легші, ніж Бехерові, для сприймання
одного з
вихованого на метрах, то Бехер стане перед нами
провідник сучасної поезії не тільки для Німеччини.
Його знають і люблять і в Росії, й на Україні.
Здається, жоден поет сучасний німецький не має
стільки перекладів на мови СРСР, як Бехер. На
превеликий жаль, переклади ці здебільша гидкі (за
читача,
як
Петникова), бо перекладачі й не нюхали самої суті
верлібру, а хапаються за зміст, спрощуючи його, як це
зробив якийсь перекладач на російську мову, що навіть
не підписався, переклавши книжку Бехера «Біля
винятком
могили
Леніна».
Наведімо уривок:
LENIN
An deiner Bahre toter Lenin
Halten wir im Gedachtnis die Totenwacht.
Das Arbeiterblut in den Adern der Volker
kreist Schneller,
Das Blut der Arbeiter kreist schneller
464
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Неі deinem Namen, Lenin:
In Europa, Amerika, in Asien und Af rika,
Im Siiden, im Norden, im West, im Ost,
In alien vier Himmelsrichtungen
In alien vier Weltteilen,
Lenin
—
Oberall dort,
wo
noch Bedriicker und Unterdrtickte sind,
Oberall dort, wo noch Verelendete, Ausgebeutete, Entrechtete, wehrlos Verge waltigte sind,
Oberall dort,
wo
Menschen gezwungen sind
verkaufen, gegenseitig ruchlos sich
zu verraten, zu verhungern,
Oberall dort, wo Kinder von Kindsbeinen an
sich
zu
zu
menschenunwurdiger Fronarbeit verurteilt sind,
Oberall dort,
wo
Menschen auf Menschen
scheifcen
mussen...
Wo?!
Oberall dort,
wo
die werktatig Schaffenden
noch nicht erobert haben die Macht.
Ein jedes Volk entsendet heute einen roten
Soldaten an deine Bahre, Lenin.
Aus jedem roten Soldaten wacht bald eine
rote Armee, Lenin
—
Die Arbeiter gedenken deiner nicht mit
Worten.
Die Arbeiter sind miide geworden der vielen
Worte.
Die Arbeiter feiern dich durch die Tat, Lenin!
Vorwarts, du Rote Front!!!
Kristallisch geschliffen, schmucklos war dein
Gedanke.
Nuchtern, grau. So bist du
zur
Bewusstheit
geworden der
Kampfenden Arbeiterheere.
Freund aller Arbeiter der Welt, Genoese
465
Пульс епохи
Lenin:
Mit den Gedanken wiesest du ihnen den Weg,
Denn
Auch der Gedanke war dir ein Werkzeug
Mit der
Waffe in der Faust folgen von nun ab die
Proletariermillionen dir nach...
розділу Бехебільшому розмірі він був уміщений у
Подаємо наш переклад цього уривка з
рової поеми.
В
кінці квітня 1924 року
в
газеті «Вісті ВУЦВК».
ЛЕНІН
Біля твойого катафалка, мертвий Ленін,
В думках на варті ми стоїм.
Робоча кров у
жилах народів циркулює
Швидше,
Кров робітництва оббігає скоріше
З твоїм іменням, Ленін:
В Європі й Америці, в Азії й Африці,
На півдні й півночі, заході й сході,
У всіх чотирьох напрямках світу,
Ленін
—
Усюди
Усюди
там, де ще гнобителі й
пригноблені,
визискувані,
обкрадені і беззахисні,
Усюди там, де люд примушений ще
продавать себе, живитись зрадництвом й
там, де ще є засланці,
голодувати,
Усюди там, де люд
з дитинства на
нестерпиму панщину повинен витягатись,
Усюди
там, де чоловік на чоловіка
Де?..
Усюди
там, де
творчі спілки іще
стріляти
мусить.
не
захопили влади.
Кожний народ
виставляє червоного солдата
до твоєї могили, Ленін.
З кожного червоного солдата швидко
виросте по
Червоній армії, Ленін
—
466
Валер’ян Поліщук.
Робітництво тебе спом’яне
Робітництво
стомилось од
ВИБРАНІ ТВОРИ
не словами,
безлічі слів.
Робітництво врочисто ділом вшанує тебе,
Ленін!
Вперед, червоний фронте!!!
Криштально-блискуча й нецяцькована була
твоя думка,
Твереза, сіра. Таким
ти в
свідомості став
воюючих
Друг робітників усього
армій Праці.
світу, товариш Ленін:
Ти мислями показуєш їм шлях. Бо
Думка у тебе за орган була. З міцною
Зброєю в затиснутих кулаках ідуть тепер
за
Нею мільйони пролетарів.
В цьому уривку
Бехерового верлібру характерна є
піднесеність соціальної лірики, переламані синтакса й ритм, подібний до того, як перекидаються з гори
великі шмати скель, зупиняючись, зриваючись далі
і стрибаючи. Патос і тяжкість втрати Леніна цим
патетична
ритмом передається дуже вдало. Певна простота, великі
масштаби,
із
а разом
тим і навала повторень ще
збільшують
останніх чотирьох рядках
наведеного уривка перериви й переноси фрази в другий
велич картини.
Характерні
в
рядок для акцентації другорядних слів, де павзи
збільшують
емоціональну значимість
слова, де висуваються
й деформуються звиклі уяви про слово.
соціальних поезій Бехера (1925 р.)
«Труп
троні» розділами: «Червоний марш», «Труп
на троні» та «Бомболітун»
ця класова й
В останній книжці
на
з
—
індустріальна лінія з характерними для цього поета рисами
знайшла своє найповніше втілення. Помітне лише коронне
обривання рядків
для
підвищення тісноти слів
та трохи
ясніший склад мови, у багатьох місцях схожий з
промовою. А Хвильовий запевняє, що, мовляв, Бехер
кинув верлібр і перейшов
написав
(до речі
—
на прозу.
Що Бехер
ритмізованою прозою),
роман
то це не значить,
Пульс
467
епохи
що він розчарувався у верлібрі, і
книжка
«Труп
на
троні» потверджує це.
Ось близький типом до верхарнівського верлібру ритм
Газенклевера:
Weinende Frauen in Krampfen,
Kinder
an
dem Vaters Hals;
Immer fahrt der Zug
Durch die Stadte...
( «Воскреслий Жорес» ),
Зойкає
в корчах жіноцтво,
На шиї батьків діти;
Все тягнеться похід
Крізь міста...
Ось один із молодших, ліричний Антон Шнак:
In Franken. Mai. Der Silberfluss. Gewolbt
die Nacht, voll Haar der Sterne, goldenem Hauch.
Die Vogel, dunkel, blau geschwarmt ans
Nester, riesig, tief im grunen Holz.
Ich ging von ihr, von wem?
siedig war und
an
von
ihr, die
den Tagen stolz,
Die sudlich unterm Kleid, der Garten wuchsen,
konigliche, purpurne, verwucherte,
am Hauch.
( «Gewaltige Nacht» )
Переклад
уривка поезії Антона Шнака:
У Франції. Май. Поток срібляний, склепіння
ночі
повне волоссям
зір,
золотим димом.
Темні птахи вилітають синім рухом з
великих у
Я
геть пішов од
неї, кого? Од неї
шовку,
Які ростуть з
гнізд
глухім лісі.
наче з
гордої днями,
садів південного вбрання
величних, пурпурних і сплутаних на
лоні.
468
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
я прийшов тяжкий від ночі, збентежений,
Сп’янілий ароматом, який вона
У постаті своїй, в волоссі свому під пахвами
І відти
несла; навколо чола дим,
Який піднявся, коли лежав я, мов краєвид
з
слонової кості, над лугом і лоном.
Де я могутнім був, протягував гарячі стегна
й кричав несамовито.
( «Могутня ніч» )
Щоб сказати,
хто з новітніх поетів
німецьких творить,
користуючися техніки верлібру, треба назвати всі
найкращі імення сучасної німецької поезії
Бехер і
з
Верфель, Шікеле й Газенклевер, Еренштайн, Вольфенштайн,
Пауль Цех, Тракль, Цоф, брати Шнак і інші.
Ми не будемо вказувати на те, що творчість
вищезгаданих як французьких, так і німецьких поетів тим
підсвідомим бажанням дати в поезії форми,
—
відповідні добі індустріалізму згідно з нашою схемою,
що ця
творчість, по суті, є одного порядку з творчістю
кращих сучасних українських верлібристів, які від Семенка, Шкурупія, ранніх Хвильового й Сосюри аж до
частини творчості Тичини (без його неокласики й символічної
—
куди), Усенка й Голоти
—
втілюють той самий новий
напрям поезії. Правда, дехто
таратайку
друкувався
розміром,
як-от
Сосюра
з них ускочив уже в
чи
Хвильовий, що
останнім часом за псевдонімом Стефана Кароля,
пояснюється
безперечним
впливом на них не
але це
тільки
але й, головне, змінами їхньої
відходом від індустріалістичного напрямку
назадніх форм неокласики,
ідеології
в
та
бік «романтики».
4. Найкращі
поети
Чехії
—
поети
індустріалізму
й комунізму
Доказом того, що доба урбанізованих ритмів і
машинізованої мови має на собі ознаку форми химерного,
але
закономірного верлібру, що
аналізується
доказом цього є не тільки дуже
теорією хвиляд,
розвинута в Америці поезія складних ритмів, а й визначний
ясно
—
за нашою
Пульс
469
епохи
її голос, що звучить у досить добре машинізованій Чехії.
Найкращі поети її
Волькер, Гора, Сайферт, Нейман
—
і ін. суть поети
ке тільки з голосом протестантів проти
буржуазного ладу, але й з голосом комуністів, із темами
робітничими й індустріальними.
Ось заглиблений і добрий Волькер, який, може, з-за
своєї доброти прийшов до класової борні й став на бік
трудящих. Він захоплюється винаходами XX століття, Рент-
промінням, електрикою, залізницею; але,
промінню, поет бачить очима доктора, як
визискувача нищить робітника.
Наш майже тотожний переклад Волькерових рядків:
геновим
завдяки тому
фабрика
Що бачу, робітнику,
Фабрика їх
то легені твої.
знищила димом і сажами.
Чую в них свисти трансмісій і ричання
машин,
Що
з
бідного здирство
на
землі лишень.
Що бачу, робітнику, то твої легені
Голодом і туберкульозом поїджені.
Умреш.
( «У Рентгена» ).
І от та погроза
смерті робітництву,
які сліпнуть («Балада про очі
тим кочегарам,
кочегара»), робітництву,
що його винищує голод і нелюдська праця, жінкам,
що мусять продавати себе через нужду, нищити
радість
(«Балада про ненароджену дитину»,
то є наслідок
«Кімната в готелі»), вся ця погроза людству
капіталістичного ладу, ладу власності! І Волькер
закликає переконливо лірично той лад знищити.
Ось вірш у нашому перекладі, ритмічну тотожність
материнства
—
якого ми хотіли подати
якнайближче:
НІЧ НА ВИСОЧИНІ
У небі зорі вільні горять
та
в
розцвітають потиху
спокійні
келихи.
На землі ж
—
у чотири стіни замкнуті
470
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
там
людськії зорі закуті:
вокзалів, будинків, сіл.
то світла
А коло
зорі гарконе пес,
щоб вона, нещасна, не втекла
кожної тої
для того,
від свого пана до іншого краю,
де веселий день
сія,
де ніч спокійно ґуля;
щоб ти, прохожа людино,
коли тобі в очі світло прилине,
не прийшов та не вкрав
дукатів, грушку, жінку чи
солонину.
На небі зорі вільні горять
і тихо у ніч процвітають,
тому й сторожів їм
жодних не треба.
Треба й нам нещасні ті зорі звільнити,
що між нами повинні світити,
а
собак мусимо вбити,
щоб до зір
щоби
не клацали
зубами,
спокій був на землі між нами,
як на небі
впівночі.
бачимо, тут революційність і сучасність цілком
сходяться, спираючись на верлібр.
Ось суто міський робітничий поет Йосиф Гора.
Як
Картини
«його Праги» індустріальної— звучать
так по-
українському:
місто
Прага
—
...
аж до тих
моє
сірих геометричних стін,
де текуча сталь, темний гнів динамо,
безконечний насів
біг,
свист рурок,
а головне руки,
огрублі, червоні, жилаві, жваві й певні,
праця машин, ангелів і чортів похід...
І
звідси,
загорілася
з того осередку, та червона
шоста частина
іскра, від якої вже
земної кулі.
471
Пульс епохи
Йосиф Гора,
як поет-комунар,
відгукується своїм
сухуватим словом на буденну політичну боротьбу сатирою,
але він уміє щиро й лірично відзначити й свою чеську
вдачу,
порівнюючи з великими націями трудящих («1917»),
як і змальовує великого
Леніна. Він мережаним
верлібром оспівує й природу, й жінку
Але основний тон його
—
творів
подругу мужчини.
—
соціальна боротьба
й індустрія. Він оспівує
аероплан «двадцятого століття
на
й
птаха», працю
заводі
демонстрацію «тих голодних,
що в них
більший світ,
як у ситих», які
«йдуть
на
зразок потопу».
Вони
знають свою силу, яку дає
...
у
єдність інтересів:
Нас мільйон,
нас одно серце, що гуде, як
дзвін.
Голос Гори як найбільшого суто пролетарського поета
Чехії для нас особливо цікавий тим, що технікою вірша
дає
Гора, як і Волькер,— не без впливів німецьких
—
споживу широким колам робітництва, користуючись із форм
останніх європейських віршових досягнень.
Ми мусимо ще хоч побіжно зупинитися на двох
поетах чеських, які, крім свого видатного стану, перевели
це поетроботу в царині складних ритмів,
революціонер старшого покоління Станіслав Невман,
що недавно випустив книжку «Червоні співи», і
молодий талановитий поет-революціонер, деветсиловець,
Ярослав Сайферт. Коли в першого перевагу мають за
останній час теми робітничі й соціальні, як-от « Нічна праця»,
визначну
—
«РСФРР», «Промови Спартака» йін., розроблені
молодий Сайферт, що теж іде за «зорею
передмові до його книжки «Місто
в сльозах», перетворивши впливи сучасної французької
поезії і її головних провідників, про яких ми раніш
писали, дає яскраві модерністичні малюнки міста й
верлібром,
то
комунізму», як говориться в
передмістя
з його соціальними противенствами.
І тут підняте нами гасло в «Літературному
авангарді», що верлібр іде поруч із найбільшою революційністю,
виправдується цілком. А оскільки голос пролетарської
Валер’ян Полііцук. ВИБРАНІ ТВОРИ
472
голос дійсного поступу, то не тільки формою,
й змістом, який психологічно знаходить собі
відповідну форму, верлібр є один із двигунів людської
революції є
але
поетичної культури.
5. Початки
І
це
білоруського верлібру
відчули
поети
націй,
в яких
—
Бядуля й Чарот
індустріальна
рівні, на якому
культура стоїть ще не на такому й високому
міг
би
сам
собою розгорнутись європейський верлібр.
надбудова має свої вигинчасті й петельчас-
Але поезія як
Радянська Білорусь, наприклад, узявши своїм
господарством спрямовання на індустріалізацію, з самим
фактом існування диктатури пролетаріату в ній,
захопилася вже одними перспективами розвитку остільки,
що навіть без такого, як у Західній Європі,
індустріалізованого побуту змогла висунути кількох чудесних
поетів верлібру, пам’ятаючи ще й те, що його вимагали
одночасно й революційний зміст, і теми їхньої поезії. Це
на першому місці мудрий і глибокий Змітрок Бадуля
ті стежки.
—
з його епічним нахилом, і лірик білоруського Жовтня
Міхась Чарот. Навіть старший за них Цішка Гартни дає
перебої в метрі, хоч поезія кустаря, якої він є одиноким
—
носієм
укладатись
і
в
своїх старих поезіях, може ще цілком
точні старовинні розміри. Правда, Гартни
в
великі досягнення
в
зробив
формуванні нової прози білоруської,
особливо романом «Сокі цаліньї».
За найкращий зразок сучасного верлібру в білоруській
поезії треба вважати поему 3. Бядулі
«Чорно-червона
жалоба», де поет у масштабах континентів і віків дає
постать Ленінову в оточенні індустріальних образів
—
поруч із первісними білорусько-селянськими картинами.
Якась дисонативна контрастовість двигтить у цьому
творі Бядулі.
Це найкраща річ у жовтневій літературі Білорусі, яка
стоїть поруч із Чаротовою поемою
«Босі на вогнищі».
—
В цій поемі Чарота взято ритми, близькі місцями до
частушки та блоківських «12», де й білоруський, і
російський поети, щоб укласти нашу революцію з її динамікою
у вірш, мусили перш за все на цурпалки побити метр.
Пульс
473
епохи
Не треба багато наводити прикладів, щоб довести,
має спільні риси з деякими українськими,
що Бядуля
німецькими та французькими поетами, тоді як Чарот
з російськими.
Подаємо уривки поеми Бядулі «Чорно-червона
жалоба» в нашому перекладі, що взято з читанки «Червоний
—
шлях»
М. Панченка, знову-таки
в максимальному
ритмічному наближенні:
Плив мороз по струнах дротяних
од стовпа до стовпа,
відгомінням іржавим стогнав.
Од камінно-бетонових велетнів
—
скринь великих міст
до обсмиканих солом’яних стріх,
бабусів згорблених,
селянських хаток.
Зигзаги
радіо сум-жах перекинули
з Москви у
Мєнське1...
На ранок усе місто
знало...
чорні дзьоби гидких круків,
трубки телефонів клювали вуха
Мов
й зловісним клекотом
хрипіли слова два:
«Вмер Ленін».
Правда,
як у
країні суто селянській,
на групу пролетарських
найбільший
а
вплив мають
в
Білорусі навіть
письменників «Маладняк»
російські «мужиковствующие»,
особливо селянсько-ліричний Єсенін через згадану вище
не так різноманітну ритмічність у побуті
причину
селянської країни порівняно з індустріалізованою,
через
—
—
той розхитаний розмір
Єсеніка, вплив якого почувається дуже й дуже на декому
те й міг прищепитись до білорусів
і
з наших плужан.
в наших
*і
Але розвиток техніки й машинізації
республіках забезпечує в ближчому часі такий
Тобто Мінськ.
—
Ред.
474
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
самий буйний розвиток складніших ритмічних форм,
який ми бачимо на прикладі Західної Європи.
6. Зміна психіки в бік складних ритмів
і швидких темпів
Ми
помічається рух усіх галузей
бік складних ритмів і прискорених темпів
(сюжетно) у зв’язку зі зміною психології, через
машинізацію життя.
вже зазначали, що
мистецтва
в
Складні ритми й швидкі темпи художнього
складніша конструктивна форма йдуть поруч
із прискоренням ходи подій у творі (вимога від
письменника кінематографічності), а це значить, що широкі маси
індустріалізованого людства відходять від смакування
рафінованих і елегантних дрібниць у бік повнокровного
вислову та їхня
й м’язистого руху переважно в масах, як це завше
бувало і є у великих творах чи то письменства, чи то
архітектури, чи інших мистецтв. Особливо в
останнім
часом
перехід
з нехтуванням
до
архітектурі
конструкції обсягів (пластицизм)
наліпної декоративності багато говорить
який стоїть перед пролетарським
за новий напрямок,
мистецтвом. Говорячи аналогіями,
ми
відходимо від
Флобера до динамічного Сінклера й від ювеліра
Реньє чи Коцюбинського до майстрів скиби
Л.
статичного
—
Толстого, Лондона чи Ампа.
Масовий читач, принаймні ближчого майбутнього,
буде знайти в творі співзвучну до довколишнього
динаміку в зміні явищ, ритмів, фактів і темпів,
швидкість думок і обсяг ідей та сконцентрованість
(телеграфічну) вислову.
Психологія аеро й радіо не помириться (хіба іноді
для контрасту) з тургенєвським чи нечуївським
романом, як і з повільними, хоч і глибокими поемами Лесі
Українки. Принаймні це на ближчі індустріальні
епохи, бо наша техніка поки що йде в напрямку
збільшення руху механічного, отже, відповідно й перероблятиме
людську психіку.
Може, майбутня техніка атоммоторів та
заглиблених хімічних процесів і буде повільна ззовні та нечутна,
повинен
життя
475
Пульс епохи
як виростання дерева,
буде завсіди як на тихій
доба, як одна з химерних
і людина
але ця
гулянці споглядання,
мрій, поки що ніякого
не має
реального ґрунту.
Виходячи з нашого часу, перспектива як розвитку техніки,
так і переробки людини лежить у бік безмежного
збільшення руху.
виходитиме з
Творчість, як соціальний чинник,
об’єктивного стану розвитку економіки й
техніки,
а
через них
і біологічних змін. Людина все менше й менше
буде
емоціонально захоплюватись чужими для її сприймання
й розуміння творчими формами минулого часу, хоч
безперечно й вивчатиме їхні закони, їхній розвиток і
напрямки змін.
новий твір
формами і змістом.
Нехай для відсталої неокласики поетичні форми Овідія ще є золото. Але людина завтрашнього дня обіцяє
за Леніним зробити з золота навіть клозети, коли
Нова економіка
—
нова
психіка,
а
звідси
—
дорожчий у побуті майбутнього життя буде, припустімо,
інші матеріали, інші матеріали
алюміній. Інший побут
—
інші художні форми.
форми, ніж крила
з
—
Крила з алюмінію набирають іншої
пір’я. Творчість, оформлюючи
побут, ітиме за економікою, яка той побут буде викликати.
Економіка нашої епохи викликає індустріалізований
ті поетичні форми, які ми
побут, а в літературі
захищаємо в цій нашій книжці.
—
XIII.
Конструктивний динамізм,
або спіралізм
1. «Непоетичний» матеріал
є
матеріал сучасної поезії
Увесь напрямок мистецтва в зв’язку з розвитком
індустріалізованого побуту, в зв’язку з омашиненням світу
йде в бік приєднання до мистецтва таких запасів
художнього матеріалу, які колись вважали за недостойні для
муз. Зокрема в літературі,
а
особливо в поезії, здавалось,
476
Валер"ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
рафінованого слова й
емоцій
природа, любов, бог,
королівсько-буржуазний салоновий побут
непорушні були
канони
обмеженості тем певним колом
—
патріотизм,
і ще дещо обов’язково у висловах запізненого від
сучасності лексикону.
І от перемога індустрії
в психіці найчутливіших
поетів, зростання пролетаріату як нової движної сили
поступу, певна
зміна суспільної психіки й темпу сприйняття
всі ці причини,
омашинення побуту
базуючись на економіці, викликали появу нових смаків і
світу після
—
нових співів. Поезія збагатилась на прозаїзми Уїтмена,
екстравагантність Рембо, науковість Рене Гіля, на складні
ритми футуризму й абеїстів, темпи експресіонізму,
логічність і навіть утилітарність конструктивізму й т. д.
й т. ін. Поезія, як і слід було чекати, продовжувала
розвиватись у бік розвитку життя.
досягнення прагне
І нарешті всі ці
з’єднати пролетпоезія,
вдихнувши свій
ясний дух.
йде, як відомо, в бік конструктивно машинооформлення природи. Туди лежить і шлях поезії.
Життя
вого
І
навіть старіші критики, але
П. С. Коган, визнають, що відозви «Петросо-
ми маємо таке, що
марксисти, як-от
дні Жовтня («Литература этих лет»)
суть
зразки найвищої поезії. Та й дійсно, добра телеграма тепер
дужче вражає сухістю й сконденсованістю, ніж
ліричне скигління, особливо, коли воно недобре
вета»
в
—
й теми, що якраз найчастіше й
бо
трапляється,
трудніш якомусь пільняківцеві чи насосюреному
припасовано до твору
плужаникові дати твердий кістяк послідовної будови,
і зовсім легко, підбігши в бік, підняти лапку або хлипнути, ахнути, гейнути й припустити соків серця чи
чогось іншого замість моці розуму. І дійсно правий
Коган, що патетична відозва, вжита
більше палає для
емоції, ніж
в
поезії
накопичення
і найоригіналькіших образів,
як це
на
місці,
найвеличніших
бувало,
напр., навіть
із Маяковським, а особливо з імажиністами. Але
сьогоднішня поезія
нового
прийшла до таких тверджень унаслідок
побуту й піднесення нових сил, а особливо через
Пульс
477
епохи
індустріалізацію життя. Нові мистецькі форми,
викликані індустріалізацією життя, і собі, як надбудова, назад
базу, цебто на психіку, побут, економіку,
індустріалізації, бо
котитимуться, зв’язані взаємними впливами. Похід індустріалізації
буде подібний до руху лавини. Перемога її близька й
впливаючи на
роздуватимуть цей темп
неминуча. Ті ж, хто свідомо бачить і
індустріалізації життя,
повинні
хоче перемоги
підготовляти для
тієї
неї
психологічний ґрунт у масах.
2.
Конструктивне оформлення динамічного
життя
й психологічні вороги поступу
Питання напрямку художніх форм
поставити вже й
радянського
треба ясно
сьогодні перед найширшими
суспільства
колами
через те, що наші критики й
тики спекулюють на
літературі, зовсім
не
літературбуючись
про шляхи художнього поступу, про розвиток
мистецьких форм, яких вони не тільки нових, але й старих не
знають і не живуть ними, словом, не
турбуються
про
придбання художнього капіталу.
Оформлення психіки
людини через мистецтво є не
менш важливий момент у загальному плані
оформлення мистецтвами всього життя, як і
архітектором нових жител, зв’язаних з
як і
оформлення
потребами
нашої доби,
оформлення скульптором-ікженером і педагогом
речей хатнього
побуту й
т.
інш.
Ми повинні конструктивно оформити життя,
бо в цих формах краще тектиме його динаміка. Коли
то наша повинна бути
й
інженерсько-логічна доцільна. Конструктивний
динамізм не тільки оформлює життя
він є само життя.
динаміка футуристів хаотична,
—
Так само,
революція керується
бунт, як кричать наші
пільнячки, так і мистецтво наше не може бути хаотичною
кашею імпресивності, а мусить носити в собі ознаки
будівничого зачатку з погляду людського розуму. Несучи
на собі дух пролетарської революції, ми відкидаємо розтріпаність, непідпорядкованість, а головне, відсутність
як пролетарська
закономірним розвитком історії,
а не є
478
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
логічного зв’язку поміж художніми формами й сучасною
дорогою розвитку світу, яку (відсутність зв’язку) й несуть
із собою, не криючись, неокласики й інші назадники.
Розумна й обчислена тенденція машинізованого світу
—
ось
від сучасної поезії, народженої зростанням
пролетаріату й загартованої Жовтневою перемогою.
вимога
Динамічне
начало життя має
втілювати й наша
пролетарська поезія як змістом, так і формою. Через нашу
поезію ми маємо організувати психіку людства так, щоб
володіючи машинами, почувало й дивилось
світ,
покірну глину для ліпки чимраз
воно,
«на
як на
досконаліших життєвих форм»
(Л. Троцький, «Литература
и
революция»).
Ми натискаємо не тільки на потребу революційної
форми, цебто такої, як було казано, що виховує
психіку людини в бік того динамізму, що веде людство до
вищих істот, а світ до перебудови його на основі ціленого
начала,
—
ми натискаємо
й на зміст революційний, який
єдиний, що цілком укладається
в
такі форми і є
з ними
найвищому гармонічному сполученні.
Коли формалісти й інші назадники хочуть зупинити
закономірний і динамічний рух історії, то вони в
мистецтві роблять одрізок із певної епохи й консервують його
в
на місці,
—
а життя потягнулось довгою килиминою
Чи, можливо, й природно це? Ні! Бо й
й мистецькі форми суть процеси безперервні й
повз них.
життя,
неподільні. Можна тільки під час руху такої килимини спішити
по ній назад, і тоді буде відносне стояння на одному
місці. Наші неокласики й романтики якраз це й роблять.
впадають в ідеалістичну єресь, не бачачи процесу
Вони
свого руху назад, а думають, що стоять на роздільних,
незалежних од
галасують
суспільного поступу клаптях, хоч і
іноді противне. Розчленити життя в теорії на
статичні уривки, відкидаючи динаміку розвитку форм,
—
ідеалізм. А ця спроба неокласики
й неоромантики увільнити мистецтво від сучасності,
це ж чистісінький
фіксуючи свій погляд на минулому, заховатись у «грекоримському»,
—
це і є
спроба
розчленити динамічний
Пульс
479
епохи
потік життя, виділитись од нього, цебто і
є той ідеалізм,
й «мужицький корінь» їхньої творчості,
й «революція
бунт, хуртовина» й т. ін., а не
марксистський закономірний розвиток історії та послідовна зміна
в якому росте
—
форм, відповідних кожній добі. їхня доба
римському»!
—
в
«греко-
3. Основні тези пролетарського
конструктивного динамізму
Отже, пролетарський конструктивний динамізм-спіралізм висуває такі основні точки в творенні
сьогоднішніх і прийдешніх на довший час художніх форм:
1. Унаслідок вселюдської індустріальної епохи має
домінантний вселюдський індустріальний
напрям поезії і взагалі мистецтв із додатком
встановитись
зафарблень.
2. Безперервна сучасність, цебто
національних
виправдання
твердження, що кожна епоха має своє, тільки їй
відповідне мистецтво.
3. Не тільки пізнання світу через мистецтво поруч
із наукою, а й оформлення того світу мистецтвом поруч
із науковими засобами.
4. Допомагати зміні психіки людства в зв’язку з
індустріалізацією життя, як світлій і радісній неминучості
поступу вселюдства.
5. Зміна лексикону й синтакси в зв’язку із зміною
побуту й психіки.
Всі вищенаведені
творчості як у
в
нашій книжці
моменти
ідеях складають той напрям, що
формах,
йому назву пролетарського конструктивного
так і в
ми надаємо
динамізму, або спіралізму. Наша творчість має доцільно
й логічно оформлювати життя, сприймаючи його як
безперервний процес, що керується законами
діалектичного матеріалізму. Тому відрив форми від змісту, а цих
від соціально-економічної й біологічної бази є
неможлива фантазія, і, по суті, такого розриву ніколи не буває,
а є тільки свідоме чи несвідоме замасковування своїх
розходжень із головним домінантним (тепер
пролетарським)
людський.
Напруженість цих основних чинників твору і є
динамізм у поезії. Образ піднятого для пострілу й
напруженні курка є не менш динамічний, ніж літ
кулі звідти.
Таким чином, динамічність сприймається тільки в
застиглого в
нерозривному
зв’язку
з іншими чинниками вічно
й твору. Закономірний і відповідний зв’язок
ось
усіх складових частик твору і всіх моментів життя
рухливого життя
—
движні
динамізмом. В цьому є вже
логічна послідовність, цілевість, що має назву
конструктивності. Через те й називаємо ми наш динамізм
сили мистецтва, і ось що ми звемо
де криються
конструктивним
та
конструктивним.
Ми прагнемо
бо мистецтво
пізнання світу на відміну під
охопити всю суть життя,
є чинник синтетичного
аналітичного пізнання світу наукою.
4.
Філософія спіралі, діалектика й
Рух життя
спіраллю, коли
обсяг),
в
координатах простору й часу йде
прийняти простір
а час за напрям, через
рухається у
спіралізм
(навіть
(обсяг)
виміром нам
за одну площину
який
вічність. Часом
та площина
як четвертим
ще тяжко мислити, тому й подаємо це спрощення.
Коли взяти
безумовний
ритмічності життя,
відносної циклічності,
закон
який начебто й можна звести до
зовнішня циклічність якраз і проходить по обсяговій спіралі; цикли
кола ритмічні, прийшовши начебто
то та
—
на старе
місце, рухом часу відносяться вже на вище
часові місце, що
стає
в
над попереднім місцем, прийнятим
ритмічного циклу, або інакше, подія,
вернувшись начебто до старого місця, рухом часу відноситься
за початок
так утворюються ритмічні спіральні
спіраллю вгору
по
петлі, цебто
суті, жодної циклічності ніколи немає,
а є безмежний рух життя спіраллю ритму вперед.
—
Життя
—
не повторення, а
вічний поступ.
Пульс
481
епохи
Все вище забираються підйоми подій просторово-
спіраллю. Діалектику та її ритмічні повороти
(«отрицание отрицания») математично, мабуть,
найкраще мислити як просторово-часову спіраль, де
діаметрально протилежні точки спіралей будуть точками
часовою
діалектичних одштовхувань.
Сприймання життєвих ритмів
теж укладається в
із зовнішньою начебто циклічністю, цебто
повертанням до начебто вихідної точки в ритмічних
з
спіраль
інтервалах.
Сприймання людське, збагачуючись кожного разу
досвіду в мозковій корі, по-новому сприймає
накладкою
кожний ритмічний інтервал, цебто підносить
сприймання кожного разу на вищу точку, утворюючи
петлі,
а не цикли.
Взагалі спіральність
спіральні
є основа
рухів, особливо коли додати ще й рух у часі,
розуміючи рух події ще й у часі. Наприклад, рух планет
тих
точиться в спіралях, коли пам’ятати
основ світобудови
вселенських
—
—
про координату часу.
Абстрактно конструкцію розуміється як річ статичну.
Речі ж сприймається в динаміці часу. Сприймаючи
найбільш конструктивну
постійну плановість кола,
всесвіті,
форму у
сприймаючи коло як рух точок на
площині і беручи час-рух, ми завше матимемо спіраль як
основну творчу ідею цієї динамізованої конструкції. Оскільки
природа є ритмічна, її життя йде спіраллю. Це наше
сухувате філософсько-математичне мислення хай не
злякає творчої фантазії
цієї широковійної дочки поезії.
Ба, і сама фантазія не виходить поза межі систем, виме—
—
—
жуваних
логікою
—
тим конструктивним началом
свідомості. Логіка ж породила й математику.
Оскільки мистецтва сприймається як ритмізовані
динамічні процеси, то й ритми їхні, а особливо ж яскраво це
виступає для музики й поезії, мають у собі ту просторовочасову спіраль.
Отже, об’єднуючи в мистецтвах обов’язкову
конструктивність з неминучою динамікою (мистецтво
—
ми
процес),
й надаємо нашому пролетарському конструктивному
динамізмові ширшого філософського терміну спіралізм
(од
математичного
терміна
—
спіраль).
482
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Цим новим терміном ми б хотіли охрестити ті нові
мистецькі свідомі форми, те нове всесвітнє мистецтво,
що зростає внаслідок омашинення світу й зростання
пролетаріату, щоб перейти добезкласовості.
XIV. Якою
на
українська культура вийде
міжнародний терен
1. Національні межі й інтернаціональні
Ми раніш були
виливи
книжці це
українська нація внесе свій
культур тільки в формі
вже зачепили в нашій
питання. Ми доводили, що
голос у світовий хор
пролетарської культури.
Вже й нині ті буйні початки пролеткультури,
розгортаються на
радянській Україні,
що
весь час прагнуть
перестрибнути свої національні межі. Спочатку
через зв’язок і в корисному суперництві народів Радсоюзу українська культура зростатиме й поширюватиме
свій вплив поза національні межі, а далі спільним
акордом вона перехлюпне вінця червоних
раніше, ніж жовтневий полумінь.
кордонів
ще, може,
Що провіднича роль пролетарських культур Сходу
пролетаріату Заходу ке тільки можлива, а на
деякий час і безсумнівна, про це багато й говорити не
доводиться. Слідом за соціальними доктринами й зразками
розвитку пролетарської диктатури безперечно ітимуть,
для прикладу, й інші зразки надбудови в царині театру,
літератури, кіно, наук і т. інш.
І от тут національні тембри пролетарських культур
окремих народів Союзу можуть якраз і розподіляти свої
впливи різко в різних місцях, всотуючи, з свого боку,
здобутки культур далеких. Знайдуться, наприклад,
емоціонально співзвучніші тони, припустімо, поміж пролеткультурою українською та революційним рухом у
культурі Індії чи Китаю, бо тон національного відродження
ще так недавно пригнобленої України безперечно дуже
Європи для
483
Пульс епохи
в національно пригноблених Індії чи Китаї,
російської пролеткультури, де національний
момент атрофований, а то й має такі ухили, які згучати-
згучатиме
ніж
тон
муть неприємним дисонансом для колишніх
пригноблених
націй. Зафарблення національні в пролеткультурах
безперечно розподілять напрямки зближення.
Знайдуться об’єктивно ближчі споріднення поміж ґрунтами
окремих народів, в яких повиростали культури, поміж їхніми
темпераментами, нахилами, природою й т. інш.
Може, тяжіння України на південь знайде відгук
і в психології південних націй?
можна лише приблизно говорити, але цей
шляхів
зближення різних культур у розбіжних
розподіл
Про це
напрямках із перехрещуванням впливів,
і т. д.
безперечний.
відгомоном їхнім
—
2. Літературний Інтернаціонал, старі й нові пісні
На ближчий час стоїмо перед утворенням
Інтернаціоналу революційних і пролетарських письменників (може,
і взагалі діячів мистецтва). Тут, мабуть, доведеться
натрапити на
кайширшу незалежність культур,
де зайві
будуть великі територіальні об’єднання, а будівництво
піде за широко національними ознаками. Бо не стануть
же тут видумувати, наприклад,
чесько-словацької мови,
буржуазія видумує перед Лігою націй, як
і не стануть провансальського революційного письменства
як хитра чеська
відносити до французького, хоч в обставинах фрнцузьких
провансальці як національність, можливо,
відіграватимуть і реакційну роль. Тим більше на них легше
буде
емоціонально вплинути в напрямку революціонізації зброєю
мистецької агітації їхньою ж мовою.
Друга й найголовніша причина національного
принципу в будові Інтернаціоналу культур, беручи на увагу
й територіальні умови,
є те, що
навіть за дуже великої
територіально-економічної близькості надбудова
мистецтв, яка має певну автономію в можливості
розвиватись, шукає своєрідних напрямків і форм, йде
своєрідними
і,
можливо,
цілком розбіжними
стежками, навіть
484
ВИБРАНІ ТВОРИ
Валер’ян Поліщук.
однаковісінької економічної бази; цей факт
говорить теж за відсутність потреби організовуватись в
Інтернаціонал за територіальним принципом. Навіщо
робити переходовий всесоюзний центр письменства, коли
вія у художніх формах і змісті нічим не буде
допомагати Інтернаціоналові, маючи мінус зайвого щабля? Зате,
в умовах
поки той
мистецький чи літературний Інтернаціонал
організувати його утворення
народів СРСР.
за
й
Тримаючись старі хирі ідеї, відроджені нації
ніколи не зможуть підняти свого голосу в літературі до сили
світового чинника. Доказом тому є те, що ні чеська, ані
польська, а під егідою останньої й галицько-українська
буржуазні літератури ке висунули жодного дійсно
ще не утворився,
спільній групі літератур
найлегше
імення, жодної навіть
пересічної постаті, що була б ватажком думок і прагнень
нового, із свіжими очима й думками
якогось великого поступу, де
нової
епохи.
Дужі
б почувався розмах якоїсь
іти лише з
голоси починають
а то й комуністичного табору.
У згаданих буржуазних літератур, які відродились
живуть за старою інерцією, маємо лише запізнілі
буржуазні літератури
ідеєю національного
своєї власної й власницької хати
це все
а саме
—
—
згасло, відпало, замінити його дужим чимсь із того
самого поля (непролетарським) нічим,
повторювати
дрібнобуржуазні
—
і залишилось
й салонові зади, які давно вже
перейшла Європа.
Тувім, у Галичині
Для прикладу: у поляків
галицько-міщанська література, хоч дехто із старих,
як-от Стефаник, у цих обставинах можуть
продовжувати національно-визвольну струну, бо національно там
—
—
485
Пульс епохи
і надалі поневолені. Але
та національно-визвольна
бринить усе з більшим соціальним зафарбленням («Дід
Гриць»). Для галицького ж міщанства, якому страшна
ідея більшовицького розв’язання національної проблеми
(а національно-буржуазні й національно-демократична
лінії вже оспівали попередні письменники з величезною
струна
силою),
лишається порпатись у
коханні
з
паршивенького салону, в романтичних спогадах минулого, в
з погляду свого
природі
беззмістовного існування, подаючи руку
нашій неокласиці
неоромантиці.
Тому їм, звичайно, на такому тлі не висунути ніколи
постатей, ке те що в європейських масштабах, але й у
та
своїх територіальних.
6.03-20.04.1926
м.
Харків
ЗА ДЖАЗ-БАНД І ФОКСТРОТ
Скажіть,
хто в нас не знає такого
джаз-банду, коли,
людей,
наприклад, компанія молодих, а то й літніх
мобілізує тарілки, ножі, шклянки, пляшки,
сковорідку і навіть шафу, і під простенький двотактний
лад починає вкупі з роялем на всі заставки веселитись
випивши,
і грати?
Це, звичайно, найбільш простий, найвеселіпіий інай-
зрозуміліший джаз-банд, цебто використовування
ударних музичних інструментів, хай це буде навіть, як
даному випадку,
Але
є
шафа чи
старе
у
бляшане відро.
й більш складне і досконале оркестрове
інструментів, де використовують уже спеціально
призначені ріжки, барабани, стукалки й литаври,
свистки й дзвіночки, де пляшки, налиті в різній мірі водою,
складають собою, так би мовити, скляний рояль. Сюди
додають ще духові, відомі з різних застарілих оркестрів
інструменти, як-от флейти, гобой, фагот, далі
неодмінна музична джигуха-скрипка, ще один недавно пущений
у діло давновідомий духовий інструмент саксофон і
великомученик рояль. Це вже, як бачите, більш-менш
солідна оркестра. З меншими засобами зустрічаються вже
збіговисько
й у нас оркестри
джаз-банду
і, уявіть собі, користуються
по
робітничих клубах
успіхом, ніж
—
не меншим
камерна музика. А що вже про розкладену в пух і прах
Західну Європу чи там Америку, то тут і говорити не
доводиться
буржуї і навіть мільярдери люблять музику
джаз-банду!
Дехто з дуже завзятих чистоплюїв намагається
кричати, що раз добрий джаз-банд любить мільярдер та
розкладена буржуазія, то значить, його не може любити
пролетар. Ми на це запитаємо: а як же бути нам тоді, коли
—
За джаз-банд і фокстрот
487
камерний скрипковий квартет Страдіваріуса теж любить
Значить, виходить,
інструменти винні, і не в тому зло, коли вони грають,
а може бути лише зло в тому
кому вони і що саме
грають. Доводиться повторювати старі істини.
Тепер про фокстрот. Тут можна було б розвести облічительну тираду на адресу розкладу буржуазії, падіння
нравів, гнусності Чемберлена і т. д., і т. ін. Але
мільярдер чи розкладена буржуазія?
не
—
себе:
фокстроту не на такому ж
Не
положенні,
джаз-банд?
ритм зло, а зло може бути,
хто і як його танцює. Адже фокстрот, поки він ще не був
танком захопленого розкладу, на який ми, признаймось,
у Курбаса з приємністю дивимось і слухаємо, той
фокстрот був народним танком аргентинських пастухів,
скажімо, щось на зразок татарської хайтарми або хоча б
нашого безгрішного козачка. Значить, фокстрот був танком
запитаймо
невже танок і ритм
як і
трудящих, і він може і повинен таким і залишитись.
від чеських чи французьких робітників-комуністів
фокстрот на їхніх офіційних вечірках, що вони вам
скажуть?! І нічого тут розводити єреміяди на музику й
ритми фокстроту, які по суті і безгрішні з
пролетарського погляду, і навіть з походження наші, так би мовити,
Відніміть
робітничо-селянські.
Це не якийсь рафінований менует королівських
лизоблюдів,
Фокстрот
—
за якого заступається нарєчник
це
могутній
танок, напоєний
Горький.
біологічним,
а то
й любовним ритмом здібної до життя й творчості особи.
А що цей ритм раніш нас підхопила ще й досі активна
буржуазія, що ще жива,
що ще хоче жити й б’ється за
світове панування, то сам фокстрот у цьому не винен. Воля
буржуазії і зробити його
своїм, відповідно реформувати, бо трудящі класи мають
наша цей танок перехопити од
більше право на такий активний біологічний ритм поруч
із ритмом праці, ніж пригнила буржуазія.
Звичайно, ще багато значить, хто й для кого писав
музику.
Сам західноєвропейський фокстрот, особливо
нерідко чисто занепадницький (як
кажуть у нас) зміст, і це треба мати на увазі, але наші
слова до музики, мають
488
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
музики й поети дадуть фокстротові своє пролетарське
життя. Почин у цьому зробив
наш
молодець
—
—
«Червоний перець», що умістив перший український
фокстрот композитора Крижанівського. Коли ми дамо
не західноєвропейський розклад у фокстроті і джаз-банді,
а початки свого будівництва, то, признайтесь по
щирості, що вам це все прийдеться дуже до вподоби.
Тоді давайте без лицемірства, щиро вводити фокстрот
журнал
до свого вжитку.
І не звертайте уваги на виступи Горького проти
фокстроту й джаз-банду. Очевидно, Горький був лише
в
а не в
робітничих кварталах, він
чув лише музику товстих буржуа, але не бачив
робітничих оркестр джаз-банду. Горький, що виступає на захист
європейських лупанарах,
придворного менуета, говорить як назадник: він не
ритмів сучасності, він «ловить сома»
на сторінках газети, де в той час
відбивається картина китайської революції, як дотепно
висміяв Горького «Новый Леф». І ми пошлемося на авторитет
проф. Є. Браудо, що, називаючи джаз-банд великою
музикою міста, вказує на визначних сучасних композиторів,
як Онегер (його «Паротяг Пасіфік 231» виконувався вже
відчуває звуків і
протягом
у
тижнів
Харкові), Конверс (музична річ «Форт
Браудо
Сюжетом музыки становятся успехи
техники,
№ 10 000 000»).
пише:
вместо старых традиционных
современной
любовных
и
примитивноплясовых мотивов.
Музика джаз-банду, що поширює сферу звучання за
досі нам відомих тонів, це є наша музика
музика сучасності. Нам потрібні широкі звукові обрії
звичайно, все добре на своєму місці. Може, ми похоронного
маршу з джаз-бандом ще не скоро діждемось, хоч негри,
що вважаються найпершими й найчутливішими
носіями музики джаз-банду, мабуть, і хоронять з ударними
інструментами. Але для веселого ритму, для робочих
ритмів
джаз-банд це музика першого сорту. І наші свіжі
межі
—
—
—
композитори все більше й більше вводять в свою музику
489
За джаз-банд і фокстрот
характерне звучання різних ударних
та
незвичайних
інструментів.
Наші хатні назадники й ханжі (напр., з
«Літературної газети») не знають, який переворот у музичне
мистецтво
вніс джаз-банд. Не вважаючи на зміну нашого
побуту
й звучання його, у нас ще й досі тримаються
середньовічні музичні інструменти, але джаз-банд їх скидає.
Сучасна музика все більше й більше охоплюється стремлінням до
реалізму в звуках,
до вловлювання звукових
загостреної класової боротьби.
І не скрипка, не віолончель, а нові електроапарати, що дають
можливість безперервної зміни звукових відтінків од свисту
буднів
до
міського
життя і його
небувалих дужих і протяжних звуків, будуть
обслуговувати музику
ближчих десятиліть. Геніальний винахід інж.
Термена перший і значний крок на цьому шляху.
Так пише проф.
Браудо.
шумовий апарат Майзе ля, що
міста
з
передає шуми
небувалою ілюзією реальності.
вже
Радіо
використовує ці винаходи, але це тільки
початки. Отже, ми голосуємо за джаз-банд і фокстрот. І коли
ми будемо в меншості, то й більшовики ж колись були
Мусимо
в
меншості.
ще згадати
ДЖАЗ
Далі вже не можна утриматись, щоб не показати
сторінках «УЖ’а»1 американський бар, де п’ють содувіскі, коктейлі й фліпи, де негр з акомпаніатором
на
грають шимі й чарльстон, а
гості присяжні (с й такі) та
ритмічній ході всесвітнього танцю,
що переміг усі інші,
фокстроту. На підвищенні сидить
міцний, мов із закам’янілої гуми, негр. В нього
приблудні колишуться
в
—
чудесний колір обличчя, подібний до поверхні доброго
дьогтю, з ледве помітним оливково-шоколадним нальотом.
Обличчя пропорційне, чудесний короткий ніс, приплюснутий трохи,
з
ніздрями,
що так влучно в ритм
музиці
можуть роздиматись.
Перед
складний набор інструментів,
барабаном.
ним
в одно ціле з
що зв’язані
За роялем нижче сидить трамп з червоною
краваткою на шиї. Очі його повні алкоголю, що перебрали
міру
й спинилися на напруженому півбожевільному
настроєві. Може, він рекордсмен грати цілу добу на роялі без
перерви? Він акомпанує вечір і цілу ніч і зовсім не
механічно. Зате негр розпливається в ритмі. Ось пішов темп
фокстроту. Коливається двотактним човганням
людська маса. Інструмент негра підтримує мотивні заклики
рояля своїм шумом і
бубонінням. Раптом ці
звуки
перериває вступний брязкіт литаври, що, завмираючи, подає
голос од натискування ноги.
Обличчя негра спливається з ритмом, ніздрі ходять
у такт, очі примружено соловіють і розтікаються у
музичної дії. Голова
бриту бороду вперед. Негр витягає в повітря підборіддя
і знов утягає його, як робить це качка в любовному екстазі.
солодкій втомі, що знаменує екстаз
витягає
1
«Універсального журналу».—Ред.
491
Джаз
Ритми колишуться, барабан здригається. Одкинувши
джаз-бандист хапає дві палички, якими піднімає
голову,
стрекіт,
наче гострить одну
об одну швидким
Потім, стрепенувшись, підкидає їх угору,
перебиваючи їхню дерев’яну говірку так, щоб у прорив шелепаво дзвякали мідні тарілки, дзенькав трикутник і
наддавала в ритм свою мелодію струнна армія рояля.
Все це робить негр, наче не слухаючи мелодії й ритму
танцю, що совгає й колише цілу залу людських тіл в
чорногузовим клекотом.
екстатичному захваті. Але кожен удар, кожен звук джазу
зливається в один музичний, майже математично-точний
потік звуків. Якась рижа леді сидить з трьома
англійцями і блакитна сталь її очей цвіте,
постать геніального музики
вбираючи цю чорну
джаз-банду.
Негр легко хитається взад і вперед на своєму високому
сидінні, торкаючи то той, то другий ударний інструмент
такті. Раптом він хапається за дерев’яшки,
вирішивши зім’яти весь цей музичний похід. Він
вривається какофонічною й аритмічною стукавнею в
мелодію, де такти різко й дисонантно не сходяться, як два
в строгому
наче
різних годинники. Але ви чуєте, як до повільніших
темпів рояля, мов неминучість, наближаються незмінні
своїй швидкості дерев’яні вдари, і там, де мелодія
робить крутий поворот, вони вливаються в один такт, даючи
в
чудове
розв’язання напруженості, виливається вся душа
стихій, і, як дві ріки різними
цих двох музичних
струменями, злившись в одне русло, течуть поруч широким
потоком і повільно
Негр
змішують кольори своїх
вод.
задоволено одкидає голову, далі оглядає
переможними очима всю залу, не забуваючи, однак,
постукувати і погримувати в свій барабан і калатушки,
зустрічає очима чудесну рижу леді з очима блакитної сталі,
що йому усміхається червоними устами. Він усміхається
їй, щось тюрлюрлюкає голосом у такт
підкинувши догори палиці,
обриває
фокстротові і,
все.
Зала задоволено і добре посміхається до музик. їх
частують
коктейлем. Пари сідають відпочивати, і поміж
публікою снують
ковбої, може, й німецького походження, однак
стильово одіті і що вміють добре говорити по-англійському.
СПІРАЛІЗМ
Цим
черговим 2
(3)
“Авангарду” редакція
числом
«Мистецьких матеріалів
наша поширює та
заглиблює
творчий і теоретичний ґрунт позицій спіралізму
динамізму).
Спіралізм як мистецько-філософський термія
(конструктивного
випливає з таких положень: як поступування життя, так
і
розвиток мистецьких форм іде спіраллю. Діалектика
беручи для даного моменту певну, вихідну точку, веде
Ці витки творяться
внаслідок одштовхувакь од попереднього стану. Вони (витки
й повороти), пройшовши етап цілковитого
життя,
відповідними витками поступ.
(діаметрального) заперечення, доходять знов до аналогічного з
попереднім пунктом положення, де вже синтезуються
начала обох попередніх фаз, але й, головне, додається ще
й нове, щось
Оскільки
небувале
життя і
координатах часу
у
попередніх
взагалі всякий
етапах.
чин може
і простору, причому
час
—
бути
в
є
цей рух часу завше перетворює всяку
циклічність у спіраль. Навіть найдосконаліша
статична конструкція
коло, коли її взяти в координаті часу
(поки точка оббіжить круг центру), завше дає спіраль,
бо рух часу односить точку все вище й вище.
координатою руху, то
начебто
—
Хай пробачать
нам
читачі, які дуже хочуть почати
художній і полемічний матеріал цього числа
«Авангарду» ці сухуваті філософські твердження, але на них
базується марксівська теорія поступу, про що можна б
навести цитати з Леніна та Енгельса, але це роз’яснення
розвитку життя, а значить, і мистецтва у формі спіралі
й надає нам сміливості замінити термін
конструктивності й динамічності одним глибоким терміном
спіралізм,
читати
,
—
493
Спір а лі з м
на увагу спіраль як математичну конструкцію
динаміці.
Конструктивність основ природи й техніки є непре-
беручи
в
ложний факт. Конструктивність основ мистецтва треба
ще виявити й посилити. За це береться «Авангард».
Оскільки в природі (і мистецтві) все підноситься вверх
значить і конструктивність може бути
тільки динамічною. Статична конструктивність
є міт,
з
вже
писалося.
що виростає ідеалізму. Про це
Отже, конструюючи життя поворотами (витками)
у вічному процесі
рухові, ми робимо спіральний
поступ, творимо спіралі життя і творчості, що
неповторимі й одночасно схожі певними своїми вузлами, що
поступом часу,
—
—
—
інтегрально невловимі й одночасно ясні, як кожна
математична схема.
Приклади в історичному аспекті мають багато
розвиткові людства: доба розвалу римської
імперії і вихід на арену творчого життя тодішніх так званих
далі доба розвалу феодалізму й будування
варварів,
спільного в
—
буржуазних держав та культур,
нарешті, наша доба
розкладу капіталізму й виходу на арену будівництва
пролетаріату. Це будуть великі повороти історичної спіралі,
—
що виявились до того зовнішними
блискучими
революцій.
Звичайно, між цими спіральними петлями таких
велетенських радіусів, як на згаданих історичних етапах,
були витки менших радіусів і не такої божевільної
ефектами
швидкості руху (поступування) як, наприклад, у
наш час,
рік переживаємо щонайменше десятиліття.
спіралізму.
Звичайно, те саме твориться і в мистецтвах, і в
літературі, що як надбудова своїми спіралями в’яжеться з
загальною спіраллю соціально-економічного
коли ми за
Але
нам важливо показати основу
поступування людства.
Досить згадати хоч би такі наявні петлі
літературного процесу, як Ренесанс, Романтизм,
Пролетарська доба, в яку ми недавно вступили. Багато
спільних і формальних, і духовних проблем мають між
спірального
494
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
собою ці спіральні етапи,
але кожна з них стає на вищий
підносить поступ людства в
новішу, досконалішу і неповторимо-
пункт, кожна з них
галузі мистецтв ще
на
відмінну ступінь.
Тут поруч з аналогіями завше двигтить напружене
відштовхування і, може, ніколи так не
відштовхувалась література одного спірального етапу від другого,
як зараз пролетарський конструктивний реалістичний
напрямок од романтизму чи ще ближчого спірального
етапу
футуризму, маючи певну кількість зовнішньо
—
схожих,
але принципово
покоління
різних моментів. Причому
своїх напрямках
і
своїх
відштовхується, заперечує нищить
попередників,
кожне наступне
в
в
той
же час
іще ранішим творчим
мистецькі сини, кожен раз
додатково-неповториму базу.
знаходячи спільні моменти з
поколінням,
що його скидали їхні
стаючи на нову,
Звичайно, тут не все так просто, як у математиці.
Звичайно, всім відомо, що життя складний процес,
динамічний, невпинний процес, і з
примітивним схематизмом
підходити на можна. Хто зрозумів спіралізм
як примітивну схему чи лише як образ, той нічого не
зрозумів. З другого ж боку, не уявляючи собі плану
конструкції життя, не можна його охопити ні в цілому, ні в
до нього
ані зв’язати видимих деталів та розвитку форм в один
велетенський хід, що зветься прогресом людства.
На сьогодні справу прогресу людства перебирає до
частинах,
своїх рук пролетаріат. Тому спіралізм, що досліджує
і розв’язує проблеми спірального поступу мистецьких
форм пролетарської доби з пролетарської точки зору,
повинен викликати симпатії всіх чутливих пролетарів і
революціонерів, що їм дорогий поступ вселюдства.
АВТОБІОГРАФІЯ ЛЕОНІДА ЧЕРНОВА
АВТОРА ІНТЕРМЕДІЙ, ПИСАНА
РУКОЮ ВАЛЕР’ЯНА ПОЛІЩУКА
-
ви на вулиці побачите людину міцного й
тіла, здоровила з червоною присадкуватою шиєю,
могутнім торсом і бойовим виглядом (туберкульоз 3-ї
Коли
високого
стадії), з крутим лобом і великими осяйними добрими
очима блакитно-сірої води, то знайте, що то я... але ні,
це ще не всі характерні ознаки, щоб сказати, що це
Леонід Чернов, ваш покірний слуга.
Отже, коли ви побачите людину у вигляді молодого
капітана далекої плавби, що однак у
футлярі несе
або, ще краще, коли ви
побачите людину, що, маючи всі вищезгадані ознаки і
хорошу європейську поставу, буде зі скаженим захопленням
доводити гурткові письменників про незрівнянну красу
то знайте, що це вже
і насолоду їздити на мотоциклі,
дійсно я, Леонід Чернов, що маю зараз на Україні
цілком випадкове таке російське прізвище, бо справжнє
дорожню машинку для писання,
—
Малошийченко, як і в мого батька Кіндрата.
Оцей самий короткошиїй (спадщина) Кіндрат і пустив
мене рости в 1899 році в м. Олександрії, що лежить
у мене
—
серед пахучих завзятих степів. Отже, ви маєте в моїй
особі людину, що нюхала ще минуле століття, але весь час
дивиться у наступне. Може, тому, що в XX столітті мені
так сильно везло, що я хотів би навіть покинути його,
покуштувати
величного
щоб
індустріального майбутнього
XXI столітті (очко). А як мені везло! Як везло! З
Олександрійської гімназії вигнали, бо видавав запільний
в
гумористичний журнал (один
за
все).
496
І
скінчив
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
б не 1917 рік, то, може б, я ніколи так і не
Кишинівської гімназії. Скінчив і поплив у широке
коли
життєве море...
Ах,
як
плавалось! Хвилі, буруни, урагани, холодний
діди матроси та
суховієм баштанники.
Ухопитись за весло «Укрости»?
Єсть, капітан! А капітан
мій у кожанці, у кльоші, і ще, хрін його знає, в чомусь
став і пливу. А тут заливає. Легкий
і
поезії
крейсер
пригодництва підхоплює мене на борт
і несе аж до берегів Китаю.
—
У Владивостоці я бунтарю, пишу в газеті, в журналах,
роблю в кіно, дратую буржуа, ходжу в лякерках і,
нарешті, стаю секретарем хінського1 коксуляту.
У мене мотоцикл, у мене книжка імажиністичних
поезій
«Профсоюз
сумасшедших»...
(Отут
і вчепив собі
несподіване мені самому прізвище Чернов, на провокацію
майбутнім Донцовим).
У мене пригоди, як у сина революції, і
блискавиці з очей. Мало? Мотоцикла
продано, білет на
і в омріяну Індію. Ох, яка це
пароплав до кишені
чудова країна, куди моїми очима заглянула свідома
—
—
революційна Україна! Що
там
побачив? Читайте
мою книжку
«125 день під тропіками». На кондорів не вважайте. Он
у Лєрмонтова в запалі писання і левиця з косматою
гривою
стрибає. Справа
стрибає. А м’язи у мене
не в
—
кондорі,
а в
м’язах і
спитайте у рецензента
як
газети
«Комуніст». Там написано, що це краща українська
книжка про подорожі в далекі краї.
Я з цим згоден,
ще б пак автор не згоджувався, коли
його хвалять свої. З нею може рівнятись хіба
Поліщуків «Рейд у Скандинавію», що йде цілим шматком в № 6
—
*і
Тобто китайського.
—
Ред.
497
Автобіографія Леоніда Чернова...
«
Літярмарку » і виходить у ДВУ окремою книжкою на 10
аркушів.
Ах, яка то книжка! Які там соковиті фрекен, які
друкованих
зарисовки, які краєвиди!
Бомбей
Нарешті,
—
Бучмо!
Ти вже
—
Каїр
—
яв
Одесі. Дорогий
В кіно? Скільки літ і
т. д. Бучма
ще
собі
великий
артист екрана.
самому
Великі можливості його губляться і стираються в
не
тут.
—
відкритий навіть
Навіть панченківську рвану
непідходящих сюжетах.
сценарну повстину
вивозив кінопостаттю велетня
Тараса
Шевченка.
Але це
творчість, а муки лева, що заплутався в
рибальську сітку. Мізерія, де й сили своєї не покажеш. І так
вже з півдесятка років. Та хіба в нашому письменстві,
в журналістиці цього немає?
Нарешті після імажиністичного Ленінграда
остаточно
Україна, рідке письменство, виступи в
журналах поруч кращих імен української пролетарської
не
—
—
літератури. І хай не назвуть це моєю самовпевненістю і
зарозумілістю, мої поезії завше блищали, як щире золото
серед
І
черепків.
разом з покійним тепер запальним Яриною,
настирливим, як стиснений газ, Поліщуком, ніжною і
сміливою Троянкер, розумно-винахідливим Паньковим,
чутливим на добу і незломним Єрміловим та іншими бійцями
от
конструктивно-динамічного (спіралісти) згромадження,
я рушив
уперед.
Ах, які це були
дні. Які ще роки перед нами. Поруч
як-от Сенченко, крем’язний і
соковитий хлоп’яга, безперечно найкращий з прозаїків
—
особисті друзі, такі,
другого призову, що з
бризкає сміх,
Знову
талановитий
ж
як
і
його мурмулястого білявого обличчя
його творів.
з
чудесний Вася Чіче (Чечвянський),
відкритою навіть йому самому
друг з не
письменницькою лінією.
Скільки
взяти хоча б цілий «Березіль», де
жінок стільки, що про них можна б
поем!
друзів
одних чудесних
написати книжку
—-
498
Валер9ян Поліщук,
ВИБРАНІ ТВОРИ
Любов до моєї країни, що крокує в електричне
якось чудно втілюється у мене в живий образ
майбутнє,
жінки, яку
я ношу в своєму
й серце»).
До речі,
у мене
серці (поеми «Харків», «Сонце
надзвичайно чудна вдача: кожна нова
розділи про всіх тих курчат, що ними
моя поема містить
я захоплювався, плюс ще одне останнє і якраз те, перед
яким серце моє
тріпоче,
як
поранений голуб,
—
те, що
послужило товчком до написання останнього твору.
Таким чином, моя 17-та поема буде присвячена не
тільки 16-ти курчатам
України,
21-му (очко).
Працюю я зараз на радіо.
а може,
але головне
сімнадцятому,
ВІКТОР ЯРИНА
Я не знав материної ласки. Мене
більше й частіше пестили палкі
подихи жорстокого повітря
громадянської війни на іржавих дахах
рухливих вагонів найкатаклістичнішої
з
революцій.
В, Ярина, «Жовтороті
вогники».
І
Революція підвела до чину велетенські суспільні
Народні маси почали виділяти з себе талановитих
робітників у різні галузі життя. В українську новітню
літературу з бурхливих обсягів тих мас також почали
поступати літерально сотні талановитих письменників,
масиви.
що дали нечуваний розквіт нашому письменству. Одним
з таких висунутих оновленим життям талантів,
безперечно,
був письменник Віктор Ярина, справжнє прізвище
було Віктор Писаревський.
Віктор Писаревський народився 1901 року в місті Чер-
якого
вонограді (колишньому Костянтинограді) на
Полтавщині в сім’ї слюсаря. Батько його походженням зі
Дід його був жонатий на сестрі
і
носив
Іскри
прізвище Степанченко-ІскраПисаревський. Мати Віктора Ярини (Писаревського)
старовинного козачого роду.
полковника
—
дочка селянина, що випадково почала вчитись у двокласовій школі, далі вибилась на народну вчительку. В цій
родині й народився та виховався маленький Віктор.
Видно,
тяжке
й злиденне було існування цієї родини,
особливо тих
місць,
дівчини, що далі
де
коли
автобіографічність його новел,
він розповідає життя селянської
взяти до уваги певну
стала вчителькою.
500
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Маленький Віктор рано
почав розвиватись.
Він уже
чотирилітнім хлопчиком читав. Вчитись почав у
реальній школі на станції Кам’янське, а потім у Червоноград-
ській гімназії і, нарешті, у Миргородській. З революцією
він захопився націоналістичною романтикою і вступив
до війська У HP, де пробув недовго і де вже почалися його
правильності взятої лінії.
Захворівши на тиф, він поїхав до батьків
вагання щодо
і коли
видужав, то до війська жовтоблакитників уже не
повернувся.
В Миргороді, де тоді перебувала родина Писаревських,
Віктор, пересидівши денікінську навалу, з приходом
червоних пішов на роботу в кооперацію, а восени 1920 року
переїхав до Полтави, де вступив до комуністичної
партії і пішов працювати в губнаросвіту. Тут же він вчився
й у партшколі.
Треба нагадати, що
в
ті часи околиці Полтави
бандитами. Віктора ввесь час посилали проти
бандитів у червоних загонах. Один раз він цілих два тижні
кружляв у погоні за бандитами і повернувся
застуджений. Це захорування й спричинилося до того, що здоров’я
В. Ярини (Писаревського) сильно похитнулося.
В лютому 1921 року Віктор по мобілізації комуністів
пішов до лав Червоної армії. Спершу був як «політбоєць»,
далі «політрук» кулеметного загону, потім завідувач
полкового клубу. Коли 1924 року його через хворобу
(туберкульозу) звільняють з Червоної армії, він все ж ке
пориває з нею зв’язку і працює в газеті «Червона армія».
Потім працює в округовій газеті «Влада праці».
Таким чином, у 1925 році закінчується дві ділянки
кишіли
В. Ярини
(Писаревського): 1) дитинство,
2) революційна боротьба. В.
Ярина вступає в третій недовгий, але яскравий період
літературної діяльності. На великий жаль, цей третій період
талановитої людини сходиться з третім періодом
розвитку хвороби туберкульози, що звів його в могилу. Смерть
відняла від життя цього запального робітника
революції, борця-комуніста і письменника з таким
життя
юнацтво
—
роки навчання і
різнобарвним талантом.
501
Віктор Ярина
Всього два з половиною роки працював В. Ярина
як письменник, але його доробок зразу високо підніс його
як творчу пролетарську одиницю. В постійній боротьбі
хворобою, перебуваючи мало не весь час по санаторіях,
тубінститутах, а в час відлиги хвороби працюючи в
Голов літі1 як по літредактор, В. Ярина знаходив час
з
писати свої новели й сатири. Всього два з половиною роки
неповної
літературної праці,
а
скільки зроблено. Раховані
барвисті зразки
Ще 13.06. 1928 року В.
Ярина пише сатиру «Трагічнапостать», іще 29.06.1928 року
Ярина присилає керівничого листа мистецькій групі
дні спадали,
як листя клена, даючи
пролетарського письменства.
листа, де чіткість класової лінії в
«Авангард»,
літературі поєднана з широкими обріями, а 7 липня 1928 р.
—
його
вже не стало. Він помер в
туберкульозних
назвою
—
санаторії
для
під Києвом з такою зворушливо-чеховською
«Кинь грусть».
Він навіть
не дочекався виходу в
світ своєї першої
книжки, що з’явилась тиждень згодом.
Першу свою художню річ, оповідання для дітей під
«За червону краватку» Ярина видрукував у
назвою
журналі «Червоні квіти», № 21-22
виступив
як письменник в
за
1926 рік, цебто Ярина
кінці 1926 року і,
друкованими свої твори бачив лише 1
г/2
значить,
роки.
Ярина був прекрасний робітник, за що б йому не
доводилось братись. Його скупчена, висока, худорлява
постать, навіть хвора, дихала енергією.
Вік чітко й акуратно виконував свої обов’язки в Головліті, ні на хвилину не замикався в своїх особистих
місці свої обов’язки
громадянина. Може, цей момент в першу чергу і привів
його до журналу «Червоний перець », в якому Ярина брав
найдіяльнішу участь своїми сатирами. Громадське
інтересах, бо він завше ставив на першому
настановлення сатир та відповідальність перед суспільством,
де завдання
доби треба виявляти в ударному
за громадський характер такої роботи.
порядкові, самі говорять
1
Орган комуністичної цензури.
—
Ред.
502
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Ярина бере участь у нарадах редакції, складає частину
того основного кадру, на якому виростав
Разом
цей журнал.
з тим шукання нових мистецьких стежок
його до нової тоді групи «Авангард», де його роль
й авторитет не давали змоги допуститися тих хиб, що
привело
трапились
потім.
Усіх, хто стикався з Яриною в той час, вражав той
ентузіазм і разом кристалічна розміркованість, з якими він
робив те діло, за яке брався.
Та висока людина, з довгастим
чорними очима
глибоко вдивлялась
свої образи
там
говорив,
ловлячи
вулиці шумливого
було
і коли Ярина
літературній нараді,
його, так би мовити, кристалічним
—
чи це
на
Харкова, чи на
то за
лицем, своїми
в оточення,
—
ентузіазмом, розумним ентузіазмом більшовика, відчувалось
стільки знання, начитаності. Всі свої побудови він чітко
спирав
на
марксівсько-ленінську доктрину, що її
собою, так просто, як дивиться
виявляв, не стежачи за
людина, як дихає.
не
Це була невід’ємна частина
його
і тому була особливо переконлива.
Ця начитаність його й широчина думок виступає
тільки в його новелах, віршах та сатирах. Досить
внутрішнього я
—
проглянути хоч побіжно його статті та
рецензії, щоб
з тим
погодитись.
В додатку до
великої статті «Економічні підоснови
тільки глибоку аналізу
він дає читачам
західноєвропейського реформізму
й
більш
оцінює
десятка спеціальних книжок, що
бібліографію
їх слід, на думку Ярини, взяти на увагу для того, щоб
реформізму» Ярина дає
не
—
зрозуміти коріння того реформізму. Ярина не підходить
до питання «з кондачка», він сумлінно вивчає його і тоді
виступає сам. Цей перший-ліпший приклад ми подаємо
головне для характеристики письменника в його
робітній установці та в його начитаності.
В художній своїй роботі В. Ярина користується тою
Він спостерігає явища, фіксує їх в
самою методою.
записній книжці, потім пише маленький робочий ескіз самому
собі, дає схематичний план
майбутньому своєму творові,
503
Віктор Ярина
тоді вже за цим планом виливається будинок
конструктивної новели. Порівняти хоча б його начерк-план до
оповідання під назвою «Абукадирове одружіння», що взято
з записної книжки, і вже готову новелу «Абдукадирове
одружіння». Ви бачите, як сухий, конструктивний шкелет обріс творчим м’ясом художнього слова після
сюжетних поправок, добору слів і навіть дрібнісінької деталі
а
в
зміні самої
назви.
Ярина в особистому житті давав, вже будучи
хворий, зразок точної на слово й діло людини. Коли Ярина
зобов’яжеться щось зробити, то хоча б це йому було
важким тягарем, він слова свого дотримає, чи це в обіцянці
виконати якесь літературне завдання, чи повести певну,
довгочасну, громадську акцію.
Це високе почуття обов’язку, особливо в його
хворобливому стані, можна ясно зрозуміти, прочитавши його
новели про газетярів. На цьому ми ще зупинимось.
Ярина добре знав, що то таке обов’язок, і серйозно
ставився до цього.
Буквально в останні дні свого життя (за тиждень
смерті) він пише вже згадуваного, глибокого і побільшовицькому чіткого, так би мовити, програмоволітературного листа до авангардівців (лист від 29. VI. 1928
року, санаторій «Кинь грусть»). Він увесь час мав на оці,
яків серці, робочу масу, тому й писав так:
до
Я говоритиму про «Бюлетень »... Бюлетень
видавати тиражем у 2
—
треба
2% тисячі і розсилати безплатно на
адреси всіх робітничих клубів України (особливо Донбас,
«Палаци культури»), Криворіжжя, Дніпропетровщини.
Адреси треба взяти
слід
в
«Культробітникові». До речі,
в
проспекті
зазначити, куди повинні надсилати аванси
передплатники. Словом,
комерційний підхід до справи...
Про зміст: а) ми, здається, приблизно вмовилися, який
містити статейний матеріал. Я гадаю, що додати тут
(я зовсім не відмовляюсь від права зробити
«отводи»)... якщо ти знайдеш ще що-небудь
«підходяще»...
немає чого
після свої
504
Валер’ян Поліщук.
Факт:
звідки
я написав листа
в мене сили для
це просто
—
героїзм
—
не знаю,
його беруться.
лист
Треба додати, що
статті на 6000 літер.
ВИБРАНІ ТВОРИ
дорівнює розміром чималій
II
Розглядаючи саму творчість Віктора Ярини, ми
побіжно напочатку проаналізувати його
повинні хоч
мовні засоби, ці творчі цеглини
виростають не тільки
визначається
обличчя,
—
слова, з яких
побудови окремих творів,
а
й
стиль самого письменника, так
би мовити,
загальна картина тих словесно-мистецьких
будов,
де
виявляється характер цілого живого, словесного
города, що в кожного письменника має своє неповторне
характерне
місто
чи
обличчя,
як
його має кожне, навіть невелике,
містечко.
На тлі
того словесного города виступають високими
помережано-горді високі мистецькі утвори, то
буденні, низенькі хатки потрібних, але не вершинних
творів, то міцні конструкції з сучасного матеріалу, то
старовинні дерев’яні, звучні, як стара скрипка,
стилізації. А все це скупчення й дає своє неповториме обличчя
купами
в даному разі словесно-мистецького города, яким
зібрання творів того чи іншого письменника.
Отже, прогляньмо словесні матеріали, що з них будує
В. Ярина свої новели, поезії й сатири.
Мова Ярини
в основі мова лівобережного
города,
є
—
міста, що має в собі дужу струю говірок
близьких сіл, але знівельована досить сильно канцелярськоінтелігентським жаргоном з домішкою великої кількості
специфічних українських русизмів, на зразок «канєшукраїнського
но», «юринда», «времня» чи
навіть «уременно» і
т.
інш.
широкої української
літературної мови, яка фактично організовує весь цей
матеріал, приблизно в такій паралелі, як партія
Сюди приєднується
велика доля
організовує й веде свою класу.
Ця мовна основа керує законами синтакси,
Ярини,як
в
бік
і
в
що в
інших сучасних письменників, випорскують
наших
літературних сусідів.
505
Віктор Ярина
Ось візьмімо перший-ліпший уривок
що
відбиває, звичайно,
Нічого схожого; ти
мови
Ярини,
своє оточення.
бачиш,
що він помітив шість
тарілок саме тоді, коли йому лишалась рівно мить,
щоб
уступитись із дороги.
А про твій
шніцель і мою баранячу він згадує тільки тоді,
коли повар, якому набридла мовчазна фігура, що стоїть ось
уже дві хвилини і не помічає, здається, ні його, ні плити,
спитає нарешті:
—
Та чого тобі, дурню, треба?
Тоді він скаже: «Дайте мені шніцель і баранячу котлету»,
а одвернеться й знову буде думати про те, що його чекають
дома шість півголодних ротів, і про те, що жінка гризтиме
голову, якщо мало принесе об’їдків од обідів, і про те, як би
зручніше ті об’їдки сховати й винести, щоб хазяїн і хазяйка
не
побачили, що відбиває їжу в хазяйських свиней.
(«Жорстока щасливість»).
В цьому
уривочкові,
як у
щупті волосків
ведмедя
відбивається характер його хутра, так і тут відбивається
характер мови В. Ярини. По-перше, ми маємо чудесно
будову, де на свому місці
поставлені перемінні голосні чи приголосні звуки в словах «від»,
дотриману звукову
«з», «і», «в» і т. д.
Це, безперечно, добра
мови, що її
письменник наслухався на
народної
Полтавщині та
матері. Разом
такі сучасні звороти
міста,
школа
з тим тут маємо
од своєї
нашого
(«ничего подобного») поруч
української мови, як
«уступись з дороги». Поруч слова «повар» (кухар) автор вживає
теж досить
сполучення «бараняча котлета»
канонізований, хоч і не зовсім вірний для такого вжитку вислів.
Разом з тим, мова Ярини мальовнича, свіжа, не суха
справжня, жива мова сучасного Харкова.
Та мова особливо яскраво виступає в Ярини в його
мальовничих діалогах, якими він, як добрий художник,
як «нічого схожого»
з таким основним висловом
—
—
разом і малює характери своїх героїв.
Тут діапазон і диференціація його язика
розгортається од мови
високо-інтелігентного горожанина-українця
506
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
через мову канцеляриста-службовця до мови
українського
робітника та
простого селюка, що
прийшов
до
редакції зі своїми скаргами.
Іноді:
Лізе об двері, стукаючися, свита, пахощами морозу й сіна
кімнату сповнюючи.
—
Оце був на базарі, дай,
думаю, піду
—
гляну, яка вона
є, та ридахція.
Посидить, обдивиться.
—
Ще раз
обдивиться. Тоді питає:
Так це ви й робите газету?
(«Треба»).
Знов-таки, мовні звороти нашого села
тільки
добре знає,
він тонко
Ярина не
відчуває їх запах, уміє користа-
тися з них і разом малювати ними відповідні
конструктивному завданню постаті. Хіба ця свита
не живе в цих кількох рядках?
користуватися
—
цей
дядько
Такі мовні засоби дозволяють В. Ярині
великим діапазоном тем в різних жанрах.
Ярина пише новели в основі майже повним спектром
й
всеохоплюючої творчої одиниці. Правда, це ще
письменник писав лише 2%роки.
просвічують крізь інші основні для
існують лише в натяках.
початки, адже згадаймо, що
Деякі
жанри лише
Ярини, деякі теми
В Ярини тематика розпокладається на такому
обсязі: від новел з життя глухого українського села й хутора,
як, наприклад, «Чортова машинка», далі через
новели й сатири з тематикою нашого міста, а особливо його
службово-робітничого та обивательсько-непманського
секторів (тематика найбільш розроблена), до новел на,
так би мовити,
космополітичні
теми.
В цьому плані
Ярина дав пристойний зразок новели, що стоїть у
плані сучасної технічно-фантастичної європейської прози.
новела типу «Сонячної
Це новела «Містер Рок »
машини» Винниченка, « Треста ДЄ» Еренбурга, «RUR» Чанека,
«ДжімміФерракса» Штернгайма, «Останнього Ейджву—
да»
Смолича, «Месс-Менд» Шагінян та багатьох інших
з подібною установкою. У всіх них лежить в основі
творів
507
Віктор Ярина
роз’яснення майбутньої боротьби пролетаріату з
капіталом, і
всім їм попередником можна б назвати «Залізну
п’яту» Джека Лондона.
Уеллзівська фантастика побудована в іншому плані,
не класової, а міжпланетної (національної?) боротьби.
Посередині між
цими двома напрямами ми помістили б
фантастику А. Богданова. До речі, «Містер Рок» Ярини
багато де в чому нагадує Чіче з «Месс-Менд », Енса Боота
з « Тресту ДЄ», головного героя з «RUR» і навіть Мертенса
«Сонячної машини». У Ярини так само влада й
технічна сила поруч з розумом концентруються в руках
з
капіталу і від нього переходить, чи от-от
перейти, до трудящих мас. Правда, в невеличкій
найвищого диктатора
має
новелі трудно розгорнути повністю фабулу та
накреслити характери, але те, що зробив Ярина в новелі «Містер
Рок», зроблено добре.
Так само брався Ярина й
східно-національну
«Абдукадирове одрущо зачіпає характери Сходу. Таким чином, у
за
тематику, згадати хоча б його новелу
жіння»,
потенції Ярини була тематика від англо-американської,
правда, літературно-стандартизованої пофарбовки, до
побутових барв Сходу.
Нарешті, коли згадати, що Ярина почав сатиру
«Репортаж од Харона» і згадати знов таки ж того «Містера
Рока», то в потенції Ярини була й широка часова гама
од історичного жанру (в даному випадку спародизованого) до заглядання в майбутнє своїм оком творця науковосоціальних фантазій.
Треба окремо відзначити ще групу його тем з близької
історії (час військового комунізму,
головним чином,
боротьба червоних в межах українського
села),
оповідань для дітей, групу досить розвинену
групу його
—
сатири,
і, нарешті, поезій. Як
настроєво-ліричних
бачимо, розмах цього молодого письменника, що так рано
новел
далі
своїм багатством,
й культурою.
Яка широка обдарованість містилася в цьому
загинув, прямо вражає
різнобарвністю
прекрасному
робітникові художнього пера!
508
Валер’ян Поліщук,
ВИБРАНІ ТВОРИ
Тепер слід переглянути творчість Ярини
з
боку
самої фактури, відзначити мистецьке спрямування його
таланту.
Основна манера його як митця
конструктивізм
реалістичному ґрунті. Взагалі конструктивізм є
особлива, найдоцільніша метода реалістичного сприймання
й художнього відтворення світу. В цьому розумінні
Ярина в багатьох випадках може бути зразком конструктивістичного оформлення прозового словесного матеріалу.
Такі його новели, як «Чортова машинка», «Жорстока
щасливість», «МістерРок», «Абдукадировеодружіння»
і нарешті оповідання для дітей «За червону краватку»,
—
на
можуть бути за приклади, як слід писати конструктивістичну прозу. Ясно поставлена мета
для чого й для
кого пишеться річ, стисла мова, без водянистості й
балаканини, місцями аж до сухості, реалістичний фактаж
та матеріалістична мова в Доленґовому розумінні
все
—
—
це
добрі
ознаки сучасного конструктивного стилю і все
міцний
їх, про який говоритимемо далі.
Другою відміною його конструктивістичної прози
фактажні новели-нотатки без твердого сюжету, але
це є в згаданих новелах, не кажучи вже про
сюжет
є
побудовані
за прикладом
їх (фільми і
новели
безсюжетних фільмів факту, що
Ярини) можна б називати приблизно
так: «Вокзал», «Харківськавулиця», «Чорнеморе» і т.д.
і т. інш. Іноді факти таких новел-нотаток мають ще
психологічного реалізму в описовій манері
Толстого, де іноді навіть діють частини замість цілого,
велику долю
наприклад, «гумовий поперек» замість постаті секретаря
в
сатирі «Усмішкатов. Сенса». Зразком такого
творів можуть бути новели «В сутеренах» та «Коли
характеру
поспішає блощиця», і
«Мить», хоч,
згадані дві.
В конструктивно-реалістичному плані побудовані і всі
сатири В. Ярини. Вони завше спираються на міцний
почасти новела
безперечно, вона значно слабша за вже
кістяк сюжету
і писані,
мовити, телеграмною
в
як і новели, стислою, так
би
мовою.
Фраза Ярини, як правило, дуже коротка, і лише
психологічно-реалістичних утворах він уживає довших
509
Віктор Ярина
Зовсім не характерним для Ярини і мал
лірико-символічний ескіз. Цей стиль найбільш
виявився у Ярини в одній новелі «Біля одвічного».
Група поезій Ярини цілком сходиться з його конструктивістичними новелами і, по суті, є ними ж, лише
обмежену жильну середину сюжету
фабульність. Більша
частина новел Ярини має в собі високорозвинену фабульну
структуру. Це саме треба сказати і про більшість його
—
сатир. Вищенаведені новели,
конструктивного стилю, мають в
як приклади
собі струнку фабулу,
в них є
певний
рушій сюжету, як-от в «Чортовій машинці», пощастить
чи ні зібрати продрозверстку; переможе чи ні
обставини служник у
столовці
в
новелі «Жорстока
щасливість»; чи врятується містер Рок з решткою капіталістів
і т. д. Єсть зав’язка сюжету, логічна динаміка в розгор-
туванні фабули, кульмінаційне напруження (піпанунг)
і, нарешті, розв’язка, завершення новели. Треба ще раз
підкреслити, що це робиться в дуже обмежених рамках
маленького оповідання, а це, як відомо, особливо трудно,
і перемогти з честю такі труднощі можуть лише
безперечні таланти. Ярина якраз і належав до них. Навіть там,
де фабула не розвинута як слід, де сюжет не
сформований в зрівноважену, пропорційну будову, все ж у Ярини
завше єсть
творові, і
отой сюжетний рушій, що дає динаміку
читач мусить увесь час стежити за розвитком
подій, а щоб зрозуміти повністю твір, мусить
дійти до кінця новели.
Всі ці свої досягнення Ярина завдячує своєму
гострому оку, що вміє бачити деталі й масиви, своєму розумові,
що вміє деталі синтезувати (складати в ціле), а масиви
аналізувати (розкладати на частини), і, нарешті, своїй
культурності в галузі літературних форм.
Особливу роль грає око Ярини. Він бачить дрібниці
зі своєї особливої точки зору, він їх уміє збільшити,
виділити, підкреслити, щоб читач їх виразніше побачив.
сюжетних
510
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Так, наприклад, в новелі «Жовтороті вогники»
таргани остільки яскраво виділені на тлі звичайної кімнати,
читач починає стежити за їх
що
своєрідним життям, починає
окремішним,
поволі бачити світ крізь
тарганові масштаби.
У кімнаті живу я з своїми мріями. І ще сила тарганів
живуть у кімнатці: їх повні всі щілини, можна бачити часом,
як, вистромивши з щілини довжелезні вуса, обдивляється
тарган кімнату, чи можна вилізти, чи безпечно, чи немає
кого. А коли
ввечері буває
в
хаті темно, о, тоді таргани
почувають себе господарями: вони захоплюють усю меблю
стільці, стіл, ліжко, канапу, гучно шарудять
—
по всіх
кострубатими своїми тілами. А коли, прийшовши,
засвітиш раптом електрику, рух тарганів раптово спиняється,
кутках
вони здивовано блимають вусами на непрохане світло і так
само раптово
на
діл
розбігаються на всі боки, поспішно стукаючи
ліжка, стола.
з канапи,
Це добре око дає Ярині змогу помічати тонкі зовнішні,
психологічно витримані деталі, що яскраво
змальовують постаті й атмосферу, в якій вершиться та чи інша
але
дія. Наприклад, у «Чортовій машинці» дядьки на
привітання червоних «лише придавили свої шапки», не
відізвавшись жодним словом.
Або зарисовка обличчя
«старий, а борода, як пух, біла й м’яка,
по щоці м’яким теплом пройшлася» («Роси»), чи дає, так
гугнявого попечителя:
би мовити, портрет старенького бінокля «цейса», що
собі цілу характерно-індивідуальну, свою лише
носить у
історію. Ярина знає ту свою якість: в одній з новел він так
«Я маю добрі очі...».
Цими очима Ярина вдивляється в речі й постаті,
бачить їх характерні риси й рисочки, на які кожен
і пише:
дивиться, але не може їх побачити в їхній характерності. І тут
роль письменника-художника скерувати погляд читачаглядача і показати ці речі в їх специфічному світлі,
зрозуміти їх.
Кожна доба
їх
має свої завдання в
бачить по-своєму,
баченні речей, вона
бачить
як кожен раз по-новому
511
Віктор Ярина
і великі художні твори. Ми скажемо, що
кожна доба
буквально фізіологічні очі, якими сприймає
світ. Перед у цьому відповідному добі сприйманню,
речей ведуть, звичайно, письменники і художники.
Імпресіоністи зовсім іншими очима бачать один і той самий
має свої
світ, ніж реалісти-передвижники; знівельовані схеми
речей у Гюґо зовсім інакше виглядають, ніж у аналітикареаліста Марселя Пруста, романтична шевченківська
доба зовсім інакше через творчість
охоплювала
речей, ніж наша доба заглибленого, зваженого
і проникливого сприймання, сприймання реальних
речей як конструктивного синтезу з дрібних частин, деталів. Ярина якраз мав очі нашої доби, він бачив глибоко
реальні деталі і конструював з них масиви чи то речей,
чи постатів, які, в свою чергу, являлись оболонкою для
характери
сучасних ідей.
Це уміння надавати характери речам, уміння
доби, так, як навчило спостерігати їх
цілі
кіномистецтво (деталі першого плану, другий план
оте
план
кіно,
речі, третій
обсяги)
найреалістичніше
з мистецтв сучасності
все це надало змогу Ярині
використовувати в своїх новелах чисті кінематографічні
прийоми, де його дія розвивається темпами кіно, фраза
звучить, як титри фільму, або й уся новела писана стилем
сценарію. Нарешті, в новелах «грають речі», як-от уже
згадуваний «цейс» в новелі «Чортова машинка». У нас
цими прийомами користувався як слід лише найдинамічніший і найсучасніший з письменників старшого
бачити їх очима нашої
—
—
—
—
покоління В. Винниченко, як, наприклад, у новелі
Ярина скористався з подібної психологічної
ситуації, де річ стає центром фабули, де вона розв’язує
(зриває) напружену колізію двох сил (темних, збурених
та розлючених селян, з одного боку, і сил
революційного діла, з другого боку). Навіть мова у Ярини тут ще
лежить цілком у сфері Винниченкової. Верх бере
озброєна хитрістю і знанням сила, вона грає на страхові
«Записна книжка».
селянства перед
технікою («машинкою»), грамотою, знанням,
512
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
що сполучається разом
знанням все
з
вірою в те,
що машиною
й
зробити можна.
За тим
же принципом гри речі збудована реалістична
Коцюбинського «Посол від чорного царя». Зараз
цей кіноприйом гри речі використовують чимало
сучасних українських письменників-сюжетистів, а з них в
першому ряду йде і В. Ярина.
новела
III
Щоб заглибитись у
відчути
саме єство письменника,
й зрозуміти його ідеологію, найкращий матеріал для
ліричні вірші. В ліриці, по-перше, найменше
вигадки. Це, так би мовити, глибинний натуралізм душі,
де в основі лежить протокольний запис. Ярина доречно
залишив для нашого читача, небагато, правда, своїх
прекрасних ліричних віршів, які досі ще не були
публіковані. В них вимальовується вся чудесна, розумна й
цього
є
вразлива постать цього
поета-більшовика.
Згадаймо ще раз, що всі свої
роки літературної
діяльності Ярина був хворий, і тому не дивно зустріти у
нього чимало тем чи хоч би лейтмотивів про
хворобу, лікування,
ремонт.
Санаторій. Режим,
їжа сім раз
на день.
Спати,
гуляти...
По обіді
(яке ідіотство!)
лежи і читати не
і балакати
наче
смій,
не можна,
справді німий...
Ні!..
Не можу! Втечу!!
Я ледарить не звик!!!
(Але
не
—
втік).
( «Поезія ремонту» )
здоров’я,
513
Віктор Ярина
об
Прагнення діяльної кипучої людини розбивається
(хворобою). Людина
те, що зветься обставинами
роботи, боротьби, що рветься наверх
навіть отим крещендо знаків оклику, а контроль розуму
душею повна руху,
та ще
фізична недуга паралізують цей настрій, і
іронічно-болюче, ніби між іншим
письменник додає оте
в дужках
виросли
—
«але не
кинуте
втік», що перекреслює всі заміри, які
робити: «я ледарить не звик».
віршеві йде чудова картина
вже в звичку
Далі
діяльного, бурхливого
в цьому ж
на молу, з
моря з гарматними пострілами хвиль
гудінням сирен у тумані,
з
місяцем, що
«упав
І письменник прориває, нехай хоч поки
що психічну, свою зв’язаність покликом:
у часу
глибину».
В революційні будні
з головою пірну...
Дайош роботу!
—
В цьому увесь Ярина.
У трудних душевних колізіях увесь час б’ється Ярина
в
своїй ліриці і б’ється,
бачимо,
як
немає і хвилинного занепаду.
пружина, що кожну мить
з честю. В ньому
Він увесь
—
як нагнута
поривається прорватись до чину,
випростатись.
Ось у другому випадку така ж тяжка колізія. Почуття
батька до хворої на скарлатину дитини і обов’язок
громадянина зіткнулись у
болючому двобої:
Я волію боротьби розором
Кинути у всесвітні простори...
Так холодом же
гарячий термометр:
Тридцять дев’ять...
Сорок...
( «Подрузі» )
Так само з його ліричних
віршів не менш яскраво, ніж
із новел, виступає вічна, незмінна, як сила світового
тяжіння, його класова цілеспрямованість і вогненна
ненависть до класового ворога.
письменником, що
їде
на
Ось у купе, де поруч
південь
в ремонт, ще:
з хворим
514
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
У м’якому
розлігся
непач
І пузо
ритмічно.
За купе
хитає
віхола плаче,
Стугонить
в запорошені
вікна.
Той підвівсь,
узяв портплед,
розгорнув...
довго їсть, потвора...
Слиною пирска,
сопе,
рве
—
І чорно-чорно надворі...
Проте, не вважаючи на цей чорний краєвид, поет
краї, де видно й не зимно»... і,
нарешті, коли його візаві ліг і «захріп цей послід хоробрих»,
«прослав конвеєр дум у
Ярина веде свої почування і думки далі:
Ніч
—
скидати й собі
На холодному
жалобу.
—
зачервонівся обрій.
Я
—
на валізку стомлену голову
І кажу собі: «Добре!»
( «Купе №3»)
Яка скупчено холодна класова свідомість і
поруч з прекрасним
формою
коротке і многозначне:
словесним
«добре»,
воно
ненависть
утіленням. Оце
багато більше
промовляє, ніж найгучніші вигуки. За цим «добре»
криються всі сучасні і наступні класові бої, за якими, як
ночі
після
червоний, ясний обрій. Цей самий
віршеві «Купе № 3» розвинуто й у новелі
в купе, виступає
мотив, що у
«Вокзали», де Apr так само поки що зовнішньо пасивно,
515
Віктор Ярина
але при внутрішньому страшенному напруженні
стикається з непманом.
У
доцільно й
переключається в
Ярини в згаданій поезії увесь час простий,
реалістично виконаний малюнок
глибокі символи, Ярина не каже слів
Він за ними ховає ще широкі схеми
фотографічно просто.
Звичайно, вірш,
й просто,
як
й натяки.
зрозуміти
сьогоднішнє
коли кому хочеться, можна
поточний малюнок,
як
одноразове явище, але при невеличкому загибленні ви
бачите інші, широкі плани, в яких говорить та сама класова
великі
ідеологія. За пейзажно-побутовою зарисовкою
проблеми й символи (хоч твір зовсім не символістичний,
а реалістично-конструктивний)
це ознака дійсної
поезії.
таких
засобів
поетичного
вищої
вищих
Крім
малюнка змислового характеру, Ярина у віршеві «Січень»
використовує ще й засоби віршового графічного малюнка.
Він використовує шрифт, розбивку й відповідне
розпланування рядків. Коли розбивка й розташування
рядків на сторінці у новітньому віршеві (як і в Яринових
віршах) має завданням дати ритмічну партитуру для
відповідного читання вголос, то в останній час, як і в час
—
—
схоластичної поезії, вживається поезомалярство
іншими лівими мистецькими напрямками,
футуристами та
Це поезомалярство,
змислово-образно-звукового впливу на читача, має
завданням посилити враження ще й відповідними
зоровими засобами, рисунками з шрифтів, ліній, натяками
на малюнок і розположенням рядків та літер різного
розміру. Тут розмах графічних засобів буває од «заумного»
суто суб’єктивно-емоціонального рисування до
реалістичного зображення, що, однак, виростає з самого
матеріалу вірша, а не є сторонньою ілюстрацією.
В цьому відношенні вірш Ярини «Січень» хоч і не
як, приміром, конструктивістами.
крім
можливостей поезомалярїх
ства, що
вживали, наприклад, наші схоластичні,
церковні письменники в добу розквіту Києво-Могилянської
використовує максимально тих
академії («хрести», «кола», «крашанки» й інші
складені з тексту вірша) чи сучасні футуристи
малюнки,
516
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
(згадати їх «півники» й «телята»), але все ж в
розумінні і конструктивно-виправданій дозі користується
з
засобів графічних.
Він пише про горизонтальний розполіг довгих
тротуарів, і, накреслюючи ці слова в образи, Ярина додає ще
зоровий образ, де текст (масу) цього рядка
розтягнуто перекинутими горизонтально літерами на довгу,
рівну смугу, що мав підкреслити і підкреслює поземність
тротуарів. А коли лижварі («Юний і груди голі») несуть
у трамвай перпендикуляри лижв чи, може,
перпендикуляри міцного настрою, становчу силу зими, коли це
хотів передати Ярина,
він ставить інший рядок
й
—
перпендикулярно.
Зима затискує холодом тих, що
і
в черзі трамвайній,
копієчку, але поруч того вона дає наборотьби з лихом, загартовує тіло й
того, що просить
струнчення
характер спортсменів. От чому тут оці чіткі й певні
горизонталі й перпендикуляри. «Зимо, ой ти не з кволих!»
—
Ярина в тому вірші. І в тому простому начебто
твердженні заховано знов натяк і на боротьбу, і на спорт,
виголошує В.
і на іспити життєвого холоду, і т.д. І коли з-під лоба од
морозу скачуть іскри, то
Ярина
малює це скопами
слів
і літер, конструктивно виправдуючи графічні засоби
друку.
Треба відзначити, що ці поезії, писані в останній рік
Ярини, тобто в рік найвищої його літературної
дозрілості, свідчать за ті великі можливості, що їх
ховав у собі цей письменник. Яку велику він за короткий
час надбав собі майстерність, яке розгорнув багатство
життя
мислі!
Такі багаті можливості його прози й поезії підводять
особливий
жаль за тою
обдарованою
молодою людиною,
що так рано згасла.
В новелі
«Чортова
машинка»,
формальний бік якої
розділові, коли
ми вже розглядали у попередньому
формальні засоби Ярини, автор подає
упертої класової борні, що велася і
українському селі.
розглядали
тяжкої й
продовжується в
картину
517
Віктор Ярина
Для Ярини, цілком
слушно, після років
громадянської війни це загострення перекинулося і до радянських
трестів. Не даремно ж борець горожанської війни, герой
оповідання Курило, умираючи від сухот у Криму,
символічно передав «цейса», того самого «цейса», яким
«бачив», де ховають хліб
він
куркулі,
передав «цейса»
керівникові тресту, мовляв, треба продовжувати бачити й
боротись і тут у тресті.
На селі ж точилась класова боротьба не тільки у
формі густого бандитизму,
тенкові
так що
голові волревкому Мики-
цього літа разів з півсотні довелося ховатись по бур’янах
і очеретах від різних банд і бандочок; від Махна, що
тисячною лавою цього літа тричі проходив через волость,
знищуючи все на свойому шляху, і кінчаючи Шулікою, що, мов
комар, то в одному, то в другому місці в’їдався в молоде
тіло країни.
Класова боротьба з куркулями мала, наприклад, у
й таку форму:
в той час, коли робітники
хутір хижо сидить на хлібові
і береже його під захистом бандитів. Темне й відстале
куркульське село, проте, знає, що робить, кого
Макогонах ще
голодують, куркульський
підтримує, як
і знає, куди посилати вершника вночі, щоб
прогнати червоних.
Оця
були
хижа
упертість і
тим середовищем
люте власництво
(бульйоном),
Макогонів
в якому плодився,
жирів і розвивався політичний бандитизм. На цьому тлі
й виступає на боротьбу замучений до кривавих харчків,
але залізно-твердий Курило. Він упертістю й хитрістю
добивається свого. Він використовує (діалектика
життя!) ту темноту, з якою покликаний боротись,
використовує психологічний стан хутора, спрагу молоді
за
жіноче серце. Курило пускає всю комбіновану
систему свого озброєння, аж до «бабського комісара»
розвагою, знає
—
червоноармійця Омелька та «цейса», і дає голодним
робітникам
хліб, не вважаючи на страшенну відпорність
куркульні.
—
518
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
В тому ж плані розгортається класова боротьба на селі
і в новелі «Дядькова Митрова правда», коли «штунда»
—
бідняк, що ніколи не брехав, бреше перед бандитами, щоб
жінвідділівку.
Коли на згаданих двох творах лежить печать школи
Винниченка, то новела «Біля одвічного», безперечно,
має шлях од Коцюбинського, а головне, од прози
перших років революції. Цю прозу писано було
короткими, емоціональними фразами. В ній не було здебільша
сюжету, а коли й був, то лише сюжет емоціональний,
а не дієвий. Так писав Михайличенко, Лебединець,
Коцюба, Прийдешній. Це була ціла школа, впливу якої
зазнав дещо і Хвильовий в новелі «Кіт в чоботях». Під тим,
безперечно, впливом і Яриною написана одинока новела
урятувати комуністку
—
«Біля одвічного». Навіть поламана жінка й акварельний
Ярини має багато спільного з Михай-
малюнок природи у
Тут не відчувається жорстокої
класової цілеспрямованості, що, мов край водозбору,
ділить внутрішній зміст інших новела Ярини і дає зразу
побачити, які сили йдуть за революцію, які проти неї. Цей
вододіл панує і в міських оповіданнях Ярини, новелахнотатках та сатирах. Для прикладу ми вкажемо на
личенковими новелами.
новели «В сутеренах» і «Хазяїн».
Свою класову войовничу спрямованість Ярина
переносить і на таке, порівнюючи, дрібне явище, як
мішечницю. Він дає
психологічну підготовку, щоб викликати
відразу до героїні новели Ліпи, а далі показує і її класову
суть. Ми говоримо про новелу «Крізь вітер». Хворий червоноармієць після тифусу їде додому. Поруч мішечниця
з масними губами. «У неї липкий погляд». У неї в
кошику сало, од якого
крутиться голова у вимученого черво-
ноармійця. Ліна тільки тоді підкормлює голодного, коли
має з цього огидний тваринний зиск (як у «Проблемі
хліба» Підмогильного). А так вона жадібно, як Макогони
на хлібі, сидить на своїх пожитках і лише знущається
зі зголоднілої людини.
Вражає холодна ненависть, яку втілив письменник
у наш протокольний, натуралістично-експресіоністський
519
Віктор Ярина
малюнок, який
цією
описовою
об’єктивністю ще дужче
голодний червоноармієць їсть
шматок украденого сала, ніколи не можна забути.
Червоноармієць оповідає:
вражає. Картину,
як
Вечір.
Я забрався у відхідник, присів за огорожею і їм. Не їм
а
жадібно
рву
зубами
сало.
Руки мені тремтять,
—
слина
котиться рясною зливою... А сало шорстке й дуже солоне...
І без хліба сало...
Мене здивовано оглядають люди. Я в кожному
боюся
Ліпи.
І навіть цей страшний малюнок Ярина знаходить
можливим закінчити
бадьоро, коли червоноармієць
рідного міста:
«Ех, і хороше ж бути молодим! Ех, і хороше ж жити!»
приїздить до
Цей захват життям ще й психологічно міцно
обґрунтований, бо
ж
кожний знає, що після перенесеної тяжкої
життя щонайменше потроюється.
Новела «Роси» написана типовою мовою сценарію. Кі-
хвороби жадоба до
нематографізація прози у Ярини весь час знаходить
відповідний собі стиль, що динамікою, стислістю, ба навіть
іноді сухістю наближається до типу добрих сценаріїв.
Ярина оповідає про жахливі обставини навчання
сільської дівчинки Оленки (може, то образ його матері, що
теж випадково вивчилась на сільську вчительку з
мужичати).
Оленка у місті у типового своєю жорстокістю
дрібного крамаря. Вона увесь час під тягарем роботи, проте
серед ночі при каганцеві уриває хвилини, щоб утамувати
читанням своє прагнення до науки.
стає сільською вчителькою. Далі
революційна робота, «вовчий білет», нелюбий заміж,
Вона досягає свого
—
приневолене співжиття зі справником, дитина. Потім
війна і революція, що знов піднімає до життя ту небуденну
натуру. Тут майже ходячий трафарет жінки недавнього
минулого, та ще й писаний такою схематичною мовою.
Але Ярина уміє все це так десь торкнути своїм ліризмом,
520
Валер9ян Поліщук.
залишається у
що картина
робить
ВИБРАНІ ТВОРИ
пам’яті, створений образ
своє класове завдання.
Група новел: «Жахна рілля», «Жовтороті вогники»
й «На устанку» підносять проблему народження та
глибокий інтимізм, який
проблему материнства. Стиль їх
—
брати свій
В новелі «Треба» сюжет
починає владно
голос у
сучасній літературі.
розвивається темпами
Фраза
розмірів, дедалі відповідно
лавини, що мчить, щохвилини прискорюючи свій рух.
починається з ширших
розгонові дії скорочується до маленьких фраз
—
нотаток,
що заступають собою
цілі розділи. Це не так мова
оповідання, як титри (написи) до кінофільму. В ньому
змальовано тяжке жертовне життя скромного співробітника
редакції провінціальної газети, що врешті не витримує
напруження на своєму бойовому посту, але, проте,
доводить до кінця своє діло: кількість дописів невпинно
росте,
цебто ідея радянської
пробиває товщу
Про
життя іншого
лізму пише
газети все дужче
й дужче
мас.
Ярина
і
в
на ниві радянського журнасвоїй сатирі «Несподівана
борця
приємність».
Високою гуманністю,
класовим чуттям і
братерством сповнена новела Ярини «Абдукадирове одружіння». Вона з боку сюжету має ту цікавість,
що, крім динамічної фабули, сюжет розходиться на два
національним
крила. Починається розповідь трагічної смерті матері
Абдукадира, крізь лінзу своєї смерті, через примірку
переживань
матері до
власних переживань героя, що втілює
їх уже в свою вигадану
історію, але цілком відповідну
його характерові. Ця вигадана історія непомітно для
читача преростає в дійсну історію життя Абдукадира.
Другим цікавим, толстовським прийомом новели є передача
сприймання незрозумілого світу очима дикого ферганця.
Вся історія закінчується несподівано просто, без
декорацій, передсмертного хрипіння чи скреготу зубів: Абдукадир
узяв собі за жінку повію
червоний командир
та й усе. Ця новела, маючи звичайну розв’язку, зробила
її несподіваною для всього попереднього ходу новели.
Це прийом швидше Анатоля Франса, ніж 0. Генрі.
—
—
—
521
Віктор Ярина
Людське ставлення до скривдженої життям жінки
боку Абдукадира і червоноармійців, викриття причин
жіночої кривди, з одного боку, та людяності червоних
вояків, що вже, видно, насотались комуністичного погляду
на те, що проституція не порок, а нещастя,
ця
ідеологічна канва новели ще додає зайвий факт стверджувати
про чітку й правильну класову установку В. Ярини.
В новелі «Жорстока щасливість» Ярина не тільки
з
—
малює
класові і статеві стосунки
на невеликому
столовці, а й разом вводить читача
підприємстві
в лабораторію творення художнього образу й сюжету.
Разом з тим Ярина тут вдало змальовує паралельно
існування двох планів: реального і фантазійного. Ця новела
може бути зразком глибокого, багатогранного і
—
приватному
талановитого використання новелістичних засобів, що
близька характером до новели «Цвіт яблуні»
Коцюбинського. На тканині реального життя виростає, як барвиста
її плісінь, друга тканина фантазійного життя, що зветься
творчістю. Вони існують стиснуті в одне, злиті в
суцільну масу
(і
масу
новели),
але
поруч
з тим
існують
за
різними законами.
Як іскра сонця
цій новелі
чистому кристалові, так
в
спрямованість автора. Він
світиться
в
не
тільки спостерігає, ні, він увесь час
класова суть і
активно
персонажів
борець і таврує брудний побут непманської «обжорки», даючи зразок психологічної
новели, де сплелись у живий комок сонце, класова боротьба
бореться за скривджених, експлуатованих
столовки.
Він виступає
і любов, де
в
як
лютій протилежності стикаються інтереси
роботодавця-хазяїна
буфетниці
офіціанта.
Нарешті, в новелі
з
інтересами підлеглих:
та
«Коли поспішає блощиця» В. Ярина
змальовує тяжку, виснажуючу поки що працю та тяжкі
життєві обставини нашого газетяра. Цей побут Ярині
відомий, адже він сам працював у провінціальній газеті, а в столиці писав обов’язкові «гумористичні
досконало
оповідання», живучи
з
сім’єю
в
жахливій кімнатці.
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
522
IV
Другим основним жанром літературного вияву В.
Ярини є невеличка сатира.
нарости
Своєю сатирою бичував Ярина різноманітні злі
й побутові опухи міського радянського життя. Села
своєю сатирою Ярина і не торкнувся. Це можна
бойове завдання бити по
пояснити тим, що, маючи
конкретному, сатира весь час скеровувала
очі
письменника на
його
оточення,
було через увесь час його літературної
діяльності лише міське. Тоді як новела, що носить в собі
яке
елементи одстоялих явищ, з окресленими й
синтезованими типами, черпала собі матеріали
що зібрався у ягдташі пам’яті.
Сатира Ярини
—
зі старого досвіду,
сатира злободенна, де одразу
відбивається текучий
стрій життя. В Ярини як
невідступного борця з недоладностями
ви зустрінете й нотатки про все, що за його
сьогоднішнього дня
днів бурлило у суспільстві: тут і троцькістська
опозиція, і розвиток непманії, і українізація в її першій
стадії. Разом із тим на цьому одрізкові часу, де виявилась
письменника
—
—
певна фаза радянського життя, уже деякі явища
набирали характеру типовості, викликаючи рівнобіжно і
типові хворобливі явища, що їх помічало гостре око
прибирало в сюжетово-типажну одежу й пускало під
рентгенівське проміння своєї незмінної громадянської
класової ненависті.
Тут перед його очима пройдуть і ті представники
карного розшуку, що пиячать, бешкетують та затягають
до району неповинних громадян, які трапились їм по
дорозі («Перервана розмова»). Тут побачите й нехлюйство
керівників одної фабрики, що довели її до пожежі, і
недоладності нашого ЦРК1, що здавен зберігає вже деякі свої
Ярини,
незмінні хиби, і багато інших болячок розрізує своїм
пером сатира Ярини, болячок, що повискакували на
здоровому тілі
1
республіки.
Центральний робітничий кооператив.
—
Ред.
523
Віктор Ярина
Треба сказати, що сатири Ярини, попри всю їхню
цінність, усе ж нижче стоять у художньому відношенні, аніж
його новели чи поезії.
Звичайно, на тлі нашої радянської гумористики й
сатири, де, з одного боку, селянська школа фейлетонів
Остапа Вишні, школа, що має навіть свої шедеври, а з
боку, квола сюжетова міська сатира, де досі чи не найпоказовішим був Кость Котко, Ярина виступив, може,
як найбільш обдарований. До гумористично-сатиричної
другого
міської школи можна було б зарахувати ще Золотарьова,
Чечвянського, Леоніда Чернова, Бондаренка та почасти
Вухналя й Костя Гордієнка, хоч останні два
користуються здебільша сільським побутовим матеріалом, але
розробляють його
являється
у плані глибшої сатири.
Проте Ярина
найбільш викристалізованим сатириком
міського сюжетового типу серед них
усіх. Може, тому він
авдиторію, що
має
якраз і менше визнання й меншу
міський наш читач ще не
не такі
значні,
як
доріс
до своєї сатири й кадри його
оті величезні
маси
сільських читачів
української гумористики й сатири. Міський
ледве
наш читач
добрався до обов’язкової української белетристики.
Йому ще треба часу, щоб докрокувати до Ярини. А коли
назріє нарешті потреба в необов’язковій сатирі,
тоді прийдуть нові таланти, що стьобнуть по недоліках
ближчих до того читача днів, а Ярина буде, може, лише
як історичний матеріал, цікавий, місцями дотепний,
у нього
то
але не дуже
хвилюючий. В цьому розумінні доля
новел
Ярини набагато світліша. Щоб усе ж бути ближчим до
читача, вихованого на селянсько-побутовій сатирі й
гумористиці, Ярина брав і звідси деякі свої примітивні
прийоми. Так, наприклад, він бере назви для своїх героїв
нарочито штучні, що мають одразу завдання бути гострими
і це, на нашу думку, їх принижує.
ось
Наприклад,
прізвища героїв Яринових сатирок: Бубленко,
і смішними
—
Кирпатенко, Істоменко, Пересіченко, Моталенко,
«Димпар» або другий «Фути-нути». Цей прийом
вплинути
хіба
на
найбільш примітивного
читача.
трест
може
524
Валер’ян Поліщук, ВИБРАНІ ТВОРИ
Проте з боку сюжетової побудови Ярина, як і в
стоїть значно вище за багатьох своїх товаришів
новелах,
по перу.
В основному він у сатирі користується з таких
прийомів організації словесного матеріалу.
По-перше, він часто розповідає звичайні життєві
послідовності, що вони
огидні сторони один в одному, або
випадки, але монтує їх у такій
викривають смішні чи
нісенітницю кожного з них. Наприклад,
«Неймовірні оповідання» з їх нісенітницями в справі
українізації. Або взяти хоча б сатиру «Трести і ґрати»,
доводить
сатира
де подаються факти цілком реальних,
але в
заходів. Іноді
неможливо-шкідливих
Ярина доводить цю нісенітницю до гротеску, як-от,
антипожежних
сукупності
приміром,
у
«Коли піднесення
сатирі з винаходами
Цей прийом, широко уживаний О. Вишнею
—
досягає апогею».
в
а
його сільських гуморесках, попав звідси й до Ярини,
той трансформував його уже міськими сюжетами.
В сатирах «Жах-моргун» та «Офіри» Ярина
використовує старовинний французький прийом, поновлений
в російській літературі Еренбургом, це прийом
звичайного викривально-гумористичного оповідання,
розбитого на невеличкі епізоди з великими підзаголовками,
що контрастують, посилюють, «остраняють» (від
російського слова «странный») тканину цього оповідання.
він
Темп таких сатир для Ярини дуже характерний
—
кінематографічний, уживаний свідомо для підсилення
комічного елементу (згадайте відомі погоні Дурашкіна
інших подібних персонажів аж до сьогоднішніх Пата
й Паташона та Чарлі Чапліна, що обов’язково
користуються з того для комічного ефекту).
чи
Цим прийомом перебільшених підзаголовків з
кінематографічному темпі
оповідання з несподіваними ситуаціями, про які лише
деформуючою їх роллю при
написано й перше друковане
«За
оповідання Ярини
червону краватку».
Головні персонажі сатир Ярини
тупі
інтригують
ці підзаголовки,
—
службовці, бюрократи, ліниві урядовці, п’яниці і всі інші
різновидності шкідництва в радянському апараті. Ярина,
525
Віктор Ярина
що найближче
стикається з апаратними
нашого життя, немов за директивою
болячками
компартії, бичує всі
ці явища. Вістря жала Яринових сатир скеровані й
бюрократично-склочного службового сміття, що
місцями залежалось у радянському апараті.
Ярина не потерпить навіть такого порівнюючи малошкідливого «бузотьорства», як-от те, що службовець
заводу, наламавшись поводитись під робітника,
викомарює в санаторії, називаючи все «лавочкою», і врешті сам
платиться за це (див. сатиру «Лавочка»). В сатирці
«Тривога» Ярина показує службиста з перебільшеною
підозрілістю до всіх, який через ту свою прикмету і попадає
проти
впросак. Сюжет розвивається в детективних планах.
Вітер краде секретного
менко мчить
папірця зі штабу... Службист Істо-
його підняти і
т. д.
Починається
невеличкий детектив.
«Бийте
найцікавіших сатир Ярини
по темному». Ярина злісно таврує бюрократичну
Одна
з
тяганину в міліції,
побив ні
—
побудувавши сюжет на тому,
що
мене
п’яний
чому не повинну людину, на яку після того
звалилася ще ціла лавина тяганини, допитів, суду і т. інш.
Ярина тут уживає виключно свого прийому скорочених
в
розмов і стиснутої розповіді. Дія прискореним темпом
іде так швидко до розв’язки, що розмова, фраза
скорочується спочатку до окремих слів, далі шматків слів,
нарешті окремих звуків і натяків на слова, але читач
розуміє письменника, що читає це, мов
якусь стенограму чи ієрогліф, що його легко
розшифрувати, але де є додатковий простір для мислі й
відчування, чого не дає фонетичне написання. Цим прийомом
написані і менш вдалі сатири «Трагічна постать», «Історія
однієї паніки» й інші.
такпрекрасно
Вживає Ярина і звичайного шаржу, як-от в
«Чеменкова пригода» або «Сосни», а особливо
«Життя Немазаного»,
сатирах
в
сатирі
де автор, їдко висміюючи
бюрократизм, крок за кроком показує, як завдяки
бюрократів в деяких наших установах доцільні
розпорядження несподівано обертаються на зле. Це
постійне продовження несподіваних подій є третім основним
нехлюйству
526
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
прийомом сатир Ярини. До цієї відміни сатир треба
віднести і «Несподівану мандрівку».
Як у новелах,
Ярина
прийом сну,
що створює завше цікаву сюжетну ситуацію, яку легко
закінчити пробудженням. З цього прийому користався
так і в сатирах використовує
класичний прийом для гуморесок і сатир
—
чимало і Остап Вишня, і Котко, і інші сатирики. Згадати
хоча б у Вишні гумореску про те, як гусінь штани з’їла або
як скотина захопила права над господарем. Тут
заплутана
ситуація
на
потрібному авторові місці розв’язується
досить вдало, причому сентенція
сама
собою
порівняння реального і сновидного планів.
У Ярини цим прийомом написані такі речі, як «От так,
як бачите », « Мара», « Чортівня ».
В своїй короткій розвідці ми розглянули творчість
Ярини з формального й класового боку. Висновок слід
зробити, по-перше, той, що в Ярини, попри всю його
літературну молодість, ужито надзвичайно різноманітні
й культурні технічні засоби, які стоять на височині
напрошується од
потреб сьогоднішнього дня. Яскравий високий класовий
зміст його творів іде в ногу з високою, хоч і не повністю
використаною технікою художнього малюнку. В
цьому особлива цінність роботи Ярини. У нього не було
Це була монолітна,
Ці якості набирають особливої
тонкої й запашної повітряності, коли почути ще й бій його
розриву між формою й змістом.
чудесна художня постать.
серця гарячого, роботящого, невгомонного
громадянина нової доби й оновленої землі, очищеної вихором
жовтневого вогню.
Ця молода кристально чиста,
нича постать не може не захопити.
точна,
будів-
Як жаль, що так
рано
згорів, блискуче спалахнувши своїм творчим талантом,
цей чудесний непохитно-ніжний і рішучий в борні
більшовик, повний
чистої,
як сльоза,
повний любові такої гарячої,
класової ненависті,
артеріальної
крові, любові до всіх бідних, пригнічених злиднями,
трудових людей, яких звільнить од болячок і біди остання
перемога пролетаріату.
24.1.1930, Харків
як краплина
ВАСИЛЬ ЄРМІЛОВ
одна з
Художник Василь Єрмілов
лівого
українського
малярства, що
поруч таких майстрів, як Петрицький, Меллер,
—
найхарактерніших постатей
Хвостов.
стоїть
Але Єрмілов найпослідовніше і найлогічніше
українському малярстві той період нашого життя,
що виріс із доби пролетарського індустріалізму, яким
сповнене наше сьогодні. Пролетаріат любить конкретно
й речово відчувати життя без зайвого сахаринного
закріпив в
прикрашування явищ, без розбиття своєї уваги тими
психологічними витівками і фокусами, які частенько межують
з патологією
і мистецькою Сабуркою. Пролетаріат хоче
елементи свого
сприйняти
відчування машинізму та індустріалізму
й прочути і крізь закони творчості
—
в
мистецькій формі. Робітнича класа, що боролася за
оволодіння речами світу, щоб ними керувати, любить і знає речі,
відчуває смак матеріалів не тільки у формі
наслідування їх офарбованим натюрмортом, але й особливо любить
їх в реальних уривках речовості, організованих за
законами, дійсними для малярства всіх епох, звичайно, з
поправкою на нашу добу, на сучасність. З намагання
задовольнити потреби пролетаріату в цій галузі, витончити
й виховати чутливість трудящої людини до речі, до
реальності, наприклад, до деталі нового трамвайного
вагона, і виникло внаслідок конструктивне малярство наших
днів, мистецтво композиції з матеріалів і, нарешті,
мистецьке оформлення ужиточної речі, за законами краси,
помноженої на доцільність. Сучасна техніка речі
відкинула красу для краси. Вона з самого початку була жорстокоутилітарна. Але швидко було винайдене золоте правило
краси нової індустріальної техніки: ті речі або машини,
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
528
що вражають зовнішньою красивістю й гармонійністю
структури, відповідною до завдань, разом з тим є
найбільш економічні для даної стадїірозвитку самбі
і
техніки. Отже, складна лінотипна машина, конструюючи яку
збожеволіло чимало людей,
стала лише тоді приступною
для корисного вжитку та господ арчо-виправданою, коли
остільки красивою, як і логічною.
Згадаймо: ті перші чуперадла автомобілів чи
аеропланів відповідно були і малопридатні до літання, проти тих,
вона стала
Конструктивне художнє оформлення речі
інтуїцією
заздалегідь передбачає ті чи інші доцільні моменти в
що зараз у нас.
не тільки розрахунком, але й творчою
оформленні речей, що внаслідок своєї індустріальної і художньої
мотивованості дадуть потім у відповідному місці і
потрібну доцільність. І коли ця доцільність буде
в тому,
щоб лініями, фарбами
заповнити якусь площину чи
будинкові, аби
дати
роботу глядачам
чи
полягати лише
матеріалами
обсяг у якомусь будинкові чи на
потрібну емоціональну чи
—
практичну
скажімо, просто декоративні
то й це треба зробити з найбільшою досконалістю
і розумінням потреб та психіки доби. Ось у цих
завдання,
—
завданнях і полягає основа конструктивного мистецтва
(малярства,
на
оформлення речі). Василь Єрмілов найпослідовніше
задовольняв досі ці конкретні вимоги
Україні
В цьому його заслуга не тільки для
сьогоднішньої доби, а й надалеко вперед.
Василь Дмитрович Єрмілов народився в
нашого життя.
Харкові
1894 року. Батько його
робітник-кравець.
Найяскравіші спогади дитинства
це напівміський двір
колишньої околиці Харкова, де ворота, спориш і кущі,
насичені тінню, цяткованою світляними шматками, узір із
дощаного паркану, витівки хлоп’ят-товаришів, що ростуть
і виховуються на вулиці. Серед цього пейзажу і хлопчик
Єрмілов цілі дні проводить на волі. Потім бідна
—
—
кімната кустаря- кравця, мальовничі типи ремісничого люду
і люмпен-пролетаріату, що гніздився тут же на
околиці. Жорстокість життя і рання праця хлоп’яти, що став
батькові
за
помічника для побігашок.
Василь
529
Єрмілов
В цей період хлопець захопився конструктивною
іграшкою. Він був оточений різними водосмоками,
підіймачами, приладами, що їх виготовляв сам із
шматків металу й дерева. Це був
різних
надзвичайного
єдину мрію
бути
час
захоплення машиною, що викликав
—
машиністом.
Нарешті школа.
Початкову школу Єрмілов закінчив 1905 року і тоді
ж поступив до Харківської учбово-ремісничої
майстерні декоративного «живопису», яку закінчив у 1909 р.
зі званням підмайстра, а попрацювавши ще 3 роки, став
майстром.
В роки 1910—1911 учився в міській школі
малювання, в 1912 р. у студії Є. Штейберга, Загонова і Грота.
В 1913 р. у Москві вчився малярства у художника
Машкова, офорта у Гамана, а 1914 р.
—
вже
незалежний
художник кубо-футурист. У 1917 р. бере участь на
виставці «Союзу семи». Разом з тим, з 1907 до 1915 р. працює
виробництві як альфрейник-маляр.
У 1915 р. Єрмілова беруть простим
військову службу. Мають послати на фронт
на
Туркестан в
рядовим на
—
він тікає в
оточенні буйно-трагічних і яскраво-смертельних
пригод.
Можна
лише сказати, що Ташкент, Ашхабад, а
Мерв
були тими етапами в житті нашого
художника, де він, як утікач, сидів у кам’яних клітках, де
потім плечі його оддушували 90-годинні стоянки «под
особливо
—
ружьем», де золотиста диня в руках туркмена викликала
голодну
непритомність,
дав відчути солодкість
а
збільшений арешт по-новому
сонячного
проміння,
теплоти і
кольору.
далі знов на фронт у Персію через синьо-зелений
Каспій,
у Персію, де гогенівський рожевий пісок,
Решт
лапаті пальми і дзвенясте повітря. Ензелі
Казвин
голка
пішки,
важить,
похід
де
пуд
чудесний
барвистий камінь, орнаментальне перське мистецтво, бої,
сині й червоні неможливою яскравістю гори, гами
окраски, смерть, голод і тиф... Тегеран
Керманшах... Перська
А
—
—
—
—
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
530
жіноча краса
з
«1001-ї ночі» зі співучими
ТВОРИ
кованими
брів. Шпиталь, що його Єрмілов організував.
Перевтома, тижнева безсонниця і на цьому тлі нове бачення
речей, фарб, композицій. Зв’язок абстрактно-перських
килимів з натурою, райські сади, симетрія моління
персів
евакуація і революція в Харкові.
Хто не позаздрить шматкові такого буйного життя,
вихопленого з нашої сучасності, що виховує нових людей.
А таких шматків життя різного ґатунку в Єрмілова
сила. Недаремно ж він харківський тубілішній
дугами
—
молодої столиці України, паросток
низів і майстер доби великих заворушень. Можна показати
громадянин, громадянин
майстра, коли Єрмілов
свого батька, захоплювався
так роботою машин чи електростанції (під вікном), що
губив рукави по дорозі, йдучи од заготівника. Або зустрічі
по школі «ваяния и зодчества» з Синяковою, Хлєбниковими, Маяковським, Бур люком.
У 1918 р. Єрмілов продовжує роботу в галузі
станкового малярства як супрематист (1-а пролетарська
ще
шматок життя нашого
підручним хлопченям у кравця
виставка
1919 р.).
У 1919 р. бере участь
—
в
в організації відділу мистецтв
Харківської губнаросвіти та комітету ІЗО, завідує
художньо-виробничою секцією та організовує художній бік
і малярське оформлення свята 1-го Травня.
Це був великий диктовий період нашого малярства.
Всі вулиці й будинки кричали фарбами, лозунгами,
квітами, щитами й брамами роботи В. Єрмілова. Це був патос революції у фарбах. Нічого подібного не було до
цього часу і, на превеликий жаль, не залишилось у
спадщину. Це був неповторимий стиль доби.
У 1920 р. Єрмілов працює в художньому відділі «Укрости», робить розпис Центрального гарнізонного червоноармійського клубу і, нарешті, оформлює вулицю Лібкнехта для зустрічі гостей Комінтерну.
У 1921 р. Єрмілов керує майстернею держзаводу
художньої індустрії, а також працює як майстер
Центральної майстерні художнього відтворення й агітації: лозунги,
Василь
531
Єрмілов
офарблені
стіни
будинків,
трафаретні портрети
Шевченка,
на
плакати для
дикті
в
цілого Харкова,
кілька фарб
—
Артема, Тевелєва, Леніна, Франка, Михайличенка
й ін. Ці портрети залишилися тільки в пам’яті харківчан яскравими сажневими плямами, але од них, на жаль,
не залишилось навіть сліду, навіть фотографії.
Художнє оформлення фасаду й залу театру ім.
Шевченка (кол. Мусурі) для V-ro з’їзду Рад (1-а премія на
конкурсі).
З 1922
р. Єрмілов керує графічною майстернею
технікуму. Експериментальна робота в галузі
матеріального оформлення речей
дерево, метал, скло,
кольористі конструкції й рельєфи. Єрмілов ставить собі
художнього
—
проблеми кольору, далі проблеми обсягу, ваги,
відчуття поверхні (фактура) й ін. Робота столярством без
матеріал, «Абетка
єрміловський шрифт для книжок і
плакатів, конструктивне оформлення сцени («Газ» Кайзера
в театрі Пролеткульту) і, нарешті, синтезування
власних досягнень у речах, меблях, плакатах,
конструкціях. Шукання стандартної форми в речах і житті і
поворот до людини як найдосконалішого механізму
природи. Це такі біографічно-художні етапи Єрмілова. На ці
конкретні біографічні дані-площинки ми весь час
будемо ставити творчий кристал художника, обертаючи його
різними гранями.
Єрмілов, як і бойчукісти, у свій час вивчав базу
старовинної української живописної культури. Ці його
студії відбилися, наприклад, на розписі червоноармійського клубу 1920 р.
Коли запитати, яка основна риса в роботі Єрмілова,
рисування
малярської
—
дерево як основний
мови»,
жодної сквапливості, жодного
точність, напруженість, за якою ховаються
стримані, прискорені темпи. Єрмілов ніколи не
то ви одразу скажете:
спіху
—
лише
хапається, тим-то
він
так
любить механізми,
машини.
дійсно придатки
продовження його рук,
очей, і тому наш майстер у великій дружбі зі своїми
рубанками, бормашинами, пресами, баночками, пензлями,
Інструменти в нього
—
532
Валер’ян Поліщук,
ВИБРАНІ ТВОРИ
голками, долотами, різцями, циркулями, свердлами й
іншим приладдям його творчої діяльності.
Машина, як і бджола, страшенно не любить нервовості
і смикання, і тому для машини господарем-організатором
створено художника Василя Єрмілова.
За пунктуальністю, ба навіть нерідко зовнішньою
сухістю, криється живий огонь допитливості, жартівлива,
навіть іронічно-соковита прибадашка. Плановість у
роботі і точний розрахунок у Єрмілова увесь час
вибухами, захопленим льотом фантазії
вигадки. Ця боротьба двох начал і створює з Єрмілова
чутливий художній апарат, що сигналізує й виявляє
зміни художнього розвитку сучасності, що, як чулий
барограф, не тільки відзначає тиснення сучасності, але й
показує симптоми майбутнього.
Як же виріс Єрмілов як художник, як створилася ця
яскрава індивідуальність, що стоїть зараз спереду
образотворчих шукань? Ось вам харківська школа
бореться з поетичними
й
рисунка
й малювання. Шістнадцятилітній юнак
Він
малює
по-рабському стежить за академічним ходом
олівця своїх учителів. Ні, він бере й зрисовує спочатку
гігантські шкіци Мікеланджело, аналітичні досліди
лінії Леонарда да Вінчі, майстерне ювелірне гравірування
натуру.
не
Дюрера, щоб, схопивши їх метод просякнення вглиб тіла,
вглиб природи, самому почати дослід над нею.
Єрмілов так боляче аналізує тіло людини й тварини,
що
немов
знімає
з неї шкуру.
М’язи й
жили гурчать і
під гострим зором юнака-художника. Жодна
форма не може заховатись під знівельовану
витягаються
основна
лінію
Ви бачите оголену
вже
людини,
матеріальну істоту
яку
нетрудно вгадати в
цілому і навіть іронічно посміхнутися з неї. Так само досліди
чи замазане штрихування.
робляться над твариною, щоб уяснити собі її основний
механізм. Навіть рослина, квітка попали в аналітичну
лабораторію художника, щоб дати йому уяву про
конструкцію. Юнак палає, юнак вигострює око. Його портрети
цього часу вражають надзвичайною гостротою реалізму.
Він уміє не тільки передавати гру лиця,
вивчивши
раніш
Василь
так чи
533
Єрмілов
інакше
частин м’язів,
його механіку, що складається з суми
костей, покровів, які в сукупності своєю грою
дають духовне
обличчя людини. Ні, Єрмілов,
й
Дюрера (за два роки намалював більш
портретів з натури), він іде ще далі вперед
шляхом майстерства. Його захоплює неподатливість
матеріалу, і тому він переходить працювати в галузь
прорисувавши натуру
як 500
офортів,
уміючи
чи вираз
вже схопити загострену й характерну позу
обличчя. Він їде до Москви і
починає
міді.
Правда, подув 1913 р., особливо в галузі офорту,
ще цілком був в ароматах символізму й імпресіоністичної
малювати сталлю на
манери. Єрмілов, після своїх реалістичних вправ у
Харкові, тепер починає переходити на ламану й химерну
лінію офорту, виявивши й тут певну
оригінальність.
науці у Гамана, Єрмілов вивчав оригінали офортів
Рембрандта в Рум’янцевському музеї, ходив на
виставки. Особливо багато дає йому виставка «Бубнового
валета» та щукінська збірка новітнього французького
малярства. Все це навчило Єрмілова по-іншому побачити
свою сучасність і намагатись відтворити її. Але це був
Бувши в
рухів символізму і
бунтарської доби, що
розпочалась футуризмом та кубізмом.
час останніх захватницьких
першого відчуття нової визвольної,
хоронила символізм і
Зустрічі з Маяковським, Бурлюком, Ларіоновим,
Гончаровой) і ін. не могли не позначитися на чутті
художника, який в галузі малярства був у нас застрільником
футуризму. Єрмілов робить у малюнкові й офорті не тільки
суспільну, а й свою духовну революцію. Він дише
урбанізмом доби. Змінилась інтенсивність і швидкість
нашого зору завдяки машині та міському побутові. З поїзда
приходиться швидше ловити предмети своїм
їх більшу кількість. Зміна образів
освідомлювати
зором,
і кольорів та їх взаємодія реформують чуття художника.
Він починає одночасно розкладати й аналізувати форми
чи трамвая
речей, продовжуючи лінію творчої незалежності, що
виростала од романтизму, через химерну окремішність
художникового ока часу імпресіонізму, щоб нарешті дійти
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
534
до справжньої сваволі й самозаперечення супрематизму.
І Єрмілов дає в офорті розкладову, ліву мистецьку суть
явище майже невідоме в
малярстві
так само, як Пікассо дає розкладені частки речі й
тональність у малюнках. Досить подивитись на офорт Єрмілова
«Катеринославська музика у Харкові» (офорт 1913 р.),
або «Хліб», чи «Мандола», щоб сказати, що лінія
анархічного бунтарства, творчої сваволі, а разом і
урбаністичного розкладеного сприймання світу у Єрмілова в ті часи
дійшла крайніх меж характерності, ідучи слідом за
Пікассо, Кандінським та іншими лівими майстрами. Він,
наприклад, пристрасно робив копії з картин Пікассо,
(футуристичну)
—
—
й аналізуючи його маніру, та переказує своїми
художніми засобами малярські образи Пікассо.
вивчаючи
дев’ятнадцятилітній юнак
Єрмілов
уже
прийнятий у коло митців. Він виставляє свої офорти (в
—
1914 рр.). І нарешті,
—
в
1913-
1917 р. він уже визнаний лівий
на першій виставці «Общества
Харкові як маляр кубо-футурист.
Лінія романтичного розвитку мистецтва, що
художник, що бере участь
семи» в
виголосила волю творця, поруч з розкладом буржуазії, яка
час піднесла була романтизм, тепер дійшла до
відповідного самозаперечення
у
свій
і розкладу, до безпредметовос-
ті, до фраґментарності, дійшла до первозданного хаосу
й деструкції. Але у здорового, насиченого творчим
життям художника це довго продовжуватись не могло.
Реалістичні підвалини,
на яких
почали вимагати свого.
не простим
відступом
виріс Єрмілов
як мистець,
Але той новий реалізм був уже
на
старі позиції,
це
був
крок
уперед до чогось нового.
Перевершений, доведений
до
скрайніх
меж
реалізм,
він логічно і організуючи світ емоцій поступує
вперед, повинен залишити збоку грубе натуралістичне
коли
копіювання життя. Той послідовно розвинений реалізм
Єрмілова повинен був стати конструктивізмом,
цебто так навантажитись доцільністю, що навіть перейти
на деякий час до скрайнього практицизму й
утилітарності. Фарби й кольори існують для того, щоб їх бачити.
для
Василь
535
Єрмілов
Конструктивіст,
такий
Єрмілов, вважає, що їх
потребі самі
вгризалися в очі своїми сполученнями або знов на потребу
нітились чи маскувались, як між пагорками вдало офарботреба так
добирати, щоб
як
вони по
вані танки.
Коли малярство фарбами і лініями утворює з
реальностей світу нові організовані на площині форми,
конструктивіст вважає потрібним навіть витягти ці
форми з площини, і таким чином вони самі знов стають
речами, але вже художньо оформленими.
Конструктивіст, нарешті, йдучи до кінця, обертається на майстрато
оформлювача звичайних речей людського вжитку,
беручись задовольнити потребу найбільшої доцільності
і чинності в цих речах. І коли звичайний художник
реаліст фарбами жовтою, білою та ще іншою потрібною
намагається відтворити блиск мосянжу, то художникконструктивіст робить подальший крок і на потрібне
місце ставить шматок того мосянжу. Так з логіки реалізму
виросло просторове конструктивістичне мистецтво, яке
-
не можна вже й називати малярством, але яке все ж
керується законами,
відкритими
малярством. Василь
Єрмілов цей розвиток мистецтва яскраво показав на своїй
творчій особі.
Для Єрмілова,
що
був піддався загальному
деформації і деструктації
струменеві розвитку малярства, після
діалектичний момент перейти до питання
організації речей, до організації образотворчого вияву,
перейти до конструкції, бо реалізм робочого люду, його
конкретність і цілевість набагато ближчі Єрмілову, ніж
той естетичний розклад його у буржуазної класи, куди,
як у лійку, було потягнуло Єрмілова малярство
передвоєнних років. Тим легше було переступити цю
переломну грань художникові, що мав у минулому таке велике
дослідницько-реалістичне готування в композиційному
розумінні речей, яке спиралось на власні
спостереження та на великих майстрів Ренесансу.
більше того
команду
Тут рішучий тон
художникові дала революція. Вона поставила Єрмілову конкретні
настає
—
—
Валер"ян Поліщук. ВИБРАНІ
536
завдання
—
організувати психіку
трудящих мас
плакатом, лозунгом, прапором, книжкою, аркою.
прикрасити будинок, вулицю, оформити
розмалювати
агітпотяг. Жива й
ТВОРИ
Треба
клуб,
речовість покликала для
майстра-художника, що тут
був і освідомлювати закони
чинна
посилення свого впливу
на місці повинен
відповідної
доцільності й конструктивності, і,
же
не гаючись,
одразу нести це глядачам, масам. І Єрмілов одразу віддається
всім своїм послідовним захватом і сконденсованим
роботі. Диктовий період в столиці
це єрміловський період, як каже В.
Харкові
темпераментом цій
України
—
в
—
Коряк. Ця смуга малярсько-конструктивної роботи (навіть
будування диктових трибун і прикрас) звела Єрмілова
віч-на-віч
з конкретними речами
й матеріалами:
клубом, парканом, прапором, сценою,
вулиці і т. д. і т. ін. Більше того, життя
дало йому чіткі завдання: з мінімальними засобами
здобути максимум сили, яскравості й доцільності, а значить,
і впливу. Треба було той матеріал, що попадавсь під руку,
якнайповніше використати, бо вибору не було. Є
вагоном, диктом,
автомобілем, змістом
червона й жовта фарба, і більше нічого, значить, роби,
вибирай найдоцільніші сполучення й плями і
вражай.
є кольористий папір
Немає фарби
він заступає фарбу.
—
—
—
Максимальне навантаження матеріалу й площини було
в ті часи не тільки принципом, але й необхідністю. Через
те найудаліші плакати
перших
років революції ще й досі
вражають і вражатимуть максимальним ефектом від
поєднання мети і художніх засобів. Треба було на бідності
й обмеженості матеріалів дати найбільш здоровий і
чинний ефект. І Єрмілов для тих часів був на Україні непе-
рейденим майстром художньої доцільності. Досить для
цього згадати його плакати (наприклад, «Даймо заводам
вугіль»), розпис гарнізонного червоноармійського клубу
агітпоїзда. Кажуть, що коли агітпоїзд, розмальований
Єрміловим, підійшов до станції, глядачі ахнули від
здивування. Жодна фотографія, жодний малюнок,
звичайно, не в силі передати могутньої доцільності, яку виявив,
розмальовуючи клуб чи поїзд, В. Єрмілов. І характерно,
чи
Василь
537
Єрмілов
бойчукісти свідомо йшли на
і
фарб ліній, обмежуючи свою тональність та
приглушуючи кольористі гами (чи не відповідність доби
революційного аскетизму тих днів), Єрмілов виходив з
реальної обмеженості засобів, і в своїх шуканнях обидва
на деякий час (1920) були
майстри
Бойчук і Єрмілов
що тимчасом як у Києві
аскетизм
—
—
зблизились. Обидва напрямки при мінімальних засобах,
спираючись на закони композиції,
максимального
використання площини й найповнішого навантаження
матеріалу, даного їм, свідомо чи примусово, обставинами,
творили близькі між собою художні утвори.
Максимальне навантаження матеріалу темою і
Єрміловим поруч
соціальних завдань ще й низку конструктивних проблем, що
були кардинально інші (жодної сваволі інтелекту, а
художнім виявом її поставили перед
конструктивні рамки), ніж у добі футуристичносупрематичній передреволюційних шукань та
навпаки
—
анархічного «произвола», які
зайшли були
в тупик, як
і класа,
що їх породила.
Єрмілов почав брати скупчену й побудовану за
реальність. Навіть у явищах і
відшукувати їх
і не тільки в рослині
кістяк
конструктивну основу, архітектурний
чи постаті, а навіть у міському чи заводському краєвиді.
Життя, а особливо робота над плакатом, вимагали
художніми принципами
обличчях хаотичних він почав
—
подати це в загальних плямах, в синтезованих масах, де
відмітаються. Разом з тим приходилось
в реалістичному сприйманні світу.
Звідси низка портретних зарисувань і типів того часу.
Зустріч із конкретними речами вимагала заглибленого
просякнення в суть і ціль тих речей, що з ними приходилось
деталі
переоцінити
власні досягнення
щоденно мати діло.
Ів
Єрмілова виникає ще один етап
перехід до чистої
організації матеріальної речі, речі як такої, що з
рельєфів попередньої доби стала реальним побутовим
чинником для Єрмілова в своїй фізико-геометричній суті. Для
цього потрібна була нова величезна підготовча робота
аналізи речей, їх матеріалу, фарби й форми, та досліди над
—
538
Валер’ян
Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
емоціональним зафарбленням матеріалів і форм, і
Єрмілов за неї взявся з усім своїм урівноваженим запалом. Він
із рубанком, пилкою починає не тільки робити
доцільні і прекрасні табуретки, шафи, столи, рами і т. ін., він
бере і вишукує закони матеріального оформлення в
нівкому вигляді.
З’являються на виставках його картини-речі, або,
краще, композиції з дерева, скла, металу,
фарб і ін.
ста-
Єрмілов
веде творчі досліди над жорсткими фактурами,
взаємовідношення простих елементів форми (кола,
квадрата, трикутника, куба й ін.) з фарбовою
відшукуючи
конструкцією. Це був період напруженої роботи Єрмілова, що
потім вражав на виставках своїми не відомими загалові,
але
емоціонально приступними утворами. Згадайте хоча
б першу всеукраїнську виставку АРМУ, де особливо
вражали «Книжкові плакати», «Райдуга», «Місячна ніч»,
композиції «Ленін», «Кондитерськавітрина» іін. Всі ці
елементи
художньої роботи Єрмілова
зливались в один
інженерсько-архітектурними утворами
конструктивних будинків, залізних мостів, машин і взагалі всього
ряд з
собі дух індустріалізму, дух
сучасності. Це була художня робота в плані індустріалізму.
Під час тих своїх дослідів Єрмілов виявляє, що всякі
«АХРи» і велика частина мас остаточно втратили стихію
того, що носить на
і спосіб кольорового думання. Для того, щоб її
творчість і для
живописної
інших, Єрмілов складає цілу «абетку
мови»,
де, беручи основний тон, наприклад, червоний чи
відновити, по-перше, для себе,
а через свою
зелений, і приглушуючи його чорним
тоном
або
його білим тоном, Єрмілов знайшов для одного
зеленого кольору 360 наявних відтінків, що ними вкрив
прояснюючи
відповідну кількість карток. Те
саме робив він і з
Далі, комбінуючи цю абетку,
легко знаходити найяскравіші чи найдоцільніші для
іншими основними кольорами.
даного випадку сполучення.
Робота над конструкцією речі та аналізою її форми
і фарб примусила Єрмілова повернутися знову до
природи, до реального життя, до його механіки й конструкції
—
Василь
539
Єрмілов
і нарешті звернути увагу по-іншому на саму людину, яку
після такого величезного аналітичного шляху Єрмілов
по-іншому побачив і відчув. На цьому етапі творчості
ми й застаємо нашого майстра сьогодні.
Єрмілов ніколи
не був прихильником чистого геометмашинізму, тим паче, що всякий знає, що
немає в природі чистого геометризму. Ба, навіть
найчистіша, здавалося б, геометрична форма, завдяки
просторові й часові (рухові) сприймається як неповторима
неправильність та різноманітність. Для людини навіть
без Айнштайна і його теорії відносності на світі все
криве. Але разом з тим у найхимерніших речових проявах
природи є конструктивно-планова суть, яку великий
художник може завше вловити як побудову, хай це буде
ризму та
найскладніша побудова, приміром, машина
людського тіла.
Побудова тіла в останніх ескізах Єрмілова вражає отим
підкресленням механізму й архітектурності так само,
як і переходом од геометричної лінії до невловимої
інтегральної кривої, що є недосяжно міцною і логічною
складовою основою всього життя. Аналітично-творче
просякнення в речі досягає іноді в Єрмілова уже тих верховин,
якими повністю володіли великі Майстри й вожді
образотворчого мистецтва, як Вінчі, Сезанн, Пікассо,
Період зустрічі
з речами в
Ґросс.
Єрмілова зійшовся
з
підходу його щільно до прикладного мистецтва,
до другорядних жанрів просторового малярства,
тютюнової, сірничкової коробки, стінної газети, оформлення
альбому, монтажу книжки, обкладинки, настінного
трафарету й т. ін. В цій галузі дав теж високі зразки
досконалості. Досить згадати його альбоми, зроблені для
кельнської виставки преси, чи його стінгазету «Генератор»,
низку його обкладинок та реклам-плакатів, але в цьому
він
напрямку Єрмілов кількісно ще не розгорнув себе
моментом
—
лише показав
свої можливості. Коли б нашого
який-небудь промисловий заклад,
були б свідками нечуваного кількісного
художника притягнув
можливо, що ми
різноманітного вияву сил художника.
й
540
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
На сьогодні, через те, що розвивається організована
потреба робочому людові виходити
на вулицю для вияву
емоцій: під час святкувань, ювілеїв,
демонстрацій, базарів, лотерей і т. ін.
ці маси хочуть
своїх громадських
—
побачити щось відповідне до їхнього настрою, побачити
щось таке, що заповнило б зоровими образами той день
і виділило його не тільки з серії будніх днів, але й
і
відділило один день
від одного. Ленінський день в
мусить бути інший, ніж автодорівський мітинг і перегони.
Настає потреба влаштувати на майданах і вулицях
оформленні
вулиці
—
ясно
—
різні декоративні трибуни, графіки і діаграми, що
в
вигляді спочатку
з’їздів і
а
як
конференцій, потім,
підсумки у зрозумілій для маси
ставали перед очима
зменшеному
формі, вийшли на вулицю.
Сюди треба
різних
історичну давність. Але, крім
того, сюди підійшла, в зв’язку з добою радянського
господарчого і культурного розвитку, ще й потреба
влаштовувати різні зручні, мальовничі, рекламні й
доцільні кіоски, палатки, фургони не тільки для ЦРК, але й,
наприклад, для тиражних комісій, потреба ставити цілі
побудови книжкових базарів і т. ін. Все це повинно мати
зачислити влаштування
святочних арок, що мають велику
характер і відповідати обличчю сучасного
міста. І от у цій галузі досконалі форми почав давати
ударний
еволюціонуючи од часу воєнного комунізму.
єрміловських кіосків вражають простотою і чіткою
ідеєю призначення. Побудова складається із
Єрмілов,
Проекти
стандартних частин, які можна легко згвинчувати й складати
самі кіоски, наприклад,
розбирати. Далі
ураховані так, щоб найбільш потрібні відділи були на належній
височині, прилаштовані близько і відповідно корпусові
та
—
тіла, і для зручності людських рухів. Тут ураховано
все:
тінь, можливість дощу й потреба швидко й
зручно складатись. Беручи різні ці дані, Єрмілов не забуває
розпокласти їх так, щоб вони давали насолоду від
сприймання краси, гармонії, ритму й офарблення. А в цьому
світло і
корисне й красиве підпирають одне одного.
Василь
541
Єрмілов
Аналогічними й відповідно іншими принципами
чи пересувні
конструктивні стінгазети. Наприклад, дуже простою
і разом зручною була стінгазета в Харківському
художньому технікумі. Це, властиво, була начебто звичайна
стінна газета, але відділена від стіни, а щоб не
керується Єрмілов, улаштовуючи трибуни
пропадала задня площина, її
сувій,
Єрмілов
квадратовий
табуретку, щоб текст
згорнув у
поставивши на високу і легку
якраз приходився перед очима.
Намальовані чи написані
замітки, наклеєні на картон, зручно вставлялись
такої високої табуретки, і читати газету могли
одночасно з чотирьох
сторін. Властиво,
це
у пази
був синтез тумби,
і стінгазети, але Єрмілов їм надав іще таких простих
рамки
і красивих пропорцій
та
зв’язку,
що вся стінгазета
буквально прикрашувала порожню частину залу. Не менш
цікаво
зробив Єрмілов і стінгазету «Генератор»,
послану на кельнську виставку, де вона звернула загальну
Використавши метал, дерево й папір як
Єрмілов немов підхопив ідею складаної ширми, щоб
утворити портативну настінну конструкцію, де
увагу.
матеріали,
матеріал не тільки можна читати з обох
боків,
але
й частини
Гра фарб
і шрифтів лише підкреслювала той чи інший розділ
стінгазети і висувала на перший план основну ідею. Тут, крім
усього, поєднувався ще й закликаючий чинник плаката
можуть бути складені під
час переношування.
зі звичайною нашою простою стінгазетою.
кольорів, що дають поліроване
ін., Єрмілов користується в таких
тонами
голосними
роботах
фарб: цегляної, червоної, бурозеленої, чорної, синьої, жовтої охри й білої. Це основні
улюблені тони єрміловських композицій. Вони в нього
повно звучать завдяки вишуканим і перевіреним
аналітично комбінаціям. Тут Єрмілов використовує свою
роботу над розкладанням тональної гами кожного кольору
і чергуванням, співзвучністю й контрастуванням різних
тонів цих основних кольорів.
Крім того, Єрмілов уміє вдало поєднати
ілюстративний натяк з простотою конструктивної ідеї того образу,
Крім
натуральних
дерево, мідь, тканина та
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
542
який він береться ілюструвати. Його «Генератор» у
своїй абстрактній конструкції має, однак, у собі всі основні
Цей момент ще
обкладинках, коли він
елементи справжнього генератора.
дужче розвиває
ставить
Єрмілов
у своїх
собі ще й ілюстративні завдання. Приміром,
де косі жовті лінії й чорні зиґзаґи
обкладинку «Радіо в житах»,
були поєднані ритмічно на площині, визнав за зразкову
навіть такий більш-менш консервативний критик
малярства,
Ернст. Коли Єрмілов дає абстрактно
обкладинку, він тоді плямами і лініями передає
як
конструктивну
основну ідею змісту книжки: динаміку розриву, спокій
погодженості,
гострих та м’яких
стрімчастої форми чи боротьбу
(округлих) начал. У шрифтах Єрмілов
захват
кохається монументальних, утворивши кілька
характерів єрміловського декоративного шрифту, що базується
на
чітких геометричних пропорціях. Із друкарських
акцидентних шрифтів зараз Єрмілов користується
шрифтами.
В останній час усе більше й частіше з’являється у
Єрмілова в обкладинках тонка крива лінія. Це, безперечно,
головно простими
назріває
Особливо вдало
в художника якийсь цікавий перелом.
вміє Єрмілов використати рівновагу частин
обкладинці чи у заверстанні книжки,
цього лінійку й чорне коло.
Останні
і
в
спроби
в
плакатній, ідуть
використання всього
книжковій роботі Єрмілова,
лінії фотомонтажу й
як
по
різноманітного багатства шрифтів,
ув’язується з характером не тільки
причому ці елементи
цілої
деталів. Таким чином,
бачимо, художня індивідуальність В. Єрмілова має
книжки,
як
в
використовуючи для
а
й окремих її частин
вузол реалістичний і
Перехід від одного до другого
два яскраво виявлені вузли
вузол конструктивістський.
та
—
характеризувався хитаннями і шуканнями, кажучи
загальною мовою, футуристичного порядку,
цебто
анархічного бунтарства, ба навіть бешкетування. Переходова
смуга була недовга. Вона не виявила себе ані достатньою
кількістю визначних робіт, ані чимсь новим,
порівнюючи з тим, що
було зроблено
на
Заході
—
Пікассо, Леже,
Василь
543
Єрмілов
та ін. Реалізм першої смуги діяльності нашого
художника цілком логічно розвинувся у конструктивну
Брак
смугу, де поєднано образотворче зафіксовування світу
і його предметів та частин (фраґментів) тих предметів
із
самими предметами. Правда, це вже подвійна робота
розкладання речовості, щоб далі її синтезувати. І
синтезувати натуру, проаналізовану мистецькими засобами,
не
тільки
в
нові вищі форми речей,
але насамперед
синтезувати малярський реалізм із речовістю. Це той
третій наступний період творчості Єрмілова, що його
перші паростки ми маємо на сьогодні в повороті художника
до звичайного, але конструктивно збудованого малюнка
які були у великій мірі
тільки
відомі
малярам часу Відродження, але й
єгипетським скульпторам, митцям тієї стародавньої над
на загально малярських законах,
не
нільської культури, де народилась геометрія.
Своєю роботою над оформленням речей, над
створенням стилю
індустріальної доби, Єрмілов
з
України
лівим митцям Західної Європи
та Росії,
що теж своєчасно зуміли перенести в просторове
мистецтво закони індустріальної краси, яка двигтіла в
промисловості під вдалим чи невдалим керуванням і утилітарним
підходом інженерів та техніків. Але віху для цього
простягає руку тим
на земній кулі постановлено уже
порівнюючи давно у формі тристаметрової вежі Ейфеля
індустріального напрямку
в
Парижі. Не
дивно, що там розгорнув свою
архітектурну діяльність в останній час і такий знаменитий талант,
як
Корбюзье,
наслідували в Росії
що його з невеличкими відмінами
брати
Весніни
та
Ґінзбург. Ця лінія
конструктивного мистецтва найблискучіше втілилась
в
європейську архітектуру
оформлення (наш «Будинок промисловості» теж є витвір цього
напрямку). Вона захопила, проте, і всі інші галузі
мистецького життя. З’явилися цілі мистецькі комбінати,
як Баухауз у Німеччині, Родченко, Лисицький, Ган у
Росії (їхні роботи особливо в галузі книжки). Прояви
цього напрямку позначилися в Польщі («Дзьвіґня»), в
Чехії (Тайґе), в Голландії та в інших індустріалізованих
та в радянське театральне
544
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
індустріалізацію країнах світу.
виростанні з індустріального життя
форм просторового (образотворчого) мистецтва
чи з настановленням на
В
цьому
конструктивних
Україна в особі Єрмілова дала теж дуже яскраву художню
одиницю. Єрмілов, використавши технічні засоби,
аналогічні з західноєвропейськими, дав, однак, насичений
пролетарською ідеологією зміст. Способи
європейської
малярської і просторової техніки Єрмілов використав,
щоб прислужитись движному проходженню ідей
Жовтня в пролетарську масу. Досить указати на його вітриниконструкції, такі, як «Ленін», або трибуну до
десятиріччя Жовтневої революції, щоб далі не робити переліку
десятків та сотень подібних робіт В. Єрмілова. Правда,
Єрмілову закидали участь його в діяльності групи
«Авангард». Але тут уся відповідальність за збочення та різні
нелітературні витівки цілком лягає на літературне
керівництво групи, а не на художника Єрмілова.
Ми не можемо ще раз не підкреслити тієї многогранності Єрмілова, що взяв участь у різних галузях
образотворчого мистецтва: і в галузі портрета, і гравюри, і
фотомонтажу, і в столярському ділі.
Єрмілов, попрацювавши добрий десяток літ у Харкові,
створив не тільки знаменитий єрміловський рекламний
шрифт,
графіки
—
з якого користують мало не всі
що збудований
літер за законами,
шрифт,
пропорціях частин
ських
шрифтів,
але
наші ліві
на простих і ясних
аналогічними до
ельзевірів-
більше відповідних добі
заступників, що,
зберігаючи
індивідуальність, продовжують ту єрміловську школу в Харкові. Досить указати на таких
художників, як Цапок, Левада та чималу кількість
робіт поки що ще маловідомих молодих художників, яких
одразу видно з єрміловського настановлення конструкції
індустріалізму. Єрмілов
має низку талановитих
свою
із шрифтів та кружечків. Безперечно, цьому на
допомогу приходить і майже десятирічна участь
Єрмілова як
професора Харківського художнього інституту
(раніш технікуму).
—
педагога
Василь
545
Єрмілов
У своїй роботі Єрмілов
видатних робітників
має не
тільки признання
нашого мистецтва, як
Кратко, але й визнання його
роботи
вперше на кельнську виставку преси попали
стінгазети
та
Седляр,
за кордоном, куди
його витвори
—
альбоми.
Максимально доцільним, конструктивним явищем
все ж треба вважати людину, і от до вивчення
відображення її встилі нашої доби повертається
сьогодні наш Єрмілов.
Від неї виходячи, треба оформлювати й мистецькі речі
нашого побуту, що мусять бути ув’язані також і з
технікою нашої доби. Цей взаємний перехресний вплив
основ конструктивності й техніки зміняє психіку
людини і в першу чергу психіку чутливого творця і митця,
що сам переродившись у цьому поглиблено-технічному
спрямуванні, починає впливати назад на прискорено
правильне оформлення речей у їх художній, а значить
і технічно-доцільній суті (згадаймо: найкрасивіший
аероплан
найдоцільніший з аеродинамічного боку)...
Взаємний ритм людини й техніки, що складається в іншу,
нову, складнішу і красивішу хвилю, як гармонійні
так піде розвиток людства. Цю
звукові тони в акорд
у природі
і
—
—
просторову акордність досліджує й творчо
сьогодні
виявляє
Василь Єрмілов.
Взаємна акція впливу людини й техніки, що
складається в одну
музично-ритмічну стихію,
де людина
припасовується, приганяється до певних, наукою ще
роботи машини, а сама машина
прилаштовується до роботи людського організму, коли взяти це
цю роботу не в силі
у великих урбаністичних обсягах,
невловимих, законів
—
обмежена ще наша наука. От сюди
закликаються митці, поети й художники, що завдяки
своєму чуттю й художньому тактові підсвідомо,
виконати самотужки
інстинктом знаходять синтез цієї велетенської
чудової життєвої діалектики. Художники, музики, поети
творчим
й архітектори знаходять синтезований ритм нового
раніше, ніж наука. В просторовому мистецтві ці
проблеми
розв’язує
на
Україні Єрмілов.
часу
546
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
ТВОРИ
Таке розв’язання художньої проблеми, що виступає
за здорове, реальне конструктивне життя проти
однобокого естетизму, куди закочується й чистий геометризм
буржуазних революціонерів від архітектури
це єдино правильний шлях для мистецького
(Корбюзье)
—
пролетаріату. Чистий геометризм у малярстві,
стає чистою
архітектурі, книжковій техніці
естетською орнаментальністю, і проти нього треба виступити
розвитку
—
не менш різко, ніж проти зализаної естетської орнаментальності різних неоромантиків, що намагаються
відтягнути розвиток життя од його генеральної лінії. Лінія
розвитку світу, як і сполучення техніки й людської
психіки
—
є
лінія ритмічна,
динамічна,
але могутня
інтегрально-
невловима крива,
своїми найвищими
Людський механізм остільки чутливий і тонкий,
що здається навіть нестійкий під химерними і вічно
можливостями.
своїй складності
і чутливості перемагає примітив стихій. На підмогу
людині виступає напружений примітив металічної
змінними натисками природи, але завдяки
машини, з якою у людини утворюється гармонійне співжиття,
що його розв’язуватиме в першу чергу такт митців.
Сучасна фаза
цього
періоду
доби індустріалізму. Цю добу,
носитиме у
віках назву
як художник, на
творить, у першу чергу, Василь
Єрмілов.
Україні
ДОДАТКИ
ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ
СТАТТІ
Микола Хвильовий
«ЛЕНІН»
-
ПОЕМА В. ПОЛІЩУКА
Я дам надто поверховий огляд
нового твору Валер’ябо
ж
детальний розбір цієї поеми
Поліщука,
низки
статей, які, звичайно, не можна
потребує цілої
на
вмістити в газету.
В передмові до поеми тов. С. Пилипенко питає: «Чи
нахабний замах опоетизувати Леніна: оспівують
події в ретроспекції?» І відповідає: «Ні, саме про Леніна
не
можна писати».
всім, бо
дійсно треба
за таку тему,
почувати
в якій фігурують живі люди нашої сучасності.
За «Леніна» брався вже не один поет федерації, але
із цього, крім поетичного скандалу, нічого не
А по-моєму, можна, та не
за
Кращий твір
виходило.
ж
собою багато сили, щоб братися
на цю тему написав
московський пролетарський
поет
славний
Василь Казін, але... Іменно
—
«але».
Валер’ян Поліщук
своєю художньою
інтуїцією,
розрахованою на широкі полотнища, не тільки взявся за
«Леніна», але й виконав його блискуче.
Я
(певніш
думаю, що щасливою виною тому
—
ігра
на
—
не сюжет
до якого він взагалі в своїх
сюжеті),
наперекір іншим
пролетарським
поетам. Навпаки, сюжет для слабенького поета лишається
творах звертається
страшаком, бо він завжди загрожує
зробити поетичний
шукати іншої причини
твір прозовим. Отже, треба
Поліщукової вдачі.
Цією причиною я вважаю те,
що поет подивився на
сучасні подїі і на Леніна в ретроспекцій
Цей прийом (а він
Микола Хвильовий
550
властивий тільки Поліщукові) вивів його
«агітки».
І дійсно: від
Писав
великого до
лабіринтів
з
смішного один крок.
—
би Леніна рядовий поет, академіки (а це ж їхній
положили б його на поличку халтури,
обов’язок!)
написав
«Леніна» Вал. Поліщук
—
хочеш-не-хочепі, а
відділ класичної літератури.
це форма, форма не
Художність твору
блискавиці зовнішності, але внутрішня гармонія конструкції
образів. Ця гармонія вдаряє по емоціях, як по клавішах,
занесеш його у
—
відціля мелодійна
вібрація психологічного оркестру
людини.
Можна було
б навести з поеми чимало зразків, в яких
гармонія. Тут вражають нас не
«мідні болі зарізаних паровозів», не такі
чудово звучить ця
«барханові рики», не
яскраві образи (а їх
в
поемі сила-силенська),
для того він працює й мислить,
щоб
як: «невже
у віках товпились
мислі і павутиною плелись легенди», або «коли війна
вже
причаїлась, як пантера в кущах», або «тепер
горіхом мозок, розірветься, як слива, серце»
розколеться
і т. д.
—
вас вражає
образів, яка
і т. д.
іменно гармонія конструктивних
невідомою силою заставляє ваше серце
битися, то в болю стискатися, то
заставляє вас уходити в себе, то переносить вас на верхів’я
Гелікону, де найпрозаїчніші речі ви бачите крізь
своєю
то прискорено
гаптований серпанок образності.
Коли засурмить мелодійно гудок над містом
—
Мала фабрика.
Коли зареве підіймаючись все вище й вище
Аж до барханового рику басом
—
Літейний завод.
Коли заверещить трьома голосами
Мідний біль зарізаного паровоза
на вокзалі
димарі по небу розкидають кучеряві
Тоді робітники масою, скопом
І
Ідуть на роботу
Що вони думають?
—
—
хто їх
розбере.
хвости
—
«Ленін»
поема В.
—
551
Поліщука
Так урочисто починається поема. І
інакше. Уже із цих рядків ви
починається, а не
так
робити
можете
висновок, що поет розгортає перед нами широке
полотно. Як художник з тонкою гострою інтуїцією, Вал.
Поліщук іде в глибину подій,
подій. В цім його сила.
В «Леніні»
яскраво,
—
як
шукає
раніш
за все сенсу
і надто
підкреслив
гарно він уміє сполучити теплу лірику свого
поет ще раз
—
таланту з глибокою думкою суспільства. У нього такі
прозаїчні речі, як мітинг, скажімо, намальований в поемі
бездоганно: не одриваючи від дійсності, він переносить нас
в якийсь казковий круг, де ви цей найзвичайнісінький
мітинг почуваєте
в
іншому чудовому освітленні:
О, тоді хрипло кричать оратори,
Іноді зловіщим шепотом застерігають,
А іноді пускають голоси
Під риштовану стелю чайками,
Теноровими чайками, чайками літати.
Або він малює
відродження господарства.
І ось
Потроху
Почали прокидатись гудки,
Скликати знову до праці.
Там один,
Там через тиждень другий,
Третій через місяць аж онде озвався.
Я думаю, що
коментарі й
було б зайвим
додавати до цих
«критикувати» їх. І ще
я
уривків
думаю: і вся поема
не
потребує «критики».
Колись Юр. Меженко сказав про Тичину: «Таких
поетів не критикують, лише аналізують і діляться
враженнями
від
них».
Залишаючи
в
стороні
всю
іншу творчість Вал.
(яку б
пора нашим критикам проаналізувати!),
скажу, що поема «Ленін» дійсно є один із таких творів,
Поліщука
до яких цілком можна приставити вдалу
Меженкову
Микола Хвильовий
552
характеристику. За час революції таких творів маемо
3: «12» Блока, «Космічний оркестр» Тичини і,
лише
нарешті, «Ленін» Вал. Поліщука. Про перший твір
маємо
цілі
томи. Чекаємо про
другий
і
ми
третій. Останній
«Ленін» цікавить ще тим, що тут поетична
твір
індивідуальність проявляла себе в дуже невдячній
обстановці (я маю на увазі конкретність сюжету). Мало того,
широка ерудиція, що має її поет, викинула поему із рамок
буденного лексикону, і він (поет) мусив внести в поему
чимало спеціальних слів з різних термінологій. Але і тут
—
він вийшов переможцем.
Нарешті я нічого не сказав про саму поему, про її зміст,
бо ж зміст поеми це не тільки історичний факт
це
—
психологічні моменти переживань
особі Усова
Усова,
пролетаріату і
це
олицетворіння
і т. д.
Я нічого не сказав про ті чудові порівняння, які
просякнуті народним духом і які доводять образи майже
в
частини
т. д.
до кульмінаційної крапки.
Про «Леніна» будемо ще багато говорити.
За 72 дні існування Паризької Комуни Т’єр подав
революційному пролетаріатові Франції рахунок, в якому
стояв між іншим 2901 письменник. 2901 письменник
плюс
сотні невідомих, що загинули
боротьбі
за
Комуну. Цифра
на
барикадах
в
значна.
Я питаю, скільки українських письменників-сучасників великої Пролетарської Революції почуває себе
Т’єром?
Так! Відчувати творчість революційних поетів
винними перед
треба бути і самому революціонером.
«Критики, де ви?»
—
Майк Иогансен
ЕРОТИЗМ
В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ
(«Онан» Поліщука, «Блакитний роман»
Гната Михайличенка)
В новій російській
по
реакції
літературі за часів найлютішої
[190]5-му році одною з домінуючих струн була
еротична, як та, що її найменше утискувала цензура.
«Декаденти» Брюсов, Бальмонт, Соллогуб, особливо перший
і останній, залюбки копаються в усяких сексуальних
варт пригадати хоч би
брюсівське « на путях и
буде « вибрик »,
але є чимсь монструозним в найвищій мірі.
За цими «піонерами» пішли Арцибашеви, Купріни
і менша братія того ж напрямку. Еротика зробилась до
деякої міри ознакою «хорошого тону», як за десятиліття
попереду такою ознакою було взивання до царства ідеалу
(без указания, де саме його шукати) і такого ж
—
ексцесах
перепутьях я натешуся с козой » що, хай це
обережного
і нелокалізованого прокляття «Ваалу».
Українська література Лівобережжя в тих гнітючих
умовинах, ще й далеко гірших, занадто зайнята була
ідеєю визволення національного, обслуговуючи інші
шари населення, ніж російська, і лишилась
в стадії
і
її
ідеалів, виродження
приймало форми
беззмістовного дзенькання на поетичну ліру, що лишалось
весь час в сфері «чистої краси» солоденького міщанства
туманних
із його гаями, соловейками, місяцем,
чарівними
ночами
й іншим фальшивим декорумом, що укривав собою
духовну кастрацію представників її.
Між
докотилися
європейської буржуазної поезії
саме в той мент, коли революція
буржуазним ладом на території бувшої Росії.
тим теми
і до Києва
порішила
з
—
Майк Йогансен
554
Футуризм, що одбивав анархічну структуру
буржуазної продукції, зв’язане з ним ніцшеанство і тогобічність
моральна, і наслідок їх еротичні ексцеси відбились:
в поезії одного із найздатніпіих
футуризм
представників української лірики
Василеві Чумакові, а еротичні
—
—
рафінованої розбещеності заможних
свого співця в Михайличенкові.
Чудернацький синтез еротики і революційності,
«Блакитний роман» Гната Михайличенка є справжньою
дитиною свого часу. Вогневий, блискучий стиль, гаряче
ексцеси
класів
—
—
чадо
знайшли
і монструозна еротика темою.
революційне поривання
Онанізм, гомосексуалізм, безпорадне й хаотичне, цілком
випадкові полові відносини з якоюсь побожністю малює
автор, зв’язуючи їх з блакиттю душі та її таємничими
—
потребами, що іноді нагадує просто французьку бульварну
літературу ще й не першорядної гідності.
Український революціонер-інтелігент був застигнений революцією абсолютно не підготованим. Тогобічність
ніцшеанського типу, еротичні висновки з неї поруч з
щирим революційним запалом утворювали якусь дику
мішанину в його світогляді, що не був позбавлений,
одначе, своєрідної краси і нещоденної сили. Таким був Гнат
Михайличенко
типова постать революціонера для
революції з дуже слабими рисами борця за комунізм,
скорше сказати утопіста нових часів.
—
Три роки по Жовтневій революції остаточно з’ясували
для багатьох значення й характер пролетарського руху.
З другого
боку, багато
хто
одійшов
од нього,
революційному запалі
переходовий період, саме в
переконавшись в тому, що на самому
можна
базуватись
лише в
його
початку.
Лишаються однак і такі, що,
справжнього характеру й ваги
революції,
як
і попереду, б’ють себе
не розуміючи
пролетарської
в перса та
до ладу
співають
революційність
змішують її досі з ніцшеанством і
оздоблюють еротикою, пишуть цілі поеми, вславлюють
онанізм. Таким є цікавий як поет Валер’ян Поліщук,
як таку,
хоч
він каже, що «революційний рух рициною проніс думки
Еротизм
в
новій
555
українській поезії
зогнилого намулу», але, очевидно, самої рицини для
революції не досить...
Принаймні саме
в
поезії В. Поліщука
того самого «зогнившого намулу»
мистецтва.
силенна сила
буржуазного
Досить тільки подивитись на численні
щоби відразу побачити, що він дивиться
еротичні його поезії,
на
жінку як на «знаряддя для насолоди і продукції».
Він не підозріває, що діло ходить про усунення такого
становища жінки, де вона є «простим знаряддям
(«Комуністичний маніфест»). Правда, що ці
але тим гірше для
буржуа
і
його
Поліщука
революційності...
Але ще буйніше квітне еротика в поемі того ж
продукції»
якраз мають на оці
слова
—
Поліщука «Онан», яка має з себе уявляти протест людини
«тогобічного» типу проти закону природи, інакше
сказать, апотеозу
дитинячу
—
онанізму! Не казати вже про просто-таки
наївність основної думки, що онанізм
є
свобідної волі проти сліпої природи (а не просто
наслідком деяких соціальних протиріч буржуазного ладу
протестом
саме гетеризму для одного класу і примусового
—
целібату
для другого, або в
крайньому разі просто патологічним
з’явищем), саме розроблення теми дає вражіння просто-
таки
з
ганебного змішування другого сортика ніцшеанства
революційністю.
Пролетаріат як клас несе з собою індивідуальний шлюб,
що стоїть на любові (Енгельс, «Походження сім’ї,
власності й держави»), і з огидою відмете від себе спокусливі
малюнки апологетів
1
онанізму і хаотичного coitus’а1.
Злягання, спаровування (латин,).
—
Ред.
Петро Ефремов
ОД ЯСНОЇ ПАННОЧКИ
ДО УОЛТА УЇТМЕНА1
Ясна Панночка, детальніше
не окреслена, просто
якась, немов черниця, але не аскетичного ґатунку
музикою
неба про кохання, про красу і поцілунком,
—
—
з
мов
Молода, ніжна, ласкава, з палкою, хоча
й стриманою ще жадобою життя і здоровим,
повнокровним рум’янцем зрослої на свіжому повітрі
провінціалки, трішки старомодна, вже забута, покинута і через
це ще більш хороша, принадна, іноді журлива,
такою вона приходить до поета тоді, коли не
сумовита,
пережито було ще цих двох років, протягом яких «зваленим,
струхлілим стовбуром нас трохи притиснуло». Вона дає
вогонь, на устах...
—
йому чарівний олівець і наказує чи тільки навчає «пиши
липі правду», співай про красу, власне навіть
«про
—
вічну Красу». Вона незручним, непевним, несміливим, ніби
навіть сором’язливим рухом показує йому шлях в
житті, окреслює його місце серед людей: «Ти ж поет
—
краси
співець».
*і1
«Січ», літературно-науковий і педагогічний збірник, кн. І
II, 1919 р.,
Валер’ян Поліщук, «Сказання давнєє про те,
як Ольга Коростень спалила», ліропоема, 1919.
Валер’ян
Поліщук, «Сонячна міць», поезії, 1920.
«Вир революції»,
літературно-мистецький збірник, 1921.
Валер’ян Поліщук.
«Вибухи сили», поезії 1921 року.
«Гроно», літературномистецький збірник, 1920.
Крім того, вірші і мініатюри
Валер’яна Поліщука друкувалися по різних газетах і
журналах: «Народна воля», Київ, 1918, «Республіканець»,
і
—
—
—
—
—
—
Катеринослав, 1918 і 1919 рр., «Шлях», Київ, 1918 р., «Споживач»,
Катеринослав, 1919р., «Новадумка», Кам’янець-Подільський,
1920 р., «Жарина», літературний збірник, Катеринослав,
1919 р., іін.
557
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
І
поет з юнацькою
золотом
проміння
поривчастістю
рушає тропою,
погаптованою, соковитими,
барвистими квітками, що люблять гаряче сонце і ним живуть,
декорованою, слухає наказу чи науки
власне, і не
вміє,
не
призвичаїлася
Панни,
хоч,
ще вона наказувати.
Я міг ходити і прозоро думати про красу,
Співаючи
поетичній лютні,
на
—
згадує він про це ідилічне минуле серед зовсім інших
обставин, з зовсім іншим музичним струментом в руках.
Та пісня
моя
Як перші
була з маленькою
печаттю
Духу,
опуси Бетховена,
Захована
Десь у глибині...
самотність,
Панну «тепер усі забули, пішли
все це щирі, але ніби туманом
в кривавий бій життя»,
зм’ягчені та приглушені «дзвони серця» поета.
Пережите, відчуте самостійно, життєвими спробами здобуте
переплітається в них з навіяним збоку, од людей, взятим
Зітхання й сум змученого серця, болі ран,
жалі
за тим, що ясну
—
багатого джерела «світової скорботи».
Але невже ж ясна Панна тільки сумною воліє бути?
Невже до лиця їй тільки прозора сльозинка на очах
з
та
чорно-жалобна
реверенда монашки? Невже вона
«кривавий бій життя» не має своєї
навчає, що так-таки
краси
чи
стояли
б
вічної Краси » ? Коли б було так, то чи не
коло джерела непослуху чи навіть бунту,
навіть
ми
«
поет-бо занадто молодий душею, занадто
темпераментний, вразливий і рухливий, щоб одне тільки й знати
Прожени з душі туман.
в крицю. Твердо
треба далі йти
Серце
Тобі
До
А він же
—
стань:
мети.
має її перед очима:
обіцявся-бо писати
співати про красу... Тож хіба їх немає в кривавому
бою життя?! А коли є, тож хіба не знайдеться на лютні
правду,
мелодійних, але цим разом вже
звуків?!. І лірика Валер’яна Поліщука дійсно
збагачується надією бойових аболіціоністичних гасел,
радістю визнання й приймання життя, ритмом руху,
поета знову-таки
бадьорих
розцвіту й буяння його («До юнаків», «На роковини смерті
Т. Г. Шевченка», «Сліпий сіяч» і др.). Але все це у
невипробуване, по-юнацькому
на передчутті чи вірі, справді
ще «з маленькою печаттю Духу».
До ліричних же, особливо на горожанські мотиви,
нього поки що таке молоде,
безпосереднє, збудоване
спроб Валер’яна Поліщука близькі й його мініатюри,
перейняті тим же
аболіціоністичним настроєм
—
твори
трохи сентиментальної символіки. Поет любить цю
успіху використовує її, знову і знову
щоб посумувати-зітхнути «над свіжою
літературну форму, не без
вертається до неї,
могилою юнаків» чи вилити свій жаль над долею
бідолашного турганця, що «враз вдарив всіма шістьма
лапками і... упав в
цебрик з помиями», або над безталанням
«пороху людського», що про нього «Ніцше своїм терпким
словом висловився: хай їх візьме дідько та статистика».
Але у всякому разі в них
зраджував наказів ясної Панни:
Валер’ян Поліщук не
в мініатюрах-бо його,
звичайно, є й правда, й змагання до краси, але, на жаль,
дидактичності, як у байці...
Байки, цієї літературної галузі, якою веселенько та
ловко помахують такі собі Дем’яни Бєдні та інші, коли
й не завше убогі духом і мистецькими змаганнями, то
взагалі сірі, занадто «нормальні», пересічні письменники
чимало ще й
всіх
часів і народів,
сьогоднішнього дня й для
всіх,
з їх мораллю і смаком
—
Валер’ян Поліщук
теж не цурався.
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
559
літературному доробку нашого автора ми
зразків байки («Хто кращий»), але в кожному
разі і підстав не маємо думати, щоб він любив її менше,
аніж ліричний вірш чи символічну мініатюру, бо не
в
Правда,
небагато знаємо
доби дебютантства («Краса»),
тільки в творах
але й в
«На простори» й ін.)
елемент науки, дидактичні мотиви не раз
далеко пізніших
(«Літнє», «Бунтар»,
примішувалися не на користь
художньої вартості їх. Дійсно,
тут
вже ясна Панна незручним часом рухом показує
поетові шлях в мистецтві...
В ті ж таки часи, «на
наш автор
давнєє
про те,
зорі юних днів, днів весни»,
здобувся був і на більшу річ: «Сказання
як Ольга Коростень спалила». Поет, можливо,
надавав своєму «Сказанню» великого значення, ставив,
може, його на першому місці серед того, що було написано
ліричному вірші й мініатюрі (це ж бо вже
«ліропоема» була!), хоч художня вартість далеко не
відповідала навіть його розмірам. В «Сказанні» ми
ним попереду в
зустрічаємо всього
потроху,
з чим
ознайомилися
вже й у
Валер’яна Поліщука: і ліричний
і
і
вірш, мініатюру, дидактику, а найбільше кінематогра-
раніше написаних творах
похапливій швидкості зміни їх
самій переважно машинно-цокотливій
метриці вірша. Ольга і Свенельд
романтичні герої,
фічності
і навіть
в малюнках, в
в
—
позбавлені відповідного
оточення
доби барбаринської1. Пані,
що крутить роман з учителем свого сина, настановляє
князю Ігорю, бліда тінь якого
ріжки чоловікові
тільки промайнула по ліропоемі,
а потім рештку життя
—
—
оддає на задоволення помсти за смерть цього ж таки
чоловіка і робить це
не
без ефектних жестів сучасної
авантюрниці з «великого світу», героїні
чи ж ця психологічна
будуарних утіх і кривавої інтриги,
загадка, чи ця Ольга, що тільки сміялась, як «зойк і
актриси
чи
—
стогін кругом по лісі розлягались», так-таки X віком
утворена, коли
почала
*і
брати
«купівля-продаж»
в
відносинах статі
перевагу над «умиканням», купецький звичай
Тобто варварської.
—
Ред.
560
над
Петро Єфремов
«звериным». Свенельд
модернізований: він
не вояка
—
в
такий же спосіб
купець, не завзятий, хижий
лицар великого торговельного шляху «із
Варяг у Греки»,
офіцер з панської чи буржуазійної родини,
виснажений розкішним життям, пересичений гострими
а
враженнями, неврастенічний...
Він у битви
Лиш для того
Що в
запалі
поринав,
бойовиська
Княжу Ладу забував.
Він все оддає «для своєї мрії золотої», для утіх
кохання, і таким солоденьким і заразом безтемпераментним
і безбарвним, шаблонним віршем живописує радість
своїх досягнень:
Мила Ладо, перемога!
Тут моїм бажанням край,
Бо мені твої обійми
Можуть дати світлий рай.
Я сьогодні
в час
північний
Свою милу обійму,
За страждання, за терпіння
Нагороду
я
прийму.
Доводиться врешті констатувати, що
поет досить-таки недвозначно зрадив
Панні: од правди, історичної правди
в
«Сказанні»
своїй ясній
чи навіть правди свого
рідного і волинського оточення не взяв він нічого, хіба
тільки деякі декоративні дрібниці чисто вербального
характеру, а красу, та ще й вічну Красу, проміняв на
досить сумнівної вартості скороминущі ефекти першоголіпшого «Модерну»...
Ми не ставимо тут собі завдання дати повну й
докладну бібліографію
написаного
на перших кроках
Валер’яном Поліщуком
його літературної кар’єри;
ми
звідти тільки той найбільше характерний матеріал,
який допоможе нам дати відповідь на питання: на який
беремо
Од яспоі Панночки до Уолта Уїтмена
голос і про що
співалося поетові,
561
коли не пережито
було
років, протягом яких «зваленим
стовбуром нас трохи притиснуло», і коли над
ще цих двох
струхлілим
його ще гомоніла і щось співала «не пташка,
Панночка»...
головою
Про що
ж вона
справді гомоніла,
а ясна
про що могла
співати і на який голос?
Без жодного вагання можна зазначити одне тільки,
що ясна Панночка
непогано знала як
Валер’яна Поліщука досить
українську поезію після Миколи
Вороного, захоплювалася нею, гаразд засвоїла її тон і
здебільшого не помилялася, виводячи її
і
російську,
мелодії,
так почасти
можливо, наприклад, Бальмонта; правда,
не всі, а тільки більш легкі, з «монотонною
класиків» мелодїї краще у неї
гармонією
виходили. За нею, на
ліпші можливості надію подаючи, на лютні своїй
пригравав її пісням і сам співав
радісна, приступна
розкрита
Валер’ян Поліщук, юна,
піднесеним настроям душа якого широко
була назустріч всяким
впливам і всім
враженням життя й мистецтва. Без певного і
міцного
ще стерна
в житті і мистецтві, він вже і тоді визначався серед
літературної молоді Катеринослава
вразливістю на
своєю непочатою
життєві й мистецькі враження. Він повертав
свій ясний, радісно-приймаючий, жадібний зір
неодмінно в той бік, звідки лилися проміння краси, яка йому
вічною здавалася. Але як і соняшник, укохана квітка
тільки копія того
поета, до певної міри серед нашої флори
далекого в блакитних високостях й могутнього джерела
світла, тепла, моці, життя й краси, Валер’ян Поліщук,
—
за
часів влади над ним його
не просто
ясної,
а
якоїсь
мінливої, що бувала сьогодні одною, а завтра другою,
Панни, не свою чи, власне, не свої пісні (наш поет людина
unius libri1) співав, тримаючись переважно
популярних мотивів рідної української поезїї. І справді,
метрика, рими, строфіка його віршів мало ще мають в собі
не
свіжих, своєрідних елементів.
1
Однієї
книги
(латин.).
—
Ред.
562
Петро
Єфремов
Була душа моя до останнього часу,
До революції
Закована.
Але пута ці
легко й навіть любо було носити:
його допіру тільки згодом...
муляти вони
почали
II
«Час новий прийшов», розкував душу поета, і він
відчути головніші й характерніші
його
та
риси
зафіксувати в художньому образі ті численні
і часто карколомні зміни, що настали в природі і в
змагається вловити і
житті людини
та таки ж
і
в ньому самому, в
його душі
після того, як
дух повстання залляв,
Спалив усе старе, мов лава.
Рішучими,
молодими, нестриманими рухами накидує
він картину свого нового
і кричущих
світоуявлення
в
різких
тонах
фарбах, більше всього уваги звертає на
«енергію вислову», міць
слова і звука, і
яскравість кольорів,
складаючи хвалу життєвій силі часто єдино за те
тільки, що вона
нарочито
—
сила, не шкодує
робить
нервів
читача чи навіть
над ними всякі досить сміливі
ексцентричності говорячи про такі
речі, що замовчуються другими або збуваються
неясними натяками чи заховуються під машкарою таємниці,
експерименти, голосно, не без
як занадто
екзотичні
чи
«Прокотилась буря»,
брутальні.
«з
неба похмурого»
Ударив грім
—
І буря
Шарпнула.
Всесвітом.
Згодом Валер’ян Поліщук
знову вертається до цього,
видимо, близького його душевним переживанням
образу і, спускаючись з туманних високостів давно вже
відомих, багатьма поетами використаних, символів до більш
характерної і властивої його вдачі ясності і певності
Од ясної Панночки до Уолта Уітмена
реальної дійсності,
деталях,
563
змагається розгорнути
його
в
яскравіше обробити, конкретизує його:
Військовий вихор пронісся
над жито-пшеничними полями,
Розкидав усе, розніс;
Немає сіл
—
Нема хаток
згоріли,
зотліли:
—
По цілому обшару,
У цілому блакитному шатру
—
Умру, умру...
Або хоч і помічаються деякі оази чи життям
позначені
фоні поколупаної, гарматами
збитої, плодючої землі-матері, то
плями на цьому
потертої,
копитами
Не видко колосу високого:
Бур’ян, бур’ян
—
аж загуло...
«Час новий прийшов», ударом грому до преісподньої
закинув старих богів,
а людям
приніс «справжній бій
існування», бо «крові й голоду не збагнути кінця».
«Все кинулось сторч головою у боротьбу», «маси пішли
за
в
кривавий
огонь»,
Схід і Захід завзялись
—
Посилають рать на рать,
танки,
криві ножі,
бо «не серце
—
«кулемети
камінь»
будуть
—
буде кров », рани,
в грудях,
Бо в серцях льодовий холод,
Абсолютний нуль,
бо
«нема
любові,
нема»...
Але Валер’ян Поліщук,
з
його незакаламученим,
не-
затьмареним відчуванням буяння, яскравості і краси
життя цілого Всесвіту, з його сп’янілістю од радощів
боротьби і майже рослинного існування на планеті, «що
поруч з Марсом ходить», ніби в щасливому засліпленні
зовсім не помічає темної, жахливої глибини
безмежного
трагізму
цього висновку: «нема любові».
Для
нього,
564
Петро
власне,
трагедія
життя чужа й далека, як та
Єфремов
осінь
мудра, що її поет, захлинаючись, любить любов’ю митця
через
те
тільки,
що «далеко, вона далеко... далеко», і
іноді її згадує, як контраст до сонячної моці іншої
доби;
для
тільки деталі, подробиці біжучого дня, що майже не обходять його як людину і потрібні
йому як матеріал в його творчих змаганнях, щоб різко
нього
трагізм життя
—
відтінити, підкреслити інші події, інші його
спостереження; як той старий дідусь, що з сил вибився і,
знесилений, голодний, ледве плутає непевними ногами
останнім напруженням, тягнучи тачку
з
з
мішком картоплі,
поруч з підлітком, вже з бандитськими рисами обличчя
і нахабно-сміливим поводженням ситої, самовпевненої
і самозадоволеної тварини, поруч з автомобілем, що
тут
на гору
з червоним прапором
пронісся,
—
трагічні події знаменують собою тільки брак життя і його
сили в одному місці, а не цілковиту, в світовому
масштабі, відсутність їх:
Одно
життя умерло
А друге поросло на ньому.
Це
зрозуміло, що поет ладен тут кинути
недбало своє холодне і байдуже vae victis!,
так просто і
нашвидку і
зовсім об’єктивному, фактичному оповіданні
позбавленими
навіть звичайної у його
віршами,
поверхової енергії й вогню, або й терпке, глумливе, погрозливовисловлене в
жорстоке: «сильна від сучасності десниця дочавить сучаком революційності, дочавить гада»,
і кидає, щоб
—
зараз же повернути радісно-натхненний, повний свіжого,
ранково-сонячного чуття зір свій до інших обріїв, де
стелиться перед ним і цвіте веселкою надії, чарує і вабить
до себе вибухами сили новий світ. І до нього ото
повертається поет на те лише, щоб гукнути йому назустріч
пройнятий юнацьким захватом гімн, в своїй цілковитій
безпосередності і безкритичній захопленості, знаний хіба
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
565
тільки душі, що дійсно була закута, і враз почула
і в засліпленні й сп’янілості од
своє
повне визволення,
почуття
волі зовсім
не припускає
можливості під празниково-
радісною, ясно-рухливою поверхнею натрапити
на мерт-
скрайньої зневіри і надлюдського одчаю:
«нема любові, нема». Ні, це тільки уста поета говорять
такі слова, а серце його далеко від них, бо для Валер’яна
Поліщука любов стихійним потоком розлита скрізь,
де простір, воля, «сонце... ранок, люди», «роботатворча»,
там, де котиться «каламутний струмінь» людських тіл
«і безліч облич рябіє, мов риб’яча ікра», «де живе одна
сім’я
Демократія», де став «кожний братом і кожна
вущі
ознаки
—
сестрою усім і мені»... І автору цього досить: все це, і
тільки це, промовляє його свідомості так переконуюче, що
нічим вже її не закаламутити. Він на повний голос,
«колосом Мемнона» кричить про таке своє світовідчування,
кричить
братові:
Пролетарю,
ти
розкутий!
Можеш сміливо дихнути!
Вийди на простори
—
Сонечко зустріти:
Хвиля котиться червона
По цілому світі.
Сонце,
Гей,
волю
зустрічати,
брате!
виходь, мій
Робітнику розкутий,
Запалим світ,
на сотні, тисячі літ
Твій Дух світився
Святий!!.
Щоб
Це справді ніби стародавнє вітання ЕІ^ поААа єтп, бєопота!1 Це на новий лад і неложними устами, навколішки
і з молитовно піднятими руками проспівана «осанна»
тому, кому поет готов оддати
*і
«На многая
літа, владико!» (давньогрецьк.).
—
Ред.
566
Петро
Єфремов
...володіння планетою,
Що поруч з Марсом ходить,
Закутавши для більшої краси
Голе тіло своє
В
прозоро-голубий серпанок
атмосфери.
прийшов», прийшла революція, все
скрізь зазирнула. Не минула вона й самого
Валер’яна Поліщука, захопила і його й винесла з
затишної долини романтичних мрій про красу і
сентиментальних міркувань про правду на високі, що аж голову
«Час новий
зачепила,
запаморочують, зелені збочини незгаслого, з непочатою
вибуховою
силою вулкану життя.
І от, в один день
Рвонулись скали
Липи, ясені,
Що поросли
до
неба,
на склонах зелених,
Стали догори коренем
Летіти,
І
в
немов із жмені.
вирі
увірвалися одгомони
вибуху в святеє святих душі його,
цьому шваркому, шаленому, руїнному
закрутило й поета; вихором
вулканічного соціального
звалили, придушили, поламали, потрощили там багато дечого
такого, що
раніше викликало до себе побожне
відношення, але не спустошили її до краю
можливостей ґрунт розчистили.
—
тільки для нових
Революція скинула старого бородатого бога
Саваофа...
зміну
і
ж?! Нехай поглине і
його
преісподня! На
прийшов
Ну то
що
йому
воскресли боги Еллади стародавньої,
оселився в
душі поетовій Діоніс
земляної вогкості, що,
природу
—
бог небесної і
з сонячним теплом
могутній творчий фермент
вкупі
кидає в
всеоновлення й
плодючості, вічного буяння, стихійного розцвіту і невпинного
руху Життя, бог вина, п’янючого хмелю й жадоби чисто
рослинно-тваринного існування, що, через вищої міри
екстаз і нестриманий оргаїзм, досягає скрайніх глибин
567
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
духовності. Слава воскреслому Діонісу! І поет тільки
й знає, тільки й оспівує його таким, тому-то трагізм
життя, який в основі своїй має муки й смерть бога, зовсім
чужий Валер’яну Поліщуку1.1
про
трагедію,
справді, яка може бути мова
цієї всеоновлюючої
коли, силою
плодючості воскреслого Діоніса,
...зародилось у поколупаній,
гарматами потертій, копитами
збитій землі
Нове життя,
розкинулось по ній запашним килимом, з якого
зеленими,
аж
квітки
горошок, маки, кашка, волошки,
...не моргаючи, на саме сонце.
Це
А
ж не сон
дійсність
—
не сон це,
сама.
Чи є ж бо після цього час і підстави бути поетові
песимістом і скептиком (песимізму і скептицизму, як і
відчування трагічності життя, Валер’ян Поліщук в однаковій
мірі не знає), коли ось уже
...пишний сад із поля став,
порепаного, поколупаного,
Одно умре
—
зруйнованого
поля:
і друге встане,
Нове життя, ще більш доцільне і прекрасне,
Природу осія.
Це вся велика мудрість битія.
1
Коли поет підходив до трагедії життя, то робив це ніби
несвідомо, як, наприклад, в поезії «Контраст» («Сонячна міць»,
с. 14), од якої віє тим жахом «нестрашного», в лице якому так
глибоко в свій час зазирнув був хіба тільки один Володимир
це невеличка мініатюрна, дві-три
Короленко. «Контраст»
риски життєвих, але давнішої аболіціоністичної
—
сентиментальності мініатюр Валер’яна Поліщука в ній ні крихітки; по
змісту
і по формі, ритмічності, образовості і лаконізму це, безперечно,
кращий зразок перших спроб поета в динамічній поезії.
568
Петро Єфремов
Не порушує
й свідомість
в очах поета
цієї великої мудрості буття
того, що з
вибухом революції справді-таки
остаточно й безповоротно забули й покинули і ясну
пішли в кривавий бій, не красу і правду,
Панночку його
—
а силу
і бойове
завзяття туди з
собою
понесли.
Але тепер
цей факт не викликає у поета давніх жалів та
нарікань. Нащо вони?! Хіба тільки й світа, що в вікні?!
Та він і сам не лише зраджує, як колись в «Сказанні»,
її заповіти, але й зовсім, цілком не по-лицарському,
вже
її, пориває й розлучається з нею, тихою, скромною,
монотонно-одноманітною, сентиментальною
кидає
провінціалкою.
Коли розлучаються двоє,
За руки
беруться
вони,
І плачуть, і тяжко
зітхають,
Без ліку зітхають сумні.
Одначе цим разом без зітхання, без сліз, без суму і
взагалі без жодних серцеущипливих дуетів і театральнотрагічних жестів,
Валер’ян Поліщук
бадьорим кроком, не
мовчки розлучився
із своєю ясною Панночкою і
озираючись з ваганням, вийшов з поганенького,
мізерного лісочка
в
(три
мистецтві,
вся флора його!) пошехонщини
вийшов, вбираючи в себе простір
сосни
—
—
зелений, Сонце Моці, теплий вітер пругкий, «бризки
радощів, мов пелюстки троянд на бенкеті Петронія», туди,
де
велично
Сонце Моці
запалало
І мечами огневими
Розсікає хмари-дими
Над безмежними
полями.
І серед них-то поет цілком віддається чуттям і
переживанням
абсолютної волі і вільним
кутості віршем
славить
же од
метричної за-
її:
Люди, люди! Нащо
ви з замками й без замків
за
Як тут
лан
широкий у квітках
—
ґратами,
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
Вільний
569
я посеред ПОЛЯ,
Наче птах.
В цьому палкому, вогненному екстазі
новоздобутої
волі згоріли і випарилися всі сліди зітхань, сліз і суму
розлуки, навіть можливість їх стає чимсь
проблематичним.
Та
таки
й
сама ця розлука з ясною
Панночкою
була підготовлена, тільки деякий час таїлася за
порогом свідомості поета, і раптовість її тепер психологічно
цілком умотивовується:
давно
Прийди,
о
прийди до
мене, хвилино сонячного
кохання,
міццю своєю кріпко удар.
Я бажаю, я жду тебе з самого
І
рання
Мого життя...
Задля
кого ж покинув поет ясну
Панночку і
до кого
закликає він тепер:
Налий свого п’янючого вина пугар?
До яких зустрічей після
розлуки готується він
вовоскреслий, новоявлений Діоніс?
Палка, дебела, малограціозна, вся
—
—
но-
плодюче тіло,
вся— «сила м’яс на стегнах», «теплінь і м’якіть», «з
вузькими мигдалями очей», «немов черемхи чорні в маслі»,
і таким же вузьким лобом і широкими, розвинутими
щелепами на пухкому
принадного і
цілком
лиці,
—
взагалі
не конче-то
вже не античного вигляду, але з яскраво
і сильно виявленими ознаками
Одна з новітніх вакханок
статі,
мене
уквітчала.
Вона жриця моя:
Вона
—
як і я,
радості поновлені шати,
полетіти, ексцентрично відірвавшись
Від революційного феєрверку огненного кола.
Я знаю: вона хоче блиснути, хай один раз назавше,
Хоче одягнутись у сонячної
Хоче
Хоче,
щоб
серце задрижало гостро, як струна піколо.
дійсно, мотив оргаїзму, сп’янілості від почуття
розцвіту й буяння рослинно-тваринного щастя на землі,
І
570
Петро
Єфремов
спроби якнайближче підійти до справжнього, непідмальованого
обличчя Всесвіту,
оголеного
від яких би там не було
покривал чи одягів вузько-людського тимчасового
впірнути в стихійний вічно рухливий потік
цілісності космічної єдності
сексуального чуття,
ці мотиви на деякий час глибоко захоплюють
Валер’яна Поліщука і голосніше всього бренять зі
світогляду,
все звести до
природи,
—
збірника «Вирреволюції»,
сторінок
в надрукованих там
і поезіях «Бунтар», «Вона», «Світовийзакон»,
«Правічна кров», «На простори» і «Мій дух». Людина у
нього
вся в цьому бурхливому потоці, захоплена бистрією
поемах
—
його не тільки тоді,
в
коли уявляє з
глибінь віків» й предків
минулого в
майбутнє,
та
себе
вічну
«звено до ланцюга
кров переливає з
але й своїм просторим
безмежним
духом, своїм бунтарським серцем, не лише на нашій
холодній планеті, ай «загранями трійчастої космічної
системи»,
Уїтмена, в його, наприклад,
циклі «Діти Адама» («Загачені ріки мої» і ін.). Але маємо
американського поета Уолта
у
Валер’яна Поліщука
також і
спробу,
на щастя,
правда, єдину тільки до цього часу, переступити межі
натурального і природного, впірнути не тільки в аморальне,
але
й в патологічне
оніса і його жриці
на
—
цій ділянці і підняти бунт проти Діпроти самого себе опоетизуванням
Онана(поема «Онан» у збірці «Вибухи сили»),
возвеличенням
його до рангу революціонера-експериментатора в
моралі, який
у останній,
страшній непокорі
повстає проти
джерел того, що недавно ще здавалося поетові «великою
мудрістю битія». Але надуманість, тенденційність і
живого,
риторизм поеми (окрім інтродукції
кольорового, суто натуралістичного малюнка), надолуження
—
резонерством Онана і Шели глибшого аналізу патологічних
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
571
проявів сексуалізму тільки підкреслюють, що автор
більшої психологічної
взявся не за свою тему, яка вимагає
на яку досі спромігся він.
Звичайно, що така безкомпромісна проповідь
сонця і тіла, розквітлого в проміннях сонця,
рослинно-тваринної повноти і буяння життя, щастя й краси вимагає
од письменника деякої, і не малої навіть, зважливості,
проникливості, ніж та,
бо мусить же він часто наближатися до межі
брутальності, не раз на людях побути, сказати б так, голим-догола
в своїх чуттях і переживаннях, голосно говорити про те,
про що інші марять на самоті чи тихенько оповідають
в
інтимних гуртках, дражливо вдарити читача по
безпосередністю і нестриманістю
нервах
ексцентричною
важкого, незвичайного слова чи цинічного виразу, різкою,
кричущою мелодією...
Я кинув
лютню.
Я мавзера
взяв і молота холодного із
криці.
Хай скажуть і, може, не без підстав скажуть, що це
бо ефектний, модний жест доби загального
озброєння і гасла: «За серп і молот». Але, поза своєю
ж
модністю, мітинговістю, слова ці характеризують
й глибші переживання поета та символізують до певної
міри бойові, войовничі, парадні і робочі (хоч і не завше
робітничі) мотиви переважно ритмічної поезії його
«Сонячної моці», «Вибухів сили» і ін. Справді, лютня
стала Валер’якові Поліщукові зовсім зайвою, коли він
бучно салютує свіжим поривам життя та безкомпромісній,
революційній борні, проявам активізму і бунтарства
чи кидає рішучі погрози; не потрібна вона йому й тоді,
коли він на руїнах свіжих старанно, по-селянському
хазяйновито починає будувати свої картини нового
життя чи на кладовищі для прогнившого світу, ніби
поверховою
забиває гострі, негнучкі, дебелі,
в труну того, що, на його думку, оджиі мусить одійти в безвість
різним проявам
молотком могильник,
металеві гвіздки-слова
ло вже своє
одчаю останнього.
—
572
Петро Єфремов
Але, звичайно, і мавзер, і
молоток
—
хіба
ж це,
милість, музичний інструмент?! Хіба в силі поет
тільки з ними обходитись, щоб виявити, в звукові
вилити коли не стоголосість, то в кожному разі чималу
різноманітність своїх мелодій, переважно експресивних,
скажіть
на
екстатичних, гомінких.
Нині
Я
А
—
само життя.
Валер’яну Поліщуку потрібно не
брати дійсно
музичного струмента, відповідного головному тонові його
поезії: барабана, бубна, сурму, кларнета, віолончель,
контрабаса, може, іноді й флейту... Під їх-то
акомпанемент, то кожного зокрема, то з’єднаних в оркестр, і
співає Валер’ян Поліщук свої гімни величному Всесвіту,
космічному об’єднанню, безмежному і зеленому
простору, Сонцю Моці, невпинному рухові стихії, воскреслому
Діонісу, «роботі творчій» статі, людському духу
вічному революціонерові, новому часові, розкутому
пролетареві, новій сім’ї вільній
Демократії, просто бунтарю
чи йому ж таки в особі Хама або Онана...
тільки
коли так, то
пострілу й
постуку. Має він до рук
—
—
Тільки іноді, і
то
останніми часами частіше,
в цю
бравурну, часом надто різку, дражливо гомінку,
обраховану на досить цупкі нерви та нерафінований, невишколе-
ний
смак музику, в мажорних тонах
чарівним,
химерним
контрастом вплітається тиха милозвучна мелодія
волинської сопілки
—
щирості й людяності,
мелодія надзвичайної простоти,
чисто
жіночої сердечності і чулості, ніби
стародавніх співців народного лиха («На долині»)
голос предків поета
сивої голубки-бабуні, або
голос
чи
—
й співчуття близьких, рідних сучасників
журливої матусі, засмученої сестри, брата, як-от хоч би
ласка
—
«Риданні братньому» («Вибухи сили»)
ж таки
чи в
збірника:
Край села над ровом
Зацвіла калина,
—
оцій пісні
в
з того
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
573
Вийшла
на горбочок
Молода дівчина.
На горбочку стала
I так закликала:
«Вийди, мій соколе,
Ти із лісу в поле.
На селі затихло,
Війська вже немає,
Вийди
З
—
на хвилину
зеленого гаю.
Та
прийди до
мене,
Обійми рамена,
Упади на груди,
—
Хай розрада буде,
Бо спалили хату
Та забрали коні,
Ще й убили брата
В повстанськім загоні».
Мелодія цієї пісні
журливого вечора під
—
то
мелодія
високим
тихого задумливого,
шовково-блакитним
небом серед поколупаного, гарматами потертого,
копитами збитого рідного простору; шовковий же м’який
жіночий контральто дивної краси і сили виливає
жодних прикрас
з простотою,
в
ній без
безпосередністю і щирістю
глибокого колективного серця мільйонів українських
жінок, почуття якого так багато назбиралось у них ще з
часів татарських нападів і до пізніших, цих свіжих в
нашій пам’яті карних експедицій, що дійсно
часами
інтернаціонального характеру («Все промелькнули
перед нами, все побывали тут»!). І досить відчути це, аби
набирали
зрозуміти, що у новітньої Вакханки Валер’яна
Поліщука, яка в свій час так легко відсунула була геть ясну
Панночку, є конкурентка, і конкурентка надзвичайно дужа:
адже ж і зараз празниковий її одяг покривається чорним,
жалібним крепом: нема любові, нема... В «Сліпому
музиці» Володимира Короленка,
речі, земляка нашого
цікавий епізод: «Вечорами між панським
Юхимовою стайнею почалася дивна борня.
поета, маємо
палацом і
до
574
Петро
Єфремов
З сутінку шопи з навислою солом’яною стріхою тихо
вилітали переливчасті трелі дудки, а назустріч їм з
розчинених вікон будинку, що виблискував крізь листя буків
одлиском місячного
акорди
сяйва,
неслися
співучі, повні
фортепіано»1. Здається, кінець цієї боротьби за всяких
нерівні сили у
«Віденському струменнесила була боротися з шматком
умов не так-то трудно угадати: занадто
борців. Але це
тільки так здається...
ту, як виявилося,
української верби. Правда, у віденського піаніно були могутні
засоби: коштовне дерево, чудові струни, дуже гарна
віденського майстра, багатство необмеженого
регістра. Зате і в української дудки знайшлися спільники, бо
була вона в себе вдома, серед рідної української
природи.
Ще до того, як Юхим зрізав її своїм ножем і
випалив їй серце, розпестило українське сонце, що й його ж
гріло, той же обвівав український вітер, поки бистре око
українця-музики вгледіло її над розмитою кручею. І
робота
—
тепер важко
простою
було
чужоземному
місцевою дудкою, бо
в тиху годину
приблуді боротися
вона
з
з’явилася хлопчикові
дрімоти, серед таємничого вечорового
під шепіт
овіяних буків, в оточенні всієї
Та й пані Попельській
рідної української природи.
шелесту,
сном вже
—
було
Правда, її тонкі пальці були і
жвавіші, і гнучкіші: мелодія, яку вона награвала, складніша
й багатша, і чимало праці поклала панна Клане, щоб
далеко
до Юхима.
навчити свою ученицю панувати над нелегким
інструментом. Зате у Юхима було безпосереднє музичне почуття,
він любив і сумував, і з любов’ю своєю і з журбою
Його учила співу на простий голос
лісу, тихий шепіт степової трави,
звертався до рідної природи.
ця природа, шум її
задумлива,
рідна
давня-давня пісня, яку чув він ще над
своєю дитячою колискою.
—
Так,
важко
було
віденському інструменту перемогти хахлацьку дудку»1 2.
коли «час новий
1
прийшов» і чужі європейські мелодії не-
Короленко Вл. Г. Полное собрание сочинений.
С. 31.
2
Ibidem.
—
І тепер,
—
С. 28.
—
Т. III.
—
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
575
погано (а у декого, як-от у Павла Тичини, навіть чудово!)
бренять і на рідній сопілці, перемога над нею ще важчою
стала. Тому-то і Вакханці Валер’яна Поліщука теж
доведеться коли не зовсім зректися своєї неподільної влади
над ним, то значно поступитися перед голосом предків
і кревних сучасників поета, в тій чи іншій мірі
акліматизуватися серед поетичного оточення зеленої,
легендами
уквітчаної, серед горя, злиднів і лихоліття сучасних
майбутнє замріяної нашої Волині...
Та це справа майбутнього... Тим часом же у Вакханки
Валер’яна Поліщука й досі ще багато взятого од людей,
чужого, навіть чужоземного. Але одне безперечно, що,
як Діоніс його швидше старий, слов’янський Сварог, так
про щастя
і у неї немає майже нічого грецького, класичного,
його
за рисами сучасної європейської,
підемо ближче і навпростець, дебелої
московської красуні. За умовами свого літературного
розвитку наш поет справді швидше всього міг познайомитися
з нею через російську літературу, і сватом був у нього,
античного; не видко
американської чи,
гадаємо, не хто
мир пришел,
інший, як той же К. Бальмонт, що «в
чтоб видеть солнце», щоб «в царство
солнца всех вернуть».
«Будем
—
как солнце», «к солнцу
идите, коль солнца воистину хочет душа»,
й
привабливо
—
талановито
він. І розголос
новітній поезії не тільки російській.
не один
цього заклику лунав в
этот
рік
закликав
Будив він увагу і серед нашої літературної молоді.
Почув його й Валер’ян Поліщук, рано почув, і одгукнувся
на нього своєю «Сонячною міццю», бо екстатична душа
поета дійсно прагнула сонця. З нею, цією
збіркою
поезій, ближче підійшов
шукань і змагань
він до художніх, мистецьких
гомінкого московського Парнасу. І ця
екскурсія на чужину для нашого поета
без корисних наслідків; вона знаменує цілу
літературна
лишилася
в
не
його розвитку
—
добу переважного
добу
впливу модерної
російської поезії з її свідомим змаганням за нові
загальноєвропейські форми поезії, за справді мистецькі
засоби і методи творчості. Наслідком цього сталося те, що,
як і в багатьох інших поетів нашої молодшої генерації,
576
Петро Єфремов
вірш Валер’яна Поліщука значно і на краще одмінився,
зовсім утратив «монотонну гармонію класиків»,
натуральнішим, простішим і вільнішим
—
став
поза
«механічними метрами», емансипувавшись цілком од пут їх
і оддавшись багатоголосій, як само життя, гармонії
ритму, дійсно набув динамізму, заговорив «стихійною мовою
життя»,
«поезією без муштри». Такі ці
чисто
творчості Валер’яна Поліщука. З другого
боку, «пробудження народних мас і руйнування
літературні
впливи в
громадських загородок,
сучасній поезії, і
Уїтмена,
я
—
все це посилало виклик
ж
нашій
несвідомо прийняв його»,
ці слова Уолта
міг би
«несвідомо»
—
за винятком одного:
—
себе й Валер’ян Поліщук:
них-бо правдива
основа
як його самого,
творчості
соціально-психологічна
так і багатьох інших сучасних наших поетів.
проказати про
Вертаючись
його, ця
вірша Валер’яна
підкреслимо, що простота і нештуч-
на хвилину ще до
Поліщука пізнішої доби,
ність
в
«поезія без муштри», досягається в
дійсності більшими творчими зусиллями, ніж
вірш-танок «під
штучного тактометра» ранніх спроб поета. Тепер він
багато, пильно й серйозно працює над образами, надаючи
їм яскравості, сили, вразливості і широти захвату, над
ритмікою свого вірша, передає в ній буйний постук
щирість почуття; він
чудово розуміє вагу асонансу, дисонансу, алітерації як
живчика реального життя, ритм серця,
засобів поезії; він шукає
все нових і нових
асонансів,
чистими, дзвінкими,
різноманітністю їх
глухими, далекими, близькими, робочими, багатими...
Словом, він, бунтар по натурі, бунтар проти застарілих
захоплюється
—
форм в мистецтві, старанно, мов павутинням, окутує себе
новими естетичними догмами, часто нехтуючи красою,
виборністю окремих деталей задля гармонії всієї суми їх,
поодинці, може, й далеких від того, що красою зветься.
Справді, час, коли співалося так, як Бог на душу
покладе, минув для нього...
Такий коротенький ще шлях Валер’яна Поліщука
країну мистецтва; така, скажемо, діалектика розвитку
його творчості. Хай цей шлях пройшов через Москву,
в
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
але з
577
національно-культурного погляду поетові не по
відомими трьома сестрами Чехова, під якими
були б вони знані, особливо не по дорозі
після того, як Вакханка зустрілася зі своєю
дорозі
з
йменнями не
конкуренткою, що все
своїх прав
голосніше й енергійніше допоминається
Хай в своєму мистецькому розвитку
на нього.
Валер’ян Поліщук пройшов через поезію, розквітлу
паразитично-буржуазійній атмосфері
великого міста, але з соціально-культурного погляду прийшов
він туди, де
безперечно в
Живе одна сім’я
—
Демократія,
туди, де розвивається
культ Товариша, культ демократичної приязні, бо все
більше і більше збирається в серцях людей цієї нової
ніжності, закоханості в людину,
близьку
по
зброї,
в
співробітника, на один шлях долею кинутого, в того, хто
одним
загальному
рівним кроком,
плече з плечем,
йде
з нами
бере участь у
поході»1.
III
З останніми фразами попереднього розділу
підійшли ще до одного помітного й цікавого етапу
ми
в
поетичному розвитку Валер’яна Поліщука,
етапу,
позначеного переважним впливом американського поета
—
Уолта Уїтмена.
Шлях, яким прийшов Валер’ян Поліщук до цього
пункту в своїх мистецьких шуканнях, в значній мірі
Москву, через той літературний
зустрівся він із своєю Вакханкою.
Хоча в російській літературі впливи і значення
Уолта Уїтмена й не такі великі, як на Заході
в головніших
пролягає знову ж таки через
осередок, де
—
європейських літературах, де вже «давно введено його
в свій обихід», де присвячено йому десятки капітальних
праць людьми, що
життя своє оддають на
студіювання
1
Чуковский К. Уот Уитмэн. Поэзия грядущей демократии.
1919.
С. 37.
Вид. IV.
—
—
—
578
Петро Єфремов
його творчості,
хоч
літературну школу його
не
був
підстав говорити про окрему
Сході немає жодних, але й
на
тут він
і зараз не являється цілковитим «незнайомцем»,
Чуковський. Тільки за останні роки про нього
Ю. Айхенвальд, М. Невєдомський, К. Бальмонт
раз!), Валерій Брюсов, І. Рєпін, А. Луначарський,
як гадає К.
писали:
(і не
Н. Абрамович, К. Чуковський (більш десяти розвідок)
і ін.,
все ймення письменників, до голосу яких
—
прислухався російський читач; його перекладали «гуртом і
вроздріб»: К. Бальмонт (досить своєрідно), К. Чуковський
і ін.; врешті, його ж таки за зразок собі мали російські
лучисти: всі ці В. ХлєбМ.
Оредежі1,
Ларіонови і ін., наслідуючи його
поезію будучини, співочим хором вітають його музу.
его-футуристи, кубо-футуристи,
никови, І.
І з другого боку, в той час, коли Валер’ян Поліщук
своїх творчих змаганнях залишив свою молодечу
лютню і наблизився до молодшої генерації наших поетів,
в
—
абсолютно чужі,
були
формі творчої переробки фактів
і впливів літературних, а не життєвих, і в зв’язку з цим
про американського поета забалакали і у нас, хоч би,
наприклад, Андрій Ніковський, один з найбільш живих,
цікавих і талановитих сучасних українських критиків,
уїтменівські
мотиви не
правда, здебільшого,
в
своїй «Vita
вже й їм
в
nova»...
собі шлях і зовнішні літературні
обставини, за яких Валер’ян Поліщук прийшов до Уолта
Уїтмена, хоч глибшого пояснення самого впливу його
на нашого поета, основ і характеру цього впливу,
Так
ми уявляємо
звичайно, доведеться пошукати десь-інде і перш за все
в психологічній спорідненості їх і в умовах оточення
в соціально-політичному житті України
нашої доби.
Уолт Уїтмен зі своєю демократичною лірикою
і осередку,
—
оригінальна і імпозантна фігура на світовому поетичному
обрії
1
—
продукт своєрідних, що навіть в приказку ввійшли,
Письменник Іван Оредеж (справжнє прізвище Лукаш Іван
Ред.
Созонтович).
—
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
умов «американського»
половини XIX віку.
й другої
Америці такі скажені вітри, такі могутні
грандіозні події, у нас найбільші в світі океани,
У
такі
життя середини
579
нас в
люди,
на який же нам кінець ці
прерії,
дрібненькі фіглі, зроблені безсило-млявими пальцями,
найвищі гори, безмежні
—
—
так мотивує він своє незадоволення з сучасної йому
американської поезії, свою нехіть до неї. Його ж власна
поезія
дійсно грандіозна поезія щастя в умовах
—
реальної дійсності; поезія фалоса, зародження, плодючості,
рослинно-тваринного життя; поезія науки, переважно
тої її галузі, що пантрує природних з’явищ, і заразом
неосяжно широкої, безмежної фантазії; поезія
незчисленної юрби, громади, колективу, необмеженої широчини
і величі, незнаних, невиданих і нечуваних чисел,
почуття космічної сили і єдності її, світових просторів і
далечини, вічності, безперервності буття, тісного сполучення
минулого з майбутнім, предків з потомками, з особливою
пророчою увагою до майбутнього, до нащадків; поезія
товариської, приязної любові, Інтернаціоналу, всесвітнього
братерства, і разом найдужчих проявів індивідуальних
змагань людини
—
егоцентризму, панегоїзму
(«О,
я став
багато мене»); врешті
марити собою, округ
поезія надлюдської, всепроникливої любові, ласки,
співчуття і активної дбайливості («Коріння всього, що
мене так
росте,
я
радий, я готовий поливати...»). І поруч з таким
різноманітністю мотивів поезії Уолта Уїтмена,
багатством і
він
являється
«найбільшим реформатором вірша», «Рі-
хардом Ваґнером поезії», який,
огиду
філістера,
викликаючи жах і
нехтує «патокою рими», свідомо і
ефектів, прикрас і оздоб традиційної
звироднілої спадщини феодальної доби і
аристократичної культури:
старанно уникає всяких
поезії
як
Музо,
тікай із Еллади, покинь Іонію,
Казку про Трою, про Ахілловий гнів позабудь,
Про блукання всі Одіссея, Енея.
580
Петро
Єфремов
До Парнасу табличку прибий:
«Виїжджаю і в найми віддаю».
І такую ж об’яву повісь
На всіх італійських музеях,
палацах іспанських,
германських,
На воротях у
Яффі,
Новеє бо царство
—
на
стінах Сіона і горі Моріа,
і ширше, й вільніше
жде,
—
мов царицю, тебе.
Музо! Тобі принесу наше тут і наше сьогодні.
Кабель чарівний Атлантичного моря,
І Суецький канал, і Готардський тунель,
і Бруклінський міст,
—
Всю землю тобі принесу,
Як клубок, умотаний в рельси.
Кулю верчену земну я тобі принесу...
Музо! Чи страшні тобі
Дзижчання наших машин і вереск свистків
паровозних?
Чи злякають тебе
Стоки дренажа, фертилізатор і циферблат газометра?
Привітно сміється і рада лишитись.
їй мило на кухні сидіти
В оточенні посуду всякого.
( «Пісня про виставку»
/
Коли за останні роки й на Україні прокинулись
в кривавий бій життя і знесено було старі
народні маси, пішли
соціальні загородки, чимало й у нас
футуристи,
—
—
знайшлося поетів, що
і перші серед них
Уолта Уїтмена
в це
і ширше, й вільніше
виявили охоту, мовби
царство
наші безземельні селяни на ті, мало ними дознані і не
—
—
відповідні звиклим умовам їхнього життя, Кубанські
степи, Зелений Клин чи Оренбуржчину перебратися,
завше
1
Чуковский К. Уот Уитмэн.
Поэзия грядущей демократии.
1919; Шковський A. Vita nova.
Вид. IV.
Уолт. Побеги травы.
Москва, 1911.
—
—
—
—
К., 1919; Уитман
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
581
переселитися... Правда, і цим разом, мовляв, більше було
званих, ніж знайшлося обраних: не «американські» були
у нас обставини та й не у всіх знайшлося
відповідне
споріднення з американським поетом, що все було
наспівує собі чи мугикає якусь мажорну пісню.
духовне
Уолт Уїтмен міг собі радіти на ту скоробіжність життєвих
вражінь,
певний
але він не дававсь у в
об ладу кожному з них,
бивало загальний поступовий темп
бо мав талант,
помилявся,
він мав
світогляд і приймав тільки те, що на його думку одчи
—
писавши свою книгу,
життя. Він не
справді,
мав талант і не помилявся. І
він
там поставив саму людину. Бо це
підійти до кожного на вулиці, обняти його
і сказати тепле слово; це правда, що він виходив усю
Америку пішки, що допомагав пораненим і хворим, але без
правда, що він міг
Христового
проповідництва,
а тільки просто,
діловито й
паничі,
Северянін, і Семенко
сміливості
активного
що
добра вони не знають: місто їх
глушить, повінь вражінь набирає безумного ходу й крутанини,
і вони віддаються їй із неврастенічною безсилістю, а потім
поважно. І це також правда, що і
кладуть це в основу
—
ідеології і запевняють, що
бушує ритм
будучини1.
Правда,
можна назвати
і у нас кілька
то в них
таких
поетів,
для яких уїтменівщина не тільки «дитяча хвороба
“лівизни”»:
однобічно і частково,
брак безпосереднього впливу Уолта
непевним кроком,
манівцями, часто через
Уїтмена, але все-таки вони підходять все ближче і ближче
до нього, не тільки засвоюючи формальні ознаки його
поезії
і
ін.,
тон і
—
вільний, ритмічний вірш, реєстри,
«каталоги»
тільки підхоплюючи оптимістичний, мажорний
фразеологію її, але й дещо глибше й тривкіше
не
—
переймаються
духом її. І серед цих поетів безперечно
і Валер’ян Поліщук.
Валер’ян Поліщук наочно,
поетичному
полі ще
в
з власних
той час, коли над
ним не
спроб на
ослабла була
влада ясної Панночки, міг побачити й переконатися
1
НіковськийА. Vita nova.
—
С. 70-71.
в тому,
582
Петро
«яке, мовляв Уолт
спостереження
Уїтмен, обмежено-вузьке
і діяння було у попередніх поетів,
Єфремов
поле
хоч
би які
були», звичайно, за небагатьма
«До нашої доби вони бо не знали й не бачили
геніальні
винятками.
вони
множинності, кипучості, буяння життя», через що
«космічна й динамічна поезія юрби» у нас «до цього часу
не була можлива». Але разом з тим він зрозумів і знову
ж таки переконався, що коли вийшли активним
чинником на арену історії десятки і сотні «мільйонів рівних,
однакових
людей»
з однаковим життям, однаковими
інтересами, пристрастями, однаковою долею, коли
незчисленні юрби «клекотять,
бушують круг нас », а ми є тільки
«складовими частинами» їх,
душі», і
кожного на
читача з
—
така поезія «тепер у
став гарячим адептом
її гаслами і дав
по
її, пішов до
силі-змозі своїй зразки її
власного натхнення.
Але
на шляху до
Уолта Уїтмена наш поет,
як ми вже
зустрівся був з своєю Вакханкою, тому-то і
наблизився він найбільше до нього як до поета фалоса,
знаємо,
зароджень і «статі,
основи всього»,
глибоко переконаного,
потрібні найліпші діти і з них щонайліпшії
люди». Під впливом циклу «Діти Адама», а також деяких
близьких до нього по духу розділів «Пісні про самого
себе», з’являються у Валер’яна Поліщука вірші «Вона»,
«Світовийзакон», «Правічнакров» і «Напростори»
(«Загачені ріки мої», «Жінка на мене чекає» і розділ II
«Пісні про самого себе»). Як і Уолт Уїтмен, український автор
в цих своїх творах
увесь на поверхні життя, виразно
показав свій нахил до сміливих подробиць, майже
що
«нам
—
оперує ними, подає перелік подій і реєстри речей, цілі
каталоги їх (правда, значно бідніші й скупіші, ніж у
виключно
Уолта Уїтмена),
взагалі більше цікавиться темпом,
ритмом,
зовнішнім виглядом переживань, видимими процесами
та змінами їх і зовсім не заглиблюється в них, в
надзвичайно малій
хоч
мірі
і згадує він,
виявляє
психологічну проникливість;
та ще й не раз про душу, напр., про
душі своєї нащадкам через
екстатичні прояви статі, але взагалі душа, своя чи чужа, у нього
передавання частки
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
583
десь у сутінках ховається. Як і Уолт Уїтмен, Валер’ян
Поліщук своїм культом факту, деталі, зверхньої
подробиці життя наближається до натуралізму старих
(античних) і нових часів, і зокрема великою цікавістю до
фізіологічних процесів
до школи Золя. Але є тут і чимала
різниця. У Валер’яна Поліщука, знову ж таки як і у
—
Уолта Уїтмена, не бачимо вже античної незалежності і без-
контрольовості безлічі фактів, подробиць і спостережень
деталізуючих уявлень і образів; вони
та другорядних,
і другого автора підпорядковані, підлеглі
центральній ідеї, центральним образам і уявленням твору. З
у того
боку, зацікавлення фізіологічними процесами,
сексуальними переживаннями не виливаються у них,
особливо це на Уолті Уїтмені помітно1, у формі художнього
другого
експерименту, «протоколу
спроби»,
космічна сила і міць сексуалізму,
як у
золяїстів:
« стать як основа всього »
—
найбільше цікавить. Тому-то, коли цим разом
поезії Уолта Уїтмена і Валер’яна Поліщука ми й маємо
от що їх
в
діло з натуралізмом, то, сказати б так, з динамічним
натуралізмом або, як охота є поміняти місцями іменника
з прикметником, з натуралістичним динамізмом.
Уолт Уїтмен
поет демократії чи, так би мовити,
—
майбутньої демократії. Валер’ян Поліщук теж пише це
слово з великої літери, теж лицем своїм обернутий туди,
де «живе одна сім’я
Демократія». Але ані в
«Бунтарі» ані в «Робітничому святі» наш поет не дорівнюється
—
,
з
Уолтом Уїтменом (хоч би
з
його «Піснею про великий
«Незнайомому») розумінні того, що
демократія це не «щось там таке, що потрібне для
виборів, для політики, для різних партійних назв і більше
шлях» чи
ні
на що»,
в
бо
справжня роль демократії починається тільки тоді, коли
піде далі і далі... Дійсна вічна велич її повинна бути
вона
в її
релігії, інакше
немає у неї
жодної величі.
1
У його «жіноче тіло святе», «од нього виходить
божественний світ», у нашого ж автора воно
«здається, образ
—
непринадний» («Вона»).
584
Петро
Тавро переходової,
Єфремов
ще до того й з важкою спадщиною
майже середньовіччя, і
минулого та рецидивами
заразом занадто
бойової, войовничої доби, руїнної
«повстан-
чої хвилі», диктатур, блокад, розвалу Інтернаціоналу,
принципіального і практичного гуртківства і
запеклого сектантства,
анафемування на ґрунті
відношення до ворогів трудящих
компромісного і непримиренного
мас, з одного
боку,
а з другого, творчо
загальної втоми,
приниженості, здичавілості,
озвіріння, бандитизму, зневіри, голоду, гарячки спекуляції
і несвідомості в низах,
все це мусить бути свіжим,
в
поета
актуальним
душі
(«Сучасне місто»), і ніякими
латаності, зубожіння,
—
великими літерами
не возвеличиш
глибоко
приниженого, ніякими «вибухами» прихильних до демократії слів
його не затреш, не «забалакаєш». Умови життя,
громадського
й політичного
російськосьогодні»,
виховання в реальних
українських обставинах,
«наше тут і наше
мусили взяти і таки взяли гору не тільки над
літературними впливами, але й над природною,
екстатичністю душі
поета, зв’язали її пророчий лет (згадується
жги сердца
людей» Пушкіна,
не «глаголом
а «презирают все его»
Лєрмонтова) і наблизили відповідні його твори в кращому
разі до «Європи», а то тільки до такого собі бравурного
«Ми двоє хлопчаків»
чи
«Бий, бий, барабане!»
Як його відчути «демократію як з’явище
планетарне, космічне, вийшле далеко за межі політичних і
УолтаУїтмена.
соціальних програм сучасної пролетарської класи»
за гіркої
нема»?!
І
тільки
в
свідомості
любові,
деяких віршах останньої збірки «Вибухи сили»
того, що «нема
(«Людині» або «Не байдужі мені») помітний сякий-такий
на
незрівнянну «Пісню
натяк
про великий шлях» чи «Пісню
про самого себе» американського «генія, пророка, провозвісника нової євангелії».
поет світових просторів і далечів,
космічної величі, єдності всього, поет егоцентризму і панегоїзму, але й тут його «Я лиш цятка, лиш атом в рухливій
Уолт Уїтмен
—
пустелі світів» або «О,
так багато мене»
—
я став
марити собою, округ мене
надто сильні поруч із
сіренькими
585
Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена
прозаїзмами «дух мій розійшовсь між зоряним етером
по безмежжях всесвіту», «всюди відчуваю себе» або «всі
мої, частина моєї душі» нашого автора, як недорівняний оригінал поруч старанної копії, якою до
певної міри можна вважати «Мій дух» і деякі інші вірші
його, в порівнянні з 8, 15, 16, 24 або 33 розділами
«Пісні про самого себе». Правда, і цим разом Валер’ян
Поліщук, з причин спорідненості своєї духовної організації,
ближче до геніального американського поета, ніж хто
інший з молодих наших динамістів, що засвоїли хіба голу
фразеологію Уолта Уїтмена і нею пишаються, а
«великі думки простору і вічності», «широкі грандіозні
ви
—
образи» його на пусте шумовиння звели; але
ті», «всесвітності»
і
«космічнос-
в
нашого автора поки що
більше
літературного наслідування, ніж справжніх безпосередніх
переживань і відчувань та певного сталого і цілісного
світогляду, і у всякому
великого
прозорого
прозріння, про
разі
осіяння,
оповідається:
немає ще того
яке ось як
літнього ранку
траві, і раптом мене охопило таке почуття
лагідності, таке всезнання, вище над всяку
я лежав на
спокою і
людську
мудрість,
душа
—
І завше
—
і я зрозумів, що Бог
—
мій брат, і що його
мені рідна, і що осередок всесвіту
треба пам’ятати всім,
—
любов.
хто прагне до почуття
космічної, світової єдності не на словах тільки, про цей
осередок всесвіту, вищий понад стать, понад силу,
вселюдськість, множинність, велич... Тільки в ореолі
діяльної любові до всіх і до всього (не vae victis, а «слава тим,
хто піддався », «незчисленним безславним героям!»),
тільки підпорядковані їй вони перестають бути порожньою
фразою, «великих слів великою силою», і
набирають
справжньої моці, динамізму в житті і мистецтві, бо «той,
хто пройшов хоч хвилину без любові до всього, на
власний похорон до себе пройшов». І хто має сміливість
говорити іменем демократії, мусить знайти в собі сили стати
понад «наше тут і наше
словами
сьогодні» або,
скажемо
А. Луначарського, скинути мізерну шкаралущу
«я»
586
Петро
Єфремов
і вилетіти з неї істотою з крилами любові, несмертельною,
нестрашливою,
вселюдиною» і
подібною до Уїтмена
—
стати «велетнем-
пам’ятати його ніби заповіт:
Літописці майбутніх віків,
Ідіть-но сюди,
я вам хочу сказать, що писати про мене:
Ви уславте моє ім’я і мій портрет повісьте високо,
хіба
то не ім’я того,
І мій портрет
хто
—
ж
ім’я моє
умів всім серцем любити,
портрет друга, що люблять всі друзі,
Того, хто не піснею своєю пишався, а безмежним
В душі
Океаном любові, хто із себе виливав його щедро
на всіх...
В противному
разі,
не
впірнувши душею в цей «океан
з байдужним чи тільки
любові» і пройшовши неуважно,
трошки зацікавленим виглядом туриста біля «осередку
всесвіту» Уолта Уїтмена, поет матиме ще один помітний
і корисний епізод в розвитку своєї мистецької
свідомості
од краси до сили, і дасть добрі чи лихі зразки
—
літературного наслідування...
цінно, то й це гаразд.
І
коли
добрі,
то
й це вже
Олександр Білецький
ВАЛЕР’ЯН
ПОЛІЩУК. «РАДІО
В ЖИТАХ»
Слава Валер’яна Поліщука зростає
з кожним днем.
Рецензуючи його торішній збірник
«Книгу повстань»,
наперекір думці багатьох його прихильників, я казав
—
про нього
(«Шляхи мистецтва»,
№
2,1922) як про
уформованого поета. По суті,
від свого тодішнього присуду я не одмовився б цілком
і після всього того, що дав Поліщук за минулий з того часу
рік. Власне тому, що я вірю в хист Валер’яна Поліщука,
молодого, починаючого, ще не
я
продовжую вважати його «починаючим» поетом.
Хоча здавалось би, чи можна казати так про
письменника, який надрукував уже біля десяти окремих
книжок, твори якого перекладались на інші мови, який
викликав про себе цілу критичну
літературу? Література
збільшується. Ось, наприклад, у полтавському
збірнику «Великому Жовтню» І. Капустянський
присвятив Поліщукові ще одну окрему статтю. А в
«українському» номері московської «Красной нивы» (12 серпня
цього року), номері, правда, не досить вдалому, автор
ця все
замітки «Новая украинская литература» гадає, що
іменами Семенка, Тичини, Поліщука, Хвильового, Косинки
можна характеризувати все сучасне
письменство.
дає
Хіба цього
найкращий
не
досить? А про
українське
Поліщука далі
самого
одзив:
Завсігди і скрізь твори його відзначаються глибиною
поставлених проблем, грандіозною образністю та
широким розмахом.
Власне,
сказати.
Що
сказати так
таке хоча
—
все одно, що
б «грандіозна
характеристика прийшлась би по
нічого
не
образність»? Ця
мірці і
до Гастєва, й до
588
Олександр Білецький
Маяковського,
фізіономія
та
й до багатьох інших, художня
яких не має з
з сучасних
поетів
Поліщуком нічого спільного. Хто
не намагається широко розмахнутись,
грандіозною образністю, здивувати
шукань? Все це в готовому вигляді дає наша
сучасність. Можна ставити глибокі проблеми, але
поставивши,
безпорадно розводити перед ними руками, хоча
би в такому роді:
приголомшити
глибиною
—
Нехай і мій відданий труд
Своє призначення спізнає,
Як мудреє життя уклало для людей.
На що воно?
Як
не
—
відповіді однаково
й немає
було
(«Радіо в житах»,
—
або вирішувати їх
так, як вони
стор.
7),
вирішуються
в
інших
п’єсах збірника: яким-будь більш чи менш банальним
міркуванням, що підказує поетові його нещасливий
супутник
«мозок-аналітик». Ось вірш «Любов»
—
(14):
стара, ще платонівська тема про те, як двоє прагнуть
«в одно фізичне тіло, як дві гамулки
злитися в одно
—
порцеляни» «Мозок», вислухавши з солідністю шкільного
педанта, спішить заявити: «Ніколи, ніколи цього не буде,
бо тоді загине людський рід» і т. д. Коштовне пояснення!
.
Або другий випадок: весна, пробудження нового,
могутнього життя і разом з тим думка про неминучу смерть:
хвилюватися нема чого
смертні,
іще Горацій
там».
сказав: «
Цей двійник
(підказує мозок), всі люди
Зустрінемось чи ні, а всі ми будем
з своєю гладенькою мораллю,
цитатами, своєю цікавістю щодо
психології й інш.
—
своїми
фізіології (25),
рішуче псує багато натхненних
питань
Він нагадує чеховського вчителя Іполита Іполитовича, який говорив лише про те, що всім давно
відомо. І дійсно, не варто записувать його слова.
сторінок поета.
Втручання цього надокучливого філософа
результат другої особливості віршів Поліщука: відсутності
—
в
багатьох його п’єсах продуманої композиції. Є
блискучі винятки,
але вони саме й примушують нападати
Валер9ян Поліщук.
«Радіо
589
в житах»
Поліщука. Лише деякі речі мають кінець, лише деякі
з цілого не висмикнути й
рядка. В багатьох випадках вірші
impression1, опис
якого може бути продовжено скільки завгодно. Ось «Дві
сили»
залізниця, вокзал, потяг. Поет (власне не поет,
на
сконструйовано так, що
—
—
а
його супутник) дивиться
енергія
велика
—
на потяг і думає:
«Яка
створити цей залізний змій». Ой леле, і далі
знов! «Коні їдять овес і сіно». Поет наближається до
вокзалу: платформи, семафори
—
ландшафт кубістів. І
так
без кінця: він міг би йти вперед і вперед, скрізь
й відзначаючи нехитрими словами контрасти природи
й техніки. Проте він обриває вірш для того, аби в
зустрічаючи
другому, наступному, поновити ту ж саму тему.
одна
запитаннях
—
селянка, друга
—
«Дві дівчини»:
городянка. Форма
і відповідях, стара форма,
—
в
добре випробувана в
пристосуванні, власне, до даної теми поетами-романтиками
першої половини минулого століття. Але це не біда,
що тема стара: антитеза міста й села ще жива в
сучасності й особливо жива, власне, у нас на
в
даний
Вкраїні. Тільки
мент вона вимагає, очевидячки, якогось
полінувався відшукати
іншого виразу, якого
поет
(поет
так
любить побалакати). Якби
його можна було б
квапиться висловитись і так
він
не
був
таким молодим,
прирівняти до красномовного
(Поліщука
гомерівського старця Нестора
«Гомером революції», тому
ж колись називали
мою асоціацію можна
пробачити),
з уст якого
безупинно текла солодка, як мед, мова.
Мова поета тече
й, взагалі, «текучість»
характерний образ для його поетичного світовідчування.
Перегорніть, справді, його книжку. Ось цвіркуни під вечір
в околиці міста завели свою пісню
«немов цюрком
—
та
—
—
біжить де молоко в
хиля
прозорий
дійницю» (3);
Липі
І
1
ось
небо в літній день
келих».
в ту
Враження (фр.)
ніжку прироби і перекинь,
незміряну глибінь
—
Ред.
« на-
590
Олександр Білецький
Збереш всю кров,
Що пролилась під небом (8);
осінньому
ось тепер співає
саду: «Не зачерпне золотої
(9); думки «хлюпо-
твоєї води моя небесна синя ложка»
чуться у тьмі осінній» (11); ось образи любовної
і знову
«хвилини меду з гарячим соком»
пристрасті
—
(21);
(21). Весна: «конвалії білу міць поллють, як молоко»
мов ллялась тонка нитка
(23). Концерт: «співа струна
Кількість
може
меду».
прикладів
бути збільшена.
такого
до
Пристрасть
образів
роду характерна для
в
її
лірики Поліщука
справжньому стані. Вони надають
у фіалкову тишу»
«сочиться з серця
—
того динамізму, про який вже не раз
істотну рису штуки молодого автора,
взагалі багатого на образи, що передають моторні, м’язові
відчування. Але разом з тим вони одбирають у його
поезії певні сталі обриси. Все тече і все рухаєтьсялегкими,
їй, безумовно,
говорили як про
вогкими, якщо так можна висловитись, рухами.
Немає
тяжких і важких мас, немає їх гуркоту, немає
грандіозності навіть тоді, коли мова йде про грандіозне. Індустріалізм, що поступово захоплює й українську
лірику, майже не торкнувся лірики Поліщука, легкої,
жіночої
не дивлячись на принциповий потяг до мужності.
—
з обличчя його спадає уїтменівська
Між Поліщуком і Уїтменом виявляється стільки
Поступово
маска.
ж мало
спільного, скільки в російському письменстві між
Лєрмонтовим. І як Лєрмонтов це одного разу
зрозумів: «Нет, я не Байрон, я другой, еще неведомый
Байроном та
избранник»
—
так
і Поліщук, що
переспівував Уїтмена, тепер
в
«Книзі повстань» щиро
сам заявляє:
Валер’ян Поліщук.
«Радіо
591
в житах»
Ні, я не Уїтмен,
Новий я, ще незнаний...
дійсно, вірші збірника, який ми розбираємо, де
завмираючі відгуки Уїтмена, не належать
до сильніших. Ці відгуки ми знайдемо, наприклад, в
І
ще чуються
«Любов». Тут охоче, яків віршах
другому відділі книжки
попередніх років, поет підкреслює стихійність почуття
(порівняйте в «Книзі повстань» вірш «Вона», «На
—
інші), та й увесь відділ закінчується віршем
«Гімн жінкам» (правда, досить банальний), але досить
порівняти ці сторінки з відповідними темами не тільки
простори» та
в Уїтмена, а хоча б у російського пролетарського поета
Івана Філіпченка («Руки», 1923), щоб побачити, де
закінчується в творчості Поліщука традиція і де
починається його особисте, інтимне прийняття кохання. У
Філіпченка ми найдемо також відділ, названий «Симфония
пола»
(порівн. «Гімн жінкам» Поліщука). Але не
грандіозні образи,
стихійний розмах пола,
не
а ніжні переходи
від сумніву
надії, тонкі перебої чуття, що зародилося
в душі, яка «тремтить, вібрує, як лист тополі» (12),
краще всього вдаються тут Поліщукові. Не дурно так
багато в цих віршах здрібнілих та голубливих слів: мила
до
—
японський ліхтарик, що його обережно
несе
закоханий
турбуючись, аби його не загасив вітер; вона
камінчик,
дорогий
що найдено його на пильному базарі
житейської суєти, і його так страшно згубити знову:
в
руках,
—
Заглядають прозорі очі
І воркують до мене слова:
«Ти мій милий, хороший хлопчику,
Де твоя буйна голова» (24).
Дух
поета і направду
—
як весняний вітер,
Ніжний, як квітка блавату.
М’який,
І даремно повторює старе й вічно нове слово
(odi et ато1)
*і
—
Катулла
він говорить про свою олив’яну ненависть;
Ненавиджу й люблю (латин.).
—
Ред.
592
Олександр Білецький
«люблю і ненавиджу разом, чого є більш, не знаю сам».
Ми, читачі, бачимо, що ніжності в ньому, безумовно,
далеко більше, аніж стихійної сили або ненависті.
Piano1 взагалі переважає в новому збірнику
Поліщука над forte12. Найкращі частини книжки відведено
Природі (перший відділ), темі здавна основній в
українській ліриці
від Олеся до П. Тичини, одного з
—
найвизначніших
виразників
«чуття природи» в слов’янській
поезії за останніх 10-15
років. Мірятися з автором
кларнетів», що схоронили своє значення з цього
боку навіть в сучасний мент, коли і ми, і сам автор
далеко відійшли від них,
трудно; проте в збірникові
«Радіо в житах» є сторінки, що по своїй музичності й
«Сонячних
—
глибокому чуттю природи, можливо, не уступлять названому
нами попередникові. Такі п’єси, як «Цвіркуни», «Лан»,
«Хуга»
й інші і
в чисто
формальному відношенні
Поліщука, і нової
являються значними досягненнями і
української лірики. їх
одних
було
б досить, щоб виправдати
цілу книжку.
Але в ній вони
не стоять поодиноко. Правда,
вартість збірника мовби знижується з наближенням
до кінця. Автор «Думипро Бармашиху», «Леніна»,
«Адигейського співця» та інших поем, присвячених
революції, не дав наприкінці своїх ліричних п’єс нічого такого,
щоби могло бути прирівняно до цих поем. Вірші, як-от
художня
«На новий рік», «Поступ», «Всесвітня революція»,
іноді просто переписують
віршеподібними рядками тексти відозв і плакатів:
«Символ» повторюють
старі слова
—
Доволі вам, товариші,
Іти під колісницю капіталу,
Щоб гімни Ротшильдам гармати рокотали,
Бо Жовтень розгорнув
Гарячі груди батьківської
Усім
1
2
Piano
Forte
робітникам (39)
(італ.)
—
—
ласки
і т. д.
тихо, слабке звучання.
голосно, гучно.
—
Ред.
Валер’ян Поліщук.
Чи
«Радіо
593
в житах»
значить це, що поет втомився
від революційних
особисте «я», до любові й природи?
Безумовно, ні: і його поеми, що інше доказують, і
пануючий настрій всієї його нової книги
проясненого,
тем,
одійшов
в своє
—
радісного
освіжила,
приймання життя,
мов
яке революція
літня гроза землю,
ще далеко не
століття
—
закінчена,
але
оновила
це
в епоху, коли
Внуки свавільних степів
В солоді знань заживуть.
Згасне у попелі гнів
Наших гарячих покут.
Ти ж моя, земле, як день,
Цвітом
вишень
Ніжне зітхання
Стане,
й
підтверджує. Боротьба
поет радісно дивиться крізь
—
зацвітеш.
твоє
як заводь
небес
(«Асканія Нова»)
Володимир Державин
ВАЛЕР’ЯН
ПОЛІЩУК.
«МЕТАЛЕВИЙ ТЕМБР.
ПОЕЗІЇ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ДОБИ».
«ГЕНІАЛЬНІ КРИСТАЛИ»
В. Поліщук, лідер і водночас ледве чи не єдиний
вартий уваги представник українського імажинізму, видав
в останньому році дві книги лірики. Перша з них, що
її присвячено майже виключно «індустріальній»
тематиці, показує, що навіть видатний поет може зазнати
великої шкоди від власних недодуманих
та догматичних
теорій, якщо він спробує перевести їх до дійсності. Поетична
сила
В. Поліщука
—
які більшості імажиністів взагалі
—
полягає в умінні змальовувати та образно відтворювати
конкретні матеріальні речі; літературний хист його не
належить ані до суто ліричного жанру (цебто до емоційної
та рефлективної поезії), ані до жанру епічного, як сам
він довів своїми незадоволящими
«поемами», насамперед
композиційного боку
«Леніним», ані до
драматичного, але до жанру дескриптивного
це індустріальні
мотиви
Поліщука усякої динаміки,
з
(описового).
Саме через
незмінно позбавлені у В.
а разом з цим
—
усякого
соціального сенсу: динамо, пароплави, паротяги й авто можуть
скільки вгодно рушитись та крутитись в його поезіях,
—
матерії,
статичним аксесуаром, а не фактором виробництва, бо в В. Поліщуковій ліриці немає дії, а є тільки калейдоскопічна
зміна змальованих речей та картин. Образне мислення
вони залишаються мертвими шматками
—
найсильніша зброя поета
—
зраджує його, якщо
виробництва, бо виробництво
активний процес, і поза цим процесом машина загублює
трапляється описувати засоби
—
Валер’ян Поліщук.
«Металевий
й перетворюється в невкладисту
об’єктивну рацію
свою
металеву іграшку,
процесу
а для поетичного
В. Поліщукові
відтворення самого
не вистачає драматизму.
замість «індустріальної поезії» (хоча б такої,
тєва
або
в
595
тембр...
Отже,
як у А.
Гас-
Н. Асеева) у В. Поліщука виходить
персоніфікацію (алюміній «обнімається з міддю
творчім екстазі вогню») або ж штучна стилізація
алегорична гра в
в
природних явищ під зовнішню видимість
машини:
он хмари завод збудували
Далі
Для виробу велетнів кораблів.
З кранами і риштуванням холодним
—
Верфі хмарні стоять.
(Цей цикл поезій названо «Гігантська індустрія»,
правильніш було б сказати «Ілюзійна індустрія» ?)
—
чи не
Часто-густо
поет вживає недоладних та не вартих
його
хисту «бальмонтизмів», цебто сполучення абстрактнопрозаїчних
та
традиційно-«ліричних» висловів,
наприклад:
Математика з красою обнялись,
Кружева залізним хором підвелись,
І ростком зійшла прийдешняя краса
Чорнокриця т’аж під самі небеса.
( «Вежа Ейфеля» )
Є в «Металевім
тембрі» чудові образи (наприклад
філармонії»), але вони жодного відношення до
індустрії не мають і трапились тут випадково:
«Органи
Мелодія, мов дівчина, прийшла
З квітками тихими й тугими під росою,
Заглянула до
комашок
Між свіжих пелюстків
В той час, коли горить, палає ранок.
Цілком інше враження робить друга збірка
кристали»), де поет безборонно віддавсь пасивнодескриптивній тенденції свойого творчого хисту. Це,
безумовно, шедевр українського імажинізму й найкраще
(«Геніальні
596
Володимир Державин
Тут він
поетів-верлібристів, внутрішньо
чужих йому (Уїтмена та Верхарна) і сміливо переходить
від безладного нанизування окремих образів на сюжетову нитку до «конструктивного» образу, який обумовлює
цілокупну структуру всієї поезії. Цю поетику «єдиного
образу» найяскравіш виявлено в коротких поезіях
описового змісту, що фактично значать відмовлення В.
Поліщука від надуманого «космізму» та «динамізму» і
усвідомлення суто дескриптивних художніх можливостей
власної лірики. Ось зразок цього жанру,
зразок
з усього, що утворив до цього часу автор.
остаточно перемагає впливи
—
близький, на нашу думку, до досконалості:
ПІНА
Запінені
До
вали метушаться і
підбігають
чола спітнілих скель.
Піна на вітрі, мов цікава біла гуска,
Витягає довгу шию з зеленої хвилі уверх
—
Хоче заглянуть на скелю;
Потім, побачивши
—
враз
Здіймається з криком на крила
І з широким розмахом білого галасу
—
Перелітає...
Отакі «моно-ейконічні» («єдино-образні») В.
Поліщукові поезії часто наближаються, щодо стислості,
добірності
та
послідовної пасивності внутрішньої форми,
(говоримо
Поліщукових образів, бо вони не
до
до
японських
«танка»
тут за «пасивність»
примушують читача
самостійного образного мислення,
щось
не висловлене в самому тексті
символічні, а подають йому
готовому вигляді):
не надихають
—
як
йому
образи
певну конкретну картину в
МАЗОК
На синім морі легка піна хвиль,
Мов білі гуси по широчині розплилися;
—
Хитаються собі
Звичайно,
В. Поліщук,
не
та запливають аж за
всі образи, що
можна визнати за
на них
обрій.
такий багатий
повноцінні з художнього
Валер’ян Поліщук.
«Металевий
боку (досить вказати,
ричить
устами»). Проте,
гріхи
597
тембр...
що сонце в нього «засмаглими
чи є
взагалі такі стилістичні проб у повній
та чудернацтва, що їх не компенсували
мірі хоча б такі справжньо-класичні щодо
цільності
чотири рядки:
сили
й
—
по гребенях стриба,
Немов прив’язана до огира раба,
Красою осіянною волочиться по кручах,
Прозора райдуга
І рок її несе сліпий та
За одне це порівняння
—
неминучий.
варте навіть
або французьких «парнасців»
авторові всю його «теорію хвиляд».
—
Стефана Ґеорґе
можна простити
Гадаємо, що більшості критиків ці несподівані суто
дескриптивні тенденції у Поліщуковій ліриці
якимсь випадковим відхилом від авторової
власної ідеології та поетики. Але, на нашу думку, це навпаки
здаватимуться
органічні наслідки імажинізму й
природна мета
авторового поетичного розвитку. Саме до цієї мети В. Поліщук
прямував і раніш, хоч фатально плутався в непроглядній
пущі власних теоретичних конструкцій: «космізму»,
«динамізму», «верлібризму» тощо. Ось чому він завжди був
талановитим поетом, але справжнього літературного
смаку здобув тільки тепер, в «Геніальних кристалах».
Абрам Лейтес
ВАЛЕР’ЯН
ПОЛІЩУК
революції в українській літературі
Валер’яна Поліщука. Поліщук
прийшов у літературу після Жовтня. І не лише
хронологічно, тематично, а й усім літературним темпераментом
своїм він поет цілком післяжовтневий. На творчості
Переможна
хода
продовжується в особі
Поліщука найбільш
наочно помітно розрив між періодом
сьогоднішнього розквіту і вчорашніми днями сологубівської нудьги й тихеньких самозакоханих наспівів.
Поліщук ніколи
ні
не був футуристом,
подібно до Семенка, маніфестів про
поборювання літературних традицій свого народу;
—
на одну годину
—
не проголошував,
немовби відчуває немалий пієтет до літературних
пам’яток України, хоча кожен твір автора «Адигейського
навпаки, він
маніфестує про його органічне небажання
літературними і літературно-технічними
традиціями. Поліщук увесь у новій епосі, і не через те, що у
співця»
рахуватися з
нього нові мотиви та сучасні сюжети, а радше тому, що до
нових сюжетів у нього новий підхід, і нові мотиви він співає
із цілковито несподіваним темпераментом.
темперамент Поліщука
—
ось
Дивовижний
найцінніша сторона його
творчості, найбільш яскраве свідчення того, що всім
організмом він вріс у нову, сьогоднішню епоху.
Якою є ця епоха? Читаючи Поліщука, відповідаєш
своїм
собі:
життєрадісних,
слів, епоха могутніх полотен, епоха
матеріалістичної свідомості, матеріалістичної любові і
так
матеріалістичних образів. «Час новий прийшов!»
громоподібно починається перший рядок його першої книги
віршів. Новий час прийшов для української літератури.
Колись Генріх Гейне на острові Гельголанд, отримавши
французькі газети, що звістували про революцію, назвав
епоха ренесансу, епоха кипучих,
незачесаних
—
599
Валер9ян Поліщук
їх загорнутими у папір сонячними променями. Книги
Поліщука здаються такими ж зброшурованими променями
сонця. Поезія Поліщука говорить про революцію навіть
там, де він про неї не говорить жодного слова.
своєю життєрадісністю. Якщо пригадати
українську поезію вчорашнього дня, поезію «едемів і
фантомів», що не знають, «де ми і хто ми», поезію «тонучих
тіней», то легко зрозуміти, яке велике значення
Найперше
—
символічне і несимволічне мають книги,
вітринах,
книги про «сонячну
що
з’явилися у
міць», про «радіо в житах»,
епіграфом до яких ми би поставили
«Es ist
Lust zu leben!»1
—
Ульріха фон Гуттена. Українські критики часто
порівнюють Поліщука з Уолтом Уїтменом. Паралель
все-таки
навіть коли зважити на відповідні пропорції
це поет-спостерігач,
невірна. Автор «Листя трави»
котрий пасивно спостерігає і заносить у свої велетенські
каталоги всі побіжні образи. Поліщук навпаки
поет
вигук
—
—
—
—
динамічний. Його пристрасть до віршувальних каталогів
пристрасть шукача, а не
спостерігача. Поліщук
—
не чекає
образи, він
їх шукає. Він нишпорить зораним полем
нового нинішнього життя, він оспівує все те, що зможе
на
зацікавити сучасників і людей майбутнього. Звідси
новий докір на адресу Поліщука, докір у плодючості. Тим
часом, любов до великих полотен і плодовитість не
належить ні до числа його недоліків, ні до числа його
неминучий наслідок поетового темпераменту
Поліщук уміє писати й невеликі речі, й
невибагливі вірші у альбом. Проте сила його
у поемах.
переваг
—
часів ренесансу.
—
За три роки він написав близько двадцяти поем, а може,
більше, на найбільш несподівані та важкопорівнювані
Тут і поема про Онана (бунт проти законів
природи), і поема про «Адигейського співця» (національна
проблема), і поема про Леніна, і поема про Ньютона (фройй
теми.
дівська теорія про сублімацію статевої енергії), і про
Сковороду, і навіть про час як про просторові координати
(принцип відносності). Це вражає тих,
1
Жити
-
це
задоволення! (нім.).
—
Ред.
хто звик вважати
600
Абрам Лейтес
ювеліром, який вигранює протягом кількох
Це обурює тих, хто вважає, що поет
повинен не лише ставити, а й вирішувати соціальні та
наукові проблеми. Поліщук, звісно, не настільки
поета
місяців одну витребеньку.
зухвалий, аби
вважати
себе
покликаним науково чи
вирішити всі ці важливі, заторкнуті ним питання.
Мистецтво задуму
про нього не сказано жодного
слова у жодному із підручників літератури
немале
мистецтво, що його ніколи не вивчать поети, народжені для
маленької епохи. Оцим мистецтвом оволодіває Поліщук,
причому оволодіває по-новому, на відміну від статичної
по формі Лесі Українки. Адже динамічний політ
Поліщука розгортається не лише у сфері задуму, а й у
ламаних, непостійних і цілком несфері образів і ритмів
музикальних вчорашньою немузичністю одноманітності
інтуїтивно
—
—
—
та
монотонності. Поет різноманітних сюжетів, він
різноманітних метрів, що змінюються
Поліщук є
революціонером у сфері вірша, хоча й ніби не вніс нічого нового
у версифікацію. Перший в українській і навіть,
залишається поетом
чи не кожні три рядки. Ось чому
можливо, у союзній літературі (якщо не рахувати Івана Філіпченка, котрий подає в цьому сенсі великі надії), він
самостійно прокладає шлях, яким у Європі ідуть
революційні ліві екстремісти. Достатньо порівняти його поеми
з кращими поемами Анрі Гільбо («Червоний Кремль»),
або Газенклевера, або Йоганна Бехера. Навіть той
риторизм, через який його лають, є характерною рисою
експресіонізму, історично неминучою для мистецтва
далекоглядних, які
прийшли
на
зміну імпресіонізму,
«мистецтва короткозорих», за дотепним виразом німецького
Цьоллінга.
Подібно до лівих експресіоністів, Поліщук вибудовує
образи як поет-матеріаліст. Речі є поетичнішими за
так вчить іще ніким
найкрасивіші та найліричніші слова,
не розроблена поетика європейських революціонерів. Цій
поетиці служить Валер’ян Поліщук, прорубуючи вікно
між сучасною Європою і сьогоднішньою українською
критика
—
літературою. Важливо те, що через це вікно українська
Валер’ян Поліщук
601
література вийде на європейську арену не як рабська
учениця та шаноблива наслідувачка останнього слова
західноєвропейських досягнень, а як рівноправний партнер,
який, самостійно користуючись технікою Заходу,
приносить йому навзамін новий світогляд пролетаріата-борця
і пролетаріата-переможця, досвід однієї з перших
пролетарських
поезій світу.
Кость
Буревій
КОНСТРУКТИВІЗМ
«ФІЛОСОФА з головою
ХЛОПЧИКА»
Ніхто з дорослих людей не буде заперечувати, що
кожна людина має право розпускати нюні в своїй кімнаті
з приводу нещасного кохання
ніхто
Квітчиних персонажів,
не стане перечити й проти того,
щоб
люди мили
ноги в своїх кімнатах, коли їм ліньки сходити до
лазні. Але коли людина, вимивши в своїй кімнаті ноги,
одчинить вікно і виллє
голови
й
пішоходів,
може
то
брудну
воду на тротуар або на
обов’язково вибухне сварка, ще
закінчитися досить неприємно для винуватця.
І тут нічого
не
вдієш, бо це
закон
соціального
життя,
закон, що не знає винятків ні для яких «геніїв»: «Левон
чи не
Левон,
а з ряду не вон».
А В. Поліщук до останнього
часу намагався
відстояти
для себе право на виняток, доводячи, що не тільки в
своїй кімнаті він має право ноги мити, а й у літературі.
Його
славнозвісні афоризми («Калейдоскоп») в № 3
як зразок отого
«Авангарду» можуть послужити
розпліскування
брудної води.
В літературі треба бути так,
як у себе в
кімнаті, де
—
ти провадиш
говорить Поліщук,
всі функції твого
життєвого процесу: хочеш, витягнеш їжу
хочеш
йона»,
—
заплачеш над
хочеш
—
—
з
шафки й поїсиш,
любов’ю Роланового «Кола Брюнь-
почухаєш зад чи скинеш штани і
вимиєш ноги.
Про шкідливість цих «афоризмів» багато вже
радянській пресі. Поліщукові закидали з приводу
його останньої «філософії»: міщанство, бульварність,
писалося в
603
Конструктивізм...
«здачу позицій класовому ворогові» і навіть
контрреволюційність. Радянська громадськість і літературні
організації гостро засудили «возведений в канон» Поліщуків
ухил, і всі конструктивісти
українські й російські
рішуче відмежувалися від хатньої «філософії»
колишнього лідера українських конструктивістів-спіралістів.
Сам В. Поліщук у своєму покаянному листі,
надрукованому в «Комуністі» від 4 грудня 1929 р., доводив
хибність своєї «філософії» і звертався до радянського
—
—
суспільства з проханням «не розглядати його
менника, що
їх,
—
схибив,
але визнає
пролетпись-
свої помилки і засудив
Поліщук
хибну «філософію» «об’єктивно
не розглядати як ворога»,
визнав, що він через оту
—
—
сам
став речником сил протипролетарських», не вважаючи
на те, що має «десять літ радянської літературної
праці», що випустив двадцять п’ять книжок такого змісту,
міру його «розуміння й таланту підпирається ідея
комунізму».
Виходить, що справа з отією хатньою філософією вже
де в
досить ясна.
Поліщук гадав, «до глибокого розуміння» його
філософії Україна доросте аж «через двадцять років»,
а виявилося, що не Україні треба «доростати», щоб
зрозуміти В. Поліщука, а навпаки
Поліщукові треба
доростати, щоб зрозуміти Радянську Україну.
Повіримо в щирість Поліщукового каяття й
«призначимо» йому відповідний термін для доростання. Так нині
стоїть справа з Поліщуковим «ухилом».
Але ж В. Поліщук відомий у нас не тільки як автор
отих афоризмів, а як поет, і поет найпродуктивніший.
Як же тепер радянське суспільство мусить ставитися
до його літературного доробку, до його літературного
обличчя?
Метою нашої статті буде простежити ті цюпаси1, що
їх пройшов В. Поліщук у своїй творчості. Одним із
В.
—
головних наших завдань
буде
конструктивізму.
1
Тобто
етапи.
—
Ред.
виявлення
суті Поліщукового
Кость
604
Уже
з самого заголовка нашої
статті
Буревій
можна
будем брати під сумнів Поліщуків
конструктивізм. Літературний конструктивізм на Україні ще
й досі як слід не прищепився. Деякі вправи В. Поліщука
і його бажання бути літературним лідером спричинилися
до утворення мистецької групи «Авангард», що, по суті,
не встигла створити літературного напрямку, а була лише
неформальним об’єднанням людей, що співчувають
конструктивному напрямкові в мистецтві. Лідер цієї групи
догадатися, що ми
В. Полішук більше дбав про власну «геніальність», ніж
про інтереси напрямку, й ніколи не вагався нехтувати
ці інтереси. Поліщук увесь час намагався йти шляхами
старого футуризму: скандалізував суспільність різними
викрутасами, ухилявся від заглиблювання соціальних
проблем, задовольняючись футуристичною
поверховістю та футуристичним егоцентризмом.
Відціля й пішла ота страшенна самозакоханість, отой
упертий нарцисизм, що не дає Поліщукові можливості
перевіряти свою літературну продукцію на огнях
самокритики, як це
робили
й
роблять всі справді
талановиті творці.
Внаслідок цього Поліщук і посів у сучасній радянській
поезії,
може, найбільш
відосібнене місце
—
він занадто
відійшов від основних літературних груп і кілька років
даремно намагається створити власну групу, а в поезії
—
навіть власну школу,
щастить найменше:
йому
творчості він одинокий.
Таким він, власне, пройшов цілий свій творчий шлях,
розвиваючи (а не затираючи) риси своєї своєрідності, ті
риси, що деякі з них, безумовно, доводиться поцінюваале тут
в
ти негативно.
* * а
Поліщукова поетична юність припадає на перші дні
революції, а саме на ті дні, коли російські й українські
символісти встигли вже одгукнутися на революційні
вибухи,
зафіксувати в поетичних образах «лик
О.
А. Бєлий і С. Єсенін сприйняли
Блок,
революції».
встигли
605
Конструктивізм...
революцію
грішну землю
Христос, довгожданний Месія,
спустився, щоб узяти під своє авторитетне керування
революційну боротьбу.
В українській літературі менш було поетичних богоносців та богоприїмців, проте теж не обійшлося без
Христа. Наш Олесь ще на руїнах революції 1905 року
примусив Христа зійти на землю, на поле розгрому,
вжахнутися крові й у розпачі зарізатися ножем. Вдруге Христос
як чудо: їм здалося, що на
спустився сам
Україні в «Сонячних кларнетах» Павла
Тичини, народився, щоб тут же під час громадянської
війни й померти.
В. Поліщук, що в дні своєї поетичної юності сказав
мудрі слова: «Блажен, хто може горіти, бо після нього
залишиться попіл, а не гній», сам не загорівся, а почав
«народився» на
метушитися
й із двадцятилітнім
усе відчути й
запалом
поспішати, щоб
Треба було якось
реагувати й на поетичних Христів. І Поліщук реагує,
проголошує в «Гроні» (1920р.) «новічаси»:
на все реагувати.
Ударом грому
До преісподньої розкидано
богів.
І замість парфюмерних магазинів,
Ряд будівель
—
—
минулого могил,
Вже непотрібних більш нікому...
В.
Поліщук не був містиком. Але без бога й він не
Не зумівши глибоко відчути моменти «скидання
богів», Поліщук попадає в лабети залітературних
античних образів, що й призводить його до зниження теми. Він
обійшовся.
Воскреслого Діоніса. І Поліщук
задоволений:
християнський бог,
а справжній античний, веселий бог
переможець Діоніс, що не знає сумнівів та розпачу й, оточений
вакханками, урочисто святкує перемогу, творить радість і
показує
нового
бога
—
це ж зовсім не містичний
—
благословляє
І
не
веселі оргії
на
землі.
був би Поліщук Поліщуком,
просто, як
коли б узяв та
його попередники воскрешали Христа,
воскресив Діоніса.
так
Ні, Поліщук так не зробив. Він, що хотів
606
Кость
Буревій
барда Уолта
зробити. Уїтменові здавалося
колись, що на своєму лиці в дзеркалі він бачить бога, а чому
ж би його не побачити й В. Поліщукові на своєму лиці?
Ви говорите, що серед людей єсть іще такі, що хочуть
підперти революцію божим авторитетом? Бога треба?
Будь ласка!.. Я, Валер’ян Поліщук,
Христа? Діоніса?
наслідувати
Уїтмена,
знаменитого американського
й не міг так
—
можу вам зійти за бога:
Я
—
Діоніс,
—
я родився наново.
Революція скинула старого, бородатого бога
Саваофа,
—
Я несу обнову.
Будь
ласка. Мітичний
Діоніс
помер
в
Елевзісі,
а я,
В. Поліщук,
новий Діоніс, сучасний, революційний!
І «вже гомонять круг мене жінки, наче цикади, і радість
—
у
серці». Ось
погляньте:
виноградний квітчає мої кучері.
Груди хочуть увільнитись зовсім від одеж...
З очами блискучими
Іде новий кортеж.
Вінок
Одна з новітніх вакханок мене уквітчала.
Вона жриця моя:
Вона, як і я,
Хоче одягнутись у сонячної
радості поновлені
шати...
Товариші! Ви хочете кинутись «сторч головою в
кидайтесь, але «борня борнею: дайте мені
боротьбу»
дихнути», дайте зупинитись, щоб на кладовищі старої
культури утворити нові оази, якісь нові цінності, бо, мовляв,
—
«ми юнаки» не можем дихати отим кладовищем і
«хочемо поза війною творити, взявши у
революції одноденний
Діоніс, такий демократичний, безтурботний
та лояльний, що навіть заяву про одпуск подає. Будь
ласка, санкціонуйте цей одпуск, дайте перепустку, щоб міг
проїхати вакхічний кортеж, а потім ми «підемо знов у
одпуск». От
боротьбу»
.
607
Конструктивізм...
Можна сказати, що в вірші «Воскресіння Діоніса»
коли й не весь Поліщук, то є дуже багато натяків на
—
досить яскраво виявився
майбутнього Поліщука. Тут
творчості: любов до
фраз, індивідуалізм, універсалізм, поверховий філософізм, безтурботність і еротизм; виявився навіть
світогляд і основні лейтмотиви його
особистий характер поета, що потім розвинувся в напрямку
своєрідного, лише Поліщукові притаманного
американізму.
Ще 1925 року В. Поліщук написав вірша за назвою
«Порядок денний мій» (дивись «Громохкий слід»,
стор. 73), в якому так окреслив свій живий портрет:
кустарного
Книгарня
По
—
(Ерн, Хоткевич і Тичинка),
ставки до
А там
«Вістей»,
до Тані знов;
Музей Сковороди,
в друкарню на хвилинку
За «Книгою повстань».
Гей, браво
—
вийтила-таки врешті!
Юрко приніс.
І швидко зник...
Чого б йому?
Ах так, він пригадав вчорашнє
—
І глейко став над горлом,
Як хлібний ком, язик.
Навіщо це?
Що він кохає Ліду?
То й
я ж її
люблю,
тепло мені).
(Згадав
А що вона у Київ не поїде,
—
То я тут в стороні...
Писать почав одно,
А зупинивсь на
На тому,
чому!..
що мій день лама,
Як
буруни стерно.
Забув про лист, Літком,
білизну, Київ, книги,
Бо знаю, що життя минеться все одно.
Тільки любов,
Як той
забутий колос
608
Кость
Буревій
На вижатому полі,
Пребуде ще віка.
Оцей життєвий і літературний «мюр-мериліз»1,
оздоблений еротикою, властивий у нас лише Валер ’якові
Поліщукові, що вже на початку своєї літературної кар’єри
почав на літературі якісь «діла» робити, заводити ноп1 2,
дипломатію, вимірювати градусником «натхнення»,
брати
на
українського
облік
час і вважати
себе
за справжнього
янкі.
Поліщукова спритність походить
не з млявої
розмагніченого російського різночинця, а з
універсалізму Уолта Уїтмена.
Вплив Уолта Уїтмена досить солідні сліди залишив
у перших двох книжках В. Поліщука, особливо в
природи
«Книзі повстань». У цій збірці є не тільки ідеї, не тільки
образи, а цілі уривки, що їх Поліщук запозичив у
американського поета-філософа.
Є у В. Поліщука поезія під назвою «Мій дух». Вона
починається словами:
Живу
я так, як пахне
Просто, без мудрого
фіалка,
лукавства
—
І все ясно, ясно мені,
Як весною цвіт вишневий.
А ясно через те, що дух мій розійшовсь
міжзоряним етером
По безмежах всесвіту.
З самого початку цей «дух» починає скидатися на дух
Уїтмена, бо наскрізь пронизаний його пантеїзмом, а далі
й самий вірш.
в перекладі К. ЧуковПам’ятаєте вірш Уїтмена
ського
«Это стол, накрытый для всех». Або другий
«Чистое контральто поет в церковном хоре»?
вірш
вже повторюється не тільки «дух», а
—
—
—
Наведу
з
з останнього уривок, а
потім адекватний уривок
В. Поліщука.
1
Натяк на відомий універсальний магазин у Москві фірми
Ред.
«Мюр і Мериліз» (після революції
ЦУМ).
2
Тобто наукову організацію праці.
Ред.
—
—
—
609
Конструктивізм...
В Уїтмена:
Маляр
пишет вывеску лазурью и золотом;
Проститутка влачит
свою шаль по земле, шляпка
висит у нее на пьяной
прыщавой
шее, толпа хохочет над ее неприличною
глумятся, друг другу подмигивая
бранью, мужчины
(жалкая, я не смеюсь
над
неприличною бранью
и не глумлюсь над
Штукатуры дом штукатурят,
твоей
тобой);
кровельщик кроет крышу,
каменщики
кричат, чтобы им дали известки;
По площади, дружно
обнявшись,
чинно шествуют
три величавых матроны;
Осень за летом идет, пахарь пашет, косит косарь, и озимь
сыплется наземь;
Патриархи
сидят за столом с сынами и сынами сынов
и сыновних сынов
сынами;
В палатках отдыхают охотники после охоты,
Город
спит, и деревня спит.
Живые спят, сколько надо, и мертвые спят, сколько
надо,
Старый
муж спит со своею женою, и молодой муж спит
со своею женою,
И все они льются в меня, и я выливаюсь в них,
И все они
—
я.
Из них изо всех и из каждого я тку эту песнь о себе.
Цей
уривок попав у Поліщуків
«твір»
у такій
редакції:
І кожну людину і гурт
я цілую в душі:
відбився у кожному з вас.
Ти, робітнику, що йдеш засмальцований,
Ти, докторе, що крізь окуляри дивишся на світ,
Я мислю
—
про них, я
як на тканину тіла
перед
операцією,
610
Кость Буревій
Ти, жінко, що дитину кормиш
своєю груддю, сидячи
й продаючи з кошика
маковники, що сама
наробила,
запальна машина революції,
Ти, агітаторе,
Ти, проститутко, замучена, з фарбою на губах
і сухотами в
—
грудях,
завзятий, що несеш комуну на Захід,
Ти, людино
пручателю в бурних хвилях життя,
Всім я вам близький, в кожному частка моя.
Ти,
вояко
—
Для
цього гурту
—
для всієї людності
—
—
Я живу.
У вчинках своїх я не маю вагань,
Бо всюди господар я
І складова частина всього.
Свого часу цей уривок
людей, що
не читали
робив
велике враження на
Уїтмена.
Не помітила цього вірша наша критика (а може, й вона
була захоплена), не помітила й того, що еротика в творах
В. Поліщука розпочалася з наслідування того ж таки уїтменівського еротизму.
На наших критиках, а зокрема на В. Корякові, лежить
величезна вина за псування Поліщука-початківця.
Молодого поета, що не встиг вибитися з-під чужого впливу,
«произвели» у високий чин «Гомера Революції» й цим
назавжди прищепили
і
йому безтурботність, нарцисизм
негативне ставлення до самокритики.
Коли згодом неприхильна критика
почала відносно
другий бік і доводити,
образи беруть свій початок у
Поліщука перегинати палицю
що його світогляд і його
в
селянській стихії, доводити брак обдарованості,
самозакоханий
то
Поліщук уже просто не вірив і пішов своєю
без критики і без самокритики.
У. Уїтмена образи й цілі вірші,
у нього і свій ранній стиль: відціля
дорогою, ставши поетом
Запозичуючи
Поліщук
запозичив
в
навіть
законів, що
утворює
Поліщук; відціля ж і розхристані
поліщуківські прозаїзми, що нічого спільного не мають
з методом інтервенції сюжету (запровадження в поезії
Поліщуків верлібр, що
не визнає
для поезії сам
тих
611
Конструктивізм...
засобів прози),
якого вживають російські
Правда, Поліщукові прозаїзми більш усього
наближаються не до Уїтмена, а до його російського
конструктивісти.
К. Чуковського. Але це зовнішній бік справи.
Ідеологічна залежність В. Поліщука від Уїтмена
безсумнівна протягом перших двох книжок. Любов до
перекладача
фізичної
і
сили й фізіологічної радості, філософський ухил
все оце почалось у Поліщука з великої
американізм,
—
любові до Уїтмена.
Навіть еротизм В. Поліщука, як я вже зазначав, має
багато спільного з еротизмом Уїтмена. Щоб уникнути
голослівності, наведу один приклад. В Уїтмена
єсть
вірш
те, як двадцять вісім молодих мужчин купаються
про
на березі,
а гарна
жінка
й
з вікна стежить за ними
«любить їх», «плещеться» з ними й «торкається» до них.
У В. Поліщука, у вірші « На простори ( « Книга повстань »,
стор.
31)»,
ця тема повторюється в такій
редакції:
А очі дівчат слідкують за мною
І за товаришами, що на піску себе в’ялять.
І теплову енергію вбирають в м’язи.
І кожна з них так само тулиться до кожного із нас
по черзі...
Зробивши
шанси,
ставку на У. Уїтмена, В.
Поліщук
мав
усі
підходячи до проблем революції, обійти ті
помилки, що робила українська й російська інтелігенція: він
міг би використати раціоналізм У. Уїтмена проти
впливів націонал-народницьких ідей й оригінально
проблем революції.
На жаль, цього не трапилось. Поліщук поверхово
це
сприйняв Уїтмена. Поліщуків американізм
зовнішній американізм того дядька з Волині що, поблукавши
кілька років по Америці «без язика», тільки й
поставитися до
—
спромігся засвоїти метушню американського життя, навчитися
носити шляпу та
зав’язувати краватку.
Добре засвоївши оці зовнішні прикмети американізму, Поліщук не засвоїв уїтменівського радісного
світогляду й того здорового духу, що черпав Уїтмен із
постійного зв’язку з своїм колективом.
почуття
612
Кость
Буревій
Гасла «співця майбутньої демократії», що,
безумовно,
мали прогресивне значення для
другої половини XIX
століття, робилися реакційними, коли В. Поліщук став
їх пристосовувати до Жовтневої революції. Поліщук
злякався
й із другої своєї
одрікатися від
книжки
(«Радіо
в
житах»)
почав
свого вчителя:
Ні, я не Уїтмен,
Новий я, ще незнаний,
Що бунтом полоснув між хвилями знамен.
Я духом розійшовсь і втілився між вами,
Щоб людський дух, ширяючи пророчими вітрами,
До сонця всіх доніс, коли настане день.
Ні, я не Уїтмен.
Новий я, невідомий,
В мені-бо сила й біль працюючих рамен.
Я йду в передній лаві з тими,
Хто поступом стихійним серед грому
Іде мільйони літ, без ліку, без імен.
В цьому вірші, присвяченому критикові Петру Єфремову, Поліщук, здавалось, підійшов до тієї основної
проблеми, що перш за все мусив вирішити для себе
революційний поет, до проблеми зв’язку з колективом, з певною
соціальною класою, інтереси якої стали б інтересами
поетовими.
на
І здавалось, що Поліщук вибере собі орієнтацію
робітничу
класу, але він тільки потоптався біля цієї
ідеї й закінчив
Уїтмена поверхового
Ні,
вірша таки в стилі
універсалізму:
я не
запозиченого
Уїтмен,
Хоч, як і він, веселий,
Бо сонячний привіт мою
Мені
в
всміхаються
жагу втиша.
по всій
країні
села:
Волинський давній ліс і степові могили,
Карпатських гір зелені полонини,
І слобожанські хутори, і заводі Дніпрові,
І вогкі шелести козацької діброви,
Робочої Вкраїни
І їй
моя
любов,
живе в
як
мені душа,
пісня комиша.
—
613
Конструктивізм...
Це той
саме «дух », що про нього ми вже згадували
раніш, та сама безперспективність людини, що в момент
напруженої соціальної боротьби шмигає поміж двома
таборами й тішить себе думкою про те, що
живе «для
всієї
людності».
Ми тут не
заперечуємо Поліщукової суб’єктивної
революційності, що до цього моменту виявилася вже в низці
віршів про Жовтневу революцію, про революційну силу,
робітничу працю та робітничі свята, а тільки хочемо
сказати, що відсутність міцного зв’язку з робітничою класою
й нахил до обслуговування «всієї людності» обумовили
Поліщуків еклектизм, призвели його суб’єктивну
революційність до угодівства з психікою дрібнобуржуазних
прошарувань отієї «всієї людності». Це обумовило
Поліщуків дуалізм: суб’єктивно він прагне революції,
не може
оспівувати робітничу класу, а об’єктивно
остаточно розірвати зв’язків з отими соціальними
прошаруваннями, що просто бояться революції Ч
І от, оспівуючи «Всесвітню революцію», радіючи
береться
—
з того, що:
Поїхали натхненні делегати
До з’їзду Рад, чи, може, на конгрес,
Щоб звідти віхтями огонь,
Як сіно, розкидати
По гноблених
країнах,
—
Поліщукові доводиться ще когось заспокоювати, що,
мовляв, не вічно ж буде ота революція, а так тільки,
тимчасово, поки буде знищений «чорний холодець із гніту
та покори», а там дадуть вам
і «дихнути», дадуть
не
«одноденний одпуск» від революції, а значно довший, бо
це ж тільки доти, поки знищено отой « чорний
революція
—
холодець», а потім
буде вже людське
життя:
А потім
Буде спокій,
1
ґрунті очевидячки й з ’явився псевдонім « Філософ
Треба підкреслити, що цей «хлопчик»
головним чином, ідеологічно невитримані речі.
К. Б.
На цьому
з головою хлопчика».
пише,
—
614
Кость
Буревій
Праця,
Рівновага.
Революція не втихомирюється, соціальні
гострішають, Поліщук не може вирішити питання,
як йому удержатися на чолі отієї «всієї людності», і йому
противенства
стає сумно. Збірка «Радіо в житах» вже не має тієї
революційної сили, що булав «Книзі повстань», і насичена
всяким елегійним сумом: тут уже є і «Весняна елегія»,
і «Осіння елегія», і навіть «Передосіння елегія».
Від соціальних мотивів, від боротьби Поліщука ще
розв’язування
проблем». І тут нашого проводиря «всього людства»
вжахнули «нерозгадані таємниці космосу». Він почав
приблизно так міркувати: люди живуть, працюють,
провадять жорстоку боротьбу за існування, роблять
революції, а навіщо це все, коли кінець один: небуття?
більше потягло до природи, до космосу, до
«вічних
І
полилася
з-під Поліщукового пера «Скорбна пісня»:
М’ятним
холодом повіяла печаль,
Усередині шумує,
Біль пече мене,
—
мов в
бору,
умру чи не умру,
Та для мене вже уста твої мовчать.
Коли рядом із оцими елегіями та
«скорбними
одній збірці Поліщук друкує низку
революційних поезій, то читач, а особливо робітничий
читач, починає обережно ставитися до їх революційності:
ця революційність іде не з нутра, а від надуманості, і тому
часто буває вульгарною. Яскравим прикладом
вульгаризації революції є вірш «Поступ», на початку якого автор
досить пристойно оспівує «нових керманичів»
робітників, що «в науку мозок свій несуть», а потім їхню
радість перемоги офарблює в міщанські кольори:
піснями» просмерть в
—
І ці нові володарі
Здолають керувати, гей, цілими світами.
І радій запряжуть у двигуни,
Як огородник ослюка.
А одпрацьовані й розм’яклі
За сотні літ (вареним буряком)
615
Конструктивізм,..
Безмозкі голови дворян і крамарів
Примусять мазати машини
Перед польотом
А ні
—
атмосфери,
за кордони
на смалець перетоплять
І чоботи намажуть.
Коли б Поліщук глибше відчував соціальні
й не втікав за порятунком в нетрі всецілющої
противенства
природи, у височінь чужого (уїтменівського) космосу,
то давно б уже мусив пережити цю свою «трагедію»
—
індивідуалістичного
переболіти банкрутство
світовідчування, відмовитися від нього й органічно
засвоїти пролетарський світогляд. Поліщук спробував обійти
трагедію, звернув на лінію «найменшого опору» й надалі
залишився з двома душами: він став революційним
свого
поетом, що не
забуває подбати й про інтереси
та смаки
міщанської дрібновласницької маси, складної
отієї
та
універсальної, як універсалізм кустарних промислів,
соціальної категорії, що все ще носить у поета високу назву
«всієї людності».
Це обумовило дуалізм поета і його еклектичний стиль.
Звичайно, що в наші часи дуже важко пробивати собі
дорогу, маючи
як
«уся
на плечах
такий незграбний оберемок,
людність». Важко було й Поліщуку. Але йому
американізована спритність, отой
волинський янкізм, що на тлі нашої «медлительності» міг
здаватися неабияким досягненням. Там, де тісно
проходити, Поліщук зупинявся, роздивлявся, обмірковував,
обраховував на пальцях: глянь, а він уже й прошмигнув!..
Так часто шмигають і його герої: обходять усякі
допомагала ота
драматичні колізії, «примазуються» до релігії, бо гадають, що
живий, той
«хто
(«Червоний поток»).
Його Ярина Курнатовська, що нібито з дворянок стає
революціонеркою, по суті, така ж легковажна, як і ті
зможе їсти»
панночки, що ловили
вона так легко
собі чоловіків серед «комісарів»:
віддається представникові нової
так легко та швидко засвоює усяку
мудрість,
що просто
жити на
світі.
заздрість бере,
як
класи,
революційну
люди добре вміють
Кость Буревій
616
Наша критика часто порівнювала Поліщука з одним
із його персонажів з «Ярини Курнатовської»
поетом
Сиволаньом, а мені здається, що краще вже порівняти
—
(коли такі порівняння когось цікавлять) автора з самою
Яриною Курнатовською. Вона так говорить про себе:
«...Та до
того ще й
біда
Научила міркувати,
Приглядатись
—
І відчула я,
Що мені Вкраїна
не чужа.
Ось недавно
Я Грушевського читала,
Коцюбинського люблю,
А Олесь
міщанин»...
І змішалась.
—
«Бачите,
я зразу стала
Викладати,
що я знаю».
це
«Універсалізм» Ярини Курнатовської
універсалізм самого Поліщука: він теж поспішає, щоб хутчій
—
повикладати все, що він знає.
Навидававши багато літературних векселів і
проголосивши
себе революційним і пролетарським поетом, В.
Поліщук розпочав шалену гонитву за новими
революційними темами. А після революції, що перевернула все
догори ногами, кожна тема стала новою й про все
сказати нове слово.
ся, коли не
він,
А
треба було
хто ж устигне на все одгукнути-
наш волинський янкі? І
Поліщук
поспішає: працює похапцем, не зупиняється перед думкою, що
сприйме його творів, й вигадує на цей
випадок цілу теорію про те, що революція дала
тільки три
художникові 1000 образів, а пересічній людині
масовий
читач не
—
образи. За Поліщуком виходило так, що коли
художник, озброєний
образів, почне творити, то
зрозуміє, не зрозуміє доти, доки
образів. Не треба, значить,
тисячею
пересічна людина його
не
не засвоїть решти 997
звертати уваги на масового читача, нехай він доганяє
заклопотаного
Поліщука,
що творить на повну тисячу образів,
617
Конструктивізм,..
що поспішає використати всі образи революції, поспішає
не на користь, а на зло своїм творам, що починають
носити на собі наслідки отієї похапливості та
невитриманості. Поліщук становиться найпродуктивнішим
поетом, поспішає друкувати кожен написаний рядок,
переганяє на валюту кожну свою думку. Отак
у гонитві за
новими темами, в гонитві не за якістю, а за кількістю,
—
—
й з’явилося на світ «15 поем».
Протягом цих п’ятнадцяти поем Поліщук
розминувся з своїм учителем У. Уїтменом, досить яскраво
виявив свій ультраматеріалістичний світогляд і оголосив
себе
борцем за майбутній комуністичний лад. Проте своє
парі з рядовим (цебто масовим) читачем програв:
масовому
читачеві дойняло
Поліщуком, масовий
ганяти за швидким
читач перестав
В.
довіряти Поліщукові й
кинув за ним стежити. Одночасно кваліфікований читач
критик почав висловлювати сумніви щодо Поліщукової
-
майстерності.
Коли в отаку ситуацію Поліщук викинув на ринок
свою нову «надзвичайну поему»
«Європу на
вулкані», то ця річ, безумовно, краща за всі твори, що
Поліщук написав до того часу,
літературної події вже
—
—
не утворила.
Для характеристики творчості В. Поліщука «Європа
на вулкані» має особливе значення. Ця річ робить
Поліщукових досягнень за другий період його
творчості, період шукання власного обличчя та власного
творчого шляху, період наближення поетового до
матеріалістичного пролетарського світогляду.
«Європа на вулкані» продовжує ті ідеологічні традиції
в Поліщуковій творчості, що почалися в «Думі про Барпідсумок
та в поемі «Ленін». З ідеологічного боку тут
цілковите захоплення комуністичним світоглядом, а з
формального
«Європа на вулкані» являє собою такий
машиху »
—
же
революційний плакат, таку саму революційну агітку,
якими були «Дума про Бармашиху» та «Ленін». Тільки
тут уже і
літературного
сам світогляд поета, і засоби його
оформлення стали міцнішими й дозрілішими.
618
Кость Буревій
Протягом «Європи на вулкані» автор виявив
розуміння класової боротьби, вірно змалював
міжнародний характер боротьби окремих імперіалістів поміж
собою за колонії.
Правда, і в «Європі на вулкані» Поліщук не
спромігся розв’язати соціальну проблему на рахунок
самих соціально-революційних засобів і мас і знову
кинувся за допомогою до природи, до бурхливої стихії, що
й розв’язує конфлікт двох класів силою землетрусу, який
правильне
тут звучить точнісінько так, як deus ex machina1 в
античній трагедії.
Правда, оцей землетрус данина свіжому ще в пам’яті
землетрусові, не являє собою
утікання від боротьби, а «допомагає» в боротьбі.
Злободенність стихійного явища врятовує поему від нарікань,
особливо, коли пригадаєш Поліщукову вдачу
швидше за всіх одгукнутися на «злобу дня».
Той факт, що Троцький, один із героїв «Європи на
вулкані», опинився поза межами нашого Союзу, не міг би
ще сам по собі негативно вплинути на оцінку намірів
поета, що, пишучи 1923 року свою «надзвичайну поему»,
міг і не знати, яка небезпека загрожує цій
«надзвичайній поемі» з боку Троцького, що своїми антирадянськими
вчинками зіпсував потім не один поетичний твір. Вина
—
читачевій японському
—
Поліщукова відносно Троцького
—
це загальна вина:
людей. А Поліщук
страшенно любить утворювати культи героїв і ватажків.
У своїй поемі «Ленін» Поліщук не спромігся показати
надмірна ідеалізація окремих
видатних
нам того великого через свою велику простоту і ясність
Леніна, який вів трудящі
маси до ясної і
зрозумілої
їм
мети, й надав ватажкові світової революції прикмет
біблейського пророка, що «розбризкує громокиплячі сили
в пророчому вогні». Нахил до ідеалізації героїв походить
у Поліщука з того
революційно-індивідуалістичного
Поліщук не позбувся ще й досі.
Героєм, що веде дію в «Європі на вулкані», є Мануїльський, що його пригоди під час «нелегальної» подорожі
світогляду, що його
1
Бог
з машини
(латин.).
—
Ред.
619
Конструктивізм...
Парижа в справі виконання директиви Комінтерну
ув’язують головну сюжетну лінію. Розробка сюжету
(досить складного й цікавого) досягає в «Європі на вулкані»
справжньої майстерності і досить вигідно демонструє
до
Поліщукові успіхи в боротьбі за сюжетну поезію.
Вище я назвав «Європу на вулкані» агіткою. По суті,
Поліщук у нас поки що єдиний майстер віршованої
агітки. «Європа на вулкані» як агітка стоїть вище за агітки
російських поетів Асеева («Семен Проскаков») і Безимен-
(«Комсомолія»). Добре розроблений сюжет і
роблять поему «читабельною», а простий
і
вірш відсутність особливих словесних трюків та
експериментів свідчать про те, що пишучи цю річ, Поліщук
уже не дивився на «пересічну людину» з жахливої
височини своїх 1000 образів, а просто по-своєму думав про
ського
міцний
монтаж
інтереси масового читача.
Але Поліщук і в цій поемі все-таки переборщив:
не тільки про те, щоб зрозуміти світогляд
він
подбав
масового читача й дати такий
твір, щоб відповідав цьому
навіть поклопотався і про те, щоб особисто
«догодити» цим читачам, щоб забезпечити їх
світоглядові,
а
відпочинком і «всякими
удобствами»:
Стомились читачі од заколоту ритмів.
Од
тих напружень
боротьби двох клас.
м’якому,
Спочиньте на хвилину у еонові
Якого
шпик
Зоба невільно сотворив.
казка, вигадана
Далі розповідається сон Зоби
Оце наївне підлабузнювання
до читача свідчить все ж про те, що Поліщук із високості
своїх «тисячі образів» почав спускатися на землю.
—
спеціально для розваги читачів.
З «Європи на вулкані» Поліщук розпочав новий етап
своїй
у
творчості, етап конструктивізму. «Європу на
вулкані» змонтовано вже з настановленням на
конструктивізм, що тоді
саме почав ширитися в російській
літературі. Коли ж «Європа на вулкані» не зробила бажаного
ефекту, авторові довелось в момент літературної
дискусії, що центром уваги її були питання про підвищення
620
Кость Буревій
кваліфікації письменника, узятися
за науку, за
розроблювання поетики конструктивізму, за пропаганду
конструктивізму в українській літературі. Обидві праці
В. Поліщука
«Літературний авангард» та «Пульс
епохи» мають претензійну тенденцію розроблювання
«марксівської поетики», проте вони такі суб’єктивні, що
визнати за ними наукові заслуги ні в якому разі не
—
можна.
Значення цих двох
книжечок полягає в
тім, що
вони
розроблювання теорії
конструктивізму в нашій літературі.
Основну ж користь зазначені дві теоретичні праці
спричинилися до
В. Поліщука принесли самому авторові: йому довелось
подумати над хибами власного вірша, часто
неорганізованого, насиченого вульгаризмами.
Довелось продумати необхідність організації
словесного матеріалу й зробити з цього деякі висновки щодо
розхристаного,
З цього моменту Поліщук починає
випускати більш оброблені речі, більш дбає про
власної практики.
свого верлібру.
Наш самобутній, несправимий, універсальний і
універсально-розхристаний Поліщук поспробував
переродитися: узявши курс на конструктивізм, він мусив
організацію
насамперед подбати про реконструкцію своєї творчості.
І він подбав. Наша критика, що за останній час не дуже
жалувала В. Поліщука своєю прихильністю, не помітила
цієї спроби переродження й ніяк на неї не одгукнулаКритика вже почала вибивати Поліщука з позицій
ся.
пролетарської літератури. Навіть такі молоді
марксисти, як М.
Доленґо,
почали
зовсім
не марксистськими
засобами доводити «дрібнобуржуазність Поліщукового
стилю», та ще доводити на тому факті, що
«буржуазного духу класичної
як
рідко
Західної Європи В. Поліщук уникає,
хто з наших хоч трохи
освічених письменників».
розумію: «правая,
Доленґо,
сторона? ».
До речі: нам здається, що М. Доленґо, спробувавши
в «Гарті» пояснити стиль В. Поліщука самим
«селянським, дрібнобуржуазним походженням», так обкарнав
Пробачте мені,
левая где
тов.
я тут не
621
Конструктивізм...
Поліщука, так його селозував, що навіть здискредитував
свій метод. Сказати, що збірка «Металевий тембр»
наочно показує, що «Вал. Поліщук одходить од старої
дрібнобуржуазної всесприймальності в бік інтелігентської
це значить:
індивідуалістичності й обмеженості»
—
нічого не сказати. Бо хто з нас може погодитись з
тембру» В. Поліщук не був
інтелігентом-індивідуалістом, а бовтався в селянській
дрібновласницькій стихії і аж з оцієї збірки почав
убиватися в індивідуалістичні колодочки?
Далі М. Доленґо так аналізує стиль В. Поліщука:
твердженням, що до «Металевого
Ворожість або просто нечулість цього стилю до
буржуазного та феодального порядку визначає
брак у ньому (в стилі) низки більш-менш характерних і досі
ідеологічних впливів
для письменницького загалу особливостей.
Яких же саме особливостей? А от:
Поліщуків стиль позбавлено символістичності,
загадковості, темноти, глибини, і щодо цього всього він становить
якнайвиразнішу протилежність до стилю П.
Тичини1.
Виходить, що Поліщуків стиль
дрібнобуржуазний
тому, що не має в собі отієї «загадковості» та «темноти».
Значить, протилежний стиль, стиль пролетарський,
—
мусить
насамперед
загадковості
та
набратися символістичності,
темноти?
Ми дивуємося, що Доленґо не помітив на Поліщукові
впливів буржуазної поезії. А відкіля ж тоді взявся у
Поліщука отой нахил до оспівування різних видатних
одиниць, до оспівування героїв, а не маси, до повторювання
світових сюжетів? А Поліщуків еротизм? Хіба
цей еротизм, узявши початок від еротизму У. Уїтмена,
так званих
не
пройшов школи Мопассана, Франса та Фройда?
Дивуємося ми також і тому, що, протиставляючи
стиль П. Тичини стилеві В. Поліщука, т. Доленґо не
помітив того, на нашу думку, досить негативного факту,
1
ДоленґоМ. Валер’ян Поліщук
№№ 2-3.
—
лірик // Гарт.
—
1927.
—
622
Кость
який
ми маємо
Буревій
внаслідок порівнювання стилю цих
часто наслідує
поетів. Еклектик Поліщук досить
Тичину і наслідує так, що й пальці знати. Бо коли П. Тичина
пише про
революцію
Одчиняйте двері
Наречена йде,
то
—
—
В. Поліщук у «Ярині Курнатовській» повторює:
Вже революція прийшла,
Як наречена в стару хату.
І
коли
П. Тичина у «В космічному оркестрі» дає образ:
Мов пущене ядро
з гармати,
Земля круг Сонця творить цикл,
то
В. Поліщук у «Європі
на
вулкані» цілком
—
повторює
цей образ:
Свистить
в двигтінні Геркулеса
землі...
солоної
Ядро
Отакі факти є, і
вони
свідчать
не на користь
В.
Поліщука, як міг би гадати т. Доленґо, а навпаки. Залежність
В. Поліщука від П. Тичини набула систематичного
характеру, і її треба поцінювати лише як негативне й
шкідливе для Поліщука явище. Нам здається, що наслідком
цієї залежності й з’явилася в Поліщука охота до
змагання з
Тичиною
фронті». Щодо Попевні, що вони з’явилися
на «сковородинському
ліщукових «афоризмів»,
то ми
внаслідок того, що лаври Тичининих «Замість сонетів
і октав» не давали Поліщукові спати, аж поки не
написав він і собі
На
«філозофіческих упражнєній».
т. Доленґа треба сказати,
зауваження
що
справді висловлюється досить ясно й точно: коли
в нього буває тенденція, то вона завжди випирає, завжди
Поліщук
гола.
Навіть свої шкідливі думки Поліщук висловлює
пробує сховати їх у словесній тканині. А в
ясно й не
своїх теоретичних міркуваннях В. Поліщук довів, що в
питаннях стилю він давно вже обігнав вимоги М. Доленґа.
623
Конструктивізм...
«Загадковість»
та «темнота»
—
це все такі поетичні
а й загалом усе
сучасне літературознавство викидає за борт поетики.
Ознаки ясності мають дві дальші книжки В.
аксесуари, що їх не тільки
конструктивісти,
Поліщука: «Геніальні кристали» й «Металевий тембр»
—
продукція Поліщука-конструктивіста. На цих книжках
позначилася дозріла думка, майстерність та
мистецька ощадність. Немає вульгаризмів і майже ніякої розхристаності.
Обидві книжки
зібрано за принципом єдиного
поетичного устремління.
У «Геніальних кристалах» зібрано чотири цикли
поезій філософського характеру, об’єднаних єдиною темою:
людина і природа. Поета цікавить місце людини
в
природі, боротьба людини з природою, філософія природи.
Стоячи на ґрунті сучасного природознавства й уникаючи
ідеалістичного ахання та охання перед нерозгаданими
(правда, це йому не завжди вдається),
обійтися
без прописних істин та менторського
зумів
таємницями природи
поет
і дав поезію правди, поезію, за мотто1 до якої
було б узяти вірш з назвою « Запити сина». Син питає:
тону
можна
—
Тату,
скажи,
Чи то правда, що
зорі вмиваються
в
морі?
Далі він питає, чому «сяєво моря світиться тихо,
світлячок, що під кущиком гасне»:
мов
Тату, там, певно,
Ціле рядно світлячків?
Потім йому здається, що мис Плака
виловлює
вічно». І коли батько на всі
й прості відповіді,
то
«зорі у морі
питання
синові дає ясні
малий ідеаліст завважає:
Е-е, ти нецікаво розказуєш, тату,
Все ти береш і мені розбиваєш.
—
Видно,
ти зовсім нічого не знаєш.
І казки про зорі складати не
1
Епіграф (з іт.).
—
Ред.
в
силі.
Кость Буревій
624
І батько-поет відповідає:
—
Не
Сину мій славний,
мчися за примхою.
Правда зерниста
буйніша за казку.
і
метку
вигріває.
Дійсність мрію
Казка над правдою
опар над морем.
—
—
Вся
збірка «Геніальних кристалів»
ясності. Програмовим віршем цієї збірки
ідеалістична поезія «Медуза-актинія».
Нам
повна отакої
є все ж таки
«Медуза-актинія»
пролетарської
поезії, а до «дрібновласницької» всесприймальності, бо це
ж, мовляв, не пролетарські й не індустріальні мотиви,
а якась «натурфілософія».
Річ не в тім, чи можна пролетарському поетові
можуть закинути, що вірш
своєю тематикою належить не до
захоплюватися філософськими мотивами, чи ні, а в тім,
щоб оці мотиви відповідали матеріалістичній філософії
пролетаріату.
В. Поліщук якраз у філософію «Медузи-актинії»,
програмовий характер, влив «ложку дьогтю»:
отой його ідеалістичний «світовий великий розум» таке
ж має відношення до філософії пролетаріату, як
вірша, що має
спіритуалізм до матеріалізму, а оті всякі «насіння людські»
знижують тему до заялозеної «проблеми пола».
І все ж ми скажемо, що Поліщук має в цьому вірші
неабиякі досягнення. Поліщук уже пережив якийсь
Насамперед він тут не так боїться смерті, як раніш,
«перелам»
.
і навіть хоче «битись через смерть», а потім
це багато
він тут перестав гіпертрофувати
важить для Поліщука
—
—
свою власну
особу. Чи
Недавно один із
надовго це
—
побачимо далі.
літературознавців в розмові зо
Поліщука нагадав мені, що Л. Толстой
порівнював арифметичний дріб з тими людьми, що багато про себе
наших
мною про
думають: він порівнював людину з чисельником, а те,
про себе людина думає, зі знаменником, і робив
висновок: чим
думає,
тим
більший знаменник, те, що людина про себе
менший чисельник
сама людина.
—
що
625
Конструктивізм...
Поліщук роздував свій знаменник, не жаліючи сил,
а тепер, як бачимо з «Медузи-актинії», він зменшив його
до мінімуму.
Ви ж тільки подумайте:
наш великий Поліщук,
геній, велетень, Гомер революції, господар космосу, бог
Діоніс, порівнює себе з якимись там нещасними
створіннями: слонами, медузами і тощими мочками моху! Бог
і тоща мочка моху!
нічого сказать: «дистанция
огромного размера!» Що не говоріть, а Поліщук росте: його
чисельник збільшується.
Помітно цей зріст, як я вже зазначав, і в
«Металевому тембрі». Тут зібрано «поезії індустріальної доби»
індустріальну лірику, свіжу, хорошу, добре
—
—
опрацьовану. Починаючи
з того, як
Гордий Ейфель
замахнувся до блакитних піль,
Легким кружевом запіла горда сталь,
—
І мені Венер Мілоських вже не жаль,
Хай надбиті затягаються в музейну цвіль,
—
і проходячи через усі вірші, присвячені докам, динамо,
пароплавам, залізницям, авто, й кінчаючи
«Металевими віхами»
—
«гімнами» на честь міді, криці та
алюмінію, що:
Праця
захопить його
мускулястий кулак.
Легкі будинки попливуть за хмари
У свій
—
Ти будеш незломний скелет.
Хто ж проріже майбутнього двері?
Тільки твій легкий стилет,
—
—
проходячи через усю книжечку, почуваєш сучасного
поета, поета нашої індустріальної доби.
На жаль,
і тут не обійшлось без «ложки дьогтю»:
Поліщук не зміг забути про смерть навіть в епоху
індустріалізації й написав свій заповіт, в якому дав точну
директиву
буде
тій комісії од місцевкому письменників, що колись
ховати колишнього «Гомера революції» й
теперішню «верховенну частку медуз, слонів і тощих мочок
моху».
626
Кость
Вірш цей
зветься
«Елегія»,
Буревій
а звучить так:
Харкові,
В слобожанських вітрах,
Хай похований буде поет Революції.
Я прохаю мене положити в труну
У низинному
Там, де поховані літуни в небо і в осяйну комуну.
Нехай рано гудки прогудуть супокій
Над моїми зітханнями з
книги,
робітництво на працю спішить
Ходом танцю, а не згорбленим клигом.
І нехай
Не можемо замовчати ще одного факту. Як у
«Громохкому сліді», так і в «Металевому тембрі» В. Поліщук дав
кілька доказів, що коли він кидає свій обов’язковий
верлібр, то вірш його від цього не гіршає, а навпаки,
—
бо набуває стройнішої ритмічності й
часто виграє,
організованості.
Взяти, наприклад,
стоповий ямб:
хоч
би оцей звичайний чотирьох-
Гримить ізранку темний док.
В димку заглохла вогка завидь,
І звуки наче
б із вокзалу
Чи з дон набиваних кадок.
Мов жили, тягнуть круки кранів
З залізних велетнів
Ремонт.
—
машин.
Кричить іржава рана:
«Пиляй хутчій або лиши!»
гірше, ніж Поліщуків верлібр? Хіба
віршів не варто Поліщукові ще раз
Хіба це
заради отаких
перевірити свою теорію про обов’язковість для нього верлібру?
Ми гадаємо, що варто. Верлібр як гегемон починає
сходити зі сцени разом із футуризмом: як футуризм досяг
був універсального
революційних
руйнацій,
в
значення в епоху
війни
епоху деструктивну, так і
та
верлібр у ці ж
часи став претендувати на гегемонію в поезії,
організаційну, а деструктивну функцію. І російські
конструктивісти, розроблюючи теорію тактового вірша,
виконуючи не
627
Конструктивізм...
вірша організованого й принципово ближчого до
античних
метрів, ніж до розхристаного верлібру,
по
суті,
гегемонію верлібру до архіву. Це зовсім
що техніка віршування мусить «отступить
почали здавати
не значить,
на заранее приготовленные позиции», а саме навпаки
—
мусить винаходити собі все новіші й новіші шляхи,
шляхи до нових позицій, до нових обріїв. Верлібр мусить
залишитися тільки на правах одного із розмірів, а не
як
«розмір»-гегемон.
* * *
Цього року нашій критиці доведеться ще говорити
Поліщука (він випускає щось біля п’яти нових
знайома вже нам гонитва за кількістю) і
про В.
книг
—
тільки погано, говорити уважніше, гостріше й
серйозніше, ніж говорилося про нього досі.
говорити не
Його дві нові речі: поема «Роден і Роза», що без трьох
перших частин була надрукована вже в
«Червоному
шляху» і тепер виходить окремим виданням, і роман
свідчать
«Григорій Сковорода», що з’явився в виданні ДВУ,
про те, що Поліщук, узявши курс на організацію
свого поетичного господарства, не зумів організувати своєї
ідеології й спромігся тільки дати дві нові великі
розміром речі, яким, можливо, на довший час доведеться
—
собі увагу нашої критики.
Поема «Роден і Роза»
безумовно, найсильніша і
разом із тим найзіпсованіша з усіх Поліщукових поем: в цій
затримати на
—
поемі добре розроблено
сюжет, дано характери,
старанно опрацьовано словесний
матеріал і
ритм вірша
підпорядковано за вимогами основної теми, але цю поему дуже
густо насичено тією еротикою, що
читача як порнографія.
Герой поеми є Огюст Роден
сприймається у
геніальний французький
різьбяр-реаліст, автор «Мідяного віку», «Єви» і
«Поцілунку», художник з багатою фантазією й великою
експресією. Героїня
—
—
«модель», натурниця Роденова, Роза.
Обох змальовано яскраво.
попрацював над вивченням
Видно, що поет багато
біографії й творчості Роденової.
Кость
628
Тема: «гомін еротики
Буревій
творче начало». Цікаво,
відкіля взялась у Поліщука, що називає себе пролетарським
—
К. Б.) Західної
його Поліщук міг повчитися
М. Доленґа, щоб за допомогою
—
не «уникати»
у свого суворого критика
усякої
що якраз із отого
(й некласичної.
«темноти»
свій стиль
«врятувати»
дрібновласницьких ознак. «Гомін еротики
начало»,
—
це не марксизм, навіть не
від різних
—
творче
американізм,
а самий
фройдизм, що ним тепер страшенно
захоплюється буржуазна Європа. Що Поліщука привело
до цієї теми, ми знаємо: він давно загруз в еротиці. Його
звичайнісінький
еротизм веде своє походження від страху перед
смертю: наш янкі, як ми вже зазначали, страшенно боїться
Йому
чорний пес іклом
янкі) хоче «вічно,
безроздільно жити», кидається за порятунком до філософії,
а там теж «як не крути, а вмерти треба». Де ж
вмерти.
дуже часто «смерті
білим грозить», а
він же
(не
пес, а
порятунок? Поліщукові здається, що врятуватися від
остаточної загибелі можна за допомогою продовження свого роду
і творчості. Кохання дає дітей і стимулює творчість,
значить, вся справа залежить
від Ероса, значить, треба
«гомін еротики
його «прославив» Поліщук у своїй новій
писати про нього.
творче начало», що
Відціль і
—
є оте
—
поемі «Роден і Роза».
Саме «прославлювання» провадиться в досить
темпі. Геніальний Роден закоханий у своїй живій
жагучому
«моделі» Розі, що дає йому не тільки можливість
споглядання своїх прекрасних форм
матеріал для
—
так от до цієї
творчості, а й свою чисту безкорисну любов,
«моделі» поліщукізований Роден так звертається на
—
початку поеми:
—
Белоно моя, осіянна красою,
Твоє тіло співає, як мармур Атен,
Дзюрчить і в’ється тугими струями
Під велетенським різцем битія.
629
Конструктивізм...
Вирками
хвилястими у м’язах вуркоче,
То застигає в опуклостях, свіже й атласне,
Привабливе рукам і
жарким поцілункам.
Це ще тільки, мовляв, лірика, поезія творчості. А в
антрактах поміж «творчістю» ще більше отого похабного
Роден і Роза, за шаблонами усіх
як в Елладі», додолу падають
«творчого начала»:
еротоманів, звичайно, «нагі,
«в паланні».
Тоді знов і знову гаряче
Тричі рало долину пороло,
А руки ловили холод грудей.
Зупинялося дихання.
Завмирали обоє.
Жаліючи смак читача, ми не наводимо повнотою
Поліщуком описів полових органів і
фізіологічних актів.
Все лихо полягає в тім, що Поліщук, видаючи
опоетизованих В.
порнографію
що так
за
і
поезію, свідомо псує
треба. Він міри ніколи
догадується, що це незнання
—
свою поему, гадаючи,
не знає
й
не
для митця найбільша хиба. За
що й Роден такий же був. В усякому
разі обидва вони, виходить, визнають, що «гомін
еротики
творче начало».
Коли Роза питає:
Поліщуком виходить,
—
—
Значить,
я
тілові розпал?
Тільки даю насолоду?
З чим ти до мене ідеш?
То
говорив у
Роден відповідає,
як уже
й Поліщук
не раз
своїх творах:
—
А далі між
Я йду
ними
по
творчість...
відбувається такий діалог:
«Використовуєш?
На мармур міняєш?
Ти мислиш: в ньому я бреню,
Як сяйво місячне у відбитку холоднім...
—
630
Кость Буревій
Так знай,
не
камінь твій нам сонцем,
А душа людськая.
То вона освітлює тіло».
Роден не сподівався наступу,
Повіяв опір
«Душа творця роїть із тебе мрію,
Яке їй діло, чи ти така, чи інша?»
—
Зав’язка зроблена, наголос поставлено на питанні, хто
переможе? Роден чи Роза?
Роден, як запевняє нас Поліщук, не вміє нормально
сильний, експресивний, пристрасний Роден
нібито доходить у коханні до верхів’я розпусти, хоч і
кохати:
любить тільки доти, поки розпуста дає матеріал для
творчості. Коли Роден захопився іншими темами й іншими
моделями, він почав на очах у Рози, що з кожним днем
більше страждає
ревнощів, влаштовувати оргії з
Красуня Єва полонила талант і серце
й
починає
Роденові
відогравати для нього ті обидві ролі,
що раніш відогравала Роза. Розиних страждань Роден
не помічає. Скоро виявляється, що Єва
людина зовсім
все
з
новими «моделями».
—
іншого ґатунку, ніж Роза. Єва кидає закоханого Родена,
а без неї, без її тіла, без її кохання геніальний
як запевняє
в
Поліщук,
не може творити.
різьбяр,
Тоді нещаслива
коханні Роза підноситься до героїчного вчинку
—
Єву повернутися до Родена, щоб урятувати артиста:
бо ж Роден страждає, а плакати, як пересічний міщанин,
приходить «до Рози на коліна»:
благає
А Роза серце краяла своє,
А потім крадькома молила Єву
Прийти і генія порятувать,
Якому ще
так мало люди
вірять;
Прийти поменшити його страждання.
Вразила Єву та відданість
Одного й другої.
Рішила по-жіночи:
Цікаво
—
чим
скінчиться?
—
І знов до скульптора прийшла.
631
Конструктивізм...
Єва повертається, щоб,
виконавши ролю спаситель-
Роденом навіки. Про вчинок Рози Роден
дізнається аж під час своєї глибокої старості, коли вже
й Роза все життя своє прожила біля нього в ролі
нещасної «моделі», дізнається і, зворушений, веде хвору Розу
до мерії, щоб зареєструвати її як свою дружину. Після
смерті своєї «музи» і сам Роден незабаром помирає,
загодя відчувши, що:
ки,
розійтися
з
Тепер порожній зовсім я.
Пуста душа моя, як пустка.
—
Одна пішла, пішла і краща друга...
творчості, а « без творчості нема життя ».
переміг? Спочатку здається, що перемогла Роза,
Без них не буде
Хто ж
жінки, бо це ж її, Розину, «душу»
Роден, це ж їй він заплатив «аліменти»
оте, мовляв, право
побачив і
визнав
буржуазною «мерією». Це тільки так здається.
безсмертної слави, як
переміг смерть за допомогою Ероса. Виходить, що й
Роден переміг. А там, де обидва, що боротьбу поміж собою
отою
Роден умирає після того, як зажив
ведуть, перемагають, там нема перемоги. Значить,
проблема лишилася
нерозв’язаною; ні
для чого
було й
город городить.
Та взагалі й
проблеми ніякої
не
було. Ми
не станемо
право Поліщукове писати поему на тему
отієї, не від нього вигаданої «істини», що «гомін
заперечувати
еротики
—
тема.
творче начало», а скажемо тільки, що це
А коли вже взявся Поліщук за таку тему,
було оте
—
«творче начало» еротики
творчістю,
не з
слід
змішувати з еротичною
тією творчістю, що має характер
здорової, емоціональної еротики,
орієнтується
не наша
то не
а з
тією, що свідомо
на
еротику.
Нам жалко цієї поеми, жалко, що еротична «темнота»
заслонила поетові один дуже важливий момент із історії
Роденової творчості. Я маю
на
увазі велику трагедію Ро-
денову, що змогла б піднести й Поліщукову поему
набагато вище. Ця трагедія полягала в тім, що Роден не зміг
в умовах отого
капіталістичного «духу» виконати свій
632
Кость Буревій
монументальний твір «Пам’ятник Праці» (залишився
тільки проект цього пам’ятника). В. Фріче у своїй
«Соціології мистецтва» про цей проект говорить
Роден, що накреслив
так:
архітектурної будови, де
окремі фігури (дня і ночі;
різних професій; фігури «Праці» на вежі угорі), не міг зібрати
план
органічно мусили сполучитися
грошей, потрібних для здійснення цього плану.
Французький
Кар’єр
художник
висловився з цього
приводу так:
Трагедія Родена в тім, що він
не міг
брати участі
в
будуванні собору, якого не було,
цебто
в
тім,
не
—
було
пояснює В.
довкола
Фріче,
—
що
потрібних умов, щоб
мистецтво1.
створити велике
синтетично-монументальне
Роден зовсім іншою
Поліщук. Через усякі
міщанські «орхідеї» Поліщук не спромігся надати своїй
поемі соціального значення, а що він зумів би його
надати
новий
про це свідчить «Григорій Сковорода»
з
болісного
та
«біографічно- ліричний роман перемінного
веселого життя українського мандрівного філософа».
«Григорія Сковороду» Поліщук почав був писати
очевидно, змагаючись націй темі з П.
ще 1922 року
Тичиною. Та які б там не були мотиви, що прислужилися
Поліщукові за стимул, для нас неважно. Минуло сім
років, і роман нарешті з’явився в світ.
не революціонер. Тичині,
Поліщуків Сковорода
як я вже зазначав у своїй статті «Боротьба за радість»
(«Червоний шлях», № 7, 1929 р.), заманулося зробити
з Сковороди революціонера-повстанця, щоб остаточно
подолати в собі впливи сковородинської містичної
На тлі отієї трагедії нам
здається
постаттю, ніж нам показав його В.
—
—
—
—
філософії,
що досить яскраво
«Сонячних кларнетах».
1
Поліщук,
відбилася
колись в
що ніколи не
Фріче В. Соціологія мистецтва.
—
був містиком
ДВУ, 1929.
—
С. 65.
633
Конструктивізм...
і прихильником філософії Г. Сковороди, не міг,
просто органічно не зміг уявити собі Сковороду в ролі
революціонера. Він
дав того трафаретного
світ ловив і нібито
не
піймав,
того
Сковороду, якого
мандрівного філософа,
що поза живою й кипучою дійсністю промандрував усе
життя своє, шукаючи якоїсь
Роман починається
розмову
з
абстрактної істини.
«Інтродукції»
з читачем: про те, що
він
в
якій автор веде
(автор) «вирішив було
розпочати свій роман малюнком того тихого літнього
вечора, коли Сковорода з угорського міста Офена з саквою
був шматок хліба, кілька книжок і біблія
єврейською мовою, вирушив на Вкраїну» й т. д. А потім
плечі,
на
де
переходить до завдання свого роману
Г. Сковороди. Ця інтродукція
оцінки філософії
інше, як
та
є не що
В ній Поліщук так говорить про свій роман.
«Я малюю епоху, коли господарство натуральне
перетворюється в торговельне, і тому заводять (хто
передмова.
К. Б.) кріпацтво на робочі руки. Дві сили
заводить?
борються: працівники, козацтво, під сусідки й інш., та пани,
козача старшина, духівництво, бюрократи. Ці дві сили
в своїх інтересах все більше й більше розходяться. На тлі
—
цієї ще
не
викресленої боротьби і змагання за земне
життя проходить
Сковорода, одірваний од обох і взявший од
обох. Він хилитається між тими і другими, а найчастіше
вбік, не прийнятий ні тими, ні другими». Про
Сковороду ще Поліщук так висловлюється: «Сковорода
одходить
прекрасний навіть у своїх помилках, але що
Ми хочемо бути живими не в помилках».
Власне роман
нам з того?
починається з того моменту, коли
перейшовши Карпати, повернувся із-за
на
Україну й побачив тут ту соціальну неправду, якої
кордону
зазнавало покріпачене селянство й кандидати на
Сковорода,
кріпаків
—
нащадки колишніх козаків.
України того часу
й
Поліщук змалював
Соціальний стан
бюрократично-державну машину
добре. Поліщуків Сковорода стає
трафаретним з того моменту, коли
він, спокійно сприйнявши
сумну вість про смерть
батька, спокійно
віддається
свого
своїй філософській роботі навіть тоді,
коли кругом
Кость Буревій
634
бачить неправду: ходить
по селах, в маєтках та
«добронравія».
Поліщук прекрасно змалював «учнів» Сковороди,
особливо Ковалинського, дав яскравий диспут і добре
«подав» роман мандрівного філософа та селянської
колегіумах учить
дівчини Оленки. Грішний на еротику Поліщук знайшов у собі
сили, щоб змалювати цей роман чистими й ніжними
фарбами.
Зверніть
увагу хоч на оцей маленький уривок:
Зустрілася О ленка
й несміливо похилилась.
Здригнув, закрокував до неї швидше,
Обняв, щоб потім дівчину смутити
Своїм несмілим поцілунком.
Любов і страх. Любов і вдячність.
І якось непомітно сам для себе
Сковорода зробився
женихом.
із-під вінця
Зробився женихом, щоб потім
втекти до абстрактних істин, втекти від молодої, від суєти
мирської, від живого життя. Оця любовна пригода, що її
в Поліщука описано ніжно, світло й талановито, свідчить
про те, що коли Поліщук має здорову соціальну тему,
то в описуванні взаємин чоловіка й жінки може
—
прекрасно
—
обійтися без усякої міщансько-індивідуалістичної
брутальності. У
нього досить
серйозним письменником
розмінювання
себе
на
здібності, щоб стати
й раз назавжди кинути
дрібниці
оте
та життєпустяки.
Поліщукові здається, що Сковорода свою філософію ставить
вище над усе. Але життя примусило й Поліщукового
Сковороду на
новатором не тільки
самого
деякий час стати
в галузі поетики,
«добронравія»,
протестантом
і
а й переглянути норми
закричати на всю повну
великого панства залу:
—
«Увесь мир
спить».
Це кульмінаційний момент у романі В. Поліщука.
Після цього починається знижування протестантської
ролі Г. Сковороди.
Картаючи сильних миру цього, Сковорода не стає
революціонером, а лише домагається, щоб вони перестали
635
Конструктивізм...
почали дбати про блага духовні.
Це нічого. Але з такими ж вимогами Поліщук примушує
Сковороду ставитися й до простого народу:
дбати про земні блага й
—
Мої брати і сестри,
Всередині душі
засмоктане
Розрухайте його і підійміть
хворіє щастя.
на світло,
—
Пізнайте самі себе,
А радості усім настачить,
Бо кожному
Земнії
ж
по
блага
його силі бог дає.
—
тля.
Само собою розуміється, що
коли оця
філософія
«реального народу», колишніх
козаків, що, рятуючи себе від закріпачення, взялися
за зброю, то Поліщукові довелося вкласти в уста цього
зустрілася
з
філософією
народу таку
і
відповідь
на адресу
мандрівного філософа
протестанта:
Прокляття тим,
Що дурманять нам мозок,
Що бідному надію
На бога закладають,
—
Бо пан новий на шиї далі їздить
Та біяком
Геть,
безправ’я поганяє.
солоденький!
геть од нас, тумане
Не знадобилася, мовляв, сковородинська філософія
козацькому селу, що повстало було перед
Турбаям
—
загрозою закріпачення й загинуло в нерівній боротьбі.
Поліщук підкреслює, що Турбаї лише важкою хмарою
пройшли через свідомість Сковороди. Цим автор хотів
довести, що Сковорода розминувся й на цей раз із живим
життям, щоб не забруднити своєї надто ясної філософії,
щоб піти умирати не в боротьбі, а в тихих затишках
своїх колишніх учнів, що давно вже повиростали, про
блага земні подбали й дослужилися до високих чинів.
Виходить так, що
нібито на
бік
Сковорода перед
смертю
перейшов
панства.
Отакий Сковорода в Поліщука, той саме Сковорода,
його собі буржуазія, той, мовляв, Сковорода,
яким уявляла
636
Кость
Буревій
бога, завжди був вдячний і
молитовний, що вмів побороти світове лихо своєю внутрішньою
радістю й не дав мирові себе піймати. Словом,
«історичний» Сковорода.
Але він нас цікавить не своєю псевдоісторичністю,
а тим, що Поліщук окутав його цілим багатством лірики
й показав на соціальному тлі тодішньої України.
Повна лірики, світла постать на чорному-чорному
що завжди славив
тлі.
Ось один із силуетів Поліщукового Сковороди
пересічний,
філософа:
не на
вибір узятий,
вираз
Мов сниться ліс передвавічний
Чи водорость пішла з водою.
І
на
вулиці
загляда в вікно.
Листя прозоре і таке невинне.
Хрустить
—
здається, і чекає гордо
В гущавині
прадавньої пори.
А обернувся
темінь навалилась
—
Далека холодом прозорим,
А
в
ній байдужий
Та золотая трина1
І думка
Тіло
пил
в
—
небі.
так мережить:
зостанеться тут
—
тільки порох.
А зорі у небі навіки,
Навікитой
пил
золотий.
Отака постать. А ось і тло, на якому
поставила цю постать, чорне тло
історія
соціального гніту,
грабіжництва, знущання:
Були часи тоді.
Шляхетство з хама
Все перлося до двору вгору хамом.
1
Потерть, порохня.
—
Ред.
один,
мандрівного
На склі морознії узори,
Стоїть Сковорода у Харкові
—
637
Конструктивізм...
Базікало
та в’юнко вигиналося по канцеляріях.
І, вирікшись чумарки й шароварів,
Мукою пику обсипало,
Щоб уподобатись тим
насланим з
Москви хлюстам.
Це ще не все... Що?
по закутках пригнічена запіла,
Крізь зуби гнів цідили села,
Коли пани в ридванах проїжджали
Чи постояльці в хату зазирали...
Вкраїна
А то гонили
На
бідних
зустрічі цариці
на паради,
та вельмож.
Війна турецька виснажила тіло.
Усі податки
Вкраїну
на
Озів, Очаків
А хто вертався,
На батьківські
впали.
всю молодь проковтнули,
—
знищений і хворий,
лани,
Той заставав на них господаря чужого
Шляхетську пиху та ярмо
Загублені
—
—
права та орендарський примус.
На кого доля гостро налітала,
Ті утікали на поспільство,
А другі втягувались у воронку часу
І осідали аж на дно
—
У саме справжнєє кріпацтво,
Без права вільних переходів.
А царське слово помаленько
Всю Україну поділило,
Стиснуло Запоріжжя у мішкові,
Поволі землі зазіхало,
Поспільський ліс все меншав і лякався
—
І тільки вільно ще жилось десь у ярах
Чи в лісі вогкому по галявах на пасіках,
Аж у крейдяних слобожанських пущах.
Поволі вузол затягався.
У
центрі цього тла розпусна цариця Катерина II,
губернатор Сковороду, то
що,
коли їй «представив»
спромоглася
тільки спитати,
чого він
такий чорний. Блискучий
Кость Буревій
638
коханок царицин
Потьомкін, що йде
на всяке мошен-
щоб закріпачити собі колишнє козацьке село;
панство, що, як грабіжники серед білого дня, й собі про це ж
тільки дбає; духівництво, що за слово християнської ж
«істини» готове розіпнути Сковороду; поліція, що
служить панству і за бидло вважає простий народ; пани Базилевські, що до смерті закатовують своїх ще свіжих
кріпаків. Вся оця наволоч, з одного боку, і
з
неорганізовані й темні кріпаки або кандидати на кріпаків
ство,
—
другого.
А поміж ними, десь посередині, старчик Григорій
добрий,
Сковорода зі словами своєї абстрактної «істини»,
світлий і ліричний Сковорода.
—
Словом, Поліщук хотів був зробити «ідеологічно
витриманий» роман. Поліщукові хотілося досягти
такого
ефекту, щоб сучасному пролетарському читачеві
раптом же ясно стало, що на
світі захлинулись у жорстокій
боротьбі правда й кривда. А ще якась друга
нікчемна «правда» угодівства, яке мусить
—
«правда»
Г. Сковорода,
стоїть осторонь, не втручається
хоче
навіть
допомогти першій правді, але
боротьбу,
репрезентувати
в
—
допомагає
порадою, щоб та, перша, правда покинула свою
зброю. Поліщук розраховує на дешевий ефект, на те,
що сучасний робітничо-селянський читач не витерпить
і, мовляв, в патосі революційного захоплення закричить,
як кричать у Поліщука турбаївські повстанці: «Не вір!
Бо це
не правда, а якийсь туман!» (Турбаївці кажуть:
—
солоденький туман »).
Взагалі треба сказати, що кращі місця роману
ліричні місця. Де ж Поліщук починає мудрувати,
починається вульгаризація постаті нашого
«
—
«мандрівного
філософа».
Самі турбаївські повстанці,
хоч і дуже
осучаснені,
це
там
хоч
і дуже схожі на наших партизанів, все ж таки вийшли
з-під Поліщукового пера живими людьми. Вони в
боротьбі своїй такі прості, ясні й класично здорові, що не
бояться вмирати. Не боїться з ними смерті й В. Поліщук.
639
Конструктивізм...
Протягом цілого роману «смерті чорний
разу не гавкнув на нашого
що на тлі здорового
пес» жодного
смертебоягузливого
соціального
поета,
оточення почуває
себе
навіть не
такою здоровою, що
здоровою людиною,
чи й є він на світі, отой автор. Це добре. На
темах і зовсім можна одужати. Прочитавши
помітно,
таких
Поліщу«Калейдоскопі», нам здавалося
навіть, що Поліщук уже одужав, що він ніколи вже не
«Григорія Сковороду» до того,
кових
афоризмів
поки ми не знали ще
у
колишніх еротично-смертельних
мотивів. Нам навіть здавалося, хотілося так думати,
повернеться до отих
що
Поліщук
ще і в
«Родені і Розі»
почав
був
одужувати, коли ставив питання про те, хто переможе: «душа»
Рози чи еротизм
накреслити
Роденів, та тільки не зумів правильно
проблему, а тому й не зміг підійти до її
правильної розв’язки.
Проте треба зазначити, що як «Роден і Роза», так
«Григорій Сковорода» свідчать, що В. Поліщук значно
виріс. Але цей зріст помічається лише на його поетичній
техніці. Ідеологічно ж Поліщук ще й досі користується
з ідеалістичного багажу «філософа з головою
і
хлопчика»^
негативні риси цього
як сказав колись
«Філософ
Митрофанушка
«симпатичного мальчонки»,
М. Хвильовий,
теж ростуть.
з головою хлопчика»
—
цей ідеологічний
завів Поліщука до тієї «последней
черты», до якої забрів колись Арцибашев і за якою вже
—
нема літератури, а починається
бульварщина,
порнографія, гнилизна.
Нашу думку про те, що Поліщук почав був
одужувати від еротики та страху перед смертю, сам же він і
зруйнував своїми останніми «афоризмами».
Я
засинаю і прокидаюсь із содрогания од думки про
небуття, про смерть, про розпад моїх клітин свідомості й
розуму» ,
—
говорить він в одному з цих «афоризмів», а в
другому пояснює: «Треба плодитись, розвиватись, щоб не
згасла свідомість і мудрість світу
—
вселюдство.
640
Кость Буревій
Поза цим Поліщук нічого не бачить. Оце і є та
якої простував Поліщук через усю
«последняя черта», до
свою
творчість і нарешті дійшов.
загибель.
Далі
Проте я гадаю, що Поліщук не піде шляхом загибелі,
і щиро хочу, щоб ота саме буря громадського протесту,
яка недавно пронеслася понад головою В. Поліщука,
спричинилася до переродження поетового, бо вірю, що
громадський голос може бути цілющою «живительною
встряской».
—
АВТОРИ ЛІТЕРАТУРНОКРИТИЧНИХ СТАТЕЙ
Білецький Олександр (1884—1961)
український
літературознавець, критик, теоретик й історик літератури, академік АН
УРСР. Навчався у Харківському університеті. Автор
численних наукових розвідок про українських та російських
письменників, синтетичних праць «Двадцять років нової української
лірики» (1924), «Проза взагалі і наша проза 1925 р.», а також
більших досліджень, серед яких «В майстерні художника
слова» (1923), «Старовинний театр в Росії» (1923), «До
побудови теорії літературних стилів» (1931), «Шевченко і світова
література» (1939), літературно-критичних нарисів «Павло
Тичина» (1957), «Творчість Максима Рильського» (1960) та ін.
—
Буревій Кость (справжнє прізвище Сопляк, 1888—1934)
поет, критик, драматург, театрознавець,
драми «Павло
Полуботок» (1928),
—
публіцист. Автор
а також праць
«Поэт белого
знамени (А. Блок)» (1921), «Амвросій Бучма» (1933). 1931 року
про творчість П. Тичини,
надрукував розвідку «Три поети»
М. Семенка, В. Поліщука. Долучився до літературної дискусії
—
1925-1928 рр. брошурою «Європа чи Росія. Про шляхи
сучасної літератури» (1926). Під псевдонімом Едвард
Стріха друкував сатирико-пародійні твори («Зозендропія»),
театральні ревю для театру «Березіль» («Опортунія», 1930;
«Чотири Чемберлени», 1931).
розвитку
український
Державин Володимир (1899—1964)
літературознавець і мовознавець, історик і теоретик літератури,
перекладач, автор численних розвідок про світове письменство,
а також рецензій на твори іноземних авторів, котрі
перекладалися в Україні. Навчався у Петербурзькому та Харківському
університетах, кандидат історичних наук (1941). Після
Другої світової війни емігрував до Німеччини, де став учасником
МУРу, викладав в Українському вільному університеті, дійсний
член НТШ та УВАН у США. Автор книг «Курс загального
мовознавства» (1947), «Три роки літературного життя на
еміграції» (1948), «Афоризми» (1966).
—
Єфремов Петро (1883—?)
український критик,
літературознавець, перекладач. Навчався у Київському університеті
—
642
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Св. Володимира. Друкувався у першій українській газеті
«Рада», пізніше
у виданнях Катеринослава («Народне
—
життя », «
Республіканці »,
« Споживач ») та Києва
(« Книгар »). 1919
року виступив ініціатором щомісячника «Січ», залучивши
співпраці В. Підмогильного, Г. Чупринку, В. Поліщука.
Завдяки зусиллям В. Поліщука, В. Підмогильного та П.
Єфремова 1921 року вийшов літературно-мистецький збірник «Вир
революції». Викладач і професор університету в м.
до
Разом із братом Сергієм Єфремовим арештований 1929 року
у справі СВУ. Дата і місце смерті невідомі.
Катеринослав.
Йогансен Майк (Михайло) (1895—1937)
український поет,
прозаїк, автор шести книжок нарисів, теоретичних праць
«Елементарні закони версифікації» та «Як будується оповідання.
—
Аналіз прозових зразків». Входив до літературних
організацій «Гарт» і ВАПЛІТЕ, а відійшовши від останньої, став
ником
очіль-
«Техно-мистецької групи “А”». Під тиском політичних
обставин вступив до Спілки радянських письменників
України.
Був ініціатором
появи
«Літературного ярмарку»
та
«Універсального журналу».
Лейтес Абрам (Олександр) (1899—1976)
літературознавець,
ночей» (1920), а також праць
поет.
критик,
український
Автор поетичної збірки «Твоїх
—
«Жовтень і західна література»
(1924), «Ренесанс української літератури» (1925), «Силуети
Заходу» (1925), «Наш літературний урбанізм» (1927), «Від Барбюса до Ремарка» (1930) та ін. Разом із М. Яшеком підготував
бібліографічний довідник «Десять років української літератури
(1917-1927). Організаційні та ідеологічні шляхи української
радянської літератури» (вийшло два із трьох запланованих
томів). Належав до організацій «Гарт», ВАПЛІТЕ, «ВУСПП».
На початку 1930-х років переїхав до Москви.
науковий співробітник
Омельчук Олеся (1974)
Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Упорядниця
поетичної збірки Євгена Маланюка «Лірика степу» (2007).
Авторка монографії «Літературні ідеали українського вістниківства
(1922-1939) »(2011). Готує збірник статей про український
—
пролетарський дискурс.
(справжнє прізвище Фітільов, 1893—
український прозаїк, поет, публіцист, один із найбільш
активних і помітних організаторів українського літературного
Хвильовий Микола
1933)
—
Автори літературно-критичних статей
643
1920-х років. Найвідоміший учасник
літературної дискусії 1925-1928 рр., що виступив з численними
памфлетами, в яких йшлося про актуальний та перспективний
життя початку
української культури. Належав до літературних організацій
«Гарт», ВАПЛІТЕ, «Пролітфронт». Після вимушеної
ліквідації ВАПЛІТЕ, а пізніше «Пролітфронту», вступив до
розвиток
Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП). Був
одним з ініціаторів створення журналів «Літературний ярмарок»
(1928-1930)
та
«Пролітфронт» (1930-1931).
БІБЛІОГРАФІЯ
Твори Валер’яна Поліщука
Поліщук В, Авангард і вельмигонорні пани-товариші
1928.
С. 20.
зВУСПП’у // Бюлетень «Авангарду».
В.
А
все
ж
альманах
хуторянин... (Про
«Вапліте») //
Поліщук
—
Поліщук В. Андрей Александровіч «Угрунь».
Білоруське
Державне Видавництво, Мінськ, 1927, 130
// Плуг.
с.
—
1928.—№ 2. —С. 74-75.
//Вісті
Поліщук В. Ан. Крижаний. В бризках огняних поезії
1922.
С. 4. Підпис: Валер’ян.
№ 255.
ВУЦВК.
—
—
—
Поліщук В. Артюр Рембо // Плужанин.
С.38-39.
газета.
Поліщук В. Бездимний Есен
С. 1-2.
1927. —№ 7.
чи
—
1927.
—
№ 5.
—
хутір? // Літературна
—
—
Поліщук В. Блажен, хто може горіти...: Автобіографія,
листи І
Рівне: Азалія,
Зіновій Суходуб.
щоденники,
1997.
—
—
131с.
Поліщук В. Бризки мислі (Афоризми людини, яку життя
шлях.
1923.
№2.
С. 56-59.
приперчило) // Червоний
—
—
—
Підпис: Філософ з головою хлопчика.
Харків:
Поліщук В. Василь Єрмілов.
Рух, 1931.
Поліщук В. Великий невидимий (Про українське
—
радіомовлення) // Червоний шлях.
—
1928.
—
№ 11.
—
—
57
с.
С. 192-210.
Поліщук В. Верлібр і його соціальна основа // Культура і
1925.
№ 28.
С. 2.
побут.
—
—
—
Поліщук В. Вечірка «Плуга» // Вісті ВУЦВК.
№ 286.
С. 3. Підпис: Міше-Нама.
—
1922.
—
—
Поліщук В. Вибухи сили:
Катеринослав/Січеслав, 1921.
Поезії 1921
—
35 с.
—
року.
Київ-
646
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
Поліщук В. Вікна поволі розчиняються //Плуг.
—
1928.
—
С. 71-72. Підпис: Сонцвіт В.
Поліщук В. Віктор Ярина // Ярина В. Збірка творів. Повне
№ 1.
—
Валеріяна
посмертне видання. Редакція та вст. стаття
Поліщука.
С. 7-31.
Харків: ДВУ, 1930.
—
—
Поліщук В. В. Мисик. «Трави». Поезії 1922-1926 рр.
Бібліотека журналу «Вапліте». № 7, стор. 47 // Плужанин. —1927.
С. 80-81.
№9-10.
—
—
Поліщук В. Гастролі «Шевченківців» // Вісті ВУЦВК.
№8.
1921.
С. 4.
—
—
—
Поліщук В. Г. Байрон. Каїн. Переклад Є. Тимченка. К.:
1925
№ 16.
С. 8.
Слово, 1925 // Культура і побут.
Підпис: Сонцвіт В.
—
—
—
К.: Маса, 1927.
70 с.
Поліщук В. Геніальні кристали.
Поліщук В. Гімни прийдешньому («В електричний вік »,
—
—
поема Миколи Хвильового. Вид. Всеукліткому, 1921 р., Харків) //
Шляхи мистецтва.
1921.
№2.
С. 138-139.
Поліщук В. Гнат Хоткевич. Камінна душа: Повість. ДВУ,
1922 // Червоний шлях.
1923.
№ 2.
С. 300-301.
—
—
—
—
—
—
Поліщук В. Григорій Сковорода: Біографічно-ліричний
роман з перемінного болісного та веселого життя українського
мандрівного філософа.
—
117с.
Харків: ДВУ, 1929.
поет (критичний шкіц) // Вісті
—
Поліщук В. Григорук як
1922.
№ 296.
ВУЦВК.
С. 4. Підпис: Сонцвіт В.
Поліщук В. Грицько Коляда, Іван Сенченко, Олександр
Копиленко. Штурм. Харків, 1923. Володимир Свідзінський.
Ліричні поезії. ДВУ. Кам’янець, 1922 // Червоний шлях.
—
—
—
—
1923.
—
№ 2.
—
С. 301-303. Підпис: Василій Сонцвіт.
306
Харків: ДВУ, 1925.
Поліщук В. Громохкий слід.
В.
кіно // Кіно.
1926.
німецького
Деталі
Поліщук
—
—
—
№4.
—
с.
—
С. 20-21.
Поліщук В. Деталі Парижа і Франції // Культура і побут.
1925.
№15. —С. 2-4.
—
—
Поліщук В. Джаз // Універсальний журнал.
№3. —С. 18.
—
1929.
—
Поліщук В. Динамізм у сучасній українській поезії // Вир
1921.
С. 84-92.
революції.
—
—
Поліщук В. Дім (мініатюра) // Нова думка.
С. 4-5.
—
Вип. 3.
Поліщук В. До редакції газети «Культура і побут» //
1928.
№ 51.
С. 5-6.
Культура! побут.
—
—
—
—
647
Бібліографія
Поліщук В. До столиці Норвегії (Дорожні нотатки) //
№ ЗОЇ.
1928.
С. 3.
Комсомолець України.
В.
Електрика над вухом // Універсальний
Поліщук
1929.
№ 4.
журнал.
С. 74-80.
—
—
—
—
—
—
Поліщук В. Електричні заграви: Найновіші поезії.
Харків: Плужанин, 1929.
47 с.
—
—
Поліщук В. Європа на вулкані: Надзвичайна поема.
—
Харків: Червоний шлях, 1925.
125 с.
Поліщук В. Жмуток червоного: Збірка поезій 19231924 рр.
32 с.
ДВУ, 1924.
—
—
—
Поліщук В. Заборонені
—
мистецтво.
1923.
—
14
теми
жовтня.
—
// Література, наука,
С. 2.
Поліщук В. Завдання доби // Червоний
№7.- С. 191-197.
шлях.
—
1924.
—
Поліщук В. «Завзятий вік»: Роман (Анотація). Харків,
1933 // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту
літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі
ІЛ).
—
—
Ф. 136.—Од. зб. 92.
Поліщук В. За джаз-банд і фокстрот // Бюлетень
1928.
С. 11-12.
Підпис: СонцвітВ.
«Авангарду».
ІЛ.
—
—
—
Поліщук В. Збірка поезій 1919-1922 рр. (Рукописна).
Ф. 136.
Од. зб. 18.
В.
Зеніт
людини.
Харків: ДВУ[, 1930].
Поліщук
—
—
—
—
Поліщук В. Илья Садофьев. Огни. Поэма. Ленинград,
1924.
№ 12.
С. 4.
1924 // Література, наука, мистецтво.
—
—
—
Підпис: Сонцвіт В,
Поліщук В. Історія трьох літдискусій // Коммунист.
1926.
№ 18.
С. 5. Підпис: С. Ч.
—
—
—
Поліщук В. Кадри Норвегії // Літературний ярмарок.
С. 87-121.
1929.
№ 8.
—
—
—
Поліщук В. Калейдоскоп (Ескізи, афоризми, листи) //
1929.
№ 3.
С. 111-122.
Авангард.
—
—
—
Поліщук В. Книга повстань: Поезії 1919—1921 років.
120 с.
Харків: Всеукрлітком, 1922.
—
—
Харків: ДВУ, 1929.
[159] с.
Поліщук В. Козуб ягід: Оповідання, афоризми, бризки
мислі й творчості, стежки думок і алегорії людини, яку життя
164 с.
Харків: ДВУ, 1927.
приперчило.
гордо жити! / Літературна
Поліщук В, Коли жити
спадщина. Спогади про Валер’яна Поліщука. У вінок поету / Упор.
Рівне: Азалія, 1997.
182 с.
3. Суходуб.
Поліщук В. Книга повстань.
—
—
—
—
—
—
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ
648
Поліщук В. Лист до редакції // Жовтень.
ТВОРИ
1921.
—
—
С. 157.
Поліщук В. Лист до редакції «Вісті ВУЦВК» // Культура
і побут.
С. 2.
1928.
№ 46.
Харків[: Видання
Поліщук В. Літературний авангард.
—
—
—
—
132 с.
автора], 1926.
В.
Мажор
Поліщук
—
Література, наука, мистецтво.
пролетпоезії
в
—
1924.
та черевики
№ 26.
—
—
//
С. 2-3.
Поліщук В. Максим Рильський. Синя далечінь. К.: Слово,
№ 3.
С. 293-294.
1922 // Червоний шлях.
1923.
Підпис: В. С.
—
—
—
Поліщук В. М. Доленґо «Litteral» (Моє письмо). Харків,
1923; М. Доленґо, «Блакитна жалоба», 1923; М. Доленґо,
1923. —№ 4.
С. 39«Об’єктивна лірика», 1922 // Книга.
—
—
40. Підпис: Сонцвіт В.
Поліщук В. Металевий тембр: Поезії індустріальної доби.
Харків [: Вид. автора], 1927.
60
—
—
с.
Поліщук В.
Микола Коваленко. «В кривавім тумані»
(поезії). Видавець Родіон Калюжний. Звенигородка, 1918 //
№ 3.
Шлях.
1918.
С. 66-67.
—
—
—
Поліщук В. Микола Терещенко. Переклад вибраних творів
Е. Верхарна, 1922 // Книга.
1924.
С. 50.
№ 1.
—
—
Поліщук В. Мінор і мажор
в пролет
організаційні форми // Коммунист.
—
•—
літературі
1926.
—
№ 13.
та нові
—
С. 5.
Підпис: С. Ч.
Поліщук В. Над свіжою могилою // Шлях.
С. 23. Передрук: Культура і побут.
1928.
№ 3.
С. 2-3.
—
—
—
Поліщук В. Назадництво «Гарту» та
23 с.
Харків, 1926.
«Авангарду».
1924.
—
—
мистців
заклик групи
Поліщук В. На мистецькому полі // Література,
—
№ 26.
—
—
мистецтво.
1918.
—
—
№ 13.
—
наука,
С. 1-2; № 15.
С. 1-2; № 27.
С. 2-3.
С. 2-3; № 14.
—
—
С. 2-3; № 22.
С. 1-2; № 23.
В.
На
передових позиціях // Література, наука,
Поліщук
С. 1.
1924.
№ 2.
мистецтво.
—
—
—
—
—
—
Поліщук В. На шляху до Великого майбутнього: РоманФ. 136.
Од. зб. 95.
фантазія. Катеринослав, 1919 // ІЛ.
Нове
й
1927.
№ 1.
В.
Плужанин.
старе //
Поліщук
—
—
—
—
—
С.34-36.
Поліщук В. Одверті рядки до нечесної людини // Мистецькі матеріали «Авангарду».
—
—
649
Бібліографія
Поліщук В, Остання війна.
—
Харків: ДВУ, 1927.
37 с.
—
Поліщук В. План лекцій з нової української літератури в
комуністичному університеті ім.
тов.
Артема // Плужанин.
—
1925.—№ 5.—С. 8-11.
Поліщук В. Повість металу й вугілля: Книжка про
Донбас.
215 с.
Харків: Рух, 1931.
—
Хвильового
—
Поліщук В, Поезія праці. «Молодість», книга М.
1922.
№2 (4).
С. 61-62.
// Шляхи мистецтва.
—
—
—
Підпис: В. Сонцвіт.
Поліщук В. Приклади образу // Бюлетень «Авангарду».
1928.
С. 17. Підпис: Філософ з головою хлопчика.
—
—
Поліщук В. Про критику й держплан мистецтва //
1928.
С. 6-8.
Бюлетень «Авангарду».
Поліщук В. Пролетарський синтез і динаміка творчості //
№ 191.
С. 1.
Вісті ВУЦВК.
1921.
—
—
—
—
—
Поліщук В. Прометей і людство. Оновлена легенда.
Харків: ДВУ, 1930.
60 с.
—
—
Поліщук В. Пульс епохи. Літературні назадники чи
229 с.
конструктивний динамізм?
Харків: ДВУ, 1927.
—
—
Поліщук В. 15 поем. 1921-1924 рр. (Ленін. Адигейський
співець. Ньютон. Капітан Шредер. Дума про Бармашиху.
Ярина Курнатовська. Нова Мадонна. Людяна поема. В ярах. В
ма-
настирі. Дівчина. Пацанок. Коло. Франко в труні. Асканія
296 с.
Нова).
Харків: ДВУ, 1925.
Харків: Книгоспілка, 1923.
Поліщук В. Радіо в житах.
—
—
—
—
48 с.
Поліщук В. Роден і Роза.
47
Харків: Книгоспілка, 1930.
—
—
с.
Поліщук В. Розквіт української літератури // Мистецькі
1929.
С. 62-66.
матеріали «Авангарду».
—
—
Поліщук В. Роскол Європи.
Художньо-соціяльні та
побутові нариси.
112с.
Харків: Книгоспілка, 1925.
на
Бюлетень
Семенко
катафалкові
//
[Поліщук В.]
1928.
С. 14-15.
«Авангарду».
—
—
—
—
—
Поліщук В. Сині етюди (Нова книжка М. Хвильового ) //
1923.
№ 21.
С. 2.
ВістіВУЦВК.
—
—
—
Поліщук В. Сказання давнєє про те, як Ольга Коростень
Січеслав (Катеринослав), 1919.
10с.
спалила (ліропоема).
—
—
1918.
Поліщук В. Сліпий сіяч // Шлях.
Київ, 1920.
Поліщук В. Сонячна міць.
—
—
[Поліщук В.] Спіралізм // Авангард.
С. 82.
—
—
—
№ 3.
16
—
С. 24.
с.
1929.
—
№3.
—
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
650
Поліщук В. Спресований
час
// Кіно.
—
1926.
—
№ 11.
—
С. 22.
Поліщук В. Студенти, еміграція, культура // Культура і
1925.
№ 16.
С. 2.
побут.
—
—
—
Поліщук В. Т. Осьмачка. Круча. Київ, 1922 // Книга.
1923.
№2. —С. 47.
—
—
Поліщук В. Три листи
№3.
С. 122-125.
до дружини
// Авангард.
—
1929.
—
—
Поліщук В. Український літературний журнальний поток //
№ 18.
С. 2-5.
1925.
Культура і побут.
Поліщук В. «Фавст» Ґете в перекладах М. Улезка // Вісті
—
—
—
1921.
№ 246.
С. 4. Підпис: Сонцвіт В.
Поліщук В. Фальшивий «Арсенал» // Комсомолець
України.
1928.
№ 296.
С. 4.
ВУЦВК.
—
—
—
—
—
—
Поліщук В. Філігрань (оповідання) // Література, наука,
1924.
№ 14.
С. 2.
мистецтво.
—
—
—
Поліщук В. Франкові роковини та видання класиків
14 лют.
взагалі // Коммунист.
1926.
С. 5.
—
—
—
Поліщук В. Хибні стежки сучасної української поезії //
№ 1.
С. 7-8. Підпис: Василій Сонцвіт.
Арена.
1922.
—
—
—
Поліщук В. Художник індустріальних ритмів //
№ 3.
С. 145-155. Підпис: Сонцвіт В.
1929.
Авангард.
Поліщук В. ЦішкаГартньї. Песня Працы і змагання. Берліг,
—
—
—
1922 // Червоний
шлях.
—
Поліщук В. Червоний
1923.
№9.
—
поток; Роман.
С. 250-252.
—
—
Харків: Авангард,
1926. —84 с.
Полищук В. Что и как и почему // Радиус авангардовцев.
1928.
—
—
С. 26-28.
Поліщук В. Чужії. Нездійснена автобіографічна повість
матеріалах листування і щоденника автора за 1917-1918 рр.
Ф. 136.
Київ, 1921 // ІЛ.
Од. зб. 100.
1920.
Поліщук В. Як дивитись на мистецтво // Гроно.
на
—
—
—
—
С. 75-78.
Поліщук В. Як
писати вірші. Практичні поради для
10 с.
Харків, 1921.
Поліщук В. Якою українська культура вийде на
1926.
№ 38.
С. 3-5.
міжнародний терен // Культура і побут.
початку.
—
—
—
—
—
Поліщук В. Я. Тугенгольд. Французьке мистецтво і
1921.
С. 151. Підпис:
малярство. Київ, 1921 // Жовтень.
Gutta.
—
—
Паньків М., Поліщук В., Чернов Л. Мистецький вінегрет //
1929. —С. 71-78.
Мистецькі матеріали «Авангарду».
—
651
Бібліографія
Поліщук В., Хвильовий М. 2.
—
Харків: Арена, 1922.
—
35 с.
Ярина В., Поліщук В, Лист до
1928.
С. 19.
«Авангарду».
тов.
Скрипника // Бюлетень
—
—
Про Валер’яна Поліщука
А. К. Блок-нот. У «Гарті» // Культура і побут.
№ 16.
С. 7.
—
1925.
—
—
А. П. Мистецька хроніка // Шляхи мистецтва.
С. 142.
№2.
—
1921.
—
—
Беседы с приехавшими писателями // Известия ЦИК СССР.
1929.
№34.—С. 3.
—
—
напрямки.
Біла А. Літературний авангард. Пошуки, стильові
464 с.
К.: Смолоскип, 2006.
—
—
Білецький О. Валер’ян Поліщук. Радіо в житах. Поезії 1922С. 275-279.
№ 4-5.
1923.
1923 р. // Червоний шлях.
—
—
—
Блок-нот. У «Гарті» // Культура і побут.
С. 7.
—
1925.
—
№ 9.
—
Буревій К. Конструктивізм «філософа з головою
№ 7-8.
С. 93-113.
1930.
хлопчика» // Червоний шлях.
88 с.
Харків: ЛіМ, 1931.
Буревій К. Три поети.
—
—
—
—
—
Буц О. Про вплив індустрії на телят,
позики (фейлетон) // Культура і побут.
Дніпровський І. Наш «Плуг» // Вісті ВУЦВК.
№ 288.
С. 4.
—
—
1922.
—
652
Валер9ян Поліщук,
Доленґо М. В. Поліщук
—
ВИБРАНІ ТВОРИ
лірик // Гарт.
—
1927.
—
№ 2.
Доленґо М. Валер’ян Поліщук. Геніальні кристали: Поезії
С. 189-191.
№ 1.
1928.
І/ Критика.
—
—
—
Доленґо М. Валер’ян Поліщук. Європа на вулкані //
Культура і побут.
—
1924.
—
№ 1.
—
С. 8.
Доленґо М. Проблема життєрадісності //Арена.
№ 1.
С. 5-7.
1922.
—
—
—
Дорошкевич О. Літературний рух на Україні в 1924 році //
№ 1-2.
Життя й революція.
С. 71.
1925.
Еллан (Блакитний) В. Не про «заборонені теми», а про
—
—
—
елементарні засади (Відповідь товаришеві Сонцвітові) //
К.: Державне
(Блакитний) В. Твори: у 2 т.
Еллан
—
Т. 2.
видавництво художньої літератури, 1958.
Єфремов С. Історія українського письменства. Видання
—
четверте
з
одмінами й додатками.
—
Нью-Йорк (передрук з
Т. 2.
«Української Накладні» Київ-Ляйпціг), 1991.
382-383,417-419.
Єфремов П. Од ясної Панночки до Уолта Уїтмена // Вир
1921.
С. 102-114. Підпис: ТромовП. Е.
революції.
«Жовтневе коло» в Празі // Плужанин.
1925.
№6.
видання
—
—
—
—
—
—
—
С. 33.
Зеров М. Іван Капустянський. Валер’ян Поліщук // Життя
й революція.
№8.
1925.
С. 89-90.
І. Л, Літературні нотатки (3 приводу книжки В. Поліщука
1927.
№6.
«Пульс епохи») // Життя й революція.
—
—
—
—
з
—
Ільницький О. Український футуризм (1914-1930) / Перекл.
англ. Рая Тхорук.
Львів: Літопис, 2003.
456 с.
—
—
Поліщук. «Ленін». Видання Всеукр[аїнського]
Упр[авління] Селянських Будинків. Поема. Харків, 1922
//Вісті ВУЦВК.
1922.
№ 271.
С. 3.
ИогансенМ.В,
—
—
—
Иогансен М. Еротизм в новій українській поезії («Онан»
Поліщука, «Блакитний роман» Гната Михайличенка)
//Жовтень.
—
1921.
—
С. 98-99.
Капустянський І, Валер’ян Поліщук.
1925. —172
—
Харків: ДВУ,
с.
Касьяненко Є. Болячка // Культура і побут.
№44.
С. 2-3.
—
1928.
—
—
Касьяненко Є. Відповідь // Культура і побут.
—
1928.
—
№46. —С. 2-4.
Касьяненко Є. Цвіль
№51.—С. 2-3.
є
цвіль // Культура! побут.
—
1928.
—
653
Бібліографія
К. 3. Літературний диспут
Блакитного
газета.
// Плуг.
—
1928.
—
в
будинку літератури ім. В.
№ 3.
—
С. 72-76.
Ковалевський Б. В. Поліщук балакає // Літературна
№ 5.
С. 6.
1928.
—
—
—
Коваленко Б. Валер’ян Поліщук. «Червоний поток»: Роман.
1926.
«Авангард». Харків, 1926 // Життя й революція.
—
—
№8.— С. 117-118.
газета.
Коваленко Б. На літературній біржі // Літературна
№ 23.
С. 2-3.
1929.
—
—
—
Коряк В, Література чи саж? (Валер’ян Поліщук.
1926.
Літературний Авангард. Нео-Ліф) // Культура і побут.
—
—
№2.-С. 1.
Крикуненко В. «Філософ з головою хлопчика»: (за
маловідомими сторінками творчої спадщини Валер’яна
Москва:
Поліщука): До 100-річчя від дня народження Поета.
—
Видав[ничий] центр БУЛ, 1997.
—
64
с.
Кулик И. За большевистскую бдительность //
Литературная газета.
1933.
—
—
№ 16 (5 апр.).
С. 4.
не візьме города // Гарт.
—
Кулик І. Нахабство, що
№12. —С. 126-131.
Життя
1929.
—
—
Лебідь Ан. Валер’ян Поліщук (3 приводу «15 поем») //
й революція.
1925.
№ 1-2.
С. 81-85.
ЛейтесА. Валериан Полищук // Полищук В. Адыгейский
—
певец.
1928.
—
—
—
—
Харьков: Государственное
издательство
Украины,
С. 5-9.
ЛейтесА. Ренесанс української літератури.
1925. —34
—
Харків: ДВУ,
с.
ЛейтесА. Три книжки (П. Тичина, «Вітер з України»; Мих.
Йогансен, «Доробок»; В. Поліщук, «15 поем») // Література,
наука, мистецтво.
—
1924.
—
№ 46.
—
Літературна середа в Естраді Літо
1921.
№ 193.
С. 4.
ВУЦВК.
—
—
С. 2-3.
Всеукрліткома // Вісті
—
Літературні пародії, шаржі, епіграми, акростихи,
фейлетони, гуморески, афоризми й карикатури / Упор. В. Атаманюк.
К.: Маса, 1927.
—
248
с.
Літературно-мистецька хроніка // Червоний
1923.
—
№ 1.
—
шлях.
—
Україні.
—
Маловічко І. Проблема собачої старості // Нова генерація.
№ 12.
С. 40-49.
1929.
—
—
С. 250, 261.
Луцький Ю. Літературна політика в радянській
К.: Гелікон, 2000.
248 с.
1917-1934.
—
—
—
654
Валер9ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
М. Д. Аркадій Любченко. «Зяма». М. Йогансен. «Пролог
до комуни». Валер’ян Поліщук. «Жмуток червоного».
Жовтнева
бібліотека. ДВУ, 1924 // Червоний
С.366-367.
№ 1-2.
шлях.
—
1925.
—
—
МеженкоЮ. «Ленін»: Поема В. Поліщука //Вісті ВУЦВК.
—
1922.—№276.—С. 2.
Мельників Р. Штрихи до портрета Валер’яна Поліщука //
письменник Валер’ян Поліщук (1897-1937):
Бібліографічний покажчик / Харк. держ. наук, б-каім. В. Г. КоС. 4-23.
X., 2004.
роленка; Уклад. Н. Л. Манова.
Український
—
—
Мельник П. Валер’ян Поліщук. «Зеніт людини»: Поезії.
1930.
№ 11-12.
ДВУ, 1930 // Життя й революція.
—
—
—
С. 159-161.
Мистецька хроніка // Гроно.
—
1920.
С. 87-90.
—
Мистецько-наукова хроніка // Червоний
№2.
С. 257.
шлях.
—
1923.
—
—
Неделя украинской культуры // Известия ЦИК СССР.
№38.— С. 3.
1929.
—
—
Норд В. В. Поліщук. «Електричні заграви»: Найновіші
поезії. Плужанин, 1929 // Плуг.
1929.
№ 11-12.
С. 99-100.
Овчаренко І. Бездрик-кумедрик та комашка-горупашка //
—
—
Молодняк.
—
№ 3.
—
1927.
—
С. 122-123.
Овчаров Г. Проти міщанських
приводу «Авангарду») // Критика.
—
вихваток у
1930.
—
Орисіо Т. Літературні пародії
№ 2.
1930.
С. 72.
Плуг.
—
—
та
—
літературі (3
№ 1.
—
С. 9-29.
епіграми. В. Поліщук //
—
Панів А. Поліщук В. «Бездрик-кумедрик та комашка1927.
№ 2.
С. 21-22.
горопашка» // Плужанин.
—
—
—
Перелік в’язнів-українців з «Першого соловецького
Режим доступу:
етапу», розстріляних 3 листопада 1937 р.
—
http://incognita.day.kiev.ua/do-richniczi-masovix-rozstrilivukrayinskoyi-inteligencziyi-v-sandarmoxu.html
Пилипенко С. В. Поліщук. Остання війна: Збірка військових
поезій. ДВУ, 1927 // Плужанин.
1927.
№ 6.
Пилипенко С. Теж з тов. Леніна тягне // Плуг.
№12. —С. 64-65.
—
Плужанин. Нотатки
С. 65.
на полях
// Плуг.
—
—
—
С. 27.
—
1928.
1928. —№ 12.
—
—
ПолторацькийОл.Вал. Поліщук. «Козубягід»: Оповідання,
афоризми, бризки мислі й творчості, стежки думок і алегорії
людини, яку життя приперчило. ДВУ, 1927 // Життя й
№ 4.
С. 177-179.
1928.
революція.
—
—
—
655
Бібліографія
Радіонов В, Спіралізм
1929.
—
№ 5.
—
чи
«кізяковий дим»? // Гарт.
—
С. 128-140.
Романченко Ів. В. Поліщук та його конструктивний
динамізм (Бюлетень «Авангарду», Харків, 1928) // Червоний
1928.
№ 12.
С. 236-238.
шлях.
—
—
—
Сажусь М. Жінка революції у творчості Володимира Сосюри
й Валер’яна Поліщука // Службовець.
1929.
№ 9.
С. 10.
—
—
—
Сачук М. Мандрівний філософ у кривому дзеркалі (В.
1929.
Поліщук, «Григорій Сковорода») //Літературна газета.
—
—
№17.—С. 5-6.
Сенченко І. Два листи (до
1928.
С. 8-11.
«Авангарду».
—
В. Поліщука) // Бюлетень
—
Сенченко І. Спіралі і петлі // Вапліте.
—
1927.
—
№ 4.
—
С.202-222.
Сінченко О. Конструктивістські принципи літературної
теорії Валер’яна Поліщука // Літературознавчі обрії: Праці
Вип. 15.
С. 58-62.
Київ, 2009.
молодих вчених України.
—
—
—
Сорокін О. Про вільний вірш // Червоний
№7.
С. 115-140.
шлях.
—
1929.
—
—
Степняк М. Валер’ян Поліщук. Козуб ягід. ДВУ, 1927 //
шлях.
№ 9-10.
С. 257-259.
1928.
Червоний
—
—
—
№ 23.
С. 4.
1926.
Театр-Музика-Кіно // Коммунист.
Франко Т. Валер’ян Поліщук. Ярина Курнатовська: Ритмований роман. Харків: Всеукрлітком, 1921 // Шляхи
—
мистецтва.
—
1922.
—
№ 1.
—
—
—
С. 72.
X. З діяльності хору ім. Леонтовича // Культура і побут.
№ 7.
С. 7.
1925.
—
—
—
Хвильовий М. «Ахтанабіль» сучасності, або Валер’ян
Поліщук у ролі лектора комуністичного університету //
Хвильовий М. Новели, оповідання. «Повість про санаторійну зону».
«Вальдшнепи»: Роман. Поетичні твори. Памфлети. / Вступ, ст.,
К.: Наук,
упор. В. П. Агеєвої; Ред. тому М. Г. Жулинський.
С. 692-714.
думка, 1995.
Хвильовий М. «Ленін»
поема В. Поліщука // Вісті
—
—
—
ВУЦВК.
—
1922.
—
№ 287.
—
С. 4.
Хвильовий М. Перші сонячні вибухи // Жовтень. —1921.
С. 100-105. Підпис: М. Тростянецький.
Хроніка// Жовтень.
—
1921.
Хроніка // Вир революції.
Хроніка // Червоний
—
шлях.
—
С. 154.
1921.
—
—
1924.
С. 124.
—
№ 8-9.
—
С. 319.
Хроніка літературного життя //Червоний шлях. —1927.
№ 12.
С. 186-187.
—
—
—
656
Валер9ян Поліщук.
Хроніка. «Поліщукіяда» // Гарт.
ВИБРАНІ ТВОРИ
1929.
—
—
№ 12.
—
С. 174-177.
Хроніка. У школі червоних старшин // Червоний
С. 221, 223.
1924. —№ 1-2.
шлях.
—
—
Чернов Л. Сонце й серце // Мистецькі матеріали
1929.
С. 34-37.
«Авангарду».
—
—
Якубовський Ф. Валер’ян Поліщук. «Розкол Європи» //
Життя й революція.
1925.
№ 10.
С. 113-114.
Яловий АГ. Валер’ян Поліщук. «Розкол Європи»: Художньо—
—
—
соціальні та побутові нариси. Книгоспілка, 1925 // Червоний
1926.
№ 1.
Є. 270-271.
шлях.
—
Бібліографічні покажчики
Захаркін С., Сінченко О., Цимбал Я.
Бібліографічні довідки
про авторів «Авангарду». Проект «Відкритий архів»:
електронні матеріали з історії української культури / Вип. 4:
К.: Критика, 2007.
«Авангард» (1928-1929).
Лейтес А., Яшек М. Поліщук Валер’ян Львович // Десять
років української літератури (1917-1927) / Заред. С. Пилипен—
ка.
—
Харків: ДВУ, 1928.
—
Т. 1.
—
С. 386-396.
Покажчик творів В. Поліщука // Капустянський І. Валер’ян
С. 162-170.
Харків: ДВУ, 1925.
Поліщук.
—
—
Поліщук В. Бібліографія В. Поліщука.
ІЛ.
Ф. 136.
Од. зб. 108.
—
ІЛ.
—
1918—1934 рр. //
—
Поліщук В. Меа scripta: Бібліографія. 1928-1930 рр. //
Ф. 136.
Од. зб. 109.
—
—
Український письменник Валер’ян Поліщук (1897-1937):
Бібліографічний покажчик / Харк. держ. наук, б-каім. В. Г. Короленка; Уклад. Н. Л. Манова.
—
X., 2004.
—
115
с.
ПРИМІТКИ
До цього видання увійшли вибрані поезії, маніфестографія, критичні, теоретичні і культурні студії Валер’яна
Львовича Поліщука (1891-1937), а також літературно-критичні
статті про письменника його сучасників. Тексти
публікуються відповідно до нинішніх правописних норм (за деякими
винятками), проте зі збереженням особливостей
індивідуального стилю автора.
ВИБРАНІ ТВОРИ
ПОЕЗІЇ,
ПОЕМИ
«Геліос».
Друкується за вид.: Поліщук В., Хвильовий М.
2. —Харків: Арена, 1922. —С. 34-35. Цей вірш увійшов у
«Людяну поему» (1922) як VIII розділ.
—
«Голодна мати».
Друкується за: Поліщук В, Рукописна
Відділ рукописних фондів і
збіркапоезій 1919-1922 рр.
текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України
Ф. 136.
С. 114-115.
Од. зб. 18.
(далі
ІЛ.).
—
—
—
—
—
—
«На простори».
Друкується за вид.: Вир революції.
С. 14-15. Вірш увійшов до збірки «Книга повстань»
—
—
1921.
—
(1922).
«Мій дух». —Друкується за вид.: Вир революції. —1921.
С. 15. Вірш увійшов до збірки «Книга повстань» (1922).
«Літнє».
—
—
Друкується за вид.: Поліщук В. Книга повстань:
Харків: Всеукрлітком, 1922.
Поезії 1919-1921 років.
С.11-12.
—
—
«Воскресіння Діоніса».
Друкується за вид.: Поліщук В.
Книга повстань: Поезії 1919-1921 років.
Харків:
—
—
Всеукрлітком, 1922.
«Вона».
С.14-15.
—
—
Друкується за вид.: Поліщук В, Книга повстань:
Харків: Всеукрлітком, 1922.
1919-1921 років.
С. 26-27.
Поезії
—
—
658
Валер9ян Поліщук.
«Сучасне місто».
Друкується за вид.: Поліщук В. Книга
Харків: Всеукрлітком,
—
1919-1921 років.
повстань: Поезії
ВИБРАНІ ТВОРИ
—
1922.— С. 48-50.
«Онан».
—
Друкується за вид.: Поліщук В. Книга повстань:
С. 73Поезії 1919-1921 років.
Харків: Всеукрлітком, 1922.
84. Була включена до збірки «Вибухи сили» (1921). До другого
—
—
видання «Книги повстань»
(1929) поема не увійшла.
«Кенояль».
Друкується
слід.
Харків: ДВУ, 1925.
—
—
за вид.:
—
Друкується за вид.: Поліщук В.
С. 204-205.
Харків: ДВУ, 1925.
«Передосіння елегія».
Громохкий слід.
«Я» («Ні,
я не
—
—
—
Громохкий слід.
Уїтмен...»).
Друкується за вид.: Поліщук В.
С. 258-259.
Харків: ДВУ, 1925.
—
—
—
Друкується за вид.: Поліщук В.
С. 73-74.
Харків: ДВУ, 1925.
«Порядок денний мій».
Громохкий слід.
—
—
—
—
Друкується за вид.: Поліщук В.
С. 230-231. Вірш також
Харків: ДВУ, 1925.
«Коли збагнув».
Громохкий слід.
Поліщук В. Громохкий
С. 66-67.
—
—
увійшов до збірки «Радіо в житах» (1923).
«Схід сонця з
«Над головою сонце».
Друкується за вид.: Поліщук В.
К.: Маса, 1927.
С. 23-24.
—
Геніальні кристали.
—
—
«Вітрило».
Друкується
К.: Маса, 1927.
кристали.
—
за вид.:
—
—
Поліщук В. Геніальні
С. 25.
«Медуза-актинія».
Друкується за вид.: Поліщук В.
К.: Маса, 1927.
С. 49-51.
—
Геніальні кристали.
—
—
659
Примітки
«Ступені».
кристали.
—
Друкується
—
К.: Маса, 1927.
за вид.:
Поліщук В. Геніальні
С. 52.
—
«Кристал живого».
Друкується за вид.:
К.: Маса, 1927.
С. 53.
—
Геніальні кристали.
Поліщук В.
—
—
«Народження поета».
Друкується за вид.: Поліщук В.
К.: Маса, 1927.
С. 69-70.
—
Геніальні кристали.
—
—
«Бунт матерії».
Друкується за вид.: Поліщук В.
К.: Маса, 1927.
С. 54-55.
—
Геніальні кристали.
—
—
«Боротьба».
Друкується за вид.: Поліщук В. Електричні
С. 45.
Плужанин, 1929.
—
заграви: Найновіші поезії.
—
—
«Благословенний сірий ранку мій...».
Друкується
№2.
С. 15. Вірш увійшов до
1928.
Плуг.
—
за журн.:
збірки
—
—
—
«Електричні заграви» (1929).
«Контраст».
Друкується за вид.:Поліщук В. Книга
С. 24. Вірш друкувався також
повстань.
Харків: ДВУ, 1929.
—
—
—
у збірці «Сонячна міць» (1920).
Друкується
Харків: ДВУ, 1929.
«Людині».
повстань.
—
«Під
повстань.
—
Друкується
Харків: ДВУ, 1929.
ноги».
—
—
Книга повстань.
—
—
—
—
—
—
—
1929.
Друкується
—
за вид.:
Поліщук В, Книга
С. 154.
за журн.:
Червоний
шлях.
—
С. 5-7.
Друкується за вид.: Поліщук В. Зеніт
С. 36-37.
Харків: ДВУ [, 1930].
—
—
Друкується за вид.: Поліщук В. Зеніт
С. 49-51.
Харків: ДВУ [, 1930].
«Творчий мент».
людини.
—
Друкується
Харків: ДВУ, 1929.
«Водяні лінзи».
людини.
—
—
«Безодні».
№ 8-9.
Поліщук В. Книга
С. 85-87.
Друкується за вид.: Поліщук В. Книга
С. 101-102.
Харків: ДВУ, 1929.
«Галюцинація».
повстань.
за вид.:
—
—
«Хай йде дощ...».
повстань.
Поліщук В. Книга
С. 72-73.
Друкується за вид.: Поліщук В.
С. 95-96.
Харків: ДВУ, 1929.
«Четвертий вимір».
—
за вид.:
—
—
—
—
«В моїй лабораторії».
Друкується за вид.: Поліщук В.
Зеніт людини.
С. 52-53.
Харків: ДВУ [, 1930].
—
—
—
660
Друкується
Харків: ДВУ [, 1930].
«Незрівнянна».
людини.
—
—
Друкується
Харків: ДВУ [, 1930].
—
за вид.:
Поліщук
В. Зеніт
С. 60.
за вид.:
—
Поліщук В. Зеніт
С. 61.
Друкується за вид.: Поліщук В. Зеніт
С. 41-42.
Харків: ДВУ [, 1930].
«Відбиток».
—
—
—
«Акварель».
людини.
людини.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Валер9ян Поліщук.
—
—
«Танки про цвіт черемхи в дощ».
Друкується за вид.: ПоС. 70.
Харків: ДВУ [, 1930].
ліщук В. Зеніт людини.
—
—
«Аеронавігація».
матеріали
«Авангарду».
«Просьба».
№3.
С. 120.
—
Друкується за вид.: Мистецькі
—
1929.
—
—
—
С. 26.
Друкується
за журн.:
Авангард.
—
1929.
—
—
«Роден і Роза».
Друкується за
і Роза.
Харків: Книгоспілка, 1930.
—
—
вид.:
—
48
«Прометей і людство».
Друкується за
Прометей і людство.
Харків: ДВУ, 1930.
—
—
В. Роден
Поліщук
с.
вид.:
—
Поліщук В.
60с.
МАНІФЕСТОГРАФІЯ
Друкується за вид.: Поліщук В. Коли
// Літературна спадщина. Спогади
Валер’яна Поліщука. У вінок поету / Упор. 3. Суходуб.
Новітній напрям.
жити
про
—
—
гордо жити!
—
Рівне: Азалія, 1997.
—
С. 10.
Credo [літературно-мистецької групи «Гроно»].
С. 3-4. Див. також:
1920.
Гроно.
«Дальше “Гроно”» // ЛейтесА.,ЯшекМ. Десять років
Т. 2.
української літератури (1917-1927).
Харків: ДВУ, 1928.
—
Друкується за альманахом:
—
—
—
—
—
С.35-36.
Декларація Всеукраїнської федерації пролетарських
письменників і митців.
1922.
Друкується за журн.: Арена.
С.3-4.
—
—
—
«Гарт» (до ЦК «Гарту» одвертий лист).
«Гарту» та заклик групи митців
С. 3-20.
Харків, 1926.
Чому я кинув
—
Друкується за вид.: Назадництво
«Авангард».
—
—
Заклик групи митців «Авангард».
Назадництво «Гарту» та заклик
С. 21-23.
Харків, 1926.
—
КРИТИКА, ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ,
КУЛЬТУРНІ СТУДІЇ
Як дивитись
1920.
Гроно.
—
на мистецтво.
—
—
Друкується
за альманахом.:
С. 75-78.
Динамізм у сучасній українській поезії.
1921.
С. 84-92.
Вир революції.
за вид.:
—
—
Друкується
—
Літературний Авангард (Перспективи розвитку української
культури, полеміка і теорія поезії).
Друкується за вид.:
—
Поліщук В. Літературний
132 с.
автора], 1926.
—
авангард.
Харків [: Видання
—
Пульс епохи. Літературні назадники чи конструктивний
динамізм?
Друкується за вид.: Поліщук В. Пульс епохи.
чи конструктивний динамізм?
назадники
Літературні
Харків:
229 с.
ДВУ, 1927.
—
—
—
За джаз-банд і фокстрот.
Бюлетень
«Авангарду».
—
1928.
ВасилійСонцвіт, На сторінці 11, поруч із
написи: «Кожна
Друкується за часописом:
—
—
С. 11-12. Підпис:
текстом
статті, поміщено три
доба має свої, тільки їй належні, мистецькі
«Хай живе доба ватажкування пролетаріату й індустрії»;
«Яка насолода сприймати організований рух».
форми» ;
Друкується
Джаз.
№3. —С. 18.
1929.
—
за журн.:
Універсальний журнал.
—
—
Друкується
Спіралізм.
№3.
С. 82. Без підпису.
—
за журн.:
Авангард.
—
1929.
—
—
Автобіографія Леоніда Чернова
автора інтермедій,
писана рукою Валер’яна Поліщука.
Друкується за журн.:
1929.
№ 4.
С. 1-4.
Літературний ярмарок.
—
—
—
—
—
Друкується за вид.: Ярина В, Збірка
творів: Повне посмертне видання. Ред. та вступ, ст. Валеріяна
С. 7-31.
Поліщука.
Харків: ДВУ, 1930.
Віктор Ярина.
—
—
—
Друкується за вид.: Поліщук В. Василь
57 с.
Харків: Рух, 1931.
Василь Єрмілов.
Єрмілов.
—
—
—
662
Валер’ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
ДОДАТКИ
ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ СТАТТІ
Микола Хвильовий. «Ленін»
поема В. Поліщука.
С. 4.
1922.
№ 287.
Друкується за газ.: Вісті ВУЦВК.
Рецензія не увійшла до п’ятитомного видання творів М.
—
—
Хвильового
—
—
(Нью-Йорк-Балтімор-Торонто, 1983).
Статтю супроводжує редакційна примітка: «На думку
редакції, рецензія тов. Хвильового, як і рецензія
вичерпали теми, а дали лише
т. Меженка, не
формальну оцінку поеми “Ленін”
B. Поліщука».
На відміну від рецензій М. Хвильового і М.
Йогансена,
відгук Ю. Меженка про поему, також надрукований у «Вістях
ВУЦВК», був негативним. Крім цього, її розкритикував О. Дорошкевич у статті «Літературний рух на Україні в 1924 році».
Дорошкевич солідаризувався з критичним відгуком про
Поліщука у статті Ґ. Шкурупія, яка відкривала «Ленінський
декламатор».
Майк Йогансен. Еротизм в новій українській поезії («Онан»
Поліщука, «Блакитний роман» Гната Михайличенка).
1921.
С. 98-99.
Друкується за вид.: Жовтень.
—
—
Статтю супроводжує редакційна примітка: «Стаття
дискусійна».
Проти самої можливості порівняння творів Поліщука та
Михайличенка виступив В. Гадзінський у статті «Символіка
1921.
№ 2.
“Блакитного роману”» (Див.: Шляхи мистецтва.
C. 129-134), полемізуючи з цією статтею М. Йогансена.
—
—
—
Петро Єфремов. Од ясної Панночки до Болта Вітмена.
Друкується за вид.: Вир революції.
Підпис: П. Тромов.
—
1921.
—
С. 102-114.
Олександр Білецький. Валер’ян Поліщук. «Радіо
Рецензія на кн.: Поліщук В. Радіо
1923 р.
Харків: Книгоспілка, 1923.
—
в житах:
—
в житах».
Поезії 1922-
48 с.
Друкується зажури.: Червоний шлях. —1923.
С. 275-279.
—
№ 4-5.
—
Володимир Державин. Валер’ян Поліщук. «Металевий
тембр: Поезії індустріальної доби». «Геніальні кристали».
663
Примітки
Рецензія на кн.: Поліщук В. Металевий тембр. Поезії
Харків, 1927; Поліщук В. Геніальні
індустріальної доби.
кристали: Поезії.
Харків: Маса, 1927.
1928.
№2,
Друкується за журн.: Червоний шлях.
—
—
—
—
—
С.153-154.
Абрам Лейтес,
Валер’ян Поліщук.
Полищук В, Адыгейский певец.
С. 5-9.
Государственное издательство Украины, 1928.
Друкується за вид.:
Харьков:
—
—
Переклад українською Олесі Омельчук.
Кость Буревій. Конструктивізм «філософа з головою
хлопчика».
шлях.
Друкується зажури.: Червоний
С. 93-113.
—1930.
—
№ 7-8.
—
ФОТОМАТЕРІАЛИ
Сторінка 667:
В. Поліщук учень 7 класу Катеринославської Першої
класичної гімназії. Катеринослав, 15.01.1916 р. Фото
зберігається: Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка ПАН України.
Фонд 136.
Од. зб. 355.
В. Поліщук. Петроград, 31.08.1917 р. На звороті картки
напис: «На спомин про Петроград і роботу грузчиком». Фото
зберігається: Відділ рукописних фондів і текстології Інституту
Фонд 136.
літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Од. зб. 359.
В. Поліщук. [1920 р.] Напис на звороті рукою
письменника: «Часу “Грона” ». Фото зберігається: Відділ рукописних
-
—
—
—
—
фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
Фонд 136.
Од. зб. 363.
Фотолистівка з портретом В. Поліщука роботи А. Петрицького. Київ, 1921 р. Фото зберігається: Відділ рукописних
фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
Фонд 136.
Од. зб. 364.
України.
України.
—
—
—
—
Сторінка 668:
Портрет В. Поліщука, виконаний О. Богомазовим. Ялта,
25.11.23 р. Поруч із малюнком рукою Поліщука напис
дружині:
«Йольцю! Це
мене
Академії мистець Богомазов,
пізнаєш, то візьми». Фото
пробував
проф.
Проте, як
намалювати
але не дуже вдало.
зберігається: Відділ
рукописних фондів
664
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН
Од. зб. 369.
Фонд 136.
України.
—
—
Дружній шарж «Динамічний льот В. Поліщука». Автор:
Сашко . Подається за вид.:
С. 1.
1924.
№ 14.
Література, Наука, Мистецтво.
—
—
—
Сторінка 669:
Зліва направо: В. Поліщук, О. Досвітній, П. Тичина. Фото
супроводжується написом: «Камандировані Наркомосвітою УСРР
і “Гартом” письменники-гартованці: Валеріян Поліщук, Омелько
Досвітній і Павло Тичина за
кордон, мають метою
усіма галузями мистецтва Західньої Європи й Америки,
а саме: поезія, малярство, театр, архітектура, кіно, друкарське
діло й инш., а також ознайомлення з побутом буржуазних країн
в теперішній час, оскільки це буде можливо. Одним з головних
ознайомлення з
моментів їхньої подорожі є, хоч побіжно, приглянутись до
стану сучасної індустрії та життя робітництва Заходу.
Письменники мають бути також в місцях скупчення української еміграції,
де можуть бути влаштовані відповідальні виступи. Крім того,
оскільки дозволять обставини, згадані письменики подбають
навязати зносини з
близькими
нам поетичними
й окремими письменниками західніх літератур». Подається
1924.
С. 264.
за вид.: Червоний шлях.
№ 11-12.
угрупованнями
—
Шарж. Підпис під
—
малюнком:
знавець європейської техніки
(“Авангард”), прозваний
Хвильовим
—
«Чемпіон легкої
(верлібр)
боротьби,
і арапського прийому
за це славнозвісним
борцем М.
“Ахтонобілем сучасности” (не плутать із
колишньою
“Гомер Революції”), широким масам літдискусантів
відомий як Валеррріян Полллйцук!!!». Подається за вид.:
№ 5.
1926.
Глобус
кличкою
—
—
.
Сторінка 670:
Мандат делегата Всеукраїнського з’їзду пролетарських
письменників В. Поліщука. 1927 р. Фото зберігається: Відділ
рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім Т. Г.
Шевченка НАН України.
Од. зб. ЗОЇ.
Фонд 136.
—
С.205-206.
Сторінка 671:
Українські і білоруські
тов.
Балицького. Зліва
Наркомоса БСРР
Поліщук, С.
Кулик, А. Любченко, В. Сосюра.
письменники в
на право сидять: В.
Пилипенко, тов. Балицький, І.
665
Примітки
Стоять: Н. Дудар, А. Панів, П. Панч, П. Тичина, А. Вольни,
A. Александрович, А. Сташевський, П. Усенко, І. Барашка.
№5.
1928.
Подається за вид.: Критика.
—
—
Подорож українських письменників до Білорусі. На
вокзалі перед від’їздом. В. Поліщук стоїть третій ліворуч в
Фото передує стаття І. Кулика «Білорусь культурна
(До по дорожи українських письменників до Б.С.Р.Р.)».
№ 5.
Подається за вид.: Критика.
1928.
першому ряду.
—
—
Сторінка 672:
Обкладинка збірки В. Поліщука «Радіо в житах» (1923)
роботи В. Єрмілова.
Обкладинка брошури «Назадництво Гарту та заклик групи
митців Авангард» (1926).
Обкладинка книжки В. Поліщука «Літературний
авангард» (1926).
Обкладинка журналу «Бюлетень Авангарду». Оформлення:
B. Єрмілов, О. Левада.
Сторінка 673:
Реклама. «Бюлетень Авангарду», 1928 р.
Дружній шарж. Супроводжується написами: «Протягом
1929 року видавництва України мають видати багато повістей
та романів»; «З візком В. Поліщук, на дитячому візкові сидить
Л. Первомайський, везе Кунзіч, погрожує кулаком
Пилипенко, перед ним Антоненко-Давидович, далі П. Тичина,
Ів. Ле і І. Микитенко». Подається
газета.
—
1929.
—
№ 1.
—
за вид.:
вгорі
Літературна
Є. 5.
Обкладинка роману-поеми В. Поліщука «Григорій
Сковорода» (1929).
Обкладинка книги В. Поліщука «Прометей і людство»
(1930).
Сторінка, 674:
Справа наліво: Поліщук В., Чернов Л. Ялта, 1932 р. Фото
зберігається: Відділ рукописних фондів і текстології Інституту
Фонд 136.
Од. зб. 381.
В. Поліщук. Харків, 10.09.1933 р. Фото зберігається:
Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Фонд 136.
Од. зб. 385.
літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
—
—
—
—
На обкладинці: В. Поліщук. Харків, 10.09.1933 р. Фото
зберігається: відділ рукописних фондів і текстології Інституту
Фонд 136.
літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Од. зб. 386.
—
—
ФОТОМАТЕРІАЛИ
В. Поліщук
учень,
1916 р.
—
В. Поліщук.
Петроград,
1917 р.
Фотолистівка з портретом
В. Поліщука. 1921 р.
В. Поліщук. 1920 р.
668
Валер9ян Поліщук.
ВИБРАНІ ТВОРИ
Портрет
В. Поліщука,
виконаний
О. Богомазовим.
Ялта, 25.11.23 р.
Дружній шарж
«Динамічний лъот
В. Поліщука».
Автор: Сашко
669
Фотоматеріали
Зліва направо: В. Поліщук, О, Досвітній, П. Тичина
Шарж
Валер’ян Поліщук. ВИБРАНІ ТВОРИ
670
Пролетарі fcvix країн, BniiailTtet!
Всеукраїнський З'їзд Пролетарських Письменників
Харкіп. Літературний клуб ім. В. Блакитного
-з? ґічни /озу раку
TUTGKRA1HIA KONGRESSO de PROLETARIAJ VERKISTOJ
Harkov, Liieraiura klubn je la nonio de V. BiakHnij
Мандат делегата Всеукраїнського з'їзду пролетарських
письменників В. Поліщука. 1927р.
f АНОНСІ І
АНОНСІ
1
АНОНСІ
|
АНОНС
|
В НЕВІДОМО-БЛИЗЬКОМУ ЧАСІ МАС ВІДБУТИСЯ ДЕСЬ ІРЛІІДІОМЯЙ
КОНЦЕРТ-МОНСТР
З УЧАСТЮ
наПвіідлтшшпх НАШІ»
МУЗНЧПО-ВЙНЛЛЫШХ
УКРАЇНСЬКИХ
І.ИЯ
ПОЖАЛІЙТЕ
СИРІТ!
ПошукуємоЦситрл-тьпс Бюро Гарту, що
десь загинуло в
осіипьо-
Харкові підчас
ПРОГРАМА
I
ВЕЧОРА
апмоиої літпегоди.
ВІДДІЛ
Хто знайде—Дістане
1 Дуст „Коли розлучаються лоов*- пняоппюгь М, Хишіьовий і В.
Поліщук. Mvainai М. Зерова, кило ротні—Ол. Дорошігеяич
2. Соло ,Лх, да пускай сдст осуждает. An, дл пускліі клянет молы- —
викохав В, Поліщук («узіїкп—пільїш творчість автора)
Я Декламація „Достиг п высшей власти*—віиттак М. Яловий (у ііілііои.іиоау убранні президента ВАПЛІТЕ).
-1. Доповідь „Пмиїшш глупостп’ 1в< Кдпустяііського (л .ікочіїніїіисіїтьм
В. Поліщука)
-5 Романе .Выхожу однії я ял дорогу’- ішмлі.іє ЛІ. Христовий, коло рілюнКнїв-Гарт і ніші філії Гарту.
II
ВІДДІЛ
1. Тріо .ОН закувала та етап назули*—співають: Черня вськиіі, Ромапопич-Тцачвшю, Фїлянський, Коло pum> С. Єфремов.
2. Хор «Ми гайдамаки, всі ми одіїшіі...
Шли Діди на муки. підуть і правнуки*—виконають члени ^Лаикн"
-З Хор .Что день грядущий вш готовит?'* Музика ЛІ. Христового, елям
Ковалспка(Іиіі»-Гарту), коло роялю—Гарбуз. Співає— .Капелп Гарта"
4. Деклашція „Чи бути, ти не бути, ось де здкавіїха*—монолог із ГамастаПрочитав літорганїзація „Молот"
5. Гра ні свистиш .Блажен муж, intte не іілс на совет нечистивых"
кас П. Лісояпй. Акомпанують Корж І Гордієнко
-ппко-
Ш відділ
’1. Мелодекламація „Укрийте мене, укрийте’—виконай П Тичина.
2. Ромахс .Не искушал неня без нужды*—виконає їв. Сенченко разом
з О. Копилопкои. Коло роллю М. Хвильовий і В. Поліщук.
X Інсценізація романсу .УжісяошумпопломеІІІіиерзоїЩ* —никоим ВАПЛІТЕ
4. Соло-бас «Гром победы ра.«шшвІІся*-шікош« С Пилипенко (інтерпрета¬
ція спілки «Плуг*).
_
В кінці концерту роздача призів. 5 дипломів ВАПЛІТЕ, комплсьтжурнала .Ііеоліф’, повний збірник теорія групп .Авангард .
Весь чистий прибуток від концерту піде на купідаю шкляиок
і саиовару для гостей і члені» Вільної Академії Пролетарської
Літератури (ВАПЛГТЕ). Замовлення на квитки надсилати дп
„Веселої Сторінки* журнішу „Пяужанті*. Там же прніімяються і пожертви на зоулуппмия иомешташик для ВАЇ'ІЛІТЕ-
велику НАГОРОДУ
НАКЛАДОМ
кий 1 «СПІЛКИ
для іручпистп
испедилатіїмкіл
ІіереіІШіШ >1 пине I1Uмоиіклшія отам диет,
з.і ІіланЗаз
Вивіски не шукайте,
шл
інкогніто
кредиторів
всім
зборі гається
персоналом
КОНТОРИ
ІІ.ИС Ю.‘І jlUlllllM’UU
r.TLl.S ІІІІЇІІІІ I Jiiyry
1ІОКІ1»
Іум-хта»,
О
Дитячий діимішп
із творів:
Одеси, ЧупрИМІ'Е,
Гріпчечкл, ікіршюіо,
Черкасения,Старіть
Киго, О.т ЛJJi.Tl'it, Хич-
В1ЛЫ1А АКАДЕМІЯ ПРОЛЕТАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
(ФІРМА ІСНУЄ З 1925 РОКУ)
ОПОВІЩАЄ i®is ліроаостіо, шіевотарабашшків, лрамоисрім,
фіпьмокрутів, лаіілетнстш та штатах европсиків,
щоязвязкуізсороховішаипаїиїлеміГоідкріїтопрніІомздяїідоВагиіте
ДО ЗАЯВ ТРЕБА ДОДАВАТИ:
І. Зречення від будь-якого аиаПометлл з Гартом, Плугом, Молотом.
Жовтнем і т. п. буржуазними забобонами 2, Клятву ке мсти
масової літературної робота. 3. Рекомендацію знавців античної
міїологИ. 4. Членську картку ВУСОР(спілки миелівпів та рибалок).
Прийом буде прополено an традицією минулих років у цепь
річниці Жовтня в ресторані Церобкоопу
■■■—
—
ПРИБЛУДИВСЯ
ПОЕТ
без жздшис документів,
безрідний І
безпорадніш, не ПОМ ятао
НІЧОГО, крім своїх, піршіпі
Відгукується на кличку
'ПАЦЮРКЛ*'
Родичів або близьких
просять зайти забрати,
бошо-далі- -дужче
псується і роагублюатьея
ПРОРІКАЮДОЛЮ
ЩОДЕННІ СЕАНСИ
Виеокодумниіі епефутуро-кому KKvnbiooaШІСПІСТ, маг і
ПРЕЗИДЕНТ,
угадую минуле,
сучасно і маїібутає постів,
поетес і псетенят.
За окр. плату гадаю
на кофоЛніП гущі, даю
інтерв'ю в (Вечерней
Радно* б ек-тадею
прноїтальві прокопи
ЯК ВИДАВАТИ
СВОЇ ВІРШІ?
нова шдгучнл книга
В. ПОЛІЩУКА
Замовлення лрпйтє
дама ня nmwnti v
вікні друкарні
„Червоний Друк*
УСІ ЧИТАЙТЕ II ТОМ ПОЕЗІЙ
УЛЯНИ КРУТЛИВОЇ
До квнпі буде додано портрети авторки: «і 5, 1^, 25, 35,
