Лель №01 (06) [Сергій Чирков] (pdf) читать постранично

не зважився і замість 24 карбо­
ванців 50 копійок вперто віддає
Ми щиро вітаємо читачів «ГІеля» з
розповсюджувачам по
Новим 1993 роком. Нехай він буде 50— 200 карбованців за номер,—
добрим і щасливим. Нехай принесе треба дуже любити «Леля»;'аби
багато приємних годин спілкуван­ віддавати такі гроші.
ня з нашим журналом.
Ми вітаємо й тих, хто в ці хвилини
Ми вітаємо тих, хто передплатив
вирішив передплатити журнал з
«Лель» на 1993 рік, аби не шукати другого кварталу чи з другого пів­
його щомісяця по кіосках.
річчя. і запевняємо: редакція часо­
Ми вітаємо тих, хто на передплату
пису і наш видавець фірма «Дові­

Д о р о г і д р узі!

Ігор ГАЛАН.
ПРОГУЛЯНКА
ПЛЯЖНОГО
ВИКА. 1991 р.
Олія, полотно.

ра» зроблять усе можливе, аби
ніхто з вас не пошкодував, потова­
ришувавши з «Лелем» чи пере­
дплативши шеститомну «Бібліо­
теку «Леля», в якій вийдуть уніка­
льні книжки: від «Сороміцького у к­
раїнського фольклору» до шедев­
рів світового еротичного мистецтва.
Номер, який ви тримаєте в руках,
лише шостий з дня заснування
журналу і перший, що йде по пе­

редплаті. На ваших очах народ­
жується, набирає сили часопис,
якого всім нам так бракувало.
Сподіваємося, «Лель» допоможе
зміцнити сім'ї', розквітнути вашому
коханню новими барвами.
Давайте дружити!
С ергій Ч И РК О В ,
головний редактор
ж урналу «Лель»

Ця брила не знала ні втоми, ні спраги — прямувала.
Жінка вийшла назустріч Кентавру, винесла глек з мо­
локом. Вони зупинились на гарячому камінні напроти
одне схіного.
— Сідай, — і вона слухняно сіла на його спину, обійнявши
Він йшов устеленим галькою шляхом. Вечір, що роз­ ногами міцні боки.
тягнувся нескінченною дорогою, залишав його. Море — Я стомився,— на що жінка хвицнула ногою низ його
спокійно і байдуже спостерігало довгий шлях Кентавра. живота, від чого Кентавр тихо загарчав. Тіло її сковз­
Стертими копитами він глухо ступав по пласкому нуло поміж його ніг, і Кентавр покрив її. Глек переки­
камінню, і луна безліч разів повторювала кроки, вири­ нувся — молоко повільно розливалось, залишаючи в
наючи десь у скелях, на верхівках рясних крон платанів. прозорому вечірньому повітрі терпкий запах.
Наталя БОНДАРЕНКО

КЕНТАВР

ІІШЬ 2

СІЧЕНЬ 1993
УКРАЇНСЬКИЙ
Щ ОМІСЯЧНИЙ
ЕРОТИЧНИЙ
ІЛЮСТРОВАНИЙ
ЖУРНАЛ
ДЛЯ СІМЕЙНОГО
ЧИТАННЯ

Ти гадаєш, так просто впустити
собі під серц е увесь світ і без жод­
ного зойку слухати, як він розпинає
душу на світлому солярному си м ­
волі? Ти гадаєш, просто, коли той
символ оречевлю ється у мене, виB e p t f y r y навспак, і за цього вивер­
тання і по ньому — мовчазну?
Я не в зм озі більше терпіти, я беру
голку, засиллю в неї ниточку і зш и ­
ваю свої вуста. П риш иваю слова до
язика, зав’язую в кінці вузлика і хо­
ваю в своєму лівому чоловічкові (у
правому вже сидить один твій вуз­
лик).
Ти, котрий усе життя однак шука­
тимеш альфу і омегу, вже знайш ов
їх. Ти дивиш ся у м ої очі і розумієш:
там заховано щ ось неймовірно важ­
ливе для тебе. А я радію, що нарешті
позбавлена здатності говорити, бо
тебе перш ого не хочу втрачати. Як і
це місто, що завжди було мені любе
без жодних пов’язаних з ним
ліричних колізій.
Найбільш е я любила його дощ і
викорчовуючий підбори брук. Я лю ­
била його поетів і його події. Любила
старі парки, де зухвалою десятиклас­
ницею ляпала босими ногами, хоча
такі відверті ознаки поганого тону
мало подобалися його мешканцям. Я

любила костел, що закам’янів, ніби
витікши щ ойно з такої ж, як і сам,
кам'яної ринви. Любила церкву, оту,
на верхівці кукурудзяного качана, бо
всередині вона була подібною до хати
м оєї бабці. Любила кав’ярні, де, не­
зважаючи на свою чужинськість, по­
чувалася з біса комфортно.
Тепер з усього міста я люблю ли­
ше твої руки. Коли вони стукають
пучками по столу чи струшують по­
рошинку з капелюха, тримають руч­
ку чи хлібину, впираються в мої
стегна, торкаються вагітних тобою
губ, стискають долонями сідниці.
Далеко від тебе, прокидаючись
уночі від власного крику, я бож е­
волію від ваги цілого міста, що тяг­
неться до мене, стискає зап’ястки
твоїми руками, захоплює все єство
містично і незбагненно, бо головне
ніколи не буде визначено. Воно
інтригуватиме і мучитиме, як кожно­
го з нас інтригує і мучить конкретно
він сам.
Ми зливаємось, і твої руки надяга­
ють на мене золоту корону міста, що
вже навіки є мною, але в якому я
ніколи не затримаюся довш е, ніж на
хвильку, бо ж оце нині вперш е н е
хочу втрачати...

N« 1(6) 1993
З асновники: ф ір м а «Довіра» і
С. М. Ч ирков
(свідоцтво про реєстрацію :
серія КП 5 7 9 ).
Ж урнал видається з червня
1992 року.
Видавець: ф ір м а «Довіра».
Головий редактор С . М . Ч И РК О В .
Р едакційна колегія:
В. П . Г р а б о в с ь к и й
(редактор відділу),
І. В. Л у ч у к ,

Я. В. ЛЮБАВІН
(редактор відділу ілю страцій ),
Р . О . М АРКО