розумну людину! Я мушу його врятувати, сказала мені тоді Емма, бо він потрібний для нашої нації, така людина не може пропасти. Як ми тоді плакали і вирішили допомагати!»
Після того візиту дві подруги взяли над Віктором шефство: висилали посилки, і двічі на рік Емма їздила у Саратов. Пізніше політв'язня направили у львівську психлікарню, на Кульпарківську. А якось, згадує Марія, її подруга привезла чоловікові маленький радіоприймач. Віктор так зрадів, що хоча б під ковдрою вночі зможе щось почути. Але приймач відібрали, а його ледь не побили за цю знахідку. А потім була Вижниця, психінтернат з полегшеним режимом перебування, куди вірні подруги Марія та Емма їздили з гостиною до свого товариша. А одного разу Емма приїхала у Вижницю зі священиком, своїм земляком. І вони просто неба на території психлікарні таємно повінчались, а карпатська природа стала їм за свідка...
Із цього вижницького притулку вже незабаром Віктор втікає, а кедебістські посіпаки викликають Емму на допит та силоміць закривають її у дивному приміщенні. «Подивилась, а там темно, ніяких вікон нема, тільки горить червоне світло вгорі. Все оббите залізом, а на стінах якась апаратура. Я спочатку не зорієнтувалась, а потім пригадала, що неподалік Стрия були ракетні війська, розказувала Емма подрузі, і там зберігалась уся радіація! Дихнути нема чим, я стала біля дверей, а вони герметично закриті. Аж раптом приходить наглядач, а я питаю, чого мене тут закрили? А щоб було вам тепло, бо на дворі холодно, щоб погрілись! відповів той кедебіст. Уявіть собі! Її опромінили! вигукує Марія Яківна. А потім, коли викликали до того слідчого, і він запитав, де Віктор Рафальський, вона відповіла, що вони знають краще, де він».
А трапилось так, що пані Марія, коли везла гроші для політв'язнів, які сиділи в «психушках», завітавши до іншої своєї товаришки у Долині, випадково перетнулась там із Віктором Рафальським. Треба було негайно кудись переправити втікача. Порадившись, вирішили зупинитись на Естонії, де мешкала спільна подруга Емми та Марії Кароля Білінська. Але, не маючи паспорта та жодних документів, у Віктора було мало шансів залишитись на волі. І незабаром Емма отримує листа, в якому друзі-дисиденти повідомили про те, що його знову заарештували в Москві за новою статтею звинувачень. А коли 1988 року нарешті настала «горбачовська» відлига, а з нею і повна реабілітація усіх політв'язнів, було звільнено і Віктора Рафальського. І от через стільки років поневірянь по психлікарнях, посивілий, але не зломлений недолею чоловік повертається до літньої, смертельно хворої на рак, коханої жінки, яка врятувала йому життя своєю любов'ю, та доглядає за нею. Опромінення радянськими спецслужбами зіграло рокову роль…
Віктор Рафальський помер у 1997-ому і пережив свою кохану на якихось три роки. У неволі він провів 27 літ, з яких 20 у тюремних психлікарнях! А творив усе своє свідоме життя. В його доробку кіносценарії, п'єси, романи, повісті, новели, оповідання, поезії, деякі з яких покладені на музику. Але найкращий роман його життя було написано Жінкою, що наповнила його світ Любов'ю – Еммою Войцехович.
Ірина Славчаник.
***
1
Коментарі до слів і фраз, позначених зірочками, читайте в категорії «Примітки». (Порада упорядника даної інтернетної публікації).
(обратно)
2
Цей передрук поміщений у авторському машинописі, за котрим тут представлено «Незвичайні пригоди трьох Обормотів у Країні чудес», перед власне романом. Російське слово «Обормоти» на українське «Бовдури» у назві роману замінила або редакція самвидавівського часопису «Кафедра», або автор рецензії. (Примітка упорядника інтернетної публікації).
(обратно)
3
Неточність: В. Рафальський народився 1918 року. (Примітка упорядника інтернетної публікації).
(обратно)
4
Неточність: уперше й вдруге В. Рафальський був заарештований у 1937 й 1945 роках за дезертирство з Червоної арміії. (Примітка упорядника інтернетної публікації).
(обратно)
5
Письменник Данило Андреєв (1906-1959), відомий у першу чергу своєю написаною у в'язниці філософською книгою «Роза світу», був сином видатного російського письменника Леоніда Андреєва (1871-1919). А матір'ю Данили Андреєва, до речі, була внучата племінниця Тараса Шевченка, Олександра Андреєва (Велігорська). (Примітка упорядника інтернетної публікації).
(обратно)
6
Плющ Леонід Іванович (1939-2015) – український математик, публіцист, літературознавець, правозахисник, дисидент. Член Ініціативної групи захисту прав людини, член Закордонного представництва Української Гельсінкської групи. (Примітка упорядника інтернетної публікації).
(обратно)
