«міжнародних» премій. Десять осіб. З них, окрім земляка-канадця, 4 – чернігівчанина, решта -
представники самої Волинської і сусідніх з нею Рівненської, Івано-Франківської і Тернопільської
областей. Виходить, самі засновуємо і самі себе нагороджуємо?!!
Утім, усі ми прекрасно знаємо, хоча й сором’язливо мовчимо: премій «Сам заснував – сам себе
нагородив» - далебі не одна чи навіть дві. Деякі з них, повіншувавши певну особу, з обрію
щезають настільки ж непомітно, як і з’явилися.
Уточню: нічого не маю проти конкретних персон. Я – про нестримне бажання декого у будь-який
спосіб довести власну приналежність до «Центрального комітету» (у той час, коли дехто – оце
вчинок! - і від державної Шевченківської премії відмовлялись). До речі, ми маємо, хто забув, н а р
о д н у Шевченківську премію. Біда лише в тому, що сам народ про неї не знає. Адже голосувала
за альтернативну нагороду, наскільки відомо авторові, сотня-друга чоловік. У порівнянні з 36 млн.
громадян України, які мають виборчий голос, погодьтеся, замало. Якщо конкретніше, то тільки 0,
0004 відсотка...
Отож собі і міркую: якщо справа піде так і далі, незабаром у країні не залишиться громадянина,
принаймні інтелігента, не лауреата бодай якоїсь премії. То, може, шановні, вичавлювати раба
почнемо з власних, а не з чужих, душ?!!
І, зрештою, пропозиція. Нещодавно Національна спілка письменників України заснувала власний
книжковий рейтинг. Чудово! Давно пора. Так ось, було б непогано, якби НСПУ перейнялася ще й
накололітературними преміями. Спочатку бодай склала їхній перелік. Бо, мені чомусь здається,
що це саме той випадок, коли кількість жодним чином не перетікає у якість…
Микола СУХОМОЗСЬКИЙ,
член НСПУ.
